Document No. 89908632

Справа № 623/261/19

Провадження1-кп/991/123/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2020 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів - головуючого судді Коліуша О.Л., суддів Ткаченка О.В. та Задорожної Л.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Паштенко І.О.

прокурора Касьяна А.О.

обвинувачених ОСОБА_1 , Ягупця, В.В.,

захисників Пархети А.А., Войченка С.В.,

Лівочка П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву захисника обвинуваченого ОСОБА_2 адвоката Лівочки П.В. про відвід колегії суддів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 березня 2018 року за № 52018000000000291, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дружківка Донецької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ст. 366-1 КК України,

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Дружківка Донецької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України,

ВСТАНОВИВ:

15.06.2020 під час судового розгляду захисник обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат Лівочко П.В. заявив відвід колегії суддів на підставі п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України. Свою заяву обґрунтував тим, що 12.06.2020 ним було укладено угоду про надання правової допомоги ОСОБА_2 . Вказував, що зустріч з обвинуваченим відбулася лише 15.06.2020, а тому йому потрібен час для ознайомлення із матеріалами справи та підготовки лінії захисту. Оскільки судом було відмовлено у задоволенні його клопотання про відкладення судового розгляду, вважав, що колегія суддів порушила право обвинуваченого ОСОБА_2 на захист.

Захисники обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат Войченко С.В., Пархета А.А. підтримали заявлений відвід, також зазначали, що колегія суддів порушила право на захист обвинуваченого ОСОБА_2 . Вказували, що вони не погоджуються з рішеннями колегії суддів прийнятими під час вказаного судового засідання, оскільки вони порушують вимоги закону, а також судом не було дотримано черговості розгляду поданих клопотань, що свідчить про упередженість суддів.

Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , підтримали позицію своїх захисників з приводу заявленого відводу.

Прокурор заперечував проти задоволення заяви про відвід, посилаючись на те що, не згода захисників із прийнятими рішеннями колегії суду, не є підставою для відводу складу суду та не може свідчити про їх упередженість.

Розглянувши клопотання, заслухавши думки учасників кримінального провадження, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

В силу ст. 76 КПК суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій. Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції.

Згідно з ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим.

Щодо твердження захисника Лівочка П.В. про порушення права на захист обвинуваченого ОСОБА_2 , у зв`язку із відмовою відкладення судового засідання, суд зазначає таке.

Забезпечення обвинуваченому права на захист згідно зі ст. 129 Конституції України є основною засадою судочинства, а відповідно до ст. 7 КПК України віднесено до загальних засад кримінального провадження.

Стаття 59 Конституції України проголошує право кожного на правову допомогу та вільний вибір захисника своїх прав, а ст. 63 Конституції України закріплює право на захист підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного.

У ст. 20 КПК України, що розкриває зміст забезпечення права на захист як загальної засади кримінального провадження, закріплено право підозрюваного, обвинуваченого, виправданого, засудженого на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення; право збирати і подавати докази; брати особисту участь у кримінальному провадженні; користуватись правовою допомогою захисника; реалізовувати інші процесуальні права, передбачені КПК України.

Як вбачається з ордеру, наданого ОСОБА_3 , він здійснює захист ОСОБА_2 на підставі договору від 12.06.2020. У судовому засіданні 15.06.2020 захисник заявив клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Вказане клопотання було частково задоволено судом в частині ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, які перебувають в розпорядженні суду. В частині відкладення розгляду справи було відмовлено.

Відповідно до ст. 324 КПК України прокурору та захисникові, які раніше не брали участі у кримінальному провадженні, суд зобов`язаний надати час, достатній для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження і підготовки до участі в судовому засіданні.

Суд зазначає, що захисник після укладення угоди з обвинуваченим ОСОБА_2 мав час на звернення до суду з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи до початку судового засідання, однак останній своїм правом не скористався.

Суд також зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики.

Пунктом 18 Правил адвокатської етики затвердженими рішенням з`їзду адвокатів України 09.06.2017 року (із змінами від 15.02.2019), визначено, що до підписання договору про надання професійної правничої (правової) допомоги у справі адвокат повинен з`ясувати всі відомі клієнту обставини, які можуть позначитися на визначенні наявності правової позиції у справі та її змісті, та запитати і вивчити всі відповідні документи, які є в розпорядженні клієнта.

