Document No. 89962717

Справа № 991/4816/20

Провадження1-кс/991/4969/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2020 року м.Київ

Слідча суддя Вищого антикорупційного суду Широка Катерина Юріївна,

за участю секретаря судового засідання Севрюк К. А.,

прокурорів САП Кравченка М. М. та Мусіяки В. В.,

захисника - адвоката Пошиванюка Т. В.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні клопотання детектива Національного бюро Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів (НАБУ) Маркевича Сергія Володимировича про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Вінниці, українця, громадянина України, з вищою освітою, депутата Одеської міської ради VII скликання, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у кримінальному провадженні № 42016161010000308 від 03.10.2016 року, за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст.206-2, ч. 2 ст. 205-1, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 Кримінального кодексу України (КК України),

ВСТАНОВИЛА

15 червня 2020 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива НАБУ Маркевича Сергія Володимировича про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У клопотанні зазначено, що НАБУ здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016161010000308 від 03.10.2016 року за підозрою групи осіб у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст.206-2, ч. 2 ст. 205-1, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України.

Короткий виклад фактичних обставин, суть і правова кваліфікація кримінального правопорушення

ОСОБА_1 на момент можливого вчинення злочину був депутатом Одеської міської ради VII скликання (постанова Одеської міської виборчої комісії Одеської області № 248 від 28.10.2015 року), а також обіймав посаду голови постійної комісії з питань комунальної власності Одеської міської ради (рішення Одеської міської ради № 5 та № 6 від 11.11.2015 року). Детектив у клопотанні зазначає, що він, разом з іншими особами, заволодів коштами місцевого бюджету м. Одеси в сумі 131 174 020 гривень під час процедури викупу нерухомого майна у зв`язку із суспільною необхідністю, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Тираспольське шосе, 22-Г. Цей злочин, як зазначає детектив, було вчинено:

-за попередньою змовою з директором департаменту комунальної власності Одеської міської ради ОСОБА_2 , засновником та генеральним директором ТОВ Авіакомпанія «Одеса» ОСОБА_3 ;

-шляхом зловживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (директором юридичного департаменту Одеської міської ради) своїм службовим становищем та власними повноваженнями як представників органу місцевого самоврядування;

-всупереч інтересам територіальної громади міста Одеси щодо економного та ефективного розпорядження комунальним майном (коштами місцевого бюджету), а також всупереч контролю за виконанням рішень Одеської міської ради та дотримання і правильного застосування міською радою законодавства України;

-діючи узгоджено та під керівництвом невстановлених осіб (Контролерів), які мали вирішальний вплив на прийняття рішень з питань фінансово-господарської діяльності групи компаній, що були задіяні у злочинній діяльності (ТОВ Авіакомпанія «Одеса», ідентифікаційний код юридичної особи 13896819, ТОВ «Ньюс Йорк Корпорейшин», ідентифікаційний код юридичної особи 40673824, ТОВ «Аркадія-Сіті», ідентифікаційний код юридичної особи 37812482, ТОВ «ЮГТРАНС-ТЕРМІНАЛ», ідентифікаційний код юридичної особи 35304198, компанії-нерезидента «Venford Holdings Limited», реєстраційний номер НОМЕР_1 (місце реєстрації - Гонконг, Китайська Народна Республіка).

На території колишнього аеропорту «Застава» було заплановано розміщення міського кладовища «Західне». 29.02.2000 року Одеська міська рада прийняла рішення № 78-ХХІІІ про зміну Генерального плану міста Одеси з метою розміщення цього кладовища. У 1995 році закінчився термін дії свідоцтва про державну реєстрацію та придатність аеродрому «Одеса (Застава)».

Авіакомпанія «Одеса» (ТОВ Авіакомпанія «Одеса» з 11.02.1993 року, ідентифікаційний код юридичної особи 13896819) у 1991 році придбала будівлі і споруди (34 найменування, серед них льотне поле 1958 року), розташовані на території аеропорту «Застава», за договірною ціною 815 000 карбованців. Станом на 04.11.2010 року ТОВ Авіакомпанія «Одеса» мала зареєстроване право власності з часткою 1/1 на будівлі, що знаходяться на колишній території аеропорту «Застава». Як зазначалося раніше, свідоцтво про державну реєстрацію та придатність аеродрому «Одеса (Застава)» закінчилось, і будівлі та споруди аеродрому використовувалися для розміщення видів підприємницької діяльності, не пов`язаної з функціонуванням аеродрому або використанням повітряним транспортом.

Як зазначається у клопотанні, земельна ділянка, на якій знаходились ці будівлі, має адресу: АДРЕСА_2. Вона перебувала та перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси та нікому не передавалася у користування (оренду). Детектив у клопотанні зазначає, що ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 достеменно знали про цей факт. У 2015 році було затверджено новий Генеральний план міста Одеси, за яким земельна ділянка, розташована за цією адресою, була віднесена до земель кладовища.

27.04.2016 року, з метою розширення кладовища «Західне», КП «Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування» ініціювало питання викупу об`єктів нерухомого майна (будівлі та споруди), які перебувають у власності ТОВ Авіакомпанія «Одеса», та розташовані за адресою: АДРЕСА_2. Як зазначає детектив, ОСОБА_2 дізнався про цей факт, та, усвідомлюючи те, що викликана суспільна необхідність у розширенні кладовища « ІНФОРМАЦІЯ_3 » буде сприятливою умовою для вчинення корисливого корупційного злочину та відверне суспільну увагу від завідомо завищеної вартості викупленого у ТОВ Авіакомпанія «Одеса» нерухомого майна, повідомив Контролерів про можливість та свою готовність взяти участь у заволодінні коштами місцевого бюджету шляхом зловживання своїм службовим становищем під час здійснення викупу будівель у ТОВ Авіакомпанія «Одеса» за завідомо завищеною вартістю з оберненням надлишково сплачених коштів на користь цього товариства. Для цього, до вчинення злочину також був залучений ОСОБА_3 . Детектив зазначає, що той мав знання та досвід роботи в галузі права, та раніше здійснював представництво інтересів окремих компаній, в тому числі з іноземною реєстрацією.

Детектив стверджує, що ОСОБА_3 у травні - червні 2016 року залучив ОСОБА_5 до переговорів з ОСОБА_6 щодо купівлі-продажу належних їй корпоративних прав ТОВ Авіакомпанія «Одеса». Його метою було встановити повний контроль над діяльністю ТОВ Авіакомпанія «Одеса». Детектив зазначає, що ОСОБА_5 не був повідомлений про злочинні наміри ОСОБА_3 06.06.2016 року ОСОБА_5 придбав у ОСОБА_6 частку в статутному капіталі цього підприємства у розмірі 100% за ціною 145 000 гривень.

У цей ж період, ОСОБА_2 , як директор департаменту комунальної власності Одеської міської ради, забезпечив роботу цього департаменту щодо підготовки ініціативних листів та проектів рішень міської ради. Він, знаючи процедуру розгляду проектів рішень міської ради, що стосуються набуття прав власності на майно територіальною громадою, вступив у попередню змову з головою постійної комісії з питань комунальної власності Одеської міської ради ОСОБА_1 , і той погодився діяти на користь Контролерів шляхом зловживання своїми повноваженнями. Вони зі ОСОБА_2 узгодили, що без витребування та дослідження документів, що обґрунтовують доцільність викупу будівель, їм треба інформувати присутніх членів постійної комісії Одеської міської ради з питань комунальної власності про доцільність позитивного голосування та підтримки питання придбання саме цього нерухомого майна.

Далі, ОСОБА_2 подав проект рішення «Про надання згоди на проведення незалежної оцінки індивідуально-визначеного майна у вигляді будівель та споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2» на розгляд комісії з питань комунальної власності Одеської міської ради. Члени цієї комісії підтримали проект, у якому зазначено, що департамент комунальної власності Одеської міської ради має вжити заходів щодо проведення незалежної оцінки для визначення ринкової вартості об`єктів, з метою визначення доцільності та умов їх придбання у комунальну власність територіальної громади м. Одеса. Проект, за підписом ОСОБА_1 , було направлено до Одеського міського голови ОСОБА_7 з пропозицією включити його до порядку денного VII сесії Одеської міської ради.

Детектив далі зазначає, що ОСОБА_1 , за попередньою змовою зі ОСОБА_2 , забезпечив скликання та проведення засідання очолюваної ним комісії 29.06.2016 року. Метою цього засідання було ініціювання змін до раніше підтриманого проекту рішення. Причиною внесення таких змін було те, що у проекті згадувалося лише про згоду на проведення оцінки без відсутності згоди на придбання будівель, а тому у разі прийняття Одеською міською радою рішення по цьому проекту, не було би правових підстав для укладення договору купівлі-продажу. Члени комісії підтримали запропонований проект рішення, у якому пункт 2 було викладено у новій редакції: «2. Доручити департаменту комунальної власності Одеської міської ради провести незалежну оцінку для визначення ринкової вартості об`єктів, зазначених у пункті 1 рішення, та укласти договір купівлі-продажу за ціною, визначеною за результатами незалежної оцінки».

