Document No. 88102690

Справа № 991/3090/19

Провадження 1-кп/991/207/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

про призначення судового розгляду

05 березня 2020 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді Дубаса В.М., суддів Задорожної Л.І., Шкодіна Я.В. (далі - суд),

за участі:

секретаря судового засідання Борух А.С.,

прокурора Подгорця С.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Величка М.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку, передбаченому статтями 314-316 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 18.01.2017 за №42017110330000006 щодо обвинувачення ОСОБА_1 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Калінінград, СРСР, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України (далі - КК),

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий опис провадження.

28.12.2019 до Вищого антикорупційного суду зі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України (САП ГПУ) надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 18.01.2017 за №42017110330000006 щодо обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 КК «Зловживання владою або службовим становищем».

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 28.12.2019 призначено підготовче судове засідання на 29.01.2020 з відкладенням до 28.02.2020 та 05.03.2020.

2. Короткий виклад поданих клопотань та заяв.

1) Під час підготовчого судового провадження захисник Величко В.В. спільно з обвинуваченим ОСОБА_1 подав клопотання про повернення обвинувального акту прокурору з метою усунення виявлених недоліків, посилаючись на невідповідність акту вимогам статті 291 КПК, обґрунтовуючи свою позицію таким:

- усі слідчі та процесуальні дії, вчинені органом досудового розслідування СВ Солом`янського ВП м. Києва під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження від 08.08.2017 року №12017100090009082, в тому числі і вчинення 23.10.2018 дії щодо вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК, є незаконними, оскільки вони вчинені неповноважним органом досудового розслідування, якому дана категорія кримінальних правопорушень не підслідна, і відповідно прийняті процесуальні рішення та отримані за результатами вчинення слідчих та процесуальних дій докази є недопустимими, так як отримані з порушенням вимог норм чинного кримінального процесуального закону та на них не може ґрунтуватись та доводитись вина ОСОБА_1 , який, на думку захисника, не набув статусу підозрюваного як у кримінальному провадженні від 08.08.2017 №42017110330000006, так і в кримінальному провадженні від 18.01.2017 №42017110330000006, в рамках якого не повідомлялось про підозру;

- стороною захисту в тексті обвинувального акту виявлено обставини, які не відповідають дійсності та протирічать інформації, яка викладена в реєстрі матеріалів досудового розслідування, а саме, що кримінальне провадження від 18.01.2017 №42017110330000006 не могло здійснюватись слідчими СВ Солом`янського УП ГУНП у м. Києві в період з 08.08.2017 до 29.11.2018, оскільки такого кримінального провадження не було у провадженні цього органу, а до 05.11.2018 здійснювалось кримінальне провадження від 08.08.2017 №12017100090009082, й лише 05.11.2018 прокурором Київської місцевої прокуратури №9 прийнята постанова про визначення підсудності за НАБУ, тоді як обидва провадження об`єднані у одне провадження за постановою прокурора Подгорця С.В. від 03.11.2018 року та 15.11.2018 направлено справу за підслідністю до НАБУ, що захисник вважає незаконним, оскільки об`єднання справ не могло здійснюватись до визначення підсудності.

В тому ж клопотанні містилось прохання до суду витребувати повний витяг з ЄРДР з зазначенням усіх процесуальних дій, вчинених під час досудового розслідування у кримінальних провадженнях від 08.08.2017 №12017100090009082 та від 18.01.2017 №42017110330000006 з зазначенням дати та часу внесення відомостей до зазначеного реєстру.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав подане клопотання, просив його задовольнити та повернути обвинувальний акт прокурору.

Прокурор Подгорець С.В. вважав клопотання необґрунтованим та заперечував проти його задоволення, зазначаючи, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК, формулювання обвинувачення та виклад фактичних обставин, які зазначені в обвинувальному акті, викладено відповідно до вимог чинного законодавства, акт затверджений відповідно до вимог до чинного законодавства, а тому відсутні підстави для його повернення.

2) Також під час підготовчого судового провадження захисник Величко М.М. спільно з обвинуваченим ОСОБА_1 та заставодавцем ОСОБА_2 подав заяву про повернення сплаченої застави, обґрунтовуючи це тим, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27.11.2019 застосовано до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 25.01.2020 включно з альтернативою внесення застави в розмірі 153680,000 грн., яку 28.11.2019 сплатив заставодавець ОСОБА_2 та того ж дня ОСОБА_1 був звільнений з-під варти. Захисник вважає, що оскільки строк дії запобіжного заходу закінчився 25.01.2020 та не продовжений, й на тепер будь-які запобіжні заходи щодо ОСОБА_1 відсутні, а тому просить повернути грошові кошти сплачені в якості застави в розмірі 153680,00 грн. обвинуваченому ОСОБА_1 та/чи особі, яка сплачувала заставу, тобто ОСОБА_2 .

