Document No. 90227936

Справа № 711/3111/19

1-кп/991/81/19

УХВАЛА

30 червня 2020 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуюча - Федорак Л.М.,

судді - Маслов В.В., Строгий І.Л.,

секретар судового засідання - Луганський О.Ю.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальне провадження № 52018000000000797 стосовно обвинувачення ОСОБА_1 , уродженця с. Франківка Чорнобаївського району Черкаської області, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

сторона обвинувачення прокурор Семак І.А.,

сторона захисту обвинувачений ОСОБА_1 ,

захисники: Дзігора С.В., Нестеренко О.Ф., Шевченко А.Г.,

в с т а н о в и в:

На розгляді у Вищому антикорупційному суді (далі - суд) перебуває зазначене кримінальне провадження.

30 червня 2020 року до суду надійшло клопотання захисників Нестеренка Олега Федоровича, Шевченка Андрія Григоровича , Дзігори Сергія Васильовича в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 про скасування ухвали про накладення грошового стягнення на обвинуваченого, яке захисники та обвинувачений підтримали, просили задовольнити.

Клопотання мотивовано тим, що обвинувачений не зміг прибути у судове засідання 26 травня 2020 року, у зв`язку з тим, що про ухвалу від 25 травня 2020 року щодо проведення дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції з Чорнобаївським районним судом Черкаської області йому стало відомо лише 27 травня 2020 року та тим, що обвинувачений залишався на самоізоляції як особа, яка досягла 60-річного віку, а сполучення громадським транспортом між м. Черкаси та м. Чорнобай Черкаської області не було відновлено. Крім того, у судове засідання, призначене на 02 червня 2020 року обвинувачений не прибув у зв`язку з тим, що 30 травня 2020 року в нього загострилось захворювання, тому 01 червня 2020 року обвинувачений звернувся за медичною допомогою до ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Черкаській області», де йому було проведено експрес-тест та тестування на наявність коронавірусу з обов`язковою самоізоляцією. Після отримання негативного результату тестування, 05 червня 2020 року обвинуваченого було поміщено на стаціонарне лікування, без права залишати лікувальний заклад. У зв`язку з чим, обвинувачений з поважних причин не прибув у судові засідання 26 травня 2020 року та 02 червня 2020 року, тому ухвалу від 02 червня 2020 року про накладення грошового стягнення на обвинуваченого ОСОБА_1 слід скасувати.

Заслухавши думку учасників засідання, вирішуючи подане клопотання, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що ухвалою суду від 02 червня 2020 року, зокрема, визнано причини неявки обвинуваченого ОСОБА_1 у судове засідання неповажними та постановлено накласти на нього грошове стягнення у розмірі двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 4 204 грн.

Порядок скасування ухвали про накладення грошового стягнення регулюється положеннями ст. 147 КПК України, згідно з якими особа, на яку було накладено грошове стягнення та яка не була присутня під час розгляду цього питання судом, має право подати клопотання про скасування ухвали про накладення на неї грошового стягнення. Суд скасовує ухвалу про накладення на особу грошового стягнення за результатами його розгляду в судовому засіданні, якщо буде встановлено, що стягнення накладено безпідставно, а в іншому випадку - відмовляє у задоволенні клопотання.

Таким чином, суду належить перевірити, чи з огляду на посилання, викладенні у клопотанні про скасування грошового стягнення, таке стягнення може вважатись накладеним безпідставно.

Приймаючи відповідне рішення, суд виходив із того, що відповідно до ч. 7 ст. 42 КПК України обвинувачений зобов`язаний прибути за викликом до суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це суд. А тому повідомлення суду про неможливість прибуття є обов`язком самого обвинуваченого, який не було виконано. Також суд взяв до уваги, що захисники, у клопотаннях про відкладення судового засідання, посилались на неможливість прибуття їх підзахисного у судове засідання через перебування на лікуванні, проте підтвердження вказаних обставин, не надали, а так само, всупереч приписам п. 5 ч. 1 ст. 138 КПК України, не вказали, внаслідок дії яких обставин обвинувачений позбавлений можливості тимчасово залишити заклад охорони здоров`я. Адже за змістом п. 5 ч. 1 ст. 138 КПК України поважними причинами неприбуття в судове засідання є не будь-яка хвороба та саме перебування в закладі охорони здоров`я, а тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров`я у зв`язку з лікуванням за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад. При цьому, суд також вважав твердження захисника Дзігори С.В. про надання підтвердження зазначеним обставинам у подальшому безпідставними, оскільки питання про поважність причин неявки вирішується у даному судовому засіданні та суду не надано доказів існування обставин, які б унеможливлювали надання підтвердження у дане засідання. Відповідно, суд визнав причини неявки обвинуваченого ОСОБА_1 у судове засідання неповажними та застосував грошове стягнення.

