Document No. 89796378

Справа № 991/1873/20

Провадження1-кс/991/1916/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2020 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі

слідчого судді ОСОБА_1,

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2,

адвоката ОСОБА_3,

прокурора ОСОБА_4,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні скаргу адвоката ОСОБА_5, подану в інтересах ОСОБА_6, та скаргу адвоката ОСОБА_7, подану в інтересах ОСОБА_8, на постанову прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями, Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 від 31.01.2018 про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015000000002833 від 25.12.2015,

В С Т А Н О В И В :

02.03.2020 до Вищого антикорупційного суду в інтересах ОСОБА_6 подана скарга адвоката АО«АВЕР ЛЄКС» ОСОБА_5 від 28.02.2020. У скарзі адвокат просить скасувати постанову прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями, Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 (далі прокурор) від 31.01.2018 про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015000000002833 від 25.12.2015 на підставі п.2 ч.1 ст.280 КПК України та зобов`язати службову особу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, уповноважену на здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінального провадження №42015000000002833 від 25.12.2015, виключити з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості по вказаному кримінальному провадженню про зупинення досудового розслідування 31.01.2018.

03.03.2020 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду поновлено адвокату строк звернення до слідчого судді зі скаргою та відкрито провадження у справі.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.06.2020 зазначена скарга була об`єднана в одне провадження зі скаргою адвоката АО«АВЕР ЛЄКС» ОСОБА_7, поданою в інтересах ОСОБА_8, на ту саму постанову прокурора від 31.01.2018 про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015000000002833 від 25.12.2015. Вимоги скарги адвоката ОСОБА_7 аналогічні вимогам скарги адвоката АО«АВЕР ЛЄКС» ОСОБА_5 .

Обставини, на які посилаються особи, які подали скарги.

Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування, а Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42015000000002833 від 25.12.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст.368, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст.191, ч.5 ст.27 ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст.255 КК України.

Адвокати посилаються на те, що 31.01.2018 прокурор прийняв рішення про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні на підставі п. 2 ч.1 ст.280 КПК України. На їх думку, постанова прокурора є незаконною, так як в останнього були відсутні передбачені законом підстави та умови для її винесення; не відповідають дійсності зазначені в постанові відомості про те, що необхідні та можливі слідчі (розшукові) і процесуальні дії проведені, що місцезнаходження підозрюваних не встановлено.

Так, адвокати зазначають, що в проміжок часу 30.01.2018-31.01.2018 були прийняті рішення про відновлення та зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015000000002833. У постанові про відновлення досудового розслідування не конкретизовано, які саме процесуальні дії мають бути виконані. Попередньо, 07.12.2017 прокурор ОСОБА_10 звернувся до заступника Генерального прокурора ОСОБА_11 із клопотанням про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні. В основу обґрунтування продовження строку досудового розслідування до 12 місяців покладено необхідність: дотримання вимог ст.297-5 КПК України щодо виклику ОСОБА_12 як одного із підозрюваних та вручення копій процесуальних документів його адвокату, у т.ч. через ЗМІ; завершення процедури розгляду клопотань про здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_8 ; здійснення відкриття матеріалів досудового розслідування стороні захисту; складення обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування. Звернувшись із даним клопотанням до заступника Генерального прокурора, прокурор фактично підтвердив необхідність вчинення тих чи інших процесуальних дій у кримінальному провадженні №42015000000002833. Однак відновлення досудового розслідування на один день 30.01.2018 суперечить позиції прокурора, викладеній у клопотанні. Адже замість проведення тих чи інших слідчих (розшукових) дій або вчинення процесуальних дій досудове розслідування вкотре було зупинене.

Адвокат ОСОБА_5 вказує на те, що в період часу з 28.02.2017 по 08.10.2018 здійснювався розгляд у Печерському районному суді м. Києва клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування відносно ОСОБА_6 . У свою чергу адвокат ОСОБА_7 посилається на розгляд у цьому ж суді клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування щодо ОСОБА_8 в період з 28.02.2017 по 07.02.2018.

