Document No. 88558087

Справа № 991/2270/20

Провадження1-кс/991/2319/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2020 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі:

слідчого судді Олійник О.В.,

з участю:

секретаря судового засідання Сташака Я.В.,

детективів Самойленка М.В., Романюка М.О.,

захисників Одинець І.В., Побережного Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого детектива Національного бюро Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Самойленка Миколи Вікторовича, подане у кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24.03.2017, про здійснення спеціального досудового розслідування щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов`янська, Донецької області, громадянина України, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 364 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Детектив Національного антикорупційного бюро України Самойленко М.В. подав до Вищого антикорупційного суду вказане клопотання, яке погодив прокурор Управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді САП Офісу Генерального прокурора Сидоренко В.А.

Доводи клопотання.

В обґрунтування вимог клопотання детектив зазначив, що слідчою групою детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Генеральної прокуратури України здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24.03.2017 за підозрою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у вчиненні злочину передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що Голова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Комісія) ОСОБА_2 , діючи за попередньою змовою групою осіб разом з членом НКРЕКП ОСОБА_3 та службовими особами Управління енергоринку Комісії ОСОБА_5 і ОСОБА_1 , а також за пособництва службових осіб ТОВ «ДТЕК Енерго» ОСОБА_6 й ОСОБА_4 , під контролем та з відома організаторів вчинення злочину - невстановлених слідством осіб, в тому числі з числа вищого посадового керівництва групи компаній ДТЕК, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби та з метою одержання неправомірної вигоди Генеруючими компаніями теплових електростанцій (далі - ГК ТЕС) з числа групи компаній ДТЕК, зокрема, ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго», ПАТ «ДТЕК Західенерго» та ТОВ «ДТЕК Східенерго», розробили та прийняли 03.03.2016 постанову № 289 НКРЕКП «Про затвердження Порядку формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії», в якій нормативно закріпили заздалегідь необґрунтовану Методику з визначення вартості енергетичного вугілля, що використовується зазначеними суб`єктами теплової генерації під час виробництва електричної енергії, створивши умови для штучного зростання ціни продажу електричної енергії в Оптовий ринок електричної енергії, що виробляється, зокрема, ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго», ПАТ «ДТЕК Західенерго» та ТОВ «ДТЕК Східенерго» за наступних обставин.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в період з вересня по середину грудня 2015 року, будучи уповноваженими особами державного колегіального органу відповідальними за розробку регуляторного акту - Порядку формування прогнозованої ОРЦ електричної енергії (далі - Порядку), з участю ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та радника Голови ОСОБА_7 , здійснивши власні економічно-аналітичні розрахунки із застосуванням альтернативних підходів до формування ціни енергетичного вугілля, володіючи інформацією про середній розмір відпускних цін на енергетичне вугілля, що не перевищував 1200 грн за 1 тонну, дійшли однозначного висновку стосовно відсутності обґрунтування врахування витрат з доставки морським шляхом (фрахту) та транспортування з судна на склади українських портів (перевалка) до вартості вугілля на усі його обсяги, що призводило до підвищення ціни вугілля до рівня понад 1500 грн за 1 тонну, яка є необґрунтованою з причин лише 7,7 % прогнозованого обсягу імпорту вугілля у 2015 році та відсутністю прогнозованого імпорту на 1 квартал 2016 року. З огляду на такі результати своєї аналітичної діяльності, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за участі інших членів Комісії прийняли 05.11.2015 проект Порядку із врахуванням у ньому Методики з визначення вартості енергетичного вугілля, яка передбачала її встановлення, виходячи передусім із середньої ринкової ціни на європейському ринку на основі середніх індексів АРІ 2 на умовах СІF в основних портах Західної Європи Амстердам-Роттердам-Антверпен без врахування відповідних транспортних витрат.

Надалі, приблизно в період часу з 18.11.2015 по середину грудня 2015 року, невстановлені слідством особи, які діяли в інтересах групи компаній ДТЕК вступили у змову з невстановленими слідством особами, які мали неформальні можливості впливу на ОСОБА_2 , з метою забезпечення ними впливу на останнього для прийняття ним Порядку у редакції, яка б передбачала врахування вищезазначених транспортних витрат та дозволяла б досягти ціни вугілля на рівні понад 1500 грн за 1 тонну для надання неправомірної вигоди ГК ТЕС з числа групи компаній ДТЕК, зокрема, й для забезпечення подальшого обслуговування фінансових зобов`язань групи компаній ДТЕК перед кредиторами, розмір яких складає орієнтовно станом на 2015 рік 3 млрд доларів США та перекладання витрат з відновлення інфраструктури АТО на споживачів. У результаті здійснення відповідного впливу невстановленими слідством особами, ОСОБА_2 погодився створити умови одержання неправомірної вигоди ГК ТЕС з числа групи компаній ДТЕК шляхом прийняття необґрунтованого регуляторного акту та залучив до вчинення цього злочину ОСОБА_3 , якому роз`яснив необхідність подальшого узгодження протиправних дій з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , що забезпечували додаткове створення умов для реалізації цього злочинного умислу.

15.12.2015 ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , діючи за попередньою домовленістю з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , забезпечили подання до Комісії пропозицій до проекту Порядку від імені ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго», де виклали необхідність обов`язкового врахування у Методиці з визначення вартості енергетичного вугілля витрати з його фрахту та перевалки, формально мотивуючи це можливими транспортними витратами з імпорту вугілля, а 18.12.2015, тобто до моменту публічних обговорень проекту Порядку, ОСОБА_1 діючи за згодою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , сформував у його необхідній співучасникам редакції із врахуванням вищезазначених пропозицій, направивши його ОСОБА_6 для узгодження та звітування про виконання заздалегідь обумовленого злочинного плану.

