Document No. 89564337

Справа № 991/2607/20

Провадження №11-сс/991/376/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7,

ОСОБА_8, ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного судуапеляційну скаргу прокурора шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора України ОСОБА_10 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 квітня 2020року, якою відмовлено у задоволенні клопотання старшого детектива П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_11 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Івано-Франківська, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.27, ч.5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 ККУкраїниу кримінальному провадженні №52019000000001195 від 21 грудня 2019 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 квітня 2020 року, відмовлено у задоволенні клопотання старшого детектива П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_11, погодженого прокурором шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора України ОСОБА_10, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Івано-Франківська, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.27, ч.5 ст.191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК Україниу кримінальному провадженні №52019000000001195 від 21 грудня 2019 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, прокурор ОСОБА_10 звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 квітня 2020 року та постановити нову, якою задовольнити клопотання детектива ОСОБА_11 та обрати відносно підозрюваного ОСОБА_12 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. На думку прокурора, розгляд клопотання про обрання відносно підозрюваного ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою був можливий за його відсутності, оскільки він, у відповідності до вимог ч.6 ст.193 КПК України, належним чином оголошений 13грудня 2019 року у міжнародний розшук. Вказує, що дата винесення органом досудового розслідування постанови про оголошення підозрюваного у міжнародний розшук та її скерування з відповідними матеріалами до Інтерполу і є початком перебування особи у міжнародному розшуку в розумінні ст.281 КПК України, а будь-яких інших документів, зокрема, довідки Інтерполу, витягу з бази даних Інтерполу тощо, зазначена норма не вимагає. Тобто, стороною обвинувачення було виконано всі вимоги, передбачені чинним законодавством, для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу без участі підозрюваного у зв`язку з його перебуванням у міжнародному розшуку. Крім того, прокурор зазначає, що обрання запобіжних заходів відноситься до заходів забезпечення кримінального провадження, а не до слідчих (розшукових) дій, а тому зупинення досудового розслідування, у відповідності до вимог ч.5ст.280 КПК України,не перешкоджає зверненню з клопотанням про обрання запобіжного заходу.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_9 подав заперечення, а захисник ОСОБА_7 пояснення на апеляційну скаргу прокурора, в яких просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.

В судове засідання з`явились прокурор ОСОБА_10, захисники ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду скарги, в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, у зв`язку з чим, колегією суддів прийнято рішення розглянути апеляційну скаргу у їх відсутність.

Враховуючи, що виклик підозрюваного з-за кордону, а саме з адреси зазначеної в наданому стороною захисту витязі, є тривалою процедурою, з метою забезпечення участі ОСОБА_12 в розгляді поданої прокурором апеляційної скарги, оперативності судового провадження, а також недопущення порушення розумних строків розгляду такої скарги, судом неодноразово вживалися заходи для виклику підозрюваного в судові засідання за допомогою його захисників, які з огляду на представлення його інтересів в суді мають підтримувати з ним зв`язок для обговорення правової позиції та вирішення інших питань пов`язаних з розглядом справи.

Так, як вбачається з телефонограм від 30 квітня 2020 року (том 9, а.с. 47) та 04травня2020року (том 9, а.с. 67) захисник ОСОБА_7, а відповідно до телефонограми від 20травня 2020року (том 9, а.с. 104) захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_6 зобов`язувались повідомити ОСОБА_12 про судові засідання, які були призначені на 04 травня 2020 року, 19травня 2020 року та 28 травня 2020 року. Крім того, оголошення щодо виклику ОСОБА_12 до суду для розгляду апеляційної скарги прокурора на 28 травня 2020 року, разом з прикріпленою до нього повісткою розміщувались на офіційному сайті Судової влади України (том 9, а.с. 105-106). Проте, не зважаючи на вказане, підозрюваний жодного разу до суду не з`явився, причин своєї неявки не повідомляв. На запитання колегії суддів стосовно підтримання зв`язку з ОСОБА_12 захисники однозначної відповіді надати не змогли, проти розгляду справи за відсутності підозрюваного не заперечували, будь-яких клопотань не заявляли.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив задовольнити її в повному обсязі, думки захисників, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора ОСОБА_10 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів провадження, Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52019000000001195 від 21 грудня 2019 року, яке виділене із кримінального провадження №12016100000001664 від 08жовтня 2016 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст.364, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України.

