- Presiding judge (HACC) : Shyroka K.Yu.
- Secretary : Sevriuk K.A.
- Lawyer : Dulskoho O.L., Parkhety A.A.
- Prosecutor : Kasian A.O.
Справа № 991/2180/20
Провадження1-кс/991/2225/20
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2020 року м.Київ
Слідча суддя Вищого антикорупційного суду Широка Катерина Юріївна,
за участю секретаря судового засідання Севрюк К. А.,
прокурора САП Касьяна А. О.,
захисників Дульського О. Л., Пархета А. А.,
підозрюваного ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання детектива Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Соснова Олексія Ігоровича про застосування запобіжного заходу у виді застави стосовно ОСОБА_1 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Дружківка, Донецької області, громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42019000000002381 від 8 листопада 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 Кримінального кодексу України (КК України),
ВСТАНОВИЛА
12 березня 2020 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Соснова Олексія Ігоровича, погоджене з прокурором шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора про застосування запобіжного заходу у виді застави стосовно ОСОБА_1 .
Клопотання обґрунтовується тим, що слідча група детективів Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000002381 від 8 листопада 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 КК України.
Короткий виклад фактичних обставин, суть і правова кваліфікація кримінального правопорушення
У клопотанні детектив зазначив, що ОСОБА_1 був обраний безстроково на посаду судді Дружківського міського суду Донецької області (постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 26 червня 1997 року № 398/97-ВР). Він також був призначений головою Дружківського міського суду Донецької області (протоколом загальних зборів суддів Дружківського міського суду Донецької області від 14 квітня 2017 року № 6 та відповідно до наказу від 14 квітня 2017 року № 14-К).
Детектив зазначає, що ОСОБА_1 є суб`єктом декларування, оскільки судді є особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також відносяться до осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Тому, ОСОБА_1 був зобов`язаний подати за 2015 рік декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачену Законом України «Про запобігання корупції», у період з 1 вересня 2016 року по 30 жовтня 2016 року.
Детектив вказує, що ОСОБА_1 не зазначив у декларації земельні ділянки, що перебувають у його власності з 15.06.2007 року, а саме ділянки площею 0,2500 га з кадастровим номером 1422486000:13:001:0025 та площею 0,0228 га з кадастровим номером 1422486000:13:001:0026. Зокрема, 28.10.2016 року о 10:09:50 він, заповнюючи щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, не зазначив у розділі «Об`єкти нерухомості» ці ділянки. В подальшому, 31.10.2016 року о 09:13:06 він, заповнюючи виправлену щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, також не зазначив у розділі «Об`єкти нерухомості» ці ділянки.
У клопотанні детектив зазначає, що ділянка площею 0,2500 га мала вартість 1 400 000 гривень, а ділянка площею 0,0228 га мала вартість 145 900 гривень.
Підсумовуючи, детектив вважає, що ОСОБА_1 не зазначив право власності на земельні ділянки, загальною вартістю 1 545 900 гривень, що більше ніж в 250 разів перевищує розмір мінімальної заробітної плати, а тому вчинив злочин, передбачений статтею 366-1 КК України, а саме поданні суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції».
Обґрунтування клопотання
Зі слів детектива, ОСОБА_1 було повідомлено про підозру 05.03.2020 року у присутності захисників Дульського О. Я. та Пархети А. А. Оскільки ОСОБА_1 відмовився підписувати повідомлення про підозру (тобто, підтвердити отримання), детектив вказує, що підозру було вручено зі застосуванням відеозапису.
Детектив зазначає, що підозра є обґрунтованою та підтверджується зібраними доказами: копією рішення Національного агентства з питань запобігання корупції; копією листа Київського науково-дослідного інституту судових експертиз; копією письмових пояснень ОСОБА_1 ; копіями декларацій ОСОБА_1 ; копіями документів, що підтверджують право власності на земельні ділянки (рішення Торської сільської ради, державний акт на право власності, заява ОСОБА_1 ); іншими матеріалами провадження в їх сукупності. Він також зазначає про три ризики щодо ОСОБА_1 , передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України: ризик переховування від органів досудового розслідування та суду; ризик знищення документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
У клопотанні детектив просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Дружківка, Донецької області, громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, запобіжний захід у виді застави в розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (42 040 гривень).
