- Presiding judge (HACC AC): Mykhailenko D.H.
- Judge (HACC AC): Kaluhina I.O., Semennykov O.Yu.
- Secretary : Onufriienko I.V.
Справа № 757/41048/17-к
Провадження №11-сс/991/284/20
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 травня 2020 року місто Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:
головуючого Михайленка Д. Г., суддів Калугіної І. О., Семенникова О. Ю.,
за участю секретаря судового засідання Онуфрієнко І. В.,
учасники судового провадження: адвокат Єгоров Б. С., прокурор Малик О. І.,
розглянула в судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18.07.2017 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12013000000001049, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.10.2013.
Історія провадження
1.18.07.2017 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва в кримінальному провадженні № 12013000000001049(далі також - ухвала слідчого судді) задоволено клопотання старшого слідчого Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України (далі - ГСУ ГПУ) Горожанкіна Д. О. про арешт майна, право власності на яке належить ОСОБА_2 та його дружині - ОСОБА_1
2.20.12.2019 до Київського апеляційного суду надійшли апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді (далі - апеляційні скарги).
3.05.02.2020 ухвалою Київського апеляційного суду за клопотанням прокурора вирішено передати матеріали провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1. та ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
4.12.03.2020 зазначені матеріали надійшли до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. У цей же день ухвалами судді-доповідача призначено розгляд вказаних апеляційних скарг та провадження за ними об`єднане в одне.
Зміст та мотиви оскаржуваної ухвали
5.Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого та вирішено накласти арешт на таке майно: (1) нежитлові приміщення № АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 та місце для зберігання індивідуального автотранспорту № АДРЕСА_24; (2) земельні ділянки з кадастровими номерами 2121555300:01:002:0084 та 2121555300:01:002:0063 за адресою: АДРЕСА_5 урочище; (3) нежитлові приміщення з №1 по №6 (групи приміщень № НОМЕР_1 ) та нежитлові приміщення з № 1 по № 25 (групи приміщень № НОМЕР_2 ) за адресою: АДРЕСА_25; (4) комору поз. 5 у приміщенні № 24 та офіси № 21 та № 22 і нежитлове приміщення № 1 за адресою: АДРЕСА_26; (5) нежитлові приміщення №№ 1-33, 1-34 та нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-2-: 1-8 і антресолі № 1-32, 1-41 за адресою: АДРЕСА_27; (6) дачний будинок № 1 за адресою: АДРЕСА_28; (7) нежитлове приміщення № 5н за адресою: АДРЕСА_29; (8) земельну ділянку за кадастровим номером 3221888800:33:038:0104 за адресою: АДРЕСА_12 »; (9) нежитлове приміщення (група приміщень № 7) та нежитлове приміщення (група приміщень № 8) за адресою: АДРЕСА_30; (10) будинок АДРЕСА_31 ; (11) будинок № 270 за адресою: АДРЕСА_32; (12) автомобіль марки Mercedes-Benz S 550, 2008 року випуску, чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 , об`єм двигуна НОМЕР_5 , номер свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 ; (13) автомобіль марки Smart Fortwo, 2012 року випуску, білого кольору, д.н.з. НОМЕР_7 , номер кузова НОМЕР_8 , об`єм двигуна НОМЕР_9 , номер свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_10 ; (14) автомобіль марки Mercedes-Benz GL 550, 2008 року випуску, чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_11 , номер кузова НОМЕР_12 , об`єм двигуна 5461, номер свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_13 ; (15) квартиру 152 за адресою: АДРЕСА_33.
6.Слідчий суддя обґрунтував задоволення клопотання слідчого тим, що: (1) 13.07.2017 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до вимог статей 111, 278 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у спосіб, передбачений для вручення повідомлень у кримінальному провадженні, направлено повідомлення про підозру від 30.06.2017 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 27 - частиною 2 статті 364 КК; (2) відповідно до частини 1 статті 61 Сімейного кодексу України (далі - СК) об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту; відповідно до частини. 3 статті 73 СК при відшкодуванні шкоди, завданої кримінальним правопорушенням одного з подружжя, стягнення може бути накладено на майно, набуте за час шлюбу, якщо рішенням суду встановлено, що це майно було придбане на кошти, здобуті внаслідок вчинення кримінального правопорушення.; (3) є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для накладення арешту на майно, з метою забезпечення можливого судового рішення в частині відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов); (4) майно відповідає критеріям частини 1 статті 170 КПК, а саме підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, можливої конфіскації майна, що в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.
