- Presiding judge (HACC): Khamzin T.R.
Справа № 991/5345/20
Провадження1-кс/991/5503/20
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2020 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
детектива НАБУ ОСОБА_3,
захисника ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання детектива Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3, погоджене із прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5, про арешт майна у кримінальному провадженні №42020000000000860 від 14.05.2020,
ВСТАНОВИВ:
30.06.2020 до Вищого антикорупційного суду надійшло це клопотання.
У клопотанні зазначено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42020000000000860 від 14.05.2020.
Досудовим розслідуванням встановлено, що голова Кіровоградської обласної державної адміністрації ОСОБА_6, який в силу займаної ним посади наділений повноваженнями порушувати перед міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади питання щодо відповідності займаній посаді керівників їх територіальних органів, за пособництва керівника патронатної служби апарату Кіровоградської обласної державної адміністрації ОСОБА_7, протягом травня-червня 2020 року вимагали від начальника Головного управління Держпродспоживслужби ОСОБА_8 неправомірну вигоду в особливо великому розмірі та отримали її частину в сумі 350000 грн. за неперешкоджання останньому у здійсненні службової діяльності та не ініціювання питання перед суб`єктом призначення щодо його невідповідності займаній посаді.
25.06.2020-26.06.2020 у ході невідкладного обшуку, проведеного на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України у домоволодінні за місцем проживання ОСОБА_6 із будинку АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці: 3510100000:11:080:0060 за адресою: АДРЕСА_2 серед іншого виявлено та вилучено: грошові купюри, що вилучені у чорній сумці у спальній будинку «А» вказаного домолодіння: номіналом 100 гривень у кількості 3 купюр, номіналом 200 гривень у кількості 6051 купюра, номіналом 1000 гривень у кількості 110 купюр, номіналом 100 доларів США у кількості 1442 купюри, номіналом 50 доларів США у кількості 6 купюр, номіналом 50 євро у кількості 200 купюр, номіналом 500 євро у кількості 13 купюр, номіналом 200 євро у кількості 4 купюри, номіналом 5 євро у кількості 2 купюр, номіналом 500 гривень у кількості 4148 купюр; грошові купюри, що вилучені у спальні-гардеробі будинку «А» вказаного домоволодіння: номіналом 100 доларів США у кількості 2 купюр, номіналом 5 євро у кількості 1 купюри, номіналом 50 євро у кількості 124 купюри, номіналом 100 євро у кількості 3 купюр, номіналом 200 гривень у кількості 236 купюр, номіналом 500 гривень у кількості 17 купюр; планшет «iPad», серійний номер DLXVF4FSHP35.
За змістом клопотання планшет «iPad», серійний номер DLXVF4FSHP35 відповідає ознакам речового доказу, передбаченим ст. 98 КПК України, оскільки зберіг на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюють під час кримінального провадження.
В свою чергу, вилучені грошові кошти, окрім відповідності їх ознакам речового доказу, беручи до уваги той факт, що вони були вилучені за місцем проживання ОСОБА_6, є власністю останнього та можуть бути об`єктом конфіскації, що передбачена санкцією ч. 4 ст. 368 КК України.
Крім цього, у клопотанні зазначено, що до цих грошових коштів може бути застосована спеціальна конфіскація з підстав, передбачених п. 1, п. 3 ч. 1 та ч. 2 ст. 96-2 КК України, а саме результат перетворення коштів, одержаних злочинним шляхом, предмет злочину).
Тому, детектив просить накласти на планшет з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, а на грошові кошти з підстав, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Крім цього, детектив просив розглядати клопотання у закритому судовому засіданні. Клопотання обґрунтовано недопустимістю розголошення інформації, яка містить таємницю досудового розслідування.
У судовому засіданні детектив ОСОБА_3 клопотання про арешт майна підтримав, просив клопотання задовольнити.
В обґрунтування необхідності арешту грошових коштів з підстав необхідності їх збереження як речових доказів зазначає про те, що, на теперішній час, місцезнаходження частини неправомірної вигоди у сумі 110 000 грн., які на підставі відповідного протоколу передавалися ОСОБА_8 04.06.2020 та 25.06.2020, не встановлено. З урахуванням цього у органу досудового розслідування є підстави вважати, що вказаний залишок неправомірної вигоди, з метою приховування злочинної діяльності був перетворений або обміняний ОСОБА_9 на інші грошові кошти, зокрема на ті, що були вилучені у будинку за місцем його проживання у ході проведення обшуку.
