Document No. 88835982

Справа № 991/2500/20

Провадження №11-сс/991/308/20

Слідчий суддя: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5,

прокурора - ОСОБА_6,

захисників - ОСОБА_7, ОСОБА_8,

підозрюваного в режимі відеоконференції - ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8, в інтересах підозрюваного ОСОБА_9, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.03.2020 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного у кримінальному провадженні № 52017000000000766 від 08.11.2017:

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, зареєстрований та фактично проживає у буд. АДРЕСА_1,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного судового рішення

і встановлені судом першої інстанції обставини

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.03.2020 у справі №991/2500/20 частково задоволено клопотання старшого детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_10 по кримінальному провадженню № 52017000000000766 від 08.11.2017 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави у 4000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 8 408 000 гривень. В разі внесення застави покладено на підозрюваного наступні процесуальні обов`язки:

-Прибувати до детектива, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою;

-Не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає, без дозволу детектива, прокурора, суду;

-Повідомляти детектива, прокурора, суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-Утримуватись від спілкування з іншими підозрюваними у кримінальному провадженні;

-Здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

-Носити електронний засіб контролю.

Строк дії ухвали в частині покладених обов`язків визначений до 17 травня 2020 року.

Оскаржувана ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.03.2020 обґрунтована наступним.

Детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню № 52017000000000766 від 08.11.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Так, 17 березня 2020 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України, яке виразилось у пособництві у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи, використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки.

Наявні в матеріалах провадження докази є достатніми, на думку слідчого судді, для висновку, що підозра ОСОБА_9 не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

Під час перевірки наявності ризиків, передбачених п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про підтвердження ризику переховування від органу досудового розслідування та суду; незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних, експертів чи спеціалістів; знищення, приховування або спотворення речових доказів; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також ризику вчинення іншого кримінального правопорушення. Запобігти встановленим ризикам у сукупності, на переконання слідчого судді, не можуть ніякі більш м`які заходи, ніж тримання під вартою.

При визначенні суми застави слідчим суддею було встановлено, що внаслідок вчинення злочинних дій компанія Ksanko s.r.o., яка підконтрольна підозрюваному та його колишній дружині ОСОБА_11, отримала близько 600 тис. євро доходу. Значна частина цієї суми була отримана ОСОБА_9 та його колишньою дружиною. Також, підозрюваний має у спільній сумісній власності із колишньою дружиною нерухоме майно, достатній річний дохід від здійснення підприємницької діяльності за 2017-2019 роки, який становить понад 4 млн.грн., велику суму активів. А тому майновий стан підозрюваного здатен забезпечити внесення визначеної суми застави у 8408000 грн., яка не є завідомо непомірною для підозрюваного та буде достатньою для гарантування виконання покладених на нього обов`язків.

Вимоги апеляційної скарги

і узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись з ухвалою слідчого судді, адвокатом ОСОБА_7 24.03.2020 до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду було подано апеляційну скаргу, в якій він ставить вимогу про скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.03.2020 та постановленні нової ухвали, якою відмовити у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою із покладенням обов`язків у випадку внесення застави.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, з огляду на наступне.

Повідомлення про підозру ОСОБА_9 не ґрунтується на належних та допустимих доказах. Так, завдання збитків державі підозрюваним на суму 13701131,06 грн. стороною обвинувачення підтверджується висновком № 181/7 від 17.08.2019 комплексної судово-товарознавчої та судово-економічної експертизи. Однак, цей висновок спростовується наданою стороною захисту копією висновку судово-економічної експертизи, що виконаний Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз у кримінальному провадженні № 42018221050000149, яке об`єднано із кримінальним провадженням № 52017000000000766. Зазначені експертні висновки суперечать один одному, однак слідчий суддя, при вирішенні питання про обґрунтованість підозри, взяв на себе повноваження суду, який уповноважений розглядати справу по суті та вирішувати питання про допустимість доказів в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. Стороною обвинувачення не надано доказів того, що підозрюваний мав будь-який вплив на компанію ІНФОРМАЦІЯ_2 та був причетний до здійснення фінансових операцій і отриманні неправомірної вигоди. Навпаки, у відповідності до виданої компанією Ksankо s.r.o. довіреністю він був уповноважений лише на ведення переговорів в інтересах компанії та її представництво в установах, організаціях.