Вимоги і доводи апеляційних скарг
7.В апеляційних скаргах висловлені тотожні вимоги: (1) поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді; (2) скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою у задоволенні клопотання слідчого ГСУ ГПУ у кримінальному провадженні № 12013000000001049від 17.10.2013 про арешт майна відмовити.
8.Необхідність поновлення строку апеляційного оскарження обґрунтовується тим, що розгляд клопотання слідчого про арешт майна здійснювався слідчим суддею без повідомлення власників майна в порядку частини 2 статті 172 КПК. Про вказане рішення вони дізнались з Єдиного державного реєстру судових рішень.
9.Вимоги апеляційних скарг щодо результату їх розгляду по суті мотивовані таким: (1) постановою прокурора ГПУ від 14.08.2017 з матеріалів досудового розслідування № 12013000000001049 від 17.20.2013 виділено матеріали щодо вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 27 - частиною 2 статті 364 КК в окреме провадження, яке зареєстроване за № 42017000000002618; (2) на початку 2018 року вказане кримінальне провадження було передане за підслідністю від ГСУ ГПУ до Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) з процесуальним керівництвом з боку Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП); (3) на час винесення ухвали слідчим суддею (18.07.2017) ОСОБА_3 не мав процесуального статусу підозрюваного, оскільки повідомлення про підозру разом з пам`яткою про процесуальні права та обов`язки було вручено під розпис 12.07.2019; направлення повідомлення про підозру 13.07.2017 у спосіб, передбачений для вручення повідомлень у кримінальному провадженні вважає неналежним повідомленням про підозру, оскільки ОСОБА_3 не розписувався за отримання поштового відправлення; неналежним вважає і повідомлення про підозру у жовтні 2017 року у місті Москва (РФ), оскільки повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу; (4) порушено строк вручення повідомлення про підозру, оскільки останнє направлено слідчим через 13 днів після його складення; (5) розгляд клопотання про арешт без повідомлення власника майна, ОСОБА_1 , через те що вона є нотаріусом, апелянти вважають порушенням вимог частини 2 статті 172 КПК; (6) посилання в оскаржуваній ухвалі слідчого судді на частину 5 статті 170 КПК (арешт з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання) вважають необґрунтованим, оскільки санкція частини 2 статті 364 КК не передбачає такого покарання; (7) посилання на частину 4 статті 170 КПК (арешт майна з метою забезпечення спеціальної конфіскації за статтею 96-2 КК) вважають необґрунтованим, спеціальна конфіскація не може бути застосована для статті 364 КК; (8) слідчим суддею не враховано, що арешт було накладено й на майно, набуте задовго до обставин, що інкримінуються ОСОБА_2 (будинок АДРЕСА_15 (набуті в 2009 році), квартира АДРЕСА_16 (набута у 2003 році)); (9) цивільного позову у кримінальному провадженні не було подано, обґрунтованого розміру неправомірної вигоди не було заявлено, отже арешт не може бути накладений з метою забезпечення цивільного позову; (10) постановою прокурора САП від 02.12.2019 кримінальне провадження за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 4 статті 27 - частини 2 статті 364 КК закрите на підставі пункту 3 частини 1 статті 284 КПК, але 17.12.2019 вказана постанова прокурора була скасована; (11) слідчий суддя не дослідив яке саме майно є спільною сумісною власністю, чи не набуте воно за власні кошти одного з подружжя.
Позиції учасників провадження
10.У судовому засіданні адвокат Єгоров Б. С. підтримав апеляційні скарги та просив їх задовольнити.
11.Прокурор Малик О. І. заперечувала проти доводів, викладених в апеляційних скаргах та просила залишити їх без задоволення.
12.Інші учасники судового провадження в судове засідання не прибули та не надали Суду свої позиції щодо апеляційної скарги. Враховуючи, що такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття, то їх неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду (частина 4 статті 405 КПК).
