Document No. 88558467

Справа № 991/2271/20

Провадження1-кс/991/2320/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2020 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі:

слідчого судді Олійник О.В.,

з участю:

секретаря судового засідання Сташака Я.В.,

детективів Самойленка М.В., Романюка М.О.,

захисників Одинець І.В., Побережного Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого детектива Національного бюро Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Самойленка Миколи Вікторовича, подане у кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24.03.2017, про здійснення спеціального досудового розслідування щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Детектив Національного антикорупційного бюро України Самойленко М.В. подав до Вищого антикорупційного суду вказане клопотання, погоджене прокурором Управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді САП Офісу Генерального прокурора Сидоренком В.А.

Доводи клопотання.

В обґрунтування вимог клопотання детектив зазначив, що слідчою групою детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Генеральної прокуратури України здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24.03.2017 за підозрою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні злочину передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, а саме у зловживанні службовим становищем вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто в умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для інших юридичних осіб використанні службовою особою влади та службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки.

Досудовим розслідуванням встановлено, що Голова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Комісія)(колегіальний державний орган України, який на засадах гласності, відкритості процедур регулювання, забезпеченні захисту прав споживачів зобов`язаний здійснювати функцію державного регулювання, зокрема, суб`єктів господарювання у сфері виробництва електричної енергії) ОСОБА_1 впродовж вересня 2015 року до березня 2016 року, за попередньою змовою групою осіб разом із членом Комісії ОСОБА_2 , а також підлеглими їм службовими особами Комісії ОСОБА_4 і ОСОБА_5 розробили та забезпечили введення в дію регуляторний акт - Порядок формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії, затверджений постановою Комісії 03.03.2016 № 289 (далі - Порядок, регуляторний акт), в якому нормативно закріпили заздалегідь необґрунтовану методику з визначення вартості енергетичного вугілля, що використовується суб`єктами теплової генерації, передусім компаніями з числа вертикально-інтегрованої структури ДТЕК, а саме: ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго», ПАТ «ДТЕК Західенерго» і ТОВ «ДТЕК Східенерго» під час виробництва електричної енергії, створивши умови для штучного (невиправданого та такого, що не відповідає фактичним операційним витратам) зростання ціни продажу виробленої ними електричної енергії в Оптовий ринок електричної енергії.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у зазначений вище період часу усвідомлюючи, що на ринку теплової генерації (тобто компаній, які займаються виробництвом та реалізацією електричної енергії шляхом спалювання енергетичного вугілля та перетворенням вивільняємої при цьому енергії згорання у електричну) 70% обсягу виробництва електричної енергії належить групі компаній ДТЕК, а саме: ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго», ПАТ «ДТЕК Західенерго» і ТОВ «ДТЕК Східенерго», за активних дій та впливу службових осіб ТОВ «ДТЕК Енерго» ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , надали протиправну вказівку підлеглим ОСОБА_4 і ОСОБА_5 визначити (зафіксувати) у Порядку методику з визначення вартості енергетичного вугілля шляхом врахування у ній витрат з доставки цього вугілля з основних портів Західної Європи: Амстердам-Роттердам-Антверпен до кордону України з додаванням до них вартості з доставки вугілля морським шляхом (фрахту) і його транспортування з судна на склади українських портів (перевалка) до вартості вугілля на усі його обсяги, що використовувалися суб`єктами теплової генерації під час виробництва електричної енергії, незважаючи та нехтуючи тим, що на 2015 рік прогнозований обсяг імпорту енергетичного вугілля становив усього 7,7% від загального споживання, а на 1 квартал 2016 року узагалі не був передбачений.

Таким чином ОСОБА_1 разом з іншими співучасниками злочину забезпечив врахування у тарифі з виробництва електричної енергії, передусім ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго», ПАТ «ДТЕК Західенерго» і ТОВ «ДТЕК Східенерго» відшкодування витрат, яких останні фактично не несли, оскільки не прогнозували й фактично не здійснювали впродовж дії Порядку (з 2 кварталу 2016 року до середини 2019 року) витрат з доставки усіх обсягів енергетичного вугілля, використовуючи у переважній мірі вугілля національного (власного) видобутку.