13 листопада 2019 року ОСОБА_12 в межах кримінального провадження №12016100000001664 від 08 жовтня 2016 року було повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.27, ч.5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 ККУкраїни, у спосіб, передбачений для вручення повідомлень, у зв`язку з його переховуванням від органів досудового розслідування (том 1, а.с. 49-92).

Так, зокрема, 13 листопада 2019 року детективами Національного антикорупційного бюро України, у порядку, передбаченомуч. 1 ст.42 та ч. 2 ст. 135 КПК України, було вжито передбачених законом заходів для вручення ОСОБА_12 повідомлення про підозру, а саме: було вручено під розпискужитлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи та адміністрації за місцем його роботи. Крім того, з метою додаткового інформування ОСОБА_12 про складання письмового повідомлення про підозру фотокопії письмового повідомлення про підозру та пам`ятки про процесуальні права та обов`язки підозрюваного йому 13.11.2019 направлено засобами телефонного зв`язку через месенджери Viber, WhatsUpp, Telegram за ідентифікаційною ознакою належного йому номеру мобільного телефону та направлено засобами поштового зв`язку за адресою реєстрації та за адресою знаходження належного йому нерухомого майна (житлового будинку).

21 листопада 2019 року постановою детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_11 . ОСОБА_12 оголошено у розшук, у зв`язку з тим, що відповідно до інформації з баз даних Державної прикордонної служби України, ОСОБА_12 покинув територію України 23.10.2019 в 08:50 чартерним рейсом №YUPBB за маршрутом «Київ-Цюрих» та відтоді не повертався, нанеодноразові виклики до органу досудового розслідування не з`являвся, про поважні причини неявки не повідомив (том 1, а.с. 210-212).

В подальшому, постановою детективаНаціонального антикорупційного бюро України ОСОБА_11 від 13 грудня 2019 року ОСОБА_12 оголошено в міжнародний розшук, оскільки його достовірне місцеперебування й надалі невідоме, він перебуває за межами України та не з`являється без поважних причин на виклики (том 1, а.с. 218-219).

Після чого, 13 грудня 2019 року на адресу Робочого апарату Національного Центрального бюро Інтерполу Національним антикорупційним бюро України було спрямовано лист-запит №0435-192/44185 для міжнародного розшуку підозрюваного ОСОБА_12 в межах країн-учасниць Інтерполу.

Постановою прокурора шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 від 02 січня 2020року досудове розслідування у кримінальному провадженні №52019000000001195 від 21грудня 2019 року було зупинено (том 1, а.с. 226-227).

24 березня 2020 року старший детектив П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_11, за погодженням з прокурором шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора України ОСОБА_10, звернувся до Вищого антикорупційного суду з клопотанням про обрання підозрюваному ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Як вбачається з клопотання детектива, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_12 здійснюючи у період з 04.10.2014 по 13.10.2014 фактичний контроль та керівництво діяльністю ПАТ «ВіЕйБі Банк», ТОВ «Станіславська торгова компанія», будучи їх бенефіціарним власником та вигодонабувачем від їх діяльності, діючи умисно у власних корисних інтересах, у співучасті та за попередньою змовою з головою спостережної ради ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_13, головою правління ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_14, першим заступником Голови НБУ ОСОБА_15 організував за наведених обставин протиправне вибуття з володіння НБУ під виглядом отримання стабілізаційного кредиту з передачею завідомо неліквідного забезпечення та обернення на користьПАТ «ВіЕйБі Банк»внаслідок зловживання учасниками змови своїм службовим становищем, а також за пособництва заступника голови Правління ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_16, директора ТОВ «Станіславська торгова компанія» ОСОБА_17, засновника та директора ТОВ «Бізнес-Центр «Експертиза» ОСОБА_18 і ОСОБА_19, директора Генерального департаменту банківського нагляду НБУ ОСОБА_20, директора Департаменту пруденційного нагляду НБУ ОСОБА_21, головного економіста відділу нагляду за діяльністю банків 2 групи управління нагляду за банками 1 та 2 груп Департаменту пруденційного нагляду НБУ ОСОБА_22, першого заступника начальника ГУ НБУ по м. Києву та Київській області ОСОБА_23, начальника управління моніторингу, аналізу та контролю грошово-кредитних відносин ГУ НБУ по м. Києву та Київській області ОСОБА_24, начальника відділу роботи із заставою управління моніторингу, аналізу та контролю грошово-кредитних відносин ГУ НБУ по м. Києву та Київській області ОСОБА_25 грошових коштів в сумі 1 200 000 000 грн., що більш ніж в 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину і є відповідно до п. 4 примітки до ст.185 КК України особливо великим розміром, унаслідок чого державі в особі НБУ завдано відповідної шкоди.

