Document No. 88968248

Справа № 991/3009/20

Провадження1-кс/991/3282/20

У Х В А Л А

іменем України

28 квітня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В.,

за участю секретаря судового засідання Будкової В.О.,

заявниці ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання ОСОБА_1 про розгляд заяви про відвід судді Мойсака С.М.,

ВСТАНОВИЛА:

До Вищого антикорупційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід слідчого судді Вищого антикорупційного суду Мойсака С.М. від розгляду скарги на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро.

В обґрунтування заявленого відводу заявниця посилається на те, що слідчий суддя Мойсак С.М., розглядаючи скаргу заявниці порушив терміни розгляду. Крім того, заявниця зазначає, що слідчий суддя Мойсак С.М. продемонстрував зверхність та зневагу до її заяв, а також, що в засобах масової інформації містяться численні повідомлення про порушення суддею Вищого антикорупційного суду Мойсаком С.М . присяги судді.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказана заява про відвід розподілена слідчому судді Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В. Судове засідання двічі відкладалося, в тому числі за клопотанням заявниці та через її неявку в судове засідання.

В судовому засіданні ОСОБА_1 заяву про відвід підтримала та просила задовольнити в повному обсязі. Додатково зазначила, що вбачає у діях слідчого судді Мойсака С.М. злісне затягування розгляду скарги, нереагування на факти, які потребують негайного реагування. Це, на думку заявниці, свідчить про особисту зацікавленість судді у зволіканні досудового розслідування у кримінальному провадженні, що здійснюється за підозрою Львівського міського голови. Крім того, оскільки суддя Мойсак С.М. отримує надзвичайно високу заробітну плату, вважає, що має право вимагати розгляду скарг у передбачений законом строк. Разом з тим, неоднократно звертаючись до слідчого судді з запереченнями на дату призначення скарги, не отримала від судді жодних пояснень з цього приводу. Послалася на наявність інформації щодо судді Мойсака С.М . в мережі Інтернет.

Слідчий суддя Мойсак С.М. пояснень з приводу заявленого відводу не надав, просив розглядати заяву за його відсутності.

Заслухавши заявницю, дослідивши матеріали заяви слідчий суддя дійшла таких висновків.

Незалежність і об`єктивність слідчого судді в кожному кримінальному провадженні забезпечується, серед іншого, закріпленням чіткого і загального переліку підстав для відводу від участі у цьому провадженні.

Вичерпний перелік підстав, за наявності яких слідчий суддя підлягає відводу, визначений ст.75, 76 КПК України. Так, відповідно до ст. 75 КПК України слідчий суддя не може брати участь у кримінальному провадженні:

1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;

2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;

3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;

5) у випадку порушення встановленого ч. 3 ст. 35 КПК України порядку визначення слідчого судді для розгляду справи.

Одночасно ст. 76 КПК України встановлює недопустимість повторної участі судді в кримінальному провадженні.

Ключовим моментом відводу як цілісного інституту кримінального провадження є упередженість слідчого судді при розгляді питання, що ним розглядається. Така упередженість, як вбачається із формулювань ст. 75, 76 КПК України, може виникнути у зв`язку з наявністю у нього родинних, професійних зв`язків, іншого процесуального статусу, порушенням правил визначення слідчого судді, попередньою участю у цьому провадженні тощо. Обставини, які викликають сумнів в неупередженості судді, мають бути обумовлені фактами відповідного питання, що розглядається, або пов`язаними з ними. Із змісту заяви про відвід та висловленої під час судового засідання позиції вбачається, що заявниця просить відвести слідчого суддю від розгляду скарги на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро. Отже, сумніви у неупередженості повинні виникати із тих фактів, що мають бути досліджені при вирішенні саме цього питання.

Дослідивши відомості, викладені в заяві, слідчий суддя дійшла висновку, що відвід слідчому судді Мойсаку С.М. є необґрунтованим, а аргументи заявниці не мають зв`язку з підставами для відводу.

Щодо твердження про порушення ним термінів розгляду скарги заявниці

Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства. На підставі Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 наша держава визнає юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

У пункті 1 ст. 6 Конвенції про захист права людини і основоположних свобод задекларовано, що кожен у вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків або встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом. Одначе Конвенція не містить інформації щодо тлумачення цього терміну.

З аналізу практики ЄСПЛ щодо тлумачення положення «розумний строк» вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було би неприродно встановлювати один строк у конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних критеріїв, вироблених практикою ЄСПЛ: складність справи, поведінка заявника, поведінка державних органів, значущість питання для заявника.

Так, у п. 18 рішення у справі «Міласі проти Італії», 1987 р., Суд наголосив: Конвенція наклала на договірні сторони зобов`язання організувати свої правові системи таким чином, щоб дати можливість судам реалізувати ст.6 Конвенції». Іноді затримки, спричинені державними органами, можуть бути виправдані. Так, наприклад, у вищезазначеному рішенні Суд зауважив, що держава не відповідає за затримку розгляду справ у зв`язку з надмірним накопиченням справ у судах, якщо вона оперативно вжила всіх ефективних заходів для виправлення такої ситуації.

З огляду на значну завантаженість порушення слідчим суддею Мойсаком С.М. 72 годинного терміну розгляду скарги не свідчить про упередженість або необ`єктивність судді. Крім того, заявлена обставина не є підставою для відводу судді.

Щодо твердження про зверхність та порушення присяги

Слідчий суддя відхиляє аргумент заявниці про те, що слідчий суддя Мойсак С.М. дав зрозуміти, що його не турбують інтереси громадянського суспільства та продемонстрував зверхність і зневагу, оскільки жодного засідання до подання заяви про відвід від розгляду скарги на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро не відбулося. Отже такі твердження є голослівними і базуються на власних оціночних категоріях заявниці, які не є релевантним підставами для відводу

Стосовно відомостей в засобах масової інформації про порушення слідчим суддею Мойсаком С.М. присяги судді як підстави для відводу, то вони не можуть сприйматися як достовірні, і тим більше свідчити про упередженість судді. Адже, порушення суддею присяги підтверджується не у так званих засобах масової інформації з невідомими джерелом такої інформації, а відповідно до процедур, встановлених чинних законодавством. Більше того, сучасне законодавство про судоустрій і статус суддів взагалі відійшло від терміну «порушення присяги», замінивши його переліком підстав притягнення судді до відповідальності. За наявності сучасних тенденцій постійної критики (переважно безпідставної), судової влади в цілому і окремих суддів, такі відомості не мають сприйматися серйозно і тим більше покладатися в основу заяви про відвід.

Інші доводи заявниці також не знайшли свого підтвердження під час судового засідання та не свідчать про упередженість слідчого судді Мойсака С.М. при розгляді заявленої скарги. Слідчий суддя окремо наголошує на тому, що об`єктивна неупередженість перебуває поза межами особистої поведінки судді та означає відсутність підтверджених фактів, що можуть спричинити сумнів у неупередженості судді. Отже, прояв внутрішнього переконання при розгляді інших питань, що передують відводу судді, не можуть вважатися упередженістю в цілях такого відводу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (п. 43 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»). Факти, на які посилається заявниця, не становлять обставин, передбачених ст. 75, 76 КПК України, і не доводять упередженості слідчого судді при розгляді на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро. Тому подана заява не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 75- 81, 309 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про відвід слідчого судді Вищого антикорупційного суду Мойсака С.М. від розгляду скарги на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя В.В. Михайленко