Document No. 89620116

Справа № 991/4130/20

Провадження1-кс/991/4253/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2020 року м.Київ

Слідча суддя Вищого антикорупційного суду Широка Катерина Юріївна,

за участю секретаря судового засідання Севрюк К. А.,

адвокатів Бугая Д. В., Шкаровського Д. О. (на підставі ордеру),

підозрюваної ОСОБА_1 ,

прокурора САП Подгорця С. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката Шкаровського Дениса Олеговича, про зміну запобіжного заходу стосовно ОСОБА_1 , що народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Черкаси, громадянки України, раніше не судимої, що зупинила адвокатську діяльність 18.03.2014 року, зареєстровану у АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 52017000000000361 від 01.06.2017 року за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 357 Кримінального кодексу України (КК України),

ВСТАНОВИЛА

25 травня 2020 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката Шкаровського Д. О. (заявника) про зміну запобіжного заходу стосовно ОСОБА_1 , що народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Черкаси. Клопотання подається у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 року за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 357 КК України.

У клопотанні заявник просить змінити запобіжний захід, застосований до ОСОБА_1 ухвалою Вищого антикорупційного суду від 04.02.2020 року у справі № 991/982/20 (строк дії обов`язків продовжено ухвалою Вищого антикорупційного суду від 01.04.2020 року у справі № 991/2687/20), шляхом зменшення розміру застави та скасування покладених обов`язків, зокрема, визначивши інший розмір застави - 238 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 500 276 гривень.

Виклад обставин

Обставини, зазначені в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді застави, матеріали, додані до клопотання та доводів прокурора вказують на те, що ОСОБА_1 (раніше мала прізвище ОСОБА_1 ), яка перебувала на посаді Першого заступника Міністра юстиції України, була залучена ОСОБА_3 до впливу на службових осіб Міністерства юстиції України та Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини. Ці особи мали прийняти рішення у вигляді декларації про дружнє врегулювання спору між ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» (ТОВ «ЗМО») та державою за відсутності для цього правових підстав, шляхом зловживання своїм службовим становищем.

ОСОБА_1 могла впливати на прийняття Урядовим уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини ОСОБА_4 декларації про дружнє врегулювання, а також на державних виконавців стосовно виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі ТОВ «ЗМО».

Також, відповідно до обставин, зазначених в ухвалі про застосування запобіжного заходу, ОСОБА_1 переслала на електронну поштову скриньку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » переклад рішення ЄСПЛ у справі Zolotyy Mandaryn Oyl , TOV проти України (№ 63403/13). Орган досудового розслідування вважає, що переклад було надіслано ОСОБА_3 ще до засвідчення автентичності перекладу, і це може вказувати на те, що ОСОБА_1 зробила це навмисно, щоби було сплачено повну суму 54 179 613,40 гривень, без врахування факту зарахування зустрічних однорідних вимог, яким заборгованість була зменшена до 38 187 861,76 гривень.

Окрім цього, ОСОБА_1 , на думку детектива, підписала платіжне доручення № 918 від 24.02.2016 року (яким Міністерство юстиції перерахувало ТОВ «ЗМО» 44 996 789,76 гривень), порушивши положення Наказу Міністра юстиції України № 891/к від 23.02.2016 року, згідно з яким підписання фінансово-господарських документів було віднесено до компетенції іншої особи. При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу, орган досудового розслідування надав протокол про результати проведення аудіоконтролю особи від 06.04.2018 року, у якому особи у розмові зазначають про те, що рішення про дружнє врегулювання було прийняте завдяки ОСОБА_1 .

Детектив вважає, що перераховані кошти, отримані злочинним шляхом, в подальшому легалізували. Для цього ТОВ «ЗМО» спочатку перерахувало їх на рахунок ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт», а те, у свою чергу, перерахувало їх на рахунки підприємств з ознаками фіктивності.

