Document No. 89563328

Справа № 991/3948/20

Провадження № 1-кс/991/4068/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Хамзін Т.Р.

за участю:

секретаря судового засідання Фінько Ю.В.,

прокурора Семака І.А.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

захисників Трекке А.С., Глущенка М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання детектива П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Кальки І.З., погоджене із прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Семаком І.А., про застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Богуслав Київської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , одружений, має малолітню доньку,

який підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України,

у кримінальному провадженні № 42018000000003018, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.12.2018,

ВСТАНОВИВ:

19 травня 2020 року до Вищого антикорупційного суду надійшло зазначене клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 608 100,00 грн. та покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.05.2020 клопотання передано для розгляду слідчому судді Вищого антикорупційного суду Хамзіну Т.Р.

1.Доводи клопотання

У клопотанні зазначено, що Національним антикорупційним бюро України (далі - НАБУ) проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 420180000000003018 від 03.12.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, зокрема, за фактами:

- розтрати майна в особливо великих розмірах службовими особами ДП «ЛІАЦ» шляхом виплати премій за підсумками роботи за 2016 рік з порушенням вимог закону, що призвело до матеріальної шкоди підприємства;

- розтрати майна в особливо великих розмірах службовими особами державного підприємства «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр» (далі - ДП «ЛІАЦ») шляхом зловживання своїм службовим становищем в результаті укладення сумнівних договорів підряду про проведення ремонтних робіт.

15.05.2020 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчинені злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, а саме у розтраті майна шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчиненій в особливо великому розмірі та розтраті майна шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчиненій повторно, в особливо великому розмірі.

Так слідством було встановлено, що ДП «ЛІАЦ» є державним підприємством, засновником якого є Державне агентство лісових ресурсів України. У період з 19.08.2016 по 10.03.2017 на ОСОБА_1 було покладено виконання обов`язків генерального директора, тобто керівника ДП «ЛІАЦ», саме тому відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України він вважається службовою особою.

Детектив стверджує, що займаючи посаду керівника ДП «ЛІАЦ» ОСОБА_1 безпосередню брав участь у підготовці до продажу та в самій процедурі продажу групи нежитлових приміщень № 1-3, 8, інвентарний номер 103-1, 1978 року побудови, площею 610,6 кв. м., за адресою АДРЕСА_2 , яка належала цьому державному підприємству. 20.01.2017 покупець вказаного нерухомого майна ТОВ «Інбук» здійснив оплату за зазначеним договором купівлі-продажу у повному розмірі у сумі 10 303 920,00 грн. Продана нерухомість, згідно з ДП «Класифікація основних фондів», затвердженої Наказом Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації № 507 від 19.08.1997, відноситься до основних фондів державного підприємства. Ці кошти, за версією слідства, ОСОБА_1 , виконуючи обов`язки генерального директора ДП «ЛІАЦ», розтратив на свою користь та на користь інших осіб шляхом незаконного їх використання, а саме для виплати премій собі та іншим співробітникам у розмірі 940 429,45 грн.

Детектив стверджує, що 19.01.2017 ОСОБА_1 , як тимчасово виконуючий обов`язки генерального директора ДП «ЛІАЦ», взяв участь у спільному засіданні Адміністрації і виконавчого комітету первинної профспілкової організації цього підприємства, на якому було прийнято рішення про виплату премії за підсумками року в розмірі 1000% посадового окладу для нього, а також для 13-х інших працівників ДП «ЛІАЦ» ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ). Протокол вказаного засідання як представник Адміністрації державного підприємства підписав ОСОБА_1 і того ж дня 19.01.2017 видав наказ «Про преміювання працівників підприємства за підсумками роботи за 2016 рік», на підставі якого ОСОБА_16 та іншим працівникам було нараховано 1 182 930,00 грн премій за підсумками 2016 року. Частину цих коштів у сумі 940 429,45 грн. було виплачено за рахунок коштів від продажу основних фондів (нерухомого майна) підприємства, без будь-якого зв`язку та всупереч фінансово-господарським показникам діяльності ДП «ЛІАЦ», з порушенням вимог Положення про преміювання працівників ДП «ЛІАЦ».

Також органом досудового розслідування встановлено, що 19.01.2017 комісією ДП «ЛІАЦ» по оцінці технічного стану будівель цього підприємства, завчасно створеною ОСОБА_1 , було розглянуто заявки трьох підприємств ТОВ «ВІАДУКТРАНС», ТОВ «СТРІМ-БУДСЕРВІС» і ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ БОРЕЙ» - на проведення ремонту 4-поверхової адміністративної будівлі та 2-поверховоної ремонтної майстерні ДП «ЛІАЦ» по вул. Деревообробна, 1 в м. Києві. Рішенням комісії вирішено укласти договори для такого ремонту з ТОВ «ВІАДУКТРАНС» за 4 714 232,00 грн і надано доручення на укладення таких договорів заступнику генерального директора ДП «ЛІАЦ» ОСОБА_4 , попри наявність повноважень на це у ОСОБА_1 .