При цьому, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 достовірно знали, що необхідність у імпорті енергетичного вугілля ПАТ «ДТЕК «Дніпроенерго», ПАТ «ДТЕК «Західенерго», ТОВ «ДТЕК «Східенерго» на 2016 рік сумарно складає менше 1% від необхідного і відповідно витрати з його доставки та перевалки будуть понесені на такий же обсяг, а тому врахування розміру цих транспортних витрат до вартості вітчизняного енергетичного вугілля, яке буде використане ГК ТЕС при виробництві електричної енергії є необґрунтованим та документально не підтвердженим.

Цього ж дня, тобто 18.12.2015, за допомогою засобів телекомунікаційного зв`язку, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на виконання плану злочинних дій, додатково домовилися про дотримання спільної позиції щодо формування Порядку у необґрунтованій редакції під час робочої наради стосовно обговорення за участі зацікавлених учасників зауважень та пропозицій до проекту Порядку, яка мала відбутися 22.12.2015 в приміщенні Комісії.

22.12.2015 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , діючи спільно з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , перебуваючи на робочій нараді в приміщенні Комісії, та за участю представників інших зацікавлених сторін, які не були обізнані з планом злочинних дій, для прикриття своїх протиправних дій створили видимість неупереджених обговорень запропонованих пропозицій до проекту Порядку, в тому числі й ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго», приховавши від останніх заздалегідь погоджену учасниками злочинну мету з викладення Порядку у редакції запропонованої останнім та підтриману ОСОБА_6 та ОСОБА_4

28.01.2015 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за пособництва ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , зловживаючи своїм службовим становищем всупереч інтересам служби, достовірно усвідомлюючи необґрунтованість Порядку у визначеній співучасниками редакції, користуючись неналежним виконанням іншими членами НКРЕКП своїх службових обов`язків, забезпечили прийняття проекту Порядку з врахуванням у розділі 3.1 транспортних витрат з фрахту і перевалки у ціні енергетичного вугілля на усі його обсяги, та направили його на погодження до Міненерговугілля України, Антимонопольного комітету України та Державної регуляторної служби України.

Надалі, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою групою осіб, з метою доведення спільного злочинного умислу до кінця, склав та підготував від імені НКРЕКП проект відповіді на лист АМК України № 128-06/01-1289, яким на адресу Комісії були направлені зауваження до проекту Порядку, а ОСОБА_1 склав на основі підготовленої ОСОБА_6 відповіді лист до АМК України, після чого передав його на візування обізнаним з умовами його підготовки ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , підписав його у ОСОБА_2 та за вих. № 1382/28.1/7-16 направив до АМК України.

Отримавши подальше погодження АМК України, Державної регуляторної служби України, зокрема шляхом умисного неповідомлення (замовчування) останній обставин розробки Порядку та приховуванням інших альтернативних розрахунків як способів розв`язання проблеми державного регулювання, ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_2 та за пособництва ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби та маючи мету надати неправомірну вигоду групі компаній ДТЕК, забезпечили 03.03.2016 розгляд Порядку на засіданні Комісії та його прийняття шляхом приховування від інших членів Комісії обставин розробки Порядку та неналежним виконанням ними своїх службових обов`язків.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , користуючись проведеними ОСОБА_1 розрахунками прогнозованої ОРЦ електричної енергії за алгоритмом, встановленим та прийнятим у протиправний спосіб Порядком, який забезпечував необґрунтоване підвищення ціни (тарифу) ГК ТЕС, зокрема для групи компаній ДТЕК за відпущену в ОРЕ електроенергію, діючи всупереч інтересам служби та з нехтуванням інтересів споживачів електричної енергії, забезпечили прийняття на засіданнях Комісії Постанов від 28.04.2016 за № 721, від 24.06.2016 за № 1178, від 20.12.2016 № 2326 та від 23.03.2017 за № 337, якими визначили та затвердили на період з травня 2016 року по грудень 2017 року розміри прогнозованих оптових ринкових цін електричної енергії та прогнозованих платежів ГК ТЕС із завищеними на розмір витрат фрахту й перевалки у вартості енергетичного вугілля, які документально не підтверджувалися та ГК ТЕС, зокрема з числа групи компаній ДТЕК, не неслися.

При цьому ОСОБА_6 , отримавши 27.04.2016 (тобто перед затвердженням прогнозованої ОРЦ електричної енергії постановою Комісії від 28.04.2016 за № 721) від ОСОБА_3 підтвердження про те, що розмір середнього річного тарифу (ціни) ГК ТЕС на електроенергію у 2016 році буде складати 1,23 грн за 1 кВт*год, переслідуючи мету приховати факт одержання неправомірної вигоди ГК ТЕС, що входять до групи компаній ДТЕК за рахунок необґрунтованого врахування до прогнозованої ОРЦ електричної енергії вартості транспортних витрат з фрахту та перевалки, домовився з ним про нерозголошення ним під час затвердження прогнозованої ОРЦ електричної енергії на 2016 рік фактичного розміру тарифу на електричну енергію, з метою убезпечення викриття себе та інших співучасників у вчиненні злочину.