Застосування вищезазначеної методики визначення вартості енергетичного вугілля призвело до необґрунтованого (документально не підтвердженого) збільшення його вартості понад 1500 грн за 1 тонну, яка за таких умов враховувалася у тариф виробництва з виробництва електричної енергії ГК ТЕС, та в подальшому через механізм Оптового ринку електричної енергії, відшкодовувалася споживачами в якості відшкодування Генеруючим компаніям теплових електростанцій витрат, які фактично останніми не неслися.

Таким чином ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за пособництва ОСОБА_6 і ОСОБА_3 , забезпечивши кожен в своїй мірі прийняття Комісією необґрунтованого регуляторного акту та його подальшу реалізацію шляхом виконання в період з травня 2016 року по грудень 2017 року постанов Комісії від 28.04.2016 за № 721, від 24.06.2016 за № 1178, від 20.12.2016 № 2326 та від 23.03.2017 за № 337 (рішення, якими затверджувалася прогнозована оптова ринкова ціна електричної енергії і, водночас, за своєю суттю включала виплату платежу Виробникам, які працюють за ціновими заявками - ГК ТЕС - з врахуванням витрат на фрахт і перевалку на усі обсяги енергетичного вугілля), а таким чином досягли поставленої злочинної мети та уможливили одержання впродовж вищезазначеного періоду часу неправомірної вигоди ГК ТЕС, зокрема, з числа групи компаній ДТЕК, внаслідок завищення прогнозованої та фактичної оптової ринкової ціни на електроенергію, що затверджена зазначеними постановами НКРЕКП у зв`язку із включенням до індикативної ціни вугілля вартості необґрунтованих витрат з фрахту й перевалки, що, як наслідок, спричинило завдання матеріальної шкоди (збитків) споживачами електроенергії у розмірі 18 868 148 667,62 грн в результаті безпідставної сплати коштів ДП «Енергоринок» як розпоряднику системи розрахунків ОРЕ, що у подальшому були розподілені між ГК ТЕС, що спричинило тяжкі наслідки. Завдяки реалізації зазначеного Порядку впродовж 2 кварталу 2016 року до 2017 року споживачі електричної енергії в Україні здійснили надмірні витрати на її придбання в обсязі 18 868 148 667,62 грн, більшу частину яких отримали ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго», ПАТ «ДТЕК Західенерго» і ТОВ «ДТЕК Східенерго», що за своєю правовою природою є неправомірною вигодою.

Аналогічними постановами НКРЕКП № 1513 від 28.12.2017 та № 1906 від 14.12.2018 затверджені прогнозовані оптові ринкові ціни електричної енергії на 2018-2019 рік при розрахунку яких, а також платежу Виробникам, які працюють за ціновими заявками, врахований аналогічний економічно необґрунтований механізм розрахунку витрат ГК ТЕС з фрахту й перевалки енергетичного вугілля

Завдяки реалізації зазначеного Порядку в період з 2 кварталу 2016 року до 2017 року, споживачі електричної енергії в Україні здійснили надмірні витрати на її придбання в обсязі 18 868 148 667,62 грн, більшу частину яких отримали ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго», ПАТ «ДТЕК Західенерго» і ТОВ «ДТЕК Східенерго», що за своєю правовою природою є неправомірною вигодою.

08 серпня 2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, у зловживанні службовим становищем вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто в умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для інших юридичних осіб використанні службовою особою влади та службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки. Вручити повідомлення про підозру особисто ОСОБА_1 не виявилося можливим у зв`язку його ухиленням від слідства.

Так, детектив зазначає, що відповідно до інформації з баз даних Державної прикордонної служби України, ОСОБА_1 24.01.2019 залишив територію України, виїхавши в напрямку Федеративної Республіки Німеччина, звідки повернувся 27.01.2019 на територію України. В подальшому 09.02.2019 він знову залишив територію України, повернувшись 10.03.2019, а 31.03.2019 виїхав в напрямку м. Париж, Республіка Франція, звідки повернувся 28.04.2019 та остаточно виїхав з території України 30.04.2019 до м. Брюсель, Бельгія та відтоді на територію України не повертався. За вказаних обставин у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 42 та ч. 2 ст. 135 КПК України, органом досудового розслідування вжито передбачених заходів для вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру та повістки про виклик (на 14 серпня 2019 року), а саме - вказане повідомлення та повістка передані до житлово-експлуатаційної організації за місцем його проживання (08.08.2019). Також 08.08.2019 детективами Національного бюро були вжиті заходи направлені на вручення повідомлення про підозру батькам ОСОБА_1 , однак вони відмовилися від отримання будь-яких процесуальних документів.

