Document No. 88628411

Справа № 991/1287/20

Номер провадження 1-кп/991/22/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2020 року Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сікори К.О.,

суддів Білоус І.О.,

Танасевич О.В.,

за участі:

секретаря судового засідання Тарана А.В.,

прокурора Мусіяки В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

його захисника адвоката Бондаренка І.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Києві угоду про визнання винуватості, укладену 10 лютого 2020 року між прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Мусіякою Валентином Володимировичем та обвинуваченим ОСОБА_1 , за участі захисника останнього - адвоката Бондаренка Ігоря Валерійовича у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 грудня 2019 року за № 52019000000001129, за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що розташований на земельних ділянках з кадастровими номерами 3522286301:51:000:0067, 3522286301:51:000:0068,

у вчиненні злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною п`ятою статті 191, частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В :

І. Історія провадження

1. 11 лютого 2020 року до Вищого антикорупційного суду з Офісу Генерального прокурора надійшов для розгляду обвинувальний акт із реєстром матеріалів досудового розслідування, розпискою обвинуваченого ОСОБА_1 про отримання ним копії цього обвинувального акта з додатками, угодою про визнання винуватості, укладеною 10 лютого 2020 року між прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Мусіякою В.В. та обвинуваченим ОСОБА_1 , за участю його захисника - адвоката Бондаренка І.В.

Ухвалою суду від 12 лютого 2020 року у вищевказаному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.

ІІ. Формулювання обвинувачення

2. ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що своїми умисними діями, які полягали у пособництві у заволодінні протягом вересня 2013 - січня 2014 років майном АТ «Ощадбанк» в особливо великих розмірах (коштами в сумі 20 000 000 доларів США, що еквівалентно на час вчинення злочину 159 860 000 грн. і в понад шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину), шляхом зловживання службовими особами ПрАТ «Креатив» (генеральним директором Особа_7, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, головним бухгалтером Особа_4, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження), ТОВ «ЗМЖ» (директором Особа_11, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження) своїм службовим становищем вчинив злочин.

Відповідно до обвинувального акта вищевказані дії вчинялися ОСОБА_1 за попередньою змовою групою осіб у складі Особа_1, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, Особа_3, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, Особа_2, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, Особа_7, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, Особа_4, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, Особа_5, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, Особа_6, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, Особа_11, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, Особа_12, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, Особа_8, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, Особа_9, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, Особа_10, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження.

Таким чином, відповідно до версії сторони обвинувачення ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений частиною п`ятою статті 27, частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України.

3. Крім того, відповідно до обвинувального акта ОСОБА_1 , Особа_3, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, Особа_2, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, Особа_7, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, Особа_4, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, Особа_5, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, протягом січня-травня 2014 року вчинили правочини та фінансові операції з коштами в особливо великих розмірах (20 000 000 доларів США (159 860 000 грн.), що перевищує вісімнадцять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Згідно з обвинувальним актом вищевказані кошти одержані внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів (заволодіння коштами АТ «Ощадбанк» шляхом зловживання службовими особами своїм службовим становищем).

Отже, відповідно до обвинувального акта вказані дії вчинялися ОСОБА_1 за попередньою змовою групою осіб у складі Особа_1, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, Особа_3, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, Особа_2, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, Особа_7, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, Особа_4, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, Особа_5, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження.

Таким чином, відповідно до версії сторони обвинувачення ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України.

ІІІ. Стаття Кримінального кодексу України, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувалася особа

4. ОСОБА_1 обвинувачується за:

1) частиною п`ятою статті 27, частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України - у пособництві у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі.

Санкція частини п`ятої статті 191 Кримінального кодексу України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

2) частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України - у вчиненні фінансових операції чи правочинів з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі.

Санкція частини третьої статті 209 Кримінального кодексу України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

ІV. Відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та узгоджене покарання

5. 10 лютого 2020 року у кримінальному провадженні № 52019000000001129 укладено угоду про визнання винуватості.