У скаргах зазначено, що стороною обвинувачення на момент винесення постанови про зупинення досудового розслідування не було забезпечено виконання у кримінальному провадженні вимог п. 6 ч. 2 ст.242 КК України щодо обов`язковості визначення експертним шляхом розміру матеріальних збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням; протоколи допиту ряду свідків були складені слідчими з порушенням вимог п. 1 ч. 3 ст. 104 КПК України без зазначення відомостей про ім`я, по-батькові особи, яка провела процесуальну дію, що тягне за собою недопустимість зібраних доказів; ряд клопотань сторони захисту про проведення слідчих (розшукових) дій були проігноровані. Генеральна прокуратура України була обізнана про адресу фактичного місця проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в Російській Федерації, куди вони виїхали до початку досудового розслідування та складення повідомлень про підозру. З цього адвокати роблять висновки, що прийняття рішення 31.01.2018 про зупинення досудового розслідування було незаконним, адже фактично не всі процесуальні дії були виконані та були відсутні підстави для оголошення розшуку їх підзахисних.

У клопотанні від 02.04.2020 захисник ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_3 в доповнення до аргументів скарги посилається на те, що оскаржувана постанова прокурора від 31.01.2018 про зупинення досудового розслідування могла бути винесена лише після повідомлення особі про підозру та за наявності підстав для оголошення її в розшук. Однак зазначена постанова була винесена щодо особи, якій не було належним чином повідомлено про підозру в даному кримінальному провадженні згідно з вимогами КПК України та місце перебування цієї особи було достовірно встановлене органом досудового розслідування в липні 2015 року.

Позиція учасників провадження у судовому засіданні.

Адвокат АО«АВЕР ЛЄКС» ОСОБА_3, який здійснює захист ОСОБА_6 і ОСОБА_8, в судовому засіданні скарги підтримав та просив задовольнити, посилаючись на наведені в них та клопотанні від 02.04.2020 підстави. Додатково зазначив, що ОСОБА_8 не було вручене повідомлення про підозру в передбаченому ст.111, 135, 136, 278 КПК України порядку, що також виключало можливість зупинення прокурором досудового розслідування.

Прокурор ОСОБА_4 заперечив проти скарг та просив відмовити в їх задоволенні, спираючись на те, що після 31.01.2018 досудове розслідування було відновлене і тому оскаржувана постанова втратила свою дію. Щодо здійснення допиту підозрюваних в порядку міжнародної правової допомоги, то компетентні органи Російської Федерації не співпрацюють з Україною та відмовилися вручити їм документи на клопотання Генеральної прокуратури України.

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали скарг та надані документи, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарг з огляду на наступне.

З наданих захисникамиі прокуроромкопій окремихматеріалів кримінальногопровадження вбачається, що управлінням спеціальних розслідувань Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні №4201400000000069 від 06.03.2014.

16.06.2015 у кримінальному провадженні №4201400000000069 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.3 ст.209, ч.5 ст.368 КК України.

23.06.2015 підозрюваного ОСОБА_6 постановою слідчого оголошено в розшук.

25.12.2015 із кримінального провадження №4201400000000069 від 06.03.2014 виділено матеріали досудового розслідування в три окремі провадження за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст.209, ч. 5 ст.368 КК України, за підозрою ОСОБА_13 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст.191, ч.3 ст. 209КК України, за підозрою ОСОБА_12 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст.191 КК України. Зазначені виділені матеріали досудового розслідування були об`єднані в одне кримінальне провадження, якому присвоєно реєстраційний номер №42015000000002833.

05.10.2016 ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №42014000000000069 від 06.03.2014 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст.205, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 209КК України. Із зазначеного кримінального провадження 24.11.2016 виділено матеріали за підозрою ОСОБА_8 в окреме провадження та присвоєно реєстраційний №42016000000003662.