Таким чином, ОСОБА_1 , на думку сторони обвинувачення, підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

Обґрунтування клопотання

Заявник просить про зміну запобіжного заходу, оскільки змінилися обставини у порівнянні з попереднім розглядом. Зокрема, заявник зазначає, що: 1) підозра є необґрунтованою, що підтверджується новими доказами; 2) передбачені ст. 177 КПК України ризики повністю відсутні; 3) фінансовий стан ОСОБА_1 істотно змінився, а застава є надмірно обтяжливою, непомірною для неї, перетворилась із запобіжного заходу на реальне покарання; 4) заставодавець, який вніс 5,5 мільйонів гривень застави, вимагає повернення коштів у зв`язку із складним фінансовим становищем; 5) підозрювана повністю виконує покладені на неї процесуальні обов`язки та 6) з часу обрання запобіжного заходу не проводилася жодна слідча дія.

Щодо підозри, заявник зазначає про те, що ОСОБА_1 не була присутня на засіданні робочої групи 21.12.2015 року на якому обговорювалося питання виконання рішення у справі ТОВ «ЗМО», а тому, відповідно, не могла тиснути на державних виконавців під час засідання цієї робочої групи. Також, ОСОБА_1 , як зазначає заявник, мала право підпису платіжних доручень про перерахування коштів, а тому підозра з цих підстав є необґрунтованою. Окрім цього, він зазначив, що відсутнє нормативне регулювання питання черговості виплати суми грошових коштів за рішеннями Європейського суду з прав людини, і збитки, завдані Державному бюджету України взагалі були відшкодовані, оскільки Північний апеляційний суд прийняв рішення про відшкодування збитків, завданих державі шляхом стягнення з АЕК «Київенерго» 54 179 613,40 гривень. Він надав докази на підтвердження цих аргументів.

Також, заявник вказав на те, що єдиний ризик, який слідча суддя встановила стосовно ОСОБА_1 , був ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду. Він зазначає, що через зміни фінансового стану, зменшення заощаджень, виникнення додаткових фінансових зобов`язань (в тому числі, внаслідок укладення Договору поворотної фінансової допомоги), зміни курсу валют та перебування з 16.03.2020 року у відпустці без збереження заробітної плати (через карантинні обмежувальні заходи), ОСОБА_1 не має можливості перебувати за кордоном протягом тривалого часу. Окрім цього, заявник зазначив, що ОСОБА_1 не може виїхати за кордон через встановлення карантину в Україні та світі. Заявник також надав підтвердження того, що ОСОБА_1 належно виконує усі процесуальні обов`язки підозрюваної.

Доводи сторін

У судовому засіданні захисник Шкаровський Д. О. підтримав своє клопотання, надав додаткові пояснення. Його доводи були підтримані іншим захисником, Бугаєм Д. В. та самою підозрюваною, ОСОБА_1 .

Прокурор Подгорець С. В. заперечив проти задоволення клопотання, й надав додаткові матеріали. Він зазначив, що підозра є обґрунтованою: ОСОБА_1 була присутня на засіданні міжвідомчої робочої групи від 21.12.2015 року (це підтвердили свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , стосовно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 також провели додаткові допити для підтвердження своїх показань, даних раніше); під час цього засідання обговорювалося питання виконання рішення у справі ТОВ «ЗМО»; державний виконавець виставив вимоги тільки після виклику для надання пояснень у ОСОБА_1 , тобто під її тиском; ОСОБА_1 не була уповноважена підписувати саме документи стосовно фінансово-господарської діяльності міністерства; а положеннями законодавства передбачено черговість виплат по рішеннях Європейського суду з прав людини, що випливає зі строку виконання рішень, передбаченого законом. Окрім цього, прокурор надав заперечення щодо факту відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України, оскільки: 1) рішення суду зараз оскаржується в касаційному порядку у Верховному Суді, 2) АЕК «Київенерго» перебуває у процедурі банкрутства, 3) обставини, встановлені під час розгляду господарської справи, не мають преюдиційного значення для кримінального провадження. Окрім цього, прокурор також зазначив про наявність ризиків, що були доведені стороною обвинувачення раніше, заперечив проти зміни фінансового стану, позики (поворотної фінансової допомоги), виконання процесуальних обов`язків ОСОБА_1 та інших аргументів заявника. Він зазначив, що ці доводи жодним чином не впливають на застосований запобіжний захід.

