Document No. 88155396

справа № 991/1277/20

провадження №11-сс/991/166/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

Іменем України

03 березня 2020 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Чорної В.В.,

суддів Никифорова А.С., Павлишина О.Ф.,

при секретарі судового засідання Гецко І.В.,

за участі особи, яка подала апеляційну скаргу - адвоката Нураліна М.В.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

прокурора Мусіяки В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Нураліна Микити В`ячеславовича - захисника ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 209 КК України, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.11.2017 року за № 12017161500003800, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.02.2020 р. про обрання запобіжного заходу у вигляді застави, -

в с т а н о в и л а:

18 лютого 2020 року на розгляд Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга.

Ухвалою від 18.02.2020 р. апеляційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

1. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.

11 лютого 2020 року прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Мусіяка В.В. звернувся до Вищого антикорупційного суду з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 9 516 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 20 002 632 грн., та покладення на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу детектива, прокурора або суду; прибувати на першу вимогу до детективів Національного антикорупційного бюро України, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017161500003800, прокурора, слідчого судді та суду; повідомляти детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування із будь-якою особою, яка представляє інтереси або є засновником чи співробітником підприємств: ЗАТ «UAB Naster», ТОВ «VALTON GROUP LP» та ТОВ «Девелопмент Еліт», а також свідками у кримінальному провадженні: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ; здати на зберігання до Національного антикорупційного бюро України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з клопотанням про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді застави у зазначеному вище розмірі та покладення на підозрюваного обов`язків, наведених у клопотанні, прокурором зазначено, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які відносяться до особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання до п`ятнадцяти років позбавлення волі, а також наявні ризики, передбачені п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, чи вплинути на його хід; незаконно впливати на свідка та інших підозрюваних у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.02.2020 р. клопотання прокурора про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави задоволено частково. До підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 2500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 5 255 000 грн., та покладено ряд обов`язків, зокрема: не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу детектива, прокурора або суду; прибувати на першу вимогу до детективів Національного антикорупційного бюро України, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017161500003800, прокурора, слідчого судді та суду; повідомляти детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування із будь-якою особою, яка представляє інтереси або є засновником чи співробітником підприємств: ЗАТ «UAB Naster», ТОВ «VALTON GROUP LP» та ТОВ «Девелопмент Еліт», а також свідками у кримінальному провадженні: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ; здати на зберігання до Національного антикорупційного бюро України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

При цьому, слідчий суддя погодився з доводами клопотання щодо фактичних обставин скоєння ОСОБА_1 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 209 КК України, про які останньому повідомлено про підозру 07.02.2020 року.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри, слідчий суддя зазначив, що на вказаному етапі досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення інкримінованого правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу. Дослідження наданих до клопотання доказів дає підстави вважати, що висновки органу досудового розслідування щодо причетності ОСОБА_1 до вчинення злочинів, які йому інкримінуються, не є явно необґрунтованими чи очевидно недопустимими, тому слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень за викладених у клопотанні обставин.

Також, слідчий суддя дійшов висновку щодо наявності ризиків, наведених у клопотанні, передбачених п.п. 1 - 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчинених злочинах, а також характер та суспільну небезпеку самого злочину, у вчиненні якого він підозрюється. Водночас, слідчим суддею визнано не доведеним ризик того, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, наведений у клопотанні про застосування запобіжного заходу.

Зважаючи на наявність ризиків, що дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з урахуванням розміру шкоди, а також достатнього розміру активів підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави, однак, вирішив, що розмір застави, який пропонує сторона обвинувачення, є надмірним та вплине не лише на підозрюваного, але й на життя членів його родини, тому дійшов висновку про доцільність застосування застави у розмірі 5 255 000 грн., як такої, що зможе забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків.

2. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись з прийнятим рішенням, захисник підозрюваного Нуралін М.В. оскаржив зазначену ухвалу в апеляційному порядку, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, постановлення рішення з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 12.02.2020 р. скасовано ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.01.2020 р., якою клопотання про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави від 27.01.2020 р. повернуто детективу Національного антикорупційного бюро України та призначено новий розгляд зазначеного клопотання. Однак, незважаючи на це, слідчим суддею було розглянуто інше клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури від 07.02.2020 р. про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави, тобто без розгляду попереднього клопотання, за яким судом апеляційної інстанції призначено новий розгляд. Крім того, посилаючись на наявність ухваленого судом виправдувального вироку в іншому кримінальному провадженні, яким надано оцінку викладеним у повідомленні про підозру обставинам щодо вчинення інкримінованих ОСОБА_1 кримінальних правопорушень по даному кримінальному провадженню, а також на відсутність завданих кримінальним правопорушенням збитків, вважає повідомлення про підозру від 07.02.2020 р. необґрунтованим, більшість наданих стороною обвинувачення доказів - недопустимими, а решту - такими, що не мають жодного відношення до його підзахисного. Зазначив, що слідчим суддею не виконані вимоги ст. 94 КПК України щодо необхідності оцінки доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності при прийнятті рішення про обрання запобіжного заходу.

Крім того, на думку апелянта, прокурором під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу не доведено наявності жодного з ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, що є обов`язковою умовою при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу.

Також, апелянт не погоджується з визначеним слідчим суддею розміром застави з підстав його необґрунтованості та завідомою непомірністю для ОСОБА_1 .

Посилаючись на викладене, просить ухвалу слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді застави скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання відмовити.

3. Узагальнений виклад позицій інших учасників судового провадження.

В судовому засіданні прокурор у кримінальному провадженні Мусіяка В.В. заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника Нураліна М.В., посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, просив залишити її без змін з підстав доведеності обґрунтованої підозри, а також ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Стосовно доводів сторони захисту про необхідність розгляду попереднього клопотання, зазначив, що законом не визначено заборони розгляду слідчим суддею нового клопотання органу досудового розслідування про застосування запобіжного заходу. Щодо попереднього клопотання, його було відкликано прокурором після повернення матеріалів з суду апеляційної інстанції, тоді як інше клопотання, за результатами розгляду якого слідчим суддею постановлено оскаржувану ухвалу, вже було розглянуто по суті. Також, зазначив, що ОСОБА_1 підозрюється у скоєнні кримінальних правопорушень, які відносяться до особливо тяжких злочинів, внаслідок чого, враховуючи його майновий стан, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Крім того, посилається на підтверджені матеріалами клопотання обставини, що свідчать про намагання підозрюваного ОСОБА_1 чинити вплив на свідків у кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, яким була надана належна оцінка оскаржуваною ухвалою слідчого судді. Відносно обраного розміру застави зазначив, що її розмір визначений слідчим суддею з урахуванням майнового стану родини підозрюваного.

Захисник Нуралін М.В. підтримав подану ним апеляційну скаргу, просив задовольнити її у повному обсязі з підстав, наведених у скарзі.

Підозрюваний ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу захисника Нураліна М.В., зазначивши, що розмір обраної йому застави є непомірно великим. Також, посилався на наявність трьох неповнолітніх дітей та родини, яка проживає в Україні, що свідчить про відсутність наміру переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

4. Мотиви суду апеляційної інстанції.

Матеріалами провадження підтверджено, що слідчою групою детективів Національного антикорупційного бюро України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017161500003800, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.11.2017 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 367 КК України.

07 лютого 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 209 КК України.

Того ж дня до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора - Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Мусіяки В.В. про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави, з покладенням на підозрюваного ряду обов`язків.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Кримінальним процесуальним кодексом України не визначено поняття обґрунтованої підозри, тому суд, в силу вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», керується практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права. Так, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, «обґрунтована підозра» є нижчим стандартом доведення, ніж «переконання поза розумним сумнівом», та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку. Однак таке переконання суду має бути засновано на об`єктивних фактах. Європейський Суд зазначає, що «розумна підозра передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об`єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин. Те, що позначено словом «обґрунтована», залежатиме від усіх обставин» (справа «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства», 30 August 1990, § 32).

Згідно з вимогами ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я; міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан; наявність судимостей; дотримання умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Статтею 176 КПК України встановлено, що запобіжними заходами є: особисте зобов`язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, при обранні запобіжного заходу оцінці підлягає недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

4.1 Щодо обґрунтованості підозри.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога щодо розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином; вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Колегія суддів погоджується з фактичними обставинами, встановленими слідчим суддею, та його висновком щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_1 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, встановлених органом досудового розслідування.

