Document No. 89179515

Справа № 757/870/18-к

Провадження1-кп/910/40/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2020 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів - головуючого судді Ткаченка О.В., суддів Коліуша О.Л. та Дубаса В.М. (надалі - суд),

за участю:

секретаря судового засідання Яреми О.В.,

прокурора Гречишкіна В.В.,

захисника Юрченка А.Ф.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Дніпро, громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Вищим антикорупційним судом проводиться судовий розгляд у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 30 жовтня 2017 року за № 52017000000000733, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 368 КК України.

27 квітня 2020 року до суду надійшло клопотання від адвоката Юрченка А.Ф. про скасування або зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на домашній арешт у нічний час доби, за місцем його проживання ( АДРЕСА_1 ), або особисте зобов`язання.

Своє клопотання захисник обґрунтовує тим, що обвинувачення, висунуте ОСОБА_1 , є не обґрунтованим, не доведеним та базується виключно на припущеннях. Зокрема, захисник у клопотанні зазначає, що обвинувачений ОСОБА_1 у 2014 році працював на посаді заступника директора фінансово-економічного департаменту, до повноважень якого, відповідно до статуту ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», не входило керування процесом продажі зернової продукції, укладення договорів та контрактів, а також визначення істотних умов формування платежів. Крім того, стороною обвинувачення недоведена винуватість у завданні матеріальної шкоди, оскільки, відповідно до рішень Міжнародного арбітражу асоціації торгівлі зерном і кормами «Гафта» збитки Публічному акціонерному товариству «Державна продовольчо-зернова корпорація України» спричинені не ОСОБА_1 , а Покупцем. Захисник також зазначає, що у висновках судово-економічних експертиз не встановлено хто саме спричинив матеріальну шкоду.

Разом з тим, захисник Юрченко А. Ф. вказує, що Вищим антикорупційним судом у цьому кримінальному провадженні постановлено ухвалу від 10 жовтня 2019 року, згідно з якою суд вважає доведеним лише ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_1 на свідків, який на думку захисника є надуманим та гіпотетичним. Захисник також посилається на вік обвинуваченого і стан його здоров`я (наявність тяжких захворювань і потребу негайного проведення складних операцій на хребті), наявність у нього постійного місця роботи, а також відсутність у нього судимості та його репутацію.

Прокурор Гречишкін В.В. не заперечував щодо часткового задоволення клопотання та застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, визначеним судом під час продовження запобіжного заходу. На думку прокурора, ризики того, що обвинувачений може переховуватись від суду та чинити незаконний вплив на свідків у цьому кримінальному провадженні на даний час не відпали та продовжують існувати. Разом з тим, враховуючи тимчасове обмеження перетинання державного кордону у період карантину, ризик переховування від суду певною мірою зменшився. З метою запобігання ризикам позапроцесуальної поведінки обвинуваченого, прокурор наполягав покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язки зазначені в ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати за кожною вимогою до суду; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватись від спілкування зі свідками, про допит яких зазначено в клопотанні сторони обвинувачення, а також іншими обвинуваченими, матеріали стосовно яких раніше були виділені прокурором в окремі провадження з кримінального провадженні №22014101110000215; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 6) носити електронний засіб контролю.

Захисник Юрченко А.Ф. своє клопотання підтримав у повному обсязі та просив задовольнити. Зазначив, що у зв`язку з тривалим перебуванням обвинуваченого під вартою та обмеженням перетинання державного кордону у період карантину - ризик переховування від суду відсутній.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав позицію захисника та просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт або особисте зобов`язання, зазначив про те, що він потребує лікування та зобов`язується прибувати до суду за кожним викликом.

Суд, заслухавши думки сторін кримінального провадження, дослідивши доводи клопотання захисника та долучені до нього матеріали, дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання адвоката Юрченка А.Ф. з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до вимог п.15 ч. 1 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. ч. 1 і 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 201 КПК України, до клопотання мають бути додані: копії матеріалів, якими підозрюваний, обвинувачений обґрунтовує доводи клопотання (1); перелік свідків, яких підозрюваний, обвинувачений вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання, із зазначенням відомостей, які вони можуть надати, та обґрунтуванням значення цих відомостей для вирішення питання (2); підтвердження того, що прокурору надіслана копія клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання (3).

Виходячи із змісту зазначених норм процесуального права, на сторону кримінального провадження - ініціатора клопотання покладається обов`язок доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог та підстав для їх задоволення.

Обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 368 КК України, які відносяться до тяжкого і особливо тяжкого злочинів, відповідно до вимог ч. ч. 4 і 5 ст. 12 КК України.

Кримінальне провадження, у якому обвинувачується ОСОБА_1 , знаходиться на стадії судового розгляду, метою якого, відповідно до глави 28 КПК України, і є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначених прокурором в обвинувальному акті кримінальних правопорушеннях за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом. Отже, на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають оцінці характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність існування певних ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У судовому засіданні суд дійшов висновку, що після постановлення судом ухвали від 24 березня 2020 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з визначенням застави у сумі 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 630 600, 00 (шістсот тридцять тисяч шістсот) гривень, не змінилися обставини, які давали б суду підстави для зміни запобіжного заходу, зокрема, не відпали і не зменшилися ризики, встановленні під час вирішення питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу.

