Document No. 88602324

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 910/304/19

провадження № 51-1692ск20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Ковтуновича М. І.,

суддів Луганського Ю. М., Фоміна С. Б.,

розглянув касаційну скаргу захисника обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Іваненка Т. М. на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16 березня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Суть питання

Як убачається з долученої до касаційної скарги копії судового рішення,Вищий антикорупційний суд ухвалою від 27 лютого 2020 року відмовив у задоволенні заяви захисника Іваненка Т. М. про роз`яснення рішення Вищого антикорупційного суду від 14 лютого 2020 року про обсяг та порядок дослідження доказів у кримінальному провадженні № 52017000000000618.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, захисник Іваненко Т. М. звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду ухвалою від 16 березня 2020 року відмовила у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника Іваненка Т. М.

Не погоджуючись з ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду захисник Іваненко Т. М. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись, на його думку, на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду

За приписами ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

За приписами ч. 1 ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме:

1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу;

2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру;

3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.

Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 392 КПК ).

Так, зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що ухвала Вищого антикорупційного суду від 27 лютого 2020 року постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення кінцевого рішення у справі та, згідно з ч. 2 ст. 392 КПК, окремому оскарженню не підлягає.

З огляду на системне тлумачення положень ст. 380 КПК роз`яснено може бути рішення, постановлене по суті кримінального провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Тому суддя апеляційного суду, встановивши, що апеляційну скаргу подано на ухвалу суду, яка відповідно до положень КПК не підлягає апеляційному оскарженню, керуючись положеннями ч. 4 ст. 399 КПК, правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника Іваненка Т. М.

Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 листопада 2019 року (справа №367/3068/17, провадження за касаційною скаргою № 51-8936кмо18), про те, що підлягає роз`ясненню судове рішення, яке є результатом судового провадження та яким вирішено питання, що становило предмет його розгляду.

З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку, що ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження постановлена відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Що стосується доводів захисника Іваненка Т. М. щодо порушення його права на апеляційне оскарження ухвали Вищого антикорупційного суду, то вони є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд, ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чим КПК України визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (постанова Верховного Суду від 4 квітня 2019 року у справі № 494/6/18).

В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.

Відповідно до положень ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Однак Кримінальним процесуальним кодексом України не передбачено окремого оскарження ухвали суду першої інстанції, постановленої під час судового провадження відповідно до ст. 349 КПК.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Таким чином, оскільки із касаційної скарги та наданої до неї копії судового рішення убачається, що підстав для задоволення скарги немає, Верховний Суд вважає за необхідне відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК відмовити у відкритті касаційного провадження.

На цих підставах Верховний Суд постановив:

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Іваненка Т. М. на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16 березня 2020 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

М. І. Ковтунович Ю. М. Луганський С. Б. Фомін