Зокрема, під час досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні встановлено, що у червні 2016 року, за невстановлених обставин ОСОБА_13 прийняв рішення про організацію протиправного заволодіння надмірно сплаченими коштами територіальної громади міста Одеси, шляхом придбання Одеською міською радою частини нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_5 , за завищеною ціною.

З метою досягнення своєї злочинної мети ОСОБА_13 розробив план злочинної діяльності, визначивши ролі та функції кожного із залучених ним учасників злочину на відповідних етапах його вчинення, у тому числі, ОСОБА_1 , який мав виконати ряд послідовних та узгоджених дій, спрямованих на створення умов для вчинення злочину.

Реалізуючи злочинний намір ОСОБА_13 щодо протиправного заволодіння надмірно сплаченими коштами територіальної громади міста Одеси, ОСОБА_1 , діючи з ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , директором ТОВ «Девелопмент Еліт» ОСОБА_16 , що був залучений до злочину ОСОБА_14 , спільно із Одеським міським головою ОСОБА_17 , який діяв за попередньою змовою із заступником Одеського міського голови ОСОБА_18 , директором департаменту комунальної власності Одеської міської ради ОСОБА_19 , заступником директора департаменту комунальної власності Одеської міської ради ОСОБА_20 , головою постійної комісії Одеської міської ради з питань комунальної власності ОСОБА_21 , які, зловживаючи своїм службовим становищем та владними повноваженнями всупереч інтересам територіальної громади м. Одеси щодо економного і ефективного розпорядження комунальним майном (коштами), за сприяння ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , з використанням засобів вчинення злочину у вигляді нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, та підробленого документа «Отчет по определению рыночной стоимости объекта оценки: нежилого помещения общей площадью 14394,5 кв. м, расположенного по адресу: АДРЕСА_1» , складеного ОСОБА_23 , у період з червня по грудень 2016 року у м. Одесі, шляхом придбання у комунальну власність територіальної громади м. Одеси за завідомо завищеною ціною вказаних приміщень на загальну суму 185 000 000 грн., умисно, з корисливих мотивів незаконно заволоділи коштами місцевого бюджету міста Одеси у розмірі 92 659 282 грн., який у шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину та є особливо великим розміром.

Внаслідок вчинення ОСОБА_1 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 умисних дій, які виразилися у сприянні в здійсненні фінансової операції та правочину з коштами, одержаними внаслідок зазначеного суспільно небезпечного протиправного діяння, виконали усі дії, які вважали необхідними для здійснення легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, в сумі 92 659 282 грн., однак з незалежних від них обставин платіж не був переданий працівниками банку в обробку, оскільки на момент надходження зазначеного платіжного доручення видаткові операції по рахунку ТОВ «Девелопмент Еліт» були зупинені Державною службою фінансового моніторингу України, а пізніше кошти в сумі 185 000 000 грн. арештовані з метою збереження речового доказу.

Слідчим суддею встановлено наявність у кримінальному провадженні достатніх доказів, досліджених під час розгляду клопотання, які об`єктивно переконують, що ОСОБА_1 міг вчинити інкриміновані йому кримінальні правопорушення, а саме:

- документів щодо переходу права власності на нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (рішення ТОВ VALTON GROUP LP від 16.08.2016 № 16/08-1, рішення ЗАТ «UAB Naster» від 16.08.2016 № 16/2; договору купівлі-продажу між ЗАТ «UAB Naster», ТОВ «VALTON GROUP LP» за реєстровими № 948 та 951 від 26.08.2016; протокол № 2 загальних зборів учасників ТОВ «Девелопмент Еліт» від 05.09.2016, згідно яких встановлено перехід права власності на нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 до ТОВ «Девелопмент Еліт»);

- документами, які стали підставою для прийняття Одеською міською радою рішення про придбання в комунальну власність нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (листа-пропозиції ТОВ «Девелопмент Еліт» від 06.09.2016 № 6/9, службової записки заступника Одеського міського голови ОСОБА_18 від 13.09.2016 про задоволення пропозиції ТОВ «Девелопмент Еліт», рішення Одеської міської ради від 19.10.2016 № 1317-VII «Про надання згоди на придбання у комунальну власність територіальної громади м. Одеси нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, які стали підставою для прийняття Одеською міською радою рішення про придбання у комунальну власність нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1);

