Document No. 89179507

Справа № 369/3820/17

Провадження1-кп/910/52/19

УХВАЛА

07 травня 2020 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді Мойсака С.М.,

суддів Крикливого В.В., Хамзіна Т.Р.,

за участю секретаря судового засідання Заплатинської К.В.,

прокурора Касьяна А.О.,

захисника Гайдая Р.П.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

під час судового засідання у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 червня 2014 року за № 12014100000000845,

щодо:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бережани Тернопільської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Гвардійське Сімферопольського району АР Крим, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , останнє відоме фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 ,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

розглянувши клопотання прокурора Касьяна А.О. про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вищого антикорупційного суду перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 червня 2014 року за № 12014100000000845 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із покладанням низки процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строк дії якого закінчується 16 травня 2020 року включно.

07 травня 2020 року прокурор шостого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора України, молодший радник юстиції Касьян А.О. звернувся до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу - домашній арешт, обраного щодо ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України. Одночасно прокурором було надано копію клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_1 та його захиснику.

Прокурор зазначене клопотання підтримав і мотивував його тим, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, який належить до категорії особливо тяжкого злочину, крім того він послався на існування ризиків, які передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може: 1) переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні; 4) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується із посиланням на інші кримінальні провадження порушені стосовно обвинуваченого; 5) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

На підтвердження ризиків послався на матеріали кримінального провадження, які вже були досліджені судом та долучені як додатки до клопотань, які раніше надавалися суду, обвинуваченому та його захисникам, а саме, що місце знаходження ОСОБА_1 було встановлено лише з використанням негласних слідчих розшукових дій; свідки у судовому засідання не допитані, що може вказувати на можливий тиск на них; щодо можливості знищити, сховати або спотворити речі і документи; звернув увагу, що відносно ОСОБА_1 складені обвинувальні акти в рамках інших кримінальних проваджень, які передані до суду, що може вказувати на його схильність до подібних дій; не зважаючи на ухвалу суду про арешт транспортного засобу, спромігся здійснити його відчуження на користь третьої особи; вже під час судового розгляду імітував душевне захворювання, щоб бути звільненим від кримінальної відповідальності, чим майже на рік призупинив розгляд справи по суті; особисто зняв з банківських рахунків значні грошові суми, що дозволить обвинуваченому існувати в умовах переховування; обвинувачений має стійкі ділові та партнерські зв`язки з представниками бізнес-структур, а також з особами, в тому числі із іншими співучасниками, що мають можливість впливати на викривлення значимих даних для кримінального провадження шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників/сторін кримінального провадження. Також, зазначив, що місце знаходження викрадених державних грошових коштів на даний час не встановлено, що може спонукати ОСОБА_1 до продовження злочинної діяльності, в тому числі вчинення дій щодо приховування та легалізації грошових коштів.

Як наслідок, прокурор підтримав своє клопотання про продовження строку запобіжного заходу - домашній арешт строком на два місяця з раніше покладеними обов`язками.

Обвинувачений ОСОБА_1 не заперечував в цілому проти задоволення клопотання, проте зазначив, що ризики на які посилається прокурор, як не існували раніше, нічим не були підтверджені, так і не існують на теперішній час, просив суд частково задовольнити клопотання прокурора і пом`якшити домашній арешт, застосувавши арешт у нічний час доби. Обгрунтував своє прохання тим, що має намір працевлаштуватися, але через цілодобовий домашній арешт не має можливість, навіть відновити документи.

Адвокат Гайдай Р.П. підтримав клопотання ОСОБА_1 щодо пом`якшення домашнього арешту з цілодобового на домашній арешт у певний час доби, що дозволить обвинуваченому поступово адаптуватися до звичайних умов життя та реалізувати своє право на працю.

Прокурор заперечував проти зміни цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у певний час доби. Зазначив, що пом`якшення запобіжного заходу не зможе уберегти обвинуваченого від існуючих ризиків з урахуванням тих доводів, які він навів при обгрунтуванні клопотання про продовження строків цілодобового домашнього арешту.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він протягом грудня 2014 - січня 2015 року за попередньою змовою з виконувачем обов`язки директора державного підприємства «Нацпроект «Повітряний експрес» ОСОБА_2 та іншими невстановленими особами, використовуючи своє службове становище директора ряду товариства з обмеженою відповідальністю під виглядом укладання та виконання договору про залучення коштів на умовах вкладу між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сапфір Фінанс» та державним підприємством «Нацпроект «Повітряний експрес» заволоділи державними коштами на загальну суму 81 950 000 гривень.