Оцінка та мотиви Суду
13.Враховуючи вимоги і доводи апеляційних скарг та правову позицію, висловлену в оскаржуваній ухвалі слідчого судді, Суд повинен перевірити: (1) наявність підстав для поновлення строку апеляційного оскарження; (2) доводи апеляційних скарг щодо ненабуття ОСОБА_2 статусу підозрюваного станом на момент постановлення ухвали слідчого судді; (3) наявність правових підстав для накладення арешту з метою забезпечення спеціальної конфіскації; (4) наявність правових підстав для накладення арешту з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
(1) Щодо клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді
14.Зі змісту ухвали слідчого судді вбачається, що розгляд клопотання про арешт майна слідчим суддею відбувався без участі ОСОБА_2 . , ОСОБА_1. (та їх представників). Крім того, матеріали кримінального провадження не містять доказів направлення (вручення) вказаним особам копії оскаржуваної ухвали за результатами розгляду клопотання слідчого.
15.За змістом абзацу 2 частини 3 статті 395 КПК, якщо ухвала слідчого судді постановлена без виклику особи, інтересів якої вона стосується та яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи має обчислюватись з дня отримання копії судового рішення, незалежно від наявності інших джерел інформування про прийняте рішення (постанова Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 760/12179/16-к).
16.В апеляційних скаргах зазначено, що про вказане рішення апелянти дізнались з Єдиного державного реєстру судових рішень лише 13.12.2019, а апеляційні скарги з доданими матеріалами були здані у відділення поштового зв`язку 16.12.2019, тобто в межах строку, передбаченого частиною 3 статті 395 КПК.
17.З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді для ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не є пропущеним, отже не має підстав для його поновлення, а його апеляційні скарги підлягають апеляційному розгляду.
(2) Щодо доводів сторони захисту стосовно ненабуття ОСОБА_2 статусу підозрюваного на момент постановлення оскаржуваної ухвали
18.Підозрюваним є особа, (1) якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, (2) особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або (3) особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (частина 1 статті 42 КПК).
19.Процитована норма викладена в редакції Закону № 1689-VII від 07.10.2014, тобто вказана редакція була актуальна й на момент складання повідомлення про підозру ОСОБА_2 . Вона передбачає три підстави набуття особою статусу підозрюваного.
20.Метою прийняття вказаного Закону № 1689-VII від 07.10.2014, яким норму про визначення підозрюваного доповнено саме третьою підставою набуття такого статусу, було забезпечення принципу невідворотності покарання у випадках, коли підозрюваний (обвинувачений), знаходячись поза межами України, переховується від органів слідства та суду, ухиляючись від кримінальної відповідальності, та задля підвищення ефективності розслідування окремих злочинів проти основ національної безпеки України та громадської безпеки, а також забезпечення конфіскації майна за їх вчинення (пояснювальна записка до проекту Закону «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо невідворотності покарання за окремі злочини проти основ національної безпеки, громадської безпеки та корупційні злочини» № 4448а від 08.08.2014).
21.Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений КПК для вручення повідомлень (частина 1 статті 278 КПК). Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 КПК, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи (частина 3 статті 111 КПК).
22.Суд звертає увагу, що підтвердження отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом (у порядку статті 136 КПК), яке потрібно для набуття особою статусу підозрюваного в порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК, не є необхідним для набуття особою статусу підозрюваного за третьої підставою, передбаченою частиною 1 статті 42 КПК, адже вона застосовується у випадку, коли особа не знаходиться за зареєстрованим місцем проживання в Україні, не перебуває на роботі, виїхала за кордон чи іншим чином ухиляється від вручення їй повідомлення про підозру.
23.З матеріалів провадження вбачається, що: (1) повідомлення про підозру ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 27 - частиною 2 статті 364 КК, складено 30.06.2017 (том 1 а. с. 142-164); (2) вказане повідомлення про підозру неодноразово направлялось за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 та за останнім відомим місцем проживання в Україні; (3) повідомлення про підозру направлялось ОСОБА_2 за місцем його тимчасового проживання у
АДРЕСА_17 .Крім того, Суд звертає увагу на той факт, що зміст постанови про часткову відмову у задоволенні клопотання від 17.10.2017 (том 2 а. с. 47-48) свідчить про звернення підозрюваного ОСОБА_2 у жовтні 2017 року до Генеральної прокуратури України із клопотанням про скасування постанов та інших процесуальних рішень щодо його статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, а також про його розшук. Вказане свідчить про факт обізнаності ОСОБА_2 щодо змісту направленої йому підозри ще до вручення йому повідомлення про підозру в 2019 році.