Враховуючи те, що на сесії Одеської міської ради розглядався проект у першій редакції, ОСОБА_1 з голосу вніс проект рішення у новій редакції, за який депутати Одеської міської ради проголосували, прийнявши рішення № 889-VII. Контроль за виконанням цього рішення, як зазначено у пункті 3, було покладено на постійну комісію Одеської міської ради з питань комунальної власності під головуванням ОСОБА_1 .

Законом України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» передбачено, що орган місцевого самоврядування, який прийняв рішення про викуп земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, зобов`язаний письмово повідомити про це їх власника (власників) протягом п`яти днів з дня прийняття такого рішення, але не пізніше як за три місяці до їх викупу. Також, законом визначено, що інформація (письмове повідомлення) надсилається власнику (власникам) земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому (їм) особисто під розписку. На орган місцевого самоврядування покладається обов`язок забезпечити отримання власником (власниками) земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, щодо яких прийнято рішення про їх викуп, письмового повідомлення.

Проте, ОСОБА_2 доручив провести незалежну оцінку для визначення ринкової вартості об`єктів викупу, не забезпечивши надсилання та інформування власника будівель, що підлягали викупу. Тому, не було забезпечено проведення переговорів щодо умов викупу об`єктів нерухомого майна та досягнення домовленостей із забезпечення проведення оцінки. Втім, як стверджує детектив, ОСОБА_2 розумів, що в разі забезпечення проведення незалежної оцінки на конкурсних засадах та визначення викупної ціни будівель за їх об`єктивною ринковою вартістю з урахуванням збитків, завданих власнику внаслідок викупу земельної ділянки, не буде досягнуто злочинної мети заволодіння чужим майном у вигляді надмірно сплачених коштів з бюджету міста Одеси при викупі таких будівель.

Окрім цього, детектив вказує на те, що ОСОБА_2 , як директор департаменту комунальної власності Одеської міської ради, шляхом подання листів з бюджетними запитами забезпечив прийняття рішення Одеською міською радою та розпорядження Одеського міського голови про внесення змін до бюджету міста Одеси на 2016 рік, на підставі яких із місцевого бюджету було виділено та розподілено кошти за департаментом комунальної власності Одеської міської ради на загальну суму 150 000 000 гривень для придбання в комунальну власність територіальної громади міста Одеси будівель за адресою: АДРЕСА_2 (рішення Одеської міської ради від 20.07.2016 № 1070-VII та розпорядження Одеського міського голови від 12.08.2016 № 805 про внесення змін до бюджету м. Одеси на 2016 рік).

Детектив зазначає, що, водночас з діями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , спрямованими на створення умов для злочину шляхом отримання та подальшого використання у злочинній діяльності Рішення № 889 від 30.06.2016 року, а також виділення бюджетних коштів у сумі 150 000 000 гривень, ОСОБА_3 за рекомендацією невстановлених службових осіб департаменту комунальної власності Одеської міської ради, у липні - серпні 2016 року звернувся до оцінювача ОСОБА_8 , з метою замовлення та проведення оцінки з наперед вигідною для нього максимальною вартістю будівель у розмірі 200-250 мільйонів гривень. ОСОБА_8 , що діяла в інтересах потенційного замовника оцінки без наміру сприяти йому у заволодінні коштами місцевого бюджету, повідомила ОСОБА_3 , що може визначити максимальну вартість таких об`єктів оцінки у розмірі 140-150 мільйонів гривень. Той погодився. При цьому, ОСОБА_8 , як стверджує детектив, усвідомлювала, що оцінка об`єктів проводиться з метою подальшого продажу їх Одеській міській раді, а її оцінка може бути використана лише з метою оподаткування та нарахування і сплати інших обов`язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства.

01.09.2016 року ОСОБА_3 також уклав із ОСОБА_5 договір купівлі-продажу частки 100% у статутному капіталі ТОВ Авіакомпанія «Одеса», з метою проведення подальших змін до установчих документів ТОВ Авіакомпанія «Одеса» щодо складу учасників. В подальшому, ОСОБА_3 став одноосібним учасником (засновником) ТОВ Авіакомпанія «Одеса», а також генеральним директором цього підприємства. Як генеральний директор він уклав від імені підприємства договір з ТОВ «Консалтингова компанія «Бюро оцінки Стефанович» на проведення робіт з незалежної оцінки майна.

Завданням оцінювача було виконати роботи з незалежної оцінки ринкової вартості нежитлових будівель та споруд загальною площею 6065 квадратних метрів, розташованих за адресою: АДРЕСА_2. Метою оцінки було встановити ринкову вартість майна для його подальшого продажу. Як стверджує детектив, ОСОБА_8 розпочала незалежну оцінку, провівши процедурні дії з ідентифікації об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналізу обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів, але в порушення Національного стандарту № 1 не проаналізувала істотних відомостей про об`єкт оцінки - земельну ділянку, на якій розташовані будівлі. Вона безпідставно дійшла висновку про те, що ТОВ Авіакомпанія «Одеса» володіє майновими правами у виді часткового права користування земельною ділянкою (насправді, підприємство не мало зареєстрованого права користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 ). Вона також зазначила про те, що за наявності ризиків невизначеності при оформленні права користування на земельну ділянку таке право можна оцінити на рівні 30% від вартості оформленого права користування на земельну ділянку, а право користування земельною ділянкою співвідноситься із вартістю земельної ділянки на рівні 33%, виклавши такі висновки на сторінках 24-25 звіту про оцінку № 2050/16. Окрім цього, ОСОБА_8 зазначила, що право користування - це 1/3 від повної вартості землі, так само як і право власності на підставі державного акта і права оренди землі. Такі твердження, на думку детектива, є безпідставними, оскільки право власності на землю на підставі державного акта це і є повна вартість землі. Окрім цього, у звіті ОСОБА_8 також розрахувала право користування на ділянку як для власника земельної ділянки, хоча ТОВ Авіакомпанія «Одеса» ним не було. Детектив вважає, що ОСОБА_8 умисно внесла до звіту про оцінку № 2050/16 завідомо недостовірні дані про вартість немайнового активу - часткового права користування земельною ділянкою площею 1 НОМЕР_2 НОМЕР_3 квадратних метрів у розмірі 131 174 020 гривень.

14.09.2016 року вона засвідчила підписом та печаткою звіт № 2050/16 та 16.09.2016 року передала його ОСОБА_3 . Той, у свою чергу, передав його ОСОБА_2 . Детектив зазначає, що ОСОБА_2 , розуміючи, що подальше використання такого звіту буде суперечити положенням Закону України ««Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» та пункту 2 рішення № 889 (щодо проведення незалежної оцінки), ініціював підпорядкованим йому департаментом проект рішення про внесення змін до рішення № 889 з пропозицією виключити пункт 2 цього рішення. Цей процес було організовано за участі ОСОБА_1 , який забезпечив позитивне голосування та прийняття 19.09.2016 року проекту рішення Одеської міської ради про внесення зміг до рішення № 889 на засіданні постійної комісії з питань комунальної власності Одеської міської ради, головою якої він є. За невстановлених обставин, цей проект рішення не був включений до порядку денного Х сесії Одеської міської ради, і не був прийнятий. В цей же день ОСОБА_1 поставив інформацію директора департаменту комунальної власності Одеської міської ради ОСОБА_2 щодо проекту рішення «Про укладення договору купівлі-продажу будівель та споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2» на розгляд порядку денного засідання комісії. Цей проект було підтримано членами комісії 19.06.2016 року. Далі, підтриманий проект рішення надійшов до юридичного департаменту Одеської міської ради для проведення правової експертизи.

Усі обставини прийняття рішень, як стверджує детектив, були здійснені в умовах того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надавали членам комісії та депутатам Одеської міської ради повної інформації щодо обставин викупу об`єктів, а члени комісії та депутати, у свою чергу, покладалися на добросовісне, фахове та об`єктивне вивчення цього питання службовими особами департаменту комунальної власності.

