Document No. 90111274

Справа № 991/5199/20

Провадження1-кс/991/5352/20

У Х В А Л А

25 червня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М., за участю секретаря судового засідання Заплатинської К.В. прокурора Висоцької Н.В., адвоката Пошиванюк Т.П., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання детектива Національного бюро Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Рибалки Е.В., погоджене з прокурором у кримінальному провадженні Висоцькою Н.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні № 52019000000000996 від 11.11.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 211 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива Національного бюро Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Рибалки Е.В., погоджене з прокурором у кримінальному провадженні Висоцькою Н.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні № 52019000000000996 від 11.11.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 211 КК України.

Доводи клопотання.

У клопотанні зазначено, що детективами та старшими детективами Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000996 від 11.11.2019 за підозрою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 211 КК України.

За версією органу досудового розслідування ОСОБА_1 , обіймаючи посаду Міністра інфраструктури України, під виглядом вжиття заходів, спрямованих на зростання конкурентоздатності вітчизняних морських портів та українських виробників на світовому ринку товарів та послуг, нехтуючи неодноразовими зауваженнями Міністерства фінансів України про те, що застосування коефіцієнту 0,8 до ставок портового (адміністративного) збору призведе до зменшення надходжень державного бюджету ухвалених Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», підписав наказ Мінінфраструктури «Про зниження ставок портових зборів» від 27.12.2017, яким затверджено застосування коефіцієнту 0,8 до ставок усіх видів портових зборів, крім маякового.

В цей же день листом від 27.12.2017 № 5999/27/14-17 за підписом Міністра ОСОБА_1 , Мінінфраструктури подано на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України наказ Мінінфраструктури від 27.12.2017 № 474 «Про зниження ставок портових зборів».

Надалі листом від 05.01.2018 № 33/27/14-18 за підписом Міністра ОСОБА_1 , Мінінфраструктури подано на розгляд КМУ проект розпорядження КМУ «Про погодження ставок портових зборів» та проект наказу Мінінфраструктури «Про зниження ставок портових зборів».

11.01.2018 року відбулося засідання КМУ під головуванням Прем`єр-міністра України ОСОБА_2 . Участь у засіданні від Мінінфраструктури брав Міністр ОСОБА_1 На вказаному засіданні, серед іншого, було прийнято розпорядження КМУ від 11.01.2018 № 2-р «Про погодження ставок портових зборів».

Після цього, Мінюст листом від 15.01.2018 № 25366-0-26-17/10.1 за підписом Директора департаменту ОСОБА_3 повідомило Мінінфраструктури, що наказ Мінінфраструктури від 27.12.2017 № 474 «Про зниження ставок портових зборів» зареєстрований у Мінюсті 12.01.2018 за № 46/31498.

Внаслідок застосування коефіцієнту 0,8 до ставок портового (адміністративного) збору затвердженого наказом Мінінфраструктури від 27.12.2017 № 474 «Про зниження ставок портових зборів», за підсумками 2018 року, надходження державного бюджету від портового (адміністративного) збору зменшилися на 30,4 млн. грн., зокрема з очікуваних 203,5 млн. грн. до виконаних 173,1 млн. грн.

Посилаючись на вищевикладені обставини, детектив у клопотанні стверджує, що ОСОБА_1 підозрюється у тому, що він, обіймаючи посаду Міністра інфраструктури України, видав нормативно-правовий акт, що зменшує надходження бюджету всупереч закону, предметом таких дій були бюджетні кошти в особливо великих розмірах. Такі дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 211 КК України.

19.06.2020 ОСОБА_1 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 211 КК України.

Підставою для звернення до слідчого судді із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання стали наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 211 КК України та наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4 ст. 177 КПК України, саме: ризик переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду; ризик незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Доводи сторони обвинувачення.

Сторона обвинувачення клопотання про обрання підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання підтримала. Прокурор Висоцька Н.В. зазначила, що зібрані на сьогоднішній день докази свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 211 КК України та підтверджують наявність ризиків передбачених пунктами 1, 3, 4 ст. 177 КПК України. Посилаючись на вищевикладені обставини, сторона обвинувачення просила задовольнити клопотання про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання.

Доводи сторони захисту.

Адвокат Пошиванюк Т.П. проти задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язаннязаперечив. В судовому засіданні надав письмові заперечення проти клопотання про застосування запобіжного заходу. Додатково зазначив, що матеріали досудового розслідування не містять достатніх та належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочину, який йому інкримінується. Так само сторона захисту вважає, що стороною обвинувачення не надано жодного переконливого доказу на підтвердження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Оцінка та висновки слідчого судді щодо обрання запобіжного заходу.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).

З матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_1 підозрюється у тому, що він, обіймаючи посаду Міністра інфраструктури України, видав нормативно-правовий акт, що зменшує надходження бюджету всупереч закону, предметом таких дій були бюджетні кошти в особливо великих розмірах, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 211 КК України.