06.10.2016 постановою слідчого оголошено розшук підозрюваного ОСОБА_8

12.12.2016 кримінальні провадження №42016000000003662 за підозрою ОСОБА_8 та №42015000000002833 за підозрою ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_12 об`єднані в одне кримінальне провадження, якому присвоєно єдиний реєстраційний номер №42015000000002833.

Станом на 31.01.2018, після прийняття під час досудового розслідування рішень про об`єднання із цим інших кримінальних проваджень та про виділення з нього матеріалів кримінального провадження щодо окремих підозрюваних, кримінальне провадження №42015000000002833 від 25.12.2015 здійснювалося щодо ОСОБА_6, підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.3 ст.209, ч.5 ст.368 КК України, ОСОБА_8, підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч.5 ст.27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 209КК України.

31.01.2018 постановою прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями, Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 зупинено досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015000000002833 за підозрою ОСОБА_6, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст.368, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч.5 ст.27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 255 КК України (т.1 а.с.43). У постанові зазначено, що на той час місце перебування підозрюваних не встановлено, за місцем реєстрації та проживання вони відсутні, тому на підставі п. 2 ч. 1 ст.280 КПК України досудове розслідування зупинене.

18.11.2019 Генеральним прокурором змінено підслідність у кримінальному провадженні №42015000000002833 від 25.10.2015 та визначено органом досудового розслідування Національне антикорупційне бюро України. Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснюють прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, визначені постановою заступника Генерального прокурора керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури від 20.11.2019.

У пункті 18 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено, що слідчий суддя це суддя суду першої інстанції до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. За змістом ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.

Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора визначений главою 26 Кримінального процесуального кодексу України параграф 1, статті 303308.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування визначений ст.306 КПК України. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, розглядаються слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 КПК України, з урахуванням відповідних положень глави 26 цього Кодексу. За результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора слідчий суддя постановляє ухвалу, передбачену ч. 2 ст.307 КПК України.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Адвокати Адвокатського об`єднання «АВЕР ЛЄКС» як захисники ОСОБА_6, ОСОБА_8 щодо якихскладені повідомленняпро підозруі щодояких буливинесені постановислідчого пророзшук якпідозрюваних у кримінальному провадженні №4201400000000069, з якого були виділені матеріали досудового розслідування, яке зареєстроване в ЄРДР за №42015000000002833, є особами, які мають право на оскарження постанови прокурора про зупинення досудового розслідування.

Відповідно до ч. 4 ст. 280 КПК України, досудове розслідування зупиняється вмотивованою постановою прокурора або слідчого за погодженням з прокурором, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 280 КПК України, на підставі якого прокурор виніс оскаржувану постанову від 31.01.2018 про зупинення досудового розслідування, передбачено, що досудове розслідування може бути зупинене після повідомлення особі про підозру в разі, якщо оголошено в розшук підозрюваного.

Обов`язок виконати всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе, а також всі дії для здійснення розшуку підозрюваного, якщо зупинити досудове розслідування необхідно у зв`язку з оголошенням в розшук підозрюваного, покладено на слідчого нормами ч. 2 ст. 280 КПК України.

Відповідно до засад публічності (ст. 25 КПК України), прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється (ч. 1 ст. 36 КПК України). Повноваження прокурора щодо здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, визначені частиною другою ст. 36 КПК України.

Повноваження слідчого органу досудового розслідування, пов`язані зі здійсненням ним досудового розслідування, закріплені в ч. 2 ст. 40 КПК України. Слідчий зобов`язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі (ч. 4). При цьому частиною п`ятою цієї статті встановлено, що слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Щодо доводів скарг адвокатів про невиконання станом на момент винесення постанови всіх необхідних та можливих слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій слідчий суддя враховує такі обставини.

