- Presiding judge (HACC): Khamzin T.R.
Справа № 991/5333/20
Провадження1-кс/991/5491/20
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2020 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
детектива НАБУ ОСОБА_3,
захисника ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5, погоджене із прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6, про арешт майна у кримінальному провадженні №42020000000000860 від 14.05.2020,
ВСТАНОВИВ:
30.06.2020 до Вищого антикорупційного суду надійшло це клопотання.
У клопотанні зазначено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42020000000000860 від 14.05.2020.
Досудовим розслідуванням встановлено, що голова Кіровоградської обласної державної адміністрації ОСОБА_7, який в силу займаної ним посади наділений повноваженнями порушувати перед міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади питання щодо відповідності займаній посаді керівників їх територіальних органів, за пособництва керівника патронатної служби апарату Кіровоградської обласної державної адміністрації ОСОБА_8, протягом травня-червня 2020 року вимагали від начальника Головного управління Держпродспоживслужби ОСОБА_9 неправомірну вигоду в особливо великому розмірі та отримали її частину в сумі 350 000 грн. за неперешкоджання останньому у здійсненні службової діяльності та не ініціювання питання перед суб`єктом призначення щодо його невідповідності займаній посаді.
25.06.2020 у ході невідкладного обшуку, проведеного на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України на території літньої тераси кафе «Євразія» за адресою: АДРЕСА_1, на столі та в барсетці, що знаходилася на столі, серед іншого виявлено та вилучено: мобільний телефон «iPhone 11 pro Max» чорного кольору з сім-карткою мобільного оператора «Київстар», який належить ОСОБА_7 ; грошові кошти в сумі 14500 грн., купюрами номіналом по 500 грн. кожна в кількості 29 шт.
За змістом клопотання ці речі відповідають критерію речового доказу, передбаченого ст. 98 КПК України, оскільки зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Так, за твердженням детектива мобільний телефон з сім-карткою є речовим доказом, оскільки використовувався ОСОБА_7 під час вчинення кримінального правопорушення для спілкування з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
В свою чергу, грошові кошти у сумі 14500 грн. могли бути предметом неправомірної вигоди, але з метою мінімізації ризику викриття злочинних дій були конвертовані ОСОБА_7 .
Крім цього ці речі, враховуючи їх належність ОСОБА_7 можуть бути об`єктом конфіскації, що передбачена санкцією ч. 4 ст. 368 КК України.
Тому, детектив просить накласти арешт ці речі (грошові кошти та мобільний телефон) з підстав, передбачених п. 1, п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Крім цього, детектив просив розглядати клопотання у закритому судовому засіданні. Клопотання обґрунтовано недопустимістю розголошення інформації, яка містить таємницю досудового розслідування.
У судовому засіданні детектив ОСОБА_3 клопотання про арешт майна підтримав, просив клопотання задовольнити.
Додатково до матеріалів клопотання долучив копію ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.07.2020, якою надано дозвіл на проведений обшук на території літньої тераси кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: м. Київ, вул. Лютеранська, 3 та вилучення мобільного телефону «iPhone 11 pro Max» чорного кольору з сім-карткою мобільного оператора «Київстар»; грошових коштів в сумі 14500 грн., купюрами номіналом по 500 грн. кожна в кількості 29 шт.
За твердженням детектива, потреба у вилученні мобільного телефону викликана, у першу чергу обмеженням власником доступу до нього та необхідністю подолання логічної системи захисту. Потребу у подальшому утриманні цього майна аргументує наявністю підстав вважати, що вищевказані речі могли бути використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та зберегли на собі його сліди та необхідністю проведення експертного дослідження з метою отримання інформації на підтвердження факту отримання неправомірної вигоди.
Грошові кошти у сумі 14500 грн. хоча і не є тими коштами, які передавалися ОСОБА_9, проте з урахуванням того, що на теперішній час місцезнаходження частини неправомірної вигоди, що складає 110 000 грн. не встановлено, то за таких умов у органу досудового розслідування є підстави вважати, що вказаний залишок неправомірної вигоди, з метою приховування злочинної діяльності був перетворений або обміняний ОСОБА_7 на інші грошові кошти, зокрема на ті, що 25.06.2020 були вилучені з барсетки, що знаходилася на столі літньої тераси кафе «Євразія».