Перевіривши наявні матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 211 КК України, що підтверджується доданими до клопотання матеріалами, а саме: (1) наказом Міністерства інфраструктури України від 27.12.2017 № 474 «Про зниження ставок портових зборів», яким затверджено застосування коефіцієнту 0,8 до ставок усіх видів портових зборів, крім маякового, який підписано ОСОБА_1 ; (2) висновком експерта за результатами проведення почеркознавчої експертизи від 06.05.2020 № 202/1, відповідно до якого підпис у наказі Мінінфраструктури від 27.12.2017 № 474 «Про зниження ставок портових зборів» виконано ОСОБА_1 ; (3) листами Міністерства фінансів України з відповідними додатками, а саме: від 13.09.2017 № 06210-05-5/24545, від 14.12.2017 № 06210-05-5/35218, від 26.12.2017 № 06210-05-5/36579, від 27.12.2017 № 06210-05-5/36761 у яких викладено зауваження щодо зменшення надходжень бюджету у разі зниження ставок портових зборів, у тому числі портового (адміністративного) збору; (4) листом Міністерства інфраструктури України від 20.10.2017 № 10643/27/10-17, яким повідомлено Кабінет Міністрів України, що Міністерством фінансів України надано зауваження до проекту постанови КМУ «Про деякі питання підвищення конкурентоздатності вітчизняних виробників та морських портів» та не підтримало проект вказаного акта; (5) листом Міністерства інфраструктури України від 15.12.2017 № 5817/27/14-17, яким надіслано до Міністерства фінансів України та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України розрахункові оцінки впливу проекту наказу Міністерства інфраструктури України «Про зниження ставок портових зборів». У вказаних розрахункових оцінках впливу проекту зазначеного акта відображено зменшення надходжень Державного бюджету України на 2018 рік від портового (адміністративного) збору на 40,7 млн. грн.; (6) висновком експерта від 29.05.2020 № 9/22, відповідно до якого розрахунково підтверджується зменшення надходжень Державного бюджету України за 2018 рік від портового (адміністративного) збору у результаті застосування коефіцієнту 0,8 до ставок портового (адміністративного) збору, який затверджено наказом Мінінфраструктури від 27.12.2017 № 474 «Про зниження ставок портових зборів» та погоджено розпорядженням КМУ від 11.01.2018 № 2-р «Про погодження ставок портових зборів» на суму 30 451 974,61 грн.

Таким чином, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя встановив що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 211 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими.

Заперечення сторони захисту стосуються оцінки доказів, наданих стороною обвинувачення на предмет їх належності, допустимості та достатності, що виходить за межі тих питань, які слідчий суддя має вирішувати під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

На цій стадії кримінального провадження, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, слідчий суддя повинен лише надати оцінку тому чи достатньо отриманої інформації та досліджених доказів, для того, щоб допустити можливість, що особа щодо якої вирішується питання про застосування запобіжного заходу могла вчинити кримінальне правопорушення, яке їй інкримінується. Питання ж оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні того чи іншого злочину входить до компетенції суду під час розгляду кримінального провадження по суті.

З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_1 вищезазначеного кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин.

Вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 КПК України, особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу. Враховуючи, що додаткові обов`язки, визначені ст. 194 КПК України, є додатковим засобом зменшення ризику (-ів), існування якого доведено прокурором під час судового розгляду питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя вважає за необхідне дослідити питання ризиків, а також покладення обов`язків у їх взаємозв`язку.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на слідчого, прокурора обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.

Слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_1 зможе переховуватись від органів досудового розслідування чи суду; ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Судом встановлено, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 належить до категорії тяжких корупційних злочинів. За вчинення зазначеного злочину КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до 6 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Тяжкість покарання сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Наявність у підозрюваного паспортів громадянина України для виїзду за кордон підвищує ризик переховування від органів досудового розслідування, оскільки за наявності цих документів можливість безперешкодно покинути територію України є вищою, ніж за відсутності таких документів.

Слідчий суддя приймає до уваги, що за характером своєї роботи на посадах державної служби, зокрема у Міністерстві закордонних справ України та Міністерстві інфраструктури України, підозрюваний встановив стійкі соціальні зв`язки професійного та приватного характеру у різних країнах світу. Крім цього, діти підозрюваного є громадянами іноземних держав та народжені за кордоном. Також із матеріалів доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_1 має фінансові можливості забезпечувати протягом тривалого часу своє проживання за кордоном.

Зазначені вище обставини у сукупності дають слідчому судді підстави зробити висновок про вірогідність того, що ОСОБА_1 зможе переховуватись від органу досудового розслідування. З огляду на зазначене, з метою запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваного та попередження його переховування від органів досудового розслідування чи суду, слідчий суддя вважає виправданим покладення на підозрюваного обов`язок здати на зберігання до Державної міграційної служби України свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України.