Крім того, ОСОБА_12, здійснюючи у період з 03.10.2014 по 21.11.2014 фактичний контроль та керівництво діяльністю ПАТ «ВіЕйБі Банк», ПАТ «КБ «Фінанова Ініціатива»,ТОВ«Птахофабрика Київська»,ПрАТ «АгрофірмаБерезанська птахофабрика»,ТОВ «Карпатська нафтова компанія»,будучи їх бенефіціарним власником та вигодонабувачем від їх діяльності, діючи умисно у власних корисних інтересах, у співучасті та за попередньою змовою з головою спостережної ради ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_13, головою правління ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_14, а також за пособництва невстановлених на теперішній час працівників ПАТ «ВіЕйБі Банк», організував за наведених обставин здійснення фінансових операцій з незаконно отриманими грошовими коштами стабілізаційного кредиту НБУ з метою маскування джерела їх походження та місцезнаходження на загальну суму 247 943 821 грн., що перевищує вісімнадцять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і є відповідно до п. 3 примітки до ст.209 КК України особливо великим розміром.

Підставою для подачі клопотання про обрання запобіжного заходу стали наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_12 вчинив злочини, передбачені ч. 3 ст.27, ч.5 ст.191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України та наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4 ч.1 ст.177КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, експертів чи спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Враховуючи вищенаведені обставини, беручи до уваги той факт, що підозрюваний ОСОБА_12 переховується від органів досудового розслідування, у зв`язку з чим був оголошений в міжнародний розшук, детектив просив розглянути подане ним клопотання в порядку ч.6 ст.193 КПК України та обрати відносно підозрюваного ОСОБА_12 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 квітня 2020року в задоволенні зазначеного клопотання детектива було відмовлено. Згідно ухвали, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_12 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.27, ч.5 ст.191, ч. 3 ст.27, ч. 3 ст. 209 ККУкраїни, за викладених у клопотанні обставин. Однак, на думку слідчого судді, саме лише скерування постанови про оголошення особи в міжнародний розшук до Робочого апарату Національного Центрального бюро Інтерполу не доводить факту перебування підозрюваного в міжнародному розшуку. Таким чином, наведені стороною обвинувачення обставини не можуть обґрунтовано свідчити, що підозрюваний ОСОБА_12 перебуває у міжнародному розшуку та переховується від органів досудового розслідування за кордоном, а тому у слідчого судді відсутні правові підстави для розгляду клопотання детектива в порядку передбаченому ч.6 ст.193 КПКУкраїни, у зв`язку з чим в задоволенні клопотанняпрообрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідвідмовити.

З такими висновками слідчого судді, колегія суддів не погоджується.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд, згідно зі ст.178КПКУкраїни та зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно з ч. 1ст. 194 КПК України,під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його розшук.