Клопотання про проведення судового засідання у закритому режимі також не підтримав.
Захисник ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечив.
В обґрунтування заперечень послався на такі обставини:
- пропуск строку на звернення із клопотанням та відсутність підстав для його поновлення;
- недоведення детективом відповідності мобільного телефону та грошових коштів ознакам речового доказу, визначеним ст. 98 КПК України. За твердженням захисника, мобільний телефон не містить жодної інформації, яка б мала значення для досудового розслідування. Щодо грошових коштів зазначив, що вони не є тими коштами, що передавалися ОСОБА_9, а отже не є предметом злочину та на них не може бути накладено арешт з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
- відсутність підстав для арешту грошових коштів з метою забезпечення їх конфіскації. Захисник зазначив, що ці грошові кошти належать дружині ОСОБА_7, а тому вони не можуть бути об`єктом конфіскації чи визнані речовим доказом.
На підтвердження майнового стану ОСОБА_10 та факту належності їй грошових коштів захисник надав копію договору позики від 14.01.2020 з розпискою за змістом яких ОСОБА_10 з умовою повернення у строк до 01.06.20222, отримала від ОСОБА_11 грошові кошти у сумі 1500000 грн. та копію податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця, відповідно до якої дохід за 2019 рік ОСОБА_10 склав 991866 грн.
Заслухавши доводи учасників судового провадження, дослідивши клопотання та матеріали додані до нього, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Щодо правового статусу вилученого майна та дотримання строків звернення із клопотанням про арешт майна
Згідно з ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор серед іншого має право оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі.
Поряд із цим, цією ж нормою закріплено, що вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Наведене дає підстави для висновку, що речі і документи, вилучені на підставі ухвали слідчого судді не є тимчасово вилученим майном.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.07.2020 детективам Національного антикорупційного бюро України надано дозвіл на проведений 25.06.2020 обшук території літньої тераси кафе «Євразія» з метою виявлення та фіксації обставин вчинення кримінального правопорушення, відшукання та вилучення серед іншого мобільного телефону «iPhone 11 pro Max» чорного кольору з сім-карткою мобільного оператора «Київстар» та грошових коштів у сумі 14500 грн., купюрами номіналом по 500 грн. кожна в кількості 29 шт.
Отже оскільки в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку надано дозвіл на відшукання речей і документів про арешт яких просить детектив, то відповідно до змісту ч. 7 ст. 236 КПК України ці речі і документи не є тимчасово вилученим майном.
Водночас у абз. 2, 3 ч. 2 ст. 168 КПК України зазначено тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Із цього слідує, що мобільний телефон «iPhone 11 pro Max» чорного кольору з сім-карткою мобільного оператора «Київстар», у розумінні ч. 2 ст. 168 КПК України є тимчасово вилученим майном.
Частиною 5 ст. 171 КПК України зазначено, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Оскільки тимчасове вилучення майна було здійснено під час невідкладного обшуку у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 233 КПК України, а ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.07.2020 надано дозвіл на проведення цього обшуку, то у такому разі можна дійти висновку, що тимчасове вилучення майна було здійснено на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст. 235 КПК України.
За таких умов клопотання про арешт тимчасово вилученого майна мало б бути подане у строк, визначений абз. 2 ч 5 ст. 171 КПК України, тобто протягом 48 годин після вилучення майна.
Із протоколуобшуку літньої тераси кафе «Євразія» вбачається, що він проведений 25.06.2020 у період часу з 17:58 до 21:45. Отже, виходячи із вимог абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання про арешт тимчасово вилученого майна мало б бути подане не пізніше 21:45, 27.06.2020.
Клопотання про арешт подано 27.06.2020 о 15:15, що підтверджується відповідною відміткою на картонній коробці у якій надійшло клопотання.