25.Враховуючи, що (1) повідомлення про підозру ОСОБА_2 складено 30.06.2017, (2) органу досудового не вдалося встановити місцезнаходження ОСОБА_2 на території України; (3) стороною обвинувачення вжито заходів для вручення повідомлення про підозру ОСОБА_2 у встановлений КПК спосіб в червні-липні 2017 року, Суд прийшов до висновку, що ОСОБА_3 набув статусу підозрюваного станом на момент постановлення оскаржуваної ухвали слідчого судді про арешт майна.
(3) Щодо перевірки наявності правових підстав для накладення арешту з метою забезпечення спеціальної конфіскації
26.При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен серед іншого враховувати: a) правову підставу для арешту майна; b) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини 2 статті 170 КПК); с) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; d) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (частина 2 статті 173 КПК).
27.У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: 1) перелік майна, на яке накладено арешт; 2) підстави застосування арешту майна; 3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; 4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; 5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб (частина 5 статті 173 КПК).
28.У клопотанні слідчого ГСУ ГПУ про арешт майна від 14.07.2017 необхідність накладення арешту на майно ОСОБА_2 та його дружини ОСОБА_1 обґрунтовується серед іншого загрозою його приховування, пошкодження, псування та відчуження з метою забезпечення можливої спеціальної конфіскації у випадках, передбачених КК (том 1 а. с. 14).
29.Задовольняючи клопотання прокурора про арешт майна, слідчий суддя дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема, з метою забезпечення спеціальної конфіскації (пункт 2 частини 2 статті 170 КПК).
30.Правова позиція апелянтів з цієї підстави накладання арешту полягає у тому, що умови, передбачені статтями 96-1 та 96-2 КК, не застосовні стосовно ОСОБА_2 в цілому, крім того, спеціальна конфіскація не застосовується щодо діяння, яке інкриміноване ОСОБА_2 та кваліфіковане за статтею 364 КК.
31.У цьому контексті Суд звертає увагу, що диспозиція частини 1 статті 96-1 КК сформульована з використанням альтернативної конструкції: спеціальна конфіскація застосовується або (1) до усіх злочинів, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; або (2) до злочинів за переліком статей Особливої частини КК, серед яких дійсно не зазначено статтю 364 КК. У той же час, санкція частини 2 статті 364 КК передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
32.Таким чином, діяння, яке інкримінується підозрюваному ОСОБА_2 , підпадає під умови спеціальної конфіскації, передбачені частиною 1 статті 96-1 КК.
33.Крім того, зміст підозри свідчить про те, що майно, набуте подружжям ОСОБА_4 , може бути одержане внаслідок злочину та/або бути доходами від такого майна, або є перетвореним з майна, одержаного внаслідок злочину (пункт 1 частини 1, частина 2 статті 96-2 КК).
34.У випадку, передбаченому пунктом 2 частини 2 статті 170 КПК, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини 1 статті 96-2 КК (частина 4 статті 170 КПК).
35.ОСОБА_3 як особа, яка підозрюється у скоєнні інкримінованого йому злочину, диспозиція складу якого передбачає мету одержання неправомірної вигоди, та ОСОБА_1 як дружина підозрюваного знали або повинні були знати про джерела доходів, які використовувалися для набуття арештованого майна подружжям.
36.Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються (частина 5 статті 132 КПК).
37.Стороною захисту та власницею майна, ОСОБА_1 , не надано Суду жодних доказів легального походження значного обсягу нерухомого майна та транспортних засобів, які були набуті подружжям в період та після подій, які інкриміновані ОСОБА_2 . Крім того, апелянтами не надано жодних доказів щодо наявності підстав вважати те чи інше майно, набуте у шлюбі, особистою власністю одного з подружжя.
38 .Заходи з конфіскації можуть бути застосовані не тільки до осіб, які безпосередньо звинувачуються у кримінальних злочинах, а й до будь-яких інших третіх осіб, які мають право володіння майном без необхідної добросовісності з метою приховування їхньої злочинної ролі у накопиченні цінностей, які є предметом розгляду у справі (§§ 105, 107 рішення ЄСПЛ у справі Гогітідзе та інші проти Грузії від 12.05.2015 (заява № 36862/05)). У процедурах конфіскації, що стосувалися доходів від серйозних злочинів Суду не потрібні докази «поза сумнівом» щодо незаконності походження майна. Натомість доказ щодо балансу вірогідностей або високої ймовірності незаконного походження майна у сумісності з неможливістю власником цього майна довести протилежне був достатній для перевірки критерію пропорційності відповідно до статті 1 Протоколу № 1. Національні органи влади відповідно до Конвенції надалі отримали свободу дій у питанні застосування конфіскаційних заходів не лише стосовно осіб, безпосередньо обвинувачених у злочинах, а й членів їхніх сімей та інших близьких родичів, які могли володіти та неформально управляти незаконно набутим майном від імені підозрюваних правопорушників, а також будь-кого, хто не мав необхідного статусу добросовісності (bona fide) (зокрема, рішення ЄСПЛ у справах Arcuri and Others v. Italy, заява № 52024/99; рішення у справі від 07.06.2005 Morabito and Others v. Italy, заява № 58572/00; рішення у справі від 27.06.2002 Butler v. the United Kingdom, заява № 41661/98 та інші).
