Document No. 89620111

Справа № 991/1967/20

Провадження1-кс/991/2010/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Біцюк А.В., за участю секретаря судових засідань Волощенко С.В., представника особи, в інтересах якої подане клопотання - адвоката Колокольникова В.А., детектива Швидкого Я.Ю., розглянувши клопотання адвоката Щербини Олександра Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 52017000000000361 від 01.06.2017 року,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката Щербини О.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту майна, накладеного в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000361 від 01.06.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 357 КК України, в якому заявник просить:

- скасувати арешт майна, який накладено ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.01.2020 року у справі № 991/639/20 на майно ОСОБА_1 , а саме: квартиру АДРЕСА_1 земельну ділянку кадастровий номер 3222480801:01:010:5111, 2/3 частки квартири АДРЕСА_2 у вигляді заборони відчуження вищезазначеного майна.

Клопотання мотивовано тим, що арешт на вказане майно накладено необґрунтовано, виходячи з наступного:

- майно, на яке накладено арешт є спільною сумісною власністю подружжя, тобто належить на праві власності як підозрюваній ОСОБА_2 так і її чоловікові - ОСОБА_1 , який не має статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 52017000000000361;

- оскільки, неможливо встановити частку майна та/або відсутність частки майна, що належне ОСОБА_1 , який не є суб`єктом за ст. 170 КПК України, у вказаному майні, то арешт такого майна неможливий;

- суд повинен встановити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя;

- обмеження права власності ОСОБА_1 на мирне володіння своїм майном є непропорційним із завданнями кримінального провадження.

В судовому засіданні представник особи, в інтересах якої подане клопотання, - адвокат Колокольников В.А. вимоги, заявлені в клопотанні, підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Детектив Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_3 , посилаючись на те, що 22.01.2020 року ОСОБА_2 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209КК України, вказане майно є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та її чоловіка - ОСОБА_4 як подружжя, арешт на зазначене майно накладено з метою забезпечення можливої конфіскації майна та, у разі прийняття судом відповідного рішення, для відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), в судовому засіданні заперечував проти доводів клопотання, просив відмовити у його задоволенні.

Дослідивши матеріали клопотання про скасування арешту майна та заслухавши пояснення учасників судового засідання, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Під час судового розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000361 від 01.06.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 357 КК України.

22.01.2020 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209КК України, тобто у пособництві заволодінню чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах та у вчиненні фінансових операцій чи правочинів з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів за попередньою змовою групою осіб в особливо великому розмірі.

Як вбачається із матеріалів справи, письмове повідомлення про підозру було вручено ОСОБА_2 у день її складання, що підтверджується підписом останньої (Том № 2 а.с. 16-17).

В рамках зазначеного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.01.2020 року накладено арешт у вигляді заборони відчуження, на майно підозрюваної ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , а саме на квартиру АДРЕСА_1 .

Крім того, накладено арешт у вигляді заборони відчуження на майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 - чоловіка ОСОБА_2 , а саме на земельну ділянку кадастровий номер 3222480801:01:010:5111 та 2/3 частки квартири АДРЕСА_2 , які належать (в рівних долях) підозрюваній ОСОБА_2 та її чоловіку ОСОБА_1 .

Підставою арешту зазначеного у клопотанні майна стало те, що у випадку визнання ОСОБА_2 винною у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209КК України, що, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, до неї може бути застосовано обов`язкове додаткове покарання, передбачене санкцією інкримінованих їй статей, у вигляді конфіскації майна, а також судом може бути прийнято рішення про відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Метою арешту зазначеного у клопотанні майна, відповідно до п. 3, п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, є забезпечення конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи з наведеного, дана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, накладеного за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна, із можливістю надання особами, що не були присутніми в судовому засіданні і про права та законні інтереси яких вирішено питання судовим рішенням, доказів та матеріалів, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба, доведеності перед слідчим суддею їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Пунктом 3, 4 частини 2 статті 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Частиною 5 статті 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається, зокрема, на майно підозрюваного за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається, зокрема, на майно підозрюваного за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.

Як вбачається із ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 209КК України, їх санкція передбачає обов`язкове додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

Крім того, відповідно до висновку експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз № 153/ від 21.12.2018, розмір матеріальної шкоди (збитків) у сумі 1 111 016 237, 81 грн., що зазначений у Акті службового розслідування за фактом нанесення шкоди АТ «Родовід Банк» в результаті надання кредитних коштів ТОВ «Золотий Мандарин Ойл», погодженого 13.11.2018 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Родовід Банк», документально підтверджується у сумі 1 111 016 237, 81 грн.

Так, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Родовід Банк» Шевченком А.М. подано цивільний позов у кримінальному провадженні про стягнення шкоди у сумі 1 111 016 237, 81 грн., завданої у наслідок вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, ані адвокат Щербина О.В. при зверненні до суду із вказаним клопотанням, ані адвокат Колокольников В.А. під час судового розгляду, не надали жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що арешт майна було накладено необґрунтовано, а також, що потреба в дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна на даний час відпала.

Із ухвали про накладення арешту вбачається, що слідчий суддя, при застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, взяв до уваги той факт, що земельна ділянка кадастровий номер 3222480801:01:010:5111, власником якої є чоловік підозрюваної ОСОБА_1 , та 2/3 частки квартири АДРЕСА_2 , які належать (в рівних долях) підозрюваній ОСОБА_2 та її чоловіку ОСОБА_1 , є спільною сумісно власністю подружжя.

Вказане підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка № 194837711) та листом Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 31.10.2019.

Згідно з ч. 2 ст. 60 Сімейного кодексу України, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 Цивільного кодексу України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 370 Цивільного кодексу України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

За ч. 3, 4 Цивільного кодексу України, у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Відповідно до норм Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо поділу майна подружжя.

Таким чином, хоча ОСОБА_1 не має статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 52017000000000361, однак майно, на яке накладено арешт, перебуває у спільній сумісній власності, частки не виділені, слідчий суддя позбавлений можливості визначити, яка саме частина майна належить підозрюваній ОСОБА_2 .

Крім того, на даний час досудове слідство не завершено, ОСОБА_2 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209КК України, у випадку доведеності у суді вини останньої, їй може бути призначено обов`язкове додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, а також судом може бути прийнято рішення про відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

З огляду на викладене, арешт на вказане майно накладено обґрунтовано та відповідно до приписів чинного кримінального процесуального законодавства.

Крім цього, враховуючи мету накладеного арешту та виходячи з тієї обставини, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 року не завершено, постанова про закриття зазначеного кримінального провадження в матеріалах клопотання відсутня та до суду обвинувальний акт не скеровано, зважаючи на те, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у пособництві у вчиненні особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень, що викликали значний суспільний інтерес, слідчий суддя дійшов до висновку, що потреба у подальшому застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту на зазначене майно, наразі не відпала, а такий ступінь втручання у права власників майна є пропорційним із завданнями кримінального провадження.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 174, 369-372 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ А. В. БІЦЮК