Діянням ОСОБА_1 надана правова кваліфікація за частиною 5 статті 191 КК України, заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, вчинене в особливо великих розмірах.

Таким чином, кримінальне правопорушення у якому звинувачується ОСОБА_1 , відноситься за ч. 4 ст. 12 КК України до особливо тяжкого корупційного злочину із правовою кваліфікацією за ч. 5 ст. 191 КК України.

Необхідно звернути увагу, що на час розгляду клопотання, розпочато дослідження письмових доказів, обвинувачений пояснення не надав, свідки не допитані. Сторона захисту звертала увагу про необхідність зміни порядку дослідження доказів і допитати тих свідків, які б могли свідчити відносно ОСОБА_1 , щоб зменшити або виключити потенційний ризик тиску на свідків. Однак прокурором явка свідків не була забезпечена, через що порядок дослідження доказів не був змінений.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).

Враховуючи стадію судового розгляду у якому розпочато дослідження матеріалів кримінального провадження, колегія суддів не вирішуючи питання про доведеність вини під час розгляду клопотання, вважає, що підозра є обгрунтованою у розумінні ч. 1 ст. 194 КПК України.

Розглядаючи питання наявності ризиків на які посилався прокурор у клопотанні про продовження строку тримання під вартою та позицію захисту щодо їх недоведеності, суд приходить до наступного:

Прокурор зазначає, що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливатиме на свідків чи потерпілих, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, а також перешкоджатиме кримінальному провадженню будь-яким іншим чином.

Прокурор, розкриваючи ризик переховування, посилається, як на тяжкість можливого покарання, що передбачає позбавлення волі від 7 до 12 років, з конфіскацією майна, так і на докази, які були раніше долучені до кримінального провадження і були предметом дослідження під час судових засідань (приховування свого місця проживання, що встановлювалося засобами НСРД; ймовірність ділових та соціальних стосунків з ОСОБА_2 , що оголошений у міжнародний розшук, іншими особами, які можуть так чи інакше впливати на судовий розгляд.

Ризик переховування від правосуддя, колегія суддів оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження та особистої поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 , сімейного стану, роботи, місця проживання, засобів до існування) і приходить до висновку, що ризик переховуватися залишається досить актуальним, вважаючи на особистість обвинуваченого та тяжкість ймовірного покарання за ч. 5 ст. 191 КК України, санкція статті якої передбачає покарання від 7 до 12 років позбавлення волі.

В інших кримінальних провадженнях обвинувачений ОСОБА_1 притягується до кримінальної відповідальності за підроблення офіційних документів та їх використання, підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичних осіб, протидію законній господарській діяльності, легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (кримінальне провадження № 22017000000000056 від 27.03.2015 за частиною 3 статті 358 КК, частиною 2 статті 205-1, частиною 3 статті 206, частиною 3 статті 209КК), що не зважаючи на принцип презумпції невинуватості, може свідчити про випадки ймовірної протиправної поведінки, оскільки обвинувальний акт розглядається в суді. Зазначене може характеризувати особу, як таку, відносно якої є й інші обґрунтовані підозри у скоєнні інших кримінальних правопорушень.

За період з 03.03.2014 по 12.03.2015 обвинуваченим ОСОБА_1 безпосередньо знято готівку на суму 24,18 млн. гривень.

Крім цього, Суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що у співучасті з іншими особами заволодів державними коштами на суму 81 950 000 грн. На час розгляду судом клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт та про продовження строку дії запобіжного заходу, суд не володіє інформацією, про відшкодування збитків ОСОБА_1 та виявлення цих коштів правоохоронними органами.

На переконання колегії суддів зазначені вище отримані ОСОБА_1 готівкові грошові суми є достатніми ресурсами для існування в умовах ймовірного переховування від суду, що посилює ймовірність цього ризику.

