Document No. 89335963

Справа № 757/870/18-к

Провадження 1-кп/910/40/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2020 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів - головуючого судді Ткаченка О.В., суддів Коліуша О.Л. та Дубаса В.М. (надалі - суд),

за участю:

секретаря судового засідання Яреми О.В.,

прокурора Омельченка О.М.,

захисника Юрченка А.Ф.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Дніпро, громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 30 жовтня 2017 року за № 52017000000000733 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 368 КК України.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 24 березня 2020 року продовжено раніше обраний обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 23 травня 2020 року, а також визначено заставу у розмірі 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 630 600,00 (шістсот тридцять тисяч шістсот) гривень.

13 травня 2020 року до суду надійшло клопотання начальника першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Омельченка О.М. про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою строком на 60 днів з визначенням застави у розмірі 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 630 600,00 (шістсот тридцять тисяч шістсот) гривень.

У клопотанні прокурор посилається на те, що обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 і ч. 4 ст. 368 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами. Також прокурор зазначає про існування ризиків, передбачених вимогами п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого переховуватися від суду; можливість спотворити будь-які з речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; можливість незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів чи спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні; можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; можливість вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується; на матеріальний стан обвинуваченого, стан його здоров`я та на відсутність у останнього міцних соціальних зв`язків. Прокурор зазначає, що менш суворі запобіжні заходи не є достатніми для запобігання зазначеним ним ризикам, а судовий розгляд справи не може бути завершений до спливу строку дії попередньої ухвали від 24 березня 2020 року про тримання обвинуваченого під вартою до 23 травня 2020 року у зв`язку з великим обсягом недосліджених судом письмових доказів та недопитаних свідків у цьому кримінальному провадженні.

В судовому засіданні прокурор Омельченко О.М. клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Представник потерпілого в судове засідання не з`явився, про час та дату засідання був повідомлений належним чином.

Захисник Юрченко А.Ф. заперечував щодо задоволення клопотання, посилаючись на необґрунтованість і недоведеність обвинувачення, відсутність зазначених прокурором ризиків, тривалість перебування обвинуваченого під вартою, його стан здоров`я та матеріальний стан, а також відсутність у останнього намірів переховуватися від суду і перешкоджати судовому розгляду справи.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, підтримав думку захисника ОСОБА_2 та зазначив, що наведені стороною обвинувачення ризики - відсутні і він не має наміру переховуватись від суду та перешкоджати судовому розгляду кримінального провадження.

Суд, заслухавши думки сторін кримінального провадження, дослідивши доводи клопотання прокурора та долучені до нього матеріали, а також заперечення захисника і обвинуваченого, дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до вимог ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. ч. 1 і 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Відповідно до вимог п. п. 1-5 ч. 1 ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: особисте зобов`язання (1); особиста порука (2); застава (3); домашній арешт (4); тримання під вартою (5).

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 176 КПК України, запобіжні заходи під час судового провадження застосовуються судом за клопотанням прокурора.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, зазначеним у п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до вимог п. п. 1-12 ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення (1); тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується (2); вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого (3); міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців (4); наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання (5); репутацію підозрюваного, обвинуваченого (6); майновий стан підозрюваного, обвинуваченого (7); наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого (8); дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше (9); наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення (10); розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини (11); ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї (12).

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1); щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2); щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3). У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, а відповідно до вимог абз. 10 п. 20-5 Розділу ХІ Перехідні положення КПК України, під час досудового розслідування та під час судового розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою подається не пізніше ніж за десять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до вимог ч. ч. 3 і 4 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою (1); виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою (2). Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Клопотання прокурора подане до суду у строк, встановлений абз. 10 п. 20-5 Розділу ХІ Перехідні положення КПК України, і відповідає вимогам ст. 184 та ч. 3 ст. 199 КПК України.

Враховуючи неможливість до спливу строку обраного раніше (продовженого) обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчити судовий розгляд кримінального провадження та прийняти остаточне рішення суд, керуючись зазначеним нормами процесуального права, зобов`язаний розглянути та вирішити заявлене прокурором клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 368 КК України, які відносяться до тяжкого і особливо тяжкого злочинів, відповідно до вимог ч. ч. 4 і 5 ст. 12 КК України.

Кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, метою якого відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначених прокурором в обвинувальному акті кримінальних правопорушеннях за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом обґрунтованості підозри у розумінні п. 175 рішення Європейського суду з прав людини «Нечипорук і Йонкало проти України» та інших рішень Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» і «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»). Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання продовження строку подальшого тримання особи під вартою, суд має встановити продовження існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

В ході розгляду даного клопотання суд дійшов висновку, що встановленні при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 ризики не зменшились, продовжують існувати, та у судовому засіданні прокурором доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Так, з урахуванням змісту та обсягу обвинувачення, конкретних обставин тих кримінальних правопорушень, які інкриміновані ОСОБА_1 , а саме вчинення кримінальних правопорушень, покарання за одне з яких передбачає позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна, а також даних щодо належності на праві власності обвинуваченому нерухомого майна і земельної ділянки у Республіці Чорногорія, а також інформації, яка була отримана за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій (здійснення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж) і містить дані, що обвинувачений ОСОБА_1 планував там проживати, суд вважає, що ці обставини можуть спонукати його до вчинення спроби ухилитися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Суд приходить до висновку, що продовжує існувати і ризик незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_1 на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки станом на теперішній час вони судом не допитані. З пояснень прокурора і доданих до клопотання матеріалів вбачається, що це може стосуватися впливу на свідків, які раніше працювали разом з обвинуваченим ОСОБА_1 у ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та знаходилися у його підпорядкуванні, а також на свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , матеріали стосовно яких раніше були виділені прокурором в окремі провадження, та щодо яких були ухвалені вироки на підставі укладених ними з прокурором угод про визнання винуватості.