Постановою від04.11.2019слідчого ОСОБА_14 про частковувідмову взадоволенні заявленогоклопотання захисникапідозрюваного ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_15 про надання для ознайомлення в порядку ст.221 КПК України матеріалів кримінального провадження №42015000000002833 від 25.12.2015 було прийняторішення пронадання дляознайомлення частиниматеріалів,а щодоінших відмовленоз посиланнямна те,що ознайомлення з ними на тій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню (а.с. 31-42).Із копіїпостанови вбачається,що захисникубуло наданодля ознайомленнялише частинуматеріалів,які стосувалисядосудового розслідуванняза підозрою ОСОБА_8 у вчиненнізлочинів.У резолютивнійчастині постановипід порядковиминомерами 182,183зазначені висновкикомісійних комплекснихсудових оціночно-будівельнихта оціночно-земельнихекспертиз від17.11.2014і від19.02.2015,які сторонамине надавалисяслідчому суддіпід часрозгляду скарги.Окрім того,у клопотанніпрокурора від07.12.2017про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015000000002833 до 12 місяців є посилання на те, що підозра, повідомлена ОСОБА_6, ОСОБА_8, обґрунтовується, зокрема, і висновками проведених експертиз. За таких обставин довід адвокатів про те, що у кримінальному провадженні не було виконано вимог п. 6 ч.2 ст.242 КК України щодо визначення експертом розміру матеріальних збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням, не підтверджується змістом досліджених документів кримінального провадження.

Клопотання прокурора ОСОБА_10 від 07.12.2017 про продовження строку досудового слідства обґрунтовано тим, що у кримінальному провадженні №42015000000002833 за підозрою ОСОБА_6 використано 6 місяців 29 днів з числа 8-ми місячного строку, за підозрою ОСОБА_8 використано 3 місяці 12 днів з числа 8-ми місячного строку. Для завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні необхідно: дотриматися вимог ст.297-5 КПК України виклику ОСОБА_12 та вручення копій процесуальних документів його адвокату, у т.ч. через ЗМІ; завершити процедуру розгляду клопотань про здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_8 ; здійснити відкриття матеріалів досудового розслідування стороні захисту; скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування. Виконання зазначених процесуальних дій, по оцінці прокурора, у встановлений 8-ми місячний строк неможливе, тому строк досудового слідства просив продовжити до 12 місяців.

Як було зазначено вище, ч. 2 ст. 280 КПК України покладає на слідчого обов`язок виконати всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, за умови, що їх проведення необхідне та можливе. Тобто сам по собі факт того, що прокурор у клопотанні від 07.12.2017 зазначив, що у кримінальному провадженні для завершення досудового розслідування необхідно провести певні процесуальні дії, не означає, що проведення слідчим кожної з таких дій було можливим станом на 31.01.2018. Зі змісту оскаржуваної постанови прокурора вбачається, що на час її винесення підозрюваними у кримінальному провадженні залишалися тільки ОСОБА_6 та ОСОБА_8, оголошені в розшук, а щодо підозрюваного ОСОБА_12, зазначеного у клопотанні від 07.12.2017, відомості відсутні. Такі обставини вказують на те, що необхідні та можливі процесуальні дії щодо ОСОБА_12 в період із 07.12.2017 по 31.01.2018 були виконані, а виконання слідчим решти наведених у клопотанні прокурора від 07.12.2017 процесуальних дій щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_8 було неможливим.