Отже, ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_2 та за пособництва ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , забезпечивши кожен в своїй мірі прийняття Комісією необґрунтованого регуляторного акту та його подальшу реалізацію шляхом виконання в період з травня 2016 року по грудень 2017 року Постанов Комісії від 28.04.2016 за № 721, від 24.06.2016 за № 1178, від 20.12.2016 № 2326 та від 23.03.2017 за № 337, досягли поставленої мети та уможливили одержання впродовж вищезазначеного періоду часу неправомірної вигоди ГК ТЕС, зокрема, з числа групи компаній ДТЕК, що завдало матеріальної шкоди (збитків) постачальникам (споживачам) електричної енергії внаслідок завищення прогнозованої та як наслідок фактичної оптової ринкової ціни на електроенергію, що затверджена зазначеними постановами НКРЕКП та надмірною сплатою грошових коштів постачальниками (споживачами) у зв`язку із включенням у вартість енергетичного вугілля необґрунтованих витрат з фрахту й перевалки на усі обсяги використання, у сумі 18 868 148 667,62 грн, що спричинило тяжкі наслідки, відповідальність за що передбачена ч. 2 ст. 364 КК України.

08.08.2019 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, тобто у пособництві у зловживанні службовим становищем вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто в умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для інших юридичних осіб використанні службовою особою влади та службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки.

Детектив зазначає, що вручити 08.08.2019 (і в подальшому) зазначене повідомлення про підозру особисто ОСОБА_1 виявилося неможливим. Відповідно до інформації з баз даних Державної прикордонної служби України 13.07.2019 ОСОБА_1 залишив територію України в напрямку м. Бодрум, Туреччина та станом дотепер на територію України не повертався. За вказаних обставин у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 42 та ч. 2 ст. 135 КПК України, органом досудового розслідування вжито передбачених заходів для вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру, а саме: вказане повідомлення направлено 08.08.2019 листом за місцем проживання підозрюваного, передано цього ж дня під розписку голові правління відповідного об`єднання співвласників багатоквартирного будинку за місцем проживання ОСОБА_1 разом із повісткою про його виклик як підозрюваного на 14.08.2019. Також 08.08.2019 детективами Національного бюро були вжиті заходи, направлені на вручення повідомлення про підозру ОСОБА_1 його законній дружині ОСОБА_8 , однак у телефонному режимі вона відмовилися від отримання процесуальних документів, повідомивши, що збирається вирушати з дитиною на відпочинок.

08.08.2019 з метою забезпечення належного сповіщення ОСОБА_1 про його процесуальний статус та права на захист орган досудового розслідування листом надав повідомлення про підозру та повістку про виклик як підозрюваного на 14.08.2019 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Листом від 14.08.2019 № 8630/15.2/7-19 НКРЕКП повідомило, що ОСОБА_1 в період з 15.07.2019 по 23.09.2019 перебуває у відпустках згідно із чотирма наказами.

Аналіз зазначених наказів НКРЕКП про надання відпусток дає підстави стверджувати, що ОСОБА_1 дійсно міг планувати щорічну основну оплачувану відпустку в період з 25.07.2019 по 09.08.2019, про що свідчить дата винесення наказу про відпустку - 05.07.2019. Однак вже 12.07.2019 за заявою ОСОБА_1 НКРЕКП надала йому щорічну додаткову відпустку одразу ж з наступного робочого дня, тобто з 15.07.2019, строком до дати початку основної відпустки. І 13.07.2019 ОСОБА_1 залишив територію України в напрямку м. Бодрум, Туреччина, та дотепер не повертався, продовжуючи відпустку до 23.09.2019, не повертаючись до України і використавши для цього різноманітні підстави законодавства про державну службу та про відпустки.

Враховуючи аналіз зазначених документальних відомостей є обґрунтовані підстави вважати, що накази про відпустку ОСОБА_1 є способом прикриття факту його обізнаності із підготовкою йому органом досудового розслідування повідомлення про підозру, намаганням уникнути його безпосереднього вручення та, загалом, притягнення до кримінальної відповідальності.

З огляду на наведене та не прибуття підозрюваного ОСОБА_1 у зазначені в повістці дату та час для проведення допиту як підозрюваного, 15.08.2019 постановою детектива Національного бюро оголошено ОСОБА_1 у міжнародний розшук у зв`язку із його переховуванням від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

16.08.2019 органом досудового розслідування листом № 0432-192/27558 постанова про оголошення ОСОБА_1 у міжнародний розшук направлена для організації її виконання до Робочого апарату Укрбюро Інтерполу, а в подальшому, відповідно до Правил Інтерполу з обробки даних та Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей НЦБ Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів від 26.02.1997, - й інші документи, в тому числі ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 11.11.2019 у справі № 760/23651/19 про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На доведення обізнаності ОСОБА_1 про кримінальне переслідування за підозрою у вчинення тяжкого злочину та свідомого бажання ухилитися від нього й кримінальної відповідальності, детектив посилається на: невідповідність поведінки усьому попередньому способу життя, у тому числі щодо тривалості і кількості виїздів за кордон в попередні роки; невідповідність матеріального стану підозрюваного ОСОБА_1 тривалому (більш як 8 місяців) перебуванню за кордоном; раптовість виїзду за кордон із залишенням членів своєї сім`ї на території України й розірванням таким чином тривалих і сталих родинних стосунків; нетиповий характер і спосіб отримання підозрюваним ОСОБА_1 декількох відпусток за місцем роботи, у тому числі перебуваючи за межами України і в період надходження 08.08.2019 на адресу НКРЕКП повідомлення про підозру; обставини звільнення ОСОБА_1 (про що свідчить подання ним 23 вересня 2019 року декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування з поміткою «перед звільненням»), який протягом усього свого економічного активного життя трудився у Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (починаючи з 2001 року), й був звільнений після вищезазначеного раптового, тривалого виїзду за кордон, так і не повернувшись на територію України.

