- Presiding judge (HACC): Moisak S.M.
- Secretary : Zaplatynskoi K.V.
- Lawyer : Hrytsyshena K.P.
- Prosecutor : Semak I.A.
Справа № 991/5298/20
Провадження1-кс/991/5455/20
У Х В А Л А
27 червня 2020 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М.
за участю:
секретаря судового засідання Заплатинської К.В.,
прокурора Семака І.А.,
підозрюваного ОСОБА_1 ,
захисника Грицишен К.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду
клопотання детектива Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Панова В.В., погоджене із прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Семаком І.А., про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Стебник Львівської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у кримінальному провадженні № 42020000000000860 від 14.05.2020, за ч. 4 ст. 368 КК України,
В С Т А Н О В И В:
26.06.2020 до Вищого антикорупційного суду надійшло відповідне клопотання, в якому детектив прохає про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Стебник Львівської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, на утримані має неповнолітню дитину, раніше не судимого,
який підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
1.1 Доводи клопотання
Відповідно до матеріалів клопотання, Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування, а Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Офісу Генерального прокурора - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42020000000000860 від 14.05.2020, в якому ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
За версією органу досудового розслідування, приблизно навесні 2020 року, точну дату в ході досудового слідства не встановлено, у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, від начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області ОСОБА_2 за не ініціювання питання перед суб`єктом призначення щодо невідповідності ОСОБА_2 займаній посаді.
Не бажаючи бути викритим правоохоронними органами у вчинені особливо тяжкого корупційного злочину, ОСОБА_1 вирішив залучити до його вчинення, як пособника, керівника патронатної служби апарату Кіровоградської обласної державної адміністрації ОСОБА_3 .
Приблизно у квітні 2020 року, точна дата в ході досудового слідства не встановлена, ОСОБА_1 надав вказівку ОСОБА_3 , у відповідності до якої останній повинен був безпосередньо висловити ОСОБА_2 вимогу щодо необхідності щомісячного передавання грошових коштів, та в подальшому одержувати вказані грошові кошти для ОСОБА_1 . В свою чергу, ОСОБА_1 , після отримання згоди від ОСОБА_2 на надання неправомірної вигоди, з використанням наданої йому влади та службового становища сприятиме начальнику Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області в здійсненні ним службової діяльності та не ініціюватиме його звільнення.
У квітні 2020 року більш точної дати органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_3 перебуваючи в приміщенні Кіровоградської обласної державної адміністрації за адресою: м. Кропивницький, площа Героїв Майдану, 1, діючи з корисливого мотиву на виконання вказівки ОСОБА_1 , спрямованого на одержання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, під час зустрічі у своєму службовому кабінеті з ОСОБА_2 , висловив останньому вимогу щодо щомісячного надання ОСОБА_1 грошових коштів за не ініціювання питання перед суб`єктом призначення щодо невідповідності ОСОБА_2 займаній посаді.
Того ж дня, ОСОБА_1 , перебуваючи у своєму службовому кабінеті, розташованому у приміщенні Кіровоградської обласної державної адміністрації за адресою: м. Кропивницький, площа Героїв Майдану, 1, діючи умисно, з корисливих мотивів, підтвердив ОСОБА_2 необхідність виконувати раніше доведені ОСОБА_3 вимоги та надавати неправомірну вигоду. При цьому ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 , що подальше обговорення цих питань необхідно здійснювати через ОСОБА_3 , підтвердивши таким чином повноваження останнього діяти від його імені при обговоренні питань щодо надання неправомірної вигоди з ОСОБА_2 .
У подальшому ОСОБА_3 продовжуючи діяти на виконання вказівок ОСОБА_1 , під час переписки з використанням мобільного застосунку - месенджеру «Телеграм», на виконання своєї ролі під час вчинення злочину, висловив ОСОБА_2 вимогу про передачу грошових коштів в сумі 110 000 гривень щомісяця, загальною сумою 1 320 000 гривень на рік на що ОСОБА_2 змушений був погодитись, розуміючи, що голова Кіровоградської обласної державної адміністрації ОСОБА_1 , використовуючи надану йому владу та службове становище заподіє шкоду його законним правам як начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області.