Колегія суддів бере до уваги й інформацію, яку наводить сторона захисту, що у ОСОБА_1 є дружина, неповнолітня дитина, житло у м. Києві. Проте у світлі наведених вище актуальних даних про існування ризику переховуватися, родина та житло не можуть бути вирішальними, що могли б знизити цей ризик до маловірогідного чи до його виключення.

Колегія суддів повинна врахувати наведену поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 у сукупності з іншими обставинами, при вирішенні питання про існування ризику переховування від суду і вважає, що є обґрунтовані сумніви щодо належного виконання процесуальних обов`язків обвинуваченим, а тому вважає, що ризик переховування від суду ще залишається актуальним.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від суду, який з часом зменшився, але продовжує існувати.

Щодо доводів сторони обвинувачення про існуючий ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів з метою уникнення кримінальної відповідальності, то з цього приводу суд звертає увагу на стадію кримінального провадження, що справа розглядається по суті, відбувається дослідження письмових доказів. Цьому ризику вже було надано оцінку у попередній ухвалі при зміні запобіжного заходу на більш м`який, коли суд прийшов до висновку, що цей ризик вже втратив свою актуальність. Проте суд зазначає, що відсутність цього ризику, не впливає на пом`якшення вже обраного запобіжного заходу.

Крім цього, прокурор у клопотанні посилається на те, що ОСОБА_1 притягується до кримінальної відповідальності в іншому провадженні за вчинення злочину, передбаченого ст. 358 КК України, що з урахуванням вищевикладеного не виключає можливість вчинення підробок документів.

У той же час, колегія суддів звертає увагу на презумпцію невинуватості, що за вказаними статтями відсутній вирок суду і провина ОСОБА_1 не доведена. Обставини на які посилається прокурор стосуються подій 2014 року.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що ризик приховування та знищення доказів не достатньо обґрунтований прокурором, проте в цілому може свідчити про негативну поведінку обвинуваченого і лише у сукупності з іншими ознаками впливатиме на продовження обраного запобіжного заходу, який буде достатнім для забезпечення дотримання покладених обов?язків на обвинуваченого.

Щодо доводів сторони обвинувачення про можливе перешкоджання кримінальному провадженню та впливу на свідків чи потерпілих.

Прокурор зазначає, що встановлені у кримінальному провадженні свідки не допитані судом та ОСОБА_1 , у випадку не продовження запобіжного заходу, матиме можливість контактувати з невстановленими досудовим розслідуванням особами і здійснювати тиск вже на встановлених свідків з метою зміни ними своїх показань або відмови від наданих показань, а також свідків, які не встановлені на даний час.

З реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що на стадії досудового розслідування було допитано в якості свідків ряд осіб, проте свідки в порядку статті 225 КПК не допитувались.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань, що після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - свідок допитується безпосередньо в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що прокурором доведено, що ризик впливу на свідків не можна повністю виключити й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, тому при продовженні запобіжного заходу та покладених ухвалою суду обов`язків, колегія суддів повинна врахувати цей ризик та вжити відповідні заходи забезпечення, щоб запобігти цьому ризику.

При оцінці доводів прокурора про існування ризику вчинення інших кримінальних правопорушень чи продовження кримінального правопорушення, необхідно відзначити, що колегії суду не було з цього приводу надано належних обґрунтованих доказів, тому суд відкидає цей ризик, як недоведений. Сама по собі наявність цього та інших кримінальних проваджень відносно ОСОБА_1 , не може свідчити про ймовірність вчинити інше кримінальне правопорушення, так як стосуються минулих подій, до часу обрання запобіжного заходу. Проте, можуть у цілому характеризувати особу та її здатність дотримуватись правових приписів.

З приводу ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, то прокурор наголошував на тому, що спроби негативної поведінки ОСОБА_1 були, як на стадії досудового розслідування, так і в суді. Так, прокурор зазначає, що з 07 листопада 2017 року ОСОБА_1 поводив себе неадекватно, що перешкоджало здійсненню подальшого провадження. Відповідно до висновку амбулаторної судової психіатричної експертизи ОСОБА_1 демонстрував ознаки психічного розладу, які не є типовими та цільними, що спонукає підозрювати симуляцію психічного розладу. Вказані висновки підтвердились і результатом стаціонарної експертизи. У той же час у судовому засіданні кримінального провадження обвинувачений імітував психічний розлад 07.02.2018 ОСОБА_1 надавав покази як свідок у кримінальному провадженні № 22016000000000243, записуючи їх у протоколі власноручно, логічно та послідовно.