Для уникнення необхідності закупівлі робіт щодо вказаного ремонту із застосуванням тендерної процедури ОСОБА_4 , від імені ДП «ЛІАЦ» та директор ТОВ «ВІАДУКТРАНС» ОСОБА_17 підписали п`ять договорів на загальну суму 4 714 234,00 грн. За кілька днів після підписання вказаних договорів 20.01.2020 було виявлено, що ТОВ «ВІАДУКТРАНС» позбавлене органами ДФС України ліцензії платника ПДВ, а тому договори було розірвано 31.01.2017.

У подальшому ОСОБА_1 надав вказівку підлеглим співробітникам підготувати п`ять договорів, аналогічних за змістом до тих, що були укладені 20.01.2020 з ТОВ «ВІАДУКТРАНС», на таку ж суму 4 714 234,00 грн. Контрагентом за договорами мало виступити ТОВ «БУДІВЕЛЬНА-МОНТАЖНА КОМПАНІЯ «ОСНОВА БУДІВНИЦТВА» (далі - ТОВ «БМК «ОСНОВА БУДІВНИЦТВА»), директором якого також є ОСОБА_17

10.02.2017, за вказівкою ОСОБА_1 від імені ДП «ЛІАЦ», та директор ТОВ «БМК «ОСНОВА БУДІВНИЦТВА» ОСОБА_17 підписали п`ять договорів на загальну суму 4 714 234,00 грн (№ 10/02/17-1 - на суму 192 290,00 грн., № 10/02/17-2 - на суму 1 337 000,00 грн., № 10/02/17-3 - на суму 192 290,00 грн., № 10/02/17-4 - на суму 1 497 654,00 грн; № 10/02/17-5 - на суму 1 495 000,00 грн).

Укладеними договорами підряду передбачена 100 відсоткова передплата вартості послуг, визначена у додатках №1 та №2 - Кошторисна документація та Локальна мета протягом 5-ти робочих днів з дня підписання договору. За відсутності зазначених додатків обов`язок передплати не виник. Проте за відсутності правових підстав для оплати робіт за вказаними вище договорами, ОСОБА_1 , як виконуючий обов`язки генерального директора ДП «ЛІАЦ», надав вказівку на проведення повної оплати за зазначеними договорами, що й було здійснено 10.02.2017 і 13.02.2017 на загальну суму 4 714 234,00 грн.

В подальшому після увільнення ОСОБА_1 від виконання обов`язків генерального директора ДП «ЛІАЦ» 06.04.2017 договори № 10/02/17-1, № 10/02/17-2, № 10/02/17-3 було розірвано, а кошти повернено ДП «ЛІАЦ». Договори № 10/02/17-4 та № 10/02/17-5 розірвано не було, а тому кошти, сплачені за ними у розмірі 2 992 654,00 грн., не було повернуто ДП «ЛІАЦ». Рішеннями Господарського суду м. Києва від 26.10.2017 у справі № 911/2506/17 та від 13.02.2018 у справі № 911/2511/1, які набрали чинності, з ТОВ «БМК «ОСНОВА БУДІВНИЦТВА» на користь ДП «ЛІАЦ» стягнуто заборгованість з повернення передплати за зазначеними договорами № 10/02/17-4 та № 10/02/17-5 на загальну суму 2 992 654,00 грн., на даний час ці кошти на користь ДП «ЛІАЦ» не сплачено.

Отже, сторона обвинувачення вважає, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється в розтраті чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчиненій в особливо великому розмірі, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 т. 191 КК України, та в розтраті чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчиненій повторно, в особливо великому розмірі, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 т. 191 КК України.

Детективом зазначено такі підстави для звернення із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді застави:

- наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_1 вчинив два особливо тяжких злочини, при цьому один з них повторно, за обидва з яких, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна;

- існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та експертів у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

При визначенні розміру застави детектив керувався тяжкістю злочинів, розміром шкоди, майновим станом підозрюваного та його близьких осіб.

2. Доводи сторони обвинувачення у судовому засіданні

Прокурор Семак І.А. клопотання про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави у сумі 608 100,00 грн. підтримав з підстав, наведених у ньому. Зазначив, що зібрані на теперішній час докази свідчать про існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочинів, що йому інкримінуються, та підтверджують існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

За твердженням прокурора застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу є необхідним заходом для досягнення дієвості кримінального провадження, запобігання існуючим ризикам та виконання ним процесуальних обов`язків. Він наголошує, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, що кореспондує з практикою Європейського суду з прав людини.

