- Presiding judge (HACC) : Fedorak L.M.
- Judge (HACC) : Maslov V.V., Strohyi I.L.
- Secretary : Bilenko V.K.
- Prosecutor : Vysotska N.V.
Справа № 348/1674/19
1-кп/991/165/19
УХВАЛА
17 червня 2020 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуюча - Федорак Л.М.,
судді - Маслов В.В., Строгий І.Л.,
секретар судового засідання - Біленко В.К.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальне провадження № 42018000000003211 стосовно обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Водиця Рахівського району Закарпатської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 369-2 КК України,
за участі сторін кримінального провадження:
сторона обвинувачення - прокурор Висоцька Н.В.,
сторона захисту - захисники Федосін А.В.,
обвинувачений ОСОБА_1
(у режимі відеоконференції),
в с т а н о в и в :
На розгляді у Вищому антикорупційному суді (далі - Суд) перебуває зазначене кримінальне провадження.
17 червня 2020 року, в судовому засіданні, захисник Федосін Артем Вікторович подав заяву про відвід колегії суддів у складі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , який мотивував тим, що під час підготовчого судового засідання стороною захисту було подано скаргу на постанову детектива від 21 березня 2019 року про визнання речовими доказами у кримінальному провадженні грошових коштів. Однак зазначена скарга не була розглянута, чим позбавлено сторону захисту можливості її оскаржити як незаконну і необґрунтовану. Також, захисник зазначив, що було порушено принцип змагальності і відкритості, у зв`язку з тим, що ухвалою суду від 22 січня 2020 року задоволено клопотання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про здійснення дистанційного судового провадження за їх участю з Рахівським районним судом Закарпатської області. Аналогічні судові рішення були прийняті 03 лютого 2020 року, 11 березня 2020 року, 20 травня 2020 року та 27 травня 2020 року. Захисник вважає, що зазначені рішення були прийняті до встановлення порядку дослідження доказів та з`ясування позиції сторін кримінального провадження. Крім того, захисник вважає, що було порушено принцип рівності сторін в поданні ними суду своїх доказів, а також безпосередності дослідження документів, оскільки стороною захисту заявлялось клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, так як сторона захисту не мала можливості самостійно їх отримати. Стороною обвинувачення було подано ксерокопії документів, про тимчасовий доступ яких заявлялось зазначене клопотання, попри те, що сторона захисту наполягала на дослідженні саме оригіналів даних документів - суд відмовив у задоволенні клопотання та повідомив, що відповідну оцінку буде надано у нарадчій кімнаті під час прийняття рішення, чим створив невизначену ситуацію. Захисник додав, що під час дослідження деяких письмових матеріалів, наданих стороною обвинувачення, сторона захисту наголошувала на порушенні вимог ч. 2, ч. 12 ст. 290 КПК України. Однак, стороні захисту було повідомлено про надання відповідної оцінки таким доказам у нарадчій кімнаті. Захисник також послався на те, що було порушено право на захист і безпосередність дослідження доказів, оскільки 04 червня 2020 року, під час вирішення клопотання свідка ОСОБА_7 про його допит у режимі відеоконференції, сторона захисту просила, відкласти його допит на інший день, для того, щоб захисник або обвинувачений могли прибути безпосередньо до того суду з яким планується така відеоконференція, так як у сторони захисту наявні обґрунтовані побоювання, що ОСОБА_7 є агентом-провокатором, та його допит поза межами суду призведе до надання недостовірних показань. Однак, судом було відмовлено у задоволенні клопотання сторони захисту, чим було проігноровано право обвинуваченого організувати захист у належний спосіб, незважаючи на те, що наступне засідання було призначено на 17 червня 2020 року, і ніяких перешкод у задоволенні клопотання сторони захисту про відкладення допиту ОСОБА_7 на 12 днів не було. Також, у захисника виникли занепокоєння з приводу зауважень головуючої, під час проведення допиту ОСОБА_7 , а саме, що свідок може не розуміти, що таке провокація, хоча від самого свідка будь-яких зауважень не надходило. Такі дії колегії суддів, на думку захисника, підривають довіру у її об`єктивності, неупередженості і незацікавленості в результатах розгляду даного кримінального провадження.