Захисник також зауважує, що відсутній жоден із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які вказує сторона обвинувачення. ОСОБА_9 обізнаний про факт здійснення досудового розслідування щодо нього щонайменше з 06.08.2019, коли детективами Національного антикорупційного бюро України був проведений обшук у його житлі. Проте жодних дій, спрямованих на переховування від правоохоронних органів, він не вчиняв. Сам факт наявності у ОСОБА_9 паспорту для виїзду за кордон та його поїздки за межі України, а також проживання доньки у Чеській Республіці не можуть свідчити про наміри підозрюваного переховуватись. За 2 роки та 4 місяці досудового розслідування детективами проведено значну кількість обшуків за місцем роботи та мешкання ОСОБА_9, під час яких вилучені практично усі речі та документи, що спростовує наявність ризику знищення або спотворення речей та документів. Ризик незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних, експертів чи спеціалістів також не доведений жодним доказом.

В якості існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, з метою уникнення арешту майна, стороною обвинувачення наведений факт продажу ОСОБА_9 16 та 20 серпня 2019 року двох автомобілів. Однак, у дійсності, один із автомобілів був вимушено ним проданий через скрутний матеріальний стан, а другий автомобіль лише формально рахувався за ним і фактично належав іншій особі. Окрім того, на той час ОСОБА_9 не мав процесуального статусу підозрюваного. Ризик вчинення нового кримінального правопорушення є надуманим та нічим не підтверджується.

Встановлений слідчим суддею розмір застави, за переконанням адвоката, є завідомо непомірним для ОСОБА_9 з огляду на його фінансовий стан та не узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. У клопотанні детективом вказані завідомо недостовірні дані щодо наявності у власності дружини підозрюваного майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя. Це спростовується тим, що судовим рішенням від 13.03.2016 шлюб між ними розірвано, вони не проживають разом, а тому таке майно не може враховуватись при визначенні матеріального стану підозрюваного.

Захисник ОСОБА_8 також не погодився із ухвалою слідчого судді, через що 30.03.2020 до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду подав апеляційну скаргу, в якій ставить вимогу про скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.03.2020 та постановленні нової ухвали, якою слід застосувати до ОСОБА_9 запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, а у разі застосування запобіжного заходу із покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, не покладати на ОСОБА_9 обмеження у спілкуванні із ОСОБА_11, із якою підозрюваний спільно виховує малолітнього сина ОСОБА_12 .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник, окрім доводів, які аналогічні доводам адвоката ОСОБА_7, зазначає наступне.

Підозра є необґрунтованою, що виключає можливість застосування до ОСОБА_9 запобіжного заходу взагалі. ОСОБА_9 підозрюється у зловживанні службовим становищем, проте він не є та не був службовою особою ДП «Завод «Електроважмаш», а відтак не є спеціальним суб`єктом інкримінованого йому злочину.

Матеріали проведених негласних слідчих дій, які лежать в основі підозри, стосуються подій 2019 року, що відбулись після укладення контракту та не можуть слугувати доказами злочинної змови між підозрюваними.

Стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, які б обумовили можливість застосування до підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу - тримання під вартою та визначення надмірного та непомірного розміру застави.

Його підзахисний має на утриманні малолітнього сина, 2007 року народження, який має низку хронічних захворювань та проживає у м. Харкові, що потребує постійної присутності підозрюваного у місті його проживання та нівелює ризик переховування. Сам ОСОБА_9 має низку хронічних захворювань, перебуває на лікуванні у зв`язку із відновленням після оперативного втручання, що неможливо в умовах тримання під вартою.

Зазначив, що у випадку внесення застави на ОСОБА_9 покладено заборону спілкуватись із його колишньою дружиною - ОСОБА_13, із якою вони разом виховують малолітнього сина, чим, по суті, на час здійснення досудового розслідування, слідчий суддя обмежив спілкування батька із дитиною.