Це дає підстави для висновку, що грошові кошти відповідають ознакам речового доказу, а тому є потреба у їх збереженні як речового доказу. Постановою детектива від 02.07.2020 ці грошові кошти, поряд із іншими речами визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Додатково до матеріалів клопотання долучив копію ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.07.2020 про надання дозволу на проведений обшук за місцем проживання ОСОБА_6, протокол огляду від 03.07.2020 планшету iPad», серійний номер DLXVF4FSHP35 із поясненнями спеціаліста та роздруківкою вмісту планшету, постанову від 02.07.2020 про визнання речовими доказами.
Клопотання про проведення судового засідання у закритому режимі не підтримав.
Захисник ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечив. Зазначив, що клопотання про арешт майна згідно з вимогами, передбаченими ч. 5 ст. 171 КПК України повинно було бути подане до слідчого судді не пізніше наступного дня, проте детектив звернувся із цим клопотанням через 4 дні після обшуку. Пропущення детективом строку звернення із клопотанням є підставою для відмови у задоволенні.
Також зазначив про відсутність підстав для задоволення клопотання про арешт грошових коштів за кожною із підстав, що зазначені детективом. Ці грошові кошти належать дружині ОСОБА_6 ОСОБА_10 та його батьку ОСОБА_11 . На підтвердження наявності у ОСОБА_11 та ОСОБА_10, у тому числі, готівкових грошових коштів договір позики, розписку про отримання грошових коштів у сумі 1500000 грн., договір уступки права вимоги від 14.01.2020, акт прийому-передачі грошових коштів у сумі 5743200 грн., копії податкових декларацій платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 за 2017-2019 рр.
З урахуванням наведеного, захисник просив відмовити у задоволенні клопотання детектива про арешт майна.
Заслухавши доводи учасників судового провадження, дослідивши клопотання та матеріали додані до нього, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Щодо дотримання строків звернення із клопотанням про арешт майна
Згідно з ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор серед іншого має право оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі.
Поряд із цим, цією ж нормою закріплено, що вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Наведене дає підстави для висновку, що речі і документи, вилучені на підставі ухвали слідчого судді не є тимчасово вилученим майном.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.07.2020 детективам Національного антикорупційного бюро України надано дозвіл на проведений 25.06.2020 обшук за місцем проживання ОСОБА_6 з метою вилучення планшету iPad», серійний номер DLXVF4FSHP35
Ухвала не містить дозволу на вилучення грошових коштів, а тому з огляду на вищенаведені приписи це майно вважається тимчасово вилученим майном.
В силу положень ст. 168 КПК України планшет iPad», серійний номер DLXVF4FSHP35 також є тимчасово вилученим майном.
Частиною 5 ст. 171 КПК України зазначено, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Оскільки тимчасове вилучення майна було здійснено під час невідкладного обшуку у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 233 КПК України, а ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.07.2020 надано дозвіл на проведення цього обшуку, то у такому разі можна дійти висновку, що тимчасове вилучення майна було здійснено на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст. 235 КПК України.
За таких умов клопотання про арешт тимчасово вилученого майна мало б бути подане у строк, визначений абз. 2 ч 5 ст. 171 КПК України, тобто протягом 48 годин після вилучення майна.
Згідно зі ст. 116 КПК України, процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки.
Із протоколу обшуку вбачається, що він проведений у період часу з 15:05 25.06.2020 до 06:46 26.06.2020. Отже, виходячи із вимог абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання про арешт тимчасово вилученого майна мало б бути подане не пізніше 06:46 28.06.2020.
Із клопотанням про арешт детектив звернувся 30.06.2020, тобто із пропуском строку, визначеного абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України. Зазначений строк є пресічним та поновленню не підлягає.
Водночас пропуск строку на звернення з клопотанням про арешт майна не є підставою для відмови у арешті майна, оскільки положення глави 17 КПК України, якою врегулювано порядок та підстави накладення арешту на майно, не передбачають такої підстави для відмови у задоволенні клопотання.
Щодо арешту майна
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. (ч. 1 ст. 170 КПК України).
Згідно з п. 1 - 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, забезпечення спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна з наведених підстав слідчий суддя, зокрема, повинен враховувати:
- правову підставу для арешту майна;
- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України);
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
- можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
- наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).
З матеріалів клопотання вбачається, що досудове розслідування здійснюється за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 368 КК України, відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким злочином.
ОСОБА_6 26.06.2020 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, а ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України.