Вирішуючи заявлений відвід, суд виходить з такого.
Можливість неупередженого та об`єктивного розгляду справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на розгляд та вирішення справи незалежним і неупередженим судом.
З метою дотримання цієї гарантії учасники судового провадження наділені правом заявити судді відвід, який повинен бути вмотивованим (ст. 80 КПК України).
Перелік підстав, за наявності яких може бути заявлено відвід судді, передбачений ст. 75, 76 КПК України, це зокрема, й наявність сумніву у його неупередженості.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) «Олександр Волков проти України» від 09 квітня 2013 року (заява № 21722/11), зазначається, що як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно із суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (п. 104 рішення).
Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine), п.п. 49, 50). Тест об`єктивності передбачає встановлення того, чи наявні доказані факти, які можуть викликати сумніви у неупередженості (рішення у справі «Кастільо Альгар проти Іспанії» (Castillo Algar v. Spain), п. 45). При цьому, при визначенні наявності законних підстав сумніватися у безсторонності певного судді позиція особи, яка заявляє відвід, має важливе, але не вирішальне значення, вирішальним є те, чи є відповідні побоювання виправданими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44).
Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується доки не встановлена на підставі доказів наявність виправданих побоювань щодо неупередженості судді.
Водночас, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні по справі «Проніна проти України» (від 18 липня 2006 року, заява N 63566/00) вказує, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Всі доводи захисника у заяві про відвід фактично зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями та діями суду. А тому суд не вважає за доцільне надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Однак зазначає, що при прийнятті відповідних процесуальних рішень, суд керувався нормами КПК України та наводив мотиви їх прийняття. Більше того, щодо проведення допиту свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у режимі відеоконференції, сторона захисту не заперечувала.
З цього приводу, ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово вказував, що одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягає сумніву («Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [Велика Палата], заява № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII). Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata (п. 62), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а проста можливість існування двох поглядів на питання не є підставою для повторного розгляду. Відхилення від цього принципу виправдані, тільки якщо вони необхідні в обставинах істотного і незаперечного характеру («Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-IX).
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд відповідно до принципу юридичної визначеності не вправі переглядати власні рішення, які набрали законної сили.
Відповідно посилання захисника на упередженість суддів у зв`язку із прийняттям рішень у порядку, визначеному КПК України, є безпідставними.
Що ж стосується посилань захисника на зауваження головуючої під час проведення допиту ОСОБА_7 , то зазначене також відповідає вимогам КПК України. Зокрема, згідно з ст. 321 КПК України головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з`ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 352 КПК України суд зобов`язаний контролювати хід допиту свідків, щоб уникнути зайвого витрачання часу, захистити свідків від образи або не допустити порушення правил допиту.
Якщо свідок висловлюється нечітко або з його слів не можна дійти висновку про те, чи визнає він обставини чи заперечує проти них, суд має право зажадати від цього свідка конкретної відповіді - «так» чи «ні» (ч. 11 ст. 352 КПК України).
Зважаючи на зазначене, відповідне запитання головуючої було постановлено в межах наданих КПК України повноважень, оскільки було спрямоване на з`ясування у свідка розуміння обставин, про які його запитують, адже саме запитання містило юридичну термінологію.
А тому відповідні доводи захисника не можуть слугувати підтвердженням упередженості суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що заява захисника Федосіна А.В. про відвід колегії суддів є необґрунтованою, тому задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 77, 80, 81, 371, 372, 375, 376 КПК України, суд
п о с т а н о в и в:
У задоволенні заяви захисника Федосіна Артема Вікторовича про відвід колегії суддів у складі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною 1 статті 392 КПК України.
Судді:
В.В. Маслов І.Л. Строгий Л.М. Федорак