Document No. 90289378

справа № 991/4974/20

провадження №11-сс/991/566/20

слідчий суддя: Воронько В.Д.

доповідач: Чорна В.В.

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2020 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Чорної В.В.,

суддів Никифорова А.С., Павлишина О.Ф.,

при секретарі судового засідання Гецко І.В.,

за участі особи, якою подано апеляційну скаргу - захисника Левченка І.І.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

прокурора - Пономаренка В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Левченка Івана Івановича - захисника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вознесенськ Миколаївської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч.5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.11.2016 року за № 42016000000003517, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.06.2020 р. про продовження строку тримання під вартою, -

ВСТАНОВИЛА:

30 червня 2020 року на розгляд Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга, яку 01 липня 2020 року передано судді - доповідачу.

Ухвалою від 01.07.2020 р. апеляційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

1.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.06.2020 р. задоволено клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Сидоренка В.А. та продовжено підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Вознесенськ Миколаївської області, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 24.08.2020 року включно, з одночасним визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 168 160 грн., та покладенням на підозрюваного, за умови внесення ним застави, ряду обов`язків.

В апеляційній скарзі адвокат Левченко І.І. просить скасувати оскаржувану та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги адвокат Левченко І.І. зазначив, що слідчим суддею не проведено аналізу всіх ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, з урахуванням особливостей даного кримінального провадження та особи підозрюваного, внаслідок чого не надано оцінки неможливості застосування жодного з більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою. Крім того, стороною обвинувачення не надано доказів належного повідомлення ОСОБА_1 про підозру та не доведено причетності його до вчинення інкримінованих злочинів, у зв`язку з чим підозра є необґрунтованою. Також, прокурором не доведено наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_1 не переховувався від органів досудового розслідування та взагалі не знав, що перебуває у розшуку. Можливість впливу на свідків виключається перебуванням останніх за межами України, в тому числі, можливо, на тимчасово окупованих територіях Луганської, Донецької областей, а також АР Крим, що випливає зі змісту клопотання. Посилаючись на вищенаведене, вважає, що оскаржуване рішення про продовження строків тримання під вартою прийнято з істотними порушеннями вимог КПК України та норм європейського права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

3.Узагальнений виклад позицій учасників судового провадження.

В судовому засіданні захисник Левченко І.І. просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити у задоволенні клопотання. Водночас, у разі, якщо суд дійде висновку про необхідність продовження строку дії запобіжного заходу, просив обрати підозрюваному ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, оскільки стороною обвинувачення наявності ризиків не доведено, від органів досудового слідства та суду його підзахисний не переховувався, закордонного паспорту не має, співпрацює зі слідством, має міцні соціальні зв`язки та батьків похилого віку. Вважає підозру необґрунтованою через неналежне її вручення, а саме, шляхом надіслання повідомлення про підозру поштовим зв`язком замість вручення її особисто підозрюваному.

Підозрюваний ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу свого захисника.

Прокурор Пономаренко В.П. проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, посилаючись на наявність істотних ризиків, зокрема, переховування підозрюваного від органів досудового слідства та суду. Вважає, що застосування інших запобіжних заходів не буде необхідним та достатнім на даному етапі досудового розслідування.

4. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора від 16.06.2020 р. про продовження відносно підозрюваного ОСОБА_1 строку тримання під вартою строком на 60 днів з альтернативною можливістю внесення застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, та покладенням ряду обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, за умови внесення застави. Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з цим клопотанням, прокурором зазначено, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які належать до особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання понад десять років позбавлення волі, а також наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились. Обставинами, які перешкоджають завершенню досудового розслідування у кримінальному провадженні до закінчення дії попередньої ухвали про продовження строків тримання під вартою зазначено: особлива складність провадження, необхідність виконання вимог ст.ст. 290, 293 КПК України, надання стороні захисту достатнього часу для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

При розгляді клопотання слідчий суддя погодився з його доводами щодо фактичних обставин скоєння ОСОБА_1 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри та доведеності стороною обвинувачення наявності ризиків, наведених у клопотанні, слідчий суддя зазначив, що матеріали кримінального провадження свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а також про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчинених злочинах, а також характер та суспільну небезпеку самого злочину, у вчиненні якого він підозрюється.

5. Встановлені обставини та мотиви суду апеляційної інстанції.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали слідчого судді в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Отже, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, при обранні запобіжного заходу оцінці підлягає недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до вимог ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст.ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру.

Однак, наявність в матеріалах кримінального провадження письмового повідомлення про підозру, обґрунтованого посиланням на певні докази, саме по собі не дає підстав для встановлення наявності або відсутності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення в розумінні вимог діючого кримінального процесуального кодексу України.

