Document No. 90683461

Справа № 991/5986/20

Провадження1-кс/991/6157/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Воронько В.Д., за участю секретаря судового засідання Костікова Б.О., прокурора Скибенка О.І., адвоката Нєнова Д.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката Нєнова Дениса Ігоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 420170000000004969 від 11.12.2017,

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката Нєнова Д.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту майна,накладеного в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000004969 від 11.12.2017, в якому заявник просить:

- скасувати повністю арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду Мойсака С.М. від 25.06.2020 року у справі № 991/5247/20 (провадження № 1-кс/991/5403/20) на грошові кошти у розмірі 50 000 000, 00 (п`ятдесят мільйонів) гривень, що знаходяться на поточному банківському рахунку: номер рахунку за стандартом IBAN НОМЕР_1 , відкритий у Публічному акціонерному товаристві Акціонерний банк «Укргазбанк» (код ЄДРПОУ 23697280, зареєстроване місцезнаходження юридичної особи: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, код банку 320478), який належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

- скасувати заборону відчужувати зазначені кошти з вказаного банківського рахунку в частині видаткових операцій.

Клопотання мотивовано тим, що арешт на вищезазначені грошові кошти були накладені слідчим суддею з метою їх збереження для подальшої конфіскації в разі доведення вини чоловіка ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28, ч.ч. 3,4 ст. 358 КК України, стосовно якого Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000004969 від 11.12.2017. Заявник вважає необґрунтованим прийняте рішення, оскільки при накладенні арешту на грошові кошти всупереч п. 3 ч. 2 ст. 171 КПК України не було досліджено документи, які підтверджують право власності на грошові кошти саме за ОСОБА_2 . При цьому стверджує, що на підставі Договору про розподіл майна подружжя від 07.10.2019 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , усі наявні грошові кошти у розмірі 50 000 000, 00 грн, на які було накладено арешт, належать ОСОБА_1 , яка не має статусу підозрюваної чи обвинуваченої в кримінальному провадженні № 42017000000004969. Зважаючи на вищезазначене вважає, що підстава можливої конфіскації майна як виду покарання для накладення арешту під час досудового розслідування даного кримінального провадження може бути застосована лише до майна, яке належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_2 безпосередньо, тому арешт на зазначені грошові кошти накладено необґрунтовано та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник особи, в інтересах якої подане клопотання, - адвокат Нєнов Д.І. вимоги, заявлені в клопотанні, підтримав та просив задовольнити в повному обсязі. Надав до суду копії документів на переказ готівки та виписки з особового рахунку, які на його думку підтверджують належність грошових коштів ОСОБА_1 на праві особистої власності.

Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) Скибенко О.І., посилаючись на те, що надані до суду адвокатом Нєновим Д.І. письмові документи не можуть свідчити, що саме кошти, на які накладено арешт, належать ОСОБА_1 на підставі Договору про розподіл майна подружжя від 07.10.2019 року, просив відмовити у задоволенні клопотання.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши доводи сторін, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Під час судового розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000004969 від 11.12.2017, зокрема за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 369, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28 ч. 3, ч. 4 ст. 358 КК України.

В рамках зазначеного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.06.2020 року (справа № 991/5247/20) накладено арешт на кошти в сумі 50 000 000, 00 (п`ятдесят мільйонів) гривень, що знаходяться на відкритому в Публічному акціонерному товаристві Акціонерний банк «Укргазбанк» (код ЄДРПОУ 23697280, зареєстроване місцезнаходження юридичної особи: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, будинок 1, код банку 320478) банківському рахунку: номер рахунку за стандартом IBAN UA823204780000026208331028674, який належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Крім того, встановлено заборону відчужувати зазначені кошти з вказаного банківського рахунку в частині видаткових операцій.

Підставою арешту зазначених коштів стало те, що у випадку визнання судом підозрюваного ОСОБА_2 винним у вчиненні інкримінованих йому злочинів, зокрема, кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209КК України, що, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, до ОСОБА_2 може бути застосовано обов`язкове додаткове покарання, передбачене санкцією зазначених статей, у вигляді конфіскації майна.

Метою арешту зазначеного у клопотанні майна, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, є забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Згідно з ч. 1-3 ст. 64-2 КПК України, третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права та обов`язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи з наведеного, дана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, накладеного за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна, із можливістю надання особами, що не були присутніми в судовому засіданні і про права та законні інтереси яких вирішено питання судовим рішенням, доказів та матеріалів, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба, доведеності перед слідчим суддею їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Пунктом 3 частини 2 статті 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Частиною 5 статті 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається, зокрема, на майно підозрюваного за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Як вбачається із ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 209КК України, їх санкція передбачає обов`язкове додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

За ч. 1 ст. 64 Сімейного кодексу України, дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 69 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Сторони вказаного Договору уклали його у простій письмовій формі, що не суперечить нормам чинного законодавства, однак, зважаючи на те, що його зміст не містить перелік індивідуальних ознак розподілених грошових коштів, то і визначити які саме конкретні кошти є предметом цього Договору не видається можливим.

Згідно з ч. 2 ст. 60 Сімейного кодексу України, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 Цивільного кодексу України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 370 Цивільного кодексу України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

За ч. 3 ст. 364 Цивільного кодексу України, у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Відповідно до норм Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо виділу майна подружжя в натурі.

Із ухвали про накладення арешту вбачається, що слідчий суддя, при застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, взяв до уваги той факт, що грошові кошти, на які накладено арешт, належать підозрюваному ОСОБА_2 та його дружині - ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності як подружжю (актовий запис про шлюб № 927 від 26.11.2005).

Судовим розглядом встановлено, що 07.10.2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали Договір про розподіл майна подружжя (далі - Договір), відповідно до якого, усі наявні готівкові кошти подружжя, які є спільною сумісною власністю подружжя, у розмірі 82 000 000, 00 грн. передаються у власність ОСОБА_1 та з моменту підписання цього договору є її особистою приватною власністю.

Предметом арешту, в даному випадку, є безготівкові кошти, які знаходяться на банківському рахунку, який відкрито ОСОБА_1 в ПАТ АБ «Укргазбанк» в період шлюбу з ОСОБА_2 .

Надані до суду представником ОСОБА_1 - адвокатом Нєновим Д.І. письмові документи не свідчать беззаперечно, що саме ці безготівкові кошти були предметом Договору. За такого відсутні підстави вважати, що кошти, на які накладено арешт є особистою власністю ОСОБА_1 і не належать на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 .

Крім того, враховуючи мету накладеного арешту та виходячи з тієї обставини, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000004969 від 11.12.2017 року не закінчено, постанова про закриття зазначеного кримінального провадження в матеріалах клопотання відсутня та до суду обвинувальний акт не скеровано, зважаючи на те, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень, що викликали значний суспільний інтерес, слідчий суддя дійшов до висновку, що потреба у подальшому застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту на зазначене майно - грошові кошти, наразі не відпала, а такий ступінь втручання у права власників майна є пропорційним із завданнями кримінального провадження.

З огляду на викладене, арешт на вказані кошти накладено обґрунтовано та відповідно до приписів чинного кримінального процесуального законодавства.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 174, 369-372 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

У задоволені клопотання адвоката Нєнова Д.І. від 17.07.2020, поданого в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42017000000004969 від 11.12.2017 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя В.Д. Воронько