- звіту про оцінку, складеного директором ПП «Брокбізнесконсалт» та оцінювачем ОСОБА_23 , в якому містяться відомості про вартість приміщень ВАТ «ХК «Краян», розташованих за адресою: АДРЕСА_1, в сумі 185 000 000 грн;

- висновку експертів комплексної судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи № 19595/19596/16-42 від 24.10.2017 р., відповідно до яких станом на 07.10.2016 р. вартість ВАТ «ХК «Краян» могла складати 110 808 861 грн, з урахуванням ПДВ, або 92 340 718 грн. без урахування ПДВ. Тоді як відповідно до звіту про оцінку, складеного директором ПП «Брокбізнесконсалт» та оцінювачем ОСОБА_23 , вартість приміщень ВАТ «ХК «Краян», розташованих за адресою: АДРЕСА_1, становить 185 000 000 грн

- договору купівлі - продажу від 12.12.2016, акту прийому-передачі від 12.12.2016, договору про повний розрахунок від 28.12.2016, платіжного доручення № 10 від 12.12.2016 про перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ «Девелопмент Еліт» № НОМЕР_1 , відкритий у АБ «Південний» (МФО 328209), коштів місцевого бюджету в загальній сумі 185 000 000 грн, які стали підставою для перерахування коштів місцевого бюджету м. Одеси на користь ТОВ «Девелопмент Еліт»;

- договору поставки від 09.12.2016 № 09/12 із специфікацією, укладеного між ТОВ «Девелопмент Еліт» та ТОВ «А Моторс Плюс», про поставку комбайнів на загальну суму 183708000,00 грн. та дані про подання платіжного доручення від 16.12.2016 № 3 про перерахування 185 000 000,00 грн на банківський рахунок ТОВ «А Моторс Плюс», подані до ПАТ АБ «Південний», для проведення фінансових операцій з коштами, здобутими злочинним шляхом;

- довіреності від 11.06.2016, виданої ТОВ Valton Group LP на ім`я ОСОБА_15 про здійснення представництва інтересів компанії-нерезидента ТОВ Valton Group LP;

- матеріалів виконання запиту про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні, які надійшли від прокуратури Шотландії щодо ТОВ Valton Group LP, згідно яких вказана компанія фізично не знаходиться у офісі та не здійснює жодної діяльності за вказаною адресою, з 28.07.2017 представником компанії є ОСОБА_9, яка проживає по АДРЕСА_2 ;

- протоколів допиту свідків ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , які повідомили, що будь-якого відношення до діяльності ТОВ Valton Group LP та видачі довіреності на ім`я ОСОБА_15 не мають;

- протоколів допиту свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_27 , ОСОБА_2 , які працювали у ТОВ «УБІА» та забезпечували проведення ремонтних робіт приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, окрім того вказали на ОСОБА_13 як керівника групи компаній, у тому числі ТОВ «УБІА»;

- протоколу допиту свідка ОСОБА_4 , яка перед працевлаштуванням юристом проходила співбесіди у ОСОБА_13 та ОСОБА_1 , працювала у офісі по АДРЕСА_4;

- протоколів допиту свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які на замовлення ОСОБА_13 розробляли проект для ремонту приміщень по АДРЕСА_1 ;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , який повідомив дані щодо зв`язків ОСОБА_13 , ОСОБА_1 та ОСОБА_14 , а також їх відношення до майна колишнього заводу «Краян»;

- протоколів впізнання осіб за фотознімками, проведених за участю свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ;

- протоколу огляду від 31.01.2017 нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, під час якого зафіксовано проведення демонтажних робіт в ВАТ «ХК «Краян», відсутність опалення, освітлення, водопостачання та водовідведення, вентиляції та загальний стан, внаслідок якого ВАТ «ХК «Краян» не придатне до експлуатації;

- витягів з ЄДРПОУ, актові записи про народження та одруження, які встановлюють пов`язаність групи суб`єктів господарської діяльності (юридичних осіб) та їх підконтрольність ОСОБА_13 ;

