Document No. 90820830

Date of the hearing: 25/08/2020
Date of the decision: 25/08/2020
Case №: 991/6267/20
Proceeding №: 22020120000000019
Instance: HACC
Judicial form: Criminal
Decision type: On the imposition of an interim measure in the form of bail

Presiding judge (HACC) : Khamzin T.R.
Secretary : Finko Yu.V.
Lawyer : Moisieievoi A.A., Hlushko I.P.
Prosecutor : Makar O.I.

Справа № 991/6267/20

Провадження1-кс/991/6454/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2,

прокурора ОСОБА_3,

підозрюваного ОСОБА_4,

захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання старшого детектива Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_7, погоджене із начальником шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8, про застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо

ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селіСосулівка Чортківського району Тернопільскої області, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, проживає за адресою АДРЕСА_2, обіймає посаду Голови Державної судової адміністрації України,

який підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ст. 351-2, ч. 1 ст.369-2 КК України,

у кримінальному провадженні №22020120000000019 від 17.07.2020,

ВСТАНОВИВ:

24 липня 2020 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання старшого детектива Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_7 про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави у сумі 1051000 грн., що складає 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та покладення обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.07.2020 клопотання передано для розгляду слідчому судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .

1.Доводи клопотання

У клопотанні зазначено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22020120000000019 від 17.07.2020, виділене із кримінального провадження №42014100020000046 від 25.02.2014, за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 369-2, ч. 2 ст. 344 КК України, ОСОБА_10 ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109 КК України, ОСОБА_11 ч. 1 ст.255, ч. 1 ст. 109 КК України, ОСОБА_12 ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109, ч. 5 ст. 27 ст. 351-2 КК України, ОСОБА_13 ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109, ч. 5 ст. 27 ст. 351-2 КК України, ОСОБА_14 ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109, ст. 351-2 КК України, ОСОБА_15 ч. 1 ст. 255, ч .1 ст. 109, ч. 5 ст. 27 ст. 351-2 КК України, ОСОБА_4 ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 369-2, ст. 351-2 КК України, ОСОБА_16 ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109, ст. 351-2 КК України, ОСОБА_17 ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109, ст. 351-2 КК України, ОСОБА_18 ч. 1 ст.255, ст. 351-2 КК України, ОСОБА_19 ч. 1 ст. 255, ст. 351-2 КК України та за фактами вчинення інших кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 375, ч. 2 ст.343, ч. 2 ст 344, ч. 3 ст. 369 КК України.

За версією органу досудового розслідування голова Окружного адміністративного суду міста Києва (далі за текстом ОАСК) ОСОБА_9, перебуваючи у м. Києві, у період з початку лютого 2019 року, але не пізніше 14.02.2019 (більш точні час та місце органом досудового розслідування не встановлені), побоюючись бути визнаним Вищою кваліфікаційною комісією судів України (далі за текстом - ВККС) таким, що не відповідає займаній посаді та у подальшому бути звільненим, бажаючи уникнути проведення кваліфікаційного оцінювання та залишитися на посаді, вирішив створити та очолити злочинну організацію з метою встановлення контролю над ВККС та Вищою радою правосуддя (далі за текстом ВРП), тобто захопити державну владу в особі державного колегіального органу суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України (державного органу суддівського врядування, утвореного в системі правосуддя для забезпечення добору суддів) та конституційного органу державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади.

До участі у злочинній організації серед іншого були залучені судді ОАСК ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_15 та у подальшому інші особи із числа позивачів до ВККС та ВРП, їх представники адвокати, кандидати на посади членів ВККС та членів ВРП.

Злочинний план по встановленню контролю над ВККС полягав у організації подання до ОАСК адміністративних позовів до членів ВККС з метою відтермінування проведення кваліфікаційного оцінювання, у тому числі щодо ОСОБА_9 та суддів очолюваного ним суду, ухваленні за результатами розгляду справ судових рішень про відсутність повноважень у діючих членів ВККС, призначених (обраних) у 2014 році, зобов`язанні відповідних членів ВККС утриматись від виконання ними своїх повноважень, визнання протиправною бездіяльності суб`єктів призначення (обрання) щодо непризначення членів ВККС замість тих, щодо яких встановлено відсутність повноважень та організації призначення на посади членів ВККС України підконтрольних ОСОБА_9 осіб. Правове обґрунтування судових рішень щодо відсутності повноважень у членів ВККС, призначених (обраних) у 2014 році та встановленні бездіяльності суб`єктів призначення (обрання) із незабезпечення призначення нових членів ВККС полягало в умисному використанні ймовірної колізії правових норм, пов`язаних із наявністю змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в частині строків повноважень членів ВККС.

