Document No. 89737866

справа № 757/45638/19-к

провадження №11-сс/991/300/20

слідчий суддя: Смик С.І.

доповідач: Чорна В.В.

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2020 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Чорної В.В.,

суддів Никифорова А.С., Павлишина О.Ф.,

при секретарі судового засідання Гецко І.В.,

за участі:

особи, якою подано апеляційну скаргу - захисника Бєляєва Д.П.,

підозрюваної ОСОБА_1 ,

прокурора Семака І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Бєляєва Дмитра Петровича - захисника підозрюваної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Бакал, Саткинського району Челябінської області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.08.2019 р. про застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 42015000000000824 від 05.05.2015 р., внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, -

в с т а н о в и л а:

До Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з Київського апеляційного суду за підсудністю надійшла зазначена апеляційна скарга, яка ухвалою від 19.03.2020 р. призначена до розгляду (т. 2 а.с. 165).

1. Короткий зміст оскаржуваного рішення та апеляційної скарги.

Оскаржуваним рішенням - ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.08.2019 р. за клопотанням прокурора у кримінальному провадженні - заступника начальника відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва Талали О.С. у кримінальному провадженні № 42015000000000824 від 05.05.2015 р., відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, до підозрюваної ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, з визначенням розміру застави в сумі 6 000 000 грн. та покладенням на підозрювану ряду обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Строк дії даної ухвали визначено слідчим суддею до 25 жовтня 2019 року, але в межах досудового розслідування (т. 1 а.с. 228-231).

В апеляційній скарзі захисник Бєляєв Д.П. просить скасувати зазначену ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою у задоволенні клопотання прокурора про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.

2. Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечень.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено про істотне порушення слідчим суддею вимог кримінального процесуального законодавства при застосуванні запобіжного заходу, неповноту судового розгляду та невідповідність судового рішення фактичним обставинам кримінального провадження. Зокрема, захисник вказує на те, що оскаржуваною ухвалою відносно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід, хоча остання не набула статусу підозрюваної у кримінальному провадженні через порушення стороною обвинувачення порядку вручення їй письмового повідомлення про підозру. Крім того, посилається на порушення підсудності, допущене слідчим суддею при розгляді клопотання, а також на недотримання принципу безпосередності дослідження матеріалів, поданих органом досудового розслідування в обґрунтування доводів клопотання. При цьому, як зазначає апелянт, висновки слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також з приводу доведення стороною обвинувачення обґрунтованості підозри, побудовані виключно на припущеннях та не ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах.

Прокурором у кримінальному провадженні Семаком І.А. подані заперечення проти апеляційної скарги та пояснення, в яких він вказує на необґрунтованість доводів сторони захисту та просить залишити оскаржуване рішення слідчого судді без змін. Зокрема, прокурор зазначив, що ОСОБА_1 після направлення їй письмового повідомлення про підозру та з моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо невідворотності покарання за окремі злочини проти основ національної безпеки, громадської безпеки та корупційні злочини», тобто з 31.10.2014 року, набула статусу підозрюваної у даному кримінальному провадженні. Також, посилається на безпідставність доводів захисника про порушення при зверненні з клопотанням про обрання запобіжного заходу правил територіальної підсудності, оскільки органом досудового розслідування подано клопотання до Печерського районного суду м. Києва за територіальним розташуванням прокуратури міста Києва.

3. Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.

Під час апеляційного розгляду захисник Бєляєв Д.П. та його підзахисна ОСОБА_1 підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у скарзі.

Прокурор у кримінальному провадженні Семак І.А. заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити оскаржувану ухвалу слідчого судді без змін, посилаючись на обставини, викладені у запереченнях.

4. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.

4.1 Короткий зміст та мотиви клопотання про застосування запобіжного заходу.

До Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора у кримінальному провадженні - заступника начальника відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва Талали О.С. про застосування до підозрюваної ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

З клопотання слідує, що прокуратурою міста Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000000824 від 05.05.2015 р. за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Як зазначено в клопотанні, 20.10.2014 року Генеральною прокуратурою України у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, що виразилось у заволодінні чужим майном, шляхом зловживання своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

Крім того, з клопотання вбачається, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.05.2015 р. у справі № 757/16295/15-к відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою та зобов`язано орган досудового розслідування не пізніше як через 48 годин з часу її доставки до місця кримінального провадження забезпечити доставку підозрюваної до слідчого судді для розгляду питання про застосування обраного щодо неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При цьому, 28.08.2019 року працівниками Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 була затримана в пункті пропуску аеропорту «Жуляни» та надалі поміщена до ІТТ ГУНП в м. Києві.