Так, з урахуванням змісту та обсягу обвинувачення, конкретних обставин тих кримінальних правопорушень, які інкриміновані ОСОБА_1 , а саме вчинення кримінальних правопорушень, покарання за одне з яких передбачає позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна, а також даних щодо належності на праві власності обвинуваченому нерухомого майна і земельної ділянки у Республіці Чорногорія, а також інформації, яка була отримана за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій (здійснення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж) і містить дані, що обвинувачений ОСОБА_1 планував там проживати, суд вважає, що ці обставини можуть спонукати його до вчинення спроби ухилитися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Враховуючи Розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 березня 2020 р. № 287-р (з внесеними змінами) «Про тимчасове обмеження перетинання державного кордону, спрямоване на запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», яким установлено тимчасово закрити з 00 год. 00 хв. 17 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. пункти пропуску (пункти контролю) через державний кордон для міжнародного пасажирського залізничного, повітряного, автомобільного (для автобусів) сполучення, суд приходить до висновку, що наведені обставини на даний час певною мірою мінімізують ризик переховування, проте не виключають його. Крім того, ці заходи мають тимчасовий характер та можуть бути у будь-який момент змінені або скасовані Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи викладене, колегія суддів не погоджується з доводами захисника щодо зменшення ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

За таких обставин, посилання захисника на ухвалу суду від 10 жовтня 2019 року, у якій підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вказано тільки один ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не заслуговує на увагу, оскільки дане рішення припинило свою дію 07 грудня 2019 року та не є чинним. Крім того, ця ухвала була оскаржена стороною захисту в апеляційному порядку і ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 17 грудня 2019 року ухвала залишена без змін.

Враховуючи стадію судового розгляду, у якому розпочато дослідження матеріалів кримінального провадження, проте не допитано свідків, суд приходить до висновку про подальше існування ризику незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_1 на свідків у цьому кримінальному провадженні. Беззаперечних даних, які б виключали вказаний ризик, судом на даний час не встановлено.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

При вирішенні питання про можливе застосування більш м`якого запобіжного заходу, суд погоджується з доводами прокурора, що більш м`який запобіжний захід ніж цілодобовий домашній арешт буде недостатнім для запобігання вищезазначеним ризикам, а тому клопотання захисника в частині про скасування або зміну існуючого запобіжного заходу на особисте зобов`язання задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ч.ч. 1-2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Як вбачається зі змісту даного клопотання, обвинувачений ОСОБА_1 має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . В ході розгляду клопотання встановлено, що житло за вказаною адресою належить на праві приватної ОСОБА_4 , яка за твердженням обвинуваченого є його дружиною. Під час розгляду зазначеного клопотання також встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 є обтяжувачем вказаного нерухомого майна на підставі договору іпотеки від 12.11.2010 року, що обвинувачений у судовому засіданні категорично заперечував, але зазначив, що за вказаною адресою проживав раніше і буде проживати й надалі зі своєю дружиною.

З метою підтвердження наведених обставин, в судове засідання була викликана ОСОБА_4 , проте 12 травня 2020 року секретарем судового засідання отримано телефонограму від особи, яка представилась ОСОБА_4 та повідомила, що не прибуде за викликом до суду у зв`язку з карантином, про причини виклику була повідомлена.

Під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та постановленні судом ухвали від 24 березня 2020 року, судом був врахований вік та стан здоров`я (копія висновку експерта № 34-2017/о від 20 квітня 2017 року та медична довідка «Центру охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України»); його репутацію і відсутність у нього судимостей; його майновий стан; розмір майнової шкоди, у завданні якої він обвинувачується, який за обвинувальним актом складає 1 603 678 111, 74 (один мільярд шістсот три мільйона шістсот сімдесят вісім тисяч сто одинадцять гривень сімдесят чотири копійки).

Сторона захисту не навела нових обставин, які свідчили б про наявність підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу на більш м`який, а також не надала доказів на підтвердження обставин для зміни запобіжного заходу, на які послався захисник у своєму клопотанні, зокрема, і на підтвердження наявності міцних соціальних зв`язків останнього у місті його постійного проживання та його реєстрації станом на теперішній час за вказаною у клопотанні захисника адресою.

Суд також враховує, що до обвинуваченого ОСОБА_1 у якості альтернативного запобіжного заходу обрана застава у сумі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 630 600, 00 гривень, яка може бути внесена як ним особисто, а також іншою фізичною або юридичною особою, та яка є більш м`яким видом запобіжного заходу ніж домашній арешт.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання захисника Юрченка А.Ф. про зміну запобіжного заходу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 201, 331 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання адвоката Юрченка А.Ф. про скасування або зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене вимогами ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуючий суддя Ткаченко О.В.

Судді - Коліуш О.Л.

Дубас В.М.