Позиції учасників судового провадження

Захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у судовому засіданні підтримали доводи, викладені в їх апеляційних скаргах, прохали задовольнити. Пояснення надали аналогічно їх тексту. Додатково захисник ОСОБА_8 зазначив, що підозра є не обґрунтованою, оскільки інкриміновані ОСОБА_9 дії є виключно господарськими правовідносинами, які мали на меті отримання прибутку для чеської компанії, інтереси якої він представляв по довіреності. Ніяких злочинних змов між учасниками цих господарських операцій не було. ДП «Завод «Електроважмаш» не приймає самостійно участі в тендерах, оскільки ремонтні роботи не виконує, а лише виготовляє продукцію. Переможець тендеру з ремонту електростанції Круоніської ГАЕС є литовська компанія ЗАТ «Elektrлnш energetikos remontas». Без авансування ДП «Завод «Електроважмаш» не погоджувався на укладення контракту із ЗАТ «Elektrлnш energetikos remontas, оскільки продукцію, яку необхідно було виготовити, не є серійною продукцією, а у видачі акредитиву для українського підприємства банк відмовив. Тому компанія Ksankо s.r.o., в інтересах якої діяв ОСОБА_9, діючи виключно у межах наданих йому повноважень та з метою укладання господарських операцій, виступила посередником між ЗАТ «Elektrлnш energetikos remontas» та ДП «Завод «Електроважмаш». Проведену комплексну судово-товарознавчу та судово-економічну експертизу, якою встановлений розмір шкоди, не можна вважати допустимим доказом, оскільки таке дослідження проводилось із використанням деталей, які не є аналогічними. Також стороною обвинувачення не надано доказу того, що ОСОБА_9 є кінцевим бенефіціарним власником компанії Ksankо s.r.o. та має якийсь вплив на прийняття рішень керівництвом компанії.

Підозрюваний ОСОБА_9, який приймав участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, апеляційну скаргу підтримав, наполягав на незаконності обраного йому запобіжного заходу. Пояснив, що вийшов зі складу засновників компанії Ksankо s.r.o. у 2015-2016 роках. Тому, версія слідства, що він є бенефіціаром цієї компанії, є помилковою.

Прокурор наполягав на необґрунтованості апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.03.2020 без змін. Пояснив, що слідчим суддею Вищого антикорупційного суду повно та всебічно досліджено наявність саме обґрунтованої підозри, а не провини ОСОБА_9 у вчиненні ним кримінального правопорушення. Відповідно до внутрішніх правил та умов роботи ДП «Завод «Електроважмаш», авансування не є обов`язковою передумовою для укладання контракту з юридичною особою, а тому це була формальна підстава для відмови укладання контракту напряму та залучення посередника - компанії Ksankо s.r.o. Підозрюваний ОСОБА_9 є кінцевим бенефіціаром, хоч і вийшов зі складу учасників, але він як представник компанії повністю впливав на її діяльність та прийняття рішень. Слідчий суддя обґрунтовано встановив існування ризиків, які були наведені детективом у клопотанні. Розмір застави, застосований до підозрюваного, є цілком обґрунтованим, оскільки його майновий стан дозволяє її виконати. Окрім того, ОСОБА_9, не зважаючи на існування рішення про розірвання шлюбу, фактично перебуває у шлюбних відносинах із ОСОБА_11, яка є власницею низки об`єктів нерухомого майна, яке є спільним майном подружжя. Підтвердив, що грошові кошти у сумі близько 1200000 євро, які були перераховані на рахунок компанії Ksankо s.r.o. внаслідок вчинення злочину та активи цієї компанії, арештовані у межах іншого кримінального провадження, що здійснюється Чеською республікою.

Мотиви суду

Заслухавши доповідь головуючого, доводи учасників судового провадження та обговоривши їх, дослідивши матеріали апеляційного провадження, Суд дійшов наступних висновків.

Обґрунтованість підозри

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, КПК України та інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України).

Кримінальний процесуальний кодекс України не містить поняття «обґрунтована підозра». Тому у даному випадку, на переконання Суду, слід керуватись прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права.