Злочинний вплив по встановленню контролю над ВРП полягав у організації подання до ОАСК адміністративного позову до Конкурсної комісії з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів ВРП, постановлення за результатами розгляду заяви про забезпечення позову ухвали для блокування проведення відповідного конкурсу та призначення у подальшому на відповідні посади підконтрольних злочинній організації осіб, а також організації у подальшому штучних перешкод у проведенні інших конкурсів та організації призначення членами ВРП підконтрольних злочинній організації осіб.

В свою чергу, завдання Голови Державної судової адміністрації України ОСОБА_4, який відповідно до ч. 23 ст. 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) за результатами проведення публічного конкурсу призначає члена ВККС України, полягало у забезпеченні проведення публічного конкурсу з добору кандидатів на посаду члена ВККС, призначення членом ВККС особи, запропонованої ОСОБА_9 та звільнення діючого члена ВККС ОСОБА_20, призначеного у 2014 році за квотою Державної судової адміністрації України.

Вказані дії він мав вчинити в обмін на здійснення ОСОБА_9 впливу на прийняття суддею ОАСК ОСОБА_12 необхідних ОСОБА_4 рішень у адміністративній справі №640/2298/19 за його позовом до Комісії при ВРП.

Відповідно до клопотання детектива 17.01.2019 рішенням Вищої ради правосуддя затверджено Положення про Державну судову адміністрацію України №141/0/15-19 та цього ж дня прийнято рішення №142/0-15-19 про оголошення конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби категорії «А» в системі правосуддя: Голови ДСА України та заступника Голови ДСА України.

До призначення Голови ДСА України та його заступників Голова ДСА України ОСОБА_4 та його заступник ОСОБА_21 згідно з п. 35 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» продовжили виконувати свої повноваження.

Комісією при ВРП 25.01.2019 проведено засідання, на якому згідно з протоколом № 1 щодо розгляду питання 4 порядку денного, прийнято рішення про проведення перевірки володіння іноземними мовами кандидатами на зайняття посад державної служби категорії «А» в системі правосуддя Голови ДСА та його заступника.

Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_4 11.02.2019 звернувся до ОАСК із адміністративним позовом до Комісії при ВРП про визнання протиправними дій, вчинених відповідно до п. 4 порядку денного протоколу №1 засідання Комісії при ВРП від 25.01.2019, скасування рішення вказаного протоколу №1 засідання від 25.01.2019, зобов`язання утриматись від вчинення певних дій. Для розгляду справи, якій було присвоєно № 640/2298/19, визначено суддю ОАСК ОСОБА_12 .

12.02.2020 ОСОБА_4 подав заяву про забезпечення позову із вимогами про зобов`язання Комісії при ВРП утриматись від проведення конкурсу на зайняття посад державної служби категорії «А» у Державній судовій адміністрації України, що оголошений рішенням ВРП за № 142/0-15-19 від 17.01.2019 та призначений на 15.02.2019. У задоволенні цієї заяви ухвалою судді ОАСК ОСОБА_12 від 13.02.2019 було відмовлено.

Бажаючи зберегти за собою посаду Голови ДСА України та розуміючи, що раніше знайомий йому ОСОБА_9 у силу займаної ним посади голови ОАСК має вплив на суддів ОАСК, ОСОБА_4 не пізніше 13.02.2019, перебуваючи у м. Києві (більш точні дата і місце органом досудового розслідування не встановлені) запропонував ОСОБА_9 неправомірну вигоду нематеріального характеру у вигляді використання службових повноважень Голови ДСА України за здійснення останнім впливу на прийняття суддею ОСОБА_12 рішення про задоволення заяви про забезпечення позову у адміністративній справі № 640/2298/19, якою буде заблоковано призначення на посаду нового Голови ДСА України. На цю пропозицію ОСОБА_9 погодився, домовившись із ОСОБА_4 про те, що неправомірна вигода має бути надана у вигляді забезпечення ним проведення публічного конкурсу з добору кандидатів на посаду члена ВККС, призначення членом ВККС запропонованої ним особи та звільнення діючого члена ВККС ОСОБА_20, призначеного у 2014 році за квотою Державної судової адміністрації України з підстав закінчення у останнього строку повноважень шляхом посилання на ймовірну колізію правових норм, пов`язаною із наявністю змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в частині строків повноважень членів ВККС.

У період з 13.02.2019 до 04.03.2019, перебуваючи у м. Києві (більш точні дата і місце органом досудового розслідування не встановлені) ОСОБА_9 дав усну вказівку судді ОСОБА_12 на постановлення на користь ОСОБА_4 судового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову у справі № 640/2298/19, а ОСОБА_12 погодився виконати цю вказівку.