Необхідність застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою органом досудового розслідування у клопотанні мотивована тим, що остання обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, а також наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватись підозрюваної від органу досудового розслідування та суду; можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів (електронний носій інформації), які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; можливість, з метою переховування від слідства та суду, використовувати свій майновий стан та кримінальні зв`язки; можливість незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та спеціалістів у цьому кримінальному провадженні.

4.2 Мотиви слідчого судді.

Слідчий суддя за результатом розгляду клопотання про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації її дій за ч. 5 ст. 191 КК України, а виходячи з фактичних даних, що містяться у долучених до клопотання матеріалах кримінального провадження, дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри у причетності ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин, та доведеність стороною обвинувачення наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, наведених у клопотанні, для застосування відносно підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

З оскаржуваної ухвали також вбачається, що слідчий суддя не досліджував обставини повідомлення ОСОБА_1 про підозру, оскільки вказані обставини були проаналізовані в ухвалі слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.05.2015 р. у справі № 757/16295/15-к про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та перевірені в апеляційному порядку згідно з ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 21.01.2016 р., якою ухвалу слідчого судді від 20.05.2015 р. залишено без змін.

5. Встановлені обставини та мотиви суду.

В апеляційній скарзі захисник Бєляєв Д .П. заперечує підсудність клопотання про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою Печерському районному суду м. Києва, а також факт набуття останньою статусу підозрюваної у даному кримінальному провадженні та обґрунтованість висновків слідчого судді, викладених ним в оскаржуваній ухвалі, зокрема, про підтвердження наданими органом досудового розслідування доказами наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та про доведення стороною обвинувачення наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування відносно підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо непідсудності поданого стороною обвинувачення клопотання про застосування запобіжного заходу Печерському районному суду м. Києва, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 132 КПК України (в редакції від 03.10.2017 р. та від 22.03.2018 р., що діяла на момент постановлення оскаржуваної ухвали), клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого загального суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Як вбачається з матеріалів клопотання, питання про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відповідним клопотанням органу досудового розслідування вирішувалось Печерським районним судом м. Києва як судом, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а саме, прокуратура міста Києва, яка розташована в Печерському районі міста Києва (вул. Предславинська, 45/9).

Посилання захисника на те, що кримінальне провадження на момент звернення до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу перебувало в провадженні другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури м. Києва, який територіально розташований в Голосіївському районному суді м. Києва, колегія суддів відхиляє, оскільки у даному випадку органом досудового розслідування виступає саме прокуратура міста Києва, а не її структурний підрозділ, який не є самостійним слідчим підрозділом у розумінні ст. 38 КПК України.

За викладених обставин, колегією суддів не встановлено порушень правил територіальної підсудності при розгляді зазначеного клопотання Печерським районним судом м. Києва.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині ненабуття ОСОБА_1 статусу підозрюваної, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

Частиною 1 статті 278 КПК України передбачено, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

У відповідності до ч. 1 ст. 5 КПК України, процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

При цьому, ч. 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 2 ст. 194 КПК України, слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Отже, при обранні запобіжного заходу слідчому судді, поряд з іншим, необхідно з`ясувати, чи набула особа, щодо якої розглядається клопотання про обрання запобіжного заходу, в установленому законом порядку статусу підозрюваного.

Аналогічна правова позиція викладена Великою палатою Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 р. по справі № 536/2475/14-к, в якій зазначено про виділення кількох підходів до розуміння поняття «здійснення повідомлення про підозру», які полягають як у розумінні повідомлення про підозру як процесуального рішення, прийнятого уповноваженим на це органом (посадовою особою) з підстав та в порядку, визначеному КПК України, так і у розумінні сукупності ряду послідовних процесуальних дій, які охоплюють собою окремі етапи, включаючи в себе обов`язковий етап доведення інформації до відома адресата, щодо якого прийняте рішення про повідомлення про підозру, шляхом безпосереднього вручення його тексту особі, згідно зі статтею 278 КПК України.

З позиції сторони обвинувачення слідує, що ОСОБА_1 набула статусу підозрюваної у даному кримінальному провадженні з 31.10.2014 року, тобто з моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо невідворотності покарання за окремі злочини проти основ національної безпеки, громадської безпеки та корупційні злочини».