Додатковим доказом обізнаності ОСОБА_1 про його кримінальне переслідування на території України й бажання ухилитися від нього свідчить наявність у нього реальних можливостей в період серпня - вересня 2019 року підтримувати тісний зв`язок з колишнім місцем роботи, підтвердженням чого є факт надходження до НКРЕКП його заяв про необхідність надання відпусток в період його перебування за кордоном. Це переконує орган досудового розслідування у наявності об`єктивної можливості адміністрації НКРЕКП поінформувати ОСОБА_1 про отримані від Національного бюро повідомлення про підозру та повістку про виклик його до слідчого (детектива) і, відповідно, можливості у ОСОБА_1 безпосередньо або через захисника, який приймав участь в усіх судових засіданнях, пов`язаних із захистом прав і інтересів ОСОБА_1 , повідомити орган досудового розслідування про місцезнаходження і причини неприбуття на виклик до органу досудового розслідування.

23.10.2019 і 17.02.2020 ОСОБА_1 звертався до Комісії з контролю файлів Інтерполу щодо отримання інформації, що міститься відносно нього в обліках Генерального секретаріату Інтерполу, що додатково підтверджує тривалість його обізнаності про кримінальне переслідування в Україні.

Підозрюваний ОСОБА_1 неодноразово допитувався в ході досудового розслідування, а в приміщеннях НКРЕКП, зокрема, на його робочому місці в ході проведення обшуків вилучалися належні йому електронні носії інформації, які мають значення для кримінального провадження, про що йому достеменно відомо, в тому числі за результатами проведених допитів.

ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, щодо якого передбачена можливість здійснення спеціального досудового розслідування, тривалий час переховується від органів досудового розслідування за межами України з метою ухилення від кримінальної відповідальності, а також оголошений у міжнародний розшук, тому детектив стверджує, що наявні передбачені законом підстави для здійснення спеціального досудового розслідування.

Позиція учасників провадження в судому засіданні.

У судовому засіданні детективи Самойленко М.В., Романюк М.О. клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування щодо ОСОБА_1 підтримали з викладених у ньому підстав та просили задовольнити.

Захисники Одинець І.В. та Побережний Д.В. заперечили проти задоволення клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування. Подали письмові заперечення, в яких послалися на такі обставини:

1) недоведення факту переховування ОСОБА_1 від органів слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Так, ОСОБА_1 виїхав за кордон до оголошення підозри, не маючи статусу підозрюваного. У матеріалах, наданих суду, відсутні повістки про його виклик для проведення слідчих чи процесуальних дій, що свідчить про відсутність переховування;

2) на невірність версії сторони обвинувачення стосовно того, що ОСОБА_1 звертався до ЦБ Інтерполу задля перевірки інформації щодо перебування його в міжнародному розшуку. Насправді до ЦБ Інтерполу зверталася адвокат Одинець І.В., про що остання надала відповідні докази слідчому судді;

3) недоведення органом досудового розслідування факту оголошення ОСОБА_1 у міжнародний розшук Інтерполом. Комісія по контролю за файлами Інтерполу надіслала адвокату Одинець І.В. на її запит лист від 04.03.2020, в якому повідомила, що Національне бюро Інтерполу України запросило в Центрального бюро Інтерполу в Ліоні виставлення червоної картки стосовно ОСОБА_1 . При цьому їй надано один місяць для надання інформації стосовно підзахисного, який спливає 04.04.2020. Згідно з відомостями Інтерполу, питання про оголошення розшуку ОСОБА_1 тимчасово заблоковано на час розгляду запиту. Спеціалізована антикорупційна прокуратура і Національне антикорупційне бюро України не використали інші можливі заходи для розшуку ОСОБА_1 , зокрема, звернення до інших країн у порядку надання міжнародно-правової допомоги;

4) недопустимість порушення норм КПК в частині здійснення спеціального розслідування в усьому кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 , що може порушити встановлений ст. 297-1 КПК України порядок розслідувати виключний перелік злочинів;

5) відсутність достатніх доказів для підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення. Наявність достатніх доказів для підозри на поточній стадії досудового розслідування не є тотожнім обґрунтованості підозри на початковій стадії. На доведення своєї позиції захисники посилаються на відсутність у діянні ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ст. 364 КК України, оскільки невідомо, які вимоги чинного законодавства були порушені при прийнятті постанови Комісії №289 від 03.03.2016. Навпаки, законність зазначеної постанови була підтверджена постановами адміністративних судів, які констатували, що визначення показників формули належить до дискреційних повноважень Комісії. Збитки належним чином стороною обвинувачення не підтверджені, оскільки дослідження фактично проводив спеціаліст, а не експерт. Наявність мети - одержання неправомірної вигоди генеруючими компаніями теплових електростанцій ПАТ «ДТЕК Західенерго», ТОВ «ДТЕК Східенерго», ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» не підтверджена і спростовується самим Порядком формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії, затвердженим зазначеною постановою Комісії, який визначає єдиний підхід розрахунку ціни продажу електричної енергії для всіх генеруючих компаній теплових електростанцій, а не тільки для вищевказаних підприємств. Колегіальний орган (Комісія) у розумінні ст. 18 КК України не є суб`єктом злочину і докази змови про спільне вчинення злочину відсутні.

Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, дійшов таких висновків.

Особливості спеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень врегульовані главою 24-1 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави.

Спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 112, 113, 114, 114-1, 115, 116, 118, частинами другою - п`ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук (ч. 2 ст. 297-1 КПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 297-4 КПК України під час вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування слідчий суддя зобов`язаний врахувати наявність достатніх доказів для підозри особи, щодо якої подано клопотання у вчиненні кримінального правопорушення.

Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування, якщо прокурор, слідчий не доведе, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук (ч. 1 ст. 297-4 КПК України).

З наведених норм КПК України вбачається, що під час розгляду клопотання про спеціальне досудове розслідування слідчий суддя повинен встановити:

- чи передбачає КПК України спеціальне досудове розслідування щодо злочину, який розслідується у межах певного кримінального провадження;

- чи набула особа, щодо якої подано клопотання про спеціальне досудове розслідування, статусу підозрюваного у кримінальному провадженні;

- чи наявні достатні докази для підозри особи, щодо якої подано клопотання про спеціальне досудове розслідування, у вчиненні нею кримінального правопорушення;

- чи переховується особа від органів слідства з метою ухилення від кримінальної відповідальності;

- чи оголошена особа у міждержавний та/або міжнародний розшук.

Щодо кримінального правопорушення, яке розслідується у кримінальному провадженні.

Згідно із витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24.03.2017 здійснюється, в тому числі, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

За версією органу досудового розслідування, голова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг ОСОБА_2 , діючи за попередньою змовою групою осіб разом з членом Комісії ОСОБА_3 та службовими особами Управління енергоринку Комісії ОСОБА_5 і ОСОБА_1 , а також за пособництва службових осіб ТОВ «ДТЕК Енерго» ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , розробили та прийняли 03.03.2016 постанову № 289 Комісії «Про затвердження Порядку формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії», в якій нормативно закріпили заздалегідь необґрунтовану Методику з визначення вартості енергетичного вугілля, що використовується Генеруючими компаніями теплових електростанцій з числа групи компаній ДТЕК, під час виробництва електричної енергії, створивши умови для штучного зростання ціни продажу електричної енергії в Оптовий ринок електричної енергії, що виробляється, зокрема, ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго», ПАТ «ДТЕК Західенерго» та ТОВ «ДТЕК Східенерго».

Подальша реалізація постанови № 289, шляхом виконання в період з травня 2016 року по грудень 2017 року Постанов Комісії від 28.04.2016 № 721, від 24.06.2016 за № 1178, від 20.12.2016 № 2326 та від 23.03.2017 за № 337, забезпечила одержання з травня 2016 року по грудень 2017 року неправомірної вигоди ГК ТЕС з числа групи компаній ДТЕК, внаслідок завищення прогнозованої та фактичної оптової ринкової ціни на електроенергію у зв`язку із включенням до індикативної ціни вугілля вартості необґрунтованих витрат з фрахту й перевалки, що, як наслідок, спричинило завдання матеріальної шкоди (збитків) споживачам електроенергії у розмірі 18 868 148 667,62 грн в результаті безпідставної сплати коштів ДП «Енергоринок» як розпоряднику системи розрахунків оптової ринкової ціни. У подальшому зазначені кошти були розподілені між ГК ТЕС, що спричинило тяжкі наслідки, тому діяння кваліфіковане за ч. 2 ст. 364 КК України.

У частині 2 ст. 297-1 КПК України визначено можливість здійснення спеціального досудового розслідування щодо злочину, передбаченого ст. 364 КК України.

Слідчий суддя не бере до уваги доводи сторони захисту стосовно порушення норм КПК України у разі здійснення спеціального досудового розслідування щодо ОСОБА_1 , який є підозрюваним лише в одному із восьми наявних у кримінальному провадженні епізодів злочинів, спеціальне досудове розслідування щодо решти з яких не передбачено законом, оскільки, з урахуванням усіх обставин справи, здійснення спеціального досудового розслідування відносно ОСОБА_1 не буде суперечити нормам частини 2 статті 297-1 КПК України.

Щодо процесуального статусу ОСОБА_1 у кримінальному провадженні та дотримання вимог із повідомлення особі про підозру.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є, зокрема, особа щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Згідно з ч. 1 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається у день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Порядок здійснення повідомлень передбачений ст. 135 КПК України.

За змістом ч. 1 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч. 2 ст. 135 КПК України).

Із матеріалів клопотання вбачається, що 08.08.2019 старший детектив Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Самойленко М.В., за погодженням із прокурором п`ятого відділу Управління процесуального керівництва підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Пономаренком В., склав повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.

Відповідно до інформації з баз даних Державної прикордонної служби України, ОСОБА_1 13.07.2019 залишив територію України в напрямку м. Бодрум, Туреччина, та з того часу в Україну не повертався.

У порядку, передбаченому ч. 1 ст. 42 та ч. 2 ст. 135 КПК України, органом досудового розслідування вжито передбачених заходів для вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру та повістки про виклик на 14.08.2019, а саме: вказані повідомлення та повістку направлено за місцем проживання підозрюваного ( АДРЕСА_1 ) листом від 08.08.2019 № 0432-188/26528, що переданий цього ж дня під розписку голові правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, до складу якого входить будинок АДРЕСА_2 . Також 08.08.2019 детектив НАБУ Романюк М.О. листом № 0432-199/26349 надав повідомлення про підозру та повістку про виклик як підозрюваного на 10 год. 00 хв. 14.08.2019 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, - місця роботи ОСОБА_1 .

