- Presiding judge (HACC AC) : Bodnar S.B.
- Judge (HACC AC) : Panaid I.V., Pankulych V.I.
- Secretary : Dubyna T.Yu.
Справа № 991/4083/20
Провадження №11-сс/991/525/20
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
Головуючого судді Боднара С.Б.
Суддів Панаіда І.В., Панкулича В.І.
за участю:
секретаря судового засідання Дубини Т.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Кецко Володимира Ярославовича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 червня 2020 року, якою задоволено клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту підозрюваного ОСОБА_1 та строку дії покладених на нього обов`язків, в межах кримінального провадження № 52019000000001072, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.12.2019
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 червня 2020 року задоволено клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту підозрюваного та строку дії покладених на нього обов`язків. Продовжено на два місяці, тобто до 01 серпня 2020 року включно, строк дії запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосованого згідно з ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06.05.2020, заборонивши йому залишати місце проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням випадків отримання медичної допомоги. Продовжено на два місяці, тобто до 01 серпня 2020 року включно, строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених на підозрюваного ОСОБА_1 , а саме:
- прибувати до детектива, прокурора та суду за кожною вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- не відлучатися із Турківського району Львівської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ; ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ; ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_12 ; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_13 ; ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_14 ; ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_15 ;
- носити електронний засіб контролю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, 19 червня 2020 року підозрюваний ОСОБА_1 звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить:
-прийняти до розгляду дану апеляційну скаргу та відкрити апеляційне провадження;
-здійснити дистанційне судове провадження між Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду і Сихівським районним судом м. Львова за його участю та участю його захисника - адвоката Кецка В.Я. Забезпечення проведення дистанційного судового засідання між Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду і Сихівським районним судом м. Львова за його участю та участю його захисника - адвоката Кецка В.Я. покласти на адміністрацію Сихівського районного суду м. Львова;
-ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В. (справа № 991/4083/20) від 01.06.2020 року скасувати та винести судове рішення про відмову у задоволенні клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Шкрума Віталія Михайловича про продовження строку тримання під домашнім арештом та строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ухвалою суду, у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу.
23 червня 2020 року аналогічна апеляційна скарга надійшла від захисника - адвоката Кецко В.Я., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 .
Апеляційні скарги обґрунтовуються тим, що ухвала слідчого судді є необгрунтованою, невмотивованою та незаконною виходячи з наступних обставин:
-відсутність ризику переховування від органів досудового розслідування або суду, оскільки підозрюваний ОСОБА_1 не має закордонного паспорту та не ухилявся від прибуття до суду, вчасно з`являвся на виклики до суду;
-відсутність ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні, так як свідки неодноразово допитувалися органом досудового розслідування та отримали всі необхідні показання. З 21.11.2019 підозрюваний ОСОБА_1 відсторонений від здійснення правосуддя та не має адміністративного впливу на працівників Турківського відділення поліції Самбірського ВП ГУНП в Львівській області;
-відсутність ризиків перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином.
22 липня 2020 року на електронну адресу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання підозрюваного ОСОБА_1 , в якому він вказує, що йому відомо про розгляд його апеляційної скарги 22 липня 2020 року о 11.00 та просить: 1) провести судовий розгляд його апеляційної скарги без його участі та участі його представника - адвоката Кецка В.Я.; 2) задовольнити його апеляційну скаргу на ухвалу Вищого антикорупційного суду (справа №991/4083 /20) від 01.06.2020 року.
Учасники справи будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з`явились, у зв`язку з чим, колегією суддів прийнято рішення розглянути апеляційні скарги у їх відсутність.
Колегія суддів не розглядає питання поновлення адвокату Кецку В.Я. строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01.06.2020 року, оскільки Кецко В.Я. діє в інтересах та від імені підозрюваного ОСОБА_1 , а питання поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 01.06.2020 року підозрюваному ОСОБА_1 вже вирішене судом.
В апеляційних скаргах підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Кецко В.Я. просять про здійснення дистанційного судового провадження між Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду і Сихівським районним судом м. Львова за його участю та участю його захисника - адвоката Кецка В.Я.
Відповідно до ч. 1 ст. 336 КПК України, судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі:
1) неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров`я або з інших поважних причин;
2) необхідності забезпечення безпеки осіб;
3) проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого;
4) необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження;
5) наявності інших підстав, визначених судом достатніми.
В апеляційних скаргах не наведено жодних вагомих об`єктивних підстав, які б підтверджували неможливість прибуття підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Кецко В.Я. в судове засідання, поважність таких причин та їх достатність. Особами, які подали апеляційні скарги, не надано доказів наявності обставин передбачених ч. 1 ст. 336 КПК України, а судом не встановлено достатніх підстав для здійснення судового провадження в режимі відеоконференції.
У зв`язку з наведеним, колегія суддів прийняла рішення відмовити підозрюваному ОСОБА_1 та його захиснику - адвокату Кецку В.Я. в задоволенні їх клопотання про здійснення дистанційного судового провадження між Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду і Сихівським районним судом м. Львова за їх участю.
Дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_1 та адвоката Кецко В.Я., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 , не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів провадження, Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000001072 від 02.12.2019 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
В межах даного кримінального провадження 02 березня 2020 року ОСОБА_1 було вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (Т.2 а.с. 10-17).
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 травня 2020 року частково задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України Догойди Романа Петровича про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту (Т.1 а.с. 26-36).
21 травня 2020 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Шкрума В.М. про продовження строку тримання під домашнім арештом підозрюваного ОСОБА_1 та строку дії покладених на нього обов`язків у кримінальному провадженні № 52019000000001072 від 02.12.2019 (Т. 1 а.с. 1-18).
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01.06.2020 задоволено клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_1 у виді домашнього арешту та строку дії покладених на нього обов`язків. Продовжено на два місяці, тобто до 01 серпня 2020 року включно, строк дії запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту. Покладено обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України. Згідно ухвали, слідчий суддя дійшов висновку про те, що наявність обґрунтованої підозри у сукупності з ризиками кримінального провадження, які продовжують існувати до цього часу, дає слідчому судді процесуальну можливість продовжити строк тримання підозрюваного ОСОБА_1 під домашнім арештом з покладенням відповідних обов`язків (Т. 3 а.с. 74-77).
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді.
Відповідно до ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ст. 181 КПК України встановлено, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
Частиною 3 ст.199 КПК України визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно зі ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
На думку колегії суддів, слідчий суддя при постановленні оскаржуваної ухвали, дослідивши матеріали провадження, дійшов мотивованого висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_1 вищезазначеного кримінального правопорушення не вирішуючи при цьому питання про доведеність його вини.
В аспекті ст. 177 КПК України, "обґрунтована підозра" включає в себе наявність процесуального документу - повідомлення про підозру та наявність достатніх доказів для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.
Згідно ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру підлягає обов`язковому здійсненню, зокрема у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Матеріали, додані до клопотання про продовження строку тримання під домашнім арештом та строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ухвалою суду у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу, свідчать про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, що може бути підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, зокрема:
- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 29.11.2019, в якому зазначені відомості про вчинення кримінального правопорушення, відповідно до усної заяви ОСОБА_2 ;
- протокол огляду від 11.12.2019, яким зафіксовані результати пошуку в мережі Інтернет інформації про призначення ОСОБА_1 суддею Турківського районного суду Львівської області та інформації про справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 ;
- протоколи допиту свідка ОСОБА_3 від 02.12.2019, 05.12.2019, 25.12.2019, 03.01.2020, 14.01.2020, 30.01.2020, в яких він неодноразово показав, що суддя ОСОБА_1. висловлював прохання надати йому неправомірну вигоду за не притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та надав відомості про обставини, в яких це мало місце;
- протокол допиту свідка ОСОБА_2 від 02.12.2019, в якому він показав, що суддя ОСОБА_1 висловлював прохання надати йому неправомірну вигоду;
- протокол огляду та вручення грошових коштів від 03.01.2020 з додатками, за яким ОСОБА_3 вручені оглянуті грошові кошти у сумі 500 доларів США для подальшої передачі як предмета неправомірної вигоди;
- протокол обшуку від 24.01.2020 з додатком, згідно з яким в приміщенні Турківського районного суду Львівської області вилучений предмет неправомірної вигоди;
- протокол огляду від 25.01.2020 вилучених під час обшуку речей і документів, серед яких матеріали справи про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_2 , яке було передане на розгляд судді ОСОБА_1.;
- протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 30.01.2020, в якому він показав, що ОСОБА_1 декілька разів брав у нього мобільний телефон і телефонував невідомим особам, а також про обставини спільної подорожі ОСОБА_1 з ОСОБА_3 в автомобілі співробітника;
- протокол допиту свідка ОСОБА_5 від 30.01.2020, в якому вона показала, що ОСОБА_1 часто просив у неї її мобільний телефон для здійснення дзвінків невідомим особам;
- протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 25.02.2020, в якому він показав, що ОСОБА_1 в грудні 2019 і січні 2020 року інколи брав у нього мобільний телефон для здійснення дзвінків, серед яких номер ОСОБА_3 ;
- протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 02.03.2020, в якому вона показала про обставини підготовки нею проекту постанови в адміністративній справі про притягнення до відповідальності ОСОБА_2 ;
- протокол огляду від 20.02.2020 відеореєстратора, вилученого з приміщення Турківського районного суду Львівської області, на якому виявлені відеозаписи зустрічей ОСОБА_1 з ОСОБА_3 ;
- протоколи від 27.12.2019, 28.12.2019, 29.12.2019 та від 13.01.2020 за результатами проведення негласних (слідчих) дій, а саме аудіо-відеоконтролю особи та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, на яких зафіксовані розмови між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 .
Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК).
