Document No. 90169920

Справа № 991/5192/20

Провадження1-кс/991/5345/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мовчан Н.В., за участю секретаря судового засідання Чеботаренка А.П., адвоката Поповича В.М., прокурора Сидоренка В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання адвоката Поповича Віталія Миколайовича, подане в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту майна,

УСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання, в якому адвокат Попович В.М. просить скасувати арешт грошових коштів в сумі 88 300 доларів США, вилучених у ОСОБА_1 під час обшуку 31.08.2017 за адресою: АДРЕСА_1 , накладений ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 04.09.2017 у справі № 757/51149/17-к та зобов`язати уповноважену особу у кримінальному провадженні № 12013220540000400 від 31.01.2013 повернути ОСОБА_1 вказане майно.

Клопотання обґрунтовує тим, що у провадженні Національного антикорупційного бюро України перебуває кримінальне провадження № 12013220540000400 від 31.01.2013 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255 КК України та іншими статтями КК України.

04.09.2017, у межах вказаного кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва накладено арешт на майно, вилучене 31.08.2017 під час проведення обшуку у жилому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: 88 300 доларів США, що належать ОСОБА_1 .

З постановленою слідчим суддею ухвалою від 04.09.2017 адвокат Попович В.М. не погоджується, вважає, що арешт на майно ОСОБА_1 накладено не обґрунтовано.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013220540000400 здійснюється за фактами створення злочинної організації, привласнення або заволодіння майном, шляхом зловживання службовим становищем. За версією органу досудового розслідування до вчинення кримінального правопорушення може бути причетний ОСОБА_2 .

Накладаючи арешт на кошти ОСОБА_1 , слідчий суддя посилався на сукупність здобутих у ході досудового слідства доказів того, що вони набуті кримінально-протиправним шляхом та відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

З вказаним адвокат Попович В.М. не погоджується, зазначає, що кошти у розмірі 88 300 доларів США не відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та арештовані без врахування вимог ст. 170, 171, 173 КПК України.

З моменту накладення арешту органом досудового розслідування не встановлено, що вказане майно набуте злочинним шляхом чи є доходом від вчиненого кримінального правопорушення

Законність походження коштів у ОСОБА_1 підтверджується її багаторічною трудовою діяльністю, упродовж якої вона мала змогу накопичувати грошові кошти, отриманням доходу від виробничої діяльності сільськогосподарського товариства, одним із засновників якого вона є, та реалізацію належного їй майна.

ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 не проживають, спільного господарства не ведуть, оскільки більше як 16 років тому розірвала з ним шлюб.

Разом з цим, будь-які дані про те, що органом досудового слідства ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень у межах кримінального провадження № 12013220540000400 відсутні.

Адвокат Попович В.М. стверджує, що правові підстави арешту майна відсутні, так як застосований захід забезпечення кримінального провадження не відповідає засадам розумності і співмірності обмеження права власності ОСОБА_1 на володіння, користування та розпорядження своїм майном.

В судовому засіданні адвокат Попович В.М. клопотання підтримав, просив задовольнити, з викладених в ньому підстав.

Прокурор Сидоренко В.А. в судовому засіданні просив відмовити в задоволені клопотання, посилаючись на те, що арешт накладено обґрунтовано, оскільки кошти, вилучені у ОСОБА_1 під час обшуку, постановою слідчого визнані речовим доказом у кримінальному провадженні та арешт накладений саме з метою забезпечення збереження такого речового доказу.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши надані матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою збереження речових доказів.

Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК України).

Частиною 10 ст. 170 КПК України визначено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України власник або володілець майна, який не був присутнім при розгляді питання про арешт майна, має право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (абзац 2 ч. 1 ст. 174 КПК України).

Таким чином, підставою для скасування арешту в порядку ст. 174 КПК України є відсутність потреби в подальшому застосуванні цього заходу забезпечення або необґрунтованість його застосування.

З досліджених в судовому засіданні матеріалів справи встановлено, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013220540000400 від 31.01.2013 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209та іншими статтями КК України, за фактом створення колишнім Президентом України ОСОБА_3 злочинної організації, яка під керівництвом останнього та керівництвом ОСОБА_4 із залученням до участі високопосадовців, керівників центральних органів виконавчої влади України, керівників Національного банку України, провідних державних підприємств, зокрема, ПАТ «НАК «Нафтогаз Україна», ДК «Газ України» та інших пов`язаних з ними осіб, у період з березня 2010 року по лютий 2014 року вчинила низку тяжких та особливо тяжких злочинів, спрямованих на заволодіння майном і коштами відповідних державних підприємств, шляхом зловживання службовими особами своїм службовим становищем, чим спричинено вказаним підприємствам збитки, з подальшою легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом та ухилення від сплати податків.

У ході проведення 31.08.2017 обшуку, в межах цього кримінального провадження, за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_1 , вилучено кошти в сумі 88300 доларів США, що підтверджується протоколом обшуку з додатками від 31.08.2017.

Постановою слідчого слідчої групи Генеральної прокуратури від 01.09.2017 вилучені кошти визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 12013220540000400.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04.09.2017 у справі № 757/51149/17-к накладено арешт на кошти в сумі 88 300 доларів США, вилучених 31.08.2017 у ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 , у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 .