Вказане дає підстави для висновку, що орган досудового розслідування вжив усіх можливих заходів для вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Ураховуючи положення ст. 135 КПК України, можна дійти висновку, що дотримання прав особи, яка тимчасово не проживає за місцем реєстрації, не повідомляє про зміну місця свого проживання або переховується від органів досудового розслідування, полягає не в обов`язку осіб, якими отримано процесуальний документ, що призначений для такої особи, повідомити її про надходження процесуального документу, а в тому, що про надходження цих процесуальних документів особа може дізнатися не тільки від правоохоронних органів чи суду, а й з інших, доступних для неї джерел. Із вказаних підстав слідчий суддя не приймає до уваги твердження адвоката про те, що детектив, будучи обізнаним під час складення повідомлення про підозру про відсутність в Україні ОСОБА_1 , безпідставно вживав заходи для вручення такого повідомлення.

Наведені обставини в сукупності дають підстави для висновку, що ОСОБА_1 має в цьому кримінальному провадженні процесуальний статус підозрюваного і тому слідчий суддя може вирішувати питання про здійснення спеціального досудового розслідування щодо нього.

Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.

Положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри». У оцінці цього питання слідчий суддя користується практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права. У рішеннях, зокрема «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

У п. 184 рішення у справі «Мерабішвілі проти Грузії» ЄСПЛ вказав, що обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку.

Повідомлена ОСОБА_1 підозра на час розгляду клопотання є обґрунтованою, тобто зазначені у клопотанні детектива і додані до нього докази, а також досліджені в судовому засіданні документи, об`єктивно підтверджують, що існують факти та інформація, які переконують у тому, що ОСОБА_1 міг вчинити зазначений вище злочин.

Дослідження доказів дає підстави дійти висновку, що дійсно мали місце обставини, про які зазначається у клопотанні, що призвели до завдання споживачам електроенергії матеріальної шкоди (збитків) у розмірі 18 868 148 667,62 грн, та формує у слідчого судді внутрішнє переконання щодо причетності ОСОБА_1 до кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється органом досудового розслідування.

Обставини, на які посилається сторона захисту в обґрунтування своїх заперечень, та надані на їх підтвердження документи, не спростовують встановлених слідчим суддею обставин щодо причетності ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

У свою чергу, заперечення сторони захисту стосуються оцінки доказів, наданих стороною обвинувачення на предмет їх належності, допустимості та достатності, а також доказування відсутності в діянні ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ст. 364 КК України, що виходить за межі тих питань, які слідчий суддя має вирішувати під час розгляду цього клопотання.

Стосовно відсутності у справі належним чином підтвердженого розміру істотної шкоди від злочину, на чому в судовому засіданні наголошували захисники, слідчий суддя вважає за можливе підтвердження такого розміру на даному етапі досудового розслідування висновком судово-економічної експертизи № 90/7 від 15.07.2019, в якому експерт досліджував довідку щодо проведення розрахунку прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії від 03.06.2019, складену детективом Лобачем І.А. При цьому слідчий суддя враховує, що за твердженням детективів, у справі призначена з цього питання та триває комплексна судово-економічна експертиза, за результатами якої може бути зроблений остаточний висновок щодо розміру матеріальних збитків (у разі їх підтвердження) у вказаному кримінальному провадженні.

Отже, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_1 , зважаючи на надані матеріали, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення підозрюваним кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин.

Щодо факту переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду.

Під ухиленням від слідства або суду слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за скоєний злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (постанова Верховного суду від 19.06.2018, справа № 659/234/16-к).

Вирішуючи питання про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування, слідчому судді необхідно встановити чи обізнана особа про те, що органом досудового розслідування розпочато кримінальне провадження щодо неї.

Факт такої обізнаності ОСОБА_1 підтверджується рядом обставин.

Так, до повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та виїзду за кордон, а саме 23.05.2019 та додатково 30.05.2019, ОСОБА_1 був допитаний як свідок у кримінальному провадженні стосовно обставин розробки та прийняття 03.03.2016 постанови № 289 Комісії «Про затвердження Порядку формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії», в якій нормативно закріплена Методика з визначення вартості енергетичного вугілля, що використовується Генеруючими компаніями теплових електростанцій з числа групи компаній ДТЕК, під час виробництва електричної енергії, яка, на думку сторони обвинувачення, є заздалегідь необґрунтованою, та про інші обставини, які на даний час розслідуються у кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24.03.2017 і в яких підозрюваний брав безпосередню участь.

Тобто ОСОБА_1 після допиту в якості свідка мав усі підстави допускати, що стане невдовзі підозрюваним у кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24.03.2017, проте 13.07.2019 покинув територію України та з того часу не повертався.

Відповідно до листа від 14.08.2019 № 8630/15.2/7-19 і доданих до нього копій наказів НКРЕКП, ОСОБА_1 в період з 15.07.2019 по 23.09.2019 перебував у відпустках, а саме: в період з 15.07.2019 по 24.07.2019 в щорічній додатковій оплачуваній відпустці на підставі заяви ОСОБА_1 та згідно з наказом від 12.07.2019 № 822-в; в період з 25.07.2019 по 09.08.2019 в щорічній основній відпустці на підставі заяви ОСОБА_1 , графіку відпусток та згідно з наказом від 05.07.2019 № 804-в; в період з 12.08.2019 по 26.08.2019 у відпустці без збереження заробітної плати на підставі заяви ОСОБА_1 та згідно з наказом від 12.08.2019 № 938-в; в період з 27.08.2019 по 02.09.2019, з 03 по 12 вересня 2019 року та з 13 по 23 вересня 2019 року в додаткових оплачуваних відпустках за стаж державної служби понад 13, 14 та 15 років, відповідно, на підставі заяви ОСОБА_1 та згідно з наказом від 12.08.2019 № 942-в.