При цьому, вказана норма права не відокремлює оголошення особи у державний, міждержавний чи міжнародний розшук. Водночас, згідно вимог ч.6 ст.193КПК України, для розгляду судом клопотанняпро обраннязапобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, обвинуваченого прокурор, окрім іншого, має довести, що такий підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук. А тому можна дійти висновку, що підстави для оголошення особи у розшук визначені ч.1 ст.281КПК України є єдиними для державного, міждержавного та міжнародного розшуку, оскільки кримінальний процесуальний кодекс України не містить інших умов оголошення особи у міждержавний чи міжнародний розшук.

Тобто, підставами для оголошення підозрюваного у розшук (державний, міждержавний, міжнародний) є відсутність під час досудового розслідування відомостей про його місцезнаходження або перебування такої особи за межами України та неявка без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик.

Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_12 23.10.2019 в 08:50 чартерним рейсом №YUPBB за маршрутом «Київ-Цюрих» покинув територію України та відтоді не повертався(том 1, а.с. 132). Для проведення слідчих та процесуальних дій підозрюваний ОСОБА_12 викликався до органу досудового розслідування за адресою: м. Київ, вул.Сурикова, 3 на 14:00 год. 15.11.2019 та на 14:00 год. 18.11.2019, шляхом надіслання повісток на адресу його місця реєстрації (том 1, а.с. 78-82), адресу знаходження належного йому нерухомого майна - житлового будинку (том 1, а.с. 74-77); вручення під розпискужитлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи (том 1, а.с. 83-85) та адміністрації за місцем його роботи (том 1, а.с. 90); направлення засобами телефонного зв`язку через додатки для відправлення повідомлень Viber, WhatsUpp, Telegram за ідентифікаційною ознакою належного йому номеру мобільного телефону (том 1, а.с. 178-193). Повідомлення направлені через додатки Viber та WhatsUpp з фотокопіями повісток про виклик ОСОБА_12 до органу досудового розслідування містять відмітку про доставку та прочитання адресатом. На вказані виклики до органу досудового розслідування ОСОБА_12 не з`явився та про поважні причини неявки не повідомив.

Таким чином, стороною обвинувачення були вжиті всі можливі та достатні заходи для виклику підозрюваного ОСОБА_12, про що, на думку колегії суддів, останній був належним чином повідомлений.

Разом з тим, ОСОБА_12 будучи достовірно обізнаним як про існування відносно нього кримінального провадження, так і про його розшук органами досудового розслідування до України не повертався.

Зазначені обставини підтверджуються заявою ОСОБА_12 про відмову від захисника від 05.12.2019 (том 1, а.с. 217), відповідно до якої ОСОБА_12 відмовляється від безоплатного захисника призначеного йому для здійснення захисту після повідомлення про підозру та вказує, що ним самостійно було залучено захисників, які представлятимуть його інтереси у кримінальному провадженні №12016100000001664 від 08 жовтня 2016 року, а також протоколом огляду від 11 січня 2020року (том 1, а.с. 230-235), відповідно до якого детективами під час огляду зазначеного в протоколі відкритого інтернет ресурсу було виявлено інтерв`ю ОСОБА_26 від 25 грудня 2019 року виданню ОСОБА_27, в якому підозрюваний повідомляє про інформованість щодо наявності відносно нього звинувачень НАБУ у нецільовому використанні 1,2 млрд. грн. рефінансування НБУ; про направлення повісток про виклик до Національного антикорупційного бюро України; про оголошення його в національний розшук. До протоколу огляду долучено DVD-R диск на якому записано відео інтерв`ю ОСОБА_12 . На переконання колегії суддів, вказані обставини свідчать про переховування ОСОБА_12 від органів досудового розслідування та суду.

Згідно з ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд може розглянути клопотанняпро обраннязапобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питанняпро застосування обраногозапобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Кримінальний процесуальний кодекс України жодним чином не обумовлює ухвалення судового рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного доведеністю факту перебування такої особи у міжнародному розшуку, а лише визначає необхідність оголошення такого розшуку (ч.6 ст. 193, ч. 2 ст.281КПК України), що в даному випадку і було здійснено старшим детективом П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_11 шляхом винесення постанови про оголошення підозрюваного ОСОБА_12 в державний, а згодом і в міжнародний розшук. Ототожнюючи поняття оголошення особи в міжнародний розшук і перебування в такому розшуку, не ґрунтуючись на жодній нормі законодавства України, слідчий суддя дійшов помилкового висновку про відсутність доказів оголошення ОСОБА_12 в міжнародний розшук посилаючись на те, що таке рішення має прийняти Генеральний секретаріат Інтерполу чи НЦБ Інтерполу.