У клопотанні детектива наведені відомості про обставини вчинення злочину, які в сукупності з наданими у судовому засіданні поясненнями та доданими до клопотання матеріалами дають слідчому судді підстави для висновку, що мало місце кримінальне правопорушення про яке зазначається у клопотанні та висновку про причетність до цих подій, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Такий висновок ґрунтується на підставі сукупності досліджених у судовому засіданні документів, зокрема: заяви ОСОБА_8 від 14.05.2020 до СБУ про притягнення голови Кіровоградської обласної державної адміністрації ОСОБА_6 та керівника патронатної служби Кіровоградської обласної державної адміністрації ОСОБА_7 за фактом вимагання у нього неправомірної вигоди у сумі 1320000 грн. (по 110000 грн. щомісячно) за невжиття заходів із усунення його із займаної посади та неперешкоджання у здійсненні професійної діяльності; протоколів допиту ОСОБА_8 від 15.05.2020, 19.06.2020, 26.06.2020 у яких він пояснює обставини, пов`язані із вимаганням у нього неправомірної вигоди; протоколами проведення негласних слідчих (розшукових) дій; протоколів огляду та вручення грошових коштів від 04.06.2020 та 25.06.2020; протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових дій); протоколу огляду від 25-26.06.2020 за результатами якого за місцем проживання ОСОБА_12 було оглянуто та вилучено грошові кошти у сумі 200000 грн., які відповідають тим, що 25.06.2020 передавалися ОСОБА_8 для передачі в якості неправомірної вигоди; протоколу допиту ОСОБА_12 у якому зазначено, що грошові кошти у сумі 200000 грн. йому передав ОСОБА_7 .
Зазначені обставини підтверджують наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Щодо арешту планшета «iPad», серійний номер DLXVF4FSHP35
За змістом ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).
Із матеріалів клопотання вбачається, що планшет «iPad», серійний номер DLXVF4FSHP35 вилучений за місцем проживання ОСОБА_6 .
Безпосередньо під час обшуку огляд та копіювання інформації з цього електронного носія інформації не здійснювалося.
Згідно з ч. 2 ст. 168 КПК України забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Відповідно до доводів, наведених у клопотанні та наданих детективом у судовому засіданні підставою для вилучення мобільного телефону послугувало обмеження доступу до цього носія інформації та у зв`язку із цим необхідністю подолання логічної системи захисту, а також потреба у проведенні експертного дослідження з метою отримання інформації на підтвердження факту отримання неправомірної вигоди.
Під час огляду планшета, проведеного 03.07.2020, було встановлено, що він, зокрема містить встановлений додаток «Телеграм», де наявне листування із ОСОБА_7 безпосередньо перед та після отримання неправомірної вигоди та за фактом виявлення ОСОБА_7 спеціальних технічних засобів. Цей же додаток містить інформацію про вхідні та вихідні дзвінки із абонентами « ОСОБА_13 » та « ОСОБА_14 », у день передачі неправомірної вигоди 25.06.2020.
Постановою детектива Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_3 від 02.07.2020 цей планшет визнано речовим доказом.
Необхідність арешту планшету обумовлена:
- тим, що відомості, які містяться на них, нададуть можливість провести належне розслідування кримінального провадження та забезпечить виконання вимог ст. 2, 9, 28, 94 КПК України;
- потребою у залученні спеціалістів та застосуванні відповідної техніки для зчитування інформації, з`ясування джерел походження виявленої інформації, з`ясування відомостей щодо можливого її (або частини) видалення, а також можливості проведення експертного дослідження з метою отримання відомостей, які мають значення для досудового розслідування.
Носій інформації - це матеріальний об`єкт, призначений для запису, передачі та зберігання інформації, який, зокрема, може бути електронним (дискети, лазерні диски, флеш-накопичувачі, жорсткі магнітні диски тощо), а отримання інформації з такого об`єкту здійснюється шляхом її зчитування. Мобільні термінали систем зв`язку також відносяться до носіїв інформації, оскільки за допомогою них через смс-повідомлення, електронні пошти або програми через мережу Інтернет (у т.ч. Viber, WhatsApp, Telegram, Signal, та інші месенджери), соціальні мережі «Facebook» та інші, може передаватися інформація шляхом здійснення листування, відправлення різного роду файлів тощо, а отримання інформації з такого об`єкту здійснюється також шляхом її огляду та зчитування.