В юридичному департаменті проект рішення не пройшов би перевірки, а тому, як стверджує детектив, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , за попередньою змовою з контролерами, досягли домовленості про залучення до злочину ОСОБА_4 - директора юридичного департаменту Одеської міської ради. Детектив стверджує, що з травня 2014 року у ОСОБА_4 була в особистих стосунках з Контролерами, оскільки ті забезпечили безоплатну передачу у власність нерухомого майна для її матері, ОСОБА_9 (апартаментів № 220 загальною площею 164,2 кв. м., машиномісця № 24 площею 21,5 кв. м. та нежитлового приміщення № 36 площею 3,8 кв. м.). ОСОБА_4 , як зазначає детектив, була матеріально зацікавленою діяти на користь компанії Контролерів, а тому погодилася сприяти у погодженні юридичним департаментом поданого проекту рішення. Зокрема, вона власноручно внесла зміни до проекту рішення «Про укладання договору купівлі-продажу будівель та споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2», поданого департаментом комунальної власності. Ці зміни стосувалися назви проекту рішення, доповнення вступної частини рішення посиланням на лист ТОВ Авіакомпанія «Одеса», викладення п. 1 із формулюванням про затвердження викупної ціни в сумі 146 850 000 гривень та доповнення п. 3, яким доручено департаменту фінансів Одеської міської ради забезпечити виділення грошових коштів департаменту комунальної власності Одеської міської ради в розмірі, визначеному п. 1 цього рішення. При цьому, вона усвідомлювала і знала, що оцінка будівель була проведена всупереч вимогам законодавства. Не слідуючи процедурі проведення правової експертизи у порядку, передбаченому Регламентом порядку проведення правової експертизи, вона передала ОСОБА_2 виправлений нею проект рішення, вказавши на необхідність виготовлення проекту рішення з урахуванням зроблених нею правок у період з 19.06.2016 року по 21.09.2016 року. Натомість, вона мала скласти письмові пропозиції до проекту та направити їх для розгляду суб`єктом внесення проекту.

ОСОБА_2 , у період з 19.06.2016 року по 21.09.2016 року, забезпечив виготовлення нового проекту рішення, з урахуванням правок ОСОБА_4 . Його він передав ОСОБА_1 для подальшого використання. Той, у свою чергу, ініціював питання про внесення до порядку денного питання № 4.12 «Про затвердження розміру викупної ціни будівель та споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2», забезпечивши надання депутатам попередньо відкорегованого ОСОБА_4 та виготовленого ОСОБА_2 проекту рішення. 21.09.2016 року пропозицію ОСОБА_1 було розглянуто, та до порядку денного було включено питання № 4.12.

ОСОБА_4 , усвідомлюючи завідомо завищену вартість будівель, ситуацію з майновими правами на них та земельну ділянку, запевнила депутатів на сесії 21.09.2016 року, що це - єдиний правильний та законний спосіб викупу земельної ділянки, а також зазначила про наявність судового спору із Одеською міською радою щодо оскарження затвердженого і прийнятого Генерального плану території м. Одеси, що блокує роботу міської ради. Втім, як стверджує детектив, вона приховала такі юридично значимі факти:

1.Оцінка з визначення ринкової вартості будівель, що підлягали викупу, проведена з порушенням ч. 4 ст. 5 Закону № 1559 та всупереч п. 2 Рішення Одеської міської ради від 30.06.2016 року № 889-VII.

2.Земельна ділянка, на якій розміщувалися будівлі та споруди, що підлягали викупу, перебувала у комунальній власності територіальної громади міста Одеси, відповідно до положень ст. ст. 123 - 126 Земельного кодексу України в користування ТОВ Авіакомпанія «Одеса» не передавалася та речові права на земельну ділянку не оформлені.

3.Льотне поле, що складається із злітно-посадкової смуги з боковими та кінцевими смугами безпеки, руліжних доріжок, місць стоянки, майданчиків для посадки вертольотів, технічних позицій та місць підготовки повітряних суден для вильоту, не є тотожним поняттям із земельною ділянкою, на якій вони розміщуються, та яка є необхідною для його обслуговування.

21.09.2016 року Одеська міська рада прийняла рішення № 1113-VII «Про затвердження розміру викупної ціни будівель та споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2». Детектив стверджує, що воно забезпечило прикриття злочинного умислу під виглядом обов`язкового до виконання рішення органу місцевого самоврядування, прийнятого у зв`язку із суспільною необхідністю. 28.09.2016 року ОСОБА_2 , діючи від імені Одеської міської ради уклав з ТОВ Авіакомпанія «Одеса», в особі ОСОБА_3 , договори купівлі продажу (реєстрові номери - 759, 762). Згідно цих договорів, предметом купівлі-продажу є по Ѕ частини нежитлових будівель та споруд, загальною площею 6065,0 квадратних метрів, розташовані за адресою: АДРЕСА_2. Продаж кожної з частин вчинено за ціною 73 425 000 гривень на загальну суму 146 850 000 гривень. 29.09.2016 року управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області перерахувало кошти міського бюджету м. Одеси на розрахунковий рахунок ТОВ Авіакомпанія «Одеса» № НОМЕР_4 , відкритий у АБ «Південний» (МФО 328209), у загальній сумі 146 850 000 гривень, у вигляді оплати за придбані у власність будівлі, із яких кошти в сумі 131 174 020 гривень перераховані у вигляді оплати за вартість немайнового активу - часткового права користування земельною ділянкою, розмір якого визначено звітом № 2050/16, який детектив вважає завідомо підробленим. Таким чином, Контролери отримали можливість вільно розпоряджатися цими коштами.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 08.11.2017 № 18280/16-42/21083-21110/17-42 Звіт про оцінку № 2050/16 класифікується за ознаками, встановленими п. 67 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», як такий, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний.

Таким чином, ОСОБА_1 , на думку сторони обвинувачення, обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України (заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб та в особливо великих розмірах).

Обґрунтування клопотання

Як зазначає детектив, 10.06.2020 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

У клопотанні зазначено, що підозра підтверджується усіма доказами у сукупності, а саме документами щодо переходу права власності на нежитлові будівлі та споруди, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ; листування департаменту комунальної власності Одеської міської ради та департаменту фінансів Одеської міської ради щодо проведення фінансування у сумі 146 850 000 гривень для придбання будівель та споруд за вказаною адресою; документами щодо перерахування грошових коштів ТОВ Авіакомпанія «Одеса»; листуванням між ТОВ Авіакомпанія «Одеса» та Одеською міською радою; листами директора юридичного департаменту Одеської міської ради ОСОБА_10 ; документами щодо статусу аеродрому «Одеса (Застава)» та земельної ділянки, де він був розташований; протоколом огляду місця події; протоколом огляду відеозапису сесії Одеської міської ради; довідкою спеціаліста Держаудитслужби від 17.03.2020 року, згідно з якою, наявні втрати коштів бюджету м. Одеси при викупі будівель та споруд у ТОВ Авіакомпанія «Одеса»; висновком аналітичного дослідження ГУ ДПС в Одеській області щодо транзакцій ТОВ Авіакомпанія «Одеса» зі суб`єктами, які мають ризик легалізації (відмивання) доходів; протоколами допитів свідків; та іншими доказами.

Детектив також наводить аргументи щодо наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; може незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні; може вчинити інше кримінальне правопорушення; а також може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Таким чином, на думку детектива, до ОСОБА_1 необхідно застосувати найбільш суворий запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів. Детектив зазначає, що ураховуючи тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , дані про особу підозрюваного, його репутацію, майновий стан та інші фактори, йому, як альтернативу, необхідно визначити заставу в розмірі 10 510 000 гривень.

Детектив також зазначає, що у випадку внесення застави, на ОСОБА_1 необхідно покласти додаткові обов`язки, а саме:

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, а саме м. Одеси;

-прибувати на першу вимогу до детективів Національного антикорупційного бюро України, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016161010000308, прокурора, суду;

-повідомляти детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

-утримуватися від спілкування із будь-якою особою, яка представляє інтереси або є засновником чи співробітником підприємств: ТОВ «Авіакомпанія «Одеса», ТОВ «Ньюс Йорк Корпорейшн», ПП «Корнегі Трейд», ПП «Торгівельні металургійні системи», ТОВ «Енерго Альтернатива», ПП «Квезаль», ТОВ «Логістік Сервіс-Груп», ТОВ «Протрейдерс», ТОВ «Аркадія-Сіті», ТОВ «Югтранс-Термінал», ТОВ «ІПГ «Майстер», ПП «Айтекс» а також з такими свідками у кримінальному провадженні: ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . , ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, підозрюваними ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;

-здати на зберігання детективам Національного антикорупційного бюро України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну;

-носити електронний засіб контролю.