Угода укладена між прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Мусіякою В.В. та обвинуваченим ОСОБА_1 , за участю захисника - адвоката Бондаренка І.В.

6. За змістом пункту 3 угоди при вирішенні питання про укладення цієї угоди прокурором враховано наступні обставини:

- ступінь і характер сприяння ОСОБА_1 у проведенні кримінального провадження щодо нього та інших осіб, беззаперечне визнання ним своєї винуватості в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, надання зізнавальних показань стосовно себе, підтверджених доказами, зокрема і документами, наданими органу досудового розслідування самим ОСОБА_1 , надання викривальних показань стосовно вчинення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України, які розслідуються в іншому кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 травня 2016 року за № 42016000000001254;

- характер і тяжкість висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, зокрема, належність кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 , до особливо тяжких злочинів, а також спричинення шкоди (наслідків) внаслідок їх вчинення лише державним та суспільним інтересам;

- наявність суспільного інтересу у швидкому судовому провадженні, яке забезпечить повне, своєчасне та невідворотне покарання ОСОБА_1 за вчинення кримінальних правопорушень;

- наявність суспільного інтересу в запобіганні повторному вчиненню кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами.

Відповідно до угоди, обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_1 , згідно зі статтею 66 Кримінального кодексу України, є:

- щире каяття;

- активне сприяння розкриттю злочинів;

- вчинення злочину через службову залежність.

Крім того, як зазначено в угоді, обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_1 , судом відповідно до частини другої статті 66 Кримінального кодексу України може бути визнано наявність на утриманні в нього малолітньої дитини.

Обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_1 , стороною обвинувачення не встановлено.

7. Також у пункті 4 угоди зазначено, що обвинувачений ОСОБА_1 повністю та беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень в обсязі висунутого йому обвинувачення та зобов`язується беззастережно визнати свою винуватість в обсязі висунутого йому обвинувачення у судовому провадженні.

8. За угодою (пункт 5) обвинувачений ОСОБА_1 зобов`язується співпрацювати з прокурором у викритті кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 364, частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України, які розслідуються детективами Національного антикорупційного бюро України в іншому кримінальному провадженні № 42016000000001254, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 травня 2016 року, шляхом надання під час судового розгляду вказаного кримінального провадження правдивих викривальних показань (підтвердження показань, наданих ним на досудовому розслідуванні).

9. У пункті 6 угоди зазначено, що, враховуючи, що одним із кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 , спричинено безпідставне вибуття коштів державного банку під видом надання кредиту, сторони, з урахуванням ролі обвинуваченого як пособника у вчиненні указаного кримінального правопорушення та його майнового стану, досягли згоди про часткове звільнення обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, натомість обвинувачений ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання частково відшкодувати АТ «Ощадбанк» кошти, якими заволоділи співучасники, у розмірі 150 000 грн. протягом трьох робочих днів з дня набрання вироком, ухваленим судом на підставі цієї угоди про визнання винуватості, законної сили.

10. Відповідно до пункту 7 угоди сторони узгодили покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , виходячи з вимог частини першої статті 69, статті 53 Кримінального кодексу України, а саме:

- за частиною п`ятою статті 27, частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України - у виді штрафу в розмірі сорока восьми тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 816 000 грн., без застосування передбачених санкцією частини статті додаткових покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю та без конфіскації майна;

- за частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України - у виді штрафу в розмірі сорока дев`яти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 833 000 грн., без застосування передбачених санкцією частини статті додаткових покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю та без конфіскації майна.

Сторони узгодили, виходячи з вимог частини першої статті 70 Кримінального кодексу України, обвинуваченому ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, визначивши його у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 000 грн., без позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю та без конфіскації майна.