Вивчення особи ОСОБА_1 даних, які б вказували на неможливість застосування до нього вказаного запобіжного заходу, не встановлено. Розмір застави, визначений з урахуванням розміру шкоди та майнового стану підозрюваного та не є непомірним для останнього.

3. Доводи сторони захисту у судовому засіданні

Підозрюваний ОСОБА_1 заперечив проти доводів, зазначених у повідомленні про підозру та клопотанні про застосування запобіжного заходу. Зазначив, що розмір застави, який просить обрати прокурор, є непомірним для нього, адже у зв`язку із звільненням дружини отримані доходи суттєво зменшились, а поїздки за кордон ним здійснювались виключно з туристичною та оздоровчою метою. Тому на даний момент фінансова можливість для сплати застави у розмірі 608 100,00 грн у нього відсутня.

Захисники Трекке А.С. та Глущенко М.Л. проти задоволення клопотання заперечили, стверджували, що це клопотання є необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню.

В обґрунтування заперечень сторона захисту посилається на такі обставини:

1)Повідомлення про підозру ОСОБА_1 було вручено з порушенням норм процесуального закону, а тому не повинно створювати для нього будь-яких процесуальних наслідків. Захисник Трекке А.С. зазначає, що НАБУ здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000308 від 07.05.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України. Вказане провадження, відповідно до постанови прокурора САП Семака І.А. про об`єднання матеріалів досудових розслідувань від 15.05.2020, об`єднало в собі кілька проваджень, а саме: кримінальне провадження № 420180000000003018 від 03.12.2018 за фактом можливої розтрати ДП «ЛІАЦ» в розмірі 2 992 654 грн. шляхом виплати приватному суб`єкту господарювання до виникнення у ДП договірного обов`язку з такої виплати, та кримінальне провадження № 52020000000000308 від 07.05.2020 за фактом можливої розтрати ДП «ЛІАЦ» в розмірі 940 429,45 грн. шляхом виплати премій працівникам підприємства. ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, у провадженні № 420180000000003018 від 03.12.2018 по обом епізодам (і по преміям, і по виплатах за договорами підряду). 18.05.2020 у рамках цього кримінального провадження було подано клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо ОСОБА_1 . Адвокат Трекке А.С. вважає, що всупереч вимог ст. 277 КПК України ОСОБА_1 15.05.2020 повідомлено про підозру у провадженні, яка має бути з 15.05.2020 вже з іншим номером.

2)Необґрунтованість підозри. Стосовно підозри ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 191 КК України за фактом розтрати майна ДП «ЛІАЦ» в розмірі 940 429,45 грн шляхом виплати премій працівникам підприємства, сторона захисту зазначає, що ініціатива з виплати премій виходила від колективного органу (первинної профспілкової організації ДП «ЛІАЦ») та за його рішенням і на підставі відомостей, наданих начальником управління фінансово-господарського забезпечення ДП «ЛІАЦ» ОСОБА_18 , а тому ОСОБА_1 не може персонально нести відповідальність за прийняте колективне рішення. Крім того, премія за підсумками роботи за рік не входить до фонду оплати праці, який обов`язково входить до фінансового плану підприємства, тому її нарахування та виплата не суперечить законодавству. Стосовно підозри ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 191 КК України за фактом розтрати майна ДП «ЛІАЦ» в розмірі 2 992 654 грн. шляхом виплати приватному суб`єкту господарювання до виникнення у ДП договірного обов`язку з такої виплати, захисник стверджує, що зі змісту клопотання та доданих до нього документів не вбачається жодного документу, який би підтверджував, що ОСОБА_1 взяв участь в укладанні та підписанні договорів з ТОВ «БМК «ОСНОВА БУДІВНИЦТВА», його особисту зацікавленість в укладенні договорів саме з цим товариством або існування іншого корисливого мотиву з боку ОСОБА_1 . Адвокат Трекке А.С. вважає, що предмет закупівлі з поточного ремонту визначався за кожним окремим будинком, а предмет закупівлі послуг (робіт) з капітального ремонту визначався за видами робіт, тому штучне подрібнення предмету закупівлі відсутнє, а невиконання чи неналежне виконання стороною умов правочину є предметом розгляду у господарському судочинстві.

