Document No. 89256124

Справа № 991/3053/20

Провадження №11-сс/991/380/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Панаіда І.В.

суддів Боднара С.Б., Панкулича В.І.

за участю:

секретаря судового засідання - Дубини Т.Ю.,

прокурора - Малик О.І.

підозрюваного - ОСОБА_1

захисника - Шкоди П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника Шкоди П.В. в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2, ч. 3 ст. 368 КК України, у кримінальному провадженні №52019000000001205 від 24 грудня 2019 року на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 квітня 2020 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 квітня 2020 року клопотання детектива Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ Сав`юка М.І., погоджене із прокурором четвертого відділу управління САП Офісу Генерального прокурора Малик О.І., про продовження строку застосування запобіжного заходу задоволено частково. Застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням додаткових обов`язків строком до 29 травня 2020 року включно.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, захисник Шкода П.В. подав апеляційну скаргу, зі змінами, в якій просить змінити оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання детектива НАБУ про продовження застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно ОСОБА_1 і обрати відносно останнього запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. Додатково просить покласти обов`язки на підозрюваного: прибувати до детектива, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою; утриматись від спілкування зі свідками ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та іншим підозрюваним ОСОБА_9 .

Захисник вважає оскаржену ухвалу такою, що не відповідає вимогам кримінального процесуального закону. В обґрунтування доводів посилається на необґрунтованість підозри за ст.368 та ст. 369-2 КК України, адже ОСОБА_1 не мав змоги вчиняти будь-які дії з використанням службового становища, оскільки жодна із справ (№556/67/2020 та №556/2287/19) не перебувала у його провадженні. Це виключає для нього можливість бути суб`єктом злочину, передбаченого ст. 368 КК України. Вважає, що матеріали клопотання не містять жодних доказів щодо передачі коштів ОСОБА_3 адвокату Мороченцю Я.М. та від останнього до ОСОБА_1 , а належність вилученої під час обшуку в будинку ОСОБА_10 купюри до предмету неправомірної вигоди у встановленому порядку не підтверджена. Окрім цього, в протоколах проведення негласних слідчих (розшукових) дій відсутні будь-які відомості, що ОСОБА_1 висловлював прохання надання неправомірної вигоди, у тому числі це не підтверджує й протокол огляду інформації з оптичного диска, який таких даних не містить. З огляду на зазначені факти є підстави вважати наявними ознаки провокації отримання неправомірної вигоди зі сторони правоохоронних органів.

Незаконність оскаржуваної ухвали захисник аргументує також відсутністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вважає їх надуманими та не підтвердженими фактичними даними. Зокрема, захисник заперечує ризик переховування від органів досудового слідства та суду, пояснюючи це тим, що сама лише тяжкість покарання не є достатньою для виправдання тримання під арештом. Звертає увагу, що ОСОБА_1 здав на зберігання органам Державної міграційної служби закордонні паспорти, а детективу - «Карту Поляка ». Також зазначає, що ОСОБА_1 проживає в м . Вараш, Рівненської обл., а не в смт. Володимирець , на який посилається детектив в контексті близького розташування до кордону. Окрім цього, такий ризик спростовується тим, що з 10 лютого 2020 року до 16 лютого 2020 року ОСОБА_1 перебував у відпустці, на всі виклики до правоохоронних органів прибував вчасно, а долучені до матеріалів клопотання матеріали щодо переховування останнього не містять будь-яких об`єктивних даних.

Стосовно ризику незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні зазначає, що ОСОБА_1 з 17 лютого 2020 року вже головою суду не є, всі свідки по справі вже допитані і жоден з них не вказує на те, що підозрюваний прямо чи опосередковано намагався на них впливати. Вважає, що заявлені прокурором ризики на даний час не лише не збільшились, а й зменшились.

Захисник заперечує і наявність ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином оскільки він не може сприйматися абстрактно, а фактичних доказів наявності зазначеного ризику матеріли кримінального провадження не містять.