Також, детектив просить покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , такі обов`язки:
-прибувати до детектива, прокурора, суду за кожним їхнім викликом;
-не відлучатися із міста Дружківка Донецької області та села Райське Костянтинівського району Донецької області, без дозволу детектива, прокурора або суду;
-повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
-носити електронний засіб контролю.
Доводи сторін
Прокурор підтримав заявлене клопотання, попросив повністю задовольнити. Він також надав доповнення до клопотання у письмовому вигляді, протокол допиту ОСОБА_1 (де той відмовився від дачі показань), повідомлення про підозру з протоколом вручення письмового повідомлення про підозру та інші протоколи щодо завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів кримінального провадження.
Захисники заперечили проти задоволення клопотання. Вони зазначили, що до ОСОБА_1 вже застосовані два запобіжні заходи у виді застави в інших кримінальних провадженнях. Захисники вказали, що було порушено право на захист, оскільки досудове розслідування «для сторони захисту… тривало 25 хвилин», тобто з моменту вручення повідомлення про підозру і до повідомлення про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні. Вони вважають підозру необґрунтованою та такою, що була неналежно врученою ОСОБА_1 як судді, тобто особі, до якої застосовується спеціальний порядок здійснення кримінального переслідування. Захисники також вказали на те, що підозра ОСОБА_1 є необґрунтованою, оскільки у матеріалах клопотання відсутній сам документ повідомлення про підозру. Вони також вказали на відсутність будь-яких ризиків, зазначили, що вони є необґрунтованими, базуються на припущеннях сторони обвинувачення, а не підтверджуються належними і допустимими доказами. Захисники вказали на надмірність застосування запобіжного заходу у виді застави та попросили відмовити у задоволенні клопотання детектива.
У судовому засіданні захисники заявляли відвід прокурору Касьяну А. О. Також, вони надали велику кількість додаткових матеріалів (заяви і клопотання до органу досудового розслідування та органу прокуратури; документи, що вказують на вартість земельних ділянок; документи щодо медичного стану ОСОБА_1 ; характеристики, грамоти та інші похвальні документи та нагороди; копії судових рішень стосовно ОСОБА_1 в інших кримінальних провадженнях, якими йому було обрано запобіжні заходи; інші документи).
Підозрюваний ОСОБА_1 підтримав доводи своїх захисників, попросив відмовити у задоволенні клопотання детектива. Він також вказав на те, що виконує адміністративні повноваження голови суду, тому не може переховуватися від органу досудового розслідування, суду.
Вислухавши прокурора, захисників, підозрюваного, перевіривши матеріали кримінального провадження, слідча суддя приходить до такого висновку.
Мотивація суду
Згідно зі ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.
Відповідно до ст. 181 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.
Слідча суддя повинна дослідити такі обставини:
1.Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 177 КПК України).
2.Наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий (детектив).
3.Недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
4.Обставини згідно ст. 178 КПК України (вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, тяжкість покарання, вік та стан здоров`я тощо).
5.Які обов`язки покладаються на особу у разі задоволення клопотання про запобіжний захід (ст. 194 КПК України).
Слідча суддя досліджуватиме обставини, зазначені у пункті 4 вище в межах окремих питань, для яких ці обставини мають значення. Слідча суддя також наголошує, що на цьому етапі провадження оцінюються докази лише стосовно доведення чи спростування обставин, які дають судді підстави вважати, що до підозрюваного може бути застосовано запобіжний захід.
Наявність обґрунтованої підозри
Прокурор зазначає, що підозра є обґрунтованою, а повідомлення про підозру було належно вручене. Захисники та підозрюваний заперечують, оскільки вважають, що повідомлення про підозру було вручено неналежним чином (оскільки ОСОБА_1 є суддею), та підозра є необґрунтованою, не доведено склад злочину, передбаченого статтею 366-1 КК України.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 177 КПК України). Оскільки в процесуальному законодавстві нема чіткого визначення обґрунтованої підозри, слідча суддя звертається до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 2 ст. 8 КПК України). Обґрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (стандарт, визначений у Рішенні у справі Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32). Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява № 72508/13, параграф 184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчу суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України). Способи вручення повідомлень визначені Главою 11 КПК України. Зокрема, у статті 136 КПК України зазначається, що належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик (тобто, повідомлення в цілому, в тому числі повідомлення про підозру) або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
Слідча суддя звертає увагу на те, що повідомлення про підозру було вручене належним чином, оскільки попри відсутність підпису ОСОБА_1 , що підтверджує отримання ним цього повідомлення, факт відмови було належно зафіксовано. У судовому засіданні було досліджено відеозапис вручення повідомлення про підозру ОСОБА_1 у присутності його захисників. Отже, слідча суддя приходить до висновку, що він був належним чином повідомлений про підозру. Додатково слід зазначити, що вручення повідомлення про підозру не передбачає відмови особи від прийняття такого повідомлення. Якщо детектив забезпечив вручення та вжив заходів для вручення такого повідомлення у порядку, передбаченому КПК України, таке повідомлення може вважатися належним і достатнім.