3)Недопустимість доказів. Акт позапланової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «ЛІАЦ» за період з 01.09.2016 по 01.06.2017 № 15-21/35 від 11.08.2017, на думку сторони захисту, отримано не в порядку, що передбачений КПК України, після початку кримінального провадження шляхом реалізації прокуратурою повноважень, не передбачених Кодексом, як наслідок є недопустимим доказом. Тому висновок експертів за результатами проведення додаткової комісійної економічної експертизи № 15618/15619/19-71/26729/26730/19-71 від 27.09.2019 також не може бути допустимим доказом, оскільки по-перше, ґрунтується в тому числі на Акті № 15-21/35 від 11.08.2017, який було отримано з порушенням процесуального закону.

4)Відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України:

- ризик переховування обґрунтовується тяжкістю інкримінованого злочину, наявністю великих активів, достатніх майнових ресурсів та паспорту для виїзду за кордон, що, на думку адвоката Трекке А.С., є достатньо формальними підставами, і свідчать лише про припущення детектива, в силу чого не є належним обґрунтуванням необхідності застосування запобіжного заходу до ОСОБА_1 . Так, паспорт громадянина України для виїзду за кордон є у більшості громадян України, за межі України ОСОБА_1 виїжджав для лікування захворювання бронхіальної астми ІІ ступеня, і зважаючи на епідеміологічний стан в Україні та діючі карантинні обмеження щодо перетину державного кордону України не може виїхати за кордон, тому ризик переховування відсутній.

- ризик незаконного впливу підозрюваного на свідків та експерта у кримінальному провадженні є необґрунтованим припущенням, адже сторона обвинувачення зазначає лише про можливість впливу, без посилання на будь-які факти спроб такого впливу з боку підозрюваного ОСОБА_1

- ризик перешкоджання кримінальному провадженню не підтверджується жодними доказами, а є припущенням сторони обвинувачення.

Захисник Трекке А.С. звертає увагу, що клопотання про застосування запобіжного заходу не містить чіткого обґрунтування наявності ризиків у даному кримінальному провадженні, та неможливості їх запобігання шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, тому на даному етапі потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться в клопотанні детектива.

Сторона захисту наполягає, що при вирішенні питання щодо розміру застави, детективом зазначеної вимоги щодо співмірності розміру застави дотримано не було, адже розмір 300 прожиткових мінімумів майже в 2 рази перевищує суму грошових коштів, яка наявна у підозрюваного ОСОБА_1 та його дружини. Крім того, 01.08.2019 дружину ОСОБА_1 звільнено з роботи, а тому на утриманні підозрюваного знаходиться маленька донька, та батьки пенсіонери, тому застосування такого розміру застави призведе до порушення прав не лише підозрюваного, але і його родини.

На думку захисника Трекке А.С. прокурором не було доведено необхідність покладення на підозрюваного додаткових зобов`язань.

Також захисниками ОСОБА_1 були долучені документи, які характеризують особу підозрюваного.

4. Оцінка та висновки слідчого судді

Згідно із ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

4.1 Щодо наявності обґрунтованої підозри

За змістом ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика Європейського суду з прав людини є джерелом права.

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справах «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», «Мерабішвілі проти Грузії», можна виділити такі критерії стандарту доказування «обґрунтована підозра»:

- існування фактів та інформації, які дали змогу переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення;

- факти, якими обґрунтовується підозра можна «розумно» вважати такими, що підпадають під ознаки правопорушення за законом про кримінальну відповідальність;

- обґрунтованість підозри не може встановлюватися in abstracto або ґрунтуватися на суб`єктивних припущеннях, а має підкріплюватися конкретними доказами в кримінальному провадженні;

- стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку.

Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначення вірогідності та достатності підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Із матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, а саме:

- розтраті майна шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчиненій в особливо великому розмірі;

- розтраті майна шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчиненій повторно, в особливо великому розмірі.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Згідно з положеннями Статуту ДП «ЛІАЦ» (нова редакція), затвердженого Наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 568 від 08.07.2016, ДП «ЛІАЦ», засноване на державній власності, створене відповідно до наказу Державного комітету лісового господарства України № 52 від 19.05.1998, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України (згідно з Указом Президента України № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»).

З 19.08.2016 на ОСОБА_1 було покладено тимчасове виконання обов`язків генерального директора ДП «ЛІАЦ» на період призначення в установленому законом порядку керівника, а тому на момент подій, які розслідуються у цьому кримінальному провадженні, він був службовою особою в розумінні ст. 191 КК України.