Далі, 22.05.2020 під час зустрічі, яка відбулась між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в службовому кабінеті останнього, розташованому на другому поверсі адміністративної будівлі Кіровоградської обласної державної адміністрації за адресою: м. Кропивницький, площа Героїв Майдану, 1, ОСОБА_1 , з метою спонукати ОСОБА_2 до надання неправомірної вигоди, запевнив його у підтримці з використанням наданої йому влади та службового становища у випадку здійснення будь-яких дій відносно ОСОБА_2 співробітниками правоохоронних органів.
У цей же день, тобто 22.05.2020, під час зустрічі, яка відбулась між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у службовому кабінеті останнього, ОСОБА_3 , відповідно до раніше висловленої вказівки ОСОБА_1 , висловив вимогу щодо необхідності передавання ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі близько 15% щомісячно від офіційного обороту грошових коштів, отриманих як прибуток лабораторіями ветеринарної медицини, при цьому рахуючи такий прибуток у відповідності до наданих ОСОБА_2 статистичних даних, за якими такий прибуток у 2019 році складав 11 849 647 гривень.
Після цього, 04.06.2020 об 11 годині 24 хвилини ОСОБА_3 , знаходячись в автомобілі Mercedes-Benz GL д.н.з НОМЕР_1 , одержав від ОСОБА_2 , для голови Кіровоградської обласної державної адміністрації ОСОБА_1 , частину неправомірної вигоди в сумі 100 000 гривень, та висунув ОСОБА_2 вимогу подвоїти суму щомісячної неправомірної вигоди, мотивуючи це нібито заниженням лабораторіями ветеринарної медицини офіційних показників доходу. У подальшому ОСОБА_3 передав отриману неправомірну вигоду ОСОБА_1
Надалі, 25.06.2020 приблизно о 12 годині 30 хвилин, під час зустрічі між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в автомобілі Mercedes-Benz GL д.н.з НОМЕР_1 , на парковці біля Кіровоградської обласної державної адміністрації, ОСОБА_3 повідомив, що ОСОБА_4 буде захищений від правоохоронних органів і підтриманий у випадку здійснення будь-яких дій відносно нього співробітниками правоохоронних органів. Під час цієї розмови, на виконання попередньої вимоги ОСОБА_3 , щодо подвоєння суми щомісячної неправомірної вигоди, ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 другу частину неправомірної вигоди узгодивши її розмір з останнім, у сумі 250 000 гривень для голови Кіровоградської обласної державної адміністрації ОСОБА_1
26.06.2020 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
Підставою для подачі клопотання про застосування запобіжного заходу стали наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 368 КК України, а також наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. З цих підстав орган досудового розслідування вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.
При цьому розмір застави, який належить визначити суду, як альтернативу триманню під вартою, визначений з урахуванням тяжкості та специфіки кримінального правопорушення, майнового стану підозрюваного, даних про його особу, становить 5921 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 12 001 867, 00 гривень. Саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
1.2 Доводи сторони обвинувачення
Прокурор Семак І.А. у судовому засіданні клопотання підтримав, пояснення надав аналогічні тексту клопотання та зазначив, що зібрані на сьогоднішній день докази свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого злочину. Також пояснив, що з огляду на початкову стадію кримінального правопорушення об`єктивним є наявність ризику можливого знищення чи приховування підозрюваним речей та документів, які мають значення для досудового розслідування та які не були виявлені та вилучені детективами під час проведення слідчих дій. Крім того, на наявність даного ризику вказує і не виявлення стороною обвинувачення частини грошових коштів, які відповідно до матеріалів провадження, перебувають у володінні підозрюваних. Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином підтверджується сталими зв`язками підозрюваного, як у правоохоронних органах, так і органах державної влади. З приводу ризику переховування зауважив, що сім`я підозрюваного володіє достатніми майновими статками використовуючи які ОСОБА_1 може тривалий час переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а разом з тяжкістю покарання за вчинений злочин та початковою стадією досудового розслідування вказаний ризик є актуальним. На підставі зазначеного сторона обвинувачення вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.