Накладаючи арешт на вилучене під час проведення обшуку майно, слідчий суддя керувався вимогами статтей 170-173 КПК України та дійшов висновку, що кошти в сумі 88 300 доларів США, вилучені за місцем проживання ОСОБА_2 , набуті кримінально-протиправним шляхом, внаслідок протиправної діяльності причетних до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення осіб, узгоджується із визначенням речових доказів, відповідають критеріям, визначеним ст. 98, ч. 2 ст. 167 КПК України та метою такого арешту є забезпечення зберігання речових доказів.

Тому, слідчий суддя вважає безпідставними доводи адвоката Поповича В.М. щодо відсутності підстав вважати, що кошти не відповідають критеріям, визначеним ст. 98, ч. 2 ст. 167 КПК України.

Також слідчий суддя не приймає до уваги твердження адвоката про відсутність у нього відомостей, що органом досудового розслідування ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень у межах кримінального провадження № 12013220540000400, що, на його думку, свідчить про необґрунтованість накладення арешту на майно.

Так, зі змісту ухвали слідчого судді від 04.09.2017 вбачається, що за даними досудового розслідування ОСОБА_2 , який в період з листопада 2010 року по грудень 2011 року обіймав посаду заступника Генерального прокурора України, забезпечував невтручання працівників правоохоронних у діяльність злочинної організації ОСОБА_4 .

Однак, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Разом з цим слідчий суддя зауважує, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Вирішення питання про віднесення матеріальних об`єктів до речових доказів відноситься до повноважень детектива.

Обставина відсутності у третіх осіб статусу підозрюваного, обвинуваченого чи цивільного відповідача не може бути основоположною з огляду на приписи ч. 3 ст. 170 КПК України.

Доводи адвоката Поповича В.М. з приводу того, що ОСОБА_1 не спілкується та не проживає разом із ОСОБА_2 слідчий суддя оцінює критично.

Оскільки, як вбачається з ухвали слідчого судді від 04.09.2017, органом досудового розслідування встановлено, що користувачем належного на праві власності ОСОБА_1 житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2

Надана адвокатом Поповичем В.М. копія свідоцтва про розірвання шлюбу 29.09.2004 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не може беззаперечно свідчити про відсутність факту користування ОСОБА_2 житловим приміщенням, в якому проведено обшук.

При цьому слідчий суддя враховує, що адвокатом не надані пояснення щодо підстав реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 у 2010 році, тобто після спливу 6 років з дня розірвання шлюбу.

Як на підставу необґрунтованості арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді від 04.09.2017, адвокат також посилається на законність походження у ОСОБА_1 коштів у сумі 88 300 доларів США.

На підтвердження чого надав договір купівлі - продажу квартири від 04.09.2012, відповідно до якого ОСОБА_1 нібито отримала від продажу нерухомості - квартири в м. Донецьку кошти в сумі 319 448 грн, що по курсу НБУ на вказану дату становило 39 340 доларів США; відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, згідно яких ОСОБА_1 у другому кварталі 2013 року здійснила реалізацію рухомого майна (автомобіль) на суму 229 968 грн, що становило - 28 781 доларів США; трудову книжку, яка свідчить про її багаторічний трудовий стаж та відповідно можливість заощадити 20 000 доларів США, а також витяг з ЄДРПОУ про те, що одним із засновником ТзОВ «ВТФ «Угринів» є ОСОБА_1 , від якого отримувала дохід.

Однак, як вбачається зі змісту договору купівлі - продажу від 04.09.2012 ОСОБА_1 на праві власності належала лише Ѕ частина реалізованої квартири, друга половина - належала ОСОБА_5 , які в договорі іменуються як продавці, тому доводи адвоката про те, що ОСОБА_1 від продажу квартири отримала кошти в сумі 319 448 грн спростовуються самим же договором купівлі - продажу, та відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, відповідно до яких ОСОБА_1 у третьому кварталі 2012 року здійснила реалізацію нерухомого майна на суму 159 724 грн.

Також слідчий суддя вважає необґрунтованими доводи адвоката, що отримані кошти внаслідок реалізації автомобіля є заощадженнями ОСОБА_1 , оскільки в матеріалах клопотання відсутня інформація про вартість та час набуття автомобіля, що унеможливлює встановити джерело походження коштів на його придбання.

Не заслуговують на увагу доводи адвоката, що ОСОБА_1 за період з 2011-2017 роки могла заощадити 20 000 доларів США, оскільки відомості Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, надані адвокатом, не підтверджують факт отримання ОСОБА_1 за вказаний період доходу, еквівалентного 20 000 доларів США, та взагалі не містять даних про отриманий нею дохід від ТзОВ «ВТФ «Угринів», де вона є засновником.

Посилання адвоката на те, що внаслідок вилучення майна під час обшуку було порушене право володіння ним власника, яка не є стороною у кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає необґрунтованим, оскільки застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, хоча і є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе, якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання.

За вказаних обставин слідчий суддя вважає, що адвокатом Поповичем В.М. не доведено, що арешт накладено необґрунтовано, доводи цього клопотання зводяться до незгоди із прийнятим раніше судовим рішенням.

Керуючись ст. 2, 7, 174, 309, 372 КПК України слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Н. В. Мовчан