Document No. 88470617

Справа № 991/1969/20

Провадження №11-сс/991/286/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5

підозрюваного ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судуапеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2, ч. 3 ст. 368 КК України, у кримінально провадженні №52019000000001205 від 24 грудня 2019 року на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 березня 2020 року про обрання запобіжного заходу,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 березня 2020 року клопотання детектива Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_8, погоджене із прокурором четвертого відділу управління САП Офісу ГПУ прокурора ОСОБА_5, про застосування запобіжного заходу задоволено частково та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 16 квітня 2020 року включно.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій з урахуванням уточнень просить змінити оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою частково задовольнити клопотання детектива НАБУ про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно ОСОБА_6, а саме обрати відносно останнього запобіжний захід у виді особистого зобов`язання. Додатково просить покласти обов`язки на підозрюваного: прибувати до детектива, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою; утриматись від спілкування зі свідками ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, та іншим підозрюваним ОСОБА_15 ; здати на збереження до відповідних органів влади паспорти та інші документи, які дають право на виїзд з України та в`їзд до України. Захисник вважає оскаржену ухвалу такою, що не відповідає вимогам кримінального процесуального закону. В обґрунтування доводів посилається на необґрунтованість підозри за ст.368 КК України, вважає її такою, що не підтверджена належними доказами. Зокрема вказує, що ОСОБА_6 не мав змоги вчиняти будь-які дії з використанням службового становища, оскільки жодна із справ (№556/67/2020 та №556/2287/19) не перебувала у його провадженні, що, в свою чергу, виключає його можливість бути суб`єктом злочину, передбаченого ст. 368 КК України. Вважає, що матеріали клопотання не містять жодних доказів щодо передачі коштів ОСОБА_9 адвокату ОСОБА_15, а також від останнього до ОСОБА_6 . Окрім цього, в протоколах проведення негласних слідчих (розшукових) дій відсутні будь-які відомості про те, що ОСОБА_6 висловлював прохання надання неправомірної вигоди, у тому числі це не підтверджує й протокол огляду інформації з оптичного диска, який не містить жодних об`єктивних даних. Крім того, в матеріалах клопотання відсутня будь-яка інформація про те, що вилучена під час обшуку в будинку ОСОБА_16 купюра є предметом неправомірної вигоди. З огляду на зазначені факти є підстави вважати, що наявні ознаки провокації отримання неправомірної вигоди зі сторони правоохоронних органів.

Незаконність оскаржуваної ухвали захисник аргументує також відсутністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Зокрема, захисник заперечує ризик переховування від органів досудового слідства та суду, пояснюючи це тим, що сама лише тяжкість покарання не є достатньою для виправдання тримання під арештом. Оцінюючи ризик переховування необхідно враховувати характеристику особи, її моральний облік, місце проживання, професію, дохід, сімейні зв`язки, будь які зв`язки з іншою країною або наявність зв`язків в іншому місці. Захисник наголошує, що ОСОБА_6 готовий здати на зберігання слідчому чи прокурору в будь-який момент два закордонні паспорти та «Карту Поляка», а також зазначає, що «Карта Поляка» не є документом, який надає право на в`їзд/виїзд громадянина до України. Окрім цього, такий ризик спростовується тим, що ОСОБА_6 на всі виклики до правоохоронних органів прибував вчасно, а долучені до матеріалів клопотання матеріали щодо переховування останнього не містять будь-яких об`єктивних даних.

Стосовно ризику незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні зазначає, що ОСОБА_6 з 17 лютого 2020 року вже головою суду не є, всі свідки по справі вже допитані і жоден з них не вказує на те, що підозрюваний прямо чи опосередковано намагався на них впливати.

Захисник заперечує і наявність ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином оскільки він не може сприйматися абстрактно, а фактичними доказами не підкріплений.