Водночас, з матеріалів судового розгляду клопотання колегією суддів встановлені обставини, які свідчать про порушення органом досудового розслідування вимог кримінального процесуального законодавства, що визначають порядок вручення особі письмового повідомлення про підозру, дотримання якого є підставою для набуття особою статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 42 КПК України (в редакції від 22.08.2014 р., яка діяла на момент складання органом досудового розслідування повідомлення про підозру), підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо невідворотності покарання за окремі злочини проти основ національної безпеки, громадської безпеки та корупційні злочини» внесено зміни до окремих положень кримінального процесуального закону, в тому числі до ч. 1 ст. 42 КПК України, які набули чинності з 31.10.2014 року.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України (в чинній редакції), підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Тобто, з 31.10.2014 року кримінальним процесуальним кодексом передбачено набуття статусу підозрюваного особою, якій не було повідомлено про підозру у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, але вжито заходів для вручення письмового повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (ст. 111 КПК України).

При цьому, ч. 3 ст. 111 КПК України визначено, що повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, якою, в свою чергу, регламентовано порядок здійснення виклику у кримінальному провадженні (ст. 135 КПК України).

Зокрема, за правилами ч. 1 ст. 135 КПК України (як в редакції станом на дату складання та направлення повідомлення про підозру (20.10.2014), так і після 31.10.2014), особа викликається до слідчого шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

Водночас, частиною 2 цієї статті визначено, що у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

З матеріалів клопотання вбачається, що 17.10.2014 року за № 17/1/3-32909-14 слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України надано доручення в порядку ст.ст. 40-41 КПК України начальнику Департаменту Державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України на проведення комплексу слідчих дій, спрямованих на встановлення місця реєстрації та фактичного місця проживання, а також засобів зв`язку ОСОБА_1 . Цим же дорученням зобов`язано забезпечити явку останньої до Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України для проведення 20.10.2014 року слідчих дій у даному кримінальному провадженні, шляхом вручення їй відповідної повістки.

Водночас, з листа про виконання доручення у кримінальному провадженні вбачається, що вжитими посадовими особами Департаменту заходами встановлено відсутність ОСОБА_1 за зареєстрованим місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_1 , а також за місцем проживання її близьких осіб, у зв`язку з чим, виконавець доручення не зміг повідомити останню про виклик до слідчого, а також забезпечити її явку до Генеральної прокуратури України у визначену слідчим дату. З листа також слідує, що під час виконання доручення не вдалось встановити засоби зв`язку з ОСОБА_1 , проте, було встановлено номер мобільного терміналу її сина - ОСОБА_5

20 жовтня 2014 року старшим слідчим в особливо важливих справах Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Шаменко О.А. відносно ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42015000000000824 від 05.05.2015 р. складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме: у заволодінні чужим майном, шляхом зловживання своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах (т. 1 а.с. 20-24).

Не зважаючи на те, що посадовими особами Департаменту Державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України при виконанні доручення слідчого від 17.10.2014 р. було встановлено відсутність ОСОБА_1 за місцем її реєстрації по АДРЕСА_1 , зазначене письмове повідомлення про підозру органом досудового розслідування в день його складання - 20.10.2014 року - направлено поштовим відправленням за вказаною адресою.

При цьому, в матеріалах клопотання відсутні будь-які поштові відмітки, які б підтверджували отримання ОСОБА_1 чи дорослими членами її сім`ї даного поштового відправлення, а також документи, з яких можливо було б встановити зміст вкладення до цього поштового відправлення на підтвердження того, що воно дійсно містило повідомлення ОСОБА_1 по підозру у кримінальному провадженні.

Крім того, в матеріалах клопотання відсутні будь-які дані або документи, які б підтверджували, що письмове повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 42015000000000824 від 05.05.2015 р. відносно ОСОБА_1 від 20.10.2014 р. стороною обвинувачення було вручено під розписку дорослому члену сім`ї ОСОБА_1 (наприклад, її сину, засоби зв`язку з яким було встановлено під час виконання доручення слідчого, в порядку ст.ст. 40-41 КПК України) чи іншій особі, яка з нею проживає, або житлово-експлуатаційній організації за місцем її проживання, або адміністрації за місцем її роботи.