У зв`язку із цим, постановами від 14.08.2019 ОСОБА_1 оголошено у розшук та міжнародний розшук.

15.08.2019 органом досудового розслідування листом від 15.08.2019 № 0432-192/27381 постанова про оголошення ОСОБА_1 у міжнародний розшук направлена для організації її виконання до Робочого апарату Укрбюро Інтерполу, а в подальшому, у відповідності Правил Інтерполу з обробки даних та Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей НЦБ Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів від 26.02.1997, й інші документи, в тому числі ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 760/23435/19 про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На доведення обізнаності ОСОБА_1 про кримінальне переслідування в Україні, детектив посилається на факт звернення останнього 23 жовтня 2019 року і 04 лютого 2020 року до Комісії з контролю файлів Інтерполу щодо отримання інформації, що міститься відносно нього в обліках Генерального секретаріату Інтерполу, а також 25 жовтня 2019 року ОСОБА_1 приймав участь шляхом прямого відеозв`язку у прямому ефірі телепрограми «Свободи слова Савіка Шустера » в ході якої повідомив про безпідставність повідомлення про підозру та ознайомлення з окремими доказами у кримінальному провадженні, що свідчить про наявність у останнього організованих каналів зв`язку із захисником, який має доступ до матеріалів кримінального провадження.

Оскільки ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, щодо якого передбачена можливість здійснення спеціального досудового розслідування, переховується від органів досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності, а також перебуває у міжнародному розшуку, за таких обставин детектив стверджує, що наявні підстави для здійснення спеціального досудового розслідування.

Позиція учасників провадження в судому засіданні.

У судовому засіданні детективи Самойленко М.В., Романюк М.О. клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування щодо ОСОБА_1 підтримали з викладених у ньому підстав та просили задовольнити.

Захисники Одинець І.В. та Побережний Д.В. заперечили проти задоволення клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування. Надали письмові заперечення, в яких послалися на такі обставини:

1)недоведення факту переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування з метою уникнення кримінальної відповідальності. Так, постійне місце проживання ОСОБА_1 змінив за чотири місяці до складення підозри, переїхавши за кордон із своєю сім`єю в порядку реалізації конституційного права на свободу пересування;

2) на невірність версії сторони обвинувачення стосовно того, що ОСОБА_1 звертався до ЦБ Інтерполу задля перевірки інформації щодо перебування його в міжнародному розшуку. Насправді до ЦБ Інтерполу зверталася адвокат Одинець І.В., про що остання надала відповідні докази слідчому судді. Також сторона обвинувачення не довела того факту, що публікації у соціальній мережі Фейсбук щодо безпідставності підозри, відсутності наміру з`являтися на території України, зроблені саме ОСОБА_1 , та що відповідно зазначена сторінка у Фейсбуку належить саме йому;

3) недоведення органом досудового розслідування факту оголошення ОСОБА_1 у міжнародний розшук. Згідно даних Інтерполу, питання про оголошення розшуку ОСОБА_1 тимчасово заблоковано на час розгляду запиту національного бюро Інтерполу України до Центрального бюро Інтерполу щодо виставлення червоної картки стосовно підзахисного. Докази направлення запиту з НЦБ до Генерального секретаріату Інтерполу, довідка або витяг з бази даних Інтерполу про здійснення розшуку ОСОБА_1 у матеріалах справи відсутні. Крім того, ні Спеціалізована антикорупційна прокуратура, ні Національне антикорупційне бюро України не використали інші можливі заходи для розшуку ОСОБА_1 , зокрема, звернення до інших країн у порядку надання міжнародно-правової допомоги;

4) недопустимість порушення норм КПК в частині здійснення спеціального розслідування у всьому кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 , що може порушити встановлений ст. 297-1 КПК України порядок розслідувати виключний перелік злочинів;

