Document No. 88733159

Справа № 991/3010/20

Провадження1-кс/991/3142/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2020 року м.Київ

слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В.

за участю секретаря судового засідання: Будкової В.О.

захисника Пурлінського Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Пурлінського Д.Ю. про відвід слідчого судді Вищого антикорупційного суду Біцюка А.В. від розгляду клопотання про продовження строку дії обов`язків,

ВСТАНОВИЛА:

13.04.2020 захисником ОСОБА_2 адвокатом Пурлінським Дмитром Юрійовичем заявлено відвід слідчому судді Біцюку А.В. від розгляду клопотання сторони обвинувачення про продовження строку, на який на підозрювану ОСОБА_2 покладені обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

В обґрунтування заявленого відводу захисник посилається на те, що слідчий суддя Біцюк А.В., розглянувши клопотання сторони захисту про тимчасовий доступ до речей і документів, відмовив у його задоволенні, чим позбавив сторону захисту можливості отримати докази в кримінальному провадженні. Також слідчим суддею 11.03.2020 було розглянуто клопотання сторони обвинувачення про продовження строку, на який на підозрювану ОСОБА_2 покладені обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, при цьому не визнав недопустимими докази з підстав, зазначених стороною захисту. Зазначене, на думку заявника, свідчить про неможливість слідчого судді дотримуватися принципів неупередженості та безсторонності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказана заява про відвід розподілена слідчому судді Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В.

В судовому засіданні захисник Пурлінський Д.Ю. заяву про відвід підтримав та просив задовольнити в повному обсязі. Додатково зазначив, що ігнорування слідчим суддею при постановленні ухвал заявлених клопотань про визнання доказів недопустимими та викладення при постановленні ухвали думки, яка не відповідає КПК України, свідчить про упередженість та неоднакове ставлення до сторін. Крім того відмова у задоволенні клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів блокує отримання доказів на підтвердження невинуватості підозрюваного.

Слідчий суддя Біцюк А.В. пояснень з приводу заявленого відводу не надав.

Також через канцелярію суду надійшли заперечення прокурора В.Кричуна, в яких він висловлює думку про відсутність підстав для відводу слідчого судді.

Заслухавши захисника, дослідивши матеріали заяви слідчий суддя дійшла таких висновків.

Питання, пов`язане з відводом слідчого судді у кримінальному провадженні, для сторони захисту має велике значення, оскільки цей інститут є одним із механізмів, що забезпечують законність та обґрунтованість рішень і покликаний гарантувати захист від впливу на суд різних суб`єктивних і об`єктивних чинників. Усунення слідчого судді від участі у процесі здійснюється з метою забезпечення всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження та охорони прав і законних інтересів усіх учасників процесу.

Одночасно, незалежність і об`єктивність слідчого судді в кожному кримінальному провадженні забезпечується, серед іншого, закріпленням чіткого і загального переліку підстав для відводу від участі у цьому провадженні.

Вичерпний перелік підстав, за наявності яких слідчий суддя підлягає відводу, визначений ст.75, 76 КПК України. Так, відповідно до ст. 75 КПК України слідчий суддя не може брати участь у кримінальному провадженні:

1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;

2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;

3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;

5) у випадку порушення встановленого ч. 3 ст. 35 КПК України порядку визначення слідчого судді для розгляду справи.

Одночасно ст. 76 КПК України встановлює недопустимість повторної участі судді в кримінальному провадженні.

Ключовим моментом відводу як цілісного інституту кримінального провадження є упередженість слідчого судді при розгляді питання, що ним розглядається. Така упередженість, як вбачається із формулювань ст. 75, 76 КПК України, може виникнути у зв`язку з наявністю у нього родинних, професійних зв`язків, іншого процесуального статусу, порушенням правил визначення слідчого судді, попередньою участю у цьому провадженні тощо. Обставини, які викликають сумнів в неупередженості судді, мають бути обумовлені фактами відповідного питання, що розглядається, або пов`язаними з ними. Із змісту заяви про відвід та висловленої під час судового засідання позиції вбачається, що захисник просить відвести слідчого суддю від розгляду клопотання про продовження строку дії покладених обов`язків, Отже, сумніви у неупередженості повинні виникати із тих фактів, що мають бути досліджені при вирішенні саме цього питання.

Дослідивши відомості, викладені в заяві, слідчий суддя дійшла висновку, що відвід слідчому судді Біцюку А.В. обумовлюється незгодою захисника з прийнятими раніше рішеннями слідчого судді та застосуванням ним норм Кримінального процесуального кодексу України. Однак жодного взаємозв`язку між клопотанням, від розгляду якого захисник просить відвести слідчого суддю Біцюка А.В., та обставинами його можливої упередженості не вбачається.

Не досліджуючи зміст і законність судових рішень, які були постановлені слідчим суддею Біцюком А.В. при вирішенні інших питань у цьому кримінальному провадженні, слідчий суддя, в першу чергу, звертає увагу, що будь-яке рішення, яке постановляється за наслідками розгляду клопотань, скарг, заяв у кримінальному провадженні, виноситься слідчим суддею на підставі дослідження всіх матеріалів справи та оцінки доказів. Згідно зі ст. 94 КПК України слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Незгода з постановленим рішенням у випадках, передбачених законом, може бути предметом апеляційного оскарження, а не підставою для відводу слідчого судді.

Слідчий суддя відхиляє аргумент захисника про те, що відмова у задоволенні клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів свідчить про упередженість слідчого судді, направлену на блокування можливості сторони захисту збирати докази. Адже, по-перше, така відмова не позбавляє сторону захисту повторно звернутися до слідчого судді з цим же питанням належним чином обґрунтувавши його. По-друге, відповідно до ч. 3 ст. 93 КПК України сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Довід захисника про те, що слідчий суддя мав визнати докази недопустимими, також не ґрунтується на нормах чинного законодавства і обумовлюється внутрішнім переконанням судді при постановленні судового рішення. Більш того, слідчий суддя наголошує на тому, що кримінальний процесуальний кодекс містить термінологічну і процедурну неузгодженість щодо самої можливості слідчого судді застосовувати процедуру визнання доказів недопустимими. Адже відповідно до ч. 4 ст. 87 КПК України встановлює можливість застосування процедури визнання доказів недопустимими для суду, а не для слідчого судді, і під час будь-якого судового розгляду (зміст судового розгляду закріплений у главі 28 КПК України).

Слідчий суддя окремо наголошує на тому, що об`єктивна неупередженість перебуває поза межами особистої поведінки судді та означає відсутність підтверджених фактів, що можуть спричинити сумнів у неупередженості судді. Отже прояв внутрішнього переконання при розгляді інших питань, що передують відводу судді, не можуть вважатися упередженістю в цілях такого відводу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (п. 43 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»). Факти, на які посилається захисник, не становлять обставин, передбачених ст. 75, 76 КПК України, і не доводять упередженості слідчого судді при розгляді клопотання про продовження строку дії покладених на підозрювану обов`язків. Тому подана заява не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 75- 81, 309 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Відмовити Пурлінському Дмитру Юрійовичу у задоволенні заяви про відвід слідчого судді Вищого антикорупційного суду Біцюка А.В. від розгляду клопотання про продовження строку, на який на підозрювану покладені обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя В.В. Михайленко