Слідча суддя ставиться критично до доводів захисників щодо того, що ОСОБА_1 неналежним чином повідомили про підозру, оскільки щодо нього, як судді, передбачено особливий порядок вручення повідомлення про підозру.
Письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором (ч. 1 ст. 277 КПК України). Втім, письмове повідомлення про підозру судді здійснюється Генеральним прокурором або його заступником (п. 3 ч. 1 ст. 481 КПК України). Аналогічне положення міститься у ч. 4 ст. 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - судді може бути повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення лише Генеральним прокурором або його заступником. Генеральний прокурор (виконувач обов`язків Генерального прокурора), його заступник, керівник регіональної прокуратури може доручити іншим прокурорам здійснити письмове повідомлення про підозру особам, визначеним ч. 1 ст. 481 КПК України, у порядку, передбаченому частинами першою і другою статті 278 КПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 536/2475/14-к, провадження № 13-34кс19 сформована правова позиція щодо вручення повідомлення про підозру судді. Так, спеціальний порядок здійснення кримінального провадження щодо судді є однією з гарантій захисту суддів від протиправного впливу та втручання будь-яких суб`єктів у їхню професійну діяльність зі здійснення правосуддя в державі. Ця гарантія покликана також захищати суддів від дій, спрямованих на безпідставну дискредитацію та підрив авторитету судової влади в суспільстві загалом. Велика Палата Верховного Суду вважає, що вручення процесуального документа (повідомлення про підозру), а також повідомлення і роз`яснення (за необхідності) прав підозрюваному є кінцевим етапом, яким завершується процедура здійснення повідомлення про підозру судді. Однак саме по собі вручення тексту повідомлення про підозру судді іншим суб`єктом за умови, що його було прийнято, перевірено, складено та підписано уповноваженим на це статтею 481 КПК України суб`єктом, не порушує гарантії суддівської незалежності. Подальше вручення такого документа не дає підстав вважати, що суб`єкт його вручення якимось чином впливає на реалізацію цієї гарантії. Сам по собі факт особистої передачі повідомлення про підозру не забезпечує додаткового захисту ані судді, ані інших осіб, щодо яких визначено спеціальний порядок здійснення повідомлення про підозру. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду вважає, що вручення повідомлення про підозру судді іншою уповноваженою особою за умови, що рішення було прийняте та підписане визначеним на це статтею 481 КПК України суб`єктом, не порушує гарантії суддівської незалежності. Уповноваження іншої особи на вручення повідомлення про підозру судді, рішення про здійснення якого прийнято належним суб`єктом, на завершальному етапі здійснення такого повідомлення, не призводить до порушення цієї гарантії, передбаченої статтею 481 КПК України та статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що відповідне доручення Генеральний прокурор або його заступник могли надати лише тій уповноваженій особі, яка здійснювала досудове розслідування або входила до групи, яка призначена для здійснення цього кримінального провадження відповідно до статті 37 КПК України.
Як вбачається з копії повідомлення про підозру, повідомлення було складене заступником Генерального прокурора, керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницьким Н. І. Він доручив вручення повідомлення про підозру прокурору шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Касьяну А. О., яке він реалізував (на підставі повідомлення про підозру та протоколу вручення письмового повідомлення про підозру). Оскільки дотримано спеціальний порядок повідомлення про підозру судді забезпечує захист суддів від протиправного впливу в їх діяльність, слідча суддя не вбачає у процедурі вручення підозри ОСОБА_1 порушень.