Винесення органом досудового розслідування постанови про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук та внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, на переконання колегії суддів є достатнім для підтвердження факту оголошення особи у міжнародний розшук в розумінні вимог ст.281КПК України та ч.6ст.193 КПК України.

Внесення відомостей про розшук ОСОБА_12 до Єдиного реєстру досудових розслідувань підтверджується фотокопією вказаного реєстру, який містить дату постанови про оголошення розшуку (том 1, а.с. 239).

Що ж стосується доводів сторони захисту стосовно відсутності листа-запиту щодо звернення Національного антикорупційного бюро України до НЦБ Інтерполу необхідно зазначити, що в матеріалах справи міститься наданий стороною захисту лист Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва від 13 січня 2020 року (том 7, а.с. 36), відповідно до якого на адресу Департаменту надходив запит Національного антикорупційного бюро України від 13.12.2019 №0435-192/44185 щодо ОСОБА_12, який перебуває на опрацюванні в межах компетенції Департаменту.

Необхідно зазначити, що у взаємовідносинах України та Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерполу саме Національна поліція виступає як Національне центральне бюро Інтерполу. При цьому, робочим апаратом НЦБ Інтерполу в структурі Національної поліції є саме Департамент міжнародного поліцейського співробітництва.

Аналіз положень Правил Інтерполу з обробки даних свідчить, що такі Правила не регламентують питань оголошення особи в розшук, вони встановлюють принципи та заходи для функціонування Інформаційної системи Інтерполу (ст.3 Правил). Для цілей міжнародного поліцейського співробітництва інформація в Інформаційній системі Інтерполу оброблюється з метою розшуку особи для затримання, арешту або обмеження пересування (ч.2 ст. 10 Правил). Відповідно до ст.82 Правил, сповіщення з «червоним кутом» видаються за запитом НЦБ або міжнародної організації, що має право здійснювати розслідування та вести кримінальне провадження з метою встановлення місцезнаходження розшукуваної особи. Статтею 83 Правил визначені спеціальні умови видання сповіщень з «червоним кутом», які вимагають надання певної юридичної інформації (п.b ч.2 ст.83), зокрема фабулу справи, обвинувачення, норму закону, максимально можливе покарання, посилання на діючий ордер на арешт або судове рішення подібного роду (якщо можливо направляється копія ордера на арешт або судове рішення). Таким чином, саме ордер на арешт або відповідне судове рішення має передувати виданню сповіщення з «червоним кутом». Інформація про прийняття такого судового рішення є однією з підстав для видачі сповіщення з «червоним кутом». Зазначене свідчить про хибність висновку слідчого судді щодо можливості ухвалення рішення про тримання особи під вартою в порядку, визначеному ч.6ст.193 КПК України, лише при наявності підтвердження розшуку особи Інтерполом. Саме обґрунтованість постанови детектива про оголошення особи в міжнародний розшук, тобто, наявність для цього правових підстав, мали бути перевірені слідчим суддею для ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення.

Посилання слідчого судді на висновки наведені у Листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» від 04.04.2013 № 511-550/0/4-13 колегія відхиляє з огляду на вищевикладене, а також зважаючи, що такі висновки не мають преюдиціального значення і не є обов`язковими при прийнятті рішення.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що до клопотання детектива були надані належні та допустимі докази оголошення ОСОБА_12 в міжнародний розшук, а тому висновок слідчого судді про недоведеність стороною обвинувачення підставдля розгляду клопотання в порядку ч.6 ст. 193 КПК України є безпідставним.

Дослідивши клопотання детектива та матеріали провадження, колегія суддів встановила наявність передбачених законом підстав, для обрання ОСОБА_12 запобіжного заходуу вигляді тримання під вартою.