13.02.2019, перебуваючи у службовому кабінеті, голова ОАСК ОСОБА_9 вказав ОСОБА_4 про необхідність підготувати відповідний проект заяви про забезпечення позову з урахуванням можливого рішення Комісії при ВРП про визначення переможця конкурсу на зайняття посади Голови ДСА України на найближчому засіданні Комісії при ВРП, призначеному на 15.02.2019.

У період з 15.02.2019 до 05.03.2019 ОСОБА_4 змінив позовні вимоги, виклавши їх у такій редакції:

- визнати протиправними дії Комісії при ВРП з виконання п. 4 порядку денного протоколу № 1 засідання Комісії при ВРП від 25.01.2019;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії при ВРП з виконання п. 4 денного протоколу № 1 засідання Комісії при ВРП від 25.01.2019;

- визнати протиправним та скасувати рішення, прийняте за результатами розгляду п.9 порядку денного засідання Комісії при ВРП, закріплене протоколом № 2 від 15.02.2019, яким вирішено визначити переможцем конкурсу на зайняття посади державної служби категорії «А» в системі правосуддя Голови Державної судової адміністрації України ОСОБА_22 .

25.02.2019 ОСОБА_4, діючи відповідно до попередньої домовленості із ОСОБА_9, подав заяву про забезпечення позову, у якій просив зупинити дію рішення, прийнятого за результатами розгляду п. 9 порядку денного засідання Комісії при ВРП, закріпленого протоколом № 2 від 15.02.2019, яким вирішено визначити переможцем конкурсу на посаду голови ДСА ОСОБА_22 .

04.03.2019 ОСОБА_9 повідомив судді ОСОБА_12 та ОСОБА_4 про недоцільність та передчасність звернення із заявою про забезпечення позову і цього ж дня останній подав заяву про відкликання заяви про забезпечення позову.

12.03.2019 ОСОБА_4, діючи відповідно до попередніх домовленостей з ОСОБА_9 повторно подав до ОАСК заяву про забезпечення позову із вимогою про зупинення дії рішення Комісії при ВРП, прийнятого за результатами розгляду п. 9 порядку денного засідання, закріпленого протоколом № 2 від 15.02.2019, яким визначено переможцем конкурсу на посаду голови ДСА України ОСОБА_22 .

Цього ж дня ОСОБА_9 узгодив із суддею ОСОБА_12 текст відповідної ухвали про задоволення заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову.

13.03.2019 суддя ОАСК ОСОБА_12 постановив ухвалу про задоволення заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову у адміністративній справі № 640/2298/19, зупинивши дію рішення Комісії при ВРП, прийнятого за результатами розгляду п. 9 порядку денного засідання, закріпленого протоколом № 2 від 15.02.2019 про визначення переможцем конкурсу на посаду Голови ДСА ОСОБА_22 .

Зі свого боку ОСОБА_4 12.03.2019 видав наказ №252 від 12.03.2019 «Про проведення публічного конкурсу з добору кандидатів для призначення членом ВККС», тим самим вчинивши дії спрямовані на проведення публічного конкурсу з добору кандидатів на посаду члена ВККС для призначення у подальшому членом ВККС запропонованої ОСОБА_9 особи за квотою ДСА України.

У період з 12.03.2019 до 06.05.2019, ОСОБА_9, перебуваючи у невстановленому місці повідомив ОСОБА_4 про необхідність призначення членом ВККС за квотою ДСА України ОСОБА_16 замість діючого члена ВККС ОСОБА_20 .

На виконання раніше досягнутих домовленостей 06.05.2019 ОСОБА_4 видав наказ №156/к про призначення ОСОБА_16 членом ВККС за квотою ДСА України та припинив виконання повноважень ОСОБА_20 .

У подальшому ухвалу ОАСК від 13.03.2019 про забезпечення позову у справі №640/2298/19 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019, якою вказану ухвалу залишено без змін, постановою Касаційного адміністративного суду від 20.11.2019 скасовано та постановлено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 640/2298/19.

17.07.2020 заступником Генерального прокурора ОСОБА_23 складено повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч. 1 ст. 255 КК України, а саме - участі у злочинах, вчинюваних злочинною організацією;

- ч. 1 ст. 369-2 КК України наданні неправомірної вигоди особі, яка погоджується, яка погоджується вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави;

- ст. 351-2 КК України створенні штучних перешкод у роботі Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та її членів.

Проте, у зв`язку із відсутністю відомостей про місце перебування ОСОБА_4 повідомлення про підозру вручене у порядку, передбаченому для вручення повідомлень головному спеціалісту управління організаційного забезпечення та контролю ДСА за місцем роботи ОСОБА_4 та за місцем проживання ОСОБА_4, його дружині ОСОБА_24, яка відмовилася засвідчити підписом отримання повідомлення про підозру, про що складено відповідний акт.