39.Отже, слідчим суддею було правильно встановлено наявність підстав для арешту майна, набутого в період та після подій, які інкримінуються ОСОБА_2 у цьому кримінальному провадженні, з метою забезпечення його спеціальної конфіскації.
(4) Щодо перевірки наявності правових підстав для накладення арешту з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов)
40.Спільними доводами апеляційних скарг є вказівка на той факт, що слідчим суддею не враховано, що арешт було накладено й на майно, набуте задовго до обставин, що інкримінуються ОСОБА_2 (будинок АДРЕСА_15 (набуті в 2009 році), квартира АДРЕСА_16 (набуте у 2003 році)).
41.Крім того, апелянти наголошують на необхідності застосування норми, передбаченої частиною 3 статті 73 Сімейного кодексу України (далі - СК) до відносин, що склалися.
42.З наданих правовстановлювальних документів вбачається, що дата набуття зазначених об`єктів нерухомості передувала подіям, у зв`язку із якими ОСОБА_2 повідомлено про підозру. Вказане виключає можливість застосування арешту майна до цих об`єктів з метою забезпечення спеціальної конфіскації.
43.У той же час слідчий суддя посилався в оскаржуваній ухвалі і на пункт 4 частини 2 статті 170 КПК як на правову підставу накладення арешту. З цього приводу апелянти наголошують на відсутності цивільного позову в матеріалах клопотання про арешт майна та, відповідно, неможливості застосування цієї правової підстави.
44.Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим КПК не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства (частина 5 статті 128 КПК).
45.Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК заходів забезпечення позову (частина 1 статті 149 ЦПК). Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини 1 статті 150 ЦПК).
46.Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (частина 2 статті 149 ЦПК). Вимоги щодо строків подання цивільного позову після застосування заходів забезпечення позову мають застосовуватися із урахуванням специфіки кримінального провадження та не суперечити засадам кримінального судочинства (частина 5 статті 125 КПК), зокрема розумності строків (пункт 21 частини 1 статті 7, стаття 28 КПК).
47.Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові (частина 8 статті 170 КПК).
48.Дійсно, на день розгляду слідчим суддею клопотання про арешт майна цивільний позов не був поданий, проте норми ЦПК, які застосовуються субсидіарно до подібних правовідносин, не виключають можливості арешту майна до подання такого позову, адже забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, що узгоджується із завданнями кримінального провадження, визначеними статтею 2 КПК.
49.Крім того, як зазначено в нормі частини 8 статті 170 КПК, вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення позову, має бути співмірною: або (1) розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або (2) розміру шкоди, зазначеної у цивільному позові, що вказує на опціональність умови щодо наявності вже поданого цивільного позову у кримінальному провадженні на момент постановлення слідчим суддею ухвали про арешт майна. На підтвердження такого тлумачення говорить і синтаксична конструкція побудови самої підстави застосування арешту майна, а саме зазначення у пункті 4 частині 2 статті 170 КПК словосполучення «цивільний позов» у дужках.
50.Застосування арешту майна з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) допускається лише щодо майна підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження (частина 6 статті 170 КПК).
51.У зв`язку із цим, Суд має перевірити аргументи сторони захисту в частині належності майна, яке не підпадає під умови спеціальної конфіскації, особам, зазначеним у частині 6 статті 170 КПК.
52.В апеляційних скаргах зазначено, що три об`єкта нерухомості, з тих, на які було накладено арешт, не можуть мати відношення до події інкримінованого ОСОБА_2 злочину, оскільки були набуті значно раніше, а тому не можуть бути арештовані з метою забезпечення спеціальної конфіскації. Вказане стосується: (1) будинку АДРЕСА_19 АДРЕСА_5 (набуті в 2009 році); (3) квартири АДРЕСА_16 (набута у 2003 році )).