Сторони в угоді зазначили, що підставою для переходу при призначенні покарання за злочини, передбачені частиною п`ятою статті 27, частиною п`ятою статті 191, частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України, до більш м`якого виду покарання, не передбаченого санкціями частин указаних статей, - штрафу, та незастосування передбачених додаткових покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, а також конфіскації майна, є наявність кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, з урахуванням особи винного, який вину визнав повністю, активно співпрацював зі слідством шляхом надання правдивих викривальних показань як щодо себе, так і щодо інших осіб, надав копії документів та речей, які до часу їх видачі ОСОБА_1 не було здобуто під час досудового розслідування, але які мають важливе доказове значення, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні малолітню дитину. ОСОБА_1 має науковий ступінь кандидата економічних наук, від вчинення кримінальних правопорушень не отримав особистого матеріального зиску.

Згідно з угодою на призначення вказаного вище покарання обвинувачений ОСОБА_1 згоден.

11. Відповідно до угоди, сторонам відомо та зрозуміло, що у відповідності до вимог статті 473 Кримінального процесуального кодексу України наслідком укладення та затвердження даної угоди про визнання винуватості для прокурора і підозрюваного є обмеження їх права на оскарження вироку згідно з положеннями частини четвертої статті 394 та частини третьої статті 424 Кримінального процесуального кодексу України, а для підозрюваного - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 Кримінального процесуального кодексу України.

12. В угоді сторонами обумовлено наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 Кримінального процесуального кодексу України.

V. Позиція учасників підготовчого судового засідання

13. ОСОБА_1 підтримав укладення угоди та вказав, що саме він був ініціатором її укладення, зробив це добровільно, що підтверджується клопотанням про укладення угоди про визнання винуватості (том № 12 а.с. 34, 35). Обвинувачений вказав, що насильства, примусу чи погроз до нього ніхто не застосовував, обіцянок, чи будь-яких інших обставин, не передбачених угодою, йому ніхто не надавав, зі скаргами на рішення, дії чи бездіяльність сторони обвинувачення під час здійснення кримінального провадження він не звертався. ОСОБА_1 повідомив, що беззастережно визнає свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, розуміє характер обвинувачення та погоджується з його формулюванням, яке зазначене в угоді.

ОСОБА_1 зазначив, що він цілком розуміє, що має право на повний судовий розгляд, у якому прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, і він при цьому має право мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення, мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно, допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь. Однак, при цьому ОСОБА_1 наполягав на укладенні угоди, а також повідомив, що він повністю усвідомлює вид покарання, призначення якого обумовлене угодою, інші заходи, що будуть застосовані до нього у разі її затвердження, а також наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 Кримінального процесуального кодексу України.

Обвинувачений ОСОБА_1 повідомив суду, що під час досудового розслідування надав викривальні показання стосовно своїх дій та показання, що мають значення для іншого кримінального провадження, яке розслідується Національним антикорупційним бюро України, а також надав речі та документи, які мають доказове значення для органу досудового розслідування.

14. Захисник Бондаренко І.В. повідомив, що здійснював захист обвинуваченого під час досудового слідства, в тому числі під час укладення угоди, та повністю підтвердив зазначені його підзахисним дані.

15. Прокурор Мусіяка В.В. угоду підтримав, зазначив про її добровільність, а також підтвердив відсутність скарг зі сторони захисту на дії детектива чи прокурора під час досудового розслідування. Прокурор повідомив, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, які відносяться до підслідності Національного антикорупційного бюро України, і оскільки обвинувачений надавав викривальні показання стосовно вчинення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (зазначені особи ідентифіковані в ході надання пояснень сторонами угоди без прив`язки до персоніфікованих формулювань, що вживались в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості) кримінальних правопорушень, які розслідуються Національним антикорупційним бюро України в іншому кримінальному провадженні, а також надав органу досудового розслідування речі та документи, на підтвердження своїх показань, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 469 Кримінального процесуального кодексу України, у цьому кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості. Також прокурор зазначив, що кримінальне провадження, у межах якого було укладено угоду про визнання винуватості від 10 лютого 2020 року, підсудне Вищому антикорупційному суду.

