Document No. 90355380

Справа № 991/4110/20

1-кп/991/44/20

У Х В А Л А

09 липня 2020 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючий - Маслов В.В.,

судді - Строгий І.Л., Федорак Л.М.,

учасники кримінального провадження:

секретар судового засідання - Луганський О.Ю.,

прокурор - Макар О.І.,

обвинувачені - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисники - Мельник Д.М., Матяш Т.В., Ушканенко Е.О.,

здійснюючи відкритий судовий розгляд кримінального провадження № 22019270000000053 стосовно обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Ніжин, Чернігівської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369, ч. 4 ст.27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 369 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Під час судового розгляду вказаного кримінального провадження прокурор Макар О.І. подав до суду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту та обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, стосовно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

За змістом клопотання щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , прокурор просив суд продовжити останньому строк запобіжного заходу у виді домашнього арешту із забороною залишати житло в нічний час з 22 год 00 хв до 6 год 00 хв на два місяці.

Також, просив суд продовжити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_1 , передбачених ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати до прокурора або суду за кожним їх викликом та вимогою; 2) утримуватися від спілкування із обвинуваченим ОСОБА_2 , свідками ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а також службовими особами Київської міської державної адміністрації, Міністерства культури України, Українського державного інституту культурної спадщини, засновниками, представниками та керівниками ТОВ «Фірма «Катран-К»; 3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 4) носити електронний засіб контролю.

Окрім того, у клопотанні щодо обвинуваченого ОСОБА_2 , прокурор просив суд продовжити останньому строк запобіжного заходу у виді домашнього арешту із забороною залишати житло в нічний час з 22 год 00 хв до 6 год 00 хв на два місяці.

Також, просив продовжити строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_2 , передбачених ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати до прокурора або суду за кожним їх викликом та вимогою; 2) не відлучатися із м. Києва та Київської області без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування із обвинуваченим ОСОБА_1 , свідками ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а також службовими особами Київської міської державної адміністрації, Міністерства культури України, Українського державного інституту культурної спадщини, засновниками, представниками та керівниками ТОВ «Фірма «Катран-К»; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Обґрунтовуючи необхідність продовження щодо обвинувачених саме такого виду запобіжного заходу як домашні арешт, прокурор посилався на наявність обґрунтованого обвинувачення щодо вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. З ст. 369, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 369 КК України, за обставин, визначених в обвинувальному акті, а також на наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачені можуть здійснити дії, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

На переконання прокурора, на час розгляду клопотання вказані ризики не зменшилися та продовжують існувати, з огляду на наступні обставини.

Існування ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від суду прокурор обґрунтовує тяжкістю злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 ; наявністю стійких зв`язків із працівниками правоохоронних органів, службовими особами органів державної влади, які можуть бути використані останнім для переховування від органів досудового розслідування та суду; наявністю тісних соціальних зв`язків на тимчасово окупованій території України; схильністю до ігнорування приписів кримінального процесуального законодавства.

Обґрунтовуючи існування ризику незаконного впливу обвинуваченим ОСОБА_1 на свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, прокурор посилається на тривалість вчинення останнім злочинних дій, спрямованих на шахрайство в особливо великому розмірі та підбурювання до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають особливо відповідальне становище. Можливість впливу на іншого обвинуваченого у кримінальному провадженні, прокурор пов`язує як із соціальним статусом ОСОБА_1 , так і з наявністю між ним та обвинуваченим ОСОБА_2 родинних зв`язків, що свідчить про можливість останніх з метою уникнення кримінальної відповідальності узгоджувати спільні дії, що мало місце на всіх етапах досудового розслідування. Можливість впливу на інших осіб у кримінальному провадженні - свідків, спеціалістів, експертів, понятих, прокурор пов`язує із наявністю у ОСОБА_1 стійких зав`язків серед службових осіб органів державної влади, які він в силу наявності впливу на цих осіб, зможе використати для незаконного впливу як на свідків, так і понятих та інших осіб у цьому кримінальному провадженні. Також, відповідний ризик прокурор обґрунтовує наявністю у ОСОБА_1 , вогнепальної зброї, носіння якої останній допускає і у громадських місцях, та встановленням факту висловлення ОСОБА_1 , наміру здійснення вбивства одного із свідків у кримінальному провадженні.

Ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_2 від суду, прокурор обґрунтовує тяжкістю інкримінованих йому злочинів; можливістю використання зв`язків ОСОБА_1 із працівниками правоохоронних органів, службових осіб органів державної влади, для переховування від органів досудового розслідування та суду; наявністю тісних соціальних зв`язків із широким колом осіб, які проживають за кордоном або на тимчасово окупованій території України; багаторазовими виїздами протягом 2014-2017 років за межі України, зокрема, до Республіки Австрія, Республіки Польща, Республіки Білорусь, Російської Федерації, що може свідчити про наявність у нього стійких зв`язків у цих державах та використання їх з метою переховування від органів досудового розслідування.

Ризик незаконного впливу на потерпілих, свідків, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста, прокурор обґрунтовує тривалістю вчинення ОСОБА_2 злочинних дій. Можливість впливу на іншого обвинуваченого у кримінальному провадженні, прокурор пов`язує із наявністю між обвинуваченим та ОСОБА_1 родинних зв`язків, що свідчить про те, що останні з метою уникнення кримінальної відповідальності зможуть узгодити спільні дії, що мало місце на всіх етапах вчинення кримінального правопорушення. Прокурор також вказує на наявність у ОСОБА_2 зв`язків у судових та правоохоронних органах, що може бути використано для штучного створення доказів та незаконного притягнення до відповідальності ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , з метою тиску на них та примушування до зміни показань, а також для впливу на понятих, які брали участь у першочергових слідчих діях та свідків у кримінальному провадженні.

В обґрунтування вказаних клопотань прокурор також зазначає, що інші запобіжні заходи, ніж домашній арешт, неможливо застосувати, зважаючи на те, що клопотань про особисту поруку не надходило, як і клопотань обвинуваченого щодо обрання відносно нього запобіжного заходу у виді застави із підтвердженням можливості її сплати, а особисте зобов`язання не забезпечить запобігання існуючим ризикам.

Заперечуючи проти клопотань прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту, захисники просили суд обрати обвинуваченим запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, посилались на наступні обставини.

Захисник Матяш Т.В., посилалась на те, що ризики, на підставі яких було застосовано запобіжний захід є необґрунтованими. Спростовуючи наявність існування ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_2 від суду, захисник вказувала про неможливість виїзду обвинуваченим до Російської Федерації, пояснюючи це складними бюрократичними процедурами, що передбачені законодавством цієї держави. Також захисник зазначила, що положення національного законодавства та передбачена ним міжвідомча інформаційно-телекомунікаційна система «Аркан», на даний час, унеможливлюють перетин кордону особами, яким обраний запобіжний захід. Крім того, захисник посилалась на те, що обвинувачений ОСОБА_2 не допускав порушень умов обраного щодо нього запобіжного заходу та за викликами з`являвся до суду вчасно. Щодо доводів сторони обвинувачення про наявність ризику незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_2 на інших учасників провадження, захисник вказувала, що цей ризик недоведений, оскільки у провадженні відсутні потерпілі, а основні свідки, є «агентами СБУ та НАБУ», на яких неможливо впливати.

Окремо, захисник вказувала на не доведення стороною обвинувачення наявності законної мети та підстав для застосування запобіжного заходу. При цьому зазначила, що обвинувачений ОСОБА_2 є інвалідом, постійно потребує медичного нагляду та лікування, а наявність запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ставить під загрозу його здоров`я та життя. З урахуванням проміжків часу між судовими засіданнями обвинувачений не зможе вчасно звертатися до лікувального закладу та отримувати медичну допомогу.

Також, захисник посилалась на позитивні характеристики обвинуваченого, наведені, зокрема, у досудовій доповіді.