Слідча суддя критично оцінює доводи сторони захисту щодо законності правової позиції Верховного Суду з цього питання. Необхідно враховувати, що ч. 2 ст. 481 КПК України передбачає можливість доручення здійснення повідомлення про підозру, тобто ця правова позиція щонайменше узгоджується з обов`язковою нормою кримінального процесуального закону. Також, застосування правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду, узгоджується з положеннями про обов`язковість судових рішень. Так, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права (ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч. 5 ст. 13 цього ж Закону). Тому, такі доводи є необґрунтованими.
Слідча суддя також звертає увагу на правову кваліфікацію злочину у підозрі. Так, ОСОБА_1 інкримінується декларування недостовірної інформації, тобто подання суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції». Необхідно оцінити відповідність підозри цій правовій кваліфікації лише для встановлення її обґрунтованості (тобто, чи є підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_1 міг вчинити саме цей злочин). При цьому, остаточна оцінка та кваліфікація, а також оцінка всіх епізодів здійснюється судом під час судового розгляду справи.
Звертаючись до матеріалів клопотання, слідча суддя зазначає, що ОСОБА_1 було повідомлено про підозру на підставі зібраних доказів, детальний перелік яких знаходиться у клопотанні. Зокрема, було доведено факт того, що ОСОБА_1 має у приватній власності земельні ділянки з 1422486000:13:001:0025 площею 0,2500 га, 1422486000:13:001:0026 площею 0,0228 га (це підтверджується листом Держгеокадастру № 10-5-0,2-6631/2-19 від 20.12.2019 року, у якому зазначено про право приватної власності на ці ділянки, а також те, що цим ділянкам присвоєно нові кадастрові номери: для ділянки 0,2500 га - 1422486000:13:001:0079, для ділянка 0,0228 га - 1422486000:13:001:0080; відповіддю Торської сільської ради Костянтинівського району Донецької області № 02 від 03.01.2020 року, у якому зазначено про те, що у ОСОБА_1 є у приватній власності земельні ділянки на території сільської ради; державним актом про право власності на земельну ділянку ЯЕ № 199796; копією рішення Торської сільської ради від 22.05.2007 року № V/11-64 «О передаче земельного участка в частную собственность гр. ОСОБА_1 » та заявою ОСОБА_1 від 21.05.2007 року, у якій він просить дозволити приватизацію земельних ділянок). Також, доведено факт відсутності відомостей про ці земельні ділянки у деклараціях за 2015 рік (щорічна декларація з єдиним унікальним номером 38117827-9a34-48f8-abc0-291e4af439eb від 28.10.2016 року; виправлена декларація з єдиним унікальним номером 69b73713-e3fe-4745-b4b5-ba3dfc5ed25c від 31.10.2016 року; комунікації Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції та ОСОБА_1 , у якій обговорюється питання проведення повної перевірки декларації ОСОБА_1 ). Матеріали клопотання також вказують на можливу вартість земельних ділянок станом на 2015 рік - це підтверджується листом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 17366-18 від 11.12.2018 року, де зазначено, що на підставі дослідження ринку земельних ділянок, вартість ділянок 0,2500 га та 0,0228 могла становити 1 400 000 гривень та 145 900 гривень відповідно. Слідча суддя звертає увагу на те, що ці відомості є пріоритетними для встановлення вартості земельних ділянок станом на звітний період у декларації, а не станом на 2019 рік (як, наприклад, відомості з листа Держгеокадастру № 10-5-0,2-6631/2-19 від 20.12.2019 року, де вказана нормативна грошова оцінка земельних ділянок 0,2500 га та 0,0228 га як 93 816,84 гривень та 731,51 гривень відповідно).
Слідча суддя зазначає, що інформація з доказів може вказувати на те, що ОСОБА_1 міг умисно задекларувати недостовірну інформацію, не вказавши право власності на дві земельні ділянки у щорічній декларації за 2015 рік.
Зважаючи на викладене у попередніх абзацах мотивації, слідча суддя переконана, що надані достатні підстави для наявності обґрунтованої підозри стосовно можливого вчинення ОСОБА_1 дій, що кваліфікуються за ст. 366-1 КК України.
Наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, зазначених у статті 177 КПК України
Розслідування вказує на наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 може здійснити спроби:
-переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
-знищити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
-вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду
Прокурор зазначає, що злочин, який інкримінується ОСОБА_1 є злочином невеликої тяжкості, проте невідворотність покарання за вказаний злочин може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Також, він вказує на те, що ОСОБА_1 тривалий час працював на керівних посадах у судових органах, а тому безумовно має широке коло знайомих, в тому числі і серед службових осіб різних правоохоронних органів, зокрема Донецької області, а тому має реальні можливості покинути територію України, в тому числі на непідконтрольну та тимчасово окуповану територію. Вони вказують на те, що ОСОБА_1 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон, неодноразово їздив до Автономної Республіки Крим (що є тимчасово окупованою) та Російської Федерації, а відстань від місця його проживання до кордону з Російською Федерацією складає менше 200 кілометрів.