Доводи сторін

Прокурор Кравченко М. М. та ОСОБА_16 В. В. підтримали клопотання, попросили його задовольнити. У своєму виступі вони вказували на ключові аспекти клопотання, а саме на доведеність обґрунтованості підозри та ризики. Під час дослідження доказів слідчою суддею прокурори пояснювали позицію сторони обвинувачення стосовно долучення конкретних доказів до клопотання.

Захисник Шкрябая В. В., адвокат Пошиванюк Т. В. заперечив проти задоволення клопотання. Він зазначив, що підозра є необґрунтованою: у ТОВ Авіакомпанія «Одеса» є безспірне право користування земельною ділянкою; ділянка не була зареєстрована (виділена) з незалежних від ТОВ Авіакомпанія «Одеса» причин; під час викупу не застосовується Закон України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» та стаття 350 Цивільного кодексу України; у ОСОБА_1 не було змови зі ОСОБА_2 ; ОСОБА_1 не забезпечував погодження рішення в очолюваній ним комісії 29.06.2016 року; є підстави вважати, що депутати могли сприйняти оцінку майна як таку, що була здійснена на замовлення власника майна; ОСОБА_1 не є службовою особою. Щодо ризиків він зазначив про таке: ризик переховування не доведено, оскільки ОСОБА_1 добросовісно виконував свої процесуальні обов`язки, паспорти не можуть бути підставою для визнання такого ризику, а тяжкість вчиненого злочину не може бути причиною застосування тримання під вартою; ризик сховання, знищення, спотворення речей і документів не доведено, оскільки орган досудового розслідування вже вилучив усі необхідні документи; ризик незаконного впливу на осіб у кримінальному провадженні не доведено, оскільки ОСОБА_1 не наділений владними повноваженнями щодо осіб в Одеській міській раді; ризик вчинення іншого кримінального правопорушення не доведено, оскільки вказівка на те, що в іншому провадженні ОСОБА_1 є обвинуваченим не вказує на ризик вчинення іншого злочину; ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином не сформульовано. Захисник також надав характеристику на ОСОБА_1 , довідку про доходи, довідку про медичний стан ОСОБА_1 та членів його сім`ї, а також інші додаткові документи.

Підозрюваний ОСОБА_1 надавав додаткові пояснення та, в цілому, підтримав аргументи свого захисника.

Вислухавши прокурорів, адвоката та підозрюваного, перевіривши матеріали кримінального провадження, слідча суддя приходить до висновку, зазначеного у мотивації суду.

Мотивація суду

Згідно зі ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 КПК України.

Слідча суддя досліджує такі обставини:

1.Чи може бути застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до ОСОБА_1 (ч. 2 ст. 183 КПК України) та чи є обґрунтована підозра у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 177 КПК України).

2.Наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий (детектив).

3.Недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

4.Обставини згідно ст. 178 КПК України (вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, тяжкість покарання, вік та стан здоров`я тощо).

5.Які обов`язки покладаються на особу у разі задоволення клопотання про запобіжний захід (ст. 194 КПК України).

Дослідження обставин, зазначених у пункті 4 вище доцільно здійснювати в межах окремих питань, для яких ці обставини мають значення.

Чи може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та чи є обґрунтована підозра у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 177 КПК України)

Запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до конкретно визначених категорій осіб (ч. 2 ст. 183 КПК України). Зокрема, тримання під вартою може бути застосоване до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Слідча суддя оцінює матеріали клопотання та доводи сторін лише на предмет можливості застосування такого запобіжного заходу відповідно до формальних вимог статті 183 КПК України.

Особа набуває статусу підозрюваного у випадку 1) повідомлення їй про підозру або 2) якщо особа була затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення або 3) якщо щодо неї складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК України).

10.06.2020 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Це підтверджується підписом підозрюваного на повідомленні про підозру. Підозра була складена 10.06.2020 року заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_17 . І.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 було належно повідомлено про підозру, а тому він має статус підозрюваного у цьому провадженні за ч. 5 ст. 191 КК України. Оскільки ця стаття передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, відповідно, до ОСОБА_1 може бути застосовано або обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Обґрунтованість підозри

Сторона обвинувачення зазначає, що обґрунтованість підозри доведена доказами, зазначеними у клопотанні. Прокурор зазначає, що у клопотанні є докази, що вказують на наявність підстав для підозри ОСОБА_1 , і що така підозра є обґрунтованою.

Сторона захисту заперечує, вказуючи на те, що обставини виключають незаконність дій ОСОБА_1 , а також не вказують на заволодіння безпосередньо ним майном чи цінностями, тому відсутній склад злочину, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 177 КПК України). Оскільки в процесуальному законодавстві нема чіткого визначення обґрунтованої підозри, слідча суддя звертається до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 2 ст. 8 КПК України). Обґрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (стандарт, визначений у Рішенні у справі Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32). Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява № 72508/13, параграф 184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчу суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.

Оскільки обидві сторони надають доводи щодо необґрунтованості підозри, які безпосередньо пов`язані зі суттю справи, слідча суддя досліджує ці доводи в контексті оцінки дій ОСОБА_1 .

Щодо правового статусу будівель і споруд на території колишнього аеропорту «Одеса (Застава)» та земельної ділянки

08.10.1991 року ТОВ Авіакомпанія «Одеса» придбала будівлі і споруди, розташовані на території аеропорту «Застава», за договірною ціною 815 000 карбованців (у примірнику договору, долученому до матеріалів, зазначено «рублів»). Відповідно до акта прийому-передачі основних засобів аеропорту «Застава», підписаного комісією з 08.10.1991 року по 09.10.1991 року, до складу 34 найменувань об`єктів, які підлягали продажу, було також включено льотне поле 1958 року.

Слідча суддя звертає увагу на те, що станом на момент набуття ТОВ Авіакомпанія «Одеса» будівель і споруд у власність, діяв Земельний кодекс України від 18.12.1990 року. У ньому було передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. (стаття 22 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року)

Станом на зараз діє Земельний кодекс України від 25.10.2001 року. У ньому зазначається, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року). Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (ч. 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року). У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності (п. «а» ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року). Земельним кодексом України також передбачено порядок формування земельної ділянки, який здійснюється через процедуру відведення земельної ділянки. Також, з моменту набрання чинності Законом України «Про Державний земельний кадастр», державні акти про право власності на земельну ділянку більше не видаються, а реєстрація права власності на земельну ділянку здійснюється, зокрема, шляхом реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Слідча суддя не знайшла підтверджень того, що земельна ділянка є сформованою, виділеною належним чином. Сторони не оспорюють факту того, що земельна ділянка не була сформованою, вони також не заперечують того, що, з урахуванням положень земельного законодавства, така земельна ділянка знаходиться у комунальній власності. Окрім цього, сторони не оспорюють факту того, що будівлі і споруди належать на праві власності ТОВ Авіакомпанія «Одеса». Розбіжність в цьому випадку полягає у тому, чи мало ТОВ Авіакомпанія «Одеса» право користування цією земельною ділянкою (оскільки тоді, згідно з позицією захисника Шкрябая В. В., Одеська міська рада дійсно могла викупити об`єкти нерухомості з метою законного розширення ділянки для захоронень міського кладовища «Західне»).

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. (ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України) Це положення узгоджується з принципом цілісності земельної ділянки з будівлею «superficies ІНФОРМАЦІЯ_4 cedit», що означає «збудоване на землі слідує за нею». Цей принцип існує, оскільки земельна ділянка та об`єкт нерухомості є пов`язаними - неможливо використовувати земельну ділянку для іншої мети, окрім як з метою користування об`єктом нерухомості, без значної втрати цінності такого об`єкта нерухомості.

Втім, необхідно врахувати, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року). Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 126 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року). Отже, якщо земельна ділянка є незареєстрованою (тобто, як у цьому випадку), на неї не може виникнути право власності чи право користування земельною ділянкою. Хоча можливою підставою для набуття ТОВ Авіакомпанія «Одеса» права користування може бути рішення виконавчого комітету Одеської міської Ради народних депутатів трудящих від 05.10.1953 року № 1096, яким було визначено межі земельної ділянки та її розмірів, слідча суддя зазначає, що тривалий час, що минув з цього моменту (що, беззаперечно, вплинуло на межі земельної ділянки та її розміри), а також з урахуванням земельної реформи, що була проведена в Україні, таке рішення не є підтвердженням права користування цією земельною ділянкою ТОВ Авіакомпанія «Одеса». Разом з тим, слідча суддя критично ставиться до доводів сторони захисту щодо того, що відведення земельної ділянки ТОВ Авіакомпанія «Одеса» не було здійснено з незалежних від нього причин. Також, слідча суддя критично ставиться до доводів щодо визнання права користування на підставі рішення суду. У контексті визнання права користування відіграє роль лише формальне та законне підтвердження такого права користування - це або документ, що посвідчує таке право (державний акт на право користування земельною ділянкою) до моменту створення Державного земельного кадастру, або ж запис про право користування земельною ділянкою у Державному земельному кадастрі, внесений відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Про це також неодноразово зазначав юридичний департамент Одеської міської ради та, зокрема, ОСОБА_4 у своєму листі № 2357 від 23.07.2015 року, а також про це є згадка у листі директору департаменту міського господарства Одеської міської ради № 455 (вих.) від 24.02.2016 року. Така позиція, відповідно, була відома особам, що були залучені до процедури викупу будівель та споруд у ТОВ Авіакомпанія «Одеса» за адресою: АДРЕСА_2. Отже, є підстави вважати, що у ТОВ Авіакомпанія «Одеса» не було права користування на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 .