Крім того, захисник оскаржує покладені на ОСОБА_6 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема обов`язок прибувати до детектива, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою, не залишати місце свого проживання, утримуватись від спілкування з іншими підозрюваними та носити електронний засіб контролю, вважаючи їх необґрунтованими. Вказує, що при обранні запобіжного заходу не було враховано, що на утриманні ОСОБА_6 перебуває мати похилого віку, яка проживає в 120 км від місця проживання підозрюваного, двоє дітей студентів, а також те, що ОСОБА_6 є суддею Володимирецького районного суду Рівненської області, тоді як застосування обраного запобіжного заходу унеможливлює здійснення останнім права на працю.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку підозрюваного та захисника, які підтримали апеляційну скаргу, а також думку прокурора, який просив відмовити у її задоволенні, перевіривши доводи сторони захисту та матеріали кримінального провадження, колегія суддівдійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги захисника з огляду на таке.

Національним антикорупційним бюро України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №52019000000001205 від 24.12.2019 за підозрою ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 369-2, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369-2, ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим слідством встановлено, що ухвалою слідчого судді Володимирецького районного суду Рівненської області ОСОБА_10 від 16.12.2019 р. у кримінальному провадженні №12019180230000534 від 15.12.2019 р. накладено арешт на вантажний автомобіль марки «MAN» д.н НОМЕР_1 із причіпом д.н. НОМЕР_2, в якому знаходилася дошка хвойних порід обрізна в асортименті, належна фізичній особі-підприємцю ОСОБА_17 .

З метою вирішення питання про повернення майна, на яке накладено арешт, ОСОБА_9 уклав із адвокатом ОСОБА_18 відповідний договір на представництво інтересів ФОП ОСОБА_17 у кримінальному провадженні.

17 грудня 2019 р. у розмові з головою Володимирецького районного суду Рівненської області ОСОБА_6 . ОСОБА_18 повідомив останнього, що слідчий суддя, який приймав рішення про арешт майна, не врахував всіх обставин справи, а тому ОСОБА_9 має намір звертатися до суду із клопотанням про повернення арештованого майна. З метою особистого збагачення ОСОБА_6 за неправомірну вигоду пообіцяв посприяти у вирішенні питання про повернення належного ФОП ОСОБА_17 майна.

Для отримання неправомірної вигоди ОСОБА_6 залучив свого знайомого адвоката ОСОБА_15, який 27 грудня 2019 на виконання домовленостей із ОСОБА_6 зателефонував ОСОБА_9 і призначив зустріч у смт. Володимирець. Під час зустрічі ОСОБА_15 повідомив ОСОБА_9, що для позитивного вирішення справи у Володимирецькому районному суді він має передати через нього ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 9000 грн.

07 лютого 2020 р. біля приміщення Володимирецького районного суду Рівненської області за адресою: Рівненська область, смт. Володимирець, вул. Вишнева, 11, під час розмови з ОСОБА_9 . ОСОБА_6 висловив останньому прохання у наданні неправомірної вигоди у розмірі 10000 грн. за зняття арешту з деревини, вказавши, що зазначені грошові кошти необхідно передати ОСОБА_15 . У подальшому ОСОБА_6 під час телефонної розмови повідомив ОСОБА_15, що ОСОБА_9 має надати неправомірну вигоду у сумі 10000 грн., замість 9000 грн. про які він казав раніше.

Крім того, голова Володимирецького районного суду ОСОБА_6, будучи в силу своїх адміністративних обов`язків обізнаний про те, що на розгляді судді Володимирецького районного суду Рівненської області ОСОБА_10 перебуває адміністративний протокол, складений стосовно ОСОБА_11 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, маючи умисел на особисте збагачення, 06.02.2020 р. під час телефонної розмови та подальшого листування через СМС з ОСОБА_9 попросив останнього приїхати 07.02.2020 р. до Володимирецького районного суду Рівненської області разом з ОСОБА_11

07 лютого 2020 року близько 09:00, знаходячись біля приміщення Володимирецького районного суду Рівненської області, під час розмови із ОСОБА_9, який прибув на зустріч із ОСОБА_11, висловив останньому прохання надати йому неправомірну вигоду у сумі 10000 грн. за вплив на суддю Володимирецького районного суду Рівненської області ОСОБА_10 за прийняття рішення про непритягнення ОСОБА_11 до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП. ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_11, що грошові кошти він має передати ОСОБА_15 до обіду цього ж дня.