Європейський Суд неодноразово підкреслював, що «розумна підозра передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об`єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Достатньо ємно, на погляд Суду, надано трактування «обгрунтованості» підозри у рішенні Кавала проти Туреччини від 10 грудня 2019 року, № 28749/18, п. 128, 136. Так, термін "обґрунтованість" означає поріг, який підозра повинна подолати, щоб задовольнити об`єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень. Як правило, проблеми в цій галузі виникають на рівні фактів. Тоді питання полягає в тому, чи арешт та затримання ґрунтувалися на достатньо об`єктивних елементах, щоб повідомити про "обгрунтовану підозру" засновану на фактах справи справді відбулися (див. Влох проти Польщі, № 27785/95, §§ 108-09, ЄСПЛ 2000-XI). Окрім фактичної сторони, існування «обґрунтованої підозри» у значенні пункту 1 (с) статті 5 вимагає, щоб факти, на які посилаються, можна було вважати такими, що підпадають під один із розділів, що описують злочинну поведінку у Кримінальному кодексі. Таким чином, явно не могло бути «обгрунтованої підозри», якби діяння чи факти, які висунуто проти затриманої особи, не були злочином на момент їх вчинення (див. Канджов проти Болгарії, № 68294/01, § 57, 6 листопада 2008 р.; Маммадлі проти Азербайджану, № 47145/14, § 52, 19 квітня 2018 р., та ОСОБА_14, цитоване вище, § 152). Завданням Суду є перевірити, чи існувало достатньо об`єктивних елементів, які могли б змусити об`єктивного спостерігача обґрунтовано повірити, що особа могла вчинити злочини, у яких її звинувачували. У зв`язку з цим безперечно, що підозри повинні бути обґрунтовані перевіреними та об`єктивними доказами, і не повинно виявитися, що передбачувані правопорушення були пов`язані з реалізацією прав заявника відповідно до Конвенції (п. 136).

Так, відповідно до повідомлення про підозру ОСОБА_9, в.о. директора ДП «Завод «Електроважмаш» ОСОБА_15, заступник директора заводу з економіки та фінансів ДП «Завод «Електроважмаш» ОСОБА_16 та начальник управління продажів ДП «Завод «Електроважмаш» ОСОБА_17, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, відповідно до п. 1 примітки до ст. 364 КК України, мали статус службових осіб та вчинили за співучасті з ОСОБА_11 та ОСОБА_9 у формі їх посібництва зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.

З урахуванням наведеного Суд має оцінити наступні доводи захисників, викладені в апеляційних скаргах, щодо недоведеності повідомленої підозри:

1) ОСОБА_9 не був бенефіціаром компанії Ksankо s.r.o.;

2) ОСОБА_9 не є спеціальним суб`єктом інкримінованого йому злочину;

3) матеріали справи містять два висновки судових експертиз, які протирічать один одному;

4) інкриміновані ОСОБА_9 дії є наслідком господарських правовідносин та не місять ознак кримінального діяння.

Щодо аргументу сторони захисту з приводу того, що ОСОБА_9 не був бенефіціаром компанії, Суд зазначає наступне. У судовому засіданні підозрюваний надав пояснення, які не заперечувались прокурором, що у період 2015-2016 роки він вийшов зі складу учасників компанії ІНФОРМАЦІЯ_3, однак продовжував представляти інтереси та діяти в інтересах цієї компанії на підставі виданої йому довіреності. Відповідно до матеріалів кримінального провадження, зокрема, свідок ОСОБА_18 повідомила, що офіційно керівництво компанії Ksankо s.r.o. здійснюють колишня дружина підозрюваного - ОСОБА_11 та його донька - ОСОБА_19 (том 1, а.с.224-238). Зазначене, на думку Суду, може свідчити про те, що підозрюваний є особою, яка незалежно від формального неволодіння часткою у статутному капіталі компанії, має можливість за рахунок родинних зв`язків здійснювати вплив на управління або господарську діяльність цієї юридичної особи безпосередньо або через членів родини, зокрема, шляхом реалізації вирішального впливу на вчинення правочинів. Окрім того, статус бенефіціара де-факто може не передбачати офіційну участі такої особи в управлінні компанією, а може полягати у її здатності завдяки авторитету, особистим якостям, дружнім чи іншого роду стосункам, вносити певні суттєві корективи у процедуру чи порядок прийняття рішень компетентною особою. А тому Суд відхиляє доводи сторони захисту щодо відсутності впливу підозрюваного на діяльність компанії Ksankо s.r.o.