Мотивація суду

Стаття 201 КПК України передбачає можливість особи, до якої застосовано запобіжний захід, змінити його. Така можливість надається особі з метою надання їй права на перегляд обставин. Європейський суд з прав людини зазначає, що пункт 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (щодо прав особи, яка позбавлена свободи внаслідок арешту або тримання під вартою) забезпечує заарештованим чи затриманим особам право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які, з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення «законності» позбавлення свободи (Рішення у справі Yeloyev проти України від 6 листопада 2008 року, заява № 17283/02, параграф 64).

Підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 КПК України та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання. Слідчий суддя, суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом. (стаття 201 КПК України)

Оскільки очевидно, що кримінальне провадження № 52017000000000361 від 01.06.2017 року проводиться щодо можливого вчинення, зокрема, ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, вона та її захисники мають достатній процесуальний статус для подання клопотання у порядку статті 201 КПК України.

Далі, слідча суддя встановлює, чи дотепер наявна обґрунтована підозра та ризики, які виправдовують подальше застосування запобіжного заходу та, зокрема, запобіжного заходу у виді застави. Практика Європейського суду з прав людини, переважно, пов`язана з питаннями запобіжних заходів, що обмежують свободу особи - домашнім арештом та триманням під вартою. Проте, з урахуванням того, що уповноважені органи влади повинні подбати про визначення суми застави так само, як і про вирішення питання про необхідність продовження тримання обвинуваченого під вартою (принцип, встановлений, серед іншого, у Рішенні у справі Iwaсczuk проти Польщі від 15 листопада 2001 року, заява № 25196/94, параграф 66), слідча суддя вважає, що необхідно дослідити цю практику та критерії оцінки питань, поставлених у клопотанні, з такою ж увагою, як і при оцінці тримання під вартою.

Обґрунтованість підозри має оцінюватися на кожному етапі - від початкового періоду після затримання особи, так і в подальшому, коли тримання під вартою продовжується. Збереження обґрунтованості підозри є необхідною умовою законності продовження застосування запобіжного заходу. Відповідно, хоча під час затримання та застосування запобіжного заходу повинна бути обґрунтована підозра; у випадках тривалого обмеження свободи особи, зокрема, тримання під вартою, також має бути доведено, що підозра зберігається та залишається обґрунтованою протягом усього періоду тримання під вартою. (Рішення у справі Ilgar Mammadov проти Азербайджану, заява № 15172/13 від 22 травня 2014 року, параграф 90) Також, необхідно належним чином оцінити наявність ризиків, які виправдовують продовження застосування запобіжного заходу, та які можна обґрунтувати конкретними обставинами справи, а не абстрактними формулюваннями, надаючи належну оцінку індивідуальним обставинам підозрюваного. Наведення таких аргументів може виправдовувати тримання під вартою (Рішення Великої Палати у справі Buzadji проти Республіки Молдова від 5 липня 2016 року, заява № 23755/07, параграф 88). Такі аргументи не можуть використовувати формалістичну та абстрактну мову, також не дозволяється щоразу при розгляді питання про тримання під вартою використовувати ідентичні або стереотипні формулювання, автоматично продовжувати тримання під вартою (Рішення у справі Lisovskij проти Литви від 2 травня 2017 року, заява № 36249/14, параграф 77).