Зазначені документи вказують на те, що в ОСОБА_1 дійсно була запланована щорічна основна оплачувана відпустка в період з 25.07.2019 по 09.08.2019, про що свідчить дата винесення наказу про відпустку - 05.07.2019 та одна з його підстав - графік відпусток. Однак 12.07.2019 за заявою ОСОБА_1 . НКРЕКП надала йому щорічну додаткову відпустку одразу ж з наступного робочого дня, тобто з 15.07.2019, строком до дати початку основної відпустки, та вже 13.07.2019 ОСОБА_1 залишив територію України в напрямку м. Бодрум, Туреччина, та дотепер не повертався, беручи відпустки до 23.09.2019 і використавши для цього різноманітні підстави, передбачені законодавством про державну службу і про відпустки. Такі дії ОСОБА_1 розцінюються як спосіб уникнути безпосереднього вручення йому повідомлення про підозру від 08.08.2019 та притягнення до кримінальної відповідальності.

На факт обізнаності підозрюваного ОСОБА_1 про наявність кримінального переслідування за підозрою його у вчиненні злочину й свідомого наміру ухилитися від нього і кримінальної відповідальності, переховування від органів слідства та суду вказують і такі обставини:

- ОСОБА_1 в період з 2014 року до липня 2019 року перебував за кордоном усього шість разів із тривалістю виїзду не більше 6 днів, що явно не відповідає його способу життя після 08.08.2019;

- раптовість виїзду за кордон із залишенням членів своєї сім`ї на території України, незважаючи на тривалість і сталість родинних стосунків;

- нетиповий характер і спосіб отримання підозрюваним ОСОБА_1 відпусток за місцем роботи: 05.07.2019 виданий наказ про щорічну основну відпустку в період з 25.07.2019 по 09.08.2019, але вже 12.07.2019 бере додаткову оплачувану відпустку як батько, який виховує дитину без матері, за 2017 рік строком до моменту початку основної, і 13.07.2019 залишає територію України. У подальшому бере з різних підстав відпустки до 23.09.2019, при цьому не повертаючись в Україну. Відпустку без збереження заробітної плати взяв із 12.08.2019, перебуваючи за кордоном, тобто вже після того як 08.08.2019 на адресу НКРЕКП надійшло повідомлення про підозру його у вчиненні злочину, що вказує на ухилення ОСОБА_1 від безпосереднього отримання цього повідомлення в разі його виходу на роботу після закінчення основної відпустки;

- обставини звільнення ОСОБА_1 (23.09.2019 він подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з поміткою «перед звільненням»), який трудився у Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, починаючи з 2001 року й був звільнений після вищезазначеного раптового, тривалого виїзду за кордон, так і не повернувшись на територію України.

Одним із підтверджень обізнаності ОСОБА_1 про його кримінальне переслідування на території України й намір ухилитися від нього свідчить наявність у нього реальних можливостей в період серпня-вересня 2019 року підтримувати тісний зв`язок із колишнім місцем роботи, підтвердженням чого є факт надходження до НКРЕКП його заяв про надання відпусток у період його перебування за кордоном. Це вказує на наявність об`єктивної можливості адміністрації НКРЕКП поінформувати ОСОБА_1 про отримані від Національного антикорупційного бюро України повідомлення про підозру та повістку про виклик його до слідчого (детектива) і відповідно, можливості в ОСОБА_1 безпосередньо або через захисника повідомити орган досудового розслідування про своє місцезнаходження і причини неприбуття на виклик до органу досудового розслідування.

У судовому засіданні бере участь адвокат Одинець І.В., яка здійснює захист ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги, що укладений з останнім 01.11.2019, тобто вже після складення повідомлення про підозру у вчиненні злочину від 08.08.2019. Також із форми заявки від 10.10.2019, поданої до Комісії з контролю за файлами Інтерполу, вбачається, що адвокат Одинець І.В. мала доручення від ОСОБА_1 на представництво його інтересів у цій Комісії. Такі обставини додатково свідчить на користь того, що ОСОБА_1 , підписуючи такий договір і надаючи доручення своєму адвокату на звернення до Інтерполу, знав про кримінальне переслідування його в цьому кримінальному провадженні. Окрім того, слід зазначити, що залучені підозрюваним захисники представляють його інтереси в суді під час розгляду усіх клопотань сторони обвинувачення та збирають (отримують) у справі докази, зокрема, висновки експертів щодо обставин, які розслідуються у кримінальному провадженні. Тобто, захисникам достовірно відомо про обставини, які розслідуються у цьому кримінальному провадженні та про заходи, направлені на встановлення місцезнаходження підозрюваного, що свідчить про об`єктивну можливість повідомлення підозрюваного щодо необхідності його явки до органу досудового розслідування.

Доводи адвоката Побережного Д.В., висловлені в судовому засіданні та викладені в його письмових запереченнях, про те, що він був залучений ОСОБА_1 до виїзду останнього з України та складення щодо нього повідомлення про підозру, і в даний час продовжує виконувати обов`язки за договором, тому наявність захисника в ОСОБА_1 не свідчить про обізнаність останнього про кримінальне провадження щодо нього, слідчий суддя сприймає критично, адже зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити правилам адвокатської етики (ч. 5 ст. 27 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а ст. 18, 26 Правил адвокатської етики (затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017, зі змінами) зобов`язують адвоката інформувати клієнта про правові наслідки досягнення результату, якого бажає клієнт, про можливий результат виконання доручення, про хід та результати виконання доручення, щодо правової позиції у справі тощо.

Наведені обставини в сукупності дають підстави для висновку, що ОСОБА_1 умисно переховується від органів слідства та суду за межами України з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Щодо оголошення ОСОБА_1 у міжнародний розшук.