Щодо процедури викупу будівель та споруд Одеською міською радою у ТОВ Авіакомпанія «Одеса» за адресою: АДРЕСА_2

Слідча суддя звертає увагу на те, що процедура викупу будівель та споруд Одеською міською радою у ТОВ Авіакомпанія «Одеса» була пов`язана з відхиленнями від регламентної процедури, а економічне обґрунтування такого викупу є сумнівним.

Щодо процедури викупу будівель та споруд у ТОВ Авіакомпанія «Одеса», слідча суддя зазначає про таке. Слідча суддя станом на зараз, з урахуванням наданих доказів, не вбачає відхилень від процедури стосовно засідання від 29.06.2016 року. Це було засідання комісії з питань комунальної власності Одеської міської ради, на якому розглядався зміни до проекту рішення «Про надання згоди на проведення незалежної оцінки індивідуально-визначеного майна у вигляді будівель та споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2». Члени цієї комісії підтримали проект, у якому зазначено, що департамент комунальної власності Одеської міської ради має вжити заходів щодо проведення незалежної оцінки для визначення ринкової вартості об`єктів, з метою визначення доцільності та умов їх придбання у комунальну власність територіальної громади м. Одеси. Причиною внесення таких змін було те, що у проекті згадувалося лише про згоду на проведення оцінки без відсутності згоди на придбання будівель, а тому у разі прийняття Одеською міською радою рішення по цьому проекту, не було би правових підстав для укладення договору купівлі-продажу. Члени комісії підтримали запропонований проект рішення, у якому пункт 2 було викладено у новій редакції: «2. Доручити департаменту комунальної власності Одеської міської ради провести незалежну оцінку для визначення ринкової вартості об`єктів, зазначених у пункті 1 рішення, та укласти договір купівлі-продажу за ціною, визначеною за результатами незалежної оцінки». Цілком ймовірним є те, що прийняття рішення лише щодо проведення незалежної оцінки, було недоцільним, оскільки кінцевою метою був саме викуп будівель та споруд ТОВ Авіакомпанія «Одеса». Проект, за підписом ОСОБА_1 , було направлено до Одеського міського голови ОСОБА_7 з пропозицією включити його до порядку денного VII сесії Одеської міської ради.

У цьому контексті важливо врахувати те, що викуп нерухомого майна для суспільних потреб, як вважає сторона обвинувачення, був здійснений без повідомлення власника земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, а також незалежна оцінка, яка мала бути проведена з ініціативи власника будівель, була проведена з ініціативи Одеської міської ради. Сторона захисту зазначає, що такий порядок не застосовується до цього випадку, оскільки ці правовідносини не регулюються положеннями ст. 350 Цивільного кодексу України та положеннями Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності». Слідча суддя звертає увагу на те, що для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності здійснюється відчуження земельних ділянок та інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, тобто, мова йде саме про земельну ділянку, за якою «слідують» об`єкти нерухомого майна, що на них розміщені. Втім, необхідно врахувати, що такий порядок вилучення об`єктів нерухомого майна є єдиним, що передбачає можливість викупу нерухомого майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності. З обговорень цього питання під час пленарного засідання Одеської міської ради також випливає, що мова йде про викуп будівель та споруд, проте такий викуп обґрунтовується, зокрема, необхідністю звільнення земельної ділянки, що, як зазначалося раніше, перебувала у комунальній власності. Отже, положення щодо відчуження нерухомого майна, передбачені ст. 350 Цивільного кодексу України та положеннями Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» слід застосовувати до цих обставин.

У будь-якому випадку, ст. 10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», у сукупності з положеннями ч. 4 ст. 5 та ч. 5 ст. 5 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», передбачає визначення суб`єкта оціночної діяльності для проведення такої оцінки органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, а у разі якщо власник виступає проти відчуження свого нерухомого майна за оцінкою, проведеною суб`єктом оціночної діяльності, визначеним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування. У слідчої судді є підстави вважати, що згода власника майна була отримана лише через те, що ОСОБА_3 01.09.2016 року придбав корпоративні права ТОВ Авіакомпанія «Одеса» у ОСОБА_5 . Той, у свою чергу, протягом літа 2016 року неодноразово зазначав про те, що він бажає сам визначити суб`єкта оціночної діяльності, оскільки вважав запропоновану ОСОБА_2 ціну заниженою (це вбачається з його листів № 27/07-16/01 від 27.07.2016 року, № 01/08-16/01 від 01.08.2016 року). Окрім цього, він зазначив, що взагалі не бажав продавати це майно (це підтверджується протоколом його допиту від 06.05.2020 року). Наступного дня після купівлі корпоративних прав ТОВ Авіакомпанія «Одеса» ОСОБА_3 уклав договір з ТОВ «Консалтингова компанія «Бюро оцінки Стефанович» на проведення оцінки.

Слідча суддя, втім, звертає увагу на те, що прийняття рішень Одеською міською радою як на пленарних засіданнях, так і її депутатами в постійних комісіях, було пов`язане з елементом необізнаності осіб, що голосували, зі суттю прийнятих рішень (що вбачається з допитів депутатів Одеської міської ради у четвертому томі клопотання). Це, зокрема, дає підстави вважати, що ОСОБА_1 , запропонувавши на засіданні комісії зміни до Рішення № 889-VII 19.09.2016 року в частині виключення п. 2, враховуючи це у взаємозв`язку з проведеною оцінкою, що ймовірно здійснювалася з порушеннями вимог Національного стандарту № 1 (згідно висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 08.11.2017 року № 18280/16-42/21083-21110/17-42 Звіт про оцінку № 2050/16, підготований ОСОБА_8 класифікується за ознаками, встановленими п. 67 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», як такий, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний), знав та міг бути обізнаний про порушення процедури викупу. Є підстави вважати, що ОСОБА_1 знав про звіт про оцінку, оскільки на засіданні комісії був присутній ОСОБА_2 , що отримав такий звіт від ОСОБА_3 . Як вбачається з протоколу засідання комісії, ОСОБА_2 доповідав по проекту рішення «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 30.06.2016 року № 889-VII…». Єдиною підставою для виключення пункту 2 (щодо проведення незалежної оцінки), як вбачається з матеріалів клопотання, могло бути проведення незалежної оцінки власником зі залученням суб`єкта оціночної діяльності. Втім, це питання не обговорювалося при внесенні змін. Окрім цього, підставою для внесення змін не було виключення неправильно зазначеної в проекті ст. 718 Цивільного кодексу України. У свою чергу, ОСОБА_1 не забезпечив витребування та ознайомлення членами комісії матеріалів та документів, які б обґрунтовували наявність підстав для невиконання Рішення № 889-VII в частині проведення департаментом комунальної власності Одеської міської ради незалежної оцінки. Окрім цього, є підстави вважати, що ОСОБА_1 , при внесенні на голосування проекту рішення «Про укладення договору купівлі-продажу будівель та споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2», міг умисно не витребувати та не забезпечити ознайомлення і вивчення членами комісії документів із зазначенням розгорнутої характеристики цілей та задач запропонованого проекту рішення, очікуваних соціально-економічних та інших результатів його реалізації (концепції проекту рішення), а також фінансово-економічного обґрунтування здійснення фінансових витрат із місцевого бюджету на викуп Будівель у ТОВ Авіакомпанія «Одеса». Також, в подальшому, коли до нього після правок надійшов проект іншого рішення «Про затвердження розміру викупної ціни будівель та споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2», він його не вніс на розгляд постійної комісії з питань комунальної власності Одеської міської ради.