53.При відшкодуванні шкоди, завданої кримінальним правопорушенням одного з подружжя, стягнення може бути накладено на майно, набуте за час шлюбу, якщо рішенням суду встановлено, що це майно було придбане на кошти, здобуті внаслідок вчинення кримінального правопорушення (частина 3 статті 73 СК).
54.Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_5 , було набуто ОСОБА_2 23.12.2009 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_14, виданого Жденіївською селищною радою Воловецького району Закарпатської області (том 1 а. с. 133), квартира АДРЕСА_34, набута 07.07.2003 в рівних частинах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право власності від 17.02.2003 (том 2 а. с.20-21).
55.Таким чином, дійсно, вказані об`єкти нерухомості не могли бути придбані подружжям за кошти, здобуті внаслідок вчинення кримінального правопорушення, адже дати їх набуття передували обставинам кримінального правопорушення, що інкримінується ОСОБА_2 . З цих мотивів, вказані об`єкти нерухомого майна не можуть бути піддані арешту в силу вимог частини 3 статті 73 СК, отже ухвала слідчого судді в цій частині підлягає скасуванню.
56. У той же час будинок АДРЕСА_14 було набуто ОСОБА_2 на підставі договору дарування ВММ 040833, реєстраційний номер 2195 від 30.11.2009 (том 1 а. с. 132-133). Згідно пункту 2 частини 1 статті 57 СК вказаний об`єкт нерухомості (оскільки він набутий на підставі договору дарування) є особистою приватною власністю одного з подружжя, тобто ОСОБА_2 . Положення частини 3 статті 73 СК не розповсюджуються на будинок АДРЕСА_14 , оскільки він не перебуває у спільній сумісній власності подружжя, а є особистою власністю підозрюваного.
57.З огляду на вищезазначене, з урахуванням: (1) обґрунтованості підозри у вчиненні злочину за частиною 2 статті 364 КК; (2) розміру шкоди (втрати активів), завданої кримінальним правопорушенням, яка згідно висновку експерта за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи від 24.06.2014 № 6934/6935/14-41 становить 373 900 000 (триста сімдесят три мільйони дев`ятсот тисяч) грн; (3) підстав вважати, що незастосування цього заходу зумовить труднощі чи неможливість виконання вироку в частині забезпечення можливого цивільного позову; (4) належності будинку АДРЕСА_22 , подружжю ОСОБА_1 та набуття їх під час шлюбу за кошти, що не були отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, Суд доходить висновку, що законним, співмірним і необхідним на даному етапі для забезпечення кримінального провадження з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої злочином, є арешт лише будинку АДРЕСА_14 із зазначених вище об`єктів нерухомого майна, що були придбані у шлюбі до подій кримінального правопорушення).
Висновки Суду за результатами розгляду апеляційних скарг
58.За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
59.Суд апеляційної інстанції обмежений межами апеляційної скарги (стаття 404 КПК), тому не має можливості перевіряти ухвалу слідчого судді в іншій частині, ніж щодо тих доводів, які містяться в апеляційній скарзі.
60.Суд прийшов до висновку, що слідчим суддею в цілому були правильно встановлені фактичні обставини справи та надана їм відповідна правова оцінка на підставі наявних матеріалів, наданих сторонами, але не було враховано відсутність правових підстав для накладення арешту на майно, належне на праві спільної сумісної власності подружжю ОСОБА_6 , право власності на яке було набуто до періоду вчинення інкримінованого ОСОБА_2 злочину, оскільки воно не підпадає під умови спеціальної конфіскації та на підставі частини 3 статті 73 СК не може бути предметом забезпечення можливого цивільного позову у кримінальному провадженні.
61.У зв`язку з цим, Суд приходить до висновку, що ухвалу слідчого судді слід скасувати лише в частині.
62.Керуючись статтями 170-173, 175, 404, 405, 407, 409, 411, 419, 532 КПК, колегія суддів постановила:
1.Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити частково.
2.Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18.07.2017 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12013000000001049 від 17.10.2013 скасувати в частині накладення арешту на будинок
АДРЕСА_23 .У решті ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18.07.2017 залишити без змін, а апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Г. Михайленко
Судді І. О. Калугіна
О. Ю. Семенников