Згідно зі ст. 116 КПК України, процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки. Строк не вважається пропущеним, якщо, зокрема, скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту.
Отже, клопотання про арешт, подано з дотриманням строку, визначеного абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України.
Щодо арешту майна
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. (ч. 1 ст. 170 КПК України).
Згідно з п. 1, 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна з метою збереження речових доказів слідчий суддя, зокрема, повинен враховувати:
- правову підставу для арешту майна;
- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України);
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу)
- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
- наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).
З матеріалів клопотання вбачається, що досудове розслідування здійснюється за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 368 КК України, відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким злочином.
ОСОБА_7 26.06.2020 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст.368 КК України.
У клопотанні детектива наведені відомості про обставини вчинення злочину, які в сукупності з наданими у судовому засіданні поясненнями та доданими до клопотання матеріалами дають слідчому судді підстави для висновку, що мало місце кримінальне правопорушення про яке зазначається у клопотанні та висновку про причетність до цих подій, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Такий висновок ґрунтується на підставі сукупності досліджених у судовому засіданні документів, зокрема: заяви ОСОБА_9 від 14.05.2020 до СБУ про притягнення голови Кіровоградської обласної державної адміністрації ОСОБА_7 та керівника патронатної служби Кіровоградської обласної державної адміністрації ОСОБА_8 за фактом вимагання у нього неправомірної вигоди у сумі 1320000 грн. (по 110000 грн. щомісячно) за невжиття заходів із усунення його із займаної посади та неперешкоджання у здійсненні професійної діяльності; протоколів допиту ОСОБА_9 від 15.05.2020, 19.06.2020, 26.06.2020 у яких він пояснює обставини, пов`язані із вимаганням у нього неправомірної вигоди; протоколами проведення негласних слідчих (розшукових) дій; протоколів огляду та вручення грошових коштів від 04.06.2020 та 25.06.2020; протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових дій); протоколу огляду від 25-26.06.2020 за результатами якого за місцем проживання ОСОБА_12 було оглянуто та вилучено грошові кошти у сумі 200000 грн., які відповідають тим, що 25.06.2020 передавалися ОСОБА_9 для передачі в якості неправомірної вигоди; протоколу допиту ОСОБА_12 у якому зазначено, що грошові кошти у сумі 200000 грн. йому передав ОСОБА_8 .
Зазначені обставини підтверджують наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Щодо наявності підстав для арешту майна з підстав забезпечення конфіскації майна
Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України метою проведення обшуку є виявлення та фіксація відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб (ч. 1 ст. 234 КПК України).
Згідно з ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право, серед іншого, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Підстави тимчасового вилучення майна визначені ст. 167 КПК України і полягають у тому, що майно, яке вилучається слідчим, прокурором повинно мати певний зв`язок з розслідуваним кримінальним правопорушенням.
Так, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено (ч. 2 ст. 167 КПК України).
Із цього слідує висновок, що обшук не може проводитися для відшукання майна з метою його арешту для забезпечення конфіскації як виду покарання, оскільки це суперечить вимогам ст. ст. 167, 234, 236 КПК України.
Для забезпечення можливої конфіскації як виду покарання, арешт може накладатися тільки на майно підозрюваного, яке виявлене або розшукане за результатами проведення органом досудового розслідування заходів, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України. Проведення обшуку у підозрюваного з метою виявлення та арешту майна є неприпустимим.
З огляду на викладене, у слідчого судді відсутні підстави для арешту: грошових коштів у сумі 14500грн.та мобільноготелефону для забезпечення їх можливої конфіскації як виду покарання, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
Щодо наявності підстав для арешту майна з підстав забезпечення збереження його як речового доказу
За змістом ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).
Із матеріалів клопотання вбачається, що мобільний телефон iPhone 11 Рro НОМЕР_1 (серійний номер: НОМЕР_2, IMEI: НОМЕР_3 ) з сім-карткою мобільного оператора «Київстар» вилучений під час обшуку на літній терасі кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 . Під час обшуку встановлено, що цей телефон належить ОСОБА_7 .
