Document No. 88155788

Справа № 991/1500/20

Провадження №11-сс/991/206/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Боднара С.Б.

суддів Панаіда І.В., Панкулича В.І.

за участю:

секретаря судового засідання Дубини Т.Ю.

прокурора Сидоренка В.А.

підозрюваного ОСОБА_1

захисника Белли В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу прокурора п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Сидоренка Вадима Анатолійовича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 лютого 2020 року, якою частково задоволено його клопотання про арешт майна, в межах кримінального провадження № 52020000000000048від 20.01.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 лютого 2020 року частково задоволено клопотання прокурора п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Сидоренка Вадима Анатолійовича про арешт майна, в межах кримінального провадження № 52020000000000048від 20.01.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.

Накладено арешт, шляхом заборони відчуження на наступне майно:

- автомобіль Hyundai Tucson з VIN: НОМЕР_1 (д.н.з. НОМЕР_2 ), який належить на праві власності ОСОБА_1 ;

- 189/1000 частки квартири ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер: 14479295), яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , його дружині ОСОБА_2 та сину ОСОБА_3 ;

- 1/3 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер: 21513624), яка належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , його дружині ОСОБА_2 та сину ОСОБА_4 ;

- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер: 1244084221224), який належить на праві власності дружині ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ;

- земельну ділянку з кадастровим номером: 2122455100:01:008:0197 (реєстраційний номер: 15348221224), яка належать на праві власності дружині ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

У задоволенні клопотання в іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, прокурор Сидоренко В.А.звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 лютого 2020 року та постановити нову, якою повністю задовольнити його клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 52020000000000048від 20.01.2020.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою та незаконною у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Прокурор вказує, що слідчим суддею належним чином не враховані доводи сторони обвинувачення, внаслідок чого здійснено хибні висновки, що вилучені особисті кошти ОСОБА_1 не мають ознак речових доказів та їх вилучення не відповідало меті та межам проведення обшуку.

В судове засідання з`явились прокурор Сидоренко В.А., підозрюваний ОСОБА_1 та захисник Белла В.М. Захисник Хиля М.М., будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду скарги, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, у зв`язку з чим, колегією суддів прийнято рішення розглянути апеляційну скаргу у його відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора Сидоренка В.А.,який підтримав подану апеляційну скаргу та просив задовольнити її в повному обсязі, підозрюваного ОСОБА_1 та захисника Белла В.М., які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора Сидоренка В.А. не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів провадження, Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000048від 20.01.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.

В рамках даного кримінального провадження, 08 лютого 2020 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, тобто в проханні надати та одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дії з використанням наданої їй влади та службового становища.

19 лютого 2020 року прокурор п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Сидоренко Вадим Анатолійовичзвернувся до Вищого антикорупційного суду з клопотанням про арешт майна, в межах кримінального провадження № 52020000000000048від 20.01.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.

Як вбачається з клопотання прокурора, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 будучи головою Міжгірського районного суду Закарпатської області, тобто будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, діючи з прямим умислом, висловив прохання надати та одержав неправомірну вигоду у розмірі 15 000 гривень за вчинення ним, як службовою особою дій в інтересах ОСОБА_5 , а саме прийняття як суддею процесуального рішення щодо задоволення позовної заяви ОСОБА_5 у справі № 302/12/20 про стягнення суми боргу за невиконані роботи.

А тому, з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, просив накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_1 , а саме:

-автомобіль Hyundai Tucson з VIN: НОМЕР_1 (д.н.з. НОМЕР_2 ), який належить на праві власності ОСОБА_1 ;

- частину квартири ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер: НОМЕР_3 ), яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , його дружині ОСОБА_2 та сину ОСОБА_3 ;

- квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер: НОМЕР_4 ), яка належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , його дружині ОСОБА_2 та сину ОСОБА_4 ;

- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер: 1244084221224), який належить на праві власності дружині ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ;

- земельні ділянки з кадастровими номерами: 2122455100:01:008:0197 (реєстраційний номер: НОМЕР_5 ), 2122455100:01:008:0271 (реєстраційний номер: 1230490321224), які належать на праві власності дружині ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ;

- грошові кошти у національній та іноземній валюті, а саме у загальній сумі: 200 євро; 8 950 доларів США; 212 100 гривен, виявлені у службовому кабінеті ОСОБА_1 у ході проведення обшуку від 05.02.2020.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 лютого 2020 року зазначене клопотання прокурора було задоволено частково. Згідно ухвали суду, слідчий суддя перевіривши наявні у суду матеріали клопотання дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а тому вважав за можливе накласти арешт на майно, яке належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з метою забезпечення можливої конфіскації. Одночасно з цим, слідчий суддя зазначив, що не вбачає підстав для накладення арешту на земельну ділянку 2122455100:01:008:0271 (реєстраційний номер: 1230490321224), право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 , оскільки прокурором не вказано походження цієї земельної ділянки, а тому слідчий суддя не міг переконатися, що вона належить ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності. Крім цього, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для накладення арешту на грошові кошти у загальній сумі: 200 євро; 8 950 доларів США; 212 100 гривен.

Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді.

У відповідності до ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.

Згідно ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Так ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті, тобто з метою конфіскації майна, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд, у випадку передбаченому Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно до ст. 59 КК України, покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу. Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України.