Захисники Мельник Д.М. та Ушканенко Е.О., зазначили, що стороною обвинувачення не надано жодних доказів на підтвердження того, що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватися від суду. Паспорт громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 здав на зберігання слідчому. Він є у санкційних списках Російської Федерації, а тому виїзд в Росію або «ДНР» для нього не можливий. Захисники також вказували, що ризик незаконного впливу ОСОБА_1 на інших учасників провадження недоведений, а зазначені прокурором у клопотанні обставини з цього приводу є надуманими. Зокрема, наявність у телефонному довіднику обвинуваченого контактів певних посадових осіб не може вважатись підставою для висновків, що обвинувачений має вплив на цих осіб. Крім того, захисники посилались на те, що обвинувачений ОСОБА_1 не порушував умов застосованого щодо нього заходу забезпечення кримінального провадження.

Обвинувачені підтримали позицію своїх захисників.

Заслухавши доводи сторін та дослідивши надані документи, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Ухвалою суду від 26.05.2020 обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було продовжено до 25.07.2020 включно, строк тримання під домашнім арештом із забороною залишати житло в нічний час з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин. Продовжено строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Під час судового розгляду кримінального провадження вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України, якою, зокрема, врегульовано порядок застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на стадії досудового розслідування (ч. 2 ст. 331 КПК України).

За змістом ч. 1, 2, 6 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора, в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України (порядок продовження строку тримання під вартою). При цьому, законодавцем не вказаний максимальний строк домашнього арешту під час судового розгляду, а тому цей строк може продовжуватись до закінчення провадження.

Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 199 КПК). Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що (1) обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою , (2) обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою (ч. 3, 5 ст. 199 КПК).

Розглядаючи клопотання прокурора щодо застосованого до обвинувачених запобіжного заходу, суд мав перевірити чи продовжують існувати ризики, які були заявлені прокурором, їх обґрунтованість та чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

При цьому суд враховував наступне.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема: (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; (2) незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні (пункти 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Сторона обвинувачення у клопотанні посилалась на наявність двох ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховування обвинувачених від суду і ризик незаконного впливу обвинувачених на свідків та інших осіб у кримінальному провадженні.

Колегія суддів погоджується з доводами, наведеними у клопотаннях прокурора про продовження існування ризику переховування від суду.

Вказаний ризик суд оцінює з огляду на обставини кримінального провадження та обставини, що стосуються безпосередньо обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Ризик переховування обумовлюється можливістю притягнення обвинувачених до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для обвинувачених наслідками і суворістю передбаченого покарання, оскільки злочини, у яких обвинувачуються ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є, зокрема, корупційними, передбачають покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна.

Окрім того, звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом, за вчинення корупційного злочину КК не передбачено (ст. 69, 75 КК).

Також, вищезазначений ризик переховування від суду оцінюється судом з урахуванням обставин, пов`язаних з даними щодо обвинувачених. Зокрема, суд бере до уваги, що 06.08.2019 ОСОБА_1 у бесіді зі ОСОБА_4 розповідав йому як надавав рекомендації народному депутату України припинити ходити на допити за викликами слідчих, користуючись депутатським імунітетом, також розповідав про те як він особисто приблизно півроку ухилявся від викликів слідчих по двом кримінальним справам, у тому числі відмовляючи на їх виклики в грубій нецензурній формі.

Зміст відповідної розмови від 06.08.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 дає підстави суду для висновків, що ОСОБА_1 , може проявляти схильність до ігнорування приписів кримінального процесуального законодавства, що свідчить про високий ризик ухилення від суду.

Суд погоджується також з доводами сторони обвинувачення, що наявність у обвинуваченого ОСОБА_1 тісних соціальних зв`язків із працівниками правоохоронних органів, службовими особами органів державної влади вказує на можливість переховування від суду як самого ОСОБА_1 так і сприяння останнім у переховуванні обвинуваченому ОСОБА_2 .