- протоколу обшуку за адресою: АДРЕСА_4 від 23.05.2017, під час якого вилучені речі та документи з інформацією, щодо діяльності та пов`язаності між собою підприємств ЗАТ «UAB Naster», ТОВ «Девелопмент Еліт», ТОВ Valton Group LP, ВАТ «ХК «Краян», проведення ремонтних робіт та продажу будівлі по АДРЕСА_1 Одеській міській раді, визначення наперед завищеної ціни у розмірі 500 доларів США за 1 м.кв, а також копія інформації, яка міститься на телефоні ОСОБА_13 ;

- протоколу огляду речей та документів від 28.03.2018, під час якого оглянуто картку-пам`яті із цифровою копією мобільного телефону ОСОБА_13 , створена під час обшуку 23.05.2017 за адресою: АДРЕСА_4, та виявлено листування між ОСОБА_13 та ОСОБА_1 щодо зняття арешту з коштів на рахунку ТОВ «Девелопмент Еліт» в Солом`янському районному суді м. Києва, накладений у кримінальному провадженні № 52016000000000411 від 02.11.2016;

- протоколу огляду речей та документів від 08.08.2017, під час якого оглянуто файли, скопійовані із системних блоків, вилучених під час обшуку 23.05.2017 за адресою: АДРЕСА_3 та встановлено, що з одного із вилучених системних блоків здійснювалось управління банківськими рахунками ТОВ «Девелопмент Еліт» та ТОВ «Агрохолдинг «Бессарабія»;

- протоколів про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_14 від 21.03.2017, ОСОБА_1 від 21.03.2017, ОСОБА_16 від 25.01.2017, ОСОБА_15 від 26.04.2017, ОСОБА_30 від 07.03.2019, ОСОБА_13 ;

- протоколів огляду від 28.03.2018, від 20.01.2020, від 11.12.2018, від 25.01.2019, від 20.12.2019.

За викладених обставин, колегія суддів погоджується з вказаним висновком слідчого судді та зазначає, що підозра про вчинення ОСОБА_1 інкримінованих йому кримінальних правопорушень є обґрунтованою тією мірою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Вказане належним чином встановлено слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали та не спростовано стороною захисту під час апеляційного розгляду, а доводи сторони захисту щодо необґрунтованості пред`явленої ОСОБА_1 підозри зводяться лише до оцінки наданих до клопотання доказів з приводу їх належності та допустимості.

Щодо посилань апелянта про необґрунтованість підозри з підстав неможливості використання наявних в матеріалах кримінального провадження доказів внаслідок їх недопустимості, неналежності та як наслідок взагалі відсутності доказів, які б підтверджували факт скоєння ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, у яких він підозрюється, колегія суддів зазначає, що на цьому етапі кримінального провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування до неї відповідного запобіжного заходу.

Крім того, колегія суддів відзначає, що предметом апеляційного розгляду наразі є не рішення слідчого судді, прийняте за результатами оскарження повідомлення про підозру на підставі п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, а лише встановлення обґрунтованості підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, необхідної для обрання запобіжного заходу.

4.2 Щодо наявності ризиків

Колегія суддів за результатами розгляду апеляційної скарги погоджується з висновком слідчого судді про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, а також з урахуванням даних, які характеризують особу підозрюваного, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих злочинів, характер і суспільну небезпечність самого злочину, у вчиненні якого він підозрюється, та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Зокрема, наявні в матеріалах провадження документи дійсно дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, чи вплинути на його хід; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні.

При визначенні імовірності переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України слідчим суддею правильно враховано тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винним у злочинах, у вчиненні яких він підозрюється, які є особливо тяжкими та передбачають покарання у вигляді позбавлення волі строком до 15 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна та відносяться до корупційних злочинів, що позбавляє можливості застосування ст.ст. 69, 75 КК України.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Колегія суддів вважає, що висловлений Європейським судом з прав людини у цій справі підхід підлягає застосуванню при обранні будь-якого запобіжного заходу, а не лише тримання під вартою.