5) відсутність достатніх доказів для підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень. Наявність достатніх доказів для підозри на поточній стадії досудового розслідування не є тотожнім обґрунтованістю підозри на початковій стадії. На доведення своєї позиції захисники посилаються на відсутність в діянні ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ст. 364 КК України, оскільки невідомо, які вимоги чинного законодавства були порушені при прийнятті постанови Комісії №289 від 03.03.2016. Навпаки, законність зазначеної постанови була підтверджена постановами адміністративних судів, які констатували, що визначення показників формули належить до дискреційних повноважень Комісії. Збитки належним чином стороною обвинувачення не підтверджені, оскільки дослідження фактично проводив спеціаліст, а не експерт. Наявність мети - одержання неправомірної вигоди генеруючими компаніями теплових електростанцій ПАТ "ДТЕК Західенерго", ТОВ "ДТЕК Східенерго", ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго" не підтверджена і спростовується самим Порядком формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії, затвердженим зазначеною постановою Комісії, який визначає єдиний підхід розрахунку ціни продажу електричної енергії для всіх генеруючих компаній теплових електростанцій, а не тільки для вищевказаних підприємств. Колегіальний орган (Комісія) у розумінні ст. 18 КК України не є суб`єктом злочину і докази змови про спільне вчинення злочину відсутні.

Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, дійшов таких висновків.

Особливості спеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень врегульовані главою 24-1 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави.

Спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 112, 113, 114, 114-1, 115, 116, 118, частинами другою - п`ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук (ч. 2 ст. 297-1 КПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 297-4 КПК України під час вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування слідчий суддя зобов`язаний врахувати наявність достатніх доказів для підозри особи щодо якої подано клопотання у вчиненні кримінального правопорушення.

Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування, якщо прокурор, слідчий не доведе, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук (ч. 1 ст. 297-4 КПК України).

При розгляді клопотання про спеціальне досудове розслідування слідчий суддя повинен встановити:

- чи передбачає КПК України спеціальне досудове розслідування щодо злочину, який розслідується у межах того чи іншого кримінального провадження;

- чи набула особа щодо якої подано клопотання про спеціальне досудове розслідування статусу підозрюваного у кримінальному провадженні;

- чи наявні достатні докази для підозри особи щодо якої подано клопотання про спеціальне досудове розслідування у вчиненні нею кримінального правопорушення;

- чи переховується особа від органів слідства з метою ухилення від кримінальної відповідальності;

- чи оголошена особа у міждержавний та/або міжнародний розшук.

Щодо кримінального правопорушення, яке розслідується у кримінальному провадженні.

Згідно із витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24.03.2017 здійснюється, в тому числі, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

За версією органу досудового розслідування, голова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою групою осіб разом з членом Комісії ОСОБА_2 та службовими особами Управління енергоринку Комісії ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , а також за пособництва службових осіб ТОВ «ДТЕК Енерго» ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , розробили та прийняли 03.03.2016 постанову № 289 Комісії «Про затвердження Порядку формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії», в якій нормативно закріпили заздалегідь необґрунтовану Методику з визначення вартості енергетичного вугілля, що використовується Генеруючими компаніями теплових електростанцій з числа групи компаній ДТЕК, під час виробництва електричної енергії, створивши умови для штучного зростання ціни продажу електричної енергії в Оптовий ринок електричної енергії, що виробляється, зокрема, ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго», ПАТ «ДТЕК Західенерго» та ТОВ «ДТЕК Східенерго».

Подальша реалізація постанови № 289, шляхом виконання в період з травня 2016 року по грудень 2017 року Постанов Комісії від 28.04.2016 № 721, від 24.06.2016 за № 1178, від 20.12.2016 № 2326 та від 23.03.2017 за № 337, забезпечила одержання з травня 2016 року по грудень 2017 року неправомірної вигоди ГК ТЕС з числа групи компаній ДТЕК, внаслідок завищення прогнозованої та фактичної оптової ринкової ціни на електроенергію у зв`язку із включенням до індикативної ціни вугілля вартості необґрунтованих витрат з фрахту й перевалки, що, як наслідок, спричинило завдання матеріальної шкоди (збитків) споживачам електроенергії у розмірі 18 868 148 667, 62 грн в результаті безпідставної сплати коштів ДП «Енергоринок» як розпоряднику системи розрахунків оптової ринкової ціни. У подальшому зазначені кошти були розподілені між ГК ТЕС, що спричинило тяжкі наслідки, тому діяння кваліфіковане за ч. 2 ст. 364 КК України.

КПК України передбачає здійснення спеціального досудового розслідування щодо злочину, передбаченого ст. 364 КК України.

Слідчий суддя не бере до уваги доводи сторони захисту стосовно порушення норм КПК України у разі здійснення спеціального досудового розслідування щодо ОСОБА_1 , який є підозрюваним лише у одному із восьми наявних у кримінальному провадженні злочинах, спеціальне досудове розслідування щодо яких не передбачено законом, оскільки з урахуванням усіх обставин справи, здійснення спеціального досудового розслідування відносно ОСОБА_1 не буде суперечити нормам частини 2 статті 297-1 КПК України.