1.3 Доводи сторони захисту
Захисник Грицишен К.П заперечував проти задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зазначив, що стороною обвинувачення порушено підслідність у кримінальному провадженні, оскільки відсутні ознаки того, що досудове розслідування повинно проводити Національне антикорупційне бюро України. Також пояснив, що підозра є необґрунтованою, ОСОБА_1 не виказував нікому прохання про надання йому неправомірної вигоди, що підтверджується матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій. У тексті клопотання та повідомленні про підозру мова йде одночасно про неправомірну вигоду у розмірі 1,3 млн. гривень та подальшої передачі 100 000 та 250 000 гривень, що є взаємовиключаючими фактами.
З приводу наведених у клопотанні ризиків зазначив, що майновим станом сім`ї Балоня не може обґрунтовуватися ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, ОСОБА_1 не вчинив ніяких дій, які б давали прокурору можливість стверджувати про існування даного ризику. Детективами Національного бюро проведено обшуки та вилучено речі, які останні вважали за необхідне вилучити, а тому ризику знищити чи приховати речі, також не існує. Посилання на видалення якогось повідомлення нічим не підтверджується.
Щодо розміру застави адвокат пояснив, що у даному випадку не є виключним випадком необхідність збільшення розміру застави - підозрюваний позитивно характеризується за місцем роботи, за час перебування його на посаді область стала однією з кращих за показниками. Також подав відповідні документи та зауважив, що на утриманні у ОСОБА_1 перебуває неповнолітній син. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні клопотання та застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Також захисник звернув увагу про недопустимість протоколів НСРД, як доказів. Обгрунтовуючи свою позицію послався на відсутність у клопотанні ухвал слідчих суддів.
Підозрюваний ОСОБА_1 підтримав позицію захисника та додатково пояснив, що матеріали провадження не відповідають дійсності, з заявником підтримує виключно службові відносини і нікого не направляв до нього з проханням надання неправомірної вигоди. З приводу ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином зазначив, що телефонував прокурору області та в поліцію оскільки не розумів, що відбувається у його службовому кабінеті, які підстави для проведення обшуків. Щодо виявлених у кабінеті грошових коштів зазначив, що кошти, які знаходились у сейфі - це його кошти, а до інших він не має ніякого відношення, співробітники які проводили обшук постійно покидали приміщення, де проводилася слідча дія та поверталися назад, що зафіксовано у запереченнях до протоколу обшуку. Просив відмовити у задоволенні клопотання.
1.4 Оцінка та висновки слідчого судді
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
1.5 Щодо наявності обґрунтованої підозри
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Стаття 277 КПК України визначає вимоги до змісту повідомлення про підозру як процесуального документа. Так, повідомлення про підозру, окрім інших відомостей, має містити зміст підозри.
Достатність належить до оціночної категорії, тому в кожному кримінальному провадженні за внутрішнім переконанням слідчий, детектив, прокурор вирішують питання про достатність рівня підозри, обґрунтування якої (тобто її зміст) лягає в основу процесуального документа. Повідомлення про підозру це суб`єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину, формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування в повному обсязі може перерости у твердження у вигляді обвинувального акта.
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
З матеріалів, доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_1 повідомлено про підозру за ч. 4 ст. 368 КК України, а саме: проханні надати неправомірну вигоду в особливо великому розмірі, службовою особою, яка займає відповідальне становище, за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданого їй службового становища, та в одержанні такої вигоди.
Згідно з пунктом 2 примітки до ст. 368 КК України, службовими особами, які займають відповідальне становище є особи, посади яких згідно із статтею 6 Закону України «Про державну службу» належать до категорії «Б».
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про державну службу» передбачено, що до категорії «Б» віднесено посади керівників державної служби у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва і Севастополя, одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення. Таким чином, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду голови Кіровоградської обласної державної адміністрації, при виконанні службових обов`язків постійно здійснює функції представника влади, у зв`язку з чим є службовою особою, яка займає відповідальне становище.