При обранні запобіжного заходу слідчим суддею також вірно було враховано частоту виїздів ОСОБА_1 за межі України та його матеріальну можливість забезпечити такі виїзди, а також майновий стан його та дружини, тому колегія суддів погоджується з висновком про те, що ОСОБА_1 має об`єктивну та реальну можливість впродовж тривалого часу ухилятися від кримінальної відповідальності, перебуваючи постійно за кордоном, та в такий спосіб переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Колегія суддів також погоджується з висновками слідчого судді щодо наявності ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Так, слідчим суддею при встановленні наявності зазначеного ризику правильно зазначено, що ОСОБА_1 , здійснюючи фактичне управління групою підприємств, які залучені до процесу підготовки та безпосереднього вчинення злочинів, у вчиненні яких він підозрюється, має вирішальний вплив на посадових осіб таких підприємств, а тому вони за його вказівкою можуть сховати, знищити чи спотворити речі чи документи, які мають значення для встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення та які ще не вилучені в ході досудового розслідування. Зокрема, під час обшуку 23.05.2017 р. за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_1 , який був присутній на місці проведення обшуку, з метою приховання інформації, яка містилася на його мобільному телефоні, надав вказівку ОСОБА_31 про її знищення, що останнім було зроблено дистанційно через обліковий запис ОСОБА_1 .

Також, 31.01.2017 р. під час огляду нежитлових будівель, розташованих по АДРЕСА_1 , встановлено, що в них відбуваються ремонтні та демонтажні роботи, в той час як перші закупівлі Одеською міською радою робіт з проведення ремонту вказаної нерухомості відбулися лише навесні 2017. Даний факт свідчить про приховування слідів злочину, зокрема, непридатного для використання стану приміщення, в якому воно було придбане Одеською міською радою, що не відповідало інформації, повідомленій депутатам Одеської міської ради. В той же час, ОСОБА_1 до початку проведення слідчої дії дав вказівку ОСОБА_32 прибрати з будівлі всіх будівельників, які здійснювали демонтажні роботи, що підтверджується протоколом за результатом проведення НСРД від 21.03.2017. Вказані обставини, на думку колегії суддів, можуть свідчити про ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Оцінюючи наявність ризиків незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходив з встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та дійшов правильного висновку про те, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Отже, за наявності відомостей про те, що у даному кримінальному провадженні свідками, серед інших, є особи, які були працівниками підприємств, фактичний контроль над якими здійснює безпосередньо ОСОБА_1 , або мали відношення до діяльності таких підприємств (зокрема ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ), не виключена ймовірність того, що ОСОБА_1 , не будучи обмежений у спілкуванні із свідками, яким відомі обставини вчинених ним злочинів, може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Крім того, матеріалами клопотання підтверджено та правильно взято до уваги слідчим суддею обставини, що свідчать про намагання ОСОБА_1 вплинути на свідків ОСОБА_31 та ОСОБА_8 , про що свідчить протокол огляду цифрової копії мобільного телефону ОСОБА_31 , створеної під час обшуку за місцем проживання останнього 10.12.2019 року, що підтверджує наявність листування із ОСОБА_1 , під час якого останній направляв ОСОБА_31 файли із позапроцесуальними документами від імені свідка ОСОБА_8 , а також варіанти його поведінки під час судового розгляду.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо наявності ризику впливу на свідків, який зберігається до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, та дослідження їх судом.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності достатніх підстав вважати доведеним ризик можливості з боку підозрюваного перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, чи вплинути на його хід, оскільки зібраними під час проведення досудового розслідування доказами підтверджено, що ОСОБА_1 спільно із ОСОБА_13 вели активні перемовини щодо вчинення дій, направлених на скасування арешту коштів, які перебували на рахунку ТОВ «Девелопмент Еліт» в ПАТ АБ «Південний».

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що слідчим суддею мотивовано визнано доведеними стороною обвинувачення наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме: ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, чи впливу на його хід, незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні, що відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України є підставою для застосування запобіжного заходу.

4.3 Щодо розгляду клопотання від 07.02.2020 р. про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави без розгляду попереднього клопотання.