Із системного аналізу норм глави 22 КПК України вбачається, що процедуру здійснення повідомлення про підозру особі можна умовно поділити на такі етапи:

1) прийняття рішення щодо необхідності здійснення особі повідомлення про підозру, який передбачає перевірку підстав здійснення такого повідомлення згідно з ч. 1 ст. 276 КПК України, дотримання процесуальних гарантій під час проведення тих чи інших слідчих або оперативно-розшукових дій або застосування запобіжних заходів, які вчинялись до моменту здійснення такого повідомлення;

2) вираження сформованого внутрішнього волевиявлення уповноваженої посадової особи щодо прийнятого рішення в зовнішню форму шляхом складання тексту повідомлення про підозру відповідно до вимог, передбачених статтею 277 КПК України, та його підписання;

3) доведення інформації до відома особи, щодо якої прийнято рішення про повідомлення про підозру, шляхом безпосереднього вручення його тексту згідно з вимогами статті 278 КПК України.

Саме на порушення вимог кримінального процесуального кодексу України на етапі доведення інформації до відома особи шляхом вручення тексту повідомлення про підозру і посилається адвокат Левченко І.І. в апеляційній скарзі.

Глава 22 КПК України регулює питання щодо порядку вручення письмового повідомлення про підозру, де законодавець, окрім термінів «здійснюється» та «складається», вживає також термін «вручається» в контексті повідомлення про підозру (ч. 1, 2 ст. 278 КПК України).

За загальним правилом, письмове повідомлення про підозру, згідно з вимогами ч. 1 ст. 278 КПК України, вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 135 КПК України, особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

Так, 17.10.2016 року у кримінальному провадженні № 42016000000003517 щодо ОСОБА_1 складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України, яке направлено ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку у спосіб, передбачений ст.ст. 135, 278 КПК України, за адресою його реєстрації: АДРЕСА_1, а також через житлово-експлуатаційну організацію. Вказане провадження виділено із кримінального провадження № 12013220540000400 від 31.01.2013 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205 КК України. Постановою прокурора від 14.01.2020 р. кримінальне правопорушення в межах кримінального провадження № 42016000000003517 від 17.11.2016 за ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КК України.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про належне вручення повідомлення про підозру ОСОБА_1 у спосіб, передбачений ч. 2 ст. 135 КПК України.

Стосовно доводів адвоката Левченка І.І. щодо недоведеності органом досудового розслідування причетності його підзахисного до вчинення інкримінованих йому злочинів, внаслідок чого підозра, на його думку, є необґрунтованою, колегія суддів зазначає наступне.

У зв`язку з тим, що чинними нормами кримінального процесуального законодавства не надано оцінку поняттю «обґрунтована підозра» та не визначено єдиних критеріїв підходу до визначення її наявності у кримінальному провадженні, в оцінці цього питання суд користується практикою Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ, є джерелом права.

Так, у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення.

Крім того, ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі.

Отже, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, та які не повинні бути переконливими в тій мірі, щоб звинуватити особу у його вчиненні, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування.

Таким чином, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих стороною обвинувачення доказів тих самих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, на підставі наданих стороною обвинувачення матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, перелік яких міститься у клопотанні прокурора.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, зокрема, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин визначив лише ймовірну причетність ОСОБА_1 до інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Колегія суддів погоджується із фактичними обставинами, встановленими слідчим суддею, та висновком щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованих йому кримінальних правопорушень. При цьому, враховує, що оцінка ступеню обґрунтованості підозри належним чином вже була надана як під час обрання слідчим суддею запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та вирішення питань про продовження строків тримання його під вартою (а.с. 37, 38, 83-95), так і під час апеляційного перегляду зазначених рішень слідчого судді.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність ризиків, встановлених оскаржуваною ухвалою, а також недоведеності стороною обвинувачення обставин, що свідчать про неможливість застосування жодного з більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з вимогами п.1 ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились.

З оскаржуваної ухвали вбачається, що слідчий суддя погодився з доводами клопотання про продовження строку тримання під вартою щодо доведеності обставин, які свідчать про наявність ризиків переховування від органів досудового розслідування та/або суду, а також можливості незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, які не зменшились.

Надаючи оцінку наявності ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду, колегія суддів враховує, що згідно зі ст. 5 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 р. «Про взяття під варту до суду», при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Отож, важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за злочин, вчинений обвинуваченим, тобто, чим більш сувора санкція передбачена за злочин, поставлений обвинуваченому в вину, тим більш суворий запобіжний захід може бути обраний щодо нього.