Отже, до підписання договору з ОСОБА_2 , захисник Лівочко П.В. повинен був ознайомитися зі всіма документами, що стосуються вказаного кримінального провадження, які знаходяться в розпорядженні обвинуваченого для здійснення ефективного захисту під час судового провадження.

До того ж, під час судового засідання 15.06.2020 судом оголошувалась технічна перерва для ознайомлення сторони захисту з документами, які стосувались питань, що вирішувались у даному судовому засіданні.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Отже, враховуючи необхідність проведення судового розгляду в розумні строки, а також те, що судом в повній мірі було реалізоване право на захист обвинуваченому ОСОБА_2 , враховуючи питання, які були вирішені судом в судовому засіданні 15.06.2020, суд не вбачає обмеження чи порушення права обвинуваченого на захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 59, 63 Конституції України, ст. 20 КПК України.

Щодо посилань сторони захисту на упередженість складу суду, суд зазначає таке.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Паунович проти Сербії» від 03.12.2019 (заява № 54574/07), зокрема, в пункті 35 зазначив, що безсторонність означає відсутність упередженості або прихильності. Її наявність чи відсутність може бути оцінена за суб`єктивним критерієм, де повинні прийматися до уваги особисті переконання і поведінка певного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість в конкретній справі, та об`єктивним критерієм, який визначає, чи надав відповідний суддя достатні гарантії, що дозволяють виключити будь-який сумнів щодо його неупередженості. Щодо другого критерію, то необхідно встановити, чи існують, крім поведінки самого судді, факти, що потребують доведення, які можуть викликати сумнів у неупередженості судді. Мається на увазі, що при ухваленні рішення про те, чи є в конкретній справі законна підстава побоюватися, що конкретний суддя або склад суду проявили недостатню неупередженість, думка відповідної особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи може це побоювання бути об`єктивно виправданим (див. «Мікалеф проти Мальти» [ВП], № 17056/06, § 96, ЄСПЛ 2009). Для того, щоб задовольнити вимогу неупередженості, національний суд повинен дотримуватися як суб`єктивних, так і об`єктивних критеріїв.

Отже, при об`єктивному підході до встановлення наявності/відсутності упередженості суду (колегії суддів) необхідно визначити, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність, зважаючи на безпосередню поведінку судді (колегії суддів). Суб`єктивний критерій, у свою чергу, вимагає оцінки реальних дій окремого судді (колегії суддів) під час розгляду конкретної справи, й лише після встановлення фактів у поведінці судді (колегії суддів), які можна було б кваліфікувати як прояв упередженості, можливо ставити під сумнів його безсторонність.

Заявлений відвід не містить належних та достатніх обставин, які б свідчили про наявність підстав, передбачених ст. 75 КПК України, та обґрунтованих доводів про упередженість суддів. Аналізуючи доводи сторони захисту з точки зору зазначених суб`єктивного та об`єктивного критеріїв безсторонності суду, суд вважає, що відсутні очевидні факти, що можуть поставити під сумнів безсторонність складу суду та свідчити про особисту упередженість в цій справі колегії суддів чи кожного судді окремо. Доводи захисника щодо заявленого відводу у першу чергу зводяться до незгоди останнього з прийнятими рішеннями суду за результатами розгляду заявлених ним клопотань.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає невмотивованими та необґрунтованими доводи, наведені в заяві про відвід, щодо наявності підстав для відводу суддів Коліуша О .Л. , Ткаченка О.Л. та Задорожної Л.І. , а тому у задоволенні заяви слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 75, 76, 81, 371, 372 КПК України,-

ПОСТАНОВИВ

У задоволенні заяви захисника обвинуваченого ОСОБА_2 адвоката Лівочки П.В. про відвід колегії суддів у складі Коліуша Олега Леонідовича , Ткаченка Олега Володимировича та Задорожної Лариси Іванівни відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Повний текст ухвали складений 18 червня 2020 року.

Головуючий суддя О.Л. Коліуш

Судді - О.В. Ткаченко

Л.І. Задорожна