Таким чином, органом досудового розслідування при направленні ОСОБА_1 письмового повідомлення про підозру було допущено істотне порушення вимог ч. 2 т. 135 КПК України (якими визначено порядок здійснення виклику у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання та який, відповідно до вимог ст. ст. 42, 111 КПК України, застосовується і при врученні особі письмового повідомлення про підозру), що свідчить про невручення ОСОБА_1 письмового повідомлення про підозру, та, як наслідок - ненабуття нею статусу підозрюваної у даному кримінальному провадженні.

Під час апеляційного розгляду факт не отримання ОСОБА_1 письмового повідомлення про підозру на момент постановлення оскаржуваної ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.08.2019 р. не спростовано і прокурором, який пов`язував набуття ОСОБА_1 статусу підозрюваної лише із змінами до кримінального процесуального законодавства, які набули чинності 31.10.2014 року, проте не довів, що стосовно неї органом досудового розслідування було вжито заходів для вручення письмового повідомлення про підозру у спосіб, передбачений для вручення повідомлень.

Крім того, прокурором не спростовано доводи ОСОБА_1 та її захисника про те, що лише 30.08.2019 року, тобто після постановлення слідчим суддею оскаржуваної ухвали, органом досудового розслідування у позапроцесуальний спосіб вручено їй копію повідомлення про підозру від 20.10.2014 р., про що складено відповідний протокол.

Колегія суддів також зазначає, що слідчий суддя при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу, не зважаючи на те, що питання набуття ОСОБА_1 статусу підозрюваної у кримінальному провадженні було одним з основних спірних питань в позиціях сторони захисту та сторони обвинувачення, ці обставини взагалі не дослідив та не надав їм жодної оцінки, чим припустився неповноти судового розгляду.

При цьому, посилання слідчого судді на встановлення таких обставин судовими рішеннями, які набули чинності, не можуть бути прийняті, оскільки ані в ухвалі слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.05.2015 р. у справі № 757/16295/15-к про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ані в ухвалі Апеляційного суду міста Києва від 21.01.2016 р., якою ухвалу слідчого судді від 20.05.2015 р. було залишено без змін, не досліджувались питання належного виконання органом досудового розслідування вимог ч. 2 ст. 135 КПК України при врученні ОСОБА_1 письмового повідомлення про підозру, а було лише констатовано факт направлення їй письмового повідомлення про підозру в порядку, передбаченому для вручення повідомлень.

Відповідно, висновки оскаржуваної ухвали щодо набуття ОСОБА_1 статусу підозрюваної у кримінальному провадженні № 42015000000000824 від 05.05.2015 р. не грунтуються на матеріалах клопотання, що свідчить про їх невідповідність фактичним обставинам кримінального провадження.

За сукупності вищенаведених обставин, застосування слідчим суддею до особи, яка не набула статусу підозрюваної у кримінальному провадженні, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є істотними порушенням вимог ст.ст. 177, 178, 194, 278 КПК України, та має наслідком скасування оскаржуваної ухвали з постановленням нової - про відмову у задоволенні клопотання.

Враховуючи, що зазначені вище істотні порушення кримінального процесуального закону, допущені органом досудового розслідування та слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, унеможливлюють прийняття рішення про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів не вдається до оцінки доводів апеляційної скарги щодо недостатності наданих органом досудового розслідування доказів для підтвердження обґрунтованості підозри, а також щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та недотримання слідчим суддею принципу безпосередності дослідження матеріалів, поданих органом досудового розслідування в обґрунтування доводів клопотання.

6. Висновки суду.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Пунктами 1 - 3 ч. 1 ст. 409 КПК України визначено підстави для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, а саме: неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, а також істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 410 КПК України, неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема, у разі якщо судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 411 КПК України, судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

За викладених вище обставин, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги захисника Бєляєва Д.П. та скасування ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.08.2019 р. через істотні порушення слідчим суддею вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду, а також невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, допущені ним при розгляді клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів вважає необхідним постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні клопотання прокурора про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв`язку з істотним порушенням органом досудового розслідування вимог кримінального процесуального законодавства, якими визначено порядок вручення особі письмового повідомлення про підозру, дотримання якого є підставою для набуття особою статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-372, 407, 409-412, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника Бєляєва Дмитра Петровича - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.08.2019 р. - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора у кримінальному провадженні - заступника начальника відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва Талали О.С. у кримінальному провадженні № 42015000000000824 від 05.05.2015 р., внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, про застосування відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Бакал, Саткинського району Челябінської області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя В.В. Чорна

судді

А.С. Никифоров

О.Ф. Павлишин