При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги, поряд з іншими обставинами, той факт, що особа вже ухилялася від правоохоронних органів. Так, у параграфі 76 рішення Європейського суду з прав людини «Пунцельт проти Чехії» (« Punzelt v. Czech Republic») №31315/96 від 25.04.2000 р. суд визнав достатнім мотивування чеських суддів, що прийняли рішення про тримання під вартою з огляду на те, що заявник уже ухилявся від кримінального процесу в Німеччині, мав численні ділові зв`язки за кордоном і що йому загрожувало відносно суворе покарання.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia N 71362/01 від 21.07.2003) суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

Згідно з протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, ОСОБА_1 був затриманий за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 33-35).

Будучи допитаним в якості підозрюваного 21.01.2020 року, ОСОБА_1 пояснив, що за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 він не проживає, зазначена реєстрація була необхідна йому для роботи, з пропискою допомогли знайомі. Фактичним місцем його мешкання є адреса, зазначена у протоколі допиту у м. Лозова Харківської області (а.с. 68-70).

Водночас, матеріали провадження не містять жодних документів, які б підтверджували наявність у ОСОБА_1 правових підстав для постійного проживання у м. Лозова Харківської області.

Надання ж стороною захисту довідки довільної форми від 17.06.2020 р., складеної від імені ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 109) та від імені ОСОБА_4 , складеної 19.02.2020 р. (а.с. 116), а також договору оренди житлового приміщення від 17.06.2020 р. (а.с. 110-112), укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яка є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , не може слугувати таким підтвердженням, оскільки зазначені документи не засвідчені в установленому законом порядку, а особи, які їх надали, в судове засідання не з`явились, у зв`язку з чим колегія суддів позбавлена можливості перевірити викладені у зазначених документах відомості.

За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про наявність ризику переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та/або суду.

Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходив з встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та дійшов правильного висновку про те, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Отже, за наявності відомостей про те, що у даному кримінальному провадженні є свідки, на яких може впливати підозрюваний, враховуючи велику кількість фізичних та матеріальних ресурсів злочинної організації, у складі якої ОСОБА_1 інкримінується вчинення кримінальних правопорушень, не виключена ймовірність того, що останній у разі, якщо не буде обмежений у спілкуванні із свідками, яким відомі обставини вчинених злочинів, може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності ризику впливу на свідків, оскільки він існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Враховуючи наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про неможливість їм запобігти у разі застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

При цьому, слідчим суддею оцінено всі обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, визначені в ст. 178 КПК України, в тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим; міцність його соціальних зв`язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців.

Колегія суддів погоджується з наведеною в оскаржуваній ухвалі слідчого судді оцінкою вищезазначених обставин та зазначає про недоведеність наявності у підозрюваного ОСОБА_1 міцних соціальних зв`язків, у тому числі наявності у нього родини й утриманців, постійного місця роботи, тощо.

При цьому, довідки від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про надання згоди на його проживання не спростовують вищезазначених висновків суду, оскільки, як вже зазначалося вище, ніким не засвідчені, що позбавляє суд апеляційної інстанції перевірити викладені у них відомості.

Колегія суддів також враховує, що ОСОБА_1 повідомлено про підозру, у тому числі, у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, що передбачає можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, а тому, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за його вчинення, останній може продовжити переховуватися від слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Про намір ухилитися від слідства і суду може свідчити, зокрема, не проживання за адресою реєстрації, у зв`язку з чим ОСОБА_1 було оголошено у розшук. У зв`язку з відсутністю контролю за частиною державного кордону на сході країни, де згідно фабули інкримінованих підозрюваному злочинів можуть переховуватись інші співучасники, залишається також ризик незаконного перетину підозрюваним державного кордону України. За таких обставин, доводи підозрюваного про відсутність у нього дійсного закордонного паспорту не є слушними.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно також містити виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Матеріалами провадження підтверджено, що постановою заступника Генерального прокурора України від 28.02.2020 р. продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016000000003517 від 17.11.2016 року за підозрою ОСОБА_1 до 12 місяців. Підставою для продовження строку досудового розслідування зазначено великий обсяг слідчих та процесуальних дій, який необхідно виконати з метою проведення повного, всебічного та об`єктивного розслідування та прийняття законного та обґрунтованого рішення. Крім того, зазначено, що неможливість проведення всіх необхідних слідчих та процесуальних дій без продовження строку досудового розслідування обумовлено їх значним обсягом та складністю кримінального провадження (а.с. 19-20).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності на час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою об`єктивних обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення терміну дії попередньої ухвали про продовження строку тримання під вартою.

6. Висновки суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Враховуючи, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга підозрюваного ОСОБА_1 - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 369-372, 404, 407, 418, 419, 532 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника Левченка Івана Івановича - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.06.2020 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя В.В. Чорна

судді А.С. Никифоров

О.Ф. Павлишин