Document No. 89563344

Справа № 991/4110/20

1-кп/991/44/20

УХВАЛА

26 травня 2020 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючий - Маслов В.В.,

судді - Строгий І.Л., Федорак Л.М.,

учасники кримінального провадження:

секретар судового засідання - Луганський О.Ю.,

прокурор - Козачина С.С., Макар О.І.,

обвинувачені - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисники - Мельник Д.М., Матяш Т.В.,

розглядаючи у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 22019270000000053 стосовно обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Ніжин, Чернігівської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369, ч. 4 ст.27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 369 КК України,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 25.05.2020 призначено підготовче судове засідання у зв`язку із надходженням від начальника шостого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Козачини С.С. обвинувального акта з додатками у кримінальному провадженні № 22019270000000053, стосовно обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369, ч. 4 ст.27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 369 КК України.

У підготовчому судовому засіданні судом з`ясовано думку учасників судового провадження щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта чи наявності підстав для прийняття рішень, передбачених п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, зокрема, про закриття провадження, повернення обвинувального акта прокурору, направлення обвинувального акта до відповідного суду для визначення підсудності.

Прокурори просили суд призначити судовий розгляд у цьому кримінальному провадженні, посилаючись на відповідність обвинувального акта вимогам кримінального процесуального законодавства та відсутність підстав для направлення обвинувального акта до іншого суду для визначення підсудності, закриття кримінального провадження чи повернення обвинувального акта прокурору.

Захисник Мельник Д.М. заявив клопотання про повернення обвинувального акта прокурору.

Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та захисник Матяш Т.В. підтримали заявлене клопотання про повернення обвинувального акта з підстав, зазначених захисником Мельник Д.М . у клопотанні.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 26.05.2020 у задоволенні заявленого захисником ОСОБА_4 клопотання про повернення обвинувального акта прокурору було відмовлено.

Інші клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, закриття провадження, затвердження угоди чи направлення обвинувального акта до відповідного суду для визначення підсудності суду не заявлялись.

Таким чином, заслухавши позицію прокурорів, обвинувачених, їх захисників, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, судом встановлено, що кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до ст. 33-1 КПК України та п. 20-2 його Перехідних положень, підсудне Вищому антикорупційному суду, оскільки у цьому кримінальному провадженні висунуто обвинувачення, зокрема, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369, ч. 4 ст.27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 369 КК України та наявна умова, передбачена п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України. Виділення в окреме провадження матеріалів кримінального провадження, в частині, яка не віднесена до підсудності Вищого антикорупційного суду, може негативно вплинути на повноту судового розгляду, а тому таке виділення на переконання суду, є недоцільним.

Підстави для прийняття рішень про затвердження угоди, закриття провадження, повернення обвинувального акта прокурору, направлення обвинувального акта до відповідного суду для визначення підсудності відсутні. Обвинувальний акт відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства, що містяться у ст. 291 КПК України.

Не встановивши підстав для прийняття рішень, передбачених п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд, керуючись ч. 1 ст. 315 КПК України, перейшов до вирішення питань, пов`язаних з підготовкою до судового розгляду.

У зв`язку із цим, судом було з`ясовано думку учасників судового провадження щодо необхідних підготовчих дій.

Прокурор просив провести судовий розгляд у відкритому судовому засіданні, з викликом учасників судового провадження.

Також прокурор просив викликати для допиту під час судового розгляду свідків, згідно із зазначеним у клопотанні переліком.

Ухвалою суду від 26.05.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, вказане клопотання прокурора було задоволено.

Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , захисники Мельник Д.М., Матяш Т.В., також, вказали на необхідність проведення судового розгляду у відкритому судовому засіданні, з викликом учасників судового провадження.

За таких обставин, суд вважав за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у даному кримінальному провадженні, який здійснювати у відкритому судовому засіданні, колегіально судом у складі трьох суддів, за участі прокурорів, захисників та обвинувачених, з викликом свідків, заявлених прокурором.