Детектив зазначає про такі підстави звернення із клопотанням про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави:

- наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 255, ч. 1ст. 369-2, ст. 351-2 КК України;

- існування ризиків, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень; незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних, експертів у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

За твердженням детектива, інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити досягнення мети застосування запобіжного заходу.

Розмір застави визначений детективом з урахуванням тяжкості та специфіки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4, його майнового стану та у зв`язку із цим висновку про неможливість застави у межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

2. Доводи сторони обвинувачення у судовому засіданні

Прокурор ОСОБА_3 клопотання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави підтримав з наведених у ньому підстав. Зазначив, що зібрані на теперішній час докази свідчать про існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 369-2, ст. 351-2 КК України, яка обґрунтовує подальше досудове розслідування та підтверджують існування ризиків, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

На його думку, застосування більш м`якого запобіжного заходу або ж незастосування жодного, на цій стадії досудового розслідування, не зможе забезпечити досягнення дієвості кримінального провадження та виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігти існуючим ризикам.

Під час розгляду клопотання уточнив вимоги клопотання та просив розширити перелік осіб з якими ОСОБА_4 у разі застосування до нього запобіжного заходу належить утримуватися від спілкування, включивши до нього членів комісії з добору кандидатів для призначення членами ВККС, а саме: ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28 .

3. Доводи сторони захисту у судовому засіданні

Захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заперечили проти клопотання та просили відмовити у його задоволенні.

В обґрунтування заперечень послалися на такі обставини:

1) необґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 369-2, ст. 351-2 КК України:

- щодо повідомлення про підозру за ч. 1 ст. 255 та ст. 351-2 КК України. На думку захисників, повідомлення про підозру не містить жодних відомостей про вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 та ст. 351-2 КК України. Про його причетність до вчинення цих кримінальних правопорушень не згадується навіть у описі фактичних обставин за цими статтями.

Захисники зазначають, що інкримінуючи ОСОБА_4 участь у злочинах, вчинюваних злочинною організацією і кваліфікуючи його дії за ч. 1 ст. 255 КК України, орган досудового розслідування посилається на те, що ОСОБА_4 шляхом призначення конкурсу у ВККС за квотою ДСА України створив штучні перешкоди у діяльності ВККС.

Водночас відповідно до суті повідомлення про підозру за ч. 1 ст. 369-2 КК України дії із призначення та проведення конкурсу з обрання члена ВККС за квотою ДСА було обумовлено наданням неправомірної вигоди голові ОАСК ОСОБА_9 за вплив на суддю ОАСК ОСОБА_12 в особистих інтересах ОСОБА_4 . Таке обґрунтування, на думку захисників, виключає будь-який умисел ОСОБА_4 вчинити у рамках одних і тих же дій інший злочин, який не пов`язаний з його особистими інтересами.

Захисники вважають, що ні повідомлення про підозру, ні матеріали, додані до клопотання, не містять відомостей, які б вказували на обізнаність ОСОБА_4 із існуванням злочинної організації та про вчинювані нею злочини;

- щодо повідомлення про підозру за ч. 1 ст. 369-2 КК України. Захисники посилаються на те, що обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу злочину є вплив на прийняття рішень особою, уповноваженою на виконання функцій держави. Для визначення такої особи примітка до статті відсилає до іншого нормативно-правового акту, яким на момент описуваних у клопотанні подій, був Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» та який на той час втратив чинність. На думку захисників, нечинність примітки ст. 369-2 КК України означає, що диспозиція цієї статті повинна застосовуватися без урахування змісту примітки, а зміст відповідних кримінально-правових понять неможливо встановлювати з огляду на загальні засади та із посиланням на нечинний закон.

Щодо доказів, наданих в обґрунтування підозри за наведеною статтею, захисники зазначили, що вони не містять підтвердження досягнення між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 домовленостей щодо оголошення конкурсу та заздалегідь визначеного переможця конкурсу. Також посилаються на те, що матеріали клопотання не містять доказів, які б конкретно вказували на зв`язок ОСОБА_4 з подіями, які сталися після проведення ДСА України конкурсу до ВККС та підтверджували б протиправність призначення та проведення ДСА України протягом березня-травня 2019 року конкурсу до ВККС;

2) необґрунтованість та надуманість ризиків, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України. На думку захисників, кожен із ризиків на існування яких посилається сторона обвинувачення обґрунтовується виключно припущеннями, що такі події не виключаються.

