- Presiding judge (HACC): Shyroka K.Yu.
Справа № 991/5860/20
Провадження1-кс/991/6029/20
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2020 року м.Київ
Слідча суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання начальника шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження №52017000000000361 від 01.06.2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 357 Кримінального кодексу України (КК України),
ВСТАНОВИЛА
15 липня 2020 року до Вищого антикорупційного суду надійшло вищевказане клопотання.
Клопотання подане стосовно накладення арешту на корпоративні права ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» (ідентифікаційний код юридичної особи 23705915, далі ТОВ «ЗМО»).
Виклад обставин, зазначених у клопотанні
У клопотанні зазначається, що група осіб, наділених можливістю здійснювати вирішальний вплив на господарську діяльність ТОВ «ЗМО», розробила протиправну схему щодо заволодіння та легалізації грошових коштів з державного бюджету в особливо великому розмірі шляхом створення видимих правових підстав для звернення до Європейського суду з прав людини із заявою про нібито невиконання органами державної виконавчої служби України судового рішення від 21.04.2009 року та ухвали господарського суду м. Києва від 12.05.2009 року у справі № 41/207 в частині стягнення з ПАТ «Київенерго» на користь ТОВ «ЗМО» 24 627,097 тонн мазуту марки М-100 вартістю 54 179 613,40 грн. Згідно пункту 4 примітки до статті 364 КК України, це є тяжкими наслідками.
Прокурор зазначає, що ці особи достовірно знали про набуття ТОВ «ЗМО» на підставі рішення господарського суду м. Києві від 21.04.2009 року у справі № 41/207 права власності на 24 627,097 тонн мазуту марки М-100, внаслідок перерахування 09.07.2008 року на користь ТОВ «ТД «Ресурси» грошових коштів за договором поставки від 04.07.2008 року № 27/05м на загальну суму 38 172 000,65 грн., попередньо отриманих від ПАТ «Родовід Банк» 09.07.2008 року у вигляді кредиту внаслідок вчинення на початку 2013 року директором ТОВ «ЗМО» ОСОБА_4 злочинів, передбачених ч. 1 ст. 222, ч.1 ст. 366 КК України.
Прокурор стверджує, що всупереч принципу бюджетної економії, а також низки постанов Кабінету Міністрів України, якими визначалися питання мирного врегулювання спорів ЄСПЛ за заявами проти України шляхом укладення сторонами відповідних угод, а не односторонніх декларацій, ОСОБА_5 надіслав декларацію,якою визначив,що УрядУкраїни зобов`язуєтьсявиплатити боргТОВ «ЗМО»,який виникна підставіухвал Господарськогосуду містаКиєва від21.04.2009року та12.05.2009року без вчинення жодних дій щодо з`ясування обставин виникнення спору між ТОВ «ЗМО» та ПАТ «Київенерго», наявності встановлених судами фактів зарахування однорідних зустрічних вимог між ТОВ «ЗМО» та ПАТ «Київенерго» внаслідок зберігання мазуту марки М-100 вказаної кількості
За результатами розгляду та затвердження односторонньої декларації ЄСПЛ прийняв рішення по справі, і 22.02.2016 року та 24.02.2016 року Міністерство юстиції України через Державну казначейську службу України перерахувало на користь ТОВ «ЗМО» 54 179 613, 40 грн. Ці грошові кошти вже через декілька днів (до 01.03.2016року) булиповністю перераховані особами, наділеними можливістю здійснювати вирішальний вплив на господарську діяльність ТОВ «ЗМО» на користь іншої підконтрольної їм юридичної особи із ознаками фіктивності ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт», а надалі із рахунку останнього на користь ТОВ «Пасифік Сін» (ідентифікаційний код юридичної особи 24 млн. грн.) та ТОВ «Стандарт Оптторг» (ідентифікаційний код юридичної особи 30 млн. грн.).
Відповідно до висновку експерта від 10.12.2019 року № 157/7 сума завданої матеріальної шкоди (збитків) державі в особі Міністерства юстиції України, у зв`язку з виконанням рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2015 року №63403/13 документально підтверджується у розмірі 54179613,40 грн.
Обґрунтування клопотання
Прокурор зазначив, що у вказаному кримінальному провадженні було повідомлено про підозру ряду осіб, які мали вирішальний вплив на діяльність, представляли інтереси в підприємствах установах організаціях та вчиняли дії від імені ТОВ «ЗМО», за ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 191 КК України.
Прокурор вказує на те, що група осіб, що наділена можливістю здійснювати вирішальний вплив на ТОВ «ЗМО», неодноразово змінювала засновників та керівників згаданого товариства з метою прикриття злочинної діяльності, і не виключено, що вони можуть вчинити дії направлені на зміну засновників (кінцевих бенефіціарів) товариства, з метою знищення речей та предметів, які є знаряддями вчинення злочинів, містять сліди вчинених злочинів, мають значення доказів у кримінальному провадженні, у тому числі шляхом відчуження корпоративних прав ТОВ «ЗМО» і внесення недостовірних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в подальшому.
Також, в ході досудового розслідування, 05.03.2020 року ОСОБА_6 (директора та засновника ТОВ «ЗМО» відповідно до інформації з Єдиного реєстру юридичних осіб фізичних осіб підприємців та громадських формувань) допитали як свідка, який повідомив, що жодного відношення до згаданого товариства не має, не являється його учасником, не входить до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради, тощо.