В той же день близько 12:00 біля адміністративної будівлі за адресою: Рівненська область, смт. Володимирець, вул. Соборона, 49 ОСОБА_9 передав ОСОБА_15 грошові кошти у сумі 10000 грн., для їх подальшої передачі ОСОБА_6 .

У подальшому ОСОБА_19 передав ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 10000 грн., отримані від ОСОБА_9 за вплив на суддю Володимирецького районного суду Рівненської області ОСОБА_10 за прийняття ним рішення про незастосування до ОСОБА_11 адміністративного стягнення за ст. 130 КУпАП.

20 лютого 2020 р. ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 та ч. 2 ст. 369-2 КК України, яку підозрюваний та його захисник отримали особисто під розписку в цей же день. Враховуючи дані про особу підозрюваного, тяжкість та специфіку кримінальних правопорушень, у вчиненні яких ОСОБА_6 підозрюється, з метою забезпечення виконання процесуальних обов`язків та запобігання ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, детектив НАБУ ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням про обрання запобіжного захожу у виді цілодобового домашнього арешту.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України при вирішенні питання застосування запобіжного заходу слідчий суддя,суд зобов`язанийвстановити,чи доводятьнадані сторонамикримінального провадженнядокази обставини,які свідчатьпро: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Даючи оцінку доводам захисника про необґрунтованість підозри, колегія суддів зазначає наступне. Підозра це процесуальне рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується припущення про причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення, з повідомленням про це такій особі та роз`ясненням її прав та обов`язків відповідно до чинного законодавства. При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, однією з підстав є саме обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка випливає зі змісту процесуального рішення повідомлення про підозру. Звертаючись до практики ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy), «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. the United Kingdom), «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану» (Ilgar Mammadov v. Azerbaijan), «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), зазначається, що наявність «обґрунтованої підозри» передбачає існування фактів та інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ця особа могла вчинити злочин. Факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи, тобто мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

З огляду на те, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя лише на підставі розумної та об`єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

За вказаних вище обставин слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_6 до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 та ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційногосуду погоджуєтьсяз висновкамислідчого суддіщодо обґрунтованостіпідозри,вважає достатнімидокази можливої причетності ОСОБА_6 до вчинення вищезазначених кримінальних правопорушень. Зважаючи на активну поведінку підозрюваного, що підтверджується зустрічами, телефонними розмовами, смс-листуванням, відображеними, зокрема, в протоколах допиту свідків ОСОБА_9, ОСОБА_11, рапорті консультанта-експерта 2-го відділу 5 служби ГУ БКОЗ СБ України майора ОСОБА_20 (том 1 а.с. 84-85), протоколі НСРД (том 1, а.с. 118-126, а.с. 130-133) вбачається, що ОСОБА_6 не уникав зустрічей і спілкування з заінтересованими у результатах розгляду справ особами, був цілком обізнаним у відповідних провадженнях, особисто призначав зустрічі, самостійно чи через іншу особу такі зустрічі проводив і визначав осіб, які мають також на них бути присутніми, ініціював телефонні розмови і переписку шляхом СМС-повідомлень. Здійснення остаточної оцінки доказів сторін з можливістю визнання їх недопустимими відповідно до ст.89 КПК України відбувається під час розгляду кримінального провадження по суті. Даючи оцінку наявним в матеріалами кримінального провадження доказам на стадії досудового розслідування, суд вважає доводи сторони захисту щодо можливої провокації з боку правоохоронних органів непереконливими. Окрім цього, колегія суддів зазначає, що виходячи зі стандарту доказування на стадії досудового розслідування, колегія не вбачає очевидних ознак неправильної кваліфікації дій підозрюваного, а тому доводи сторони захисту в цій частині відхиляє.

