- Presiding judge (HACC) : Bitsiuk A.V.
- Lawyer : Yefymenko V.V.
Справа № 991/2748/20
Провадження1-кс/991/2832/20
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2020 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Біцюк А.В., за участю секретаря судових засідань Волощенко С.В., представника особи, в інтересах якої подана скарга - захисника Єфименко В.В., розглянувши клопотання адвоката Єфименко В.В., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 , про скасування арешту майна, накладеного в кримінальному провадженні № 12013220540000400 від 31.01.2013р.,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката Єфименко В.В., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 , про скасування арешту майна, накладеного в рамках кримінального провадження № 12013220540000400 від 31.01.2013 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України, в якому заявник просить скасувати в повному обсязі, в порядку ст. 174 КПК України, арешт, який необґрунтовано накладено ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Білоцерковця О.А. від 12.12.2019 року на майно ОСОБА_1 , що було вилучено під час його затримання та обшуку затриманої особи 16.11.2019 року, а саме: телефон марки Apple iphone 11 Pro max, model Number MWHM2B/A, Serial Number НОМЕР_6, IMEI НОМЕР_1; НОМЕР_2; телефон марки Apple iРhone7 Plus, Model Name iРhone 7 Plus, Model Number MN4X2B/A, Serial Number НОМЕР_7, IMEI НОМЕР_3, телефон марки SAMSUNG IMEI НОМЕР_4 , S/N НОМЕР_5 .
Клопотання мотивоване тим, що арешт накладено необґрунтовано та він підлягає скасуванню з наступних підстав:
- арешт на вказане майно слідчим суддею було накладено пізніше 72 годин з моменту звернення до суду із клопотанням про арешт майна, тобто з порушенням строку, визначеного ч. 6 ст. 173 КПК України;
- фактичні дані, які стали підставою для накладення арешту, отримані прокурором внаслідок проведення огляду телефонів, що вимагало подолання логічного захисту, та відомостей щодо телефонних розмов, кореспонденції, інших форм спілкування, що є протиправним, оскільки вчинено без відповідного дозволу суду;
- вирішальною умовою для накладення арешту на майно ОСОБА_1 стало визнання зазначених телефонів речовими доказами, однак, Кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає такої підстави для накладення арешту;
- в порушення норм Кримінального процесуального кодексу України, клопотання про арешт майна було розглянуто за відсутності власника майна;
- оскільки, кримінальне провадження № 12013220540000400 належить до підслідності Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), то слідчі будь-якого іншого органу досудового розслідування не мали повноважень щодо проведення будь-яких слідчих дій, зокрема затримувати ОСОБА_1 та вилучати у нього телефони, а прокурор Говорущак О.М. не мав права здійснювати процесуальне керівництво у вказаному провадженні та звертатися до суду із клопотанням про арешт майна.
Адвокат Єфименко В.В. в судовому засіданні доводи клопотання підтримав, просив задовольнити із викладених у ньому підстав.
Представник НАБУ був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, до суду не з`явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, до суду не з`явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України, клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.
Участь осіб, які беруть участь у справі, за змістом ч. 2 ст. 174 КПК України, не є обов`язковою.
Враховуючи положення статті 174 КПК України, та з метою дотримання розумних строків розгляду клопотання, що є одним з пріоритетних завдань кримінального провадження, здійснення якого має забезпечити, зокрема, слідчий суддя на досудовому провадженні, з метою дотримання прав, свобод та інтересів учасників провадження та забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду, слідчий суддя вважає можливим провести розгляд вказаного клопотання за відсутності представників НАБУ та САП.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши позицію представника особи, в чиїх інтересах подано клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Під час судового розгляду клопотання, слідчим суддею встановлено, що 16.11.2019 року, в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 12013220540000400 від 31.01.2013 ОСОБА_1 було затримано на підставі п. 1-3 ч. 1 ст. 208 КПК України.
При затриманні, було проведено обшук затриманої особи, під час якого вилучено три мобільні телефони: Apple iРhone 11 Pro max, Apple iРhone7 Plus; SAMSUNG IMEI НОМЕР_4 .
