Document No. 88261025

Справа № 761/16104/18

Провадження1-кп/991/139/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2020 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів - головуючого судді Коліуша О.Л., суддів Ткаченка О.В. та Шкодіна Я.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Паштенко І.О.

прокурора Олефіра Ю.О.

захисника Горбового В.А.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву обвинуваченого ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі - ЄРДР) 26 червня 2017 року за № 52017000000000434, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 369 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 заявив відвід колегії суддів, вказуючи, що вказаним відвід ним було подано після початку судового розгляду, оскільки підстава для відводу стала відома вже після його початку. В обґрунтування заявленого відводу послався на такі підстави, а саме, що судом при ухваленні рішення від 25.11.2019 про призначення справи до судового розгляду було відмовлено у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про повернення обвинувального акта, що викликає сумніви у неупередженості та прийнятті всебічного, повного та законного рішення суду по справі, оскільки обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Крім того, під час судових засідань 06.12.2019, 16.01.2020 та 10.02.2020, судом було відмовлено у задоволенні клопотань про призначення почеркознавчої експертизи, про витребування документів (надання тимчасово доступу) до матеріалів провадження, на підставі яких було надано дозвіл на проведення НСРД, про направлення запиту до СБ України стосовно проведення перевірки та надання допуску до таємниці ОСОБА_2 , про визнання очевидно недопустимими доказами всіх отриманих доказів стороною обвинувачення, про з`ясування судом походження грошових коштів, які надавалися слідчими ОСОБА_2. для їх передачі ОСОБА_1 , що викликає сумнів у неупередженості та незацікавленості суду у результатах розгляду цієї справи, прийнятті колегією суддів всебічного, повного та законного рішення по справі. Також вказував, що 10.02.2020 ним подано клопотання про надання доступу до правосуддя та не порушення права на справедливий суд, оскільки тривалі судові засідання у справі та довгий час огляду відео-аудіо запису, понад п`ять годин, завдають йому сильних душевних страждань, емоційних, негативних викликів та спогадів, підвищення тиску та враження нервової системи і є в прямому сенсі катуванням з боку суду. Вказував, що короткий період між судовими засіданнями, фактично порушує його право на захист, оскільки фактично за такий короткий час неможливо належно підготуватися до судового засідання, зокрема підготувати клопотання, заперечення на вже досліджені судом докази, які були надані стороною обвинувачення та виконати інші необхідні процесуальні дії, які є необхідними для справедливого судового розгляду справи та оцінки допустимості та належності наданих суду документів (доказів) стороною обвинувачення у зв`язку з чим, на його думку період між судовими засіданнями повинен бути не менше трьох тижнів. До того ж, вважає дії колегії суддів, а саме у прийнятті ними ухвали від 25.02.2020 про застосування приводу до нього, дають підстави для висновку про те, що судді вже прийняли рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення на підставі пред`явленого стороною обвинувачення обвинувального акту, викликають сумнів у їх неупередженості та незацікавленості у результатах розгляду цієї справи, прийнятті колегією суддів всебічного, повного та законного рішення по справі.

Захисник обвинуваченого адвокат Горбовий В.А. заяву про відвід колегії суду повністю підтримав.

Прокурор Олефір Ю.О. просив відмовити у задоволенні заяви про відвід складу суду, оскільки заява суперечить вимогам чинного законодавства та вимогам самого тексту заяви. Зазначив, що не згода обвинуваченого з прийнятими рішеннями колегії суду, не є фактором який свідчить про їх упередженість. Щодо короткого проміжку часу між судовими засіданнями, пояснив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантується право кожному на справедливий розгляд справи у розумні строки.

Розглянувши заяву, заслухавши думки учасників кримінального провадження, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

В силу ст. 76 КПК суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій. Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції.

Також, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Паунович проти Сербії» від 03.12.2019 (заява № 54574/07), зокрема, в пункті 35 зазначив, що безсторонність означає відсутність упередженості або прихильності. Її наявність чи відсутність може бути оцінена за суб`єктивним критерієм, де повинні прийматися до уваги особисті переконання і поведінка певного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість в конкретній справі, та об`єктивним критерієм, який визначає, чи надав відповідний суддя достатні гарантії, що дозволяють виключити будь-який сумнів щодо його неупередженості. Щодо другого критерію, то необхідно встановити, чи існують, крім поведінки самого судді, факти, що потребують доведення, які можуть викликати сумнів у неупередженості судді. Мається на увазі, що при ухваленні рішення про те, чи є в конкретній справі законна підстава побоюватися, що конкретний суддя або склад суду проявили недостатню неупередженість, думка відповідної особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи може це побоювання бути об`єктивно виправданим (див. «Мікалеф проти Мальти» [ВП], № 17056/06, § 96, ЄСПЛ 2009). Для того, щоб задовольнити вимогу неупередженості, національний суд повинен дотримуватися як суб`єктивних, так і об`єктивних критеріїв.