Аргументи захисника про те, що подане у 2017 році клопотання №417 від 28.03.2017 адвоката АО«АВЕР ЛЄКС» ОСОБА_16, який здійснював захист ОСОБА_6, про проведення всіх необхідних і процесуальних дій у кримінальному провадженні за участю ОСОБА_6 за адресом його поточного перебування та реєстрації в Російській Федерації або інші клопотання адвокатів про проведення слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні були проігноровані слідчим, не доведені стороною захисту під час розгляду скарги. Так, слідчому судді не було надано підтвердження того, що клопотання сторони захисту не були розглянуті і по ним не було прийнято рішень про задоволення або про відмову в задоволенні слідчим чи прокурором. Захисник ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що в разі відмов у задоволенні клопотань адвокатів ОСОБА_6 чи бездіяльності сторони обвинувачення щодо розгляду таких клопотань адвокати АО«АВЕР ЛЄКС»,як правило,оскаржували слідчим суддям зазначені відмови і бездіяльність. З цього приводу захисник надав копії відповіді слідчого ОСОБА_17 від 02.03.2016 про розгляд клопотання адвоката ОСОБА_16 про допит підозрюваного ОСОБА_6 за місцем його перебування у кримінальному провадженні №4201400000000069, ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 31.03.2016 про часткове задоволення скарги захисника підозрюваного ОСОБА_6 на бездіяльність слідчого Генеральної прокуратури України щодо не розгляду клопотання захисника від 26.02.2016 та постанови слідчого Генеральної прокуратури України ОСОБА_17 від 12.04.2016 про часткову відмову в задоволенні клопотання захисника.

Так само в судовому засіданні не були підтверджені і доводи захисника про те, що ряд клопотань захисників ОСОБА_8 про проведення слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадження, результати яких мали би слугувати джерелом доказів, були проігноровані.

Слідчий Генеральної прокуратури за погодженням із прокурором у кримінальному провадженні звернувся до компетентних органів Російської Федерації 24.05.2017 із клопотанням про надання правової допомоги в кримінальному провадженні №42015000000002833 від 25.12.2015 про вручення підозрюваним ОСОБА_6 і ОСОБА_8 письмових повідомлень про підозру та пам`яток про права і обов`язки підозрюваних. У відповідь на це клопотання Генеральна прокуратура Російської Федерації листом від 17.10.2017 (Генеральна прокуратура України отримала його 03.11.2017) повідомила, що виконати цей запит не є можливим з підстав, передбачених ст. 2 «b» Європейської конвенції про взаємну правову допомогу у кримінальних справах 1959 р. («удопомозі можебути відмовлено … (b) якщо запитувана Сторона вважає, що задоволення прохання може зашкодити суверенітету, безпеці, громадському порядку або іншим суттєвим інтересам її країни»), ст.19 Конвенції про правову допомогу і правових відносинах у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р. («Прохання про надання правової допомоги може бути відхилено, якщо надання такої допомоги може завдати шкоди суверенітету або безпеці, або суперечить законодавству запитуваної Договірної Сторони»), ч. 4 ст. 457 Кримінально-процесуального кодексу Російської Федерації («Запит повертається без виконання, якщо він суперечить законодавству Російської Федерації або його виконання може нанести шкоду її суверенітету чи безпеці»). З огляду на зазначені підстави відмови компетентного органу Російської Федерації в наданні правової допомоги на клопотання Генеральної прокуратури України, позиція прокурора про те, що на час прийняття оскаржуваної постанови РФ не співпрацювала в цьому кримінальному провадженні із органами досудового розслідування України, підтверджується документально.

Враховуючи те, що захисники не надали відомостей про ті конкретні слідчі (розшукові) або інші процесуальні дії, проведення яких було необхідним та можливим станом на момент прийняття оскаржуваної постанови прокурора від 31.01.2018, зважаючи на процесуальну самостійність слідчого і прокурора у кримінальному провадженні, слідчий суддя дійшов висновку про недоведеність позиції сторони захисту щодо невиконання усіх необхідних та можливих слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій в межах кримінального провадження №42015000000002833 від 25.12.2015 до зупинення досудового розслідування 31.01.2018.

Щодо тверджень адвокатів про незаконність зупинення досудового розслідування 31.01.2018 з підстави здійснення розшуку ОСОБА_6, ОСОБА_8 слідчий суддя зазначає наступне.

