- Presiding judge (HACC): Voronko V.D.
- Secretary : Batyr B.V.
- Lawyer : Nadtochyieva A.P.
Справа № 991/2935/20
Провадження1-кс/991/3021/20
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2020 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Воронько В.Д., за участю секретаря судового засідання Батир Б.В., захисника Надточиєвої А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника Надточиєвої А.П., в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №220150000000000323 від 20.10.2015,
ВСТАНОВИВ:
До слідчого судді надійшло вказане клопотання захисника Надточиєвої А.П., в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №220150000000000323 від 20.10.2015.
Клопотання обґрунтоване тим, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.01.2020 по справі №991/630/20 накладено арешт на майно, яке знаходиться у власності підозрюваного ОСОБА_1 , у вигляді заборони відчуження та розпорядження майном, а саме на:
-земельну ділянку, кадастровий номер 1412337200:01:004:06756, площею 0,0593 (га), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 508840814123;
-автомобіль MERCEDES-BENZ GLE450, 2019 р.в., ДНЗ « НОМЕР_2 » номер кузова НОМЕР_3 .
Крім того накладено арешт на майно, яке знаходиться у власності дружини підозрюваного - ОСОБА_2 у вигляді заборони на відчуження та розпорядження майном, а саме на:
-нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 35,6 м.кв. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1938296251101;
-автомобіль BMW X3, 2018 р.в., д.н.з. « НОМЕР_4 », номер кузова: НОМЕР_5 .
Підставою для накладення арешту на майно зазначено п.4 ч.2 ст. 170 КПК України, тобто з метою забезпечення відшкодування шкоди (цивільний позов).
03.03.2020 ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційні скарги адвоката Надточиєвої А.П. задоволено частково, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.01.2020 року - скасовано, постановлено нову ухвалу, якою клопотання детектива НАБУ Веренчука С.О. про арешт майна задоволено частково, накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_1 , а саме: земельну ділянку, кадастровий номер 1412337200:01:004:0675, площею: 0.0593 (га), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 508840814123, шляхом накладення заборони на відчуження та розпорядження цим майном; накладено арешт на частину майна підозрюваного ОСОБА_1 , у спільній сумісній власності подружжя з ОСОБА_2 , та яке зареєстровано за нею, а саме: 1/2 частину нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 35,6 м.кв. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: НОМЕР_6 , шляхом накладення заборони на відчуження та розпорядження цим майном; 1/2 частину автомобіля BMW X3, 2018 р.в., д.н.з « НОМЕР_4 », номер кузова: НОМЕР_5 , шляхом накладення заборони на відчуження та розпорядження цим майном; накладено арешт на частину майна підозрюваного ОСОБА_1 , у спільній сумісній власності подружжя з ОСОБА_2 та яке зареєстровано за ним, а саме: 1/2 частину автомобіля MERCEDES-BENZ GLE 450, 2019 р.в., д.н.з. « НОМЕР_2 » номер кузова НОМЕР_3 , шляхом накладення заборони на відчуження та розпорядження цим майном. У задоволенні інших вимог клопотання детектива та апеляційних скарг відмовлено.
Адвокат Надточиєва А.П. зазначила, що клопотання детектива, на підставі якого було накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_1 та його дружини, було подане на підставі глави 17 КПК України «Арешт майна», а не як забезпечення цивільного позову, окрім того, сам цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений, що було встановлено під час апеляційного розгляду колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного, вказане свідчить про неможливість накладення арешту для забезпечення цивільного позову, який буде поданий в майбутньому, оскільки це унеможливлює з`ясування питання співмірності вартості майна, на яке детектив просив накласти арешт та ціни позову, оскільки він ще не поданий зацікавленою особою.
З огляду на вказані обставини адвокат Надточиєва А.П., просить скасувати арешт, накладений на майно підозрюваного ОСОБА_1 та майно, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя з ОСОБА_2 .
Захисник додатково зазначила, що відповідно до повідомлення про підозру отримувачем неправомірної вигоди є не підозрюваний, а юридична особа - ТОВ «ЛІГОС УА», окрім того строк досудового розслідування закінчився 21.03.2020.