Безпосередньо під час обшуку огляд та копіювання інформації з цього мобільного терміналу систем зв`язку не здійснювалося.
Згідно з ч. 2 ст. 168 КПК України забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Відповідно до доводів, наведених у клопотанні та наданих детективом у судовому засіданні підставою для вилучення мобільного телефону послугувало обмеження власником доступу до них, та у зв`язку із цим необхідністю подолання логічної системи захисту, а також потреба у проведенні експертного дослідження з метою отримання інформації на підтвердження факту неправомірної вигоди
Під час огляду мобільного телефону, проведеного 26.06.2020, було встановлено, що він, зокрема містить листування із ОСОБА_9, а також інформацію про вхідні та вихідні дзвінки із цим же абонентом у день передачі неправомірної вигоди 25.06.2020.
Постановою старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_5 від 26.06.2020 цей мобільний телефон визнано речовим доказом. У постанові зазначено, що цей мобільний телефон має важливе доказове значення для кримінального провадження, оскільки є речовим доказом, спеціально пристосований для комунікації співучасників між собою та іншими особами, були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Необхідність арешту мобільного телефону з сім-карткою обумовлена:
- тим, що відомості, які містяться на них, нададуть можливість провести належне розслідування кримінального провадження та забезпечить виконання вимог ст. 2, 9, 28, 94 КПК України;
- потребою у залученні спеціалістів та застосуванні відповідної техніки для зчитування інформації, з`ясування джерел походження виявленої інформації, з`ясування відомостей щодо можливого її (або частини) видалення, а також можливості проведення експертного дослідження з метою отримання відомостей, які мають значення для досудового розслідування.
Носій інформації - це матеріальний об`єкт, призначений для запису, передачі та зберігання інформації, який, зокрема, може бути електронним (дискети, лазерні диски, флеш-накопичувачі, жорсткі магнітні диски тощо), а отримання інформації з такого об`єкту здійснюється шляхом її зчитування. Мобільні термінали систем зв`язку також відносяться до носіїв інформації, оскільки за допомогою них через смс-повідомлення, електронні пошти або програми через мережу Інтернет (у т.ч. Viber, WhatsApp, Telegram, Signal, та інші месенджери), соціальні мережі «Facebook» та інші, може передаватися інформація шляхом здійснення листування, відправлення різного роду файлів тощо, а отримання інформації з такого об`єкту здійснюється також шляхом її огляду та зчитування.
З урахуванням викладеного, оскільки мобільний телефон iPhone 11 Рro НОМЕР_1 (серійний номер: НОМЕР_2, IMEI: НОМЕР_3 ) з сім-карткою мобільного оператора «Київстар» належать ОСОБА_7 та містить інформацію про листування та здійснення дзвінків іншому фігуранту у кримінальному провадженні, а саме ОСОБА_9, то це дає підстави для висновку, що інформація, яка міститься на цьому мобільному телефоні із сім-карткою відповідає критерію, визначеному у ст. 98 КПК України, містить інформацію та відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема обставин вимагання та одержання неправомірної вигоди, кола осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, та які можуть бути зчитані із цих носії протягом деякого проміжку часу.
Саме арешт майна надасть можливість дослідити цей мобільний термінал засобів зв`язку на наявність у ньому, у тому числі, видаленої інформації, яка може стосуватися обставин, що з`ясовуються у кримінальному провадженні, а отже забезпечить виконання завдань досудового розслідування.
Враховуючи: 1) обставини вилучення мобільного терміналу систем зв`язку; 2) той факт, що отримання повної інформації з таких носіїв здійснюється, шляхом зчитування, для чого необхідне залучення спеціаліста та застосовування відповідної техніки; 3) що в залежності від наявної у цих носіях інформації вони можуть у наступному бути використані для проведення експертного дослідження, то в такому разі вилучення означеного майна органом досудового розслідування, відповідає вимогам абз. 3 ч. 2 ст. 168 КПК України, яка дозволяє вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, у тому числі, у зв`язку із необхідністю подолання логічної системи захисту та проведення відповідного дослідження.
