Document No. 90289312

Справа № 757/7845/19-к

1-кп/991/114/19

У Х В А Л А

27 травня 2020 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуюча - Федорак Л.М.,

судді - Маслов В.В., Строгий І.Л.,

секретар судового засідання - Біленко В.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання адвоката Павлишина Андрія Івановича в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015110000000121 по обвинуваченню:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Матвіїв Курган Ростовської область Російської Федерації, що зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205-1, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364-1, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 388 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Кишинів Республіки Молдова, що зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205-1, ч. 2 ст.27, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

сторона обвинувачення прокурор Перов А.В.,

а також адвоката особи, за клопотанням якої

здійснюється провадження Павлишин А.І.

в с т а н о в и в:

У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває зазначене кримінальне провадження.

25 травня 2020 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката Павлишина Андрія Івановича в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту, накладеного на автомобіль марки Mercedes-Benz, модель GLS 350 D 4 Matic, тип легковий універсал-В, номер кузову: НОМЕР_1 , рік випуску 2016, реєстраційний номер НОМЕР_2 , накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 15 липня 2016 року у справі № 760/675/16-к.

Клопотання мотивоване тим, що 24 травня 2016 року з метою придбання транспортного засобу, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатнадраінвест» (далі за текстом - ТОВ «Карпатнадраінвест») та Публічним акціонерним товариством «Банк «Український капітал» (далі за текстом - ПАТ «Банк «Український капітал») було укладено кредитний договір № 34к-16, за яким ПАТ «Банк «Український капітал» надало кредит ТОВ «Карпатнадраінвест» у розмірі 1 700 000,00 грн. За отримані кредитні кошти ТОВ «Карпатнадраінвест» придбало зазначений автомобіль. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 24 травня 2016 року між сторонами було укладено договір застави, предметом якого був автомобіль, на який наразі накладено арешт. У подальшому, в зв`язку із невиконанням ТОВ «Карпатнадраінвест» своїх зобов`язань за кредитним договором, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. було здійснено виконавчий напис № 2030, яким звернено стягнення на заставлений автомобіль. 29 вересня 2018 року за результатами проведених електронних торгів ДП «СЕТАМ» автомобіль було реалізовано та переможцем визнано ОСОБА_1 , за результатами чого було складено акт про проведені електронні торги ВП № 56653023. Надалі, згідно із актом видачі майна переможцю реалізований автомобіль від 09 жовтня 2020 року було видано представнику ОСОБА_1 . Однак, у реєстрації права власності на придбаний на електронний торгах автомобіль сервісним центром МВС України ОСОБА_1 було відмовлено у зв`язку із арештом майна, накладеним ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 15 липня 2016 року у справі № 760/675/16-к. З огляду на викладене, ОСОБА_1 позбавлена можливості реалізувати свої майнові права на вказаний автомобіль, а тому накладений на нього арешт підлягає скасуванню.

Вирішуючи подане клопотання, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

За змістом відповідних положень, у випадку подання клопотання про скасування арешту майна, суд, насамперед, повинен перевірити, чи суб`єкт, який звернувся із клопотанням, вправі його подавати. І тільки у випадку подання такого клопотання належним суб`єктом, повинен перевірити подальшу необхідність застосування цього заходу або обґрунтованість накладеного арешту.

Оскільки ОСОБА_1 не є обвинуваченою у даному кримінальному провадженні, а так само представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, суду належить встановити чи є ОСОБА_1 власником або ж володільцем майна, на яке накладено арешт.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Відповідно до висновку ВС, висловленого у постанові по справі № 683/2694/16-ц від 30 жовтня 2019 року, право власності на транспортні засоби виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Згідно зі ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» № 3353-XII державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів, зокрема, й автомобілі всіх типів, марок і моделей. Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.

Однак, як встановлено судом із самого клопотання про скасування арешту майна, право власності на арештований об`єкт за ОСОБА_1 не зареєстроване, а тому остання не набула права власності на нього.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

До клопотання про скасування арешту майна долучено копію акта видачі майна переможцю, згідно із яким, на підставі акта про проведені електронні торги від 09 жовтня 2018 року ДП «СЕТАМ» передало арештований автомобіль за довіреністю представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_4

З огляду на наведене, ОСОБА_1 є володільцем арештованого майна, а тому клопотання подане уповноваженим суб`єктом звернення - адвокатом у інтересах володільця майна.

І хоч за змістом ч. 1 ст. 174 КПК України клопотання про скасування арешту повинно бути подане самим власником чи володільцем майна, однак суд застосовує норму статті 59 Конституції України. Остання є нормою прямої дії, та гарантує конституційне право на професійну правничу допомогу в контексті із офіційним тлумаченням відповідної норми у попередній редакції, здійсненого Конституційним Судом України у рішенні № 23-рп/2009 від 30 вересня 2009 року, де зазначається, що норму «кожен має право на правову допомогу» треба розуміти як гарантовану державою можливість будь-якій особі незалежно від характеру її правовідносин з державними органами, органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, юридичними та фізичними особами вільно, без неправомірних обмежень отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі і формах, як вона того потребує.

А тому, на підставі ст. 59 Конституції України адвокат, який уповноважений володільцем майна (що підтверджується ордером та копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю), має право від його імені оскаржувати арешт майна, що є формою професійної правничої допомоги.