Прокурор повідомив суду обставини, які ним було враховано при укладенні угоди про визнання винуватості, що фактично відповідають змісту самої угоди, та зазначив про відсутність потерпілих у цьому кримінальному провадженні, оскільки шкода була завдана банку АТ «Ощадбанк», в якому власником 100 % акцій є держава, а отже вчиненням кримінальних правопорушень шкода завдана лише державним інтересам.

Прокурор наголосив, що певна інформація про досудове розслідування була доведена до відома АТ «Ощадбанк», однак ним не була надана згода на визнання його потерпілим.

Крім того, прокурор вказав, що у діях обвинуваченого наявні більше двох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, службова залежність. Також, на думку прокурора, пом`якшуючою обставиною суд може визнати наявність у обвинуваченого малолітньої дитини.

Прокурор зазначив, що у разі наявності більше двох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, обвинуваченому може бути призначене покарання відповідно до частини першої статті 69 Кримінального кодексу України.

Також прокурор звернув увагу на те, що злочин, передбачений частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , відповідно до примітки статті 45 Кримінального кодексу України належить до корупційних. У той же час у чинному Кримінальному кодексі України є обмеження стосовно призначення покарання відповідно до статті 69 Кримінального кодексу України щодо корупційних злочинів. Однак злочин, передбачений частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України, інкримінований ОСОБА_1 , був вчинений у січні 2014 року, а зміни до Кримінального кодексу України з відповідними обмеженнями були внесені в жовтні 2014 року.

На підставі викладеного прокурор вважає за можливе призначення ОСОБА_1 покарання нижче, ніж передбачено санкцією частини п`ятої статті 191 Кримінального кодексу України, відповідно до частини першої статті 69 Кримінального кодексу України у виді штрафу, але в максимальному розмірі, який можна призначити відповідно до статті 53 Кримінального кодексу України.

Прокурор наголосив, що у діях ОСОБА_1 щодо викриття інших осіб наявний суспільний інтерес, оскільки винні особи мають нести покарання.

VІ. Мотиви суду

16. Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, дослідивши угоду про визнання винуватості, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до частини сьомої статті 474 Кримінального процесуального кодексу України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Зокрема, відповідно до пункту 2 частини сьомої статті 474 Кримінального процесуального кодексу України суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо умови угоди не відповідають інтересам суспільства.

17.1. Відповідно до частини першої статті 69 Кримінального кодексу України (в редакції, чинній на момент вчинення інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_1 злочинів) за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Угодою визначено обставини, які, відповідно до частини першої статті 66 Кримінального кодексу України, пом`якшують покарання ОСОБА_1 , а саме:

- щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів;

- вчинення злочину через службову залежність.

Крім того, сторонами в угоді зазначено, що в обвинуваченого ОСОБА_1 є малолітня дитина, і хоча ця обставина не передбачена частиною першою статті 66 Кримінального кодексу України, однак, на думку сторін угоди, відповідно до частини другої статті 66 Кримінального кодексу України може бути визнана судом такою, що пом`якшує покарання обвинуваченого.

Так, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину - це дві самостійні обставини, які пом`якшують покарання, що тісно пов`язані між собою.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину.

Крім того, щире каяття ґрунтується на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки і характеризується щирим осудом цієї поведінки, визнанням своєї провини, висловленні жалю з приводу вчиненого, бажанням виправити ситуацію, що склалася, а також готовністю підлягати кримінальній відповідальності. Визнання вини під тиском зібраних у справі доказів не свідчить про щире каяття винного у вчиненні злочину.

Обвинувачений ОСОБА_1 вину свою у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю та щиро розкаюється у вчиненому, оскільки визнав свою провину та готовий підлягати кримінальній відповідальності.