Слідча суддя зазначає, що протягом періоду часу, що минув, досі є достатні підстави вважати, що наявна обґрунтована підозра. Обставини у сукупності дають підстави вважати, що ОСОБА_1 щонайменше могла бути причетною до дій, пов`язаних з прийняттям рішення щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі ТОВ «ЗМО», та що прийняття такого рішення було пов`язане з відхиленнями від звичної процедури, з урахуванням обставин. Слідча суддя звертає увагу, що в рішенні про застосування запобіжного заходу у виді застави від 04.02.2020 року, зазначалося про можливий тиск ОСОБА_1 на державних виконавців та інших осіб не лише під час засідання 21.12.2015 року, але й упродовж періоду розгляду та подальшого прийняття Європейським судом з прав людини рішення у справі ТОВ «ЗМО» щодо дружнього врегулювання. Слід бути особливо прискіпливими щодо обставин, що стосуються конфліктних доказів, оскільки сторона обвинувачення надає докази, що підтверджують перебування ОСОБА_1 під час засідання Міжвідомчої робочої групи 21.12.2015 року (протоколи допиту свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та повторні їх допити у травні 2020 року, на який вони підтвердили її присутність на цьому засіданні), а сторона захисту, у свою чергу, надає докази, що підтверджують її відсутність (наказ Міністра юстиції від 18.12.2015 року про надання їй відпустки з 21.12.2015 року, відомості про перетин кордону з інформаційно-аналітичної довідки (у якій особа з паспортом, що належить ОСОБА_1 (тоді - ОСОБА_1) з іменем « ОСОБА_1 » 19.12.2015 року покинула територію України, а повернулася 03.01.2016 року - у цій графі ім`я дещо змінене на « ОСОБА_1 »).

Остаточне рішення по обставинах буде прийматися судом першої інстанції - у цьому випадку ці обставини оцінюються лише на предмет їх доказування обставин, пов`язаних зі зміною запобіжного заходу. Слідча суддя зазначає, що обставини слід оцінювати у контексті інших обставин: зокрема, надсилання ОСОБА_1 перекладу рішення ЄСПЛ на електронну пошту « ІНФОРМАЦІЯ_2 », тобто невстановленої особи, причетність якої до справи досі залишається невідомою; відомостей про те, що ОСОБА_14 була особою, яка завжди підписувала фінансово-господарські документи у Міністерстві юстиції України, та була прямо уповноважена на це, й була присутня на роботі в день підписання ОСОБА_1. платіжного доручення для ТОВ «ЗМО»; а також того, що обставини виконання цього рішення були пов`язані з невизначеністю стосовно остаточності судового рішення, яким було присуджено цю компенсацію ТОВ «ЗМО», та щодо якої ОСОБА_1 мала бути обізнаною. Слідча суддя вважає, що обставини, які були досліджені попередньою ухвалою щодо обґрунтованості підозри, та нові доводи заявника у клопотанні, не збігаються лише у суперечливій ситуації щодо присутності ОСОБА_1 на засіданні Міжвідомчої робочої групи; слідча суддя критично ставиться до інших доводів заявника. Також, слідча суддя бере до уваги той факт, що попри відсутність прямого законодавчого врегулювання черговості виконання рішень ЄСПЛ, на яку посилається заявник, законом передбачено строк виконання. Так, виплата стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття рішенням ЄСПЛ статусу остаточного або у строк, передбачений у рішенні ЄСПЛ (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики європейського суду з прав людини»). Очевидно, що наданий справі ТОВ «ЗМО» пріоритет не означав надання першочерговості цій виплаті, а надання цій виплаті пріоритету відносно інших невиконань судових рішень в Україні. Слідча суддя нагадує, що станом на момент винесення пілотного рішення Burmych та інші проти України від 12 жовтня 2017 року (заяви № 46852/13 та інші) таких заяв накопичилося близько 12 000. Отже, слідча суддя не знаходить підстав вважати, що нові доводи заявника будь-яким чином впливають на рівень обґрунтованості підозри.

Фактично, слідча суддя повинна встановити, чи є запобіжний захід пропорційним для запобігання ризику або ризикам, на які вказує сторона обвинувачення, з метою захисту прав підозрюваного та дотримання принципу верховенства права.