У п. 4 примітки до ст. 185 КК України визначається, що у статтях 185-187 та 189-191, 194 цього Кодексу в особливо великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Згідно із п. 5 підрозділу 1 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України сума неоподатковуваного мінімуму в частині кваліфікації кримінальних правопорушень встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп.169.1.1 п. 169.1 ст.169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

За цією нормою Податкового кодексу України податкова соціальна пільга встановлюється у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Згідно з ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Досудове розслідування здійснюється за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, що мали місце у 2017 році.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2017 року складав 1 544,00 грн., а тому податкова соціальна пільга у 2017 році становила 772,00 грн.

Тобто особливо великим розміром є кошти або вартість майна у розмірі 463 200 грн. і більше.

В свою чергу у клопотанні йдеться про можливу розтрату у розмірі 940 429,45 грн та 2 992 654,00 грн., що станом на січень-березень 2017 року значно перевищує зазначений розмір 463 200 грн.

На підтвердження причетності ОСОБА_1 до вчинення злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України стороною обвинувачення надано, зокрема, такі документи, що були досліджені у судовому засіданні:

- копія статуту ДП «ЛІАЦ» (нова редакція), затвердженого Наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 568 від 08.07.2016 та копії наказу Державного агентства лісових ресурсів України № 378-к від 18.08.2016 та наказу ДП «ЛІАЦ» № 135-к від 19.08.2016, які підтверджують наявність статусу службової особи у ОСОБА_1 ;

- копії фінансового плану ДП «ЛІАЦ» на 2016 рік та на 2017 рік, копія договору купівлі-продажу групи нежитлових приміщень № 1, № 2 № 3, № 8 ввід 20.01.2017, копія техніко-економічного обґрунтування доцільності передачі або відчуження майна та напрямків використання коштів від 20.10.2016, що підтверджують факт того, що у період з 01.09.2016 по 01.06.2017, тобто в період підготовки до продажу, продажу і використання коштів від продажу нерухомого майна ДП «ЛІАЦ» змін до фінансового плану на 2017 рік щодо використання вказаних коштів не вносилося, відтак і напрямків їх використання не було визначено;

- копії протоколу спільного засідання адміністрації ДП «ЛІАЦ» та виконавчого комітету первинної профспілкової організації ДП «Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики «Укрлісконсалтинг» від 19.01.2017 та наказу № 5 від 19.01.2017 «Про преміювання працівників підприємства за підсумками роботи за 2016 рік», Положення про преміювання працівників ДП «ЛІАЦ», які містять відомості про обставини виділення премій, у результаті яких було витрачено 940 429,45 грн за рахунок активів основних фондів;

- копії протоколу № 2 від 19.01.2017 засідання тимчасової комісії з проведення огляду технічного стану будівель та споруд ДП «ЛІАЦ» про рекомендації щодо укладення договору з поточного ремонту та капітального ремонту будівель та споруд, договорів підряду № 10/02/17-4 від 10.02.2017 та № 10/02/17-5 від 10.02.2017, які підтверджують факт наявності договірних відносин між ДП «ЛІАЦ» та ТОВ «БМК «ОСНОВА БУДІВНИЦТВА»;

- копії протоколів допиту свідків ОСОБА_18 (від 21.06.2017) та ОСОБА_4 (від 24.09.2018), які повідомили інформацію щодо обставин, досудове розслідування яких здійснюється у даному кримінальному провадженні, та інші докази, долучені детективом до клопотання.

Досліджені докази свідчать про те, що дійсно могли мати місце обставини про які зазначається у клопотанні органу досудового розслідування, а також формують у слідчого судді внутрішнє переконання щодо причетності ОСОБА_1 до цих дій, які органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 5 ст. 191 та ч. 5 ст. 191 КК України.

Надаючи оцінку запереченням сторони захисту слідчий суддя зазначає, що на даний момент вирішується питання про можливість вчинення вказаних кримінальних правопорушень саме ОСОБА_1 , і факт того, що до прийняття рішень щодо виділення коштів ДП «ЛІАЦ» на преміювання та для проведення ремонту будівель можуть бути причетні інші службові особи ДП «ЛІАЦ», не спростовує існуючої можливості вчинити ці кримінальні правопорушення ОСОБА_1 .

Крім того, доводи сторони захисту щодо порушення вимог процесуального закону під час повідомлення ОСОБА_1 про підозру були спростовані прокурором у судовому засіданні. Так, прокурор Семак І.А. надав копію постанови про виправлення описки в постанові про об`єднання кримінальних проваджень від 15.05.2020, у якій зазначалось, що при винесенні постанови про об`єднання кримінального провадження за № 420180000000003018 від 03.12.2018 за ч. 5 ст. 191 КК України з провадженням № 52020000000000308 від 07.05.2020 за ч. 5 ст. 191 КК України, в п. 1 резолютивної частини помилково зазначено, що об`єднаному кримінальному провадженню присвоюється номер № 52020000000000308, тоді як належало бути вказаним № 420180000000003018. Отже, слідчий суддя робить висновок, що ОСОБА_1 було належним чином повідомлено про підозру у межах кримінального провадження № 420180000000003018 від 03.12.2018, а помилка, допущена прокурором у постанові про об`єднання кримінального провадження від 15.05.2020, є технічною.