Вважає, що, якщо обвинувачений перебуваючи під вартою намагався у такий спосіб уникнути від судового процесу, тим більше він буде мати можливості ухилятися від суду, якщо не буде продовжено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Для з`ясування дійсності захворювання проводилися експертизи, які не підтвердили хворобливий стан. Одразу після експертизи, поведінка обвинуваченого різко змінилася і він припинив імітувати захворіння.

Колегія суддів приймає до уваги, що імітація захворювання та проведення відповідних експертиз вплинуло на тривалість судового розгляду. Вказане свідчило про ймовірність спроби ухилитись від відправлення належного правосуддя та можливого покарання, оскільки особи з психічними розладами не підлягають кримінальної відповідальності та покаранню відповідно до ст. 19 КК України.

Проте з моменту проведення експертизи по час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу та клопотання про зміну запобіжного заходу минуло більше одного року і у діях обвинуваченого не простежуються ознаки імітації психічного розладу або вчинення інших дій щоб ухилитися від судових засідань, що у певній мірі вказує на зменшення цього ризику із часом.

При вирішенні питання про можливе продовження домашнього арешту, прокурор посилається на те, що жодний інший запобіжний захід не зможе запобігти наведеним ризикам.

Колегія суддів уважно ставиться до того, що зі сплином часу продовження запобіжного заходу потребує більшого обґрунтування тих ризиків на які посилається сторона обвинувачення і що прокурор повинен надавати додаткові підстави щодо цього питання, проте вже надані прокурором доводи існуючих ризиків були враховані судом при зміні запобіжного заходу на більш м`який з тримання під вартою на домашній арешт. З часу зміни запобіжного заходу минуло майже два місяця, проте доведені ризики і та обставина, що вже було змінено запобіжний захід на більш м`який, дозволяє суду прийти до висновку, що існуючий запобіжний захід цілком відповідає обґрунтованості підозри, встановленим ризикам та особі обвинуваченого.

З огляду на те, що залишаються ризики переховування, тиск на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, суд при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі «Боротюк проти України», заява № 33579/04 п. 62, в якому зазначено, що у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів.

Отже продовжуючи для обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, колегія суддів враховує, що існуючі ризики залишаються актуальними, тому при продовженні запобіжного заходу необхідно також продовжити відповідні обов`язки визначені у ч. 5 ст. 194 КПК України.

Колегія суддів погоджується з прокурором, що продовження цілодобового домашнього арешту необхідно із продовженням покладених процесуальних обов`язків визначених у ч. 5 ст. 194 КПК України, таких як: носити електронний засіб контролю; прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатися із квартири без дозволу прокурора або суду; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні та іншим обвинуваченим; здати на зберігання до відповідного територіального органупаспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у тому числі паспорти громадянина України для виїзду за кордон, зможе уберегти від існуючих ризиків та забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Керуючись ст.ст. 303, 304, ч.2 ст. 376 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_5 , строком на два місяця до 07 липня 2020 року включно.

Продовжити покладені на обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наступні обов`язки:

-носити електронний засіб контролю;

-прибувати до суду за кожною вимогою;

-не відлучатися із квартири за адресою АДРЕСА_5 , без дозволу прокурора або суду, крім відвідування призначених судових засідань у межах зазначеного кримінального провадження;

-утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні та обвинуваченим ОСОБА_2 ;

-здати на зберігання до відповідного територіального органу/територіального підрозділу Державної міграційної службипаспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у тому числі паспорти громадянина України для виїзду за кордон.

Термін дії обов`язків, покладених судом, визначити до 07 липня 2020 року включно.

Копію ухвали направити відповідному органу Національної поліції.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України, що здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №12014100000000845.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних з виконанням покладених на нього зобов`язань.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.М. Мойсак

Судді В.В. Крикливий

Т.Р. Хамзін