Щодо процесуального статусу ОСОБА_1 у кримінальному провадженні та дотримання вимог із повідомлення особі про підозру.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є, зокрема, особа щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Згідно з ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається у день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Порядок здійснення повідомлень передбачений ст. 135 КПК України.

За змістом ч. 1 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч. 2 ст. 135 КПК України).

Із матеріалів клопотання вбачається, що 08.08.2019 старшим детективом Національного бюро Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Романюком М.О. за погодженням із прокурором п`ятого відділу Управління процесуального керівництва підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Пономаренком В.П. складено повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.

Відповідно до інформації з баз даних Державної прикордонної служби України, ОСОБА_1 24.01.2019 залишив територію України, виїхавши в напрямку Федеративної Республіки Німеччина, звідки повернувся 27.01.2019 на територію України. В подальшому 09.02.2019 він знову залишив територію України, повернувшись 10.03.2019, а 31.03.2019 виїхав в напрямку м. Париж, Республіка Франція, звідки повернувся 28.04.2019 та остаточно виїхав з території України 30.04.2019 до м. Брюсель, Бельгія та відтоді на територію України не повертався.

У порядку, передбаченому ч. 1 ст. 42 та ч. 2 ст. 135 КПК України, органом досудового розслідування вжито передбачених заходів для вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру та повістки про виклик (на 14 серпня 2019 року), а саме - вказане повідомлення та повістка передані до житлово-експлуатаційної організації за місцем його проживання (08.08.2019). Також 08.08.2019 детективами Національного бюро направлені на вручення повідомлення про підозру батькам ОСОБА_1 , однак вони відмовилися від отримання будь-яких процесуальних документів.

Вказане дає підстави для висновку, що орган досудового розслідування вжив усіх можливих заходів для вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Виходячи із положень ст. 135 КПК України можна дійти висновку, що дотримання прав особи, яка тимчасово не проживає за місцем реєстрації, не повідомляє про зміну місця свого проживання або переховується від органів досудового розслідування, полягає не в обов`язку осіб, якими отримано процесуальний документ, що призначений для такої особи, повідомити її про надходження процесуального документу, а в тому, що про надходження цих процесуальних документів особа може дізнатися не тільки від правоохоронних органів чи суду, а й з інших, доступних для неї джерел. Із вказаних підстав слідчий суддя не приймає до уваги твердження адвоката про те, що детектив, будучи обізнаним під час складення повідомлення про підозру про відсутність в Україні ОСОБА_1 , безпідставно вживав заходи для вручення такого повідомлення.

Наведені обставини у сукупності дають підстави для висновку, що ОСОБА_1 має у цьому кримінальному провадженні процесуальний статус підозрюваного, а тому слідчий суддя може вирішувати питання про здійснення спеціального досудового розслідування щодо нього.

Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.

Положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри». В оцінці цього питання слідчий суддя користується практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права. У рішеннях, зокрема «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

У п. 184 рішенні у справі «Мерабішвілі проти Грузії» ЄСПЛ вказав, що обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку.

Повідомлена ОСОБА_1 підозра на час розгляду клопотання є обґрунтованою, тобто зазначені у клопотанні детектива і додані до нього докази, а також досліджені в судовому засіданні документи, об`єктивно підтверджують, що існують факти та інформація, які переконують у тому, що ОСОБА_1 міг вчинити зазначений вище злочин.

Дослідження доказів дає підстави дійти висновку, що дійсно мали місце обставини, про які зазначається у клопотанні, що призвели до завдання споживачам електроенергії матеріальної шкоди (збитків) у розмірі 18 868 148 667, 62 грн, та формує у слідчого судді внутрішнє переконання щодо причетності ОСОБА_1 до кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється органом досудового розслідування.

Обставини, на які посилається сторона захисту в обґрунтування своїх заперечень, та надані на їх підтвердження документи, не спростовують встановлених слідчим суддею обставин щодо причетності ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

В свою чергу, заперечення сторони захисту стосуються оцінки доказів, наданих стороною обвинувачення на предмет їх належності, допустимості та достатності, а також доказування відсутності в діянні ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ст. 364 КК України, що виходить за межі тих питань, які слідчий суддя має вирішувати під час розгляду цього клопотання.