- щодо ризику переховування від органів досудового розслідування. Захисники зазначають про те, що відомості за обставинами, що інкримінуються ОСОБА_4 розслідуються вже певний час. Протягом усього часу здійснення досудового розслідування ОСОБА_4 неодноразово прибував за викликом слідчого та надавав відповідні пояснення. Практично усі поїздки за кордон у період з 2015-2020 здійснені з метою службових відряджень, пов`язаних із організацією роботи судової гілки влади та за рахунок установи. Існування цього ризику, за твердженням захисників, спростовується міцними соціальними зв`язками ОСОБА_4 у місці проживання, віком та станом здоров`я, які не дозволяють починати життя за кордоном в умовах розшуку. Тими фінансовими ресурсами, про які зазначає сторона обвинувачення, ОСОБА_4 не володіє, що зокрема викликано витратами, які поніс ОСОБА_4 у зв`язку із необхідністю лікування. Інше майно не становить такої цінності, щоб існувати в умовах розшуку;

- щодо ризику знищення, приховування або спотворення речей і документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Захисники вважають, що доводи, наведені стороною обвинувачення в обґрунтування існування цього ризику, не підтверджені жодними доказами, а усі матеріали, які стосуються проведення публічного конкурсу з добору кандидатів для призначення членом ВККС наявні у розпорядженні НАБУ. Надання фото, де ОСОБА_4 зафіксований у кабінеті із коробками під час проведення інших обшуків у цьому провадженні, не підтверджує того факту, що у ній знаходилися документи, що стосуються кримінального провадження. Оскільки ОСОБА_4 збирався у відпустку, у коробці знаходилися його особисті речі;

- щодо ризику незаконного впливу на свідків, потерпілих та інших підозрюваних. Захисники вважають, що без наявності заяв свідків чи інших учасників кримінального провадження про здійснення на них тиску з боку ОСОБА_4 посилання на існування цього ризику є необґрунтованими. Про необґрунтованість цього ризику свідчить і тривалість досудового розслідування за обставинами, що інкримінуються ОСОБА_4 . Заборона ОСОБА_4 спілкуватися із ОСОБА_21 негативно вплине на діяльність ДСА України та є необхідною у зв`язку із характером посад, які вони обіймають;

- щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Захисники посилаються на те, що посилання на існування цього ризику є надуманими, безпідставними та недостатніми, а тому не можуть враховуватися слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу.

Стверджуючи про відсутність ризиків та недоцільності застосування запобіжного заходу сторона захисту просила врахувати особисті дані ОСОБА_4, зокрема: відомості про його вік та стан здоров`я; наявність міцних соціальних зв`язків у місці проживанні; його репутацію, наявність великої кількості відзнак та нагород; професійну характеристику. На підтвердження цього надали відповідні документи, зокрема виписки з медичних закладів та характеристики, видані Радою суддів України та Федерацією хокею на траві України.

Підозрюваний ОСОБА_4 заперечив проти задоволення клопотання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді застави та просив відмовити у його задоволенні. На його думку, усі твердження органу досудового розслідування є надуманими, а посилання на ризики є необґрунтованими. Зазначив, що рішення про оголошення конкурсу на посаду Голови ДСА є незаконним, оскільки оголошення про проведення конкурсу можливе за умови, якщо посада вакантна. На теперішній час законність такого рішення перевіряється Верховним судом. Його адміністративний позов містить достатню кількість доказів для висновку про незаконність такого рішення ВРП. Питання про проведення конкурсу на посаду члена ВККС з ОСОБА_9 не обговорювалося, а рішення про визначення переможця приймалося комісією до складу якого Голова ДСА не входить. Зазначив, що під час проведення конкурсу перебував на лікарняному та будь-якого впливу на хід проведення конкурсу та його результати не здійснював. Твердження сторони обвинувачення про звільнення ОСОБА_20 є безпідставними, оскільки останній звільнився за власним бажанням.

4. Оцінка та висновки слідчого судді

Згідно із ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

4.1 Щодо наявності обґрунтованої підозри

Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Із аналізу практики Європейського суду з прав людини можна виділити такі критерії стандарту доказування «обґрунтована підозра»:

- існування фактів та інформації, які дали змогу переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення;

- факти, якими обґрунтовується підозра можна «розумно» вважати такими, що підпадають під ознаки правопорушення за законом про кримінальну відповідальність;

- обґрунтованість підозри не може встановлюватися in abstracto або ґрунтуватися на суб`єктивних припущеннях, а має підкріплюватися конкретними доказами в кримінальному провадженні;

- стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку.