Щодо ризику переховування від органу досудового розслідування, прокурора та/або суду, слідча суддя звертає увагу на те, що ОСОБА_1 досі має широке коло спілкування, до якого входять іноземні особи, через авторитет посад, які вона займала. За період з червня 2012 року по жовтень 2019 року вона понад 60 разів виїжджала за кордон (що підтверджується інформаційно-аналітичною довідкою про перетин кордону). Одним з аргументів стосовно ризику переховування була також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 . Хоча станом на зараз вона здала паспорти громадянина України для виїзду за кордон, слідча суддя звертає увагу на те, що решта обставин у сукупності вказують на наявність ризику переховування, що був раніше.

Серед іншого, заявник вказує на неможливість переховування за кордоном у зв`язку з карантинними заходами. Слідча суддя також враховує ситуацію, пов`язану з заходами карантину на території України та прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами, внесеними постановами № 215 від 16.03.2020 року, № 239 від 25.03.2020 року, № 255 від 02.04.2020 року, № 262 від 08.04.2020 року, № 284 від 15.04.2020 року та іншими), що суттєво обмежує пересування осіб в межах країни, а також вводить обмеження на авіа- та інше сполучення України з іншими країнами. Втім, з урахуванням послаблення карантину з етапами, визначеними постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» № 392 від 20.05.2020 року, а також введення в дію змін до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про тимчасове закриття деяких пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю і припинення в них пішохідного сполучення» № 288-р від 13.03.2020 року, карантинні обмеження не встановлюють, станом на зараз, абсолютну неможливість перетину кордону України будь-яким чином. Тому, ці доводи заявника є непереконливими.

Також, ймовірність переховування була встановлена на підставі майнового стану ОСОБА_1 . Питання фінансових можливостей також корелюється з питанням надмірно обтяжливої застави, а також необхідності повернення грошей за позикою, про які зазначає заявник.

Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання підозрюваного про зміну запобіжного заходу згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 201 КПК України). При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов`язаний, зокрема, оцінити в сукупності всі обставини, що стосуються справи (тяжкість покарання, вік та стан здоров`я підозрюваного, міцність соціальних зв`язків, майновий стан, наявність судимостей, дотримання умов застосованих запобіжних заходів та інші обставини, передбачені п. 1-12 ч. 1 ст. 178 КПК України). Слідча суддя звертає увагу на те, що станом на вересень 2019 року у ОСОБА_1 було 345 000 доларів США готівкою, 40 000 євро готівкою, а також 530 000 гривень готівкою, 467 590 гривень на рахунку. Виходячи лише з відомостей декларацій, майновий стан ОСОБА_1 дійсно змінився. У декларації за 2019 рік вона задекларувала 110 000 доларів США готівкою, 459 388 гривень на банківському рахунку, 12 000 євро готівкою. Також, ОСОБА_1 задекларувала два коштовні автомобілі, один з яких належить їй (Porsche Cayenne, модель 2014 року) та коштовні прикраси, коштовні годинники та інше цінне майно. Разом з тим, заявник зазначає, що вона була змушена брати позику (поворотну фінансову допомогу) для сплати застави від члена сім`ї її чоловіка, який у квітні вимагав повернення грошової суми у розмірі 5 500 000 гривень, що було сплачено ним як заставодавцем; окрім цього, заявник зазначає про те, що її майновий стан суттєво погіршився через курсову різницю. Ці доводи, з урахуванням задекларованого майна та доходів ОСОБА_1 та членів її сім`ї, виглядають щонайменше непереконливими. Необхідно також звернути увагу, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості провадження (ч. 1 ст. 131 КПК України). Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Хоча слідча суддя має оцінювати, зокрема, майновий стан особи при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, майновий стан є лише одним аспектів, що оцінюються, і, в будь-якому випадку, прийняття рішення про застосування запобіжного заходу має прийматися з ціллю досягти мети кримінального провадження та його ефективності. Цивільні та інші відносини при досягненні цілей кримінального провадження мають другорядне значення.

Отже, слідча суддя приходить до висновку, що з підстав зміни майнового стану ОСОБА_1 , зміна запобіжного заходу у цьому випадку не є обґрунтованою.