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав заяву захисника та просив її задовольнити. Заставодавець ОСОБА_2 не приймав участі у судовому засіданні.

Прокурор Подгорець С.В. заперечував проти задоволення заяви про повернення застави, зазначаючи, що на теперішній час щодо обвинуваченого ОСОБА_1 діє запобіжний захід у вигляді застави, строк дії якого не обмежений, а відтак така не підлягає поверненню.

3. Обґрунтування позиції суду.

3.1. Щодо клопотання про повернення обвинувального акту.

Підготовче судове провадження є обов`язковою самостійною стадією кримінального процесу, єдиною метою проведення якого є визначення судом можливості на законних підставах призначити кримінальне провадження до судового розгляду.

Виходячи зі змісту частини 3 статті 314 та статті 315 КПК під час підготовчого судового провадження суд має право прийняти обмежене коло рішень та вирішити питання, пов`язані з призначенням кримінального провадження до судового розгляду, й при цьому з`ясування законності процесуальних дій (чи бездіяльності) та рішень органу досудового розслідування виходить за межі компетенції суду.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 314 КПК у підготовчому судовому засіданні суд, зокрема, має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Згідно частини 4 статті 110 КПК обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього кодексу.

Отже суд може повернути прокурору обвинувальний акт виключно з підстав його невідповідності вимогам статті 291 КПК, для чого суд має встановити невідповідність такого обвинувального акту положенням цієї статті.

Оскільки таке повернення є правом, а не обов`язком суду, то для повернення обвинувального акту не може бути підставою будь-яка формальна його невідповідність вимогам КПК, а лише та, яка перешкоджає призначенню судового розгляду, і в кожному конкретному випадку суд має перевірити наявність реальних перешкод для призначення судового розгляду.

Тобто, питання про відповідність викладення матеріалу в обвинувальному акті фактичним обставинам справи, про узгодженість викладених фактичних обставин справи з формулюванням обвинувачення та з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, не може бути предметом розгляду під час підготовчого судового провадження, оскільки на цій стадії судового провадження суд позбавлений можливості дослідити докази, що стосуються прийнятих процесуальних рішень детективами та прокурором, які можуть бути досліджені лише під час судового розгляду.

Також, відповідно до частини 4 статті 291 КПК забороняється надання суду до початку судового розгляду інших документів, ніж обвинувальний акт та додатки до нього.

Тому оцінка судом під час підготовчого судового провадження законності та обґрунтованості проведених у ході досудового розслідування процесуальних дій та прийнятих рішень слідчого (детектива) чи прокурора виключно на підставі доводів однієї сторони порушить принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, зміст якого за частинами 1, 2 статті 22 КПК полягає у самостійному обстоюванні стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим кодексом, та рівних прав сторін кримінального провадження на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим кодексом.

За частиною 6 статті 13 «Обов`язковість судових рішень» Закону України «Про судоустрій та статус суддів» у редакції від 02.06.2016, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Крім того, за частиною 6 статті 368 КПК, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тому судом враховується висновок у постанові Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду від 03.07.2019 в справі №273/1053/17, за яким кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо, оскільки визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.

Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи захисника Величко В.В. є необґрунтованими, обвинувальний акт відповідає вимогам чинного КПК, порушень, які перешкоджають призначенню судового розгляду, та за наявності яких суд має повернути такий обвинувальний акт, не встановлено, а тому клопотання про повернення обвинувального акту прокурору не підлягає задоволенню.

3.2. Щодо заяви про повернення сплаченої застави.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27.11.2019 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР від 18.01.2017 №42017110330000006, за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, частково задоволено клопотання старшого детектива - заступника керівника Третього відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) Борисенка О. В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів до 25.01.2020 включно. Визначено підозрюваному ОСОБА_1 заставу у розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 153680 (сто п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень.

За тією ж ухвалою слідчого судді, у разі внесення застави у визначеному в ухвалі слідчої судді розмірі, вважається, що до підозрюваної обрано запобіжний захід у виді застави. Сума застави може бути внесена підозрюваним або іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду протягом дії ухвали. Термін дії обов`язків, покладених судом, визначено на два місяці. Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу, протягом дії ухвали. Покладено на підозрюваного такі обов`язки у випадку внесення застави:

- не відлучатися з міста Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду; - повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; - утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні №42017110330000006 від 18.01.2017 року, а саме ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ; - не відвідувати приміщення ДК «Укроборонпром», ДП «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» і ТОВ «Компанія Пром-Технологія»; - здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон; - носити електронний засіб контролю.