Крім того, захисник оскаржує покладені на ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України, зокрема обов`язок прибувати до детектива, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою, не залишати місце свого проживання, утримуватись від спілкування з іншими підозрюваними, здати паспорт для виїзду закордон та носити електронний засіб контролю, вважаючи їх необґрунтованими. Вказує, що при обранні запобіжного заходу не було враховано, що на утриманні ОСОБА_1 перебуває мати похилого віку, яка проживає в 120 км від місця проживання підозрюваного, двоє дітей -студентів, а також те, що ОСОБА_1 є суддею Володимирецького районного суду Рівненської області, тоді як застосування обраного запобіжного заходу унеможливлює здійснення останнім права на працю, визначеного Конституцією України, а також права на оплату праці.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку підозрюваного та захисника, які підтримали апеляційну скаргу, а також думку прокурора, який просив відмовити у її задоволенні, перевіривши доводи сторони захисту та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги захисника з огляду на таке.

Національним антикорупційним бюро України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 52019000000001205 від 24.12.2019 р. за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 369-2, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України та ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369-2, ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим слідством встановлено, що ухвалою слідчого судді Володимирецького районного суду Рівненської області Поровського В.А. від 16.12.2019 р. у кримінальному провадженні №12019180230000534 від 15.12.2019 р. накладено арешт на вантажний автомобіль марки «MAN» д.н НОМЕР_1 із причіпом д.н. НОМЕР_2 , в якому знаходилася дошка хвойних порід обрізна в асортименті, належна фізичній особі-підприємцю ОСОБА_12 .

З метою вирішення питання про повернення майна, на яке накладено арешт, ОСОБА_3 уклав із адвокатом Кривчуком О.П. відповідний договір на представництво інтересів ФОП ОСОБА_12 у кримінальному провадженні.

17 грудня 2019 р. у розмові з головою Володимирецького районного суду Рівненської області Закревським Л.В. Кривчук О.П. повідомив останнього, що слідчий суддя, який приймав рішення про арешт майна, не врахував всіх обставин справи, а тому ОСОБА_3 має намір звертатися до суду із клопотанням про повернення арештованого майна. З метою особистого збагачення ОСОБА_1 за неправомірну вигоду пообіцяв посприяти у вирішенні питання про повернення належного ФОП ОСОБА_12 майна.

Для отримання неправомірної вигоди ОСОБА_1 залучив свого знайомого - адвоката Мороченця Я.М., який 27 грудня 2019 на виконання домовленостей із ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_3 і призначив зустріч у смт. Володимирець. Під час зустрічі ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_3 , що для позитивного вирішення справи у Володимирецькому районному суді він має передати через нього ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 9 000 грн.

07 лютого 2020 р. біля приміщення Володимирецького районного суду Рівненської області за адресою: Рівненська область, смт. Володимирець, вул. Вишнева, 11, під час розмови з ОСОБА_3 висловив останньому прохання у наданні неправомірної вигоди у розмірі 10 000 грн. за зняття арешту з деревини, вказавши, що зазначені грошові кошти необхідно передати ОСОБА_9 . У подальшому ОСОБА_1 під час телефонної розмови повідомив ОСОБА_9 , що ОСОБА_3 має надати неправомірну вигоду у сумі 10 000 грн., замість 9 000 грн. про які він казав раніше.

Крім того, голова Володимирецького районного суду ОСОБА_1 , будучи в силу своїх адміністративних обов`язків обізнаний про те, що на розгляді судді Володимирецького районного суду Рівненської області Поровського В.А. перебуває адміністративний протокол, складений стосовно ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, маючи умисел на особисте збагачення, 06.02.2020 р. під час телефонної розмови та подальшого листування через СМС з ОСОБА_3 попросив останнього приїхати 07.02.2020 р. до Володимирецького районного суду Рівненської області разом з ОСОБА_5

07 лютого 2020 року близько 09:00, знаходячись біля приміщення Володимирецького районного суду Рівненської області, під час розмови із ОСОБА_3 , який прибув на зустріч із ОСОБА_5 , висловив останньому прохання надати йому неправомірну вигоду у сумі 10 000 грн. за вплив на суддю Володимирецького районного суду Рівненської області Поровського В.А. за прийняття рішення про непритягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_5 , що грошові кошти він має передати ОСОБА_9 до обіду цього ж дня.

В той же день близько 12:00 біля адміністративної будівлі за адресою: Рівненська область, смт. Володимирець, вул . Соборона, 49 ОСОБА_3 передав ОСОБА_9 грошові кошти у сумі 10 000 грн., для їх подальшої передачі ОСОБА_1 .