Зазначені обставини підтверджують наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості. Це може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу. а саме - застави.

4.2. Щодо існування ризиків

В обґрунтування клопотання детектив посилається на існування таких ризиків:

- ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду;

- ризик незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні;

- ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Так відповідно до клопотання існування ризику переховування від органів досудового розслідування зумовлене:

- тяжкістю покарання за інкриміновані ОСОБА_1 злочини, а саме позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років без можливості призначення порання більш м`якого, ніж передбачено законом, з повною конфіскацією майна;

- наявністю достатніх майнових ресурсів, у тому числі готівкових коштів для такого переховування (9200 дол. США в його розпорядженні та коштів у сумі 4300 дол. США в розпорядженні його дружини), належність дружині підозрюваного ОСОБА_20 на праві приватної власності квартири у АДРЕСА_2 ;

-наявністю паспорта громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 від 23.09.2016, дійсний до 23.09.2026.

В обґрунтування існування ризику незаконного впливу на свідків та експертів у цьому ж кримінальному провадженні детектив посилається, зокрема, на те, що свідчення свідків по справі, зокрема, ОСОБА_4 , ОСОБА_18 , ОСОБА_21 , матимуть важливе значення для доказування у кримінальному провадженні лише у разі їх надання в ході судового розгляду із забезпеченням права обвинуваченого на перехресний допит. Факт проведення по справі судової економічної експертизи, висновок якої має важливе значення для доказування обставин кримінального правопорушення, так само матимуть важливе значення в ході судового провадження, а тому можливість підозрюваного впливати на експертів необхідно обмежити.

Існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином детектив обґрунтовує можливістю використання ОСОБА_1 своїх зв`язків з огляду на соціальне становище та коло спілкування, яке вбачається, зокрема з того, що ОСОБА_1 працював на керівних посадах в органах Дергеокадастру, Держлісагентства та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - для здійснення тиску на інших, крім свідків, учасників кримінального провадження з метою схилити їх до приховання від слідства наявних у розпорядженні відомостей, речей і документів, зміни або знищення таких речей і документів, з метою перешкодити реалізації співробітниками органу досудового розслідування, прокуратури та судом належній реалізації їх повноважень.

Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення, слідчий суддя виходить із такого.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Зокрема доказами на обґрунтування ризику можуть бути зокрема фактичні знищення, ховання або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; показання свідків, про намір підозрюваного вчинити дії особи, спрямовані на знищення, схов або спотворення важливих для слідства речей чи документів, спроба підозрюваної особи вчинити дії направлені на знищення доказів - підтверджені документально; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні - підтверджені документально; документи, підтверджуючі, що підозрюваний вчиняв подібні дії у минулому, показання свідків, дані про особу, підтверджуючі його протиправну поведінку; інформація про притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності, інформація про кримінальні зв`язки особи; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином - підтверджене документально; необхідні докази того, що особа вчиняє якісь конкретні дії, направлені на створення перешкод правосуддю.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існує ризик того, що підозрюваний ОСОБА_1 зможе переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.

Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 . Так злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, є особливо тяжким корупційним злочином, відповідальність за вчинення якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Звільнення від кримінальної відповідальності чи звільнення від відбування покарання з випробуванням, за вчинення цих злочинів КПК України не передбачено. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

При оцінці цього ризику слідчий суддя також враховує той факт, що у межах цього кримінального провадження розслідуються обставини спричинення майнових збитків Державному бюджету України, які були спричинені ДП «ЛІАЦ» у розмірі 940 429,45 грн та 2 992 654,00 грн.

Також слідчий суддя бере до уваги майновий стан підозрюваного та членів його сім`ї.

Так відповідно до інформації, відображеної у поданій ОСОБА_1 декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, за 2019 рік, копія якої надано стороною захисту, підозрюваний отримав заробітну плату за основним місцем роботу у розмірі 233 721 грн. та має готівкові кошти у розмірі 7 050 доларів США. У декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019 рік дружина підозрюваного ОСОБА_20 вказала, що на праві власності у неї перебуває квартира у м. Київ, набута 11.04.2018 , нею було отримано заробітну плату у розмірі 95 001 грн., та є готівкові кошти у розмірі 4 000 дол. США. Наявність зазначених грошових коштів обумовлюють можливість переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду як на території України, так і за її межами.