Слідча суддя звертає увагу на те, що ОСОБА_1 належним чином виконувала свої процесуальні обов`язки протягом усього часу з дня набуття статусу підозрюваної. Зокрема, як зазначає заявник, вона прибувала за викликом детектива та суду 17.02.2020 року, 20.02.2020 року, 06.03.2020 року, 26.03.2020 року, 01.04.2020 року. Також, вона та її захисники постійно підтримують зв`язок з детективом у кримінальному провадженні Рокунем С. В . Втім, заявник звертає увагу на те, що жодна слідча дія за участі ОСОБА_1 не відбулася через їх відкладення стороною обвинувачення. Прокурор заперечує. Він зазначає, що 27.01.2020 року вона відмовилася давати показання, 20.02.2020 року відмовилася давати показання та брати участь в одночасному допиті з ОСОБА_4 27.05.2020 року ОСОБА_1 повідомила слідству, що готова надати органу досудового розслідування показання по суті повідомленої підозри, проте при прийнятті рішення детективом про технічну фіксацію допиту, захисник Бернацької Н. І. звернувся з клопотанням про надання можливості надати показання його підзахисною власноручно. Окрім цього, 28.05.2020 року під час проведення одночасного допиту ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , зі слів прокурора, вона не змогла надати відповідь на жодне питання детективів, а її захисник заявив клопотання про зупинення проведення слідчої дії, у зв`язку з необхідністю підготовки до участі в судових засіданнях. ОСОБА_1 також повідомила, що з аналогічних підстав вона відмовляється 28.05.2020 року брати участь в одночасних допитах з іншими учасниками кримінального провадження, показання яких сторона захисту намагається ставити під сумнів. Окрім цього, як зазначає прокурор, ОСОБА_1 , всупереч обов`язку надати органам досудового розслідування, прокурору, суду докази здачі органам Державної міграційної служби України паспортів для виїзду за кордон, цього не зробила. З матеріалів, наданих прокурором, можна встановити, що 20.02.2020 року ОСОБА_1 відмовилася від дачі показань (на що, згідно статті 63 Конституції України мала право); 27.05.2020 року дала згоду брати участь в одночасних допитах, але на решту питань попросила надати відповіді власноручно (тобто, письмово); і 28.05.2020 року погодилася надати відповіді власноручно на питання щодо обставин знайомства зі ОСОБА_8 , але відмовилася брати участь у подальших допитах з підстав підготовки до судових засідань (проте, її захисник зазначив, що вони готові брати участь у таких слідчих діях пізніше).

Слідча суддя зважає на ці доводи, та приходить до висновку, що ОСОБА_1 належним чином виконувала свої процесуальні обов`язки щодо прибуття за викликом до детектива протягом усього часу, проте такі слідчі дії за її участі не проводилися (принаймні, не проводилися у повному обсязі), і підставою непроведення слідчих дій у повному обсязі були не дії органу досудового розслідування, а дії самої підозрюваної та її захисників. З урахуванням цього, слідча суддя вважає, що зміна запобіжного заходу у цьому випадку не є обґрунтованою, оскільки доводи заявника є непереконливими.

Станом на зараз запобіжний захід у виді застави, застосований до ОСОБА_1 на час проведення розслідування, з урахуванням обставин, зазначених у попередньому параграфі, який дозволить забезпечити виконання нею своїх процесуальних обов`язків у цьому провадженні, оскільки це є основною метою застосування запобіжного заходу, а не покарання особи, вина якої не доведена. Слідча суддя зазначає, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти вищевказаним ризикам, а тому такий запобіжний захід як застава у розмірі, визначеному судом раніше, забезпечить дотримання підозрюваною процесуальних обов`язків під час досудового слідства та в суді.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. 201, 376 КПК України, слідча суддя

ПОСТАНОВИЛА

У задоволені клопотання адвоката Шкаровського Дениса Олеговича, про зміну запобіжного заходу стосовно ОСОБА_1 , що народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Черкаси, у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 52017000000000361 від 01.06.2017 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 357 КК України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідча суддя Широка К. Ю.