Стосовно відсутності у справі належним чином підтвердженого розміру істотної шкоди від злочину, на чому у судовому засіданні наголошували захисники, слідчий суддя вважає за можливе підтвердження такого розміру на даному етапі досудового розслідування висновком судово-економічної експертизи № 90/7 від 15.07.2019, у якому експерт досліджував довідку щодо проведення розрахунку прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії від 03.06.2019, складену детективом Лобачем І.А. При цьому слідчий суддя враховує, що за твердженням детективів, у справі призначена з цього питання та триває комплексна судово-економічна експертиза, за результатами якої може бути зроблений остаточний висновок щодо розміру матеріальних збитків (в разі їх підтвердження) у вказаному кримінальному провадженні.

Отже, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_1 , виходячи з наявних матеріалів, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення підозрюваним кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин.

Щодо факту переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду.

Під ухиленням від слідства або суду слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за скоєний злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (постанова Верховного суду від 19.06.2018, справа № 659/234/16-к).

Вирішуючи питання про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування, слідчому судді необхідно встановити чи обізнана особа про те, що органом досудового розслідування розпочато кримінальне провадження щодо неї.

Факт такої обізнаності ОСОБА_1 підтверджується, насамперед, участю ОСОБА_1 25.10.2019 шляхом прямого відеозв`язку у прямому ефірі телепрограми «Свободи слова Савіка Шустера », в ході якої повідомив про необґрунтованість повідомлення про підозру, ознайомлення з окремими доказами у кримінальному провадженні. Підстав не довіряти зйомкам програми або піддавати сумніву участь ОСОБА_1 в цій програмі у слідчого судді немає.

Також слід зазначити, що залучені підозрюваним захисники представляють його інтереси в суді під час розгляду усіх клопотань сторони обвинувачення, та подають у справі до суду свої клопотання, зокрема, про тимчасовий доступ до речей та документів. Тобто, захисникам достовірно відомо про обставини, які розслідуються у цьому кримінальному провадженні та про заходи, направлені на встановлення місцезнаходження підозрюваного, що свідчить про об`єктивну можливість повідомлення підозрюваного щодо необхідності його явки до органу досудового розслідування. Доводи адвокатів про те, що в них немає контактів із ОСОБА_1 з часу укладання договорів про надання адвокатських послуг від 08.01.2019 (у цей час ОСОБА_1 перебував у статусі свідка), слідчий суддя сприймає критично, адже зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити правилам адвокатської етики (ч. 5 ст. 27 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а ст. 18, 26 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017, зобов`язує адвоката інформувати клієнта про правові наслідки досягнення результату, якого бажає кліент, про можливий результат виконання доручення, про хід та результати виконання доручення, щодо правової позиції у справі.

Окрім цього, до повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та виїзду за кордон, а саме 14.05.2018, ОСОБА_1 був допитаний як свідок у кримінальному провадженні стосовно обставин розробки та прийняття 03.03.2016 постанови № 289 Комісії «Про затвердження Порядку формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії», в якій нормативно закріплена заздалегідь необґрунтована Методика з визначення вартості енергетичного вугілля, що використовується Генеруючими компаніями теплових електростанцій з числа групи компаній ДТЕК, під час виробництва електричної енергії, та інших обставин, які на даний момент є обставинами кримінального провадження № 52017000000000209 від 24.03.2017, у яких підозрюваний приймав безпосередню участь.

Тобто ОСОБА_1 після допиту в якості свідка мав усі підстави припускати, що стане невдовзі підозрюваним у кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24.03.2017, проте 30.04.2019 покинув територію України та з того часу не повертався, що також дає підстави вважати обгрунтованими доводи сторони обвинувачення на користь переховування від органів слідства та суду з метою уникнення переслідування та кримінальної відповідальності.

Також у судовому засіданні адвокат Одинець І.В. визнала факт наявності у неї доручення від ОСОБА_1 на представництво його інтересів у Комісії з контролю за файлами Інтерполу, проте зазначила, що його складання відбулося задовго до пред`явлення підозри, що додатково свідчить на користь того, що ОСОБА_1 , підписуючи таке доручення, передбачав його кримінальне переслідування у вказаному кримінальному провадженні.

Наведені обставини у сукупності дають підстави для висновку, що ОСОБА_1 умисно переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Щодо оголошення ОСОБА_1 у міжнародний розшук.

