Document No. 89663822

Справа № 991/3320/20

Провадження №11-сс/991/416/20

Слідчий суддя: Мовчан Н.В.

Доповідач: Никифоров А.С.

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого Никифорова А.С.,

суддів Павлишина О.Ф.,

Чорної В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сердюк Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Шевченка Костянтина Олександровича в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця с. Артищів Городоцького району Львівської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 квітня 2020 року про відмову у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 на повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 27.01.2020, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України, у кримінальному провадженні №52017000000000245,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного судового рішення

і встановлені судом першої інстанції обставини

27 квітня 2020 року слідчим суддею Вищого антикорупційного суду було постановлено ухвалу у справі №991/3320/20, якою було відмовлено у відкритті провадження за скаргою Шевченка ОСОБА_3 , поданою в інтересах ОСОБА_1 , на повідомлення про підозру від 27.01.2020, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України, у кримінальному провадженні №52017000000000245.

Оскаржувана ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 квітня 2020 року обґрунтована наступним.

Відповідно до Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», частину першу статті 303 КПК України було доповнено пунктом 10 згідно з яким підозрюваний, його захисник чи законний представник набули права оскаржити до слідчого судді повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом. Одночасно з цим, відповідно до п.4 §2 розділу 4 Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, наведені зміни не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін - 16.03.2018.

Оскільки ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень 27.01.2020, а відомості про кримінальне правопорушення у кримінальному провадженні № 52017000000000245 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.04.2017, положення п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України щодо оскарження повідомлення про підозру особі при зазначених обставинах застосовуватися не можуть.

Вимоги апеляційної скарги

і узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись із ухвалою слідчого судді, адвокатом Шевченком К.О. в інтересах ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу, у якій він ставить вимогу про скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 квітня 2020 року та постановлення нової, якою слід задовольнити його скаргу, скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 27.01.2020 у кримінальному провадженні № 52017000000000245 та зобов`язати уповноважену особу Генеральної прокуратури України вчинити дії щодо виключення із Єдиного реєстру досудових розслідувань у вказаному кримінальному провадженні відомостей про вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст.191 КК України.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисником наведені наступні доводи.

У відповідності до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Обмеження щодо застосування положень п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, в залежності від дати внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, передбачені прикінцевими положеннями Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

У той же час, до КПК України відповідні норми, якими встановлені обмеження відносно застосування положень п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України в залежності від дати внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносились, та такі обмеження суперечать вимогам ч. 1 ст. 5 КПК України, відповідно до якої процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Положення п. 4 § 2 Прикінцевих положень Розділу 4 Закону № 2147-VІІІ від 03.10.2017 суперечать положенням ч.1 ст. 5 КПК України, у зв`язку з чим, враховуючи положення ч. 3 ст. 9 КПК України, не можуть бути застосовані.

За таких обставин, за переконанням адвоката Шевченка К.О., висновки слідчого судді Вищого антикорупційного суду про неможливість застосування до спірних правовідносин положення п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Позиції учасників судового провадження

Особа, яка подала апеляційну скаргу - адвокат Шевченко К.О. у судове засідання не прибув, надіслав клопотання про розгляд апеляційної скарги за його відсутності, доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Прокурор у судове засідання не з`явилась, подала заперечення на апеляційну скаргу адвоката Шевченка К.О., в яких прохала відмовити в повному обсязі у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 квітня 2020 року залишити без змін. На обґрунтування своїх заперечень прокурор вказала, що оскільки у кримінальному провадженні № 52017000000000245 відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено 07.04.2017, а закон передбачає можливість оскарження повідомлення про підозру у кримінальних провадження, розпочатих після 15.03.2018, а тому ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 квітня 2020 року є законною та обґрунтованою. Крім того вказала, що 18 травня 2020 року керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури було прийнято рішення про закриття кримінального провадження №52017000000000245 в частині за підозрою кількох осіб, у тому числі - ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст.191 КК України, у зв`язку із невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпанням можливостей їх отримати. Також просила здійснювати розгляд апеляційної скарги за її відсутності.

Відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України, судовий розгляд здійснено за відсутністю учасників судового провадження.

Мотиви суду

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали апеляційного провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Частиною 2 ст.1 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України

Статтею 2 КПК України визначені завдання кримінального провадження - захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 1. ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно із ч.2 ст.214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Із матеріалів судового провадження вбачається, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000245 розпочато 07.04.2017.