Разом з тим, стороною обвинувачення ані у змісті клопотання, ані у судовому засіданні, не доведено, що підозрюваний ОСОБА_1 зможе переховуватись від органів досудового розслідування чи суду на території України. За таких обставин, на переконання слідчого судді, підстави для обмеження у пересуванні підозрюваного територією України відсутні і у випадку їх застосування не будуть відповідати меті та завданню запобіжного заходу. Необхідно звернути увагу і на те, що прокурором не надано підтвердження того, що підозрюваний ухилявся від викликів до органів досудового розслідування або від участі у процесуальних діях.

Крім цього, в судовому засіданні прокурор Висоцька Н.В. посилалась на необхідність зменшення ризику переховування, шляхом покладення на підозрюваного обов`язку повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця роботи. Разом з тим, враховуючи, що у судовому засіданні було з`ясовано, що підозрюваний ОСОБА_1 на даний час не працює, на переконання слідчого судді, покладення такого обов`язку є безпідставним.

Слідчий суддя також погоджується із доводами сторони обвинувачення про наявність ризику впливу на свідків. Зазначений висновок слідчого судді ґрунтується та тому, що значна частина свідків у кримінальному провадженні є колишніми підлеглими ОСОБА_1 , що не виключає можливість застосування психологічного тиску і спонукання їх з боку підозрюваного до надання неправдивих показань, введення в оману органу досудового розслідування та замовчування відомостей, які мають значення для даного кримінального провадження.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слідчий суддя також враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Вказані вище обставини, в сукупності із соціальним статусом підозрюваного та його авторитетом, набутими зокрема під час здійснення професійної діяльності, дають слідчому судді підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони підозрюваного на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.

З огляду на вищезазначене слідчий суддя робить висновок, що стороною обвинувачення доведено обґрунтованість покладення на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язку утримуватися від спілкування зі свідками, спеціалістами, експертами у кримінальному провадженні. Разом з тим, враховуючи, що відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належать запобіжні заходи, застосовуються з метою дієвості цього кримінального провадження, на переконання слідчого судді необхідним є конкретизувати номер кримінального провадження, за спілкування зі свідками у якому до підозрюваного може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення.

Слідчий суддя вважає доведеними стороною обвинувачення наявність ризику того, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Зазначений висновок слідчий суддя зробив з огляду на те, що підозрюваний ОСОБА_1 значний термін перебував на державній службі у різних органах державної влади, у тому числі на керівних посадах в різних міністерствах, а також той факт, що тривалий час був членом Кабінету Міністрів України у підозрюваного наявні особисті та ділові зв`язки з суб`єктами уповноваженими на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, у тому числі працівниками правоохоронних органів, народними депутатами. Наявні можливості та зазначені зв`язки ОСОБА_1 зможе використати для того, щоб уникнути кримінальної відповідальності та перешкоджати кримінальному провадженню будь яким іншим чином - шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників та сторін кримінального провадження, штучного створення доказів своєї невинуватості.

З огляду на законодавчі положення ч. 1 ст. 131 КПК України, а також той факт, що у судовому засідання знайшов своє підтвердження ризик того, що підозрюваний ОСОБА_1 зможе переховуватись від органів досудового розслідування чи суду; ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено необхідність покладення на підозрюваного обов`язку прибувати до слідчого (детектива), прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою.

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що в судовому засіданні знайшли своє підтвердження наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 211 КК України, а також ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4 ст. 177 КПК України, слідчий суддя переконаний, що відсутність запобіжного заходу, з покладенням додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, може негативно вплинути на здійснення досудового розслідування і руху кримінального провадження. Слідчий суддя враховує суспільний інтерес у швидкому, повному і об`єктивному досудовому розслідуванні цього кримінального провадження, яке можливе за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За таких обставин необхідним є застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, з покладенням на останнього додаткових обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, необхідність яких встановлена вище.

З огляду на те, що особисте зобов`язання, відповідно до системи запобіжних заходів, визначеної в ч. 1 ст. 176 КПК України, є найбільш м`яким запобіжним заходом, питання про можливість застосуваннябільш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам встановленим у судовому засіданні, слідчим суддею не досліджувалося.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 177 - 179, 194, 369-372 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання детектива Національного бюро Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Рибалки Е.В., погоджене з прокурором у кримінальному провадженні Висоцькою Н.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні № 52019000000000996 від 11.11.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 211 КК України - задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого (детектива), прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;

3) повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування зі свідками, спеціалістами, експертами у кримінальному провадженні № 52019000000000996 від 11.11.2019, що стосуються обставин цього кримінального провадження;

5) здати на зберігання до Державної міграційної служби України свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України.

Строк дії покладених обов`язків визначити до 19 серпня 2020 року включно.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що в разі невиконання покладених судом обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на детективів Національного антикорупційного бюро України, що здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000996 від 11.11.2019 та прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, що здійснюють процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 52019000000000996 від 11.11.2019.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя С.М. Мойсак