При цьому, у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження ризики передбачені п. п. 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме щодо можливості обвинуваченого спотворити будь-які з речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; можливості перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; можливості вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, не знайшли свого підтвердження.

Суд критично ставиться до думки обвинуваченого ОСОБА_1 щодо порушення прокурором строку подання цього клопотання та вимог п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 184 і ч. 3 ст. 199 КПК України, оскільки це не знайшло свого підтвердження під час розгляду зазначеного клопотання.

За таких обставин, суд приходить до висновку про неможливість запобігти встановленим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Крім того, враховуючи вік та стан здоров`я обвинуваченого (копія висновку експерта № 34-2017/о від 20 квітня 2017 року та медична довідка «Центру охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України»); його репутацію і відсутність у нього судимостей; його майновий стан; розмір майнової шкоди, у завданні якої він обвинувачується, який за обвинувальним актом складає 1 603 678 111, 74 (один мільярд шістсот три мільйона шістсот сімдесят вісім тисяч сто одинадцять гривень сімдесят чотири копійки); відсутність доказів на підтвердження наявності у нього міцних соціальних зв`язків, утриманців і постійного місця роботи, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1 можливо продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого відповідно до вимог ч. 1 ст. 197 КПК України не може перевищувати шістдесяти днів.

Враховуючи майновий стан обвинуваченого та відсутність станом на теперішній час виключних випадків для збільшення розміру застави понад встановлений п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір, а також те, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 182 КПК України застава може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою, суд приходить до висновку про необхідність визначення розміру застави, достатньої для забезпечення виконання останнім обов`язків, передбачених КПК України, у максимальному розмірі, визначеному п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, тобто у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 630 600,00 гривень та покласти на нього у разі внесення ним застави наступні обов`язки: прибувати до суду за кожним викликом, не відлучатися із населеного пункту, в якому він перебуває, без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Разом з тим, 20 травня 2020 року, перед початком судового засідання, до суду надійшло клопотання від адвоката ОСОБА_2 про скасування або зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на домашній арешт у нічний час доби, за місцем його проживання ( АДРЕСА_1 ), або особисте зобов`язання. У цьому клопотанні захисник також просив провести судове засідання за особистою участю обвинуваченого.

Захисник Юрченко А.Ф. у судовому засіданні своє клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_1 клопотання захисника підтримав та просив його задовольнити. У судовому засіданні заявив аналогічне клопотання про зміну йому запобіжного заходу на інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, крім застави.

Прокурор проти задоволення клопотання заперечував та просив залишити таке без розгляду, з огляду на те, що воно не містить нових обставин порівняно з тими, які розглядалися судом 12 травня 2020 року.

Суд, заслухавши думки сторін кримінального провадження та дослідивши доводи клопотання, а також заперечення прокурора, дійшов висновку про залишення без розгляду клопотання захисника і про відмову у задоволенні клопотання обвинуваченого з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 201 КПК України, слідчий суддя, суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом.

Колегією суддів встановлено, що ухвалою Вищого антикорупційного суду від 12 травня 2020 року відмовлено у задоволенні аналогічного клопотання захисника про скасування або зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 .

Отже, з урахуванням викладеного та беручи до уваги, що в клопотанні не зазначені нові обставини, які не розглядалися судом, необхідно залишити дане клопотання без розгляду, оскільки воно подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про відмову у зміні запобіжного заходу, а обвинувачений ОСОБА_1 був доставлений до суду та брав участь у судовому засіданні, у зв`язку з чим потреба у вирішенні питання про його участь відпала до розгляду клопотання по суті.

Залишення клопотання без розгляду не позбавляє обвинуваченого, до якого застосовано запобіжний захід, його захисника права повторно подати клопотання про зміну запобіжного заходу з дотриманням положень, передбачених ст. 201 КПК України.

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну йому запобіжного заходу на інший, не пов`язаний з триманням під вартою, крім застави, оскільки суд визначив за необхідне задовольнити клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 194, 196, 201, 331, п. 20-5 Розділу ХІ Перехідні положення КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання начальника першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Омельченка О.М. про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою - задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного обвинуваченому ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 строком на 60 днів, тобто до 18 липня 2020 року.

Визначити ОСОБА_1 заставу у сумі 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 630 600,00 (шістсот тридцять тисяч шістсот) гривень.

Застава може бути внесена обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Вищого антикорупційного суду (код ЄДРПОУ - 42836259, номер рахунка за стандартом IBAN - UA318201720000037312076096000).

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді застави.

У випадку внесення застави покласти на обвинуваченого наступні обов`язки:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому перебуває, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

У разі внесення застави, встановити 2-х місячний термін дії покладених судом обов`язків, починаючи з дня внесення застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо, обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Клопотання захисника Юрченка А.Ф. про скасування або зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 - залишити без розгляду.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом семи днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд у частині продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і визначення застави як альтернативного запобіжного заходу. У частині залишення без розгляду клопотання захисника ОСОБА_2 про скасування або зміну запобіжного заходу та відмови у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу ухвала оскарженню не підлягає, а заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене вимогами ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуючий суддя Ткаченко О.В.

Судді - Коліуш О.Л.

Дубас В.М.