27.01.2020 ОСОБА_1 було вручено повідомлення про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України, у кримінальному провадженні №52017000000000245.

24.04.2020 до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга адвоката Шевченка К.О. в інтересах ОСОБА_4 на зазначене вище повідомлення про підозру від 27.01.2020.

Стаття 303 КПК України наводить вичерпний перелік рішень, дій та бездіяльності слідчого, прокурора, які можуть бути оскаржені до слідчого судді під час досудового розслідування.

Зокрема, п.10 ч.1 ст. 303 КПК України передбачає, що під час досудового розслідування, до слідчого судді може бути оскаржене повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.

Однак, зміни до ч.1 ст.303 КПК України, якими передбачена можливість оскарження до слідчого судді повідомлення про підозру, були внесені підпунктом 23 пункту 7 §1 Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Відповідно до п.4 §2 «Прикінцевих положень» розділу 4 зазначеного Закону, підпункти 11-27, 45 пункту 7 §1 цього розділу вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань після введення в дію цих змін.

Закон України від 03.10.2017 року № 2147-VIII набув чинності 15.12.2017, у зв`язку з чим положення п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань після 16 березня 2018 року.

Відповідно до загальновизнаного принципу права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплено в частині ч. 1 ст. 58 Конституції України, згідно із яким дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється з утратою ним чинності, а саме - до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали чи мали місце (офіційне тлумачення цього конституційного положення наведено в Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99).

Водночас Конституція України в статті 58 допускає зворотну дію законів у часі, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, але питання пом`якшення або скасування відповідальності регулюються нормами матеріального права.

В свою чергу, формою реалізації ч. 1 ст. 58 Конституції України є положення ч. 1 ст. 5 КПК України, 2012 року, яка регулює дію норм кримінального процесуального закону в часі та згідно з якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається відповідно до положень цього Кодексу, чинних на момент початку виконання дії або прийняття такого рішення.

На відміну від кримінального (матеріального) закону, чинний кримінальний процесуальний закон не має зворотної дії навіть у тих випадках, коли його правила є більш сприятливі для учасників кримінального провадження. Повернення процесу (процесуальних дій) неможливе. Тобто, оскільки кримінальним процесуальним законодавством України визначається порядок провадження в кримінальних справах, а саме - порядок вчинення процесуальних дій і прийняття кримінальних процесуальних рішень, зворотна дія кримінального процесуального закону в часі неможлива.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів, відхиляє доводи адвоката Шевченка К. О. про те, що положення п.4 §2 «Прикінцевих положень» розділу 4 Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII, якими встановлені часові обмеження реалізації права на оскарження підозрюваним, його захисником чи законним представником, не є частиною Кримінального процесуального законодавства України, та суперечать відповідним нормам Кримінального процесуального кодексу України та Конституції України.

Стосовно доводів прокурора, викладених у запереченнях на апеляційну скаргу щодо закриття кримінального провадження №52017000000000245 в частині за підозрою кількох осіб, у тому числі - ОСОБА_1 , колегія суддів звертає увагу на таке. Оскільки вказане процесуальне рішення було прийняте вже після постановлення слідчим суддею ухвали про відмову у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 , та звернення останнього з апеляційною скаргою, винесення вказаної постанови не є перешкодою для реалізації особою, яка звернулась з апеляційною скаргою прав, передбачених ст.55 Конституції України та ст.24 Кримінального процесуального кодексу України, як і не є перешкодою для постановлення Судом одного з рішень, передбачених ч.3 ст.407 КПК України.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Оскільки під час апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено порушень норм Кримінального процесуального кодексу України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, така ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду за результатами розгляду скарги є цілком законною, обґрунтованою та вмотивованою, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, свого підтвердження не знайшли, відображають альтернативне тлумачення адвокатом положень кримінального процесуального законодавства України, колегія суддів прийшла до висновку про те, що апеляційну скаргу адвоката Шевченка Костянтина Олександровича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 квітня 2020 року слід залишити без задоволення, а зазначену вище ухвалу слідчого судді - без змін.

Керуючись статтями 376, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Шевченка Костянтина Олександровича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 квітня 2020 року про відмову у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 на повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 27.01.2020 у кримінальному провадженні №52017000000000245 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 квітня 2020 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: А.С. Никифоров

Судді: О.Ф. Павлишин

В.В. Чорна