Крім того, відповідно до пункту 1 примітки 1 до ст. 368 КК України, неправомірною вигодою в особливо великому розмірі вважається вигода, що у п`ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Згідно із п. 5 підрозділу 1 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України сума неоподатковуваного мінімуму в частині кваліфікації кримінальних правопорушень встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп.169.1.1 п. 169.1 ст.169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
За цією нормою Податкового кодексу України податкова соціальна пільга встановлюється у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Згідно з ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Досудове розслідування здійснюється за ознаками злочину, що мало місце у 2020 році.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року складав 2102 гривні. Таким чином, податкова соціальна пільга у 2020 році становить 1051 гривень.
Тобто відповідальність за ч. 4 ст. 368 КК України може наступати у разі вчинення злочину в особливо великих розмірах на суму у 525 500 гривень.
В свою чергу, у клопотанні йдеться про пропозицію надання неправомірної вигоди у сумі 1 300 000 гривень.
Перевіривши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, що підтверджується доданими до клопотання матеріалами, а саме: (1) протоколом допиту свідка ОСОБА_2 від 15.05.2020, відповідно до якого свідок повідомив, що під час розмови з головою Кіровоградської ОДА ОСОБА_1 останній схиляв його до надання неправомірної вигоди та передання її через ОСОБА_5 , з яким у свідка в подальшому відбулися розмови щодо розміру такої неправомірної вигоди; (2) протоколами допиту свідка ОСОБА_2 від 19.06.2020 та 26.06.2020, згідно з якими свідок передавав ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 100 000 та 250 000 гривень для подальшої їх передачі ОСОБА_1 ; (3) протоколами за результатами негласних слідчих (розшукових) дії від 09.06.2020, 19.06.2020, 23.06.2020; (4) протоколом огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів свідкові ОСОБА_2 від 04.06.2020; (5) протоколом огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів свідкові ОСОБА_2 від 25.06.2020; (6) протоколом обшуку від 25.06.2020, відповідно до якого у кімнаті відпочинку кабінету голови Кіровоградської ОДА були частково виявлені раніше ідентифіковані та вручені ОСОБА_2 грошові кошти; (7) протоколом огляду грошових коштів, добровільно виданих ОСОБА_6 від 25-26.06.2020 та іншими матеріалами провадження в своїй сукупності.
Таким чином, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя встановив, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими.
З приводу наданих стороною захисту заперечень стосовно необґрунтованості підозри, повідомленої ОСОБА_1 , слідчий суддя зазначає, що надані стороною захисту заперечення стосуються саме остаточної винуватості або невинуватості підозрюваного, допустимості доказів, що у певній мірі виходить за межі повноважень слідчого судді при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу. Належну оцінку доказам має дати суд при розгляді справи по суті, а отже у своїх запереченнях захист ставить більш високі вимоги до оцінки доказів на цій стадії досудового розслідування, ніж передбачено законом. З огляду на вказане, слідчий суддя розглядає надані заперечення саме, як позицію сторони захисту щодо невинуватості підозрюваного та відмову у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_1 вищезазначеного кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин.
Вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу
1.6 Щодо наявності ризиків
Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення у судовому засіданні доведений можливий ризик того, що підозрюваний ОСОБА_1 за необхідності зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Так, інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 368 КК України, є особливо тяжким злочином, передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 8 до 12 років з конфіскацією майна, а зважаючи на той факт, що згідно примітки ст. 45 КК України злочин, передбачений ст. 368 КК України є корупційним, тому у разі засудження особи, до неї не буде застосовано звільнення від покарання, а також застосування більш м`якого покарання, ніж передбачене законом. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Крім того, наявність у підозрюваного паспорту громадянина України для виїзду за кордон значно підвищує ризик переховування від органів досудового розслідування, оскільки за наявності такого документу можливість безперешкодно покинути територію України є вищою, ніж за відсутності нього. Як встановлено у судовому засіданні, підозрюваний ОСОБА_1 за останні роки неодноразово покидав територію України, а зважаючи на займану ним посаду, підозрюваний міг встановити стійкі соціальні зв`язки поза межам України. Також, судом береться до уваги достатній майновий стан підозрюваного, що підтверджується доданою до клопотання декларацією особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2019 рік, відповідно до якої сім`я підозрюваного має значні грошові заощадження, що на переконання суду є більш ніж достатніми для існування в умовах розшуку, та разом з безальтернативністю можливого покарання, на переконання слідчого судді, ОСОБА_1 може дійти висновку про доцільність переховування від органів досудового розслідування чи суду.