У клопотанні прокурора вказаний ризик також обґрунтовується можливістю вибуття ОСОБА_1 на територію Російської Федерації чи тимчасово окуповану територію України, оскільки зі слів ОСОБА_1 , він отримав пропозицію посади міністра на цій території. ОСОБА_2 за змістом клопотання прокурора теж за час проживання на території Донецької області встановив стійкі соціальні зв`язки із широким колом осіб, у тому числі й тих, які зараз проживають за кордоном або на тимчасово окупованій території України, що створює можливість подальшого виїзду ОСОБА_2 за межі території України або переїзду на тимчасово окуповану територію України з метою подальшого переховування від органів досудового слідства та суду. Протягом 2014-2017 років ОСОБА_2 неодноразово перетинав державний кордон, виїжджаючи зокрема до: Республіки Австрія, Республіки Польща, Республіки Білорусь, Російської Федерації і може мати стійкі зв`язки з особами, які постійно або тимчасово проживають у вказаних державах, а так само використати ці зв`язки з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від суду. Крім того, близька особа для обох обвинувачених - ОСОБА_7 є власником квартири у м. Донецьк.

Заперечення захисту щодо цього полягають у тому, що обвинувачений ОСОБА_1 включений до санкційного списку Російської Федерації, тому виїзд для нього на територію Російської Федерації чи тимчасово окупованої території України неможливий. Крім того, сторона захисту посилалась на положення законодавства Російської Федерації та національного законодавства, що унеможливлюють офіційне перебування обвинувачених на території вказаної держави чи тимчасово окупованій території України.

Вказані аргументи захисту суд відхиляє, оскільки за своїм змістом введені обмеження не передбачають заборони перетину кордону з Російською Федерацією, а пов`язані із застосуванням спеціальних економічних заходів. Крім того, ризик ухилення від суду шляхом втечі на територію іншої держави чи на тимчасово окуповану територію України полягає не лише у можливості офіційного перетину кордону чи лінії розмежування, а і можливістю здійснення відповідних дій поза межами офіційних пунктів пропуску.

Таким чином, фактичні дані кримінального провадження та особисті обставини щодо обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в сукупності дають підстави суду дійти висновку про наявність ризику переховування від суду.

Також, суд погоджується з доводами прокурора щодо наявного ризику незаконного впливу обвинувачених на свідків, один на одного, експертів, спеціалістів, понятих.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, суд враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Суд погоджується також із посиланням прокурора на те, що ризик можливого впливу обвинувачених один на одного у кримінальному провадженні та можливість узгодження між ними показань підтверджується як спільною зацікавленістю у цьому, так і наявністю родинних зв`язків між ними. Зокрема, дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_8 , згідно з відомостями з Державного реєстру актів цивільного стану є рідною сестрою ОСОБА_2 .

Окрім того, суд бере до уваги посилання прокурора на висловлювання обвинуваченого ОСОБА_1 , що можуть свідчити про намір вбити свідка та заявника у цьому провадженні - ОСОБА_4 . Вказану обставину суд оцінює як досить вірогідну загрозу впливу на свідків та іншого обвинуваченого.

Окрім того, з протоколу огляду речей і документів від 15.08.2019, а саме блокноту ОСОБА_1 , вилученого під час обшуку, вбачається наявність зв`язків та контактів ОСОБА_1 із працівниками судових та правоохоронних органів, що також вказує на можливість здійснювати тиск на свідків.

Зазначені вище соціальні зв`язки обвинувачених, а також зміст розмов ОСОБА_1 , на переконання суду, доводять існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Дослідивши інші обставини з метою оцінки наявних ризиків, суд бере до уваги наступне.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Донецьк, зареєстроване місце проживання у місті Донецьк, проживає у місті Київ. Одружений, має трьох дітей.

З 2017 року по серпень 2019 року ОСОБА_1 обіймав посаду заступника міністра, раніше радника міністра, був народним депутатом України шостого скликання Верховної Ради України, заступником голови Донецької обласної державної адміністрації, помічником-консультантом народного депутата України, заступником голови Кіровської районної ради міста Макіївки, секретарем Макіївського міського комітету Соціалістичної партії України. Також ОСОБА_1 має відзнаки та нагороди.

Обвинувачений ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , у м. Ніжин Чернігівської області, проживає у м. Київ, є особою з інвалідністю II групи та пенсіонером; має ряд захворювань, проживає однією родиною з ОСОБА_9 , до кримінальної відповідальності не притягувався.

