Document No. 89663827

Справа № 991/1805/20

Провадження №11-сс/991/296/20

Слідчий суддя: Мовчан Н.В.

Доповідач: Никифоров А.С.

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

Іменем України

04 червня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого Никифорова А.С.,

суддів Павлишина О.Ф.,

Чорної В.В.

за участю секретаря судового засідання - Сердюк Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 лютого 2020 року про відмову у відкритті провадження за його скаргою на бездіяльність детектива НАБ України Гришканича О.Б., яка полягає у наданні матеріалів кримінального провадження № 52019000000001042 для ознайомлення частково,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного судового рішення

і встановлені судом першої інстанції обставини

До Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 лютого 2020 року, якою було відмовлено у відкритті провадження за скаргою останнього на бездіяльність детектива, яка полягає у відмові в ознайомленні з матеріалами кримінального провадження.

Так, до слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 , в якій останній прохав зобов`язати детектива НАБ України Гришканича О.Б. виконати вимогу ст. 221 КПК України, оскільки відмова у ознайомленні з матеріалами кримінального провадження не допускається.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 , слідчий суддя зазначила, що фактично ОСОБА_1 оскаржується не бездіяльність детектива у ненаданні матеріалів досудового розслідування для ознайомлення, а обсяг наданих йому матеріалів кримінального провадження за результатами розгляду його клопотання. Оскільки вирішення питання щодо обсягу матеріалів кримінального провадження, які надаються для ознайомлення в порядку ст. 221 КПК України, є дискреційними повноваженнями детектива, а копії спадкових справ, ознайомитися із якими хоче ОСОБА_1 , не є загальнодоступними документами, детективом НАБ України не допущено бездіяльності щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 . В той же час оскарження рішення детектива за результатами розгляду клопотання про ознайомлення із матеріалами спадкових справ у порядку, визначеному ч. 1 ст. 303 КПК України, не передбачено. Враховуючи, що скарга подана на рішення детектива, яке не підлягає оскарженню в порядку ст. 303 КПК України, слідча суддя відмовила у відкритті провадження за його скаргою.

Вимоги апеляційної скарги

і узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись із вказаною вище ухвалою слідчого судді, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій прохав встановити порушення прав потерпілого за ст. ст. 56, 221 КПК України і зобов`язати детектива Гришканича О.Б . і директора Івано-Франківського місцевого центру безоплатної вторинної правової допомоги усунути недоліки в наданні допомоги за його зверненням від 11.10.2019.

Мотивував апеляційну скаргу ОСОБА_1 тим, що слідчим суддею не було забезпечено судовий захист прав потерпілого: на безоплатну вторинну правову допомогу - представництво адвокатом для складення процесуальних документів як суб`єкту права на всі види правових послуг відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу», гарантоване ст. 56 КПК України; на надання матеріалів кримінального провадження для ознайомлення в порядку ст. 221 КПК України - копій спадкових справ, якими обґрунтовується розмір завданої йому майнової шкоди через перешкоджання у реалізації спадкових прав. За переконанням ОСОБА_1 , відмова у наданні згаданих вище документів, забороняється, оскільки документи, що доступні слідчому, повинні бути доступні потерпілому. Крім того, детективом Гришканичем О.Б. не було обґрунтовано яким чином ознайомлення із матеріалами спадкових справ може зашкодити досудовому розслідуванню.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні ОСОБА_1 допустив прояви явної зневаги до суду. Не зважаючи на неодноразові попередження головуючого про необхідність додержуватись порядку у судовому засіданні та можливість застосування до ОСОБА_1 заходів процесуального реагування, останній такі попередження ігнорував. Під час промови головуючого залишив місце проведення відеоконференції. Така поведінка ОСОБА_1 унеможливила проведення судового засідання за його апеляційною скаргою, у зв`язку з чим, через повторне порушення ОСОБА_1 порядку у залі судового засідання, за ухвалою колегії суддів, відповідно до ч. 3 ст. 330 КПК України, було припинено відеозв`язок із Івано-Франківською установою виконання покарань № 12 і подальший апеляційний розгляд здійснювався без участі особи, яка подала апеляційну скаргу.

Детектив НАБ України Гришканич О.Б. у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду належним чином повідомлений. Надав письмову заяву, в якій прохав судове засідання провести за його відсутністю. До заяви детективом додано копії матеріалів із кримінального провадження № 52019000000001042: копію постанови про часткову відмову у задоволенні клопотання від 05.03.2020 та супровідний лист ОСОБА_1 від 05.03.2020.

Прокурор належним чином повідомлений про дату та час судового розгляду, у судове засідання не з`явився.

Мотиви суду

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали апеляційного провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Згідно із ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

Відповідно до ч. 1. ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Пунктом 17 частини 1 статті 3 КПК України слідчий - службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу Державного бюро розслідувань, Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

Згідно зі ст. 40 КПК України слідчий, серед іншого, наділений повноваженням приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом. Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Слідчий, прокурор зобов`язаний за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати їм матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається (ч. 1 ст. 221 КПК України).

Відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим (ч. 1 ст. 222 КПК України).

Таким чином, під час розгляду клопотання сторони захисту про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, слідчий/прокурор мають право задовольнити клопотання частково, обмеживши надання тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню.

У даному випадку, детективом Гришканичем О.Б. було розглянуто клопотання ОСОБА_1 та надані для ознайомлення копії тих документів, які, на думку детектива, на даній стадії кримінального провадження не зашкодять досудовому розслідуванню. Із таким рішенням детектива Шабала І.В. не погодився і оскаржив їх на підставі ст. 303 КПК України слідчому судді.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. При цьому колегія суддів враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. В той же час, Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено, зокрема - бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.

Із системного аналізу ст. ст. 40, 221, 303 КПК України вбачається, що слідчим суддею здійснюється судовий контроль у випадку допущення слідчим, прокурором бездіяльності, яка може полягати у нездійсненні останнім відповідної процесуальної дії, передбаченої кримінальним процесуальним законом. В той же час такий судовий контроль не розповсюджується на ті питання, які відносяться до виключної процесуальної діяльності слідчого, прокурора. Враховуючи, що визначення обсягу матеріалів, які можна на певній стадії досудового розслідування надати учаснику провадження на ознайомлення, без шкоди для кримінального провадження, є виключною дискрецією детектива, у даному випадку ОСОБА_1 оскаржується рішення детектива, що не підлягає оскарженню слідчому судді в порядку ст. 303 КПК України.

Зазначене ж стосується і вимоги щодо зобов`язання директора Івано-Франківського місцевого центру безоплатної вторинної правової допомоги усунути недоліки в наданні допомоги за його зверненням від 11.10.2019, оскільки така бездіяльність не підлягає оскарженню слідчому судді в порядку ст. 303 КПК України.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що згідно із ч. 1 ст. 31 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» дії та бездіяльність посадових і службових осіб, які порушують порядок та строки розгляду звернень про надання безоплатної правової допомоги, надання неякісної правової допомоги можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до суду та в адміністративному порядку.

З огляду на зазначене, слідча суддя прийшла до вірного висновку про відмову у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 як такої, що подана на рішення, яке не підлягає оскарженню.

Одночасно із цим колегія суддів зауважує наступне.

ОСОБА_1 є засудженим та відбуває покарання у вигляді позбавлення волі.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 20 КПК України підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов`язані роз`яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КВК України засудженому гарантується право на правову допомогу. Для одержання правової допомоги засуджені можуть користуватися послугами адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Реалізація права засудженого на правову допомогу за призначенням гарантована в межах закону «Про безоплатну правову допомогу».

Частиною 1 статті 18 зазначеного Закону визначений порядок реалізації такого права - шляхом подання звернення до Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги або до територіального органу юстиції з наданням відповідних документів, які підтверджують його належність до однієї із вразливих категорій осіб, передбачених ч. 1 ст. 14 наведеного Закону.

В той же час нормами КПК України, зокрема статтями 52, 56, визначений порядок обов`язкової участі захисника та випадку його залучення судом для проведення окремої процесуальної дії за участю підозрюваного, обвинуваченого.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 56 КПК України потерпілий протягом кримінального провадження має право мати представника та в будь-який момент кримінального провадження відмовитися від його послуг.

Підсумовуючи наведене, Суд констатує, що ОСОБА_1 є засудженим до позбавлення волі, а тому має право на безоплатну правову допомогу, яке може реалізувати виключно самостійно. В той же час ОСОБА_1 у скарзі зазначає, що він є потерпілим у кримінальному провадженні № 52019000000001042 від 21.11.2019. Жодною нормою кримінального процесуального законодавства України не передбачений обов`язок суду залучити адвоката за призначенням потерпілому або особі, яка звернулась зі скаргою в порядку ст. 303 КПК України. А тому ОСОБА_1 невірно трактує механізм реалізації його права як засудженого на безоплатну вторинну правову допомогу, який він може ініціювати виключно шляхом безпосереднього звернення до Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги чи до територіального органу юстиції за місцем перебування. А у випадку надання правової допомоги неякісно - оскаржити таку бездіяльність посадових і службових осіб Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в установленому законом порядку до суду (ч. 1 ст. 31 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»).

Відповідно до ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: неповнота судового розгляду; невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Оскільки ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на бездіяльність детектива НАБ України Гришканича О.Б. є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а підстави для її скасування або зміни відсутні, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а вказану ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду - без змін.

Керуючись статтями 376, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 лютого 2020 року про відмову у відкритті провадження за його скаргою на бездіяльність детектива НАБ України Гришканича О.Б., яка полягає у наданні матеріалів кримінального провадження № 52019000000001042 для ознайомлення частково - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 лютого 2020 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: А.С. Никифоров

Судді: О.Ф. Павлишин

В.В. Чорна