Слідчий суддя при постановленні оскаржуваної ухвали дійшов мотивованого висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_12 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.27, ч.5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України. Ухвала слідчого судді в цій частині колегією суддів не перевіряється, так як вказані обставини прокурором в поданій апеляційній скарзі не оскаржуються, а відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочиннихзв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Перевіряючи доводи клопотання детектива на предмет наявності ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме того, що ОСОБА_12 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, експерта чи спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; колегія суддів встановила, що такі доводи є обґрунтованими, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінальних правопорушень, характер та ступінь суспільної небезпечності кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_12, конкретні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, в тому числі про його сімейний, майновий стан та стан здоров`я, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПКУкраїни.

Обґрунтовуючи клопотання детектив послався на наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_12 вчинив злочини, передбачені ч. 3 ст.27, ч.5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч.3 ст.209 ККУкраїни,а саме: організації заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, а також в організації легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. Відповідно до ст. 12 КК України та примітки ст. 45 КК України, злочин передбачений ч.3 ст.27, ч.5 ст. 191 КК України є особливо тяжкими корупційним кримінальним правопорушенням, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років, а злочин передбачений ч. 3 ст. 27, ч.3 ст. 209 КК України є особливо тяжким кримінальним правопорушенням, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років. Розмір шкоди, у завданні якої підозрюється ОСОБА_12, у більше ніж 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Згідно із позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Колегія суддів погоджується, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Також підозрюваний ОСОБА_12 володіє паспортами громадянина України для виїзду за кордон серія та номер НОМЕР_1 від 13.05.2013, НОМЕР_2 від 07.09.2010, а також серія та номер НОМЕР_3 від 29.03.2010. За період з 09.11.2014 по 23.10.2019 281 раз перетнув державний кордон України, з яких 223 рази це чартерні рейси. За 2019 рік підозрюваний 23 рази перетинав державний кордон України, а тому, в разі необхідності, може безперешкодно та швидко залишати територію України.

Крім того, колегія суддів враховує, що разом з клопотанням детективом було надано докази, що ОСОБА_12, який у період з 04.10.2014 по 13.10.2014 здійснював керівництво діяльністю ПАТ«ВіЕйБі Банк», знаючи про існування кримінального провадження щодо протиправного вибуття з володіння НБУ під виглядом стабілізаційного кредиту на користь ПАТ«ВіЕйБі Банк» грошових коштів в сумі 1200000000грн., 23.10.2019 в 08:50 чартерним рейсом №YUPBB за маршрутом «Київ-Цюрих» покинув територію Українита відтоді не повертався. А вже після повідомлення про підозру в ході проведення досудового розслідування ухилявся від явки до органів слідства та, достовірно знаючи про існування щодо нього кримінально провадження, до України не повертався. Вказане свідчить про його схильність до переховування від органів досудового розслідування та суду, у зв`язку з чим, існує висока ймовірність, що ОСОБА_12 може і в подальшому вчиняти дії з метою переховування.

На думку колегії суддів, матеріальне становище ОСОБА_12, а також те, що він має реальну можливість вільної зміни свого місця перебування, враховуючи його тривале перебування за межами України, підвищує ймовірність його переховування від органів досудового розслідування та суду, а у сукупності з іншими обставинами кримінального провадження підтверджує наявність ризику переховування від органів досудового розслідування.

Наведені вище обставини дають достатні підстави вважати про наявність ризику втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду підозрюваного ОСОБА_12 .

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченомустаттею 225КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4ст.95КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Ризик впливу на свідків обумовлюється можливим авторитетом підозрюваного для інших осіб, у зв`язку із здійсненням ним фактичного контролю та керівництва діяльністю, зокрема ПАТ «ВіЕйБі Банк», ТОВ «Станіславська торгова компанія». Так будучи їх бенефіціарним власником та вигодонабувачем від їх діяльності, ОСОБА_12 під час спільної праці міг встановити дружні, приятельські стосунки або відносини, які випливають із почуття поваги та авторитету та мають зазвичай тривалий характер. А тому враховуючи, що підозрюваний можливо має вплив на інших осіб, в тому числі які є свідками у даному кримінальному провадженні, особисто чи за допомогою сторонніх осіб може здійснювати незаконний вплив на них, в тому числі використовуючи наявні у нього фінансові ресурси, колегія суддів вважає, що ризик незаконного впливу на свідків є досить обґрунтованим.