У судовому засіданні слідчим суддею досліджені, зокрема, такі документи з метою встановлення причетності/непричетності ОСОБА_4 до кримінальних правопорушень у вчиненні яких він підозрюється:

- протокол огляду від 04.05.2020 інформації, що міститься на матеріальному носії, за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій аудіоконтролю особи, на якому зафіксовано:

розмови від 13.02.2019, 25.02.2019, 26.02.2019 ймовірно ОСОБА_9 з особою, до якої він звертався як ОСОБА_29, щодо доцільності та своєчасності звернення із заявою про забезпечення позову, змісту заяви про забезпечення позову, перебігу проведення конкурсу;

розмови від 26.02.2019 ймовірно ОСОБА_9 з ймовірно суддею ОСОБА_12 щодо доцільності розгляду заяви. У ході розмови ОСОБА_9 повідомив, що заяву повинні відкликати;

розмови ймовірно ОСОБА_9 із невстановленою особою 11.03.2019 щодо питання « ОСОБА_30 » та можливості скасування результатів конкурсу, проведеного ВРП. У ході розмови ОСОБА_9 вказав, що ОСОБА_31 за вирішення питання повинен буде щось для нього зробити;

розмови від 12.03.2019 та 13.03.2019 ймовірно ОСОБА_9 з ймовірно суддею ОСОБА_12 щодо змісту ухвали про зупинення рішення комісії, необхідності посилання на Закон про ВРП, щодо змісту протоколу;

розмови від 13.03.2019 ймовірно ОСОБА_9 з особою до якої він звертався, як ОСОБА_29, перед яким він звітує за виконання досягнутих раніше домовленостей та пропонує відкрити виконавче провадження щодо ВРП та за необхідності дати «пару копеек»;

розмови ймовірно ОСОБА_9 від 13.03.2019 із невстановленою особою щодо необхідності взяти «пару копеек» за відкриття виконавчого провадження за фактом призупинення рішення ВРП;

розмови від 18.03.2019 ймовірно ОСОБА_9 з ймовірно суддею ОСОБА_12 щодо подання ВРП апеляційної скарги на ухвалу та обговорення варіантів скасування застосованого заходу та строків надіслання справи до апеляційної інстанції;

розмови від 21.03.2019 ймовірно ОСОБА_9 із невстановленою особою по телефону щодо ситуації з ОСОБА_32, під час якої ОСОБА_9 повідомив співрозмовнику, що останній повинен їм допомогти та розповів про ситуацію навколо питання ОСОБА_33 ;

розмови ймовірно судді ОСОБА_9, що мали місце 09.04.2019, 25.04.2019, які стосуються проведення конкурсу на члена ВККС, обставин, пов`язаних із спец.перевіркою ОСОБА_34, надання результатів спеціальної перевірки до ДСА та строку призначення ОСОБА_34 ;

- протокол огляду від 03.07.2020 інформації, що міститься на матеріальних носіях, за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій аудіоконтролю особи ОСОБА_10, на якому зафіксовані розмови ймовірно ОСОБА_35 з суддею ОСОБА_36 та адвокатом ОСОБА_37 щодо обставин подачі позовів та характеру цих позовів, що за твердженням сторони обвинувачення підтверджують їх доводи щодо штучного створення перешкод у роботі ВККС та існування узгодженості дій між особами. У цьому ж протоколі зафіксована розмова від 26.03.2019 між ймовірно ОСОБА_38 та адвокатом Кравцем, у ході якої ОСОБА_39 повідомив останньому про розмову із ОСОБА_32, зазначивши «потому что уже и ОСОБА_40 позвонил, ОСОБА_41, говорит : «А что ж вы отказали. Я ж уже конкурс обьявил» та вказав, що на останнього здійснюють тиск з метою непроведення конкурсу;

- протокол огляду від 06-07.2020 інформації, що міститься на матеріальному носії за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій аудіоконтролю особи ОСОБА_9 у ресторані «Мур Мур» у м. Києві. У протоколі зафіксована розмова від 27.06.2019 між ймовірно суддею ОСОБА_9, головою ВККС ОСОБА_42 та невстановленою особою щодо призначень до ВККС, прийняття рішення щодо закінчення строку повноважень членів ВККС, щодо надання допомоги ОСОБА_43 та призначення ОСОБА_32 до ВККС ОСОБА_34, який є товаришем ОСОБА_44 замість ОСОБА_45, оцінки дій ОСОБА_46 щодо оскарження дій, пов`язаних із проведенням конкурсу на зайняття вакантної посади члена ВККС за квотою ДСА, щодо вжиття ОСОБА_47 заходів із звільнення ОСОБА_46 та ОСОБА_48 за власним бажанням та призначення ОСОБА_49 та ОСОБА_34 на їх місце. У ході розмови ОСОБА_9 також повідомив, що в разі подання ОСОБА_50 заяви про звільнення за власним бажанням та у разі відкликання ним заяв, поданих до правоохоронних органів, зможе узгодити із ОСОБА_32 питання про внесення заднім числом змін до наказу про призначення ОСОБА_34 в частині виключення пункту про звільнення ОСОБА_46 ;