Відповідно дост. 131 КПК Україниодним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідност. 177 КПК Україниметою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, слідчим суддею обґрунтовано було визнано наявність двох ризиків, а саме ризик переховування від органів досудового розслідування чи суду та ризик незаконного впливу на свідків в цьому кримінальному провадженні. У зв`язку з тим, що злочин, у якому підозрюється ОСОБА_6, належить до тяжких злочинів, за який передбачено відповідальність у виді позбавлення волі строком до 10 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, даний факт може слугувати підставою для переховування від органів досудового розслідування чи суду. Даний ризик обґрунтовується також і тим, що згідно інформації з реєстру АРКАН підозрюваний протягом 2016-2019 рр. неодноразово перетинав кордон України в напрямку Польщі, Угорщини, Білорусії та ін. Окрім цього, підозрюваний має два паспорти для виїзду за кордон та «Карту поляка», які він здав до відповідних органів на зберігання лише на виконання ухвали та обов`язків, покладених на нього слідчим суддею при обранні запобіжного заходу. Вірно взято до уваги слідчим суддею й інформацію про майновий стан підозрюваного, згідно якої лише з 29 листопада 2019 року по 14 лютого 2020 року дохід ОСОБА_6 становить 1079722 грн. Така сума цілком дає можливість переховуватися від слідства в Україні або й закордоном, з огляду на те, що ОСОБА_6 розлучений, неповнолітніх дітей на утриманні не має. Достатньо переконливим доказом існування ризику переховування є відсутність ОСОБА_6 за місцем проживання, місцем роботи, відключений мобільний телефон в період з 12 лютого 2020 року по 16 лютого 2020 року, що підтверджується рапортом старшого оперуповноваженого в ОВС 2 сектору ВБКОЗ Управління СБ України в Рівненській обл. від 17 лютого 2020 року (том 1 а.с. 221-222). Доводи сторони захисту щодо перебування у цей період підозрюваного ОСОБА_6 у відпустці висновки слідчого судді не спростовують. Отже, тяжкість можливого покарання у сукупності з обставинами, що характеризують особу підозрюваного, його майновий, сімейний стан, життєвий досвід, соціальні зв`язки і можливості з огляду на авторитет та впливовість посади, яку підозрюваний обіймав протягом тривалого часу, переконують колегію у наявності ризику переховування від слідства та суду.

Колегія суддів також не приймає до уваги доводи сторони захисту щодо відсутності ризику впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з урахуванням того, що ОСОБА_6 вже не є головою суду, а свідки вже допитані. Враховуючи термін перебування на посаді судді у тому числі голови суду, що є свідченням професійного авторитету ОСОБА_6, з урахуванням вимог закону щодо безпосередності допиту свідків в суді під час розгляду кримінального провадження по суті, останній має реальну можливість здійснювати тиск та впливати на свідків, які як вже допитані так і ще не допитані у даному кримінальному провадженні і є, у тому числі, працівниками суду, адвокатами з метою зміни даних ними свідчень.