Статтею 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Отже, у кримінальному провадженні майно перебуває під арештом до його скасування. При цьому, відповідно до ст. 174 КПК України суд вправі скасувати арешт тільки з підстав того, що арешт було накладено необґрунтовано або у подальшому у його застосуванні відпала потреба. Тому, суду за клопотанням належить перевірити, чи арешт накладено обґрунтовано та чи у подальшому у його застосуванні не відпала потреба.

Судом встановлено, що відповідно до ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 15 липня 2016 року у справі № 760/675/16-к оскаржуваний арешт було накладено з метою забезпечення спеціальної конфіскації. З позиції слідчого судді, обставини кримінальних правопорушень свідчили, про те, що ОСОБА_2 є фактичним бенефіціаром компанії «Фастіло Трейдинг ЛТД», через яку він здійснював контроль над діяльністю ТОВ «Карпатнадраінвест»; остання ним використовувалась при вчиненні злочинів. Водночас, також слідчим суддею було встановлено, що арештований автомобіль є власністю ТОВ «Карпатнадраінвест», з чого слідчий суддя зробив висновок про наявність достатніх підстав вважати, що відповідне майно є доходом від коштів, одержаних внаслідок вчинення злочину.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення спеціальної конфіскації.

Згідно з ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно, зокрема, одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна.

При цьому, в силу ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови, зокрема, вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які, зокрема, передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Слідчим суддею арешт було накладено у кримінальному провадженні за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 255 КК України, що є умисними, за які на час постановлення ухвали про арешт передбачалось основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, арешт майна слідчим суддею було накладено обґрунтовано.

Суд вважає безпідставними доводи адвоката з приводу того, що арешт накладено необґрунтовано, оскільки він належить заявниці з огляду на те, що ОСОБА_1 стала володільцем майна уже після накладення арешту на майно. Перевіряючи обґрунтованість накладеного арешту, суд може виходити виключно з обставин, які існували на момент прийняття такого рішення. Обставини, які виникли згодом, можуть вказувати тільки на те, що у арешті відпала потреба. Перевіряючи останнє, суд виходить з наступного.

КПК України не визначає переліку обставин, за наявності яких потреба у застосуванні арешту майна, як засобу забезпечення кримінального провадження, припиняється. Однак логічне тлумачення відповідної норми, дає підстави зробити висновок, що вказане може мати місце у випадку, коли перестануть існувати підстави, з огляду на які було накладено арешт.

На сьогодні, згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_2 обвинувачується, зокрема, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України, що є умисними, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_2 висунуто обвинувачення в тому, що він будучи кінцевим власником частки у статутному капіталі ТОВ «Карпатнадраінвест», яке було оператором спільної діяльності із ПАТ «Укргазвидобування», таким чином забезпечував повний контроль над здійснюваною ТОВ «Карпатнадраінвест» діяльністю. Також, за версією сторони обвинувачення ТОВ «Карпатнадраінвест», будучи оператором спільної діяльності щомісячно здійснювало продаж природного газу на біржових аукціонах на підставі підроблених аукціонних свідоцтв, або ж взагалі без проведення будь-яких аукціонів, внаслідок чого продаж природного газу здійснювався за ціною, нижчою від ринкової, а прибуток, тобто різниця коштів, отриманих від реалізації природного газу з використанням підконтрольних суб`єктів господарювання легалізовувався, шляхом оформлення господарських операцій, які фактично не відбувались, а були оформлені лише документально.

З огляду на зазначене, є достатні підстави вважати, що арештоване майно може підлягати спеціальній конфіскації.

При цьому, суд зазначає, що відповідні обставини поза розумнім сумнівом будуть встановлюватись за результатами судового провадження. Адже згідно з п. 6 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна.

До того ж, відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, знищення, перетворення, відчуження. Водночас, реалізація арештованого майна на електронних торгах 28 вересня 2018 року вказує на спробу його відчуження поза кримінальним провадженням, що лише підтверджує, що відповідний ризик продовжує існувати, а відповідно потреба у накладенні арешту, не відпала.

Натомість, посилання адвоката заявника на те, що обтяження автомобіля заставою у розумінні положень Закону України «Про заставу» та Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є більш пріоритетним, ніж арешт, накладений ухвалою слідчого судді, адже останнє було зареєстровано пізніше, є необґрунтованими. Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 9 КПК України закони та інші нормативно-правові акти, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватись закон, який суперечить цьому Кодексу.

Разом з цим, за змістом ч. 7 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

Таким чином, положення ч. 3 ст. 9 та ч. 7 ст. 170 КПК України вказують на пріоритетність задоволення вимог за ухвалою слідчого судді про накладення арешту на майно у порівнянні із іншими обтяженнями незалежно від часу їх реєстрації.

Зважаючи на те, що будь-яких доказів того, що оспорюваний арешт було накладено необґрунтовано або у його застосуванні відпала потреба суду не надано, та останнім таких обставин встановлено не було, колегія суддів доходить висновку, що у задоволенні клопотання слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 170, 174, 369-372, 375, 376 КПК України, 96-2 КК України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання адвоката Павлишина Андрія Івановича в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною 1 статті 392 КПК України.

Судді

В.В. Маслов І.Л. Строгий Л.М. Федорак