17.11.2019 року зазначені мобільні телефони було оглянуто та виявлено відомості, які використовуються як доказ факту і обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема, абонентські номери учасників злочинної організації та їх листування.
Відповідно до ч. 1 ст. 208 КПК України, уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: 1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин; 3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України.
За ч. 3 ст. 208 КПК України, уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених частиною сьомою статті 223 і статтею 236 цього Кодексу.
Згідно з ч. 7 ст. 236 КПК України, при обшуку слідчий, прокурор має право, зокрема, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 168 КПК України, забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Як зазначає сам адвокат Єфименко В.В., доступ до вказаних телефонів був обмежений у зв`язку із неможливістю подолання систем логічного захисту.
Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 168 КПК України, у разі необхідності слідчий чи прокурор здійснює копіювання інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід`ємних частинах.
Таким чином, при затриманні особи у порядку ст. 208 КПК України, органу досудового розслідування немає необхідності у отриманні додаткового дозволу суду на зняття інформації та зображень із вказаних мобільних телефонів, оскільки, така можливість прямо передбачена Кримінальним процесуальним кодексом України.
Згідно з ч. 2 ст. 218 КПК України, якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він проводить розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність.
Відповідно до ч. 5 ст. 218 КПК України, спір про підслідність у кримінальному провадженні, яке може належати до підслідності Національного антикорупційного бюро України, вирішує Генеральний прокурор або його заступник.
Так, доводи адвоката щодо відсутності повноважень у будь-якого іншого органу досудового розслідування, окрім НАБУ, здійснювати досудове розслідування кримінального провадження № 12013220540000400 слідчим суддею до уваги не приймаються, оскільки, досудове розслідування проводиться доти, доки Генеральним прокурором буде визначено підслідність даного кримінального провадження за НАБУ.
Постановою Генерального прокурора Рябошапки Р.Г. від 27.02.2020 року вирішено спір про підслідність у кримінальному провадженні № 12013220540000400 від 31.01.2013 та доручено здійснення досудового розслідування у ньому детективам НАБУ.
17.11.2019 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209КК України.
Постановою прокурора Генеральної прокуратури України Бороденка С.А. від 18.11.2019 року мобільні телефони, вилучені під час обшуку ОСОБА_1 , визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12013220540000400, оскільки проведеним оглядом встановлено, що вони містять відомості, які використовуються як доказ факту і обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а саме, на них присутні абонентські номери учасників злочинної організації та їх листування, як між собою, так і з іншими особами, причетність яких до вчинення кримінальних правопорушень необхідно перевірити слідчим шляхом.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12.12.2019 року (справа № 757/60650/19-к) задоволено клопотання прокурора Генеральної прокуратури України Говорущака О.М. та накладено арешт на майно, вилучене 16.11.2019 року у ОСОБА_1 у ході його затримання та обшуку затриманої особи: телефон марки Apple iphone 11 Pro max, model Number MWHM2B/A, Serial Number НОМЕР_6, IMEI НОМЕР_1; НОМЕР_2; телефон марки Apple iРhone7 Plus, Model Name iРhone 7 Plus, Model Number MN4X2B/A, Serial Number НОМЕР_7, IMEI НОМЕР_3, телефон марки SAMSUNG IMEI НОМЕР_4 , S/N НОМЕР_5 .
Метою арешту зазначеного у клопотанні майна, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, є збереження речових доказів.
Так, за ч. 3 ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.
Таким чином, при наявності достатніх підстав, слідчий або прокурор вправі прийняти відповідне процесуальне рішення та визнати таке майно речовим доказом. Вирішуючи питання про накладення арешту, слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи відповідає таке майно критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України. При цьому, наявність постанови про визнання речовим доказом лише висловлює позицію сторони обвинувачення щодо правового статусу такого майна та його значення для встановлення обставин, які підлягають доказуванню у конкретному кримінальному провадженні.
Як вбачається із вказаної ухвали, підставою для накладення арешту, відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, стало те, що вказане майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98, 167 КПК України, містить на собі сліди кримінального правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи з наведеного, дана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, накладеного за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна, із можливістю надання особами, що не були присутніми в судовому засіданні і про права та законні інтереси яких вирішено питання судовим рішенням, доказів та матеріалів, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба, доведеності перед слідчим суддею їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів.