Із матеріалів клопотання вбачається, що постановою старшого детектива Національного бюро Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Лікунова Т.Ю. від 14.08.2019 оголошено розшук ОСОБА_1 .

Після отримання інформації про те, що ОСОБА_1 30.04.2019 покинув територію України та не повертався, 14.08.2019 старшим детективом Національного бюро Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Самойленком М.В. винесено постанову про оголошення міжнародного розшуку ОСОБА_1

15.08.2019 органом досудового розслідування листом № 0432-192/27381 постанова про оголошення ОСОБА_1 у міжнародний розшук направлена для організації її виконання до Робочого апарату Укрбюро Інтерполу, а в січні-лютому 2020 року й інші документи, в тому числі ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 760/23435/19 про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Листом від 27.02.2020 Національне антикорупційне бюро України повідомлене про те, що надані матеріали щодо ОСОБА_1 опрацьовані комісією по контролю за файлами Інтерполу та долучені до справи задля подальшого розгляду запиту про виставлення червоної картки стосовно підозрюваного.

Із змісту ч. 2 ст. 297-1 та ч. 1 ст. 297-4 КПК України вбачається, що для надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування орган слідства має довести факт оголошення підозрюваного у міждержавний та/або міжнародний розшук.

Тобто наведені положення КПК України не зобов`язують при вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування доводити факт перебування особи в розшуку, йдеться лише про оголошення в міждержавний та/або міжнародний розшук.

Відповідно до ч. 2 ст. 281 КПК України, про оголошення розшуку (державного, міждержавного, міжнародного) органом досудового розслідування має бути винесена відповідна постанова. Отже, початком перебування ОСОБА_1 у міжнародному розшуку, згідно із нормами ст. 281 КПК України, відповідно до вимог ч. 2 ст. 297-1 КПК України, є дата винесення детективом НАБУ постанови про оголошення міжнародного розшуку. В свою чергу, зазначена постанова є доказом оголошення міжнародного розшуку підозрюваного.

Слідчий суддя відхиляє доводи захисника про те, що підтвердженням оголошення особи в міжнародний розшук є публікація Інтерполом картки-оповіщення червоного кольору.

Зокрема, винесена детективом або прокурором на підставі ст. 281 КПК України постанова про оголошення розшуку підозрюваного у подальшому є підставою для здійснення розшуку оперативним підрозділом, якому доручено здійснювати розшук підозрюваного, усіх необхідних розшукових заходів в межах державного розшуку, або для звернення за міжнародною правовою допомогою - при міждержавному або міжнародному розшуку. Тобто оголошення розшуку підозрюваного на підставі ст. 281 КПК України не має будь-якого територіального обмеження.

Детектив вправі здійснювати дії з розшуку підозрюваних осіб як в системі організації Інтерпол, так і поза нею. КПК України не обмежує поняття міжнародного розшуку тільки міжнародним розшуком каналами Інтерполу. Міжнародна організація кримінальної поліції - Інтерпол лише дає змогу ефективно супроводжувати процес міжнародного розшуку та здійснювати криміналістичне, інформаційне, аналітичне, організаційне, методичне забезпечення такої діяльності. Сам Інтерпол не є органом, який уповноважений оголошувати будь-кого у розшук, а є лише одним із органів, який за певних умов може виконувати рішення про оголошення особи в міжнародний розшук.

Відсутність інформації в організації Інтерпол про розшук певної особи не свідчить про відсутність її міжнародного розшуку, оскільки наявність/відсутність такої інформації не є обов`язковою умовою міжнародного розшуку особи. Звернення правоохоронного органу із запитом до НЦБ для проведення оперативно-розшукових заходів та слідчих дій є формою реалізації (виконання) рішення про оголошення особи в міжнародний розшук.

Отже, з огляду на викладене вище, слідчий суддя вважає доведеним той факт, що ОСОБА_1 оголошено у міжнародний розшук.

Оскільки органом досудового розслідування доведено, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, умисно ухиляється від органів слідства та суду за межами України з квітня 2019 року та оголошений у міжнародний розшук, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про здійснення досудового розслідування щодо нього.

Керуючись статтями 297-1 - 297-4, 372 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання детектива задовольнити.

Надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000209 від 24.03.2017 щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.

Копію ухвали надіслати прокурору, детективу та захисникам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя О.В. Олійник