З урахуванням викладеного, оскільки є підстави вважати, що планшет «iPad», серійний номер DLXVF4FSHP35 належить ОСОБА_6 та містить інформацію про листування та здійснення дзвінків іншим фігурантам у кримінальному провадженні, а саме ОСОБА_8 та ОСОБА_7, то це дає підстави для висновку, що інформація, яка міститься на ньому відповідає критерію, визначеному у ст. 98 КПК України, містить інформацію та відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема обставин вимагання та одержання неправомірної вигоди, кола осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, та які можуть бути зчитані із цих носії протягом деякого проміжку часу.
Саме арешт майна надасть можливість дослідити цей мобільний термінал засобів зв`язку на наявність у ньому, у тому числі, видаленої інформації, яка може стосуватися обставин, що з`ясовуються у кримінальному провадженні, а отже забезпечить виконання завдань досудового розслідування.
Враховуючи: 1) обставини вилучення мобільного терміналу систем зв`язку; 2) той факт, що отримання повної інформації з таких носіїв здійснюється, шляхом зчитування, для чого необхідне залучення спеціаліста та застосовування відповідної техніки; 3) що в залежності від наявної у цих носіях інформації вони можуть у наступному бути використані для проведення експертного дослідження, то в такому разі вилучення означеного майна органом досудового розслідування, відповідає вимогам абз. 3 ч. 2 ст. 168 КПК України, яка дозволяє вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, у тому числі, у зв`язку із необхідністю подолання логічної системи захисту та проведення відповідного дослідження.
Отже, клопотання детектива в частині арешту планшета «iPad», серійний номер DLXVF4FSHP35є обґрунтованим.
Щодо арешту грошових коштів
Однією із підстав для арешту грошових коштів детектив зазначає про необхідність забезпечення їх конфіскації як виду покарання, яка передбачена санкцією ч. 4 ст. 368 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України метою проведення обшуку є виявлення та фіксація відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб (ч. 1 ст. 234 КПК України).
Згідно з ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право, серед іншого, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Підстави тимчасового вилучення майна визначені ст. 167 КПК України і полягають у тому, що майно, яке вилучається слідчим, прокурором повинно мати певний зв`язок з розслідуваним кримінальним правопорушенням.
Так, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено (ч. 2 ст. 167 КПК України).
Із цього виходить, що обшук не може проводитися для відшукання майна з метою його арешту для забезпечення конфіскації як виду покарання, оскільки це суперечить вимогам ст. ст. 167, 234, 236 КПК України.
Для забезпечення можливої конфіскації як виду покарання, арешт може накладатися тільки на майно підозрюваного, яке виявлене або розшукане за результатами проведення органом досудового розслідування заходів, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України. Проведення обшуку у підозрюваного з метою виявлення та арешту майна є неприпустимим.
З огляду на викладене, у слідчого судді відсутні підстави для арешту грошових коштів для забезпечення їх можливої конфіскації як виду покарання, передбаченого ч. 4 ст. 368 КПК України.
Не доведено детективом наявність підстав для накладення арешту на грошові кошти з підстав, визначених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Так згідно з доводами детектива та відповідно до змісту постанови детектива Національного антикорупційного бюро України від 02.07.2020 про визнання речовим доказом, у органу досудового розслідування є підстави вважати, що залишок неправомірної вигоди у сумі 110000 грн., місцезнаходження якої, на теперішній час, не встановлено перетворено ОСОБА_6 на інші грошові кошти, зокрема ті, що були вилучені у ОСОБА_6 під час обшуку будинку за місцем його проживання. За таких умов вважає, що ці грошові кошти мають доказове значення, оскільки нададуть можливість, зокрема, встановити місцезнаходження залишку неправомірної вигоди.
Проте таке обґрунтування, на думку слідчого судді, є абстрактним і не може бути само по собі підставою для висновку щодо відповідності цього майна ознакам речового доказу. Крім того, детектив не визначився яким конкретно ознакам речового доказу відповідають ці грошові кошти та яку інформацію містять ці кошти для доведення обставин, що визначені ст. 91 КПК України. Детектив у судовому засіданні не обґрунтував та не довів наявність будь-яких слідів злочину на цих купюрах, такі сліди зафіксовані не були.
Крім цього, сума цих коштів є значно більшою, ніж залишок неправомірної вигоди місцезнаходження якої не встановлено. За таких умов, враховуючи недоведення детективом, що вони відповідають ознакам речового доказу, арешт цих коштів буде неправомірним втручанням у права та інтереси осіб, яких стосується це клопотання.