Також, у відповідності до п. 6 ч. 3 ст. 314, ст. 314-1 КПК України, суд, з метою забезпечення інформацією, що характеризує ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вважав за необхідне доручити Філії Центру пробації у м. Києві та Київській області скласти щодо обвинувачених досудову доповідь.

Крім того, сторонами судового провадження були заявлені клопотання щодо обраного обвинуваченим запобіжного заходу.

Так, прокурор Макар О.І. подав до суду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту та обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, стосовно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Натомість захисниками обвинувачених було подано клопотання про зміну запобіжного заходу з домашнього арешту на особисте зобов`язання з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України

За змістом клопотання щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , прокурор просив суд продовжити останньому строк запобіжного заходу у виді домашнього арешту із забороною залишати житло в нічний час з 22 год 00 хв до 6 год 00 хв на 60 (шістдесят) днів, а саме до 12.08.2020.

Також, просив суд покласти (продовжити строк дії) обов`язки на обвинуваченого ОСОБА_1 , передбачені ст. 194 КПК України, а саме: 1)прибувати до прокурора або суду за кожним їх викликом та вимогою; 2) утримуватися від спілкування із обвинуваченим ОСОБА_2 , свідками ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , а також службовими особами Київської міської державної адміністрації, Міністерства культури України, Українського державного інституту культурної спадщини, засновниками, представниками та керівниками ТОВ «Фірма «Катран-К»; 3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 4) носити електронний засіб контролю.

Крім того, у клопотанні щодо обвинуваченого ОСОБА_2 , прокурор просив суд продовжити останньому строк запобіжного заходу у виді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово на 60 (шістдесят) днів, тобто до 09.08.2020.

Також, просив продовжити строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_2 , передбачених ст. 194 КПК України, а саме: 1) цілодобово не залишати місце постійного проживання - квартиру АДРЕСА_3 без дозволу прокурора або суду; 2) прибувати до прокурора або суду за кожним їхнім викликом та вимогою, залежно від стадії кримінального провадження; 3) не відлучатися із м. Києва без дозволу детектива, прокурора або суду; 4) повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 5) утримуватися від спілкування із обвинуваченим ОСОБА_1 , свідками ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , а також службовими особами Київської міської державної адміністрації, Міністерства культури України, Українського державного інституту культурної спадщини, засновниками, представниками та керівниками ТОВ «Фірма «Катран-К»; 6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Обґрунтовуючи необхідність продовження щодо обвинувачених саме такого виду запобіжного заходу як домашній арешт, прокурор посилався на наявність обґрунтованого обвинувачення щодо вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. З ст. 369, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 369 КК України, за обставин, визначених в обвинувальному акті, а також на наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачені можуть здійснити дії, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

На переконання прокурора, на час підготовчого судового засідання вказані ризики не зменшилися та продовжують існувати з огляду на наступні обставини.

Існування ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від суду прокурор обґрунтовує тяжкістю злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 ; наявністю стійких зв`язків із працівниками правоохоронних органів, службовими особами органів державної влади, які можуть бути використані останнім для переховування від органів досудового розслідування та суду; наявністю тісних соціальних зав`язків на тимчасово окупованій території України; схильністю до ігнорування приписів кримінального процесуального законодавства.

Обґрунтовуючи існування ризику незаконного впливу обвинуваченим ОСОБА_1 на свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, прокурор посилається на тривалість вчинення останнім злочинних дій, спрямованих на шахрайство в особливо великому розмірі та підбурювання до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають особливо відповідальне становище. Можливість впливу на іншого обвинуваченого у кримінальному провадженні прокурор пов`язує як із соціальним статусом ОСОБА_1 , так і з наявністю між ним та обвинуваченим ОСОБА_2 родинних зв`язків, що свідчить про можливість останніх з метою уникнення кримінальної відповідальності узгоджувати спільні дії, що мало місце на всіх етапах досудового розслідування. Можливість впливу на інших осіб у кримінальному провадженні - свідків, спеціалістів, експертів, понятих прокурор пов`язує із наявністю у ОСОБА_1 стійких зав`язків серед службових осіб органів державної влади, які він в силу наявності впливу на цих осіб, зможе використати для незаконного впливу як на свідків, так і понятих та інших осіб у цьому кримінальному провадженні. Також, відповідний ризик прокурор обґрунтовує наявністю у ОСОБА_1 , вогнепальної зброї, носіння якої останній допускає і у громадських місцях, та встановленням факту висловлення ОСОБА_1 , наміру здійснення вбивства одного зі свідків у кримінальному провадженні.

Ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_2 від суду прокурор обґрунтовує тяжкістю інкримінованих йому злочинів; можливістю використання зв`язків ОСОБА_1 із працівниками правоохоронних органів, службових осіб органів державної влади, для переховування від органів досудового розслідування та суду; наявністю тісних соціальних зв`язків із широким колом осіб, які проживають за кордоном або на тимчасово окупованій території України; багаторазовими виїздами протягом 2014-2017 років за межі України, зокрема до Республіки Австрія, Республіки Польща, Республіки Білорусь, Російської Федерації, що може свідчити про наявність у нього стійких зв`язків у цих державах та використання їх з метою переховування від органів досудового розслідування.

Ризик незаконного впливу на потерпілих, свідків, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста прокурор обґрунтовує тривалістю вчинення ОСОБА_2 злочинних дій. Можливість впливу на іншого обвинуваченого у кримінальному провадженні прокурор пов`язує із наявністю між обвинуваченим та ОСОБА_1 родинних зв`язків, що свідчить про те, що останні, з метою уникнення кримінальної відповідальності зможуть узгодити спільні дії, що мало місце на всіх етапах вчинення кримінального правопорушення. Прокурор також вказує на наявність у ОСОБА_2 зв`язків у судових та правоохоронних органах, що може бути використано для штучного створення доказів та незаконного притягнення до відповідальності ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , з метою тиску на них та примушування до зміни показань, а також для впливу на понятих, які брали участь у першочергових слідчих діях та свідків у кримінальному провадженні.

В обґрунтування вказаних клопотань, прокурор також зазначає, що інші запобіжні заходи, ніж домашній арешт, неможливо застосувати зважаючи на те, що клопотань про особисту поруку не надходило, як і клопотань обвинуваченого щодо обрання відносно нього запобіжного заходу у виді застави із підтвердженням можливості її сплати, а особисте зобов`язання не забезпечить запобігання існуючим ризикам.

У клопотаннях про зміну запобіжного заходу з домашнього арешту на особисте зобов`язання, захисники обвинувачених посилались на наступні обставини.

Захисник Мельник Д.М. вказував, що стороною обвинувачення не надано жодних доказів на підтвердження того, що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватися від суду. Паспорт громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 здав на зберігання слідчому у кримінальному провадженні та постійно носить засіб електронного контролю, що підтверджує відсутність порушень ухвали слідчого судді з його боку. Він є у санацкійних списках Російської Федерації, а тому виїзд у Росію або «ДНР» для нього не можливий. Крім того, неможливість виїзду обвинуваченим до Російської Федерації захисник пояснював складними бюрократичними процедурами, що передбачені законодавством цієї держави. Також зазначав, що положення національного законодавства та передбачена ним міжвідомча інформаційно-телекомунікаційна система «Аркан», на даний час, унеможливлюють перетин кордону особами, яким обраний запобіжний захід. Для перетину лінії розмежування з непідконтрольними Україні територіями існує законодавча вимога щодо отримання спеціального дозволу, проте стороною обвинувачення не доведено тієї обставини, що обвинувачений вчиняв спроби отримати такий дозвіл. Крім того, в Україні запроваджені карантинні заходи, відповідно до яких, заборонене пересування навіть між містами України, закритий кордон, припинено авіа, авто та залізничне сполучення з іноземними країнами, що унеможливлює виїзд будь-якої особи за кордон України. Захисник також вказував, що ризик незаконного впливу ОСОБА_1 на інших учасників провадження недоведений, оскільки у провадженні відсутні потерпілі, а основні свідки, є «агентами СБУ та НАБУ», на яких неможливо впливати. Таким чином, на переконання захисника, прокурор обґрунтовує застосування запобіжного заходу лише тяжкістю покарання, яке може бути призначене обвинуваченим, що не відповідає практиці ЄСПЛ та принципу верховенства права. Всі зазначені прокурором ризики, на думку захисника, можна нівелювати носінням електронного засобу контролю, який одночасно забезпечить контроль за пересуванням та місцезнаходженням ОСОБА_1 , але не перешкоджатиме життєдіяльності та роботі останнього. Крім того, захисник посилався на позитивно характеризуючі ОСОБА_1 обставини.