Наведені обставини у сукупності із тяжкістю можливого покарання дають підстави для висновку про існування ризику переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування чи суду.

Доводи, наведені стороною захисту, не спростовують встановлених обставин. Сам лише факт, що до цього часу ОСОБА_1 не вчиняв дій із переховування від органів досудового розслідування, не виключає, що в залежності від обставин, які можуть бути встановлені у ході досудового розслідування, останній не вдасться до таких дій. Крім того, сторона захисту стверджує, що наявний карантинний режим на території України унеможливлює виїзд підозрюваного за кордон. З цим доводом слідчий суддя не може погодитись, адже карантинні обмеження мають тимчасовий характер, на даний момент вони поступово послаблюються, а тому внутрішнє та міжнародне сполучення частково відновлюється.

Обґрунтованим вважає слідчий суддя і твердження сторони обвинувачення щодо існування ризику незаконного впливу на свідків та експертів у цьому кримінальному провадженні.

Оцінюючи існування цього ризику слідчий суддя бере до уваги той факт, що ОСОБА_1 , у період можливого вчинення кримінального правопорушення, виконував обов`язки генерального директора ДП «ЛІАЦ», а тому мав певний адміністративний вплив на працівників цього державного підприємства. Оскільки більшість свідків у кримінальному провадженні є працівниками ДП «ЛІАЦ», вони працювали під керівництвом ОСОБА_1 , слідчий суддя не виключає, що підозрюваний, усвідомлюючи покарання, яке передбачає ч. 5 ст. 191 КК України, та користуючись інформацію, яка стала відома йому про кожного працівника ДП «ЛІАЦ» під час виконання обов`язків генерального директора, зможе використати цю інформацію та набуті зв`язки для того, щоб здійснити певний тиск на свідків задля зміни ними показання чи надання показань, вигідних для нього.

При оцінці існування цього ризику слідчий суддя також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

З цих підстав, враховуючи характер вчиненого кримінального правопорушення, слідчий суддя погоджується із тим, що на теперішній час існує ризик того, що ОСОБА_1 , може вчинити дії із тиску на свідків з метою зміни наданих ними свідчень.

Проте в частині можливості тиску на експертів у кримінальному провадженні, слідчий суддя не може погодитись з позицією сторони обвинувачення. У клопотанні детектив не навів жодних об`єктивно існуючих фактів, які б могли свідчити про можливість ОСОБА_1 впливати на експертів, та не вказав жодних можливих ситуацій, за яких такий тиск може здійснюватись. Припущень про можливість здійснення тиску з боку підозрюваного не достатньо для того, щоб встановлювати обмеження у спілкуванні з експертами у справі, а тому висновок про наявність ризику незаконного впливу на експертів у кримінальному провадженні є необґрунтованим.

Також слідчий суддя вважає, що у клопотанні не було наведено конкретних фактів, які б вказували на те, що ОСОБА_1 буде перешкоджати кримінальному провадженню. Єдиним аргументом на підтвердження існування цього ризику є вказівка на можливість використання підозрюваним своїх зв`язків з огляду на соціальне становище та коло спілкування. У клопотанні детектив зазначає, що таке перешкоджання може виявитись для здійснення тиску на інших, крім свідків, учасників кримінального провадження, однак не конкретизує хто ці учасники, яким чином ОСОБА_1 може впливати на них, які відомості містяться у їх розпорядженні та можуть бути приховані. Крім цього, обставинам на які посилається сторона обвинувачення в обґрунтування цього ризику була надана оцінка в контексті існування ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Отже у судовому засіданні стороною обвинувачення доведено існування ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування, суду та ризику незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

4.3. Значення інших обставин в контексті встановлених ризиків та з`ясування можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу, який зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється (ст. 178 КПК України).

Так, під час судового засідання стороною захисту було долучено копії документів, які:

- характеризують майновий стан підозрюваного, а саме декларації підозрюваного та його дружини, містять відомості щодо утриманців;

- характеризують особу підозрюваного, а саме характеристику з місця роботи з КП КМР по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо», характеристику як мешканця будинку АДРЕСА_2 , грамоти та подяки, видані ОСОБА_1 та довідки про результати перевірки , передбаченої ЗУ «Про очищення влади».

Згідно з ч. 1 ст. 182 КК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Проте з урахуванням доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , характеру та обставин справи, дійшов висновку, що на теперішній час, застосування більш м`яких запобіжних заходів, як-то особистого зобов`язання чи особистої поруки не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків.