Окрім цього, досить швидким видається проведення процедури з прийняття рішення щодо придбання в комунальну власність територіальної громади міста Одеси будівель за адресою: АДРЕСА_2, та виділення коштів у розмірі 150 000 000 гривень (значної суми, з урахуванням загального бюджету міста Одеси) на придбання цих будівель, що було здійснене шляхом внесення змін до бюджету міста Одеси на 2016 рік. З моменту ініціювання питання викупу об`єктів нерухомого майна у квітні 2016 року до виділення коштів 20.07.2016 року та 12.08.2016 року, прийняття рішення 21.09.2016 року та перерахування коштів 29.09.2016 року минуло п`ять місяців. Хоча таку процедуру можна обґрунтувати критичною необхідністю розширення міського кладовища «Західне» через нестачу місць для захоронення, враховуючи те, що станом на зараз міське кладовище «Західне» та його інфраструктура досі не зведені на цій ділянці, а будівлі та споруди, які були викуплені Одеською міською радою у ТОВ Авіакомпанія «Одеса», не використовуються для інфраструктури кладовища (про що зазначав під час засідання Одеської міської ради 21.09.2016 року ОСОБА_2 ; ці будівлі також відображені у протоколі огляду місця події від 26.10.2016 року), незацікавленість залучених до процесу осіб підлягає обґрунтованому сумніву.

Щодо економічної доцільності, слідча суддя звертає увагу на раніше згадану негативну характеристику звіту про оцінку № 2050/16, що дає підстави вважати про економічну необґрунтованість розміру викупної ціни за цим звітом. Слідча суддя звертає увагу на те, що самі будівлі зовнішньо мають вигляд зношених та таких, що потребують капітального ремонту. Це підтверджується висновком експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 08.11.2017 року № 18280/16-42/21083-21110/17-42, у якому експерт зазначив, що розмір викупної ціни будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 станом на 31.08.2016 року може складати 16 100 000 гривень без ПДВ. На це також вказували деякі депутати під час голосування за проект рішення 21.09.2016 року, а відповідь осіб, що мали відомості про проект ( ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ) для багатьох з них була непереконливою. Зокрема, не було роз`яснено, яким чином обґрунтовується вартість самих будівель і споруд (мова не йшла про викуп земельної ділянки). При викупі лише самих будівель і споруд, їх вартість не відповідає розміру викупної ціни, особливо з урахуванням їх стану. Разом з тим, у звіті про оцінку № 2050/16 додане розраховане часткове право користування земельною ділянкою у сумі 131 174 020 гривень зі загальної суми «викупу» у розмірі 146 850 000 гривень, яка, як зазначають уповноважені особи Одеської міської ради, мала бути витрачена лише на купівлю будівель та споруд (проект рішення Одеської міської ради також сформульований так, що викуп стосується лише будівель та споруд).

Доказами також підтверджується безпосереднє укладення договорів (Договорами купівлі-продажу від 28.09.2016 № 759 та № 762) та подальше перерахування коштів ТОВ Авіакомпанія «Одеса» (платіжні доручення № 1 та № 2 від 29.09.2016 року), а також можливий ризик легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, шляхом перерахувань (фінансових операцій та правочинів ТОВ Авіакомпанія «Одеса» з ТОВ «Ньюс Йорк Корпорейшн» подальшого виведення коштів на адресу нерезидентів, підприємств з ознакою сумнівності ПП «Корнегі Трейд», ПП «Торгівельні металургійні системи», ТОВ «Енерго Альтернатива», ПП «Квезаль», ТОВ «Логістік Сервіс-Груп» та погашення відсотків за кредитним договором по вищезазначеному ланцюгу руху коштів) грошових коштів ТОВ Авіакомпанія «Одеса» у період після отримання коштів від Одеської міської ради (на це вказує висновок аналітичного дослідження ГУ ДПС в Одеській області від 18.03.2020 року № 9/15-32-16-02-20/13896819).

Отже, ОСОБА_1 знав або міг знати про вчинення злочинних дій, а також міг умисно порушувати процедуру розгляду проектів рішень та подальшого їх внесення на голосування. Слідча суддя також зважає на інші докази та доводи сторін, які можуть вказувати на можливу змову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та осіб, яких детектив у клопотанні називає Контролерами. Слідча суддя вважає, що такі обставини можуть вказувати на можливе вчинення злочину ОСОБА_1 в аспекті обґрунтованості підозри стосовно нього.

Слідча суддя також звертає увагу на правову кваліфікацію злочину у підозрі. Так, ОСОБА_1 інкримінується заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (ч. 5 ст. 191 КК України). Необхідно оцінити відповідність підозри цій правовій кваліфікації лише для встановлення її обґрунтованості (тобто, чи є підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_1 міг вчинити саме цей злочин). При цьому, остаточна оцінка та кваліфікація, а також оцінка всіх епізодів здійснюється судом під час судового розгляду справи.

Слідча суддя критично оцінює доводи сторони захисту щодо того, що нема доказів, що ОСОБА_1 заволодів майном (тобто, грошовими коштами, що були сплачені ТОВ Авіакомпанія «Одеса» за право користування земельною ділянкою у розмірі 131 174 020 гривень за підставі договорів від 28.09.2016 № 759 та № 762 з Одеською міською радою). Об`єктивна сторона заволодіння чужим майном службовою особою із зловживанням своїм службовим становищем має місце тоді, коли службова особа незаконно обертає чуже майно на свою користь чи користь третіх осіб, використовуючи при цьому своє службове становище. Особливістю заволодіння є те, що предметом заволодіння чужим майном шляхом службового зловживання може бути і майно, яке безпосередньо не було ввірене винному чи не перебувало в його віданні. У зазначений спосіб винний може заволодівати майном, щодо якого в силу своєї посади він наділений правомочністю управління чи розпорядження майном через інших осіб.

Зважаючи на коло посадових обов`язків ОСОБА_1 як голови постійної комісії з питань комунальної власності Одеської міської ради, уповноваження його контролювати виконання рішень Одеської міської ради щодо викупу будівель і споруд, слідча суддя приходить до висновку, що він мав можливість в силу своєї посади управляти та розпоряджатися майном, в тому числі через інших осіб. Окрім цього, слідча суддя критично ставиться до доводів сторони захисту, що ОСОБА_1 не є службовою особою. Службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом (ч. 3 ст. 18 КК України). Станом на зараз є підстави вважати, що така категоризація може застосовуватись до ОСОБА_1 як до депутата Одеської міської ради (органу місцевого самоврядування), а також як до голови постійної комісії з питань комунальної власності Одеської міської ради.

В цілому, факти та інформація вказують на те, що ситуація стосовно викупу будівель та споруд Одеською міською радою у ТОВ Авіакомпанія «Одеса» за адресою: АДРЕСА_2 та ролі ОСОБА_1 у прийнятті цього рішення може викликати сумніви стосовно дійсних намірів ОСОБА_1 щодо участі в прийнятті проектів рішень Одеською міською радою, що стали підставою для такого викупу (відчуження), а також можливого зловживання своїм службовим становищем для прийняття проектів рішень у межах постійної комісії з питань комунальної власності Одеської міської ради, що було здійснено з порушенням процедури. Зважаючи на викладене у попередніх абзацах мотивації, слідча суддя вважає, що надані достатні підстави для наявності обґрунтованої підозри стосовно можливого вчинення ОСОБА_1 дій, що кваліфікуються за ч. 5 ст. 191 КК України.

Наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий (детектив)

Далі, слідча суддя оцінює наявність ризиків, передбачених ст. 178 КПК України. Сторона обвинувачення зазначає про п`ять таких ризиків.

Ризик переховування від органів досудового розслідування та суду

Прокурор зазначає, що злочин, який інкримінується ОСОБА_1 є особливо тяжким. Підозрюваний ОСОБА_1 є володільцем паспорта громадянина України для виїзду закордон НОМЕР_5 , протягом останніх п`яти років перетинав державний кордон України в напрямку виїзд 15 разів. ОСОБА_1 має об`єктивну та реальну можливість впродовж тривалого часу ухилятися від кримінальної відповідальності, перебуваючи постійно за кордоном, та в такий спосіб, переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Сторона захисту заперечує це, та зазначає, що ці підстави не впливають на наявність ризику переховування.

В розумінні Кримінального кодексу України інкримінований ОСОБА_1 злочин є особливо тяжким. Щодо суспільної небезпеки, слідча суддя приходить до висновку, що такий злочин має високий ступінь суспільної небезпеки, оскільки стосується можливого заволодіння грошовими коштами з місцевого бюджету, в особливо великих розмірах, більше того, розмір заволодіння може складати понад 130 мільйонів гривень (тобто, розмір викупної ціни).

При визначенні імовірності переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України слід враховувати тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винним у злочині, у вчиненні якого він підозрюється. Врахування цієї обставини відповідає практиці Європейського суду з прав людини. При цьому, цей фактор не є визначальним.