Отже, при об`єктивному підході до встановлення наявності/відсутності упередженості суду (колегії суддів) необхідно визначити, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність, зважаючи на безпосередню поведінку судді (колегії суддів). Суб`єктивний критерій, у свою чергу, вимагає оцінки реальних дій окремого судді (колегії суддів) під час розгляду конкретної справи, й лише після встановлення фактів у поведінці судді (колегії суддів), які можна було б кваліфікувати як прояв упередженості, можливо ставити під сумнів його безсторонність.

Згідно з ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим.

Заявлений відвід не містить належних та достатніх обставин, які б свідчили про наявність підстав, передбачених ст. 75 КПК України, та обґрунтованих доводів про упередженість суддів та їх заінтересованість у результатах розгляду даного кримінального провадження. Аналізуючи доводи обвинуваченого з точки зору зазначених суб`єктивного та об`єктивного критеріїв безсторонності суду, суд вважає, що відсутні очевидні факти, що можуть поставити під сумнів безсторонність складу суду та свідчити про особисту упередженість в цій справі колегії суддів та кожного судді окремо. Доводи обвинуваченого щодо заявленого відводу у першу чергу зводяться до незгоди останнього з прийнятими рішеннями суду за результатами розгляду його клопотань. Разом з тим, суд, неодноразово зазначав, що заявлені обвинуваченим клопотання є передчасними на цій стадії дослідження доказів, а відмова у їхньому задоволенні не позбавляє сторону захисту права на повторне звернення з відповідними клопотаннями.

Щодо тверджень обвинуваченого про те, що проміжок між судовими засіданнями має становити не менше трьох тижнів та значної тривалості за часом судових засідань, що на думку останнього є порушенням права на захист, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 318 КПК України судовий розгляд має бути проведений і звершений протягом розумного строку. Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Вергельський проти України» від 12.03.2009 (заява 19312/06) у п. 116 зазначив, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів (див., серед багатьох інших, рішення у справі «Пелісьє і Сассі проти Франції» (Pelissier and Sassi v. France, заява № 25444/94, п. 67, ECHR 1999-II). Далі Суд вказує на те, що обвинувачений у кримінальній справі повинен мати право розраховувати на здійснення провадження в його справі з особливою ретельністю і що положення статті 6 Конвенції покликані не допускати в кримінальних справах надто тривалого перебування обвинувачуваної особи в стані невизначеності щодо своєї долі (див. справи «Нахманович проти Росії» (Nakhmanovich v. Russia, заява № 55669/00, п. 89, від 2 березня 2006 року, та «Іванов проти України» (Ivanov v. Ukraine, заява № 15007/02, п. 71, від 7 грудня 2006 року). Отже, враховуючи положення норм Кримінального процесуального кодексу України та судової практики ЄСПЛ, суд здійснює призначення судових засідань виходячи із принципу розумності строків розгляду справи у суді, а тому твердження обвинуваченого про порушення права на захист є помилковими.

Щодо доводів обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що дії суду у прийнятті ухвали від 25.02.2020 про застосування приводу до обвинуваченого, дають підстави для висновку щодо його винуватості у вчиненні ним кримінального правопорушення, суд зазначає, що відповідно до положень ч. 1 ст. 323 КПК України, суд у разі неявки обвинуваченого, який належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання, має право постановити ухвалу про привід. Як убачається з матеріалів кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_1 був повідомлений про дату та час судового засідання призначене на 25.02.2020 належним чином, однак у судове засідання не прибув та не повідомив про поважні причини не прибуття, а тому дії суду щодо постановлення ухвали про привід обвинуваченого не суперечать чинному КПК України та не порушують його право на захист. Крім того, в ухвалі не міститься навіть натяку на визнання винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень. Не можна зробити такого висновку і з поведінки суддів Коліуша О.Л., Ткаченка О.Л. та Шкодіна Я.В.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає безпідставними доводи, наведені у заяві про відвід, щофактично є незгодою із прийнятими судом рішеннями та їх процесуальними діями, а тому відсутні законні підстави для відводу суддів Коліуша О.Л., Ткаченка О.Л. та Шкодіна Я.В., отже у задоволенні відповідної заяви слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 75, 76, 80, 81, 371, 372 КПК України,-

ПОСТАНОВИВ

У задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі Коліуша Олега Леонідовича, Ткаченка Олега Володимировича та Шкодіна Ярослава Віталійовича, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Повний текст ухвали складений 17 березня 2020 року.

Головуючий суддя О.Л. Коліуш

Судді - О.В. Ткаченко

Я.В. Шкодін