Document No. 89033778

Справа № 991/3185/20

Провадження1-кс/991/3281/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В.,

за участю секретаря Будкової В.О.,

захисника Фоменко Є.М.,

прокурора Лучківа Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката Фоменко Єлизавети Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на бездіяльність прокурора у кримінальному провадженні № 42015000000002664,

В С Т А Н О В И Л А :

До слідчого судді Вищого антикорупційного суду була подана скарга адвоката Фоменко Єлизавети Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на бездіяльність прокурора, що полягає у нерозгляді її клопотання від 06.04.2020 у кримінальному провадженні № 42015000000002664 від 27.11.2015 року.

Вимоги скарги обґрунтовані тим, що 06.04.2020 адвокат Фоменко Є.М. надіслала на ім`я старшого прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42015000000002664 Грищука М.О. клопотання в порядку ст. 220 КПК України, в якому просила здійснити одну із процесуальних дій, передбачених ч. 2 ст. 283 КПК України. Захисник зазначає, що станом на 14.04.2020 її клопотання розглянуто не було, відповіді про результати розгляду клопотання не отримано. У зв`язку з цим робить висновок про порушення прокурором порядку, встановленого ст. 220 КПК України, що стало підставою для звернення до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність прокурора. Просить у скарзі визнати бездіяльність прокурора протиправною, зобов`язати прокурора, уповноваженого на здійснення повноважень прокурора у кримінальному провадженні № 42015000000002664, розглянути клопотання сторони захисту від 06.04.2020 у порядку, визначеному ст. 220 КПК України.

В судовому засідання захисник підтримала заявлену скаргу та просила її задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення скарги, додатково пояснив, що ч. 2 ст. 283 КПК України передбачає прийняття процесуальних рішень, а не вчинення процесуальних дій, тому клопотання захисника не може бути розглянуто в порядку ст. 220 КПК України, про що захисник була повідомлена листом.

Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшла такого висновку.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого або прокурора, що полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений Кодексом строк. Статтею 220 КПК України встановлений порядок розгляду клопотань під час досудового розслідування. Клопотання сторони захисту про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов`язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.

Порядок кримінального провадження на території України визначається кримінальним процесуальним законодавством України (ч. 1 ст. 1 КПК України). Згідно із приписами ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Оскільки ст. 220 КПК України покладає на слідчого, прокурора обов`язок розглянути подане учасником кримінального провадження клопотання, слідчий суддя уповноважений дослідити обставини щодо виконання цього обов`язку.

З відомостей, зазначених у скарзі, вбачається, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000002664 від 27.11.2015, за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.

Скаржник зазначає, що звернулась до прокурора з клопотанням, в якому просила здійснити одну з процесуальних дій, передбачених ч. 2 ст. 283 КПК України.

Виходячи із досліджених позицій, прокурор вважає, що по суті клопотання стосувалося не вчинення процесуальних дій, а прийняття процесуальних рішень, що не охоплюється предметом диспозицією статті 220 КПК України. Саме тому воно не було розглянуто в порядку ст. 220 КПК України.

Отже, для вирішення питання, чи допустив прокурор бездіяльність при здійсненні процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений Кодексом строк, слідчий суддя має визначити, чи стосувалося клопотання захисника здійснення процесуальних дій.

Відповідно до ч. 2 ст. 283 КПК України прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій:

1) закрити кримінальне провадження;

2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;

3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Отже нормативне закріплення ч. 2 ст. 283 КПК України закриття кримінального провадження та звернення до суду з відповідним клопотанням або обвинувальним актом текстуально відносить саме до дій. При чому кримінальне провадження - це суворо регламентована процесуальна діяльність і відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України визначається як досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Процесуальний закон не надає визначення процесуальним діям і процесуальним рішенням. Разом з тим, останнє можна охарактеризувати як правовий акт, в якому слідчий, прокурор, в межах своєї компетенції і у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку, висловлює веління про вчинення (або невчинення) конкретних процесуальних дій, що зумовлено необхідністю досягнення завдань кримінального провадження і вимогами закону щодо ситуації, яка склалась. Отже процесуальне рішення - це, з одного боку, форма фіксування вчиненої процесуальної дії, тобто дій, вчинення яких передбачено відповідними нормами Кримінально-процесуального кодексу України. З іншого боку, процесуальне рішення може виступати підставою для вчинення процесуальної дії.

Твердження прокурора про те, що закріплені у ч. 2 ст. 283 КПК України дії є по суті процесуальними рішеннями не узгоджується з нормою закону і тим змістом, який вкладається в неї. Адже і закриття кримінального провадження і звернення до суду є певним комплексом, який складається із прийняття процесуальних рішень (наприклад, обвинувального акту) і вчинення певних процесуальних дії (направлення його до суду). Однак, оскільки законодавець закріпив їх поняттям дії, їх не можна розглядати як не процесуальні дії. Тому клопотання про вчинення дій, передбачених ч. 2 ст. 283 КПК України є клопотанням про вчинення процесуальних дій, яке може заявлятися відповідно до ст. 220 КПК України.

Відповідно до приписів ст. 110 КПК України процесуальні рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови, яка за змістом та послідовністю викладу повинна відповідати вимогам ч. 5 ст. 110 КПК і письмово (друковано) викладатись на офіційному бланку. Підписується постанова тим слідчим або прокурором, який її прийняв. На підставі ч. 2 ст. 220 КПК України про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об`єктивних причин - надсилається їй.

Слідчий суддя звертає увагу, що бездіяльність прокурора може бути зумовлена не лише невчиненням процесуальної дії в межах встановлених зазначеною нормою строків, а й неналежним розглядом клопотання сторони захисту, зокрема, залишенням його без процесуального реагування або неналежним на нього процесуальним реагуванням.

За приписами ч. 1 ст. 36 КПК прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. В свою чергу, стаття 220 КПУ України наділяє прокурора повноваженнями як задовольнити клопотання сторони захисту, так і відмовити (повністю або частково) з винесенням постанови, в якій мають бути викладені мотиви такої відмови.

Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:

1) скасування рішення слідчого чи прокурора;

2) зобов`язання припинити дію;

3) зобов`язання вчинити певну дію;

4) відмову у задоволенні скарги.

Враховуючи, що в установлений ст. 220 КПК України строк прокурор не відреагував в належній процесуальній формі (постановою) на заявлене захистом клопотання, слідчий суддя доходить висновку, що має місце бездіяльність. Тому скарга підлягає задоволенню шляхом зобов`язання прокурора, уповноваженого на здійснення повноважень прокурора у кримінальному провадженні № 42015000000002664 від 27.11.2015 розглянути клопотання сторони захисту від 06.04.2020 № 03/1 в порядку, передбаченому ст.220 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 36, 110, 303-307, 309, 376 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И Л А :

1.Скаргу Фоменко Єлизавети Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора задовольнити.

2.Зобов`язати прокурора, уповноваженого на здійснення повноважень прокурора у кримінальному провадженні № 42015000000002664, розглянути клопотання сторони захисту від 06.04.2020 № 03/11 в порядку, визначеному ст. 220 КПК України.

3.Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголошений 29.04.2020.

Слідчий суддя В.В. Михайленко