Свою позицію у скарзі і в судовому засіданні адвокат аргументував тим, що ОСОБА_6 почав проживати на території Російської Федерації з лютого 2014року, тобто ще до того, як були внесені відомості до ЄРДР про кримінальне провадження №42014000000000069 від 06.03.2014 та складено повідомлення про підозру від 16.06.2015; що Генеральній прокуратурі України адвокат АО«АВЕР ЛЄКС» ОСОБА_16 надав відомості і документи у 2015, 2016 і 2017 роках, зокрема, заяву ОСОБА_6 від 27.06.2015 до судових та правоохоронних органів, заяву ОСОБА_6 від 13.08.2015 про проведення його допиту за місцем поточного перебування шляхом проведення відеоконференції, копію виписки з Єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно та правочинів з ним №50-0-1-120/2001/2015-911 від 28.12.2015 і копію кадастрового паспорту №61/001/15-1221265 від 21.12.2015; заяву ОСОБА_6 від 06.02.2017 до всіх правоохоронних органів України.

Щодо ОСОБА_8 аргументи захисниківаналогічні.Так,у скарзізазначено,що ОСОБА_8 почав проживатина територіїРосійської Федераціїз лютого2014року,тобто щедо того,як буливнесені відомостідо ЄРДРпро кримінальнепровадження №42014000000000069від 06.03.2014та складеноповідомлення пропідозру від05.10.2016;що Генеральнійпрокуратурі Українистороною захистунадані документина підтвердженняправових підставйого перебуванняв РФ,зокрема,копія дозволуна роботуіноземному громадянинуабо особібез громадянствасерії 78№ 14206710від 07.10.2014УФМС Росіїпо Санкт-Петербургуі Ленінградськійобласті,та повідомленняпро прибуттяіноземного громадянинав місцеперебування від25.11.2014документз адресоюмісця проживання ОСОБА_8 в РосійськійФедерації вм.Санкт-Петербург.

Зазначені обставини, на думку адвокатів, спростовують твердження органу досудового розслідування про можливе переховування ОСОБА_6, ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності та, відповідно, про відсутність підстав для оголошення їх розшуку.

Такі доводи адвокатів слідчий суддя відхиляє з огляду на таке.

По-перше, право на оскарження стороною захисту постанов слідчого (детектива) про оголошення розшуку підозрюваного не передбачене на стадії досудового розслідування. Так, визначений у ч. 1 ст. 303 КПК України перелік рішень, дій та бездіяльності слідчого і прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні, є вичерпним і розширеному застосуванню не підлягає. Скарги на рішення слідчого або прокурора про оголошення розшуку підозрюваного, згідно з ч. 2 ст.303 КПК України, не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження в суді за правилами статей 314-316 цього Кодексу.

По-друге, якзазначалося вище,у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні №4201400000000069 від 06.03.2014 постановою слідчого від 23.06.2015 оголошено розшук підозрюваного ОСОБА_6, а постановою від 06.10.2016 розшук підозрюваного ОСОБА_8 . Розшук відповідно до ч. 1 ст.281 КПК України слідчий, прокурор оголошує в тому разі, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме. Тобто здійснення розшуку закон не пов`язує із наявністю підстав для оцінки дій (поведінки) підозрюваного як умисне переховування від органу досудового розслідування.

Адвокат ОСОБА_3 у клопотаннівід 02.04.2020послався нате,що ОСОБА_6 не булоповідомлено пропідозру у кримінальному провадженні№42015000000002833від 25.12.2015і томудля прийняттяоскаржуваної постановипро зупиненнядосудового розслідуванняне булопередбачених КПКУкраїни правовихпідстав,про щовказано івухвалі слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08.10.2018 у справі №757/11966/17-к за результатами розгляду клопотання слідчого про здійснення спеціального досудового розслідування щодо підозрюваного ОСОБА_6 у кримінальному провадженні. У судовому засіданні адвокат пояснив, що ОСОБА_8 також не було вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочинів.