Слідчим суддею Вищого антикорупційного суду за результатами розгляду клопотання детектива Національного бюро Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Маркевича С.В. від 27.01.2020 р., погодженого прокурором у кримінальному провадженні Мусіякою В.В., про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави постановлено ухвалу від 30.01.2020 р., згідно з якою клопотання про обрання запобіжного заходу повернуто особі, яка з ним звернулася.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 12.02.2020 р. зазначену ухвалу слідчого судді скасовано та призначено новий розгляд клопотання детектива від 27.01.2020 р.

Одним з доводів в обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено, що, незважаючи на призначення судом апеляційної інстанції нового розгляду клопотання від 27.01.2020 р., слідчим суддею було розглянуто інше клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури від 07.02.2020 р., яке надійшло пізніше, про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави, без розгляду попереднього клопотання, внаслідок чого вважає ухвалу слідчого судді від 13.02.2020 р. незаконною.

Колегія суддів не може погодитися з зазначеними твердженнями сторони захисту та зазначає, що ухвалою слідчого судді від 30.01.2020 р. клопотання детектива від 27.01.2020 р. про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави повернуто особі, яка звернулася з клопотанням, з підстав порушення процедури вручення письмового повідомлення про підозру, передбаченої ч. 2 ст. 481 КПК України.

На підставі вказаної ухвали матеріали клопотання були повернуті детективу Національного антикорупційного бюро України.

Погодившись з прийнятим слідчим суддею рішенням та мотивами його прийняття, 11.02.2020 року прокурор, усунувши порушення кримінального процесуального закону, зазначені в ухвалі слідчого судді від 30.01.2020 р., звернувся до Вищого антикорупційного суду з новим клопотанням від 07.02.2020 р. про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави, за результатами розгляду якого слідчим суддею Вищого антикорупційного суду постановлено ухвалу від 13.02.2020 р. про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді застави.

За таких обставин, слідчий суддя не мав можливості провести новий розгляд клопотання від 27.01.2020 р., призначений ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 12.02.2020 р., у зв`язку з неподанням детективом повторно зазначеного клопотання на розгляд до Вищого антикорупційного суду.

4.4. Щодо недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Колегія суддів зазначає, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та має бути співрозмірним з матеріальним становищем особи, щодо якої застосовується даний запобіжний захід.

У цьому контексті показовою є позиція ЄСПЛ, викладена у рішенні, прийнятому великою палатою по справі «Мангурас проти Іспанії» від от 28.09.2010 р. Так, Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи дані про особу та поведінку самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

При визначенні розміру застави слідчим суддею обґрунтовано зазначено, що застосування більш м`яких запобіжних заходів, зокрема, особистого зобов`язання або особистої поруки, не буде достатнім для запобігання встановленим ризикам, враховуючи тяжкість інкримінованого злочину, завдані збитки та міру покарання, передбачену за його вчинення, у разі визнання підозрюваного винним.

Також, колегія суддів погоджується з тим, що застава у визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України для особливо тяжких злочинів межах не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, зважаючи на значний розмір завданої інкримінованим кримінальним правопорушенням збитків у розмірі 92 659 282 грн., що обґрунтовано стало підставою для застосування до ОСОБА_1 на підставі абз. 2 цього пункту застави у розмірі понад триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, застосована до підозрюваного застава у розмірі 5 255 000 грн. була мотивовано визнана слідчим суддею такою, яка не буде заздалегідь непомірною для підозрюваного та не призведе до неможливості її внесення, з огляду на наявну в матеріалах клопотання інформацію щодо нерухомого майна, доходів підозрюваного та його дружини ОСОБА_34 , а також задекларованих готівкових коштів (т. 1 а.с. 45-46, 59-62, 69-73, 79-80).

Таким чином, доводи апелянта щодо необґрунтованості застосованого слідчим суддею розміру застави та надмірно покладених на нього обов`язків, а також щодо недоведеності стороною обвинувачення наявності ризиків, передбачених п.п. 1 - 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, спростовуються наведеними вище обставинами.

Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Враховуючи, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника Нураліна М.В. в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 132, 176-178, 182, 369-372, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 532 КПК України, колегія суддів, -

п ос т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу адвоката Нураліна Микити В`ячеславовича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.02.2020 р. про обрання запобіжного заходу у вигляді застави - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.02.2020 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя В.В. Чорна

судді А.С. Никифоров

О.Ф. Павлишин