Аргументи захисту щодо невідповідності ОСОБА_9 суб`єктному складу інкримінованого злочину спростовується наступним. Так, ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 364 КК України. Тобто, органом досудового розслідування інкримінується вчинення ним злочину не як службовою особою відповідно до суб`єктного складу ст. 364 КК України, а вчинення ним злочину шляхом пособництва (сприянню) вчиненню такого злочину іншими співучасниками, які є службовими особами. Таким чином відсутність у ОСОБА_9 статусу спеціального суб`єкта у даному випадку не є кваліфікуючою складовою інкримінованого йому злочину.

Стосовно доводів захисників відносно висновків суперечних судових експертиз, колегія суддів зазначає.

Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили (ст. 94 КПК України).

Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (ч. 1 ст. 89 КПК України).

Колегія суддів констатує, що наявні у матеріалах кримінального провадження висновки судових експертиз безумовно повинні бути предметом ретельного дослідження з боку сторони обвинувачення при здійсненні подальшого досудового розслідування, або суду у разі направлення прокурором обвинувального акту щодо ОСОБА_9 для розгляду по суті. На цій стадії надання Судом оцінки таким доказам з точки зору їх достовірності, допустимості та належності є передчасним, однак є достатнім для висновку, що в наслідок інкримінованих ОСОБА_9 дій могла бути заподіяна шкода державним інтересам.

Заперечення захисників, що інкриміновані ОСОБА_9 дії є наслідком господарських операції, Судом приймаються критично, з огляду на наступне. Дійсно, між фігурантами кримінального провадження виникли правовідносини на підставі укладених правочинів. В той же час, специфіка та характер корупційних злочинів передбачає таку зовнішню оболонку як «договір» або «контракт». Стороннім спостерігачем такі дії суб`єктів правовідносин мають сприйматись як ординарні. Обґрунтованість висунутої підозри може встановлюватись тільки щодо діяння, яке підпадає під ознаки правопорушення за законом про кримінальну відповідальність, а наявні у матеріалах клопотання докази, надані стороною обвинувачення, у своїй сукупності дають підстави вважати, що такі дії підозрюваного можна кваліфікувати за відповідною статтею Кримінального кодексу України.

Виходячи із наведеного колегія суддів констатує наявність обґрунтованої підозри у тій мірі, яка обумовлює подальше досудове розслідування, яке не обов`язково має закінчитись висуненням обвинуваченням стосовно ОСОБА_9 .

Наявність ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду в оскаржуваній ухвалі встановив наявність усіх п`ятьох ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. В той же час захисники не погоджуються з існуванням жодного із них.

При вирішенні питання про існування ризику знищення, схову або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, колегія суддів встановила таке.

Кримінальне провадження № 52017000000000766 за фактом заволодіння грошовими коштами та майном ДП «Завод «Електроважмаш» шляхом проведення безтоварних фінансово-господарських операцій було розпочато 08.11.2017, а відомості щодо заволодіння коштами службовими особами ДП «Завод «Електроважмаш» за попередньою змовою із ОСОБА_9 були внесені до ЄРДР 27.08.2018 (том 1, а.с. 29,30). За час здійснення досудового розслідування стороною обвинувачення були проведені обшуки, в тому числі у підозрюваного, вилучені речі та документи, які мають значення для кримінального провадження, на які накладений арешт. Зазначене дає підстави вважати, що ОСОБА_9 однозначно був обізнаний, що є фігурантом цього кримінального провадження, а тому, у випадку наявності у нього бажання знищити докази, мав можливість вчинити такі дії. Інкримінований підозрюваному злочин, за версією слідства, був вчинений у 2016 році, значна частина доказів відшукана, а зі спливом часу такий ризик нівелюється. Тим більше, колегія суддів бере до уваги, що ОСОБА_9 не є спеціальним суб`єктом відносно ДП «Завод «Електроважмаш», а є пособником, що значно знижує вірогідність ризику знищення ним речей та документів. А тому наявність такого ризику не була доведена прокурором та не знайшла свого підтвердження під час апеляційного перегляду.

Також колегія суддів погоджується із захистом щодо відсутності будь-яких обґрунтованих підстав вважати наявний ризик можливого вчинення ОСОБА_9 іншого кримінального правопорушення або продовження вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється. Так, інкримінований підозрюваному злочин є закінченим, що само по собі виключає можливість його продовження. Суд не погоджується із твердженням прокурора, що наявність самої підозри у вчиненні цього злочину є передумовою вважати, що ОСОБА_9 схильний до вчинення інших кримінальних правопорушень. Також така позиція обвинувачення не узгоджується із презумпцією невинуватості особи, регламентованою ст. 62 Конституції України, ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 17 КПК України.