Кожна окремо з вищезазначених обставин не є вирішальною при оцінці наявності ризику переховування ОСОБА_1 , однак у сукупності між собою та з іншими обставинами цього кримінального провадження дає підстави стверджувати про наявність ризику можливого переховування від органів досудового розслідування та суду на даному етапі кримінального провадження.
Також, слідчим суддею береться до уваги твердження прокурора, щодо наявності ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Як встановлено у судовому засіданні, стороною обвинувачення під час проведення слідчих (розшукових) дій не виявлена та не вилучена частина ідентифікованих та вручених ОСОБА_2 грошових коштів, а з огляду на те, що дії підозрюваних у кримінальному провадженні мали узгоджений характер, суд вважає, що прокурором доведена можлива обізнаність кожного із співучасників злочину місця переховування таких грошей, а отже і можливість, у разі необхідності, вчинення дій щодо їх знищення чи спотворення.
Крім того, беручи до уваги початкову стадію досудового розслідування, на переконання суду, сторона обвинувачення не мала достатньо часу для встановлення місцезнаходження та вилучення усіх речей та документів, які можуть містити інформацію, що стосується предмету доказування у цьому кримінальному провадженні. З огляду на вказане, не застосування до підозрюваного запобіжного заходу не пов`язаного із ізоляцією надасть йому можливість вчинити неправомірні дії з такими речами.
З приводу ризику перешкоджати кримінальному провадженню, який ґрунтується на займані підозрюваним керівних посад в органах державної влади та правоохоронних органах, а також надіслання ОСОБА_1 повідомлень з висловленням необхідності зустрічі з різними особами, які є державними службовцями, після викриття його злочинної діяльності, з урахуванням стадії досудового розслідування, на переконання суду, з урахуванням пояснень підозрюваного щодо телефонних дзвінків до відповідних службових осіб, вказаний ризик має місце та потребує додаткової перевірки. А отже, у судовому засіданні прокурором у сукупності зазначених тверджень було доведено існування зазначеного ризику.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Одночасно з цим, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків встановлених у судовому засіданні, слідчий суддя повинен оцінити в сукупності всі обставини кримінального провадження, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного (ст. 178 КПК України).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.
Враховуючи, що злочини у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 є особливо тяжким, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, та беручи до уваги, що ОСОБА_1 в силу своїх наявних соціальних зв`язків та матеріального стану з метою ухилення від слідства та суду має реальну можливість змінити місце свого перебування, а також знищити, приховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин правопорушення та перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, слідчий суддя переконаний, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків. Так, цілодобовий домашній арешт не зможе уберегти від ризику знищити речові докази, які можуть міститися у переписьці в соціальних мережах між підозрюваними та заявником. Застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки не вирішувався, оскільки не надходило такого клопотання до суду. Особисте зобов`язання не відповідає тяжкості злочину у якому підозрюється особа та вагомості наданих доказів. При цьому слідчий суддя враховує, що вік та стан здоров`я підозрюваного не виключають можливості тримання його під вартою.
Наявність на утримані неповнолітньої дитини та позитивної характеристики з місця роботи, на які посилається сторона захисту заявляючи клопотання про застосування запобіжного заходу не пов`язаного з позбавленням волі, з урахуванням характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , встановлених у судовому засіданні ризиків, недостатньо для доведення того, що підозрюваний виконуватиме покладені на нього процесуальні обов`язки.
За таких підстав слідчий суддя вважає, що для запобігання доведеним у суді ризикам, слід обрати підозрюваному саме такий запобіжний захід, про який прохає прокурор.