При цьому, на думку колегії суддів стороною обвинувачення не доведено існування ризику передбаченого п.4 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, чи вплинути на його хід, оскільки прокурором не зазначено та не надано доказів яким саме чином ОСОБА_12 міг вчиняти дії, вказані детективом в клопотанні про обрання запобіжного заходу на обґрунтування існування вказаного ризику.

Відповідно до ч. 1ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 КПК України.

У ст.5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80)11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Приймаючи до уваги вищенаведені ризики та наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_12 злочинів, передбачених ч. 3 ст.27, ч.5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст.209 ККУкраїни, які є особливо тяжкими та за які передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 15років, суд приходить до висновку про неможливість обрання підозрюваному іншого більш м`якого запобіжного заходу.

На переконання колегії суддів обрання ОСОБА_12 іншого більш м`якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, застави або домашнього арешту не зможе запобігти встановленим ризикам та може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування, в тому числі щодо належного виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків.

При цьому суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Безпідставним на переконання колегії є висновок слідчого судді про обґрунтованість позиції сторони захисту щодо відсутності підстав для обрання ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоюв порядку ч.6 ст. 193 КПК України, оскільки досудове розслідування у даному кримінальному провадженні на даний час зупинене, що виключає вчинення будь-яких процесуальних дій.

Відповідно доч.5ст.280 КПК України, після зупинення досудового розслідування проведення слідчих (розшукових) дій не допускається, крім тих, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного.

Перелік слідчих (розшукових) дій встановлено главою 20 КПК України.

На думку колегії суддів, обґрунтованими є доводи прокурора, зазначені в апеляційній скарзі, що обрання запобіжних заходів відноситься до заходів забезпечення кримінального провадження, а не до слідчих (розшукових) дій, а тому зупинення досудового розслідування, у відповідності до вимог ч.5ст.280 КПК України, не перешкоджає зверненню з клопотанням про обрання запобіжного заходу.

Крім того, як сам зазначає в оскаржуваній ухвалі слідчий суддя, клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підставі ч.6 ст.193 КПК України спрямоване на забезпечення подальшого міжнародного розшуку підозрюваного, тобто встановлення його місцезнаходження, а тому у відповідності до вимог ч.5 ст.280 КПК України може здійснюватися й після зупинення досудового розслідування.

При судовому розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд врахував вимоги п. п. 3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Надані із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою матеріали доводять наявність правових підстав для обрання ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси підозрюваного з метою забезпечення кримінального провадження.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 квітня 2020року з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотного порушенням вимог кримінального процесуального закону та постановити нову ухвалу, якою обрати підозрюваному ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не є тотожним поняттю застосування такого, тому після затримання ОСОБА_12 питання можливості застосування до нього обраного запобіжного заходу або його зміну на більш м`який запобіжний захід буде повторно розглядатися судом у встановленому законом порядку.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 194, 196, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора України ОСОБА_10 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 квітня 2020року задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 квітня 2020року, якою відмовлено у задоволенні клопотання старшого детектива П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_11 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_12, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.27, ч.5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК Україниу кримінальному провадженні №52019000000001195 від 21 грудня 2019 року, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання детектива ОСОБА_11 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_12 задовольнити.

Обрати відносно ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1,уродженця м.Івано-Франківська,зареєстрованого заадресою: АДРЕСА_1, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.27, ч.5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст.209 КК Україниу кримінальному провадженні №52019000000001195 від 21 грудня 2019 року, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Після затримання і не пізніш як через сорок вісім годин з часу доставки ОСОБА_12 до місця кримінального провадження розглянути за його участю питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід у встановленому законом порядку.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3