Оскільки у клопотанні та долучених до нього матеріалах, не наведено достатніх і належних доказів на підтвердження обставин, на які послався у клопотанні детектив, порушуючи питання про накладення арешту на грошові кошти, вилучені у будинку за місцем проживання ОСОБА_6, то у такому разі у слідчого судді відсутні підстави для їх арешту з метою збереження як речового доказу.
Вирішуючи питання про наявність підстав для арешту грошових коштів з метою забезпечення спеціальної конфіскації слідчий суддя виходить із такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само за вчинення інших злочинів, перелік яких наведено у ч. 1 ст. 96-1 КК України.
У кримінальному провадженні № 42020000000000860 від 14.05.2020 здійснюється досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
Санкція ч. 4 ст. 368 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
Отже вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України передбачає застосування такого заходу кримінально-правового характеру як спеціальна конфіскація.
Детектив зазначає, що ці грошові кошти підлягатимуть спеціальній конфіскації за ознаками, передбаченими п. 1 та п. 3 ч. 1 ч. 2 ст. 96-2 КК України, а саме:
- результат перетворення коштів, одержаних злочинних шляхом;
- предмет злочину.
Але ці обставини детективом не доведені. У судовому засіданні детектив жодного обґрунтування арешту грошових коштів з цієї підстави не навів та доказів на підтвердження цих доводів не надав.
Так, одного лише факту відсутності інформації щодо місцезнаходження частини неправомірної вигоди недостатньо для висновку про те, що грошові кошти, вилучені за місцем проживання ОСОБА_6 є коштами, що були отримані у результаті перетворення грошових коштів набутих злочинним шляхом.
Крім цього, як зазначалося вище сума цих коштів є значно більшою, ніж залишок неправомірної вигоди, місцезнаходження якої не встановлено.
У цьому кримінальному провадженні кошти, вилучені за місцем проживання ОСОБА_6, предметом злочину не являються, а тому доводи детектива про можливість застосування до них спеціальної конфіскації з підстави, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 96-2 КК України є необґрунтованими.
Таким чином, слідчий суддя не вбачає підстав для арешту грошових коштів з метою забезпечення їх спеціальної конфіскації.
Враховуючи викладене, відсутні підстави для арешту грошових коштів, вилучених під час обшуку у будинку за місцем проживання ОСОБА_6 за кожною із підстав, зазначених детективом.
Оцінюючи питання доцільності, розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного слідчий суддя виходить із такого.
Оскільки ОСОБА_6, в силу свого процесуального статусу ймовірно зацікавлений у приховуванні чи знищенні доказів, які свідчать про його можливу причетність до вчинення злочину, беручи до уваги характер та обставини вчинення злочину, є достатні підстави вважати, що в разі незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, наявний ризик переховування, пошкодження або знищення цього майна, що унеможливить отримання органом досудового розслідування інформації, яка має значення для цього досудового розслідування. В такому разі передача вилученого майна володільцю майна не забезпечить його належної схоронності від таких випадків як крадіжка, пошкодження, знищення, інших негативних обставин.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що вимоги клопотання детектива про арешт майна, а саме - планшету, з метою збереження його як речового доказу є обґрунтованим.
Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчої судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява №33202/96, параграф 107). При цьому будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).
Втручання у право власності ОСОБА_6 пов`язано із здійснення кримінального провадження щодо особливо тяжкого злочину та необхідністю збереження речового доказу. За таких умов таке обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами суспільного інтересу у вигляд досягнення завдань кримінального провадження та вимогами захисту права власності окремої особи, так як досягнення мети збереження речового доказу не є можливими у інший спосіб, окрім як застосуванням такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
З огляду на характер кримінального правопорушення, предмет ймовірного злочину, підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини, клопотання детектива Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42020000000000860 від 14.05.2020 належить задовольнити частково.
Керуючись ст. ст. 98, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя
УХВАЛИВ:
Клопотання детектива Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 про арешт майна задовольнити частково.
Накласти арешт на речі, що були вилучені 25.06.2020-26.06.2020 під час обшуку у будинку на земельній ділянці з кадастровим номером 3510100000:11:080:0060 загальною площею 373,9 кв. м., який належить на праві приватної власності ОСОБА_15, та перебуває у володінні ОСОБА_6, а саме:
- планшет «iPad», серійний номер НОМЕР_1 .
В іншій частині клопотання відмовити.
Ухвала про накладення арешту виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Оскарження ухвали про накладення арешту не зупиняє її виконання.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя ОСОБА_1