Поряд із цим в угоді зазначено, що обвинувачений взяв на себе зобов`язання частково відшкодувати АТ «Ощадбанк» кошти, якими заволоділи співучасники, у сумі 150 000 грн. протягом трьох робочих днів із дня набрання вироком, ухваленим судом, законної сили, що свідчить про бажання обвинуваченого хоча б частково виправити ситуацію, яка склалася.

У зв`язку з цим, колегія суддів приходить до висновку про наявність у ОСОБА_1 пом`якшуючої покарання обставини у вигляді щирого каяття.

17.2. Активне сприяння розкриттю злочину означає, що особа, яка вчинила злочин, своїми діями надає допомогу (сприяє) правоохоронним органам у розкритті злочину, тобто встановленні всіх обставин вчинення злочину, винних осіб, а також у виявленні причин та умов злочину.

Сприяння розкриттю злочину здійснюється добровільно у будь-якій формі: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів, надання доказів, іншої інформації про свою злочинну діяльність та/або таку діяльність інших осіб. Таке сприяння має бути активним, тобто певною мірою ініціативним та енергійним.

Прокурор повідомив, що ОСОБА_1 активно сприяв у проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо нього та інших осіб, надавав викривальні показання стосовно себе та інших осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 364, частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 травня 2016 року за № 42016000000001254. Також прокурор повідомив, що ОСОБА_1 під час досудового розслідування були надані документи та речі, які мають важливе доказове значення.

На підтвердження вищевказаних обставин прокурором через канцелярію суду було подано окремі матеріали кримінального провадження № 52019000000001129 у семи томах, а саме том № 126 на 155 арк., том № 146 на 173 арк., том № 147 на 209 арк., том № 148 на 136 арк., том № 149 на 183 арк., том № 165 на 241 арк., том № 166 на 176 арк. (в копіях).

Враховуючи викладене, суд вважає, у діях обвинуваченого ОСОБА_1 наявна обставина, яка пом`якшує покарання, а саме активне сприяння розкриттю злочинів.

17.3. В угоді про визнання винуватості зазначено, що Особа_1 (кінцевий бенефіціарний власник материнської (холдингової) компанії «OJSC Creative Group Public Limited») мав безпосередній вплив на діяльність підприємств групи «Креатив» (том № 1 а.с. 3).

Також в угоді про визнання винуватості міститься інформація, що Особа_1 - засновник ПАТ «Креатив Груп», мажоритарний акціонер материнської холдингової компанії «OJSC Creative Group Public Limited», мав безпосередній вплив на органи управління та службових осіб ПАТ «Креатив Груп» (том № 1 а.с. 6), проте в чому саме полягав такий вплив - не зазначено.

Зі змісту угоди про визнання винуватості також вбачається, що ОСОБА_1 також є засновником ПАТ «Креатив Груп» та обіймав посаду голови Правління цього товариства (том №1 а.с. 8). Додатково це підтверджується протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 16 липня 2019 року, яка зазначила, що бенефіціарними власниками групи компаній «Креатив» була сім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ) та ОСОБА_1 , який мав приблизно 10% акцій групи «Креатив» (том № 10 а.с. 17).

Будь-які інші відомості стосовно того, в чому полягала службова залежність ОСОБА_1 від Особи_1, в угоді про визнання винуватості та обвинувальному акті не зазначені.

У підготовчому судовому засіданні прокурор повідомив, що в ході досудового розслідування було встановлено, що бенефіціарним власником групи материнської (холдингової) компанії «OJSC Creative Group Public Limited» та мажоритарним акціонером групи компаній «Креатив» був ОСОБА_3 (в обвинувальному акті зазначений як Особа_1), за виключною вказівкою та погодженням якого приймалися ключові рішення, у тому числі стосовно отримання кредитів. Прокурор вказав, що ОСОБА_1 підписував договір як представник компанії «Quarda Commodities SA Limited» на поставку пальмової олії, однак службова залежність обвинуваченого ОСОБА_1 від ОСОБА_3 полягала у тому, що ОСОБА_1 обіймав посаду голови правління ПрАТ «Креатив Груп» і фактично його посада та дії залежали від волі ОСОБА_3 . Прокурор наголосив, що ОСОБА_3 , у разі невиконання ОСОБА_1 вказівки щодо підписання угоди, міг скликати засідання відповідних органів та вплинути на прийняття рішення щодо подальшого перебування ОСОБА_1 на посаді голови правління ПрАТ «Креатив Груп».