Частиною 3 ст. 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як вбачається із протоколів огляду вилучених мобільних телефонів, вони містять відомості, що є важливими для встановлення обставин, що підлягають доказуванню в цьому кримінальному проваджені, а саме абонентські номери учасників злочинної організації та їх листування, тобто містять на собі сліди кримінального правопорушення.
За такого, слідчий суддя погоджується із висновками про обґрунтованість арешту вилученого майна, зробленими в ухвалі про накладення арешту.
Разом з тим, вказані мобільні телефони дійсно є тимчасово вилученим майном, вирішення питання про арешт якого, відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, здійснюється з повідомленням власника майна, його представника або законного представника.
Оскільки, представник власника майна (підозрюваного ОСОБА_1 ) - адвокат Єфименко В.В. виклав свої доводи щодо підстав для накладення арешту у клопотанні, яке розглядається, та висловив свою позицію безпосередньо в судовому засіданні, то ним реалізовано своє право на доступ до правосуддя.
Разом з тим, ні при зверненні до суду із вказаним клопотанням, ні під час судового розгляду адвокат Єфименко В.В. не надав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що арешт майна було накладено необґрунтовано, а також, що потреба в дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна на даний час відпала.
За такого, недотримання процесуальних норм при розгляді клопотання про арешт майна ніяким чином не вплинуло на обґрунтованість його накладення.
Доводи сторони захисту щодо недотримання слідчим суддею 72- годинного строку при накладенні арешту на майно до уваги не приймаються, виходячи з наступного.
Клопотання про накладення арешту на вилучені телефони було подано до Печерського районного суду міста Києва 18.11.2019 року.
Ухвала про накладення арешту на тимчасово вилучене майно постановлена слідчим суддею 12.12.2019 року.
Відповідно до ч. 6 ст. 173 КПК України, ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє не пізніше сімдесяти двох годин із дня находження до суду клопотання, інакше таке майно повертається особі, у якої його було вилучено.
Як вбачається з матеріалів клопотання, орган досудового розслідування дійсно не забезпечив повернення вилучених телефонів їх законному власнику на період між днем спливу 72 годин із дня звернення до суду із клопотанням до постановлення ухвали про арешт тимчасово вилученого майна.
Проте відмова в задоволенні клопотання про арешт майна можлива лише, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 частини 1 статті 170 КПК (частина 1 статті 173 КПК).
Так, при вирішенні питання про арешт майна, яке відповідає критеріям речових доказів, слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 170 КПК); 3) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 4) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (частина 2 статті 173 КПК).
Таким чином, такої підстави для відмови в арешті майна як неповернення тимчасово вилученого майна після спливу зазначеного строку Кримінальним процесуальним кодексом України не передбачено ні серед умов, які враховуються при вирішенні питання про арешт майна як речових доказів (чи навіть з інших підстав), ні серед підстав для відмови в задоволенні клопотання про арешт.
З огляду на викладене, арешт на майно, вилучене 16.11.2019 року у ОСОБА_1 у ході його затримання та обшуку затриманої особи: телефон марки Apple iphone 11 Pro max, model Number MWHM2B/A, Serial Number НОМЕР_6, IMEI НОМЕР_1; НОМЕР_2; телефон марки Apple iРhone7 Plus, Model Name iРhone 7 Plus, Model Number MN4X2B/A, Serial Number НОМЕР_7, IMEI НОМЕР_3, телефон марки SAMSUNG IMEI НОМЕР_4 , S/N НОМЕР_5 є обґрунтованим.
Крім того, враховуючи мету накладеного арешту та виходячи з тієї обставини, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013220540000400 на даний час триває, постанова про закриття зазначеного кримінального провадження в матеріалах клопотання відсутня та до суду обвинувальний акт не скеровано, вважаю, що потреба у подальшому застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту на вказане майно підозрюваного, наразі не відпала.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 174, 369-372 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
У задоволені клопотання відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ А. В. БІЦЮК