У подальшому ОСОБА_14 передав ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 10 000 грн., отримані від ОСОБА_3 за вплив на суддю Володимирецького районного суду Рівненської області Поровського В.А. за прийняття ним рішення про незастосування до ОСОБА_5 адміністративного стягнення за ст. 130 КУпАП.

20 лютого 2020 р. ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 та ч. 2 ст. 369-2 КК України, яку підозрюваний та його захисник отримали особисто під розписку в цей же день.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 березня 2020 року відносно підозрюваного ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням обов`язків: не залишати місце проживання за адресою АДРЕСА_1 без дозволу детектива, прокурора або суду; прибувати до детектива, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою; утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_15 , ОСОБА_8 , а також іншим підозрюваним ОСОБА_9 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт громадянина України для виїзду за кордон серія номер НОМЕР_3 , виданий 03.06.2019 р. Володимирецьким районним сектором Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області, та паспорт громадянина України для виїзду за кордон серія номер НОМЕР_4 , виданий 14.08.2015 р. Вараським міським відділом Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області, та інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України; носити електронний засіб контролю.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 24 березня 2020 року дану ухвалу залишено без змін.

10 квітня 2020 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду строк досудового розслідування даного кримінального провадження продовжено до 17 серпня 2020 року, у зв`язку з чим 13 квітня 2020 року детектив НАБУ звернувся до слідчого судді ВАКС з клопотанням про продовження строку застосованого до ОСОБА_1 запобіжного заходу та покладених обов`язків, яке частково було задоволено.

Відповідно до ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України при вирішенні питання застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Оцінюючи доводи захисника щодо необґрунтованості підозри, колегія суддів зазначає наступне. Підозра - це процесуальне рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується припущення про причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення, з повідомленням про це такій особі та роз`ясненням її прав та обов`язків відповідно до чинного законодавства. При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, однією з підстав є саме обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка випливає зі змісту процесуального рішення повідомлення про підозру. Звертаючись до практики ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy), «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. the United Kingdom), «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану » ( Ilgar Mammadov v. Azerbaijan), «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), зазначається, що наявність «обґрунтованої підозри» передбачає існування фактів та інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ця особа могла вчинити злочин. Факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи, тобто мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

З огляду на те, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя лише на підставі розумної та об`єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

За вказаних вище обставин слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_1 до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 та ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду погоджується з висновками слідчого судді щодо обґрунтованості підозри, вважає достатніми наявні в матеріалах кримінального провадження докази можливої причетності ОСОБА_1 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Зважаючи на активну поведінку підозрюваного, що підтверджується зустрічами, телефонними розмовами, смс-листуванням, відображеними, зокрема, в протоколах допиту свідків ОСОБА_3 , рапорті консультанта-експерта 2-го відділу 5 служби ГУ БКОЗ СБ України майора Шпака Р.В. (том 1 а.с. 84-85), протоколі НСРД (том 1, а.с. 118-126, а.с. 130-133) вбачається, що ОСОБА_1 не уникав зустрічей і спілкування із заінтересованими у результатах розгляду справ особами, був цілком обізнаним у відповідних провадженнях, особисто призначав зустрічі, самостійно чи через іншу особу проводив такі зустрічі і визначав осіб, які мають також на них бути присутніми, ініціював телефонні розмови і СМС-листування. Здійснення остаточної оцінки доказів сторін з можливістю визнання їх недопустимими відповідно до ст.89 КПК України відбувається під час розгляду кримінального провадження по суті. Оцінюючи наявні в матеріалах кримінального провадження докази на стадії досудового розслідування, суд вважає доводи сторони захисту щодо можливої провокації з боку правоохоронних органів непереконливими. Окрім цього, виходячи зі стандарту доказування на стадії досудового розслідування, колегія не вбачає очевидних ознак неправильної кваліфікації дій підозрюваного, а тому доводи сторони захисту в цій частині відхиляє.

Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

З оскаржуваної ухвали вбачається, що слідчим суддею обґрунтовано визнано наявність двох ризиків, а саме ризик переховування від органів досудового розслідування чи суду та ризик незаконного впливу на свідків в цьому кримінальному провадженні. З огляду на те, що злочин, у якому підозрюється ОСОБА_1 , належить до тяжких злочинів, за який передбачено відповідальність у виді позбавлення волі строком до 10 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, даний факт у сукупності з вагомістю доказів вчинення інкримінованого злочину, його задовільним матеріальним станом може забезпечити можливість переховування від органів досудового розслідування чи суду. Даний ризик обґрунтовується також і тим, що згідно інформації з реєстру АРКАН підозрюваний протягом 2016-2019 рр. неодноразово перетинав кордон України в напрямку Польщі, Угорщини, Білорусії, що не виключає наявності сталих зв`язків за кордоном. Слідчим суддею вірно взято до уваги й інформацію про майновий стан підозрюваного, що дає можливість переховуватися від слідства в Україні або й закордоном, з огляду на те, що ОСОБА_1 розлучений, неповнолітніх дітей на утриманні не має. Отже, тяжкість можливого покарання у сукупності з обставинами, що характеризують особу підозрюваного, його майновий, сімейний стан, життєвий досвід, соціальні зв`язки і можливості з огляду на авторитет та впливовість посади, яку підозрюваний обіймав протягом тривалого часу, переконують колегію суддів у наявності ризику переховування від слідства та суду.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими доводи сторони захисту щодо відсутності ризику впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з урахуванням того, що ОСОБА_1 вже не є головою суду, а свідки вже допитані. З огляду на тривале перебування ОСОБА_1 на посаді судді, у тому числі голови суду, що є свідченням професійного авторитету останнього, з урахуванням вимог закону щодо безпосередності допиту свідків в суді під час розгляду кримінального провадження по суті, ОСОБА_1 має реальну можливість здійснювати тиск та впливати на свідків, які як вже допитані так і ще не допитані у даному кримінальному провадженні і є, у тому числі, працівниками суду, адвокатами з метою зміни даних ними свідчень у майбутньому під час допиту в суді.

Положеннями ст. 181 КПК України встановлено, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Пунктом 5 ст. 194 КПК України передбачено, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

З оскаржуваної ухвали вбачається, що при продовженні строку застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту з покладенням додаткових обов`язків, слідчим суддею було враховано наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також взято до уваги та оцінено наявність інших обставин, зазначених в ст. 178 КПК України. Зокрема, була підтверджена обґрунтованість підозри, було враховано ризики переховування від органів досудового розслідування та суду, ризик впливу на свідків, тяжкість покарання за вчинене кримінальне правопорушення. Доводи сторони захисту з приводу того, що підозрюваний має матір, яка проживає в іншому населеному пункті та в силу свого віку потребує догляду, а даний запобіжний захід унеможливлює це, суд відхиляє. Оскільки, в судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 підтвердив, що він регулярно відвідує матір, жодних заборон або перешкод від прокурорів чи детективів не існує.

Окрім цього, колегія суддів також відхиляє доводи сторони захисту відносно того, що ОСОБА_1 є чинним суддею та даний запобіжний захід унеможливлює реалізувати його право на працю. Як вже було зазначено при обранні запобіжного заходу, злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , належить до корупційних злочинів, вчинених службовою особою з використанням свого службового становища, а отже перебування ОСОБА_1 на робочому місці завдаватиме шкоди авторитету судових органів. Таким чином, слідчим суддею обрано найлегший запобіжний захід, який зможе забезпечити належне досудове розслідування та не перешкоджатиме діяльності Володимирецького районного суду Рівненської області.

Доводи ОСОБА_1 , який в судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги, повідомив про неможливість носити електронний браслет за медичними показаннями, ніяким чином не підтверджені, а тому судом відхиляються.

Решта доводів сторони захисту, щодо заперечення покладених на підозрюваного обов`язків, колегія суддів відхиляє як такі, що не мають юридичного підґрунтя та належним чином враховані слідчим суддею при прийнятті рішення щодо продовження строку застосування запобіжного заходу. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити ухваленню слідчим суддею законного та обґрунтованого рішення не встановлено. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскарженого рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 176, 178, 194, 309, 405, 407, 422, 424 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 квітня 2020 року про продовження строку застосування запобіжного заходу ОСОБА_1 у вигляді цілодобового домашнього арешту залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Шкоди П.В. - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Панаід

Судді С.Б. Боднар

В.І. Панкулич