Отже, клопотання детектива в частині арешту мобільного телефону iPhone 11 Рro НОМЕР_1 (серійний номер: НОМЕР_2, IMEI: НОМЕР_3 ) є обґрунтованим.
Водночас детективом не доведено наявність підстав для накладення арешту на грошові кошти у сумі 14500 грн. з підстав, визначених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Так, згідно з доводами детектива та відповідно до змісту постанови детектива Національного антикорупційного бюро України від 26.06.2020 про визнання речовим доказом, у органу досудового розслідування є підстави вважати, що залишок неправомірної вигоди у сумі 110 000 грн., місцезнаходження якої, на теперішній час, не встановлено перетворено ОСОБА_7 на інші грошові кошти, зокрема ті, що були вилучені у ОСОБА_7 під час обшуку території літньої тераси кафе «Євразія». За таких умов вважає, що ці грошові кошти мають доказове значення, оскільки нададуть можливість, зокрема, встановити місцезнаходження залишку неправомірної вигоди.
Проте таке обґрунтування, на думку слідчого судді, є абстрактним і не може бути само по собі підставою для висновку щодо відповідності цього майна ознакам речового доказу. Крім того, детектив не визначився яким конкретно ознакам речового доказу відповідають ці грошові кошти та яку інформацію містять ці кошти для доведення обставин, що визначені ст. 91 КПК України. Детектив у судовому засіданні не обґрунтував та не довів наявність будь-яких слідів злочину на цих купюрах, такі сліди зафіксовані не були.
Оскільки у клопотанні та долучених до нього матеріалах, не наведено достатніх і належних доказів на підтвердження обставин, на які послався у клопотанні детектив, порушуючи питання про накладення арешту на грошові кошти у сумі 14500 грн (29 купюр по 500 грн.), то у такому разі слідчий суддя не вбачає підстав для арешту цього майна з метою збереження його як речового доказу.
Оцінюючи питання доцільності, розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного слідчий суддя виходить із такого.
Оскільки ОСОБА_7, в силу свого процесуального статусу ймовірно зацікавлений у приховуванні чи знищенні доказів, які свідчать про його можливу причетність до вчинення злочину, беручи до уваги характер та обставини вчинення злочину, є достатні підстави вважати, що в разі незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, наявний ризик переховування, пошкодження або знищення цього майна, що унеможливить отримання органом досудового розслідування інформації, яка має значення для цього досудового розслідування. В такому разі передача вилученого майна володільцю майна не забезпечить його належної схоронності від таких випадків як крадіжка, пошкодження, знищення, інших негативних обставин.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що вимоги клопотання детектива про арешт майна з метою збереження його як речового доказу є обґрунтованим.
Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчої судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява №33202/96, параграф 107). При цьому будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).
Втручання у право власності ОСОБА_7 пов`язано із здійснення кримінального провадження щодо особливо тяжкого злочину та необхідністю збереження речового доказу. За таких умов таке обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами суспільного інтересу у вигляд досягнення завдань кримінального провадження та вимогами захисту права власності окремої особи, так як досягнення мети збереження речового доказу не є можливими у інший спосіб, окрім як застосуванням такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
З огляду на характер кримінального правопорушення, предмет ймовірного злочину, підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини, клопотання старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42020000000000860 від 14.05.2020 належить задовольнити частково.
Керуючись ст. ст. 98, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя
УХВАЛИВ:
Клопотання старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5 про арешт майна задовольнити частково.
Накласти арешт на речі, що були вилучені 25.06.2020 під час обшуку території літньої тераси кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1, а саме:
- мобільний телефон iPhone 11 Рro НОМЕР_1 (серійний номер: НОМЕР_2, IMEI: НОМЕР_3 ) з сім-карткою мобільного оператора «Київстар» з ідентифікаційним номером « НОМЕР_4 », абонентським номером НОМЕР_5, які належать ОСОБА_7 .
В іншій частині клопотання відмовити.
Ухвала про накладення арешту виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Оскарження ухвали про накладення арешту не зупиняє її виконання.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя ОСОБА_1