- Presiding judge (HACC): Movchan N.V.
- Secretary : Chebotarenka A.P.
- Lawyer : Tsypliaka P.S.
- Prosecutor : Harvanko I.M.
Справа № 991/4046/20
Провадження1-кс/991/4165/20
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2020 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_3, прокурора ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання адвоката ОСОБА_3, поданого в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6, про скасування арешту майна
установив:
21 травня 2020 року до Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання, в якому адвокат ОСОБА_3 просить скасувати арешт, накладений ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21.08.2019 у справі № 757/44498/19-к на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_6, а саме: АДРЕСА_1, гараж НОМЕР_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 ; ОСОБА_5, а саме: АДРЕСА_1, гараж НОМЕР_2, АДРЕСА_1, гараж НОМЕР_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5 .
Клопотання обґрунтовує тим, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21.08.2019 у справі № 757/44498/19-к з метою забезпечення збереження речових доказів та спеціальної конфіскації накладено арешт із забороною відчуження на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .
З постановленою слідчим суддею ухвалою від 21.08.2019 адвокат ОСОБА_3 не погоджується, вважає, що арешт на майно ОСОБА_6 та ОСОБА_5 накладено не обґрунтовано.
Зазначив, що органом досудового розслідування здійснюється досудове розслідування за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 375, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 376. Ч. 2 ст. 376-1, ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 368-2 КК України.
Проте, наразі органом досудового розслідування не доведено наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 209 КК України, що унеможливлює накладення арешту на нерухоме майно, власниками якого є ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .
Так, обов`язковою умовою, за якої настає відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, є одержання таких доходів унаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння предикатного діяння.
Однак, відповідно до викладених у повідомленні про підозру ОСОБА_7 від 02.10.2018 обставин кримінальних правопорушень, орган досудового розслідування не підозрює останнього у отриманні грошових коштів за жодним із злочинів, тому відсутність предикатного діяння обумовлює відсутність складу злочину, передбаченого ст. 209 КК України.
Додатково наголосив, що ОСОБА_7 не має жодного відношення до нерухомого майна ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 клопотання підтримав, просив задовольнити, з викладених у ньому підстав.
Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні просив відмовити у задоволені клопотання, посилаючись на те, що адвокат ОСОБА_3 необхідність скасування арешту майна мотивує необґрунтованістю підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 209 КК України, яка вже перевірена судами різних інстанцій, у тому числі Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду, за результатами судового розгляду якої надано оцінку всім матеріалам кримінального провадження, та визнана обґрунтованою. Доказів того, що арештоване нерухоме майно придбано ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за власні кошти, адвокатом у клопотанні не зазначено та у судовому засіданні не надано.
Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши надані матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно пунктів 1, 2, ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення
У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених п.п. 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК України.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення; 3) були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку, у тому числі, на нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до ч.1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (абзац 2 частини 1 статті 174 КПК України).
Таким чином, підставою для скасування арешту майна в порядку статті 174 КПК України є відсутність потреби в подальшому застосуванні цього заходу забезпечення або необґрунтованість його застосування, доведення наявності цих підстав покладається на особу, яка звернулася з таким клопотанням.
З досліджених у судовому засіданні матеріалів справи встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000000349 від 14.02.2017, у тому числі, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 375, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 376, ч. 2 ст. 376-1, ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 368-2 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21.08.2019 у справі № 757/44498/19-к з метою забезпечення збереження речових доказів та спеціальної конфіскації майна у кримінальному провадженні № 42017000000000349 накладено арешт із забороною користування і розпорядження (у тому числі відчуження) на нерухоме майно, яке належить на праві власності фізичним особам, у тому числі, ОСОБА_6 : АДРЕСА_1, гараж НОМЕР_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 ; ОСОБА_5, а саме: АДРЕСА_1, гараж НОМЕР_2, АДРЕСА_1, гараж НОМЕР_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5 .
Постановляючи ухвалу про накладення арешту на майно, слідчий суддя врахував встановлені органом досудового розслідування обставини у кримінальному провадженні, зокрема, що ОСОБА_7 у період з серпня 2008 року по квітень 2012 року, перебуваючи на посадах голови Донецького апеляційного господарського суду, а згодом - голови Вищого господарського суду України, вчинив ряд умисних корисливих злочинів, частину яких - діючи у складі створеної ним злочинної організації. Отримавши за вищевказаних обставин незаконну матеріальну винагороду в особливо великих розмірах у вигляді готівкових коштів, реалізуючи свій злочинний план, погоджений з усіма членами злочинної організації, з метою подальшої легалізації грошових коштів, отриманих злочинним шляхом, придбав елітне нерухоме майно житлового та комерційного призначення на території України, а також в інших країнах Європи, для отримання грошових прибутків від їх використання, у тому числі здачі в оренду. Переслідуючи мету приховати наявні грошові кошти незаконного походження, ОСОБА_7 залучив до вчинення легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом, осіб, з якими у нього склалися довірчі стосунки, та які не були пов`язані з ним близькими родинними стосунками, а отже він не повинен був вносити до своєї декларації про майновий стан відомості про ці витрати, доходи, корпоративні права тощо. Приймаючи рішення про арешт майна слідчий суддя погодився із висновком органу досудового розслідування, що діяльність ОСОБА_7 та наближених до нього осіб з легалізації (відмивання) коштів, отриманих злочинним шляхом, була спрямована на приховування, маскування незаконного походження коштів та надання їм вигляду коштів, отриманих у законній спосіб, а отже нерухоме майно, яке належить на праві власності юридичним та фізичним особам, у тому числі ОСОБА_6 та ОСОБА_5, придбано за рахунок коштів, отриманих ОСОБА_7 злочинним шляхом, та на цей час саме він є фактичним власником і вигодонабувачем (бенефіціаром).
Тому, слідчий суддя дійшов висновку, що майно, на яке накладається арешт із забороною розпорядження, відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, набуте протиправним шляхом, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, належить на праві власності тертім особам, які повинні були знати, що вказане майно відповідає ознакам, зазначеним у п.п. 1 - 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, як таке, що одержане внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна, та метою накладення арешту є забезпечення збереження речових доказів та забезпечення спеціальної конфіскації майна.
Щодо доводів адвоката з приводу недоведеності органом досудового розслідування обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 209 КК України, що унеможливлює накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_6 та ОСОБА_5, слід зазначити таке.
Положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри». Тому в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
При вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя дійшов висновку, що на час розгляду клопотання наявні достатні докази, які об`єктивно підтверджують, що існують факти та інформація, які переконують у тому, що ОСОБА_7 міг вчинити інкриміновані йому органом досудового розслідування злочини.
Доказів на спростування наявності обгрунтованої підозри адвокатом не надано.
За вказаних обставин слідчий суддя вважає, що адвокатом ОСОБА_3 не доведено, що арешт накладено необґрунтовано, доводи цього клопотання зводяться до незгоди із прийнятим раніше судовим рішенням, враховуючи, що ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 12.02.2020 апеляційні скарги на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21.08.2019 про накладення арешту на майно залишено без задоволення.
Встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000000349 наразі не завершено, скасування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна може призвести до безперешкодного відчуження нерухомого майна, що призведе до втрати речових доказів та, в свою чергу, зашкодить подальшому проведенню повного досудового розслідування, судового розгляду справи по суті та позбавить суд можливості застосування норм кримінального законодавства в галузі спеціальної конфіскації.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність правових підстав, визначених ст. 174 КПК України, для скасування арешту майна, тому клопотання не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 2, 7, 174, 309, 372 КПК України, слідчий суддя
ухвалив:
У задоволенні клопотання відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1