Суд також не погоджується із встановленим слідчим суддею висновком про наявність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином з тих підстав, що підозрюваний здійснив відчуження належних йому автомобілів з метою уникнення можливого стягнення. По-перше, такі автомобілі не є речовим доказом чи предметом вчинення інкримінованого кримінального правопорушення. По-друге, відчуження було здійснено ОСОБА_9 як особою, яка не мала на той момент процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні. Окрім того, санкція інкримінованого ОСОБА_9 злочину не передбачає конфіскації як виду покарання. Відомостей про заявлений цивільний позов стороною обвинувачення не надано. А тому наведені детективом та прийняті слідчим суддею аргументи не можуть розцінюватись Судом як доказ створення перешкод з боку підозрюваного у кримінальному провадженні.

В той же час за наслідком апеляційного перегляду колегія суддів встановила, що ризик переховування існує у тій мірі, щоб зважити на його наявність. Дійсно, прокурором наведено та не оспорюється стороною захисту, що донька підозрюваного проживає у Чеській Республіці, де і зареєстрована компанія Ksankо s.r.o. Тому, на думку колегії, є принаймні такі обставини, що свідчать про наявність сприятливих умов для перебування підозрюваного за межами України. В тому числі Судом враховується міра покарання, яка може бути призначена підозрюваному у випадку визнання його винним. У сукупності зазначені обставини переконують Суд у доведеності та актуальності ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.

Також матеріали кримінального провадження свідчать про достатньо високу вірогідність ризику незаконного впливу підозрюваного на свідків, інших підозрюваних, експертів та спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні. Як було зазначено вище, вплив може полягати у здатності особи завдяки її авторитету, особистим якостям, дружнім чи іншого роду стосункам, вносити певні суттєві корективи у процедуру чи порядок прийняття рішень. Колегія суддів бере до уваги характер взаємовідносин між підозрюваним та іншими фігурантами провадження, який підтверджуються, в тому числі, і матеріалами негласних слідчих дій, а також враховує те, що ці особи можуть бути об`єднані однією метою - унеможливити притягнення їх до кримінальної відповідальності. З наведеного вбачається можливість узгодження між ОСОБА_9 та іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні дій, в тому числі, зміни показів, формування спільної правової позиції з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності. В той же час, Суд констатує, що наявність такого ризику не свідчить про встановлення судом винуватості зазначених осіб. У даному випадку Суд за своїм внутрішнім переконанням лише оцінює ступінь вірогідності такого ризику та констатує, що він існує у тій мірі, щоб бути підставою для застосування запобіжного заходу.

Керуючись наведеним, колегія суддів пришла до висновку, що у судовому засіданні прокурором доведено, а матеріалами клопотання підтверджено наявність двох ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду; незаконний вплив на свідків, інших підозрюваних, експертів та спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні, які є підставою для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу.

Суд не приймає до уваги заперечення захисників щодо відсутності у детектива ОСОБА_10 повноважень для звернення із клопотанням про обрання запобіжного заходу у межах кримінального провадження № 52017000000000766, з огляду на таке. Наслідком вчинення слідчої дії детективом, який не входить до групи детективів у кримінальному провадженні, є визнання такої слідчої дії та доказів, здобутих внаслідок її вчинення, недопустимими на відповідній стадії судового розгляду.

Оскільки клопотання про обрання запобіжного заходу погоджувалось прокурором і подальше представництво обвинувачення у судовому засіданні у Вищому антикорупційному суді здійснювалось належним прокурором, що не заперечується захисниками, такі аргументи не заслуговують на увагу як безумовну підставу для задоволення апеляційних скарг.

Розглядаючи інші обставини, які повинні бути враховані при обранні запобіжного заходу, колегія суддів зазначає наступне.