Захисник Матяш Т.В., посилалась на те, що ризики, на підставі яких було застосовано запобіжний захід є необґрунтованими. Спростовуючи наявність існування ризиків переховування обвинуваченого ОСОБА_2 від суду та ризику впливу останнього на інших учасників кримінального провадження, захисник посилалась на обставини, аналогічні тим, що зазначені у клопотанні захисника Мельника Д.М. Разом із тим, додатково зазначила, що ОСОБА_2 потребує постійного медичного обстеження та допомоги, в зв`язку із чим постійно змушений був звертатися до слідчого за дозволом покинути місце постійного проживання для отримання медичної консультації та лікування. У зв`язку із тим, що суд може надавати такий дозвіл тільки після розгляду клопотання в судовому засіданні, подальше тримання під домашнім арештом може позбавити ОСОБА_2 можливості отримання вчасної медичної допомоги. Оскільки лікарі, які протягом багатьох років, лікують ОСОБА_2 , знаходяться як в Києві, так і в Київській області, в нього постійно виникає необхідність залишення постійного місця проживання та Києва. Крім того, захисник посилалась на позитивно характеризуючі ОСОБА_2 обставини.

У судовому засіданні сторона обвинувачення заперечувала щодо клопотань захисників, а останні висловили заперечення щодо клопотань прокурора, посилаючись на їх необґрунтованість.

Обвинувачений ОСОБА_1 додатково зазначив, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час не дозволяє йому працювати після 22 години, а тому просив змінити його на інший, у вигляді особистого зобов`язання. Натомість обвинувачений ОСОБА_2 , наполягаючи на зміні запобіжного заходу посилався на незадовільний стан свого здоров`я, у зв`язку із чим він постійно потребує лікування та відвідування медичних установ, що неможливо здійснювати в умовах цілодобового домашнього арешту.

Заслухавши доводи сторін та дослідивши надані документи, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту ОСОБА_1 підлягає задоволенню, клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту ОСОБА_2 слід задовольнити частково, а клопотання захисників Мельника Д.М. та Матяш Т.В. про зміну запобіжного заходу обвинуваченим задоволенню не підлягають, з огляду на таке.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.04.2020 до підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до 12.06.2020 включно із забороною залишати житло в нічний час з 22 год 00 хв до 6 год 00 хв. Продовжено строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.04.2020 підозрюваному ОСОБА_2 продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово до 09.06.2020. Продовжено строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Підготовче судове засідання відбувається згідно з правилами, передбаченими КПК України для судового розгляду (ч. 2 ст. 314 КПК України). У ході судового розгляду кримінального провадження вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України, якою, зокрема, врегульовано порядок застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на стадії досудового розслідування (ч. 2 ст. 331 КПК України).

За змістом ч. 1, 2, 6 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора, в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України (порядок продовження строку тримання під вартою). При цьому, законодавцем не вказаний максимальний строк домашнього арешту під час судового розгляду, а тому цей строк може продовжуватись до закінчення провадження.

Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 199 КПК). Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що (1) обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, (2) обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою (ч.3, 5 ст. 199 КПК).