Захисники та підозрюваний заперечили. Вони зазначили, що він постійно проживає в одному місці, не вчиняв спроб переховуватися, не вчиняв перешкод у провадженні, у засіданнях належно поводився, та є суддею, який характеризується відмінно та сумлінно працює.
В розумінні Кримінального кодексу України злочин, інкримінований ОСОБА_1 , є злочином невеликої тяжкості. Слідча суддя приходить до висновку, що такий злочин має певний рівень суспільної небезпеки, оскільки пов`язаний з тим, що особа, що виконує функції судді та здійснює правосуддя в Україні, не розкриває інформації щодо свого майна спеціальному органу, і такі дії несуть в собі певні корупційні ризики.
При визначенні імовірності переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України слід враховувати тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винним у злочині, у вчиненні якого він підозрюється. Врахування цієї обставини відповідає практиці Європейського суду з прав людини. У цьому випадку також необхідно врахувати, що це провадження є не єдиним кримінальним провадженням стосовно ОСОБА_1 , а тому такий ризик акумулюється разом з сукупністю покарань, що йому загрожують.
Слідча суддя критично ставиться до доводів детектива у клопотанні щодо того, що ОСОБА_1 неодноразово виїжджав до АРК Крим та Російської Федерації, оскільки це не підтверджується доказами. Також, слідча суддя враховує ситуацію, пов`язану з заходами карантину на території України та прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», що суттєво обмежує пересування осіб в межах країни та подорожі за кордон. Втім, слідча суддя звертає увагу на те, що ОСОБА_1 дійсно працював на керівних посадах у судових органах протягом тривалого часу (понад 30 років в одному суді), а тому має широке коло знайомих, включно зі службовими особами різних правоохоронних органів Донецької області. З урахуванням того, що ОСОБА_1 проживає у близькості до тимчасово окупованої території, ризик переховування зростає. Також, необхідно врахувати те, що попри те, що захисники зазначають про зразкову поведінку ОСОБА_1 у провадженні, сам він не ознайомлюється з матеріалами кримінального провадження, чим може перешкоджати здійсненню досудового розслідування.
Ці факти, у сукупності з тим, що стосовно ОСОБА_1 здійснюються інші кримінальні провадження, зокрема, щодо більш тяжких злочинів, дає підстави вважати, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Тому такий ризик доведено.
Ризик знищення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення
Прокурор зазначає, що, враховуючи посаду і соціальний статус, ОСОБА_1 під час досудового розслідування може вживати заходів до знищення чи спотворення документів щодо перебування у його власності земельних ділянок, які можуть бути доказами вчинення кримінального правопорушення що розслідується у провадженні.
Захисники та підозрюваний заперечили. Вони зазначили, що досудове розслідування вже закінчено, тому всі необхідні речі та документи вже вилучено та оглянуто; що ОСОБА_1 зацікавлений у якнайшвидшому розгляді справи; а також ним жодного разу не було вчинено намагання знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів.
Слідча суддя керується загальними засадами кримінального провадження, а саме принципами законності та верховенства права (пункти 1-2, частини 1 статті 7 КПК України). Слідча суддя також зазначає, що судове рішення повинно бути обґрунтованим і вмотивованим (частина 1 статті 370 КПК України). Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до правил оцінки доказів (частина 3 статті 370 КПК України). Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, суд повинен виносити вмотивовані рішення (наприклад, Рішення Великої Палати у справі Moreira Ferreira проти Португалії (no. 2) від 11 липня 2007 року, Заява № 19867/12, параграф 84). Вмотивованість вимагає від суду чітко вказати на підстави тієї чи іншої аргументації.
Аргументи сторони обвинувачення не дають можливості встановити, на підставі яких доказів сторона обвинувачення однозначно стверджує, що ОСОБА_1 може знищити, сховати або спотворити речі чи документи, необхідні для кримінального провадження. Сторона обвинувачення не наводить достатніх підтверджень того, що ОСОБА_1 робив спроби перешкоджати таким чином кримінальному провадженню раніше. Ці твердження є припущеннями сторони обвинувачення. Відповідно, слідча суддя вважає, що такий ризик не доведено.
Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення
Прокурор вказує на те, що вбачається системний характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 , а тому, будучи позбавленим встановлених процесуальних обов`язків під час досудового розслідування, ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Сторона захисту вказує на те, що ОСОБА_1 не має намірів вчиняти кримінальні правопорушення, він є законослухняним громадянином.
У своєму клопотанні сторона обвинувачення взагалі не наводить доказів на підтвердження цього ризику. Таким чином, слідча суддя вважає, що цей ризик не доведено.
Оскільки встановлено наявність одного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, слідча суддя вважає, що до ОСОБА_1 необхідно застосувати запобіжний захід.
Слідча суддя зобов`язана встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий (п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України).
Недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні
Сторона обвинувачення не наводить достатнього обґрунтування, чому інший, більш м`який запобіжний захід не зможе попередити або мінімізувати зазначені у клопотанні ризики - детектив і прокурор лише вказують на сам факт неможливості запобігання ризикам у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу.
Разом з тим, сторона захисту вважає, що запобіжний захід взагалі не має застосовуватися.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого (стаття 178 КПК України).
Фактично, слідча суддя повинна встановити, чи є запобіжний захід пропорційним для запобігання ризику або ризикам, на які вказує сторона обвинувачення, з метою захисту прав підозрюваного та дотримання принципу верховенства права.
Наявність ризику переховування стосовно ОСОБА_1 , вагомості наявних доказів (перелік та оцінка доказів зазначені вище), а також таких фактів як робота на адміністративній посаді у суді, проте тимчасове відсторонення від виконання обов`язків судді (що може негативно впливати на майновий стан сім`ї), наявність інших запобіжних заходів у виді застави, застосованих до ОСОБА_1 у інших провадженнях, а також достатні підстави вважати, що ще один такий запобіжний захід буде надмірним для підозрюваного та його сім`ї, слідча суддя вважає, що необхідно застосувати запобіжний захід у виді особистого зобов`язання. Цей запобіжний захід, зокрема, забезпечить виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків та зобов`яже його відвідувати усі судові засідання, ознайомлюватись з матеріалами кримінального провадження та брати участь в інших процесуальних діях.
Обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України
Слідча суддя вбачає доцільним покласти на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язки, передбачені частиною 5 статті 194 КПК України. Це необхідно з метою забезпечення дієвості запобіжного заходу, запобігання ризику, який було обґрунтовано раніше та ефективності здійснення кримінального провадження.
Слідча суддя вважає, що обмеження території перебування підозрюваного містом Дружківкою, Донецької області, та селом Райським, Донецької області, є недоцільним, з урахуванням того, що ОСОБА_1 регулярно запрошується до участі у судових засіданнях у місті Києві; також, він, з урахуванням адміністративної посади голови суду повинен переміщуватись здійснюючи свої обов`язки (як наприклад: виїжджати до Апеляційного суду Донецької області та ТУ ДСА у Донецькій області). У цьому випадку застосування електронного засобу контролю є непропорційним, оскільки обов`язками не встановлюються обмеження щодо знаходження підозрюваного.
Під час розгляду клопотання також розглядалася заява захисників про відвід прокурора, яку було відхилено за невмотивованістю окремою ухвалою.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. 131, 132, 176, 179, 182, 193, 194, 196, 376 КПК України, слідча суддя
ПОСТАНОВИЛА
Клопотання детектива Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Соснова Олексія Ігоровича про застосування запобіжного заходу у виді застави стосовно ОСОБА_1 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Дружківка, Донецької області, громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42019000000002381 від 8 листопада 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 КК України - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Дружківка, Донецької області, громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , такі обов`язки:
1.прибувати до детектива, прокурора, суду за кожним їх викликом;
2.не відлучатися із міста Дружківка Донецької області та села Райське Костянтинівського району Донецької області, без дозволу детектива, прокурора або суду;
3.повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Ухвала про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання стосовно ОСОБА_1 діє строком на два місяці, але не довше строку досудового розслідування.
Роз`яснити ОСОБА_1 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Доручити виконання ухвали детективу Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Соснову Олексію Ігоровичу.
Ухвала не підлягає оскарженню.
Слідча суддя Широка К. Ю.