Наведені обставини не спростовуються посиланнями захисників, викладеними у клопотанні про скасування ухвали.

До того ж, і на час розгляду клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення, підтвердження наявності тяжкої хвороби або перебування в закладі охорони здоров`я у зв`язку з лікуванням за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад обвинуваченим не надано. Копії медичних документів, які надав обвинувачений, лише підтверджують звернення за медичною допомогою до лікувального закладу 01 червня 2020 року та перебування на стаціонарному лікуванні в період з 05 червня 2020 року по 16 червня 2020 року. Однак не підтверджують наявність тяжкої хвороби, яка об`єктивно унеможливлювала прибуття у судове засідання, або перебування в закладі охорони здоров`я у зв`язку з лікуванням за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад 02 червня 2020 року.

Також посилання сторони захисту на неможливість прибуття у судове засідання через самоізоляцію обвинуваченого не ґрунтується на вимогах закону. Адже згідно із ч. 2 ст. 1 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до ч. 3 ст. 9 КПК України закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу.

Таким чином, кримінальне провадження здійснюється з урахуванням підзаконних нормативно-правових актів тільки, якщо вони відповідають вимогам КПК України.

Поважні причини неприбуття особи на виклик визначені у ст. 138 КПК України. За змістом п. 8 ч. 1 ст. 138 КПК України перелік таких обставин є невиключним, однак такі обставини повинні об`єктивно унеможливлювати з`явлення особи на виклик.

З огляду на зазначене, положення щодо самоізоляції осіб, які досягли 60-річного віку, що визначено підзаконним нормативно-правовим актом (постановою Кабінету Міністрів України) не поширюються на учасників судових проваджень у разі необхідності їх прибуття на виклик до суду. Оскільки вказане не відповідає положенням ст. 138 КПК України, яка регулює відповідне питання.

Водночас, самоізоляція у разі проходження тестування на COVID перед госпіталізацією до лікувального закладу, на яку посилається обвинувачений, взагалі не відноситься до переліку випадків обов`язкової самоізоляції, визначеного у п. 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 20 травня 2020 року № 392.

Посилання сторони захисту на те, що обвинувачений не був належним чином повідомлений про призначене судове засідання спростовуються телефонограмою, складеною та підписаною секретарем судового засідання, якою підтверджено здійснення 02 квітня 2020 року /а.с. 187 т. 5/ виклику по телефону, зокрема, обвинуваченого, у судові засідання на 26 травня 2020 року та 02 червня 2020 року, із повідомленням дати, часу та місця судового засідання. Також, секретарем судового засідання обвинувачений повідомлявся про прийняті процесуальні рішення про проведення судового засідання у режимі відеоконференції і можливість прибуття до приміщень відповідних судів, що також підтверджується відповідними офіційними документами - телефонограмами, зокрема про ухвалу про проведення судового засідання у режимі відеоконференції із Чорнобаївським районним судом Черкаської області обвинувачений був повідомлений 25 травня 2020 року, тобто до проведення самого судового засідання /а.с. 203, 221 т. 5/.

Щодо доводів захисників стосовно неможливості прибуття обвинуваченого 26 травня 2020 року до приміщення Чорнобаївського районного суду Черкаської області, у зв`язку із не відновленням руху громадського транспорту між м. Черкаси та м. Чорнобай Черкаської області, то, на переконання колегії суддів, вони не є вагомими, оскільки в судовому засіданні обвинувачений повідомив, що має у власності автомобіль.

З огляду на зазначене, колегія суддів не знаходить обставин, які б вказували на безпідставність накладення грошового стягнення на обвинуваченого ОСОБА_1 , а тому у задоволенні клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення слід відмовити.

Керуючись статтями 1, 9, 135, 138, 147, 369-372 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання захисників Нестеренка Олега Федоровича, Шевченка Андрія Григоровича, Дзігори Сергія Васильовича в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 про скасування ухвали про накладення грошового стягнення на обвинуваченого ОСОБА_1 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною 1 статті 392 КПК України.

Судді:

В.В. Маслов І.Л. Строгий Л.М. Федорак