- Presiding judge (HACC) : Bitsiuk A.V.
Справа № 991/2888/20
Провадження1-кс/991/2975/20
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2020 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Біцюк А.В., розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України Статіви І.І. від 22 березня 2020 року про закриття кримінального провадження № 52019000000000231 від 22.03.2019 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 249 КК України,
В С Т А Н О В И В :
До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України Статіви І.І. від 22 березня 2020 року про закриття кримінального провадження № 52019000000000231 від 22.03.2019 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 249 КК України, в якій просив скасувати зазначену постанову як таку, що є необґрунтованою та незаконною, не ґрунтується на повному і всебічному дослідженню дійсних обставин кримінального правопорушення.
Розглянувши матеріали скарги та документи, що її обґрунтовують, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування регламентовано главою 26 КПК України, параграф №1, ст.303-308 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3) ч.1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено, зокрема, рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
В кримінальному процесуальному праві підсудність характеризується як розмежування повноважень судів щодо розгляду справ. Визначити підсудність означає вказати, якимй суд буде розглядати дану справу.
Тобто, підсудність є процесуальним фільтром, який дозволяє розглядати відповідну справу компетентним судом.
У сучасному кримінальному судочинстві застосовується підсудність у трьох розрізах: територіальна, інстанційна, предметна.
Виходячи з положень абз. 2 ч. 1 ст. 32 КПК України Вищий антикорупційний суд здійснює кримінальні провадження щодо злочинів, що вчинені на території України і віднесені до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду.
Згідно положень статті 33-1 Кримінального процесуального кодексу України Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-1 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України».
У примітці до ст. 45 КК зазначено, що корупційними злочинами вважаються:
а) злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 КК, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем;
б) злочини, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 366-1, 368-369-2 КК.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 статті 33-1 Кримінального процесуального кодексу України слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті.
Інші суди, визначені цим Кодексом, не можуть розглядати кримінальні провадження щодо злочинів, які віднесені до підсудності Вищого антикорупційного суду (крім випадку, передбаченого абзацом сьомим частини першої статті 34 цього Кодексу).
З огляду на зазначені норми закону, в даному випадку підлягає застосуванню саме предметна підсудність, відповідно до якої Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно конкретних корупційних злочинів, передбачених законом. Інші суди не можуть розглядати ці провадження.
Частиною 6 ст. 9 КПК визначено, що у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КПК на суддів, слідчих суддів, прокурорів керівників органів досудового розслідування, слідчих, інших службових осіб органів державної влади покладається обов`язок неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою Україною, вимог інших актів законодавства, що є реалізацією принципу законності.
Таким чином, системне тлумачення ч. 1 ст. 33-1 КПК доводить до висновку про неприпустимість виходу за межі тієї підсудності, яка є безсумнівною, з огляду на загальні засади кримінального провадження, зокрема законність та верховенство права, однією зі складових якого є принцип юридичної визначеності.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як свідчить аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у кримінально-процесуальному аспекті, «суд, котрий, відповідно до чинних положень національного права, не має повноважень судити підсудного, «не встановлений законом» у розумінні статті 6 § 1». Відповідну позицію зазначено, зокрема, у рішенні ЄСПЛ «Richert v Poland» (п. 41).
З огляду на зазначене, розгляд судом, зокрема, Вищим антикорупційним судом, справ, які не належать до його підсудності, є порушенням правил підсудності, що суперечить припису щодо розгляду справи судом, встановленим законом.
Вихід за ці межі підсудності Вищого антикорупційного суду, які встановлені статтею 33-1 Кримінального процесуального кодексу України та п. 20-2 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України та є безсумнівними, суперечитиме загальним засадам кримінального провадження і вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Пунктом 10 частини 1 статті 3 КПК України визначено, що кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Частиною 1 статті 5 КПК України встановлено, що процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Так, ОСОБА_1 у своїй скарзі оскаржує постанову детектива Національного антикорупційного бюро України Статіви І.І. від 22 березня 2020 року про закриття кримінального провадження № 52019000000000231 від 22.03.2019 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 249 КК України, що відповідно до положень ст. 33-1 КПК України та Примітки ст. 45 КК України не є корупційним злочином, а отже не підсудне Вищому антикорупційного суду.
За такого, скарга ОСОБА_1 на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України Статіви І.І. від 22 березня 2020 року відповідно до положень статті 33-1 КПК України непідсудна Вищому антикорупційному суду, оскільки не відповідає критеріям, визначеним у статті 33-1 КПК України з урахуванням Примітки ст. 45 КК України, а тому розгляд даної скарги та прийняття рішення за результатами її розгляду не відноситься до компетенції Вищого антикорупційного суду і суд не може прийняти рішення за такою скаргою з урахуванням, зокрема, положень ч.1 ст.5 КПК України.
Тобто, скарга на постанову слідчого про закриття кримінального провадження, досудове розслідування в якому здійснювалося за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 249 КК України, має розглядатися слідчим суддею місцевого загального суду, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення.
Згідно пункту 2) частини 2 статті 304 КПК України, скарга повертається особі, яка із нею звернулась у разі, якщо вона не підлягає розгляду в цьому суді.
З огляду на зазначене, враховуючи те, що скарга ОСОБА_1 на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України Статіви І.І. від 22 березня 2020 року про закриття кримінального провадження № 52019000000000231 від 22.03.2019 р. не підсудна Вищому антикорупційному суду, відповідна скарга підлягає поверненню суб`єкту звернення.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 33-1, 303-304 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
Скаргу ОСОБА_1 на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України Статіви І.І. від 22 березня 2020 року про закриття кримінального провадження № 52019000000000231 від 22.03.2019 р. повернути заявнику.
Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Біцюк А.В.