З цього приводу слідчий суддя вважає необхідним зазначити наступне. Частиною першою ст.42 КПК України передбачено три підстави для набуття особою процесуального статусу підозрюваного. Так, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. З норми ч. 1 ст.135 КПК України вбачається, що виклик особи здійснюється шляхом як вручення повістки про виклик, так і надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

Під час розгляду скарги прокурор не надав слідчому судді доказів (розписки) вручення безпосередньо ОСОБА_6 повідомлення про підозру від 16.06.2015 у кримінальному провадженні №4201400000000069 від 06.03.2014. Разом із тим, як вбачається з поштових документів, у червні і липні 2016року сторона обвинувачення направила ОСОБА_6 за адресою реєстрації в м.Києві повідомлення про підозру, яке повернулося із відміткою пошти: «за закінченням встановленого строку зберігання».

У заяві від 13.08.2015, поданій до Генеральної прокуратури 07.10.2015 через адвоката ОСОБА_16, ОСОБА_6 вказав, що цю заяву подає у кримінальному провадженні №42014000000000069 від 06.03.2014 і з листа Генеральної прокуратури України від 23.07.2015 йому відомо про наявність складеного щодо нього повідомлення про підозру, копію якого ним особисто не отримано.

За наведених обставин у слідчого судді є підстави вважати, що особисто ОСОБА_6 не було вручено повідомлення про підозру від 16.06.2015 через його виїзд за межі території України та відсутність відомостей про його адресу місцезнаходження на дату складання такого повідомлення. Проте сторона обвинувачення вжила заходів для вручення цього повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, шляхом його надіслання рекомендованим листом поштою на останню відому зареєстровану адресу проживання ОСОБА_6, що відповідно до ч.1 ст.42 КПК України є однією з підстав набуття особою процесуального статусу підозрюваного.

Щодо вручення повідомлення про підозру ОСОБА_8 .

Слідчому судді не було надано підтвердження вручення безпосередньо ОСОБА_8 повідомлення про підозру від 05.10.2016 у кримінальному провадженні №4201400000000069 від 06.03.2014. Натомість, як вбачається з наданих прокурором копій документів супровідного листа від 05.10.2016 №23/1/2-32793-14, накладної про прийняття відправлення (документів) від 06.10.2016, листа-повідомлення ТОВ «Карго Експрес ЛТД» від 21.10.2016 сторона обвинувачення направила ОСОБА_8 за відомою адресою реєстрації в м.Донецьк повідомлення про підозру, яке не було вручене кур`єром через відмову особи, яка була присутня за відповідною адресою, отримати документи без пояснення причини.

У заяві ОСОБА_8 від 23.07.2014, яку подала до Генеральної прокуратури 01.08.2014 адвокат ОСОБА_18 як додаток до свого клопотання, вказано про укладення договору на правову допомогу із адвокатським об`єднанням, але відсутня інформація про те, що він виїхав до РФ для постійного проживання та про адресу його проживання за межами України. У зв`язку із відсутністю підтверджених відомостей про фактичне місцезнаходження ОСОБА_8 станом на 05.10.2016 слідчий здійснив дії, спрямовані на вручення повідомлення про підозру особі в спосіб, передбачений Законом для вручення повідомлень.

За таких обставин у слідчого судді є підстави вважати, що особисто ОСОБА_8 не було вручено повідомлення про підозру від 05.10.2016 через відсутність відомостей про адресу його фактичного місцезнаходження на дату складання такого повідомлення. Проте сторона обвинувачення вжила заходів для вручення цього повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, шляхом його направлення службою кур`єрської доставки на останню відому зареєстровану адресу проживання ОСОБА_8 в Україні, що відповідно до ч.1 ст.42 КПК України є однією з підстав набуття особою процесуального статусу підозрюваного.

На підставі наведеного вище, слідчий суддя дійшов переконання, що скарги захисників не підлягають задоволенню через відсутність підстав вважати, що оскаржувана постанова прокурора від 31.01.2018 про зупинення досудового розслідування прийнята з порушенням передбачених КПК України вимог.

Керуючись статтями 42, 303, 306, 309 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу адвоката ОСОБА_5, подану в інтересах ОСОБА_6, та скаргу адвоката ОСОБА_7, подану в інтересах ОСОБА_8, на постанову прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями, Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 від 31.01.2018 про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015000000002833 від 25.12.2015, залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1