Document No. 90227399

Справа № 761/35760/19

1-кп/991/138/19

УХВАЛА

30 червня 2020 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуюча - Федорак Л.М.,

судді - Маслов В.В., Строгий І.Л.,

секретар судового засідання - Свідунова Л.В.,

розглядаючи у відкритому підготовчому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальне провадження № 32013110110000482 стосовно обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаїв Миколаївської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Ташкент, Узбекистан, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Вознесенськ Миколаївської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_5 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с. Долгий Луг Братського району Іркутської області (Росія), зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_6 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця с. Воєводське Арбузинського району Миколаївської області, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_7 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця м. Волгоград Російської Федерації, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_9 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця м. Вовчанськ Харківської області, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_10 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст.191 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

сторона обвинувачення прокурор Подгорець С.В.

сторона захисту захисники Карпенко М.О., Колесниченко О.Ю.,

Щербина Д.В. Смірнов О.О., Годецький І.Ю.,

Фесун Н.В., Яровий А.Р . , Колокольніков В.А . ,

Донський Д .Б. , Дяченко Я.М. , Тімохін О.І. ;

обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_5 ,

а також за участі представника потерпілого Макодая Р.Б.,

в с т а н о в и в :

На розгляді у Вищому антикорупційному суді (далі - суд) перебуває зазначене кримінальне провадження.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - Карпенко Михайло Олегович заявив клопотання про направлення обвинувального акта до відповідного суду для визначення підсудності. У клопотанні зазначає, що ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 22 березня 2019 року було задоволено заяву ОСОБА_1 про відвід, зокрема, начальника шостого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Козачини Сергія Сергійовича. Водночас, 23 вересня 2019 року Верховним Судом було задоволено клопотання останнього та передано дане кримінальне провадження із Шевченківського районного суду м. Києва до Вищого антикорупційного суду за підсудністю. Зазначає також, що судове засідання у Верховному суді відбувалось без участі сторони захисту та у суду не було відомостей про відвід прокурора Козачини С.С. Таким чином, захисник Карпенко М.О. вважає, що направлення кримінального провадження за підсудністю до Вищого антикорупційного суду, внаслідок задоволення клопотання прокурора Козачини С.С., який не був уповноваженим на звернення до Верховного Суду із відповідним клопотанням, дає підстави стверджувати, що кримінальне провадження не підсудне Вищому антикорупційному суду. А тому, просив направити обвинувальний акт з додатками до Верховного Суду для визначення підсудності.

У судовому засідання захисник Смірнов О.О. додав, що фактично внесення змін до закону про визначення підсудності даного провадження за Вищим антикорупційним судом погіршує становище його підзахисного, а тому не може бути застосований такий закон, оскільки в такому разі буде зворотна дія закону.

Вирішуючи подане клопотання, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про направлення обвинувального акта до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.

Отже, єдиною підставою для задоволення клопотання захисника Карпенка М.О. може бути встановлення того, що кримінальне провадження не підсудне Вищому антикорупційному суду.

Однак відповідне питання уже вирішувалось Верховним Судом ухвалою від 23 вересня 2019 року, якого встановлено, що дане провадження підсудне Вищому антикорупційному суду, а така ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

З цього приводу, ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово вказував, що одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягає сумніву («Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [Велика Палата], заява № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII). Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata (п. 62), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а проста можливість існування двох поглядів на питання не є підставою для повторного розгляду. Відхилення від цього принципу виправдані, тільки якщо вони необхідні в обставинах істотного і незаперечного характеру («Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-IX).

Фактично підставою для відхилення від цього принципу у даному випадку захисник Карпенко М.О. вважає те, що прокурор, який звертався із клопотанням до Верховного Суду, за результатами чого прийнято рішення, був не уповноваженим на таке звернення.

Однак, на переконання суду, такі обставини не спростовують обставин, встановлених Верховним Судом в частині підсудності даного провадження Вищому антикорупційному суду.

До того ж, прокурор Козачина С.С. був відведений у провадженні на стадії досудового розслідування, натомість із клопотанням до Верховного Суду він звернувся на стадії судового провадження. При цьому, рішення слідчого судді відповідно до КПК України не має преюдиціального значення для суду, який розглядає провадження на стадії судового провадження. І хоча, після вирішення клопотання Верховним Судом було задоволено відвід цього ж прокурора на стадії судового провадження, проте єдиною підставою зазначеного стала наявність рішення слідчого судді на стадії досудового розслідування, яким встановлено підстави для відводу прокурора у даному провадженні, що, на переконання суду, породжувало обґрунтовані сумніви у його неупередженості. Проте доказів існування таких обставин суду не було надано.

Що ж стосується доводів захисника Смірнова О.О., то вони фактично зводяться до власного тлумачення закону в частині визначення підсудності справ, а тому не можуть розглядатись відповідно до принципу юридичної визначеності.

На підставі викладеного, суд вважає, що у задоволенні клопотання належить відмовити.

Керуючись статтями 314, 369-372 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання захисника Карпенка Михайла Олеговича про направлення обвинувального акта до Верховного Суду для визначення підсудності відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною 1 статті 392 КПК України.

Судді:

В.В. Маслов І.Л. Строгий Л.М. Федорак