Одночасно з цим, відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КПК України, слідчий суддя зобов`язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту, дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом. Стаття 197 КПК України зазначає, що строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів та вказаний строк обчислюється з моменту взяття під варту, а у разі якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту його затримання.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 було затримано 25 червня 2020 року, то датою закінчення дії ухвали про тримання його під вартою слід вважати 23 серпня 2020 року.
1.7 Щодо розміру застави
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.
У клопотанні детектив просить застосувати до підозрюваного застави у розмірі 5921 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 12 001 867,00 гривень.
Слідчий суддя не погоджується із розміром застави, визначеним стороною обвинувачення з таких підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пункт 3 ч. 5 ст. 182 КПК України визначає, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину може бути застосований у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Отже розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.
При цьому Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.
Дослідивши матеріали клопотання щодо розміру застави, слідчий суддя з урахуванням майнового та соціального стану підозрюваного, доведених ризиків, розміру завданої шкоди погоджується, що застава у межах, визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків. Однак, застава у розмірі у розмірі 5921 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, навіть з урахуванням майнового стану сім`ї Балоня є непомірною. Органом досудового розслідування не надано достатніх доказів на обґрунтування саме такого розміру застави.
На переконання слідчого судді, підозрюваному ОСОБА_1 слід визначити заставу у розмірі 5000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 10 135 000 (десять мільйонів сто тридцять п`ять тисяч) гривень. Ця сума, з урахуванням майнового стану підозрюваного та його родини, виявлених коштів під час обшуку, декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування не є явно непомірною для нього. В той же час вона є значною та, на думку слідчого судді, цілком здатною забезпечити належну процесуальну поведінку з боку підозрюваного.
Зменшуючи суму застави, слідчим суддею враховано надана у судовому засіданні стороною захисту позитивна характеристика підозрюваного та наявність на утримані неповнолітньої дитини.
1.8 Щодо обов`язків, що визначені у ч. 5 ст. 194 КПК України, які належить покласти на підозрюваного у разі внесення ним застави
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 183 КПК України, в ухвалі слідчого судді, суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави.
У клопотанні детектив прохає покласти на підозрюваного такі обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;
- не відлучатись із населеного пункту, де знаходиться його зареєстроване місце проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- утримуватися від спілкування з будь-якими особами з приводу обставин, викладених у письмовому повідомлення про підозру ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №42020000000000860 від 14.05.2020, крім своїх захисників, слідчих, детективів, прокурорів, слідчого судді, суду;
- носити електронний засіб контролю.
Підстав для незастосування одного чи декількох обов`язків слідчий суддя під час розгляду клопотання не встановив, проте, через те, що підозрюваний є службовою особою державного органу, виконує свої обов`язки та постійно мешкає у м. Кропивницький, вважає необхідним уточнити обов`язок не відлучатися із населеного пункту, де знаходиться його місце проживання.
За наведених вище обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання детектива підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями: 107, 177, 178, 182, 183, 194, 196, 309 КПК України, слідчий суддя,
У Х В А Л И В:
Клопотання детектива Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Панова В.В., погоджене із прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Семаком І.А., про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.
Обрати підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 23 серпня 2020 року.
Визначити підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 5000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 10 135 000 (десять мільйонів сто тридцять п`ять тисяч) гривень.
Застава може бути внесена підозрюваним, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за реквізитами: код ЄДРПОУ - 42836259, номер рахунка за стандартом IBAN UA678201720355279004000096000.
У разі внесення застави у визначеному слідчим суддею розмірі вважається, що до підозрюваного обрано запобіжний захід у виді застави.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу протягом часу дії ухвали.
У випадку внесення застави покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
1) прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за кожною вимогою;
2) не відлучатись із м. Кропивницький без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;
4) утримуватися від спілкування з будь-якими особами з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №42020000000000860 від 14.05.2020, крім своїх захисників, слідчих, детективів, прокурорів, слідчого судді, суду;
5) носити електронний засіб контролю.
Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.
Роз`яснити підозрюваному, що у випадку внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.
Роз`яснити підозрюваному та заставодавцю, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до детектива, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Слідчий суддя С. М. Мойсак