4.4. Щодо розміру застави

Вирішуючи питання про розмір застави слідчий суддя виходив із такого.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

У той же час слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави (абзац 4 п. 16 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» № 511-550/0/4-13 від 04.04.2013).

Таким чином, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

У клопотанні про застосування запобіжного заходу детектив просить визначити ОСОБА_1 заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів у сумі 608 100,00 грн.

Визначаючи таку суму детектив враховував: розмір шкоди, яка становить майже 4 млн. грн., встановлені ризики та майновий стан підозрюваного та членів його сім`ї.

Відповідно до інформації, відображеної у поданих ОСОБА_1 та його дружиною ОСОБА_20 деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, за 2019 р., у власності дружини підозрюваного перебуває квартира у м. Києві, за 2019 рік ним було отримано дохід у виді заробітної плати у розмірі 233 721 грн., а дружина отримала -95 001 грн. ОСОБА_1 має готівкові кошти у розмірі 7 050 доларів США, а у дружини наявні готівкові кошти у розмірі 4 000 дол. США.

З наданих стороною захисту доказів вбачається, що ОСОБА_1 на даний момент утримує свою дружину ОСОБА_20 , яка була звільнена 01.08.2019, малолітню дитину ОСОБА_22 .

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя з урахуванням характеру злочину, попереднього розміру завданої шкоди, майнового стану підозрюваного, доведених ризиків, вважає, що застава, зазначена у клопотанні детектива є непомірною для підозрюваного, а тому вона має бути зменшена та встановлена у розмірі 80 прожиткових мінімумів (168 160 грн.).

З огляду на наявні відомості, що характеризують особу підозрюваного, відомості щодо його майнового стану, розміру шкоди, слідчий суддя вважає, що застава у розмірі 168 160 грн. разом із покладеними судом обов`язками є такою, що здатна забезпечити виконання належної процесуальної поведінки з боку підозрюваного.

4.5. Щодо обов`язків, визначених у ч. 5 ст. 194 КПК України, які належить покласти на підозрюваного

У клопотанні детектив просив покласти на підозрюваного ОСОБА_1 такі обов`язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1) прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;

2) не відлучатися із населеного пункту, де знаходиться його зареєстроване місце проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з будь-якими іншими особами з приводу обставин, викладених в письмовому повідомленні про підозру ОСОБА_1 в кримінальному провадженні № 42018000000003018, крім своїх захисників, слідчих, детективів, прокурорів, слідчого судді, суду;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У зв`язку із доведенням прокурором існування ризиків переховування від органів досудового розслідування та суду, а також незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні слідчий суддя вважає обґрунтованими вимогу детектива щодо покладення саме таких обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Водночас слідчий суддя вважає, що достатнім буде встановити обов`язок утримуватись від спілкування лише з свідками у кримінальному провадженні, а не з будь-якими іншими особами. У клопотанні не визначено яких саме осіб має на увазі детектив і яка мета буде досягнена у разі встановлення такого процесуального обов`язку. Сторона обвинувачення довела лише необхідність утримуватись від спілкування зі свідками, а тому в цій частині клопотання потрібно задовольнити частково.

З урахуванням проживання підозрюваного разом з родиною у місті Києві, місця його роботи у місті Києві, проживання його батьків у Київській області, обов`язок не відлучатися із населеного пункту без дозволу слідчого, прокурора або суду необхідно застосувати з урахуванням цієї території.

Обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців (ч. 7 ст. 194 КПК України).

Таким чином, строк виконання обов`язків слід визначити до 24.07.2020 включно.

За наведених вище обставин клопотання детектива П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Кальки І.З. про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави належить задовольнити частково.

Керуючись статтями 177, 178, 182, 194, 372 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання детектива П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Кальки І.З. про застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо ОСОБА_1 задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді застави - 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 168 160 гривень (сто шістдесят вісім тисяч сто шістдесят) гривень

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 такі обов`язки:

1) прибувати до детективів Національного антикорупційного бюро України, в провадженні яких перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;

2) не відлучатися із м. Києва та Київської області без дозволу детектива, прокурора або суду;

3) повідомляти детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з свідками, визначеними детективом у кримінальному провадженні № 42018000000003018;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії, покладених слідчим суддею обов`язків визначити до 24 липня 2020 року включно.

Застава може бути внесена підозрюваним, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за реквізитами: код ЄДРПОУ - 42836259, номер рахунка за стандартом IBAN UA678201720355279004000096000.

Роз`яснити підозрюваному, що він не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз`яснити підозрюваному, що в разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Контроль за виконанням ухвали в частині виконання покладених на підозрюваного обов`язків покласти на прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, що здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42018000000003018.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя Т. Р. Хамзін