- протокол огляду від 07.07.2020 інформації, що міститься на матеріальних носіях інформації за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій аудіоконтролю особи, а саме ОСОБА_9, ОСОБА_10, що містить зафіксовану розмову від 12.03.2019 та 04.04.2019 між ймовірно ОСОБА_9 та ОСОБА_16 з приводу вжиття ОСОБА_9 заходів із забезпечення проходження ОСОБА_16 конкурсу у члени ВККС, зокрема можливо за квотою ДСА України. У ході розмови від 16.04.2019 ОСОБА_16 подякував ОСОБА_9 за забезпечення проходження конкурсу у члени ВККС за квотою ДСА на що той відповів, щоб він також дякував ОСОБА_51 за підтримку і що той ще повинен забезпечити йому спеціальну перевірку та підписати наказ. У ході розмові з ОСОБА_16 від 19.06.2019 ОСОБА_9 повідомив останньому про попередження ОСОБА_52 щодо необхідності подання членами ВККС ОСОБА_50 та ОСОБА_53 заяв про звільнення за власним бажанням під загрозою відкриття щодо них кримінальних проваджень («пойдет в прокуратуру с підозрою») та щодо внесення ОСОБА_54 змін у наказ у разі подання ОСОБА_50 заяви про звільнення за власним бажанням;

- протокол огляду від 07-08.07.2020 інформації, що міститься на матеріальних носіях інформації за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій аудіоконтролю особи, а саме ОСОБА_9 в приміщенні його кабінету. У протоколі зафіксована розмова, що мала місце 13.03.2019 ймовірно між ОСОБА_9 та ОСОБА_17, що стосується необхідності умовляння ОСОБА_33 призначити замість ОСОБА_55, який завжди буде до них прислухатися та ситуації із оголошеннями конкурсів на посади членів ВККС за тією чи іншою квотою;

- протокол огляду від 12.07.2019 серед іншого веб-сайту «Державної судової адміністрації України», що містить публікацію від 15.03.2019 під назвою «ДСА України оголошує публічний конкурс з добору для призначення членом ВККС України», публікацію від 16.04.2019 під назвою «Визначено переможця конкурсу з добору кандидатів для призначення членом ВККСУ», а також публікацію від 06.05.2019 під назвою «Призначено члена ВККСУ за квотою Голови ДСА України із додатком у вигляді наказу від 06.05.2019 № 156/к, відповідно до якого ОСОБА_16 призначено членом ВККС строком на 4 роки з дня призначення. На цьому ж веб-сайті міститься публікація від 03.07.2019 під назвою « ОСОБА_56 зараховано до штату Комісії на посаду члена Комісії»;

- протокол огляду від 25.06.2020 інформації, що міститься на матеріальних носіях інформації за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій аудіоконтролю особи, а саме ОСОБА_9 у його службовому кабінеті, у якому відображено зміст розмови ймовірно ОСОБА_9, що мала місце 20.06.2019 із невстановленою особою, що стосується прискорення зарахування ОСОБА_16 до штату. У розмові ОСОБА_9 акцентувалася увага на тому, що ОСОБА_16 не є самостійною особою;

- протокол огляду від 29.06.2020 02.07.2020 інформації, що міститься на матеріальних носіях інформації за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій аудіоконтролю особи, а саме судді ОСОБА_10 у його службовому кабінеті. У цьому протоколі зафіксовано

розмову, що мала місце 02.04.2019 між ймовірно ОСОБА_10 та ОСОБА_9 щодо обставин забезпечення позову за заявою ОСОБА_4 та розмову, яка місце 03.04.2019 між ймовірно ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 щодо їх вигоди, пов`язаної із ситуацією навколо ОСОБА_4 та Уповноваженої з прав людини;

розмову, що мала місце 24.05.2019 за участю ОСОБА_9 та ОСОБА_57 щодо ситуації навколо строку повноважень членів ВККС та існуванням вказівки щодо припинення діяльності певних членів ВККС, що призначалися у 2014 році;

- копія наказу голови Державної судової адміністрації України ОСОБА_58 від 06.05.2019 №156/к про призначення ОСОБА_16 членом ВККС строком на чотири роки з дня призначення та припинення ОСОБА_20 виконання повноважень члена ВККС за квотою Державної судової адміністрації України;