Слідча суддя не бере до уваги аргументацію сторони обвинувачення з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини у справі Punzelt проти Чеської Республіки, оскільки таке посилання у цьому випадку застосовується стороною обвинувачення (державою) для обмеження прав і свобод підозрюваного, які передбачені Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, що підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (наприклад, Рішенням у справі Mozer проти Республіки Молдова та Росії від 23 лютого 2016 року (заява № 11138/10, параграф 222).

У клопотанні зазначено, що ОСОБА_1 є володільцем паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_5 , протягом останніх п`яти років перетинав державний кордон України в напрямку виїзд 15 разів. Слідча суддя звертає увагу на те, що попри невелику кількість виїздів за межі України, ОСОБА_1 міг перебувати за кордоном протягом тривалого часу, на місяць. Також, ця обставина оцінюється згідно наданих відомостей про задекларовані ОСОБА_1 грошові кошти. Слідча суддя також враховує ситуацію, пов`язану з заходами карантину на території України та прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами, внесеними постановами № 215 від 16.03.2020 року, № 239 від 25.03.2020 року, № 255 від 02.04.2020 року, № 262 від 08.04.2020 року, № 284 від 15.04.2020 року та іншими), що суттєво обмежує пересування осіб в межах країни, а також вводить обмеження на авіа- та інше сполучення України з іншими країнами. Втім, з урахуванням послаблення карантину з етапами, визначеними постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» № 392 від 20.05.2020 року, а також введення в дію змін до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про тимчасове закриття деяких пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю і припинення в них пішохідного сполучення» № 288-р від 13.03.2020 року, карантинні обмеження не встановлюють, станом на зараз, абсолютну неможливість перетину кордону України будь-яким чином.

Слідча суддя приходить до висновку, що ОСОБА_1 має реальну можливість перебувати за кордоном протягом тривалого періоду часу. Ймовірність переховування, в такому випадку, значно зростає, оскільки тяжкість покарання, що йому загрожує, в сукупності з обґрунтованістю підозри та його можливістю бути за кордоном, дають підстави вважати, що він може використовувати своє становище для того, щоби переховуватися у разі, якщо подальші слідчі дії будуть вказувати на його можливу причетність до зазначеного злочину. Враховуючи викладене вище, слідча суддя приходить до висновку, що існує ризик переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та/або суду.

Слідча суддя зобов`язана встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий (п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України). Втім, для всебічної оцінки обставин справи, слідча суддя аналізує доводи слідчого (детектива) стосовно інших ризиків, про які згадано у клопотанні.

Ризик знищення, ховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення

Прокурор зазначає, що ОСОБА_1 є головою постійної комісії з питань комунальної власності Одеської міської ради. Відповідно, ОСОБА_1 має доступ до речей та документів комісії, у тому числі електронних, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, які ще не вилучені в ході досудового розслідування та може сховати, знищити чи спотворити їх, не будучи обмеженим у вільному пересуванні. Сторона захисту та підозрюваний заперечили, оскільки вважають, що ОСОБА_1 не може й не буде перешкоджати кримінальному провадженню. Протягом усього часу, коли здійснюється досудове розслідування підозрюваний не здійснив спроби приховати чи знищити будь-які документи. Окрім цього, сторона захисту вказує на те, що усі необхідні речі та документи вже були вилучені детективами Національного антикорупційного бюро України.

Слідча суддя керується загальними засадами кримінального провадження, а саме принципами законності та верховенства права (пункти 1-2, частини 1 статті 7 КПК України). Слідча суддя також зазначає, що судове рішення повинно бути обґрунтованим і вмотивованим (частина 1 статті 370 КПК України). Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до правил оцінки доказів (частина 3 статті 370 КПК України). Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, суд повинен виносити вмотивовані рішення (наприклад, Рішення Великої Палати у справі Moreira Ferreira проти Португалії (no. 2) від 11 липня 2007 року, Заява № 19867/12, параграф 84). Вмотивованість вимагає від суду чітко вказати на підстави тієї чи іншої аргументації.

Аргументи сторони обвинувачення не дають можливості встановити, на підставі яких доказів сторона обвинувачення однозначно стверджує, що ОСОБА_1 може знищити, сховати або спотворити речі чи документи, необхідні для кримінального провадження. Відповідно, слідча суддя вважає, що такий ризик не доведено.

Ризик незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні

Прокурор зазначає, що на даний час з об`єктивних причин не допитані всі свідки, яким можуть бути відомі окремі обставини, пов`язані як з придбання будівель, так і здійсненням легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом. У даному кримінальному провадженні свідками, серед інших є особи, які є членами постійної комісії з питань комунальної власності Одеської міської ради, депутатами політичної партії «Довіряй ділам», до якої також входить ОСОБА_1 . В силу виконуваної роботи свідки володіють інформацією про обставини придбання Одеською міською радою у ТОВ «Авіакомпанія «Одеса» нежитлових будівель та споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2. На даний час є висока ймовірність того, що ОСОБА_1 , не будучи обмежений у спілкуванні із свідками, яким відомі обставини вчиненого ним злочину, буде здійснювати вплив на таких свідків (які вже допитані у кримінальному провадженні та які можуть бути встановлені в ході досудового розслідування) шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, для того щоб він зміг уникнути кримінальної відповідальності або ж мінімізувати її. Сторона захисту заперечує, вказуючи на те, що можливість впливу не обґрунтовується жодними фактичними даними та що ОСОБА_1 не наділений жодними владними повноваженнями стосовно осіб, яких планується допитати.

Слідча суддя, оцінюючи докази у сукупності, зважає на вид зв`язків між особами, що є свідками та підозрюваними у цьому кримінальному провадженні. Доводи сторони обвинувачення вказують на те, що ОСОБА_1 може бути пов`язаний з іншими особами у кримінальному провадженні не тільки як депутат Одеської міської ради, але й через приватний інтерес. Зокрема, прокурор у судовому засіданні та детектив у клопотанні зазначили про те, що ОСОБА_1 пов`язаний з особами, яких вони називають ОСОБА_18 (і які, як вбачається з тексту клопотання, і є особами, що організували вчинення заволодіння майном). На це також вказує протокол допиту ОСОБА_1 , у якому він зазначив, що можливо може мати відношення до діяльності підприємств, які керуються Контролерами, зокрема, до ТОВ «Грінвуд ЛТД», у якому мати ОСОБА_4 отримала житло (майнові права) у 2014 році. В іншому випадку, слідча суддя би звернула увагу на те, що прямих доказів існування ризику (таких як встановлений адміністративний вплив на осіб, попередні факти незаконного впливу на осіб у кримінальному провадженні) не надано. Проте, матеріали у сукупності вказують на те, що вид зв`язків між особами у кримінальному провадженні дає підстави вважати, що такі дії з прийняття рішень Одеською міською радою приймалися з ініціативи чи безпосереднього залучення невстановлених осіб. Тому, слідча суддя вважає, що ОСОБА_1 , будучи головою постійної комісії у Одеській міській раді, має достатній обсяг впливу на осіб, з якими працює. Відповідно, слідча суддя вважає, що такий ризик доведено.

Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення

Прокурор вказує на те, що характер та спосіб вчинених дій, тяжкість вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення а також латентність злочинної діяльності, дають підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_1 , може вчиняти інші кримінальні правопорушення, з метою уникнення кримінальної відповідальності, у тому числі використовуючи своє становище, статус та вплив, зокрема (але не виключено) пов`язані зі службовим підробленням. Оцінюючи указаний ризик, слід зважити і на те, що ОСОБА_1 є обвинуваченим за ч. 5 ст. 191 КК України у іншому кримінальному провадженні, виправдувальний вирок в якому є предметом розгляду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. При цьому обставини обвинувачення у вказаному провадженні є подібними - заволодіння коштами місцевого бюджету у сумі понад 92 мільйона гривень внаслідок придбання у комунальну власність нерухомого майна за завідомо завищеною ціною. Сторона захисту вказує на те, що вказівка на інше кримінальне провадження є необґрунтованою.

Слідча суддя критично ставиться до доводів сторони обвинувачення щодо цього ризику. Такий ризик враховується у випадку, якщо запобіжним заходом необхідно запобігти вчиненню кримінальних правопорушень у подальшому. У цьому випадку, посилання на інше кримінальне провадження є недоцільним, оскільки ці обставини вже відбулися, та є предметом апеляційного розгляду. Сторона обвинувачення не надає інших доказів на підтвердження цього ризику. Таким чином, слідча суддя вважає, що цей ризик не доведено.

Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином

Прокурор зазначає, що з метою повідомлення ОСОБА_1 про підозру останній неодноразово викликався до прокурорів, проте кожного разу з різних причин не з`являвся, востаннє посилаючись на факт здачі тесту на наявність коронавірусного захворювання. Крім того неявку ОСОБА_1 в судове засідання до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду 03.06.2020 року (у зв`язку зі здачею тесту на коронавірус) визнано як таку, що вчинена з неповажних причин. Указане може свідчити про умисні дії, спрямовані на затягування кримінального провадження з метою вжиття інших заходів до мінімізації своєї участі у вчиненні інкримінованих діянь, впливу на підозрюваних і свідків, тощо. Сторона захисту вважає, що такий ризик не доведено, оскільки усі рази, коли ОСОБА_1 викликали, він завжди повідомляв причини неявки, які були поважними. Також, адвокат вказав на те, що виклики до прокурора підписувалися детективом.

Слідча суддя вважає, що неявка до органу досудового розслідування, процесуального керівника чи суду протягом тривалого часу дійсно може бути визначальною в оцінці такого ризику. Втім, сторона обвинувачення не наводить доказів того, що ОСОБА_1 кожного разу з різних причин не з`являвся, не зазначивши про кількість таких неявок, а також підстави неявки, повідомлені підозрюваним. Тому, слідча суддя вважає, що такий ризик необґрунтований.

Оскільки встановлено наявність двох ризиків, передбаченого ст. 177 КПК України, слідча суддя вважає, що до ОСОБА_1 необхідно застосувати запобіжний захід.

Недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні

Сторона обвинувачення не наводить достатнього обґрунтування, чому інший, більш м`який запобіжний захід не зможе попередити або мінімізувати зазначені у клопотанні ризики. Оскільки тримання під вартою є виключним запобіжним заходом, який значно обмежує права підозрюваного, слідча суддя приходить до висновку про непропорційність застосування такого запобіжного заходу за відсутності обґрунтування зі сторони обвинувачення.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого (стаття 178 КПК України).

Фактично, слідча суддя повинна встановити, чи є запобіжний захід пропорційним для запобігання ризику або ризикам, на які вказує сторона обвинувачення, з метою захисту прав підозрюваного та дотримання принципу верховенства права. Тримання під вартою вважається «позбавленням волі» в розумінні статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Метою цієї статті є захист від самовільного та необґрунтованого позбавлення волі. Тому, слідча суддя повинна всебічно оцінити обставини, на які посилаються сторона обвинувачення та сторона захисту.

Оскільки слідчою суддею встановлено ризик можливого переховування та ризик можливого незаконного впливу на осіб у кримінальному провадженні, їх наявність підтверджена достатніми доказами, слідча суддя вважає, що стосовно ОСОБА_1 необхідно встановити запобіжний захід на час проведення розслідування, який дозволить встановити баланс між виконанням ним своїх обов`язків з представництва виборців в органі місцевого самоврядування, та виконанням ним своїх процесуальних обов`язків у цьому провадженні.

Наявність вказаного вище ризику стосовно підозрюваного ОСОБА_1 , дій до яких він може вдатись, вагомість наявних доказів обґрунтованості повідомлення йому про підозру у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує, його достатній майновий стан у своїй сукупності вказують на необхідність застосування запобіжного заходу, що є більш жорстким, аніж особисте зобов`язання.

У судовому засіданні не було осіб, що згодилися бути поручителями.

Слідча суддя зазначає, що ОСОБА_1 , у наданій в матеріалах декларації за 2019 рік, відобразив цінні корпоративні права (на загальну суму понад 13 мільйонів гривень), годинник Breguet (набутий у 2001 році), 280 000 гривень та 410 000 доларів США готівкою, 10 169 доларів США та 6 228 гривень на банківському рахунку, хоча сам має у власності автомобіль ВАЗ-2101 1983 року випуску. За 2019 рік ОСОБА_1 заробив 155 760 гривень від зайняття підприємницькою діяльністю та 51 759 гривень як працівник ПАТ «Укрнафтопром» та 25 383,51 гривню за 2020 рік. Разом з тим, з урахуванням розміру шкоди, у завданні якої він підозрюється, його достатнього розміру активів та непропорційності цих активів дійсному доходу, слідча суддя, оцінюючи обставини у сукупності, приходить до висновку про застосування запобіжного заходу у виді застави.

Застава

Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (ч. 1 ст. 182 КПК України). Розмір застави визначається межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину (п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України). Разом з тим, у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Необхідно враховувати майновий стан підозрюваного, обвинуваченого та не допускати встановлення такого розміру застави як альтернативи триманню під вартою, що є заздалегідь непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави. Таким чином, саме розмір застави визначає ступінь суворості даного запобіжного заходу, а при його визначенні враховуються об`єктивні й суб`єктивні критерії. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при обранні застави необхідно враховувати не лише розмір шкоди, а й інші обставини, в тому числі можливість особи внести заставу, її особисту ситуацію. Основною метою застави є гарантування виконання особою своїх процесуальних обов`язків.

Слідча суддя зазначає, що застава у розмірі трьохсот розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб не буде достатньою для гарантування виконання ОСОБА_1 своїх процесуальних обов`язків, оскільки втрата цієї суми у випадку їх невиконання не буде для нього значною, з урахуванням його майнового стану, а також членів його сім`ї. Слідча суддя також враховує реальну можливість внесення застави у повному розмірі чи її частини іншими особами (наприклад, членами сім`ї, в тому числі сином та матір`ю, що, згідно декларації ОСОБА_1 мають значні грошові активи), та пропорційність цього заходу в цілому.

З урахуванням цих обставин та дослідивши докази, які були надані сторонами на підтвердження матеріального стану ОСОБА_1 , слідча суддя вбачає, що встановлення застави у розмірі 10 510 000 (десять мільйонів п`ятсот десять тисяч гривень) забезпечить ним виконання своїх процесуальних обов`язків.

Обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України

Слідча суддя вбачає доцільним покласти на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язки, передбачені частиною 5 статті 194 КПК України. Це необхідно з метою забезпечення дієвості запобіжного заходу, запобігання ризиків, які були обґрунтовані раніше та ефективності здійснення кримінального провадження.

Враховуючи вищевикладене та аналізуючи зібрані в сукупності докази, слідча суддя вважає доведеною наявність підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді застави, так як існують ризики, передбачені підпунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України, оскільки підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також впливати на осіб у кримінальному провадженні. Слідча суддя зазначає, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти вищевказаним ризикам, а тому такий запобіжний захід як застава забезпечить дотримання підозрюваним процесуальних обов`язків під час досудового слідства та в суді.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. 176, 183, 193 КПК України, слідча суддя

ПОСТАНОВИЛА

Клопотання детектива Національного бюро Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Маркевича Сергія Володимировича про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Вінниці, українця, громадянина України, з вищою освітою, депутата Одеської міської ради VII скликання, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, що підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України у кримінальному провадженні № 42016161010000308 від 03.10.2016 року, за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 206-2, ч. 2 ст. 205-1, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України - задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді застави у розмірі 5000 (п`яти тисяч) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 10 510 000 (десять мільйонів п`ятсот десять тисяч гривень).

Сума застави може бути внесена підозрюваним або іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду протягом дії ухвали за такими реквізитами:

Ідентифікаційний код юридичної особи (ЄДРПОУ) 42836259

Номер рахунку за стандартом IBAN UA678201720355279004000096000

Термін дії обов`язків, покладених судом, визначити на два місяці, але в межах строку досудового розслідування.

Роз`яснити підозрюваному, що підозрюваний, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду.

Покласти на підозрюваного такі обов`язки:

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, а саме м. Одеси;

-прибувати на першу вимогу до детективів Національного антикорупційного бюро України, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016161010000308, прокурора, суду;

-повідомляти детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

-утримуватися від спілкування із будь-якою особою, яка представляє інтереси або є засновником чи співробітником підприємств: ТОВ «Авіакомпанія «Одеса», ТОВ «Ньюс Йорк Корпорейшн», ПП «Корнегі Трейд», ПП «Торгівельні металургійні системи», ТОВ «Енерго Альтернатива», ПП «Квезаль», ТОВ «Логістік Сервіс-Груп», ТОВ «Протрейдерс», ТОВ «Аркадія-Сіті», ТОВ «Югтранс-Термінал», ТОВ «ІПГ «Майстер», ПП «Айтекс» а також з такими свідками у кримінальному провадженні: ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . , ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, підозрюваними ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;

-здати на зберігання детективам Національного антикорупційного бюро України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну;

-носити електронний засіб контролю.

В іншій частині клопотання відмовити.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення. Виконання ухвали в частині вдягання електронного засобу контролю доручити Головному управлінню Національної поліції в Одеській області, поліцейським відповідного територіального підрозділу поліції.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідча суддя Широка К. Ю.