Стандарт доказування "обґрунтована підозра" вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення ЄСПЛ "Фокс, Кембел і Хартлі проти Сполученого Королівства", "Лабіта проти Італії", "Мюррей проти Сполученого Королівства", "Ільгар Маммадов проти Азейбарджану", "Нечипорук і Йонкало проти України").
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування "обґрунтована підозра" не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
На думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про обґрунтованість підозри щодо вчинення підозрюваним ОСОБА_1 вищевказаного кримінального правопорушення, що підтверджується сукупністю зібраних доказів, а наявні в матеріалах провадження докази є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання "обґрунтована підозра".
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризику переховування від органів досудового розслідування або суду, колегія суддів встановила, що такі доводи є обґрунтованими, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, характер та ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , конкретні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Обґрунтовуючи клопотання прокурор послався на наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 368 КК України, а саме: підозрюється у проханні службовою особою, яка займає відповідальне становище, надати неправомірну вигоду для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданого їй службового становища та в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданого їй службового становища. Відповідно до ст. 12 КК України та примітки ст. 45 КК України, таке діяння є тяжким корупційним правопорушенням, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
Згідно із позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Колегія суддів погоджується, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі "Ілійков проти Болгарії", в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі "Летельє проти Франції" Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи сторони захисту про наявність міцних соціальних зв`язків, які в умовах притягнення до кримінальної відповідальності, могли б утримувати підозрюваного в місці свого проживання та від переховування від органу досудового розслідування. Посилання підозрюваного на необхідність утримувати батьків похилого віку, які часто хворіють та перебувають на його утриманні ґрунтуються виключно на поясненнях підозрюваного і не підтверджуються матеріалами справи.
Колегія суддів бере до уваги відсутність у підозрюваного документу для виїзду закордон, однак вважає, що переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду можливо як за межами території України, так і в межах держави.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про продовження існування ризику переховування від органів досудового розслідування або суду.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи сторони захисту щодо відсутності ризику впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з урахуванням того, що ОСОБА_1 вже не є головою суду, а свідки вже допитані. Враховуючи термін перебування на посаді судді, у тому числі голови суду, що є свідченням професійного авторитету ОСОБА_1 , з урахуванням вимог закону щодо безпосередності допиту свідків в суді під час розгляду кримінального провадження по суті, останній має реальну можливість здійснювати тиск та впливати на свідків, які як вже допитані, так і ще не допитані у даному кримінальному провадженні і є, у тому числі, працівниками суду, працівниками правоохоронних органів, з метою зміни даних ними свідчень.
Колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді щодо продовження існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).
Колегія суддів відхиляє доводи підозрюваного, про те, що він не міг з`явитися на виклик детектива на допит 06.03.2020 та 09.03.2020 у зв`язку перебуванням на амбулаторному лікуванні.
Згідно ст. 138 КПК України, поважними причинами неприбуття особи на виклик є:
1) затримання, тримання під вартою або відбування покарання;
2) обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення;
3) обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини);
4) відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо;
5) тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров`я у зв`язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад;
6) смерть близьких родичів, членів сім`ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю;
7) несвоєчасне одержання повістки про виклик;
8) інші обставини, які об`єктивно унеможливлюють з`явлення особи на виклик.
Таким чином, поважною причинами неприбуття на виклик є не сам факт перебування на лікарняному, а тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров`я у зв`язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад (п. 5 ч. 1 ст. 138 КПК України).
Решта доводів сторони захисту, щодо недоцільності продовження строку тримання підозрюваного ОСОБА_1 під домашнім арештом, колегія суддів відхиляє як такі, що не мають юридичного підґрунтя.
При судовому розгляді клопотання про продовження строку тримання під домашнім арештом підозрюваного, суд врахував вимоги п. п. 3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Суд враховує той факт, що вчинене кримінальне правопорушення має високий ступінь суспільної небезпеки, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Надані із клопотанням про продовження строку тримання під домашнім арештом матеріали доводять наявність правових підстав для продовження строку тримання під домашнім арештом підозрюваного ОСОБА_1 та продовження строку дії покладення на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси підозрюваного з метою забезпечення кримінального провадження.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що застосування до підозрюваного іншого більш м`якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання або особистої поруки, не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування, в тому числі щодо належного виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків.
Приймаючи до уваги продовження існування вищенаведених ризиків, які колегія суддів визнала обґрунтованими, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, який є тяжким та за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, виключається об`єктивна можливість застосування до підозрюваного іншого більш м`якого запобіжного заходу.
Істотних порушень вимог Кримінального процесуального кодексу України, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
У зв`язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак вважає постановлене нею рішення законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 131, 176, 177, 178, 181, 194, 199, 309, 336, 369, 405, 407, 422, 424 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 червня 2020 року, якою задоволено клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту підозрюваного ОСОБА_1 та строку дії покладених на нього обов`язків, в межах кримінального провадження № 52019000000001072, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.12.2019, залишити без змін, а апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Кецко Володимира Ярославовича, - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: С.Б. Боднар
Судді: І.В. Панаід
В.І. Панкулич