Відповідно до письмових заперечень детектива Національного антикорупційного бюро України С.Веренчука , останній заперечував проти задоволення клопотання захисника від 07.04.2020 про скасування арешту майна підозрюваного ОСОБА_1 , накладеного ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 03.03.2020. У запереченнях зазначив, що постановою від 28.01.2020 ДП «АМПУ» залучено до кримінального провадження №22015000000000323 від 20.12.2015 у якості потерпілого та роз`яснено процесуальні права та обов`язки. Окрім того, постановою Заступника Генерального прокурора - керівника САП від 18.03.2020 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №22015000000000323 від 20.12.2015 продовжено до 21.05.2020. З огляду на вказані обставини, на теперішній час досудове розслідування у кримінальному провадженні №22015000000000323 від 20.12.2015 триває та зняття арешту з майна підозрюваного унеможливить ефективний захист порушених прав та законних інтересів.
Відповідно до вимог ч.2 ст.174 КПК України, клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно. Судом дотримано вимоги повідомлення осіб про розгляд клопотання, неявка детектива не перешкоджає розгляду даного клопотання.
Заслухавши думку захисника, дослідивши матеріали клопотання про скасування арешту майна, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів провадження, Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22015000000000323 від 20 жовтня 2015 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 14, ч.5 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч.2 ст.28, ч.2 ст. 364, ч.1 ст. 366, ч.3 ст. 209, ч.3 ст. 258-5, ч.4 ст. 358 КК України.
ОСОБА_1 підозрюється в пособництві у зловживанні службовим становищем службовою особою Одеської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі - ОФ ДП «АМПУ»), тобто в умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для ТОВ «ЛІГОС УА» використанні службовими особами Одеської філії ДП «АМПУ» ОСОБА_4 та ОСОБА_5 службового становища всупереч інтересам служби, за попередньою змовою групою осіб, що спричинило тяжкі наслідки, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.2 ст.28, ч.2 ст. 364 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи ДП «АМПУ» та його філій у змові із службовими особами та вигодоотримувачами ТОВ «ЛІГОС УА», ТОВ «Компанія «Нові Технології-Україна» та іншими особами, за посередництвом ОСОБА_6 , в ході проведення процедур державних закупівель робіт та послуг з будівництва причалів та днопоглиблення, а також виконання договорів, укладених за наслідками проведення таких процедур, використали службове становище всупереч інтересам служби з метою одержання неправомірної вигоди юридичними особами.
Так, протягом 2015-2016 років ОСОБА_6 , якого невстановленими досудовим розслідуванням особами залучено до контролю за проведенням державних закупівель ДП «АМПУ» та його філіями, здійснювалася координація діяльності директора ТОВ «Компанія «Нові Технології-Україна» ОСОБА_1 , директора ТОВ «ЛІГОС УА» ОСОБА_7 з одного боку та начальника ОФ ДП «АМПУ» ОСОБА_7 і головного інженера ОФ ДП «АМПУ» ОСОБА_4 з іншого, які в ході виконання договору № 653-В-ОДФ-15 від 25.06.2015 року про державну закупівлю послуг і робіт при будівництві об`єкту «Причал №1-з для генеральних вантажів на Андросівському молу зі сполученнями «ДП «Одеський морський торговельний порт», укладеного між ОФ ДП «АМПУ» та ТОВ «ЛІГОС УА», використали своє службове становище всупереч інтересам служби з метою одержання неправомірної вигоди для ТОВ «ЛІГОС УА» на загальну суму 21 360 062,64 грн, що в 15500 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, встановлений на момент вчинення злочину, та є тяжкими наслідками відповідно до примітки 4 статті 364 КК України.
В свою чергу, досудовим розслідуванням встановлено, що під час реалізації злочинного плану на заволодіння грошовими коштами ДП «АМПУ», роль ОСОБА_1 , який на момент вчинення вищезазначеного злочину обіймав посаду директора ТОВ «Компанія «Нові Технології-Україна», полягала в тому, що ним у квітні-травні 2015 року разом з ОСОБА_7 спільно підготовлено документацію конкурсної пропозиції ТОВ «ЛІГОС УА» на закупівлю робіт «Будівництво об`єкту «Причал № 1-з для генеральних вантажів на Андросівському молу зі сполученнями «ДП «Одеський морський торговельний порт». Комплекс завершальних робіт за відкоригованим робочим проектом».