Розглядаючи клопотання прокурора та захисників щодо застосованого до обвинувачених запобіжного заходу, суд мав перевірити чи продовжують існувати ризики, які були заявлені прокурором, їх обґрунтованість та чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

При цьому суд враховував наступне.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні (п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Сторона обвинувачення у клопотанні посилалась на наявність двох ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме на ризик переховування обвинувачених від суду і ризик незаконного впливу обвинувачених на свідків та інших осіб у кримінальному провадженні.

Колегія суддів погоджується з доводами, наведеними у клопотаннях прокурора про продовження існування ризику переховування від суду.

Вказаний ризик суд оцінює з огляду на обставини кримінального провадження та обставини, що стосуються безпосередньо обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Ризик переховування обумовлюється можливістю притягнення обвинувачених до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для обвинувачених наслідками і суворістю передбаченого покарання, оскільки злочини, у яких обвинувачуються ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передбачають покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна.

Крім того, звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом, за вчинення корупційного злочину КК України не передбачено (ст. 69, 75 КК України).

Також, вищезазначений ризик переховування від суду оцінюється судом з урахуванням обставин, пов`язаних з даними щодо обвинувачених. Зокрема, суд бере до уваги, що 06.08.2019 ОСОБА_1 у бесіді зі ОСОБА_6 розповідав йому як надавав рекомендації народному депутату України припинити ходити на допити за викликами слідчих, користуючись депутатським імунітетом, також розповідав про те як він особисто, приблизно, півроку ухилявся від викликів слідчих по двом кримінальним справам, в тому числі, відмовляючи на їх виклики в грубій нецензурній формі.

У ході підготовчого судового засідання обвинувачений ОСОБА_1 спростовував, що зміст вказаної розмови був направлений на протидію слідству та пояснював, що виклики народного депутата України були незаконними.

Такі доводи обвинуваченого фактично зводяться до оцінки законності процесуальної діяльності правоохоронного органу та не є предметом оцінки суду у даному кримінальному провадженні. Проте зміст відповідної розмови від 06.08.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 дає підстави суду дійти висновку, що ОСОБА_1 , може проявляти схильність до ігнорування приписів кримінального процесуального законодавства, що свідчить про високий ризик ухилення від суду.

Суд погоджується також з доводами сторони обвинувачення, що наявність у обвинуваченого ОСОБА_1 тісних соціальних зв`язків із працівниками правоохоронних органів, службовими особами органів державної влади вказує на можливість переховування від суду як самого ОСОБА_1 так і сприяння останнім у переховуванні обвинуваченому ОСОБА_2 .

У клопотанні прокурора вказаний ризик також обґрунтовується можливістю вибуття ОСОБА_1 на територію Російської Федерації чи тимчасово окуповану територію України, оскільки зі слів останнього отримав пропозицію посади міністра на цій території. ОСОБА_2 за змістом клопотання прокурора теж за час проживання на території Донецької області встановив стійкі соціальні зв`язки із широким колом осіб, в тому числі й тих, які зараз проживають за кордоном або на тимчасово окупованій території України, що створює можливість подальшого виїзду ОСОБА_2 за межі території України або переїзду на тимчасово окуповану територію України з метою подальшого переховування від органів досудового слідства та суду. Протягом 2014-2017 років ОСОБА_2 неодноразово перетинав державний кордон, виїжджаючи, зокрема до: Республіки Австрія, Республіки Польща, Республіки Білорусь, Російської Федерації і може мати стійкі зв`язки з особами, які постійно або тимчасово проживають у вказаних державах, а так само використати ці зв`язки з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від суду. Крім того, близька особа для обох обвинувачених - ОСОБА_9 є власником квартири у Донецьку.

Заперечення захисту щодо цього полягають у тому, що обвинувачений ОСОБА_1 включений до санкційного списку Російської Федерації, тому виїзд для нього на територію Російської Федерації чи тимчасово окупованої території України неможливий. Крім того, сторона захисту посилалась на положення законодавства Російської Федерації та національного законодавства, що унеможливлюють офіційне перебування обвинувачених на території вказаної держави чи тимчасово окупованій території України. Також, обвинувачений ОСОБА_1 стверджував, що ніяких пропозицій щодо посад на тимчасово окупованій території він не отримував, а його висловлювання про це невірно інтерпретовані.