Прокурор зазначив, що оскільки корпоративні права ТОВ «ЗМО» використовувались як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, та 03.07.2020 року вони були визнані речовим доказом, вони є речовими доказами. На підтвердження існування корпоративних прав ТОВ «ЗМО» прокурор надав довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Тому, з метою збереження речових доказів, прокурор просить накласти арешт на корпоративні ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» для запобігання можливості знищення речей та предметів, які є знаряддям вчинення злочинів, містять сліди вчинених злочинів, мають значення доказів у кримінальному провадженні, у тому числі шляхом відчуження корпоративних прав ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» і внесення недостовірних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в подальшому.
Прокурор також попросив розглянути клопотання без повідомлення власника майна, а саме підозрюваних та представника юридичної особи ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» щодо якої здійснюється провадження з метою забезпечення арешту майна.
Доводи сторін
Прокурор не з`явився у судове засідання, хоча був повідомлений належним чином. Він подав заяву, у якій попросив розглянути клопотання без його участі. Неявка учасників судового провадження у такому випадку не перешкоджає розгляду клопотання.
Мотивація суду
Слідча суддя розглянула матеріали клопотання. Насамперед, слідча суддя вирішує питання про виклик і повідомлення представника власника майна.
Прокурор у клопотанні зазначає, що на думку органу досудового розслідування у зв`язку забезпеченням арешту майна, судовий розгляд доцільно проводити без виклику підозрюваних та інших власників майна у володінні яких вони знаходяться. Обґрунтовує це тим, що однією з підозрюваних у цьому кримінальному провадженні є ОСОБА_7, яка обіймала посаду першого заступника Міністра юстиції України, в ході досудового розслідування було встановлені факти упередженості зі сторони ОСОБА_7 в частині комунікації та подальшого виконання рішення у справі ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» проти України,що підтверджуютьсвідки,які знаходилисяв адміністративнійзалежності від ОСОБА_7,а томувона можевплинути напредставників відповіднихреєстраційних органівта службовихосіб зметою внесеннянедостовірних зміндо реєстраційнихданих ТОВ«ЗМО».
Клопотання прокурора про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна (ч. 2 ст. 172 КПК України)
Враховуючи доводи прокурора, що вказують на можливу заінтересованість осіб у кримінальному провадженні та власника майна, слідча суддя приходить до висновку, що з метою забезпечення арешту майна, це клопотання слід розглянути без виклику власника майна, що арештовується чи осіб у кримінальному провадженні. При цьому, відновлення права власності у такому випадку можливе власником майна чи його володільцем у порядку скасування арешту, що передбачений ст. 174 КПК України.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому КПК України порядку (ч. 1 ст. 170 КПК України).
При розгляді клопотання про арешт майна встановлюються такі обставини:
1)Правова підстава для арешту майна.
2)Достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення.
3)Розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
4)Наслідки арешту майна для підозрюваного та інших осіб.
Правова підстава для арешту майна
Клопотання про арешт майна подав прокурор САП ОСОБА_3 . Він здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 року про арешт майна. Клопотання подане особою, що має право на подання такого клопотання, тому слідча суддя розглядає клопотання по суті.
Арешт майнадопускається зметою збереженняречових доказів(ч.1ч.2ст.170КПК України). У цьому випадку, прокурор просить накласти арешт на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, оскільки наявні достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України (що може вважатися речовими доказами).
Постає питання, чи є корпоративні права майном, та чи, відповідно, на них можна накласти арешт як на речові докази.
Майно
Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України). Майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб`єктів (ст. 139 Господарського кодексу України). У свою чергу, корпоративні права це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (ст. 167 Господарського кодексу України).
Зважаючи на ці положення, слідча суддя приходить до висновку, що поняття «майно», яке використовується у законодавстві України, включає корпоративні права які є особливим видом майна.
Речовий доказ
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.
Отже, речові докази мають такі ознаки у кримінальному процесуальному законі:
1)матеріальні об`єкти;
2)які: а) були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, або б) зберегли на собі його сліди або в) містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження;
3)в їх числі можуть бути предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.
Таким чином, матеріальні об`єкти, які за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування, мають одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.
Разом з тим, корпоративні права не набувають форми матеріальних об`єктів, а тому, навіть у випадку якщо слідчий, прокурор вважають, що вони використовувались як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, вони не можуть бути речовими доказами.
Частиною 10 статті 170 КПК України визначено, що арешт може бути накладений у встановленому КПК України порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Проте, це положення застосовується як загальна норма щодо інших видів майна, на які може бути накладено арешт з інших підстав. Накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів можливе лише на речові доказами, якими майнові права не є.
Таким чином, слідча суддя приходить до висновку, що слід відмовити у задоволенні клопотання, оскільки відсутні правові підстави для накладення арешту на корпоративні права з метою збереження речових доказів. Разом з тим, слідча суддя звертає увагу, що це не перешкоджає зверненню з клопотанням про накладення арешту на корпоративні права з іншою метою, передбаченою ч. 2 ст. 170 КПК України.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. 98, 131, 170-173 КПК України, слідча суддя
ПОСТАНОВИЛА
Відмовити у задоволенні клопотання начальника шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна (корпоративних прав ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» (ідентифікаційний код юридичної особи 23705915) в рамках кримінального провадження № 52017000000000361 від 01.06.2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч.1 ст. 357 КК України.
Ця ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Слідча суддя ОСОБА_1