Обвинувачений ОСОБА_1 зазначив, що його службова залежність від ОСОБА_3 полягала у тому, що всі свої рішення він узгоджував із ОСОБА_3 , який був мажоритарним власником групи компаній «Креатив». Обвинувачений вказав, що в нього був лише формальний контракт, але в ньому відсутні положення, з яких можна було б зробити висновок про службову залежність від ОСОБА_3 .

Суд звертає увагу на те, що службовою є залежність винного від іншої особи в силу підпорядкованості їй за посадою чи виконуваною роботою.

В той же час, сторонами угоди не надано доказів того, що залежність ОСОБА_1 від ОСОБА_3 була службовою і полягала в підпорядкованості ОСОБА_1 ОСОБА_3 саме за посадою чи виконуваною роботою, а отже сторонами угоди не підтверджено факту наявності пом`якшувальної обставини, яка полягала у вчиненні злочину через службову залежність.

17.4. Статтею 66 Кримінального кодексу України визначено перелік обставин, які пом`якшують покарання, та наявність малолітньої дитини до даного переліку не входить.

Однак відповідно до частини другої статті 66 Кримінального кодексу України при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

Обвинувачений у підготовчому судовому засіданні повідомив, що у нього є малолітня дитина 2010 року народження, водночас, у підтвердження вказаної обставини не надав копії свідоцтва про народження чи його оригіналу для огляду, що унеможливлює перевірку цієї обставини судом.

17.5. Крім того, в абзаці 4 пункту 7 угоди зазначено, що сторонами визначено обставини, які, на думку сторін угоди, пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, а саме:

- повне визнання ОСОБА_1 вини;

- активна співпраця зі слідством шляхом надання правдивих викривальних показань як щодо себе, так і щодо інших осіб, надання копій документів та речей, яких до часу їх видачі ОСОБА_1 не було здобуто під час досудового розслідування, але які мають важливе доказове значення;

- позитивна характеристика ОСОБА_1 за місцем проживання;

- наявність на утриманні малолітньої дитини;

- наявність наукового ступеню кандидата економічних наук;

- неотримання ОСОБА_1 від кримінальних правопорушень особистого зиску.

Такі обставини, як повне визнання ОСОБА_1 своєї вини та активна співпраця зі слідством, судом вже було описано вище та визнано дані обставини такими, що пом`якшують покарання.

Доказів того, що обвинувачений має на утриманні малолітню дитину, позитивну характеристику за місцем проживання, науковий ступінь кандидата економічних наук, сторонами суду не надано.

У підготовчому судовому засіданні ОСОБА_1 повідомив суду, що від вчинення інкримінованих йому злочинів не отримав ніякого зиску.

18. Так, судом встановлено дві обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченому, однак, виходячи зі змісту статті 69 Кримінального кодексу України, призначення більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції відповідної норми, можливе лише у тому випадку, коли встановлені по справі обставини, що пом`якшують покарання, настільки істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було б явно несправедливим.

У пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено, що призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, або непризначення обов`язкового додаткового покарання може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

У кожному такому випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, а в резолютивній - послатися на частину першу статті 69 Кримінального кодексу України. При цьому необхідно враховувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й її роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочин них дій тощо.

Покарання, призначене судом із застосуванням статті 69 Кримінального кодексу України, не може бути нижчим від мінімальної межі відповідного виду покарання, встановленої у Загальній частині Кримінального кодексу України, тобто меншим, ніж один рік позбавлення чи обмеження волі, шість місяців виправних робіт, один місяць арешту тощо.