У відповідностідо ст.178КПК України,при вирішенніпитання прообрання запобіжногозаходу,крім наявностіризиків,зазначених устатті177цього Кодексу,слідчий суддя,суд напідставі наданихсторонами кримінальногопровадження матеріалівзобов`язаний оцінитив сукупностівсі обставини,у томучислі: вагомістьнаявних доказівпро вчиненняпідозрюваним,обвинуваченим кримінальногоправопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальнихзв`язків підозрюваного,обвинуваченого вмісці йогопостійного проживання,у томучислі наявністьв ньогородини йутриманців; наявністьу підозрюваного,обвинуваченого постійногомісця роботиабо навчання; репутаціюпідозрюваного,обвинуваченого; майновийстан підозрюваного,обвинуваченого; наявністьсудимостей упідозрюваного,обвинуваченого; дотриманняпідозрюваним,обвинуваченим умовзастосованих запобіжнихзаходів,якщо вонизастосовувалися донього раніше; наявністьповідомлення особіпро підозруу вчиненнііншого кримінальногоправопорушення; розмірмайнової шкоди,у завданніякої підозрюється,обвинувачується особа,або розмірдоходу,в отриманніякого внаслідоквчинення кримінальногоправопорушення підозрюється,обвинувачується особа,а такожвагомість наявнихдоказів,якими обґрунтовуютьсявідповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Положеннями ст.181КПК Українивстановлено,що домашнійарешт полягаєв забороніпідозрюваному,обвинуваченому залишатижитло цілодобовоабо упевний періоддоби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Пунктом 5ст.194передбачено,якщо підчас розглядуклопотання прообрання запобіжногозаходу,не пов`язаногоз триманнямпід вартою,прокурор доведенаявність всіхобставин,передбаченихчастиною першоюцієїстатті,слідчий суддя,суд застосовуєвідповідний запобіжнийзахід,зобов`язує підозрюваного,обвинуваченого прибуватиза кожноювимогою досуду абодо іншоговизначеного органудержавної влади,а такожвиконувати одинабо кількаобов`язків,необхідність покладенняяких буладоведена прокурором,а саме: прибуватидо визначеноїслужбової особиіз встановленоюперіодичністю; невідлучатися ізнаселеного пункту,в якомувін зареєстрований,проживає чиперебуває,без дозволуслідчого,прокурора абосуду; повідомлятислідчого,прокурора чисуд прозміну свогомісця проживаннята/абомісця роботи; утримуватисявід спілкуванняз будь-якоюособою,визначеною слідчимсуддею,судом,або спілкуватисяз неюіз дотриманнямумов,визначених слідчимсуддею,судом; невідвідувати місця,визначені слідчимсуддею абосудом; пройтикурс лікуваннявід наркотичноїабо алкогольноїзалежності; докластизусиль допошуку роботиабо донавчання; здатина зберіганнядо відповіднихорганів державноївлади свійпаспорт (паспорти)для виїздуза кордон,інші документи,що даютьправо навиїзд зУкраїни ів`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, при обранні запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту з покладенням додаткових обов`язків, слідчим суддею було враховано наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також взято до уваги та оцінено наявність інших обставин, зазначених в ст. 178 КПК України. Зокрема, була підтверджена обґрунтованість підозри, було враховано ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, ризик впливати на свідків, тяжкість покарання за вчинене кримінальне правопорушення. Доводи сторони захисту з приводу того, що підозрюваний має матір, яка проживає в іншому населеному пункті та в силу свого віку потребує догляду, а даний запобіжний захід унеможливлює це, суд відхиляє. В судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги прокурором повідомлено, що жодних звернень до органу досудового розслідування з даного питання не надходило. У разі якщо таке клопотання про надання дозволу для залишення місця постійного проживання підозрюваного з метою поїздки до матері буде подано, органом досудового розслідування дане питання буде вирішено.

Окрім цього, колегія суддів також відхиляє доводи сторони захисту відносно того, що ОСОБА_6 є чинним суддею та даний запобіжний захід унеможливлює реалізувати його право на працю. Злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6, належить до корупційних злочинів, вчинених службовою особою з використанням свого службового становища, а отже перебування ОСОБА_6 на робочому місці завдаватиме шкоди авторитету судових органів. Таким чином, слідчим суддею було обрано найлегший запобіжний захід, який зможе забезпечити належне досудове розслідування та не перешкоджатиме діяльності Володимирецького районного суду Рівненської області.

Решта доводів сторони захисту, щодо заперечення покладених на підозрюваного обов`язків, колегія суддів відхиляє як такі, що не мають юридичного підґрунтя.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.176, 178, 194,309,405,407,422, 424 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 березня 2020 року про обрання запобіжного заходу ОСОБА_6 у вигляді цілодобового домашнього арешту залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3