07.05.2015 до ОФ ДП «АМПУ» ОСОБА_7 , відповідно до раніше розробленого злочинного плану, подано пропозицію щодо участі ТОВ «ЛІГОС УА» в конкурсних торгах із закупівлі робіт «Будівництво об`єкту «Причал № 1-з для генеральних вантажів на Андросівському молу зі сполученнями «ДП «Одеський морський торговельний порт». Комплекс завершальних робіт за відкоригованим робочим проектом», яка містила, в тому числі, підроблені документи.
При цьому ОСОБА_1 , як директору ТОВ «Компанія «Нові Технології-Україна» - юридичної особи, яка є судновласником днопоглиблювального каравану, достеменно було відомо про включення до складу конкурсної пропозиції ТОВ «ЛІГОС УА» призупинених класифікаційних свідоцтв на судна «Дунай», «Куяльницька», «Київська», «Ізмаїльська».
Отже, ОСОБА_1 своїми умисними діями, що виразилися в пособництві у зловживанні службовим становищем службовою особою ОФ ДП «АМПУ», тобто умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для ТОВ «ЛІГОС УА» використання службовими особами ОФ ДП «АМПУ» ОСОБА_4 та ОСОБА_5 службового становища всупереч інтересам служби, за попередньою змовою групою осіб, що спричинило тяжкі наслідки, вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.
21.01.2020 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.
Відповідно до ч.1 статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч.2 ст. 170 КПК України).
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ч.1 ст. 174 КПК України).
Разом з тим, у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України ухвала слідчого судді про арешт майна може бути оскаржена в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі зазначається, в чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення (п. 4 ч. 2 ст. 396 КПК України).
Одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
Отже, зважаючи на приписи ст. 309 та ст. 174 КПК України, а також керуючись принципом остаточності рішення суду у спірних правовідносинах, слідчий суддя приходить висновку, що у випадку коли особа (підозрюваний, інший власник або володілець майна) вважає накладення арешту необґрунтованим, з цієї підстави він може: 1) оскаржити відповідну ухвалу слідчого судді в апеляційному порядку, або 2) заявити клопотання про скасування арешту такого майна на підставі ст. 174 КПК України. Однак одна і та ж підстава не може бути предметом неодноразового розгляду різними судами (слідчими суддями).
Слідчий суддя зауважує, що реалізація права на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна обумовлена не тим, що відповідний суб`єкт не погоджується із застосованим заходом забезпечення кримінального провадження. Інститут скасування арешту пов`язаний з наявністю двох умов, закріплених у ст. 174 КПК України - необґрунтованістю його накладення та відсутності подальшої потреби в ньому.
Так, в поданому клопотанні захисник вказує на необґрунтованість арешту майна ОСОБА_1 , посилаючись на те, що кримінальне процесуальне законодавство не дозволяє накладати арешт на майно для забезпечення цивільного позову, який ще не поданий. Водночас зміст ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду свідчить, що перегляд ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.01.2020 у справі №991/630/20 здійснювався за апеляційною скаргою захисника адвоката Надточиєвої А.П., яка також є заявником клопотання про скасування арешту у цій справі. Так, як слідує із змісту ухвали від 03.03.2020, одним із доводів її апеляційної скарги було саме посилання на необґрунтованість накладення арешту, у зв`язку з неможливістю накладення арешту на майно для забезпечення цивільного позову, який ще не поданий.
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду, переглядаючи ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.01.2020 про накладення арешту на майно підозрюваного, проаналізувала такі доводи адвоката, надала їм відповідну оцінку та дійшла висновку, що «з урахуванням обґрунтованості підозри у вчиненні за ч. 2 ст. 364 КК України, розміру шкоди (втрати активів), завданої кримінальним правопорушенням, окрім цього існує обґрунтована підозра вважати, що незастосування цього заходу зумовить труднощі чи неможливість виконання вироку в частині забезпечення можливого цивільного позову, колегія суддів вважає арешт майна на даному етапі цілком законним і необхідним для забезпечення кримінального провадження, тому доводи сторони захисту про неможливість накладення арешту, у зв`язку з відсутністю цивільного позову відхиляє».