Вказані аргументи захисту суд відхиляє, оскільки за змістом введені обмеження не передбачають заборони перетину кордону з Російською Федерацією, а пов`язані із застосуванням спеціальних економічних заходів. Крім того, ризик ухилення від суду шляхом втечі на територію іншої держави чи на тимчасово окуповану територію України полягає не лише у можливості офіційного перетину кордону чи лінії розмежування, а і можливістю здійснення відповідних дій поза межами офіційних пунктів пропуску.

Таким чином, фактичні дані кримінального провадження та особисті обставини щодо обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в сукупності дають підстави суду дійти висновку про наявність ризику переховування від суду.

Також, суд погоджується з доводами прокурора щодо наявного ризику незаконного впливу обвинувачених на свідків, один на одного, експертів, спеціалістів, понятих.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, суд враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Суд погоджується також із посиланням прокурора на те, що ризик можливого впливу обвинувачених один на одного у кримінальному провадженні та можливість узгодження між ними показань підтверджується як спільною зацікавленістю у цьому, так і наявністю родинних зв`язків між ними. Зокрема, дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_10 , згідно з відомостями з Державного реєстру актів цивільного стану є рідною сестрою обвинуваченого ОСОБА_2 .

Крім того, суд бере до уваги посилання прокурора на висловлювання обвинуваченого ОСОБА_1 , що можуть свідчити про намір вбити свідка та заявника у цьому провадженні - ОСОБА_6 . Вказану обставину суд оцінює як досить вірогідну загрозу впливу на свідків та іншого обвинуваченого.

Крім того, з протоколу огляду речей і документів від 15.08.2019, а саме блокноту ОСОБА_1 , вилученого під час обшуку, вбачається наявність зв`язків та контактів ОСОБА_1 із працівниками судових та правоохоронних органів, що також вказує на можливість здійснювати тиск на свідків.

Згідно з клопотанням прокурора, під час огляду мобільного телефону ОСОБА_2 15.08.2019, також була встановлена наявність зв`язків останнього із працівниками судових та правоохоронних органах, що можуть використовуватись з метою тиску на свідків та примушування їх до зміни показань.

Зазначені вище соціальні зв`язки обвинувачених, а також зміст розмов ОСОБА_1 , на переконання суду, доводять існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Дослідивши інші обставини з метою оцінки наявних ризиків, суд бере до уваги наступне.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 місті Донецьку, зареєстроване місце проживання у АДРЕСА_5 , має трьох дітей.

З 2017 року по серпень 2019 року ОСОБА_1 обіймав посаду заступника міністра, раніше радника міністра, був народним депутатом України шостого скликання Верховної Ради України, заступником голови Донецької обласної державної адміністрації, помічником-консультантом народного депутата України, заступником голови Кіровської районної ради міста Макіївки, секретарем Макіївського міського комітету Соціалістичної партії України. Також ОСОБА_1 має відзнаки та нагороди.

Обвинувачений ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , у м. Ніжин Чернігівської області, проживає у м . Київ , є особою з інвалідністю II групи та пенсіонером; проживає однією родиною з ОСОБА_11 , до кримінальної відповідальності не притягувався.

Хоча зазначені характеристики не містять негативних даних щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , проте вони, з огляду на вищенаведені обставини, не є настільки переконливими та вагомими, щоб знизити встановлені судом ризики до маловірогідності чи до їх виключення на цьому етапі судового провадження.

Оцінюючи можливість застосування щодо обвинувачених більш м`яких запобіжних заходів (такими є: особисте зобов`язання; особиста порука; застава), які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, суд бере до уваги наведені вище характеристики кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , та вагомість встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

При цьому суд погоджується з доводами прокурора про те, що на даному етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і зможе запобігти цим ризикам.