Хоча зазначені характеристики не містять негативних даних щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , проте вони, з огляду на вищенаведені обставини, не є настільки переконливими та вагомими, щоб знизити встановлені судом ризики до маловірогідності чи до їх виключення на цьому етапі судового провадження.

Оцінюючи можливість застосування щодо обвинувачених більш м`яких запобіжних заходів (такими є: особисте зобов`язання; особиста порука; застава), які зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, суд бере до уваги наведені вище характеристики кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , та вагомість встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

При цьому суд погоджується з доводами прокурора про те, що на даному етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді домашнього арешту є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і зможе запобігти цим ризикам.

Обвинувачені та їх захисники не навели переконливих доводів, що запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло в нічний час з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин позбавлений законної мети чи законних підстав для його застосування.

Так само, стороною захисту не було наведено обґрунтованих доводів, які б вказували на те, що застосування до обвинувачених найбільш м`якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, зможе запобігти наявним ризикам.

Водночас, суд вважає, що заборона залишати житло разом із встановленням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, забезпечить належну процесуальну поведінку обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і сприятиме запобіганню ризикам переховування від суду, незаконного впливу на свідків, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста, понятих.

Посилання захисника Матяш Т.В. на необхідність врахування незадовільного стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю, має ряд документально підтверджених захворювань, які потребують частого відвідування медичних закладів, що є ускладненим із застосованим щодо нього запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту, були раніше враховані судом, у зв`язку із чим судом прийнято рішення про зміну щодо обвинуваченого ОСОБА_2 заборони залишати житло цілодобово на заборону залишати житло в нічний час з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин.

При цьому, надана захисником Матяш Т.В. виписка із медичної карти обвинуваченого ОСОБА_2 додатково вказує на те, що запобіжний захід, застосований до нього, не є перешкодою для проходження останнім лікування навіть в умовах стаціонару.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченим строк домашнього арешту на два місяці, тобто до 07.09.2020.

Також, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченим до 07.09.2020 строк дії обов`язків, зазначених у клопотанні прокурора, за виключенням обов`язку, який на даний час не застосований до обвинувачених, а саме: прибувати до прокурора за кожним його викликом чи вимогою.

З огляду на стадію кримінального провадження, покладення відповідного обов`язку на переконання суду є не доцільним, та переконливих доводів, які б вказували на зворотнє, прокурором не наведено.

Ураховуючи вищезазначене, керуючись положеннями ст. 177, 194, 199, 372 КПК України, п. 20-2 Перехідних положень КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту ОСОБА_1 задовольнити частково.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на шістдесят днів, тобто до 07.09.2020 включно, строк тримання під домашнім арештом із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , в нічний час з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин.

Продовжити до 07.09.2020 включно, строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме:

1) прибувати до суду за кожним його викликом;

2) утримуватися від спілкування із обвинуваченим ОСОБА_2 , свідками ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а також службовими особами Київської міської державної адміністрації, Міністерства культури України, Українського державного інституту культурної спадщини, засновниками, представниками та керівниками ТОВ «Фірма «Катран-К»;

3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

4) носити електронний засіб контролю.

У задоволенні іншої частини клопотання прокурора відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту ОСОБА_2 задовольнити частково.

Продовжити ОСОБА_2 на шістдесят днів, тобто до 07.09.2020 включно, строк тримання під домашнім арештом із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_3 , в нічний час з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин.

Продовжити до 07.09.2020 включно строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме:

1) прибувати до суду за кожним його викликом;

2) не відлучатися із м. Києва та Київської області без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування із обвинуваченим ОСОБА_1 , свідками ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а також службовими особами Київської міської державної адміністрації, Міністерства культури України, Українського державного інституту культурної спадщини, засновниками, представниками та керівниками ТОВ «Фірма «Катран-К»;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У задоволенні іншої частини клопотання прокурора відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Судді

В.В. Маслов І.Л. Строгий Л.М. Федорак