З підстав, зазначених у частині першій статті 69 Кримінального кодексу України, суд може не призначати додаткового покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу України як обов`язкове.

Щодо особи, винної у вчиненні декількох злочинів, суд може призначити більш м`яке покарання, ніж передбачене законом, окремо за кожний злочин або тільки за один із них і остаточно визначити покарання за правилами статті 70 Кримінального кодексу України. Застосування положень статті 69 Кримінального кодексу України щодо покарання (як основного, так і додаткового), призначеного за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків, є неприпустимим.

Призначенню покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу України, не перешкоджає наявність у цій же санкції альтернативних, більш м`яких покарань.

Відповідно до частин першої та другої статті 50 Кримінального кодексу України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Тобто, покарання, призначене обвинуваченому, має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації. При призначенні покарання необхідно враховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.

Як вже зазначалося вище, частиною сьомою статті 474 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо її умови не відповідають інтересам суспільства.

Під час дослідження судом угоди та доказів, наданих сторонами на обґрунтування відповідності її вимогам Кримінального процесуального кодексу України, судом не встановлено достатніх підстав щодо застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 при призначенні покарання статті 69 Кримінального кодексу України.

Сторонами дійсно наведено та обґрунтовано наявність двох пом`якшуючих покарання обставин, однак колегія суддів приходить до висновку, що ці обставини не є такими, які, враховуючи тяжкість інкримінованих обвинуваченому злочинів, істотно знижують ступінь цієї тяжкості.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною п`ятою статті 191 та частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України, які відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, відносяться до особливо тяжких.

При узгодженні сторонами угоди покарання ОСОБА_1 не враховано тяжкість вчинених злочинів, внаслідок яких заподіяні тяжкі наслідки, види та розмір покарання, передбаченого санкціями частини п`ятої статті 191, частини третьої статті 209 Кримінального кодексу України, та обставини, при яких їх вчинено.

Крім того, сторонами в угоді не визначено додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, а також не визначено конфіскацію майна, які є обов`язковими додатковими покараннями, відповідно до санкцій статей, які інкримінуються ОСОБА_1 .

На думку колегії суддів, ступінь та характер сприяння обвинуваченого у проведенні кримінального провадження не відповідають тому пом`якшенню покарання, яке просять застосувати сторони угоди про визнання винуватості, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що умови угоди не відповідають інтересам суспільства.

Що стосується відшкодування обвинуваченим ОСОБА_1 шкоди на суму 150 000 грн., колегія суддів вважає, що дана обставина свідчить про щире каяття обвинуваченого, однак розмір такого відшкодування не є співмірним із розміром завданої шкоди.

19. Враховуючи вищевикладене, узгоджене сторонами угоди покарання ОСОБА_1 із застосуванням частини першої статті 69 Кримінального кодексу України та без застосування додаткового покарання, на переконання колегії суддів, не відповідає тяжкості інкримінованих злочинів, що свідчить про неможливість призначення судом покарання, про яке домовилися сторони угоди, оскільки за своїм видом та розміром це покарання не відповідає характеру та тяжкості діяння, а також не відповідає інтересам суспільства.

20. Таким чином, оскільки умови угоди не відповідають інтересам суспільства, суд приходить до висновку про необхідність відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості.

Керуючись статтями 314, 372, 472-474 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

У затвердженні угоди про визнання винуватості, укладеної 10 лютого 2020 року між прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Мусіякою В.В. та обвинуваченим ОСОБА_1 , за участі захисника останнього - адвоката Бондаренка І.В., у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 грудня 2019 року за № 52019000000001129 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною п`ятою статті 191, частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України, - відмовити.

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною п`ятою статті 191, частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України, повернути прокурору другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Мусіяці В.В., для продовження досудового розслідування.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.

Головуючий суддя К.О. Сікора

Судді І.О. Білоус

О.В. Танасевич