Відповідно до частини 3 статті 315 КПК під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 частини 1 цієї статті, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до частини 1 статті 182 КПК застава є одним із запобіжних заходів, який полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (а саме постановою КМУ від 11.01.2012 №15) з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

За частиною 6 статті 182 КПК, підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

За частиною 11 статті 182 КПК, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Виходячи із системного аналізу таких норм КПК, граничний строк дії запобіжного заходу у вигляді застави не встановлений, а тому такий захід діє до його зміни чи скасування на підставах та в порядку, передбачених КПК. При цьому скасування обов`язків (в даному випадку в зв`язку із закінченням строку їхньої дії), покладених на обвинуваченого ухвалою слідчого судді про обрання цього запобіжного заходу як альтернативного жодним чином не впливає на дію самого запобіжного заходу, про що свідчить положення частини 7 статті 194 КПК, відповідно до якого після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Суд також зазначає, що окрім обов`язків, які можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого ухвалою слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу, існують процесуальні обов`язки підозрюваного, обвинуваченого, покладені на нього відповідно до частини 7 статті 42 КПК, в тому числі обов`язок прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб. Забезпечення виконання такого обов`язку обвинуваченого також є метою запобіжного заходу у виді застави.

Такий висновок випливає із законодавчого формулювання частини 8 статті 182 КПК, за якою якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. Крім того, відповідно до цієї норми закону заставою забезпечується не тільки виконання обов`язків підозрюваним, обвинуваченим, а ще і обов`язки заставодавця щодо забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом.

Тому суд вважає, що доводи захисника та обвинуваченого про те, що у зв`язку із закінченням строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та покладених обов`язків, до обвинуваченого ОСОБА_1 на теперішній час не застосовано жодного запобіжного заходу є необґрунтованими, оскільки щодо нього є чинним запобіжний захід у вигляді застави, який діє до його зміни чи скасування у встановленому КПК порядку, й тому для повернення застави відсутні підстави.

4. Обґрунтування можливості призначення судового розгляду.

У підготовчому судовому засіданні прокурор вважав, що відсутні підстави для прийняття будь-якого з рішень, передбачених пунктами 1-4 частини 3 статті 314 КПК, немає підстав для складання досудової доповіді представником уповноваженого органу з питань пробації, а відтак пропонував призначити судовий розгляд у відкритому судовому засіданні.

Захисник та обвинувачений не заперечували проти призначення судового розгляду.

Вислухавши думки учасників судового провадження, суд вважає можливим призначити судовий розгляд у відкритому судовому засіданні з огляду на таке.

Угод про примирення або визнання винуватості в даному провадженні немає. Підстави, передбачені КПК для закриття кримінального провадження, на теперішній час відсутні.

Обвинувальний акт відповідає вимогам статті 291 КПК та відсутні підстави для його повернення прокуророві (про що зазначено вище у цій ухвалі). Копії обвинувального акту та реєстру матеріалів вручені обвинуваченому та його захиснику.

Відповідно до статті 33-1 КПК та пункту 20-2 розділу ХІ КПК дане кримінальне провадження підсудне Вищому антикорупційному суду.

Суд не вбачає підстав для складання досудової доповіді представником уповноваженого органу з питань пробації.

Клопотань щодо обрання, зміни чи скасування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжного заходу, не надходило.

Відповідно до статті 316 КПК, після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду. Судовий розгляд має бути призначений не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення.

Керуючись статтями 314-316 КПК, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити в задоволенні клопотання захисника Величка М.М. та обвинуваченого ОСОБА_1 у поверненні обвинувального акту.

2. Відмовити в задоволенні заяви захисника Величка М.М., обвинуваченого ОСОБА_1 та заставодавця ОСОБА_14 про повернення застави.

3. Призначити на 12 березня 2020 року о 10.30 у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вищого антикорупційного суду (м. Київ, проспект Перемоги, 41) судовий розгляд кримінального провадження від 18.01.2017 року за №42017110330000006 щодо обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК.

4. Здійснювати судовий розгляд колегією суддів у складі трьох суддів за участі прокурора, обвинуваченого, захисника.

5. Ухвала окремому оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту оголошення.

Головуючий суддя Дубас В.М.

Судді - Задорожна Л.І.

Шкодін Я.В.