Маючи інформацію про те, що ОСОБА_1 13.07.2019 покинув територію України та не повертався, що його місцезнаходження невідоме, на виклик до Національного антикорупційного бюро України 14.08.2019 не з`явився без поважних причин, старший детектив Національного бюро Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Самойленко М.В. виніс 15.08.2019 постанову про оголошення державного та міжнародного розшуку підозрюваного ОСОБА_1

16.08.2019 органом досудового розслідування листом № 0432-192/27558 постанова про оголошення ОСОБА_1 у міжнародний розшук направлена для організації її виконання до Робочого апарату Укрбюро Інтерполу, а в жовтні 2019 року-лютому 2020 року надані й інші документи, в тому числі ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 11.11.2019 у справі № 760/23651/19 про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Листом від 21.01.2020 Національне антикорупційне бюро України повідомлене про те, що Департаментом міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України отримано гарантії звернення із запитом про видачу ОСОБА_1 у разі його затримання на території країни-члена МОКП-Інтерпол.

Із змісту ч. 2 ст. 297-1 та ч. 1 ст. 297-4 КПК України вбачається, що для надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування орган слідства має довести факт оголошення підозрюваного у міждержавний та/або міжнародний розшук.

Тобто наведені положення КПК України не зобов`язують при вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування доводити факт перебування особи в розшуку, йдеться лише про оголошення в міждержавний та/або міжнародний розшук.

Відповідно до ч. 2 ст. 281 КПК України, про оголошення розшуку (державного, міждержавного, міжнародного) органом досудового розслідування має бути винесена відповідна постанова. Отже, початком перебування ОСОБА_1 у міжнародному розшуку, згідно із нормами ст. 281 КПК України, відповідно до вимог ч. 2 ст. 297-1 КПК України, є дата винесення детективом НАБУ постанови про оголошення міжнародного розшуку. У свою чергу, зазначена постанова є доказом оголошення міжнародного розшуку підозрюваного.

Слідчий суддя відхиляє доводи захисника про те, що підтвердженням оголошення особи в міжнародний розшук є публікація Інтерполом картки-оповіщення червоного кольору.

Зокрема, винесена детективом або прокурором на підставі ст. 281 КПК України постанова про оголошення розшуку підозрюваного в подальшому є підставою для здійснення розшуку оперативним підрозділом, якому доручено здійснювати розшук підозрюваного, усіх необхідних розшукових заходів у межах державного розшуку, або для звернення за міжнародною правовою допомогою - при міждержавному або міжнародному розшуку. Тобто оголошення розшуку підозрюваного на підставі ст. 281 КПК України не має будь-якого територіального обмеження.

Детектив вправі здійснювати дії з розшуку підозрюваних осіб як в системі організації Інтерпол, так і поза нею. КПК України не обмежує поняття міжнародного розшуку тільки міжнародним розшуком каналами Інтерполу. Міжнародна організація кримінальної поліції - Інтерпол лише дає змогу ефективно супроводжувати процес міжнародного розшуку та здійснювати криміналістичне, інформаційне, аналітичне, організаційне, методичне забезпечення такої діяльності. Сам Інтерпол не є органом, який уповноважений оголошувати будь-кого в розшук, а є лише одним із органів, який за певних умов може виконувати рішення про оголошення особи в міжнародний розшук.

Відсутність інформації в організації Інтерпол про розшук певної особи не свідчить про відсутність її міжнародного розшуку, оскільки наявність/відсутність такої інформації не є обов`язковою умовою міжнародного розшуку особи. Звернення правоохоронного органу із запитом до НЦБ для проведення оперативно-розшукових заходів та слідчих дій є формою реалізації (виконання) рішення про оголошення особи в міжнародний розшук.

Окремо слід зазначити, що в листі Комісії з контролю за файлами Інтерполу від 04.03.2020, надісланого адвокату Одинець Ірині, повідомлено про підстави, на яких Національним центральним бюро Інтерполу в Україні було запрошено виставлення червоної картки стосовно ОСОБА_1 , а також зазначено, що блокування доступу до файлів Інтерполу щодо справи її клієнта застосоване Генеральним секретаріатом Інтерполу як тимчасовий захід. При цьому вказано про те, що після того, як вивчення запиту (адвоката) буде закінчене, доступ до даних щодо клієнта може бути або розблоковано, якщо відповідність правилам Інтерполу буде підтверджена, або, в іншому випадку, видалено. Тому адвокату запропоновано надати Комісії іншу інформацію для вивчення файлу клієнта протягом місяця з дати листа. Тобто зміст наданого захисником Одинець І.В. листа Комісії з контролю за файлами Інтерполу від 04.03.2020 вказує на те, що зі сторони органу досудового розслідування були вжиті необхідні заходи для оголошення і здійснення розшуку підозрюваного ОСОБА_1 через канали Інтерполу.

Отже, з огляду на викладене вище, слідчий суддя вважає доведеним той факт, що ОСОБА_1 оголошено в міжнародний розшук.

Оскільки органом досудового розслідування доведено, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, умисно ухиляється від органів слідства та суду за межами України із серпня 2019 року та оголошений у міжнародний розшук, слідчий суддя дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення клопотання детектива про здійснення спеціального досудового розслідування щодо вказаного підозрюваного.

Керуючись статтями 297-1 - 297-4, 372 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання детектива задовольнити.

Надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24.03.2017 щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов`янська, Донецької області, громадянина України, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 364 КК України.

Копію ухвали надіслати прокурору, детективу та захисникам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя О.В. Олійник