В цій справі обґрунтування клопотання здійснюється адвокатом з тих же підстав, що зазначалися в раніше поданій апеляційній скарзі та зводиться до аргументів щодо неможливості застосування арешту майна для забезпечення цивільного позову, який ще не поданий. Також проаналізувавши зміст поданого клопотання, слідчий суддя вважає, що позиція представника зводиться до незгоди з постановленим під час перегляду Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду ухвали слідчого судді про накладення арешту, судовим рішенням від 03.03.2020. Однак слідчий суддя не має повноважень суду вищої інстанції та не може переглядати рішення Апеляційної палати чи надавати їм юридичну оцінку. Тому в даному випадку слідчий суддя не бере до уваги аргументи на підтвердження «безпідставності» посилання Апеляційною палатою на ст. 128 КПК України та застосування положень ЦПК України, а досліджує лише нові обставини, які не були предметом дослідження під час розгляду апеляційної скарги на ухвалу про арешт майна.
Посилаючись на застосування Апеляційною палатою норми ст. 149 ЦПК України, адвокат робить висновок про розповсюдження на спірні правовідносини порядку подання та розгляду заяви про забезпечення позову, а саме норм ст. 150 (щодо особи, яка може бути заявником за заявою про забезпечення позову), ст. 151 (щодо форми і змісту заяви) та ст. 152 (щодо строку подання позову після заяви про його забезпечення) ЦПК України. А тому в зв`язку з невідповідність поданого детективом клопотання про арешт майна вказаним вимогам вважає, що такі «заходи забезпечення позову, вжиті до його подання», мають бути скасовані.
Слідчий суддя не погоджується з такою аргументацією заявника та відхиляє відповідні доводи з огляду на таке.
Як свідчить зміст ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 03.03.2020 арешт на майно підозрюваного накладений з метою відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (цивільний позов), як це передбачено п. 4 ч. 2 ст.170 КПК України. У цій ухвалі колегія суддів дійшла висновку, що «на день розгляду слідчим суддею клопотання про арешт майна цивільний позов не був поданий, проте норми КПК України не виключають можливості арешту майна до подання такого позову». Надалі посилання на ст. 149 ЦПК України надається, у зв`язку з приписами ч. 5 ст. 128 КПК України про те, що в разі якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Однак слідчий суддя зауважує, що інститут цивільного позову в кримінальному судочинстві має свої особливості, обумовлені завданнями кримінального провадження та які є пріоритетними, оскільки згідно із ст. 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством. В цьому випадку КПК України передбачає можливість арешту майна підозрюваного з метою відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (цивільний позов) - п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України. А стаття 128 КПК України передбачає можливість подання цивільного позову під час всього кримінального провадження до початку судового розгляду і не обумовлює спеціального строку в разі попереднього подання клопотання про арешт майна з цією метою. Це спростовує твердження адвоката про необхідність застосування ст. 152 ЦПК України в частині строку подання позову після подання заяви про його забезпечення. Також ст. 171 КПК України встановлює спеціальні вимоги до клопотання про арешт майна та суб`єктів подання такого клопотання, що унеможливлює одночасне застосування вимог ст.150, 151 ЦПК України.
В ч.6 ст.170 КПК зазначено, що у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.
Як було з`ясовано, у кримінальному провадженні № 22015000000000323 від 20.10.2015 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, отже він набув статусу підозрюваного, а тому накладення арешту на його майно відповідає ч.6 ст. 170 КПК України. Зі змісту клопотання про арешт майна, поданого детективом та ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 03.03.2020, вбачається, що розмір шкоди (втрати активів) завданої кримінальним правопорушенням згідно висновку експерта за результатами проведеної комісійної експертизи від 02 грудня 2019 року № 9981/9982/18-72/32321-32324/19-72 становить 21 360 062,64 грн, що свідчить про відповідну обґрунтованість розміру цивільного позову, який може бути заявлений в цьому кримінальному провадженні.
З урахуванням зазначеного, особа, яка подала клопотання не довела того, що арешт накладено необґрунтовано. Наведені адвокатом обставини існували на момент винесення ухвали Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду, були перевірені колегією суддів і мотивовані у рішенні про накладення арешту на майно.
Враховуючи наведене, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав, визначених ст.174 КПК України для скасування арешту майна.
Керуючись ст.ст. 174, 307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання захисника Надточиєвої А.П. від 07.04.2020, поданого в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 220150000000000323 від 20.10.2015 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя В.Д. Воронько