Обґрунтованість розміру застави

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Оскаржуваною ухвалою слідчий суддя послався на отримання внаслідок вчиненого злочину підозрюваним та його дружиною дохід у сумі близько 600 тис. євро, наявність у спільній сумісній власності подружжя нерухомого майна, а також достатній дохід від підприємницької діяльності підозрюваного. Зазначене стало підставою для визначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу у 8 408 000 гривень.

Із таким висновком колегія суддів не погоджується та наводить наступне.

У судовому засіданні прокурор підтвердив, що він обізнаний, що грошові кошти та активи компанії Ksankо s.r.o. арештовані у межах іншого кримінального провадження, що здійснюється компетентними органами Чеської республіки. Тому є очевидним, що ті кошти, які нібито набуті ОСОБА_9 та ОСОБА_11 в результаті інкримінованих їм дій, не можуть бути джерелом внесення застави.

Режим спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_20 у даному випадку презумується нормами ст. 60 Сімейного кодексу України, а доказів спростування такої презумпції не надано. Тому на час розгляду справи у Суду є підстави вважати, що ОСОБА_9 є власником принаймні половини нерухомого майна, набутого під час шлюбу. Однак колегія суддів приймає до уваги фактичні дані про вартісну оцінку майна подружжя, що була надана захисниками у судовому засіданні. Також Суд зауважує на ступінь залучення ОСОБА_9 до вчинення злочину - саме шляхом пособництва. У судовому засіданні було встановлено, що інші фігуранти кримінального провадження, які є спеціальними суб`єктами, оскільки були службовими особами ДП «Завод «Електроважмаш», не тримаються під вартою. Так, щодо підозрюваного ОСОБА_17 та ОСОБА_16 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою із можливістю внесення застави у 1000000 гривень кожному, які були внесені. Обрані запобіжні заходи стороною обвинувачення не оскаржувались. Підозрюваному ОСОБА_15 обраний запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. Колишній дружині підозрюваного - ОСОБА_11 обраний запобіжний захід у виді застави близько 500000 гривень. Такий запобіжний захід прокурором також не оскаржувався, застава внесена.

Тому, з метою дотримання справедливого балансу у кримінальному провадженні, а також враховуючи те, що розмір застави має бути таким, що не є завідомо непомірним для ОСОБА_9 та призведе до неможливості виконання самої застави, що у даному випадку має місце, оскільки підозрюваний утримується під вартою, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зменшення розміру застави та її визначення в межах 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 525 500 гривень. Такий розмір застави, на переконання Суду, здатний забезпечити виконання ОСОБА_9 покладених на нього обов`язків.

Можливість застосування більш м`яких запобіжних заходів

Беручи до увагу наявність підозри, що обґрунтована тією мірою, що обумовлює подальше розслідування, а також встановлені Судом ризики у виді можливого переховування від органу досудового розслідування і суду та незаконний вплив на свідків, інших підозрюваних у кримінальному провадженні, колегія суддів приходить до висновку, що інші, більш м`які запобіжні заходи, не здатні ним запобігти.

Висновки суду

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно із ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

В силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Вимоги ч. 1 ст. 411 КПК України встановлюють, що судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо: 1) висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; 2) суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; 3) за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші; 4) висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_9, беручи до уваги особу підозрюваного, в цілому Суд погоджується із рішенням слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.03.2020 щодо обраного підозрюваному ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Однак слідчим суддею при вирішенні питання про визначення розміру застави не були прийняті до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, внаслідок чого визначено завідомо непомірний розмір застави. Тому Суд приходить до висновку про необхідність визначення меншого розміру застави та встановлення застави у розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 525 500 гривень.

Оскільки наведені висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, це є підставою для скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.03.2020 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в частині визначення розміру застави. В іншій частині ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційні скарги захисників - без задоволення.

Керуючись статтями 132, 176, 177, 182, 183, 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8, в інтересах підозрюваного ОСОБА_9, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.03.2020 про застосування запобіжного заходу - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.03.2020 про застосування до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу - скасувати в частині визначення розміру застави.

В цій частині постановити нову ухвалу, якою визначити підозрюваному ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, зареєстрований та фактично проживає у буд. АДРЕСА_1, заставу у розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 525 500 (п`ятьсот двадцять п`ять тисяч п`ятсот) гривень.

В іншій частині ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.03.2020 - залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: ОСОБА_2

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4