Обвинувачений ОСОБА_1 , та його захисник не навели переконливих відомостей, що запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло в нічний час з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин суттєво обмежує виконання обвинуваченим своїх робочих функцій, а тому з цих підстав суд відхиляє відповідні доводи сторони захисту, про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання.

Так само, стороною захисту не було наведено обґрунтованих доводів, які б вказували на те, що застосування до обвинувачених найбільш м`якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, зможе запобігти наявним ризикам.

Водночас, суд вважає, що заборона залишати житло разом із встановленням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, забезпечить належну процесуальну поведінку обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і сприятиме запобіганню ризикам переховування від суду, незаконного впливу на свідків, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста, понятих.

Разом із тим, суд вважає обґрунтованими посилання захисника Матяш Т.В. на необхідність врахування незадовільного стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю, має ряд документально підтверджених захворювань, які потребують частого відвідування медичних закладів, що є ускладненим із застосованим щодо нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

У ході судового засідання прокурор підтвердив ту обставину, що неодноразово надавав дозвіл на відвідування медичних закладів обвинуваченим ОСОБА_2 .

Також, судом було досліджено надані захисником медичні документи, що підтверджують незадовільний стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_2 .

Відтак, з урахуванням встановлених обставин, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченим строк домашнього арешту на 60 днів, тобто до 25.07.2020, при цьому змінивши щодо обвинуваченого ОСОБА_2 заборону залишати житло цілодобово на заборону залишати житло в нічний час з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин.

Також, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченим до 25.07.2020 строк дії обов`язків, зазначених у клопотанні прокурора, виклавши їх зміст з урахуванням того, що кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду.

Враховуючи вищезазначене, керуючись положеннями ст. 33-1, 194, 200, 291, 314-316, 372 КПК України, п. 20-2 Перехідних положень КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Призначити у кримінальному провадженні стосовно обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369, ч. 4 ст.27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 369 КК України, судовий розгляд у відкритому судовому засіданні у приміщенні Вищого антикорупційного суду (м. Київ, просп. Перемоги, 41), о 9 год 00 хв 1 червня 2020 року.

Доручити Філії Центру пробації у м. Києві та Київській області скласти у строк до 26 червня 2020 року досудову доповідь стосовно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Викликати для участі у судовому розгляді учасників судового провадження: прокурора, обвинувачених, їх захисників.

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту ОСОБА_1 задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на шістдесят днів, тобто до 25.07.2020 включно, строк тримання під домашнім арештом із забороною залишати житло ( АДРЕСА_1 ) в нічний час з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин.

Продовжити до 25.07.2020 включно, строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме:

1) прибувати до суду за кожним його викликом;

2) утримуватися від спілкування із обвинуваченим ОСОБА_2 , свідками ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , а також службовими особами Київської міської державної адміністрації, Міністерства культури України, Українського державного інституту культурної спадщини, засновниками, представниками та керівниками ТОВ «Фірма «Катран-К»;

3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

4) носити електронний засіб контролю.

У задоволенні клопотання захисника Мельника Дмитра Миколайовича про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту ОСОБА_2 задовольнити частково.

Продовжити ОСОБА_2 на шістдесят днів, тобто до 25.07.2020 включно, строк тримання під домашнім арештом, змінивши заборону залишати житло цілодобово на заборону залишати житло ( АДРЕСА_6 ) в нічний час з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин.

Продовжити до 25.07.2020 включно строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме:

1) прибувати до суду за кожним його викликом;

2) не відлучатися із м. Києва без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування із обвинуваченим ОСОБА_1 , свідками ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , а також службовими особами Київської міської державної адміністрації, Міністерства культури України, Українського державного інституту культурної спадщини, засновниками, представниками та керівниками ТОВ «Фірма «Катран-К»;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У задоволенні іншої частини клопотання прокурора відмовити.

У задоволенні клопотання захисника Матяш Тетяни Валеріївни про зміну запобіжного заходу відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Судді

В.В. Маслов І.Л. Строгий Л.М. Федорак