Document No. 88260996

Справа № 991/1578/20

Провадження1-кс/991/1611/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Хамзін Т.Р.

за участю:

секретаря судового засідання Фінько Ю.В.,

заявника адвоката Сідей О.В.,

прокурора Жовницької А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання адвоката Сідей Олени Валеріївни в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 52016000000000073 від 14.03.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

20 лютого 2020 року до Вищого антикорупційного суду надійшло зазначене клопотання адвоката Сідей О.В. в інтересах ОСОБА_1 .

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.02.2020 клопотання передано для розгляду слідчому судді Вищого антикорупційного суду Хамзіну Т.Р.

1. Заявлені вимоги та їх обґрунтування

Заявник посилається на те, що ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 25.08.2016 у справі № 760/13703/16-к накладено арешт на майно належне ОСОБА_1 , із забороною його відчуження, а саме:

- об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- транспортний засіб Subaru Legacy Outback, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Арешт накладено з метою забезпечення його можливої конфіскації у разі ухвалення щодо ОСОБА_1 обвинувального вироку за ч. 4 ст. 368 КК України.

Заявник стверджує, що арешт на означене майно накладено необґрунтовано, за відсутності будь-яких правових підстав.

В обґрунтування цього твердження заявник посилається на такі обставини:

- недоведення мети застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження. Заявник стверджує, що приймаючи рішення про арешт майна з метою забезпечення можливого судового рішення в частині конфіскації майна, слідчий суддя надав оцінку доказам з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості особи у вчиненні злочину, що є неприпустимим під час досудового провадження;

- невідповідність арешту завданням, визначеним у абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України. У клопотанні зазначено, що розміщення на веб-сайті оголошення про продаж автомобіля не є беззаперечним підтвердженням вжиття заходів із відчуження майна. Крім цього, ані в клопотанні, ані в ухвалі слідчого судді не наведено обґрунтування, що таке оголошення дійсно розміщувалося ОСОБА_1 чи його дружиною ОСОБА_2 . Обґрунтування вчинення дій по відчуженню квартири по АДРЕСА_1 ухвала взагалі не містить;

- арешт порушує права третіх осіб. Заявник зазначає, що квартира АДРЕСА_1 належить не тільки ОСОБА_1 , а ще і його сину - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданим 05.12.2005. Крім цього спільними зусиллями подружжя, вказане майно зазнавало поліпшень, що істотно збільшило його у вартості, а отже в розумінні ст. 62 СК України воно є спільною сумісною власністю. Згідно з довідкою, виданою Центром комунального сервісу № 3558 від 31.08.2016 ця квартира є місцем проживання 4 осіб, у тому числі неповнолітнього ОСОБА_4 (2010 року народження). Щодо транспортного засобу заявник посилається на те, що він придбавався у шлюбі, а отже є спільною сумісною власністю подружжя.

Враховуючи викладене заявник просить скасувати арешт із забороною відчуження рухомого та нерухомого майна, що належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме: об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; транспортний засіб Subaru Legacy Outback, реєстраційний номер НОМЕР_1 , накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 25.08.2016 у справі № 760/11546/16.

2. Позиції сторін у судовому засіданні

У судовому представник заявника - адвокат Сідей О.В. клопотання з підстав, наведених у ньому підтримала. Просила клопотання задовольнити та скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 25.08.2016.

Прокурор Жовницька А.В. проти задоволення клопотання заперечила. Стверджує, що ухвала слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 25.08.2016 є обґрунтованою, потреба у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, враховуючи мету з якою він застосовувався, на теперішній час, не відпала. З цих підстав, просила відмовити у задоволенні клопотання адвоката Сідей О.В., поданого в інтересах ОСОБА_1 .

До матеріалів клопотання надала копію ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 12.01.2017 про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 25.08.2016. Також долучено документи на підтвердження факту перебування ОСОБА_1 у розшуку та відомості щодо реєстрації транспортного засобу за ОСОБА_1 .

Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя дійшов таких висновків.

3. Обставини встановлені слідчим суддею

На підставі документів, що містяться у матеріалах клопотання слідчий суддя встановив, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000073 від 14.03.2016 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 25.08.2016 (справа № 760/13703/16-к) накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_1 , а саме:

- об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- транспортний засіб Subaru Legacy Outback, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Підставою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження стала необхідність його збереження з метою забезпечення конфіскації, яка передбачена санкцією статті ч.4 ст. 368 КК України.

4. Оцінка та висновки слідчого судді

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Із аналізу наведеної норми вбачається, що прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе лише за таких умов:

- ці особи не були присутні при розгляді питання про арешт майна;

- вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба;

- вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.

Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що розгляд клопотання про арешт майна, проводився без участі власника майна. Вказане відповідає положенням ч. 2 ст. 172 КПК України, яка передбачає можливість розгляду клопотання про арешт майна без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення арешту майна.

Вказане дає підстави для розгляду клопотання про скасування арешту майна.

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна (ч. 1 ст. 170 КПК України).

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (ч. 2 ст. 170 КПК України).

Відповідно до п.3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Отже, про обґрунтованість арешту, накладеного на підставі п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, свідчить, зокрема таке: такий захід забезпечення кримінального провадження передбачений кримінальним процесуальним законом; існують факти або інформація, які вказують на те, що майно, на яке накладено арешт, належить підозрюваному.

Із змісту ухвали та клопотання вбачається, що 11.08.2016 ОСОБА_1 у спосіб передбачений для вручення повідомлень, відповідно до ч. 2 ст. 135 КПК України, повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

Цей факт адвокатом Сідей О.В. не спростовується.

Санкція ч. 4 ст. 368 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Оскільки ч. 4 ст. 368 КК України передбачає конфіскацію майна, то застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна є обґрунтованим.

За змістом ч. 1, 3 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

За положеннями ч. 2 ст. 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном (ч.1 ст.67 СК України). У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. (ст. 70 СК України).

Із копії свідоцтва про право власності на житло від 05.12.2005 вбачається, що квартира АДРЕСА_1 в рівних долях належить підозрюваному ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Частки кожного із власників не визначені.

Згідно з обліковою карткою приватного АМТ право власності на автомобіль Subaru Legacy Outback, реєстраційний номер НОМЕР_1 зареєстровано за ОСОБА_1 19.06.2007. Шлюб із ОСОБА_5 зареєстровано 21.07.2000. Враховуючи наведене, є підстави вважати, що цей транспортний засіб є спільною сумісною власністю подружжя.

Оскільки заявником не надано доказів визначення часток у вищезазначеному майні, то в такому разі висновок слідчого судді про накладення арешту на це майно є законним, та відповідно підстав для скасування арешту слідчий суддя не вбачає.

Слідчим суддею застосовано найменш обтяжливий спосіб арешту - заборона відчуження майна, а тому доводи заявника, що накладення арешту порушує права третіх осіб, у тому числі неповнолітнього ОСОБА_4 є безпідставними, оскільки у такий спосіб особа не позбавлена права користування таким майном.

З урахуванням того, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, потреба у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження продовжує існувати.

За наведених вище обставин, у задоволенні клопотання адвоката Сідей Олени Валеріївни в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 52016000000000073 від 14.03.2016 належить відмовити.

Керуючись ст ст. 170, 174, 372 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання адвоката Сідей Олени Валеріївни в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Т.Р. Хамзін