Згідно ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є майно набуте за час шлюбу. Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що оскільки прокурором не зазначено походження земельної ділянки 2122455100:01:008:0271 (реєстраційний номер: 1230490321224), право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 , він не міг переконатися, що зазначена земельна ділянка належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності. Безпідставними на думку колегії суддів є доводи прокурора, що вказана земельна ділянка належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності у зв`язку з тим, що була утворена в результаті поділу та об`єднання інших земельних ділянок, оскільки в матеріалах справи відсутні та прокурором не надано доказів, які б вказували на джерело походження та час набуття вказаних земельних ділянок.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Обшук на підставі ухвали слідчого судді повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети обшуку (ч. 5 ст. 236 КПК України). Таким чином, проведення обшуку в обсязі який не охоплюється метою його проведення є недопустимим.

З протоколу обшуку від 05 лютого 2020 року (том 1 а.с. 40-50) вбачається, що грошові кошти, для накладення арешту на які прокурор звернувся з відповідним клопотанням, були вилучені у ході проведення обшуку, дозвіл на проведення якого було надано ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 січня 2020 року (том 1 а.с. 33-39). Відповідно до ухвали дозвіл на обшук у приміщенні Міжгірського районного суду Закарпатської області де знаходиться службовий кабінет судді Гайдура А.Ю., за адресою: Закарпатська область, смт. Міжгір`я, вул. Шевченка, 99, надавався з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання таких речей і документів, а саме: грошових коштів, які є предметом неправомірної вигоди; чорнових записів, блокнотів, щоденників, нотатків та інших рукописних, печатних та електронних носіїв інформації, які зберегли на собі сліди вчинення злочину ОСОБА_1 та можуть підтвердити факт отримання та вимагання ним неправомірної вигоди; матеріалів судової справи № 302/12/20.

Колегія суддів враховує, що вказаною ухвалою слідчого судді вже надавалась оцінка заявленій прокурором вимозі про надання детективам Національного антикорупційного бюро України дозволу на відшукання та вилучення особистих грошових коштів ОСОБА_1 з метою забезпечення їх можливої подальшої конфіскації, як виду покарання і в цій частині в задоволенні клопотання було відмовлено.

Тобто, як вбачається з вказаної ухвали, на час проведення обшуку дозвіл на вилучення грошових коштів, які не були предметом неправомірної вигоди у органу досудового розслідування був відсутній.

Згідно ч. 7 ст. 236 КПК України, при обшуку слідчий, прокурор має право, серед іншого, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

У відповідності до ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:

1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом;

4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Таким чином, у відповідності до вимог ст. ст. 167, 234, 236 КПК України, майно, яке вилучається слідчим, прокурором під час проведення обшуку, повинне мати певний зв`язок з розслідуваним кримінальним правопорушенням. Слідчий, прокурор під час проведення обшуку не мають права вилучити майно, яке безпосередньо не зазначено в ухвалі про дозвіл на обшук та не має жодних ознак зв`язку з розслідуваним кримінальним правопорушенням.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що у ході проведення обшуку не може вилучатись не зазначене в ухвалі про дозвіл на обшук майно, яке не має значення для кримінального провадження, з метою його арешту для забезпечення конфіскації такого майна, як виду покарання, оскільки це суперечить вимогам ст. ст. 167, 234, 236 КПК України. Тобто, вилучення під час обшуку в службовому кабінеті судді ОСОБА_1 особистих коштів, які не мають зв`язку розслідуваним кримінальним правопорушенням не відповідало меті та межам проведення обшуку

Для забезпечення можливої конфіскації, як виду покарання, арешт може накладатися тільки на майно підозрюваного, яке виявлене або розшукане за результатами проведення органом досудового розслідування заходів, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України.

Крім того, в апеляційній скарзі прокурор зазначив, що правовою підставою для накладення арешту на грошові кошти у загальній сумі: 200 євро; 8 950 доларів США; 212 100 гривень, крім можливої їх конфіскації як виду покарання є збереження речових доказів та можлива спеціальна конфіскація. Вказує, що у органу досудового розслідування є обґрунтовані підстави вважати, що вказані грошові кошти набуті ОСОБА_1 у якості неправомірної вигоди від невстановлених слідством на даний час осіб та могли зберегти на собі сліди вчинення інших кримінальних правопорушень. Проте, прокурором не зазначено яке доказове значення мають вказані грошові кошти для даного кримінального провадження та які факти чи обставини можуть з їх допомогою бути встановлені. Тобто, стороною обвинувачення не доведено, що вилучені грошові кошти відповідають критеріям речових доказів визначеним у ст. 98 КПК України, а тому у слідчого судді були відсутні підстави для накладення на них арешту з метою збереження речових доказів. Також, не знайшли свого підтвердження доводи прокурора про те, що зазначені грошові кошти можуть підлягати спеціальній конфіскації, оскільки органом досудового розслідування не доведено наявність підстав вважати, що наявний будь-який із випадків, передбачених пунктами 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, для застосування в подальшому щодо вилучених в ОСОБА_1 грошових коштів спеціальної конфіскації.

Колегія суддів звертає увагу, що звертаючись до Вищого антикорупційного суду з клопотанням про арешт майна прокурор, як на правову підставу для арешту майна посилався лише на забезпечення подальшої можливої конфіскації такого майна як виду покарання.

Таким чином, обґрунтованим на думку колегії суддів є висновок слідчого судді про відсутність підстав для накладення арешту на земельну ділянку (кадастровий номер:2122455100:01:008:0271) тагрошові кошти у загальній сумі: 200,00 євро; 8 950,00 доларів США; 212 100,00 гривен.

Істотних порушень вимог Кримінального процесуального кодексу України, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

У зв`язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак вважає постановлене ним рішення законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 131, 170, 171, 173, 309, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 лютого 2020 року, якою частково задоволено клопотання прокурора п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Сидоренка Вадима Анатолійовича про арешт майна, в межах кримінального провадження № 52020000000000048 від 20.01.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Сидоренка В.А. - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: С.Б. Боднар

Судді: І.В. Панаід

В.І. Панкулич