- протокол огляду від 12.07.2020 веб-сайту «Державної судової адміністрації України» на якому розміщено пояснення представника ДСА України на позов ОСОБА_59 із вимогами про визнання відсутності повноважень члена ВККС ОСОБА_20 та проханням відмовити у задоволенні позову;

- копія ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.03.2019 у справі №640/2298/19 за позовом ОСОБА_4 до Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя при Вищій раді правосуддя, якою задоволено заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову та зупинено дію рішення Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя при Вищій раді правосуддя, прийнятого за результатами розгляду пункту 9 порядку денного засідання, закріпленого Протоколу № 2 від 15.02.2019, яким визначено переможцем конкурсу на посаду Голови ДСА України ОСОБА_22 ;

- постанова Касаційного адміністративного суду від 20.11.2019, якою скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.03.2019 та відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 про вжиття заходів забезпечення позову;

- копія ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2019 у справі №640/6722/19 за позовом ОСОБА_60 до Конкурсної комісії з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя, Голови конкурсної комісії з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя ОСОБА_61, якою задоволено частково заяву ОСОБА_62 про забезпечення позову та заборонено Конкурсній комісії з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя приймати рішення про визначення кандидатів, які рекомендуються для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя, заборонено Голові конкурсної комісії з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя ОСОБА_63 подавати на розгляду Президента України список кандидатів, які рекомендуються для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019 ця ухвала була скасована, а у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено;

- копії судових рішень Окружного адміністративного суду міста Києва, у справах за позовами ряду осіб із вимогами про встановлення відсутності у членів ВККС, зокрема ОСОБА_64, ОСОБА_20, повноважень членів ВККС та Суворовського районного суду м. Одеса за фактом забезпечення позову про заборону ВККС проводити кваліфікаційне оцінювання суддів;

- протоколи допиту ОСОБА_65 від 29.07.2019, ОСОБА_20 від 31.07.2019 за фактом перешкоджання діяльності ВККС суддями ОАСК, вчинення незаконного впливу на них з боку голови ОАСК ОСОБА_9 ;

- протокол допиту ОСОБА_64 від 01.08.2019 щодо обставин перешкоджання його діяльності та здійснення на нього впливу з боку суддів ОАСК та судді Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_66 ;

- протокол допиту ОСОБА_67 від 01.08.2019 щодо обставин втручання у його діяльність суддя з боку керівництва ОАСК;

- протокол допиту ОСОБА_22 від 13.09.2019;

- висновок експерта за результатами проведення судової експертизи відео-, звукозапису №23078/3434-3436 від 14.02.2020, відповідно до якого, частина із наданих на дослідження фонограм (фрази, репліки) належать ОСОБА_9 та ОСОБА_10, надано висновок про відсутність ознак монтажу, переривань чи змін на досліджених фонограмах.

Також досліджено документи, надані стороною захисту в обґрунтування, зокрема, правомірності дій ОСОБА_4, пов`язаних із проведенням конкурсу на посаду члена ВККС за квотою ДСА України, а саме доповідну записку заступника начальника управління начальника відділу правової експертизи юридичного управління Державної судової адміністрації України від 31.01.2019№ 28д (10), у якій за результатами аналізу положень законодавства констатовано, що строк повноважень члена ВККС ОСОБА_20, призначеного наказом Голови ДСА України від 05.12.2014 № 712/к становить чотири роки з 05.12.2014 до 05.12.2018. Також досліджено документи, копії клопотань, позовних заяв та судових рішень, що стосуються оскарження ОСОБА_4 та ОСОБА_21 рішення ВРП від 17.01.2019 про оголошення конкурсу на зайняття посад державної служби категорії «А» в Державній судової адміністрації України, а саме посади Голови ДСА України та заступника голови ДСА України.

Дослідження наданих документів у сукупності дають підстави для висновку про те, що дії ОСОБА_4, пов`язані з виданням наказу про проведення публічного конкурсу з добору кандидатів для призначення членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, призначенням членом ВККС України ОСОБА_16 та припиненням повноважень ОСОБА_20, могли бути неправомірною вигодою нематеріального характеру ОСОБА_9 за вплив останнім на прийняття суддею ОАСК ОСОБА_12 рішення про задоволення заяви про забезпечення позову ОСОБА_4 у адміністративній справі №640/2298/19, а також, що вчиненням цих дій він штучно створив перешкоди у роботі ВККС України.

Доводи сторони захисту цього висновку не спростовують. До того ж посилання підозрюваного на безпідставність оголошення ВРП конкурсу на зайняття посади Голови ДСА України значення для визначення причетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень не мають.

Наведене дає підстави для висновку про можливу причетність ОСОБА_4 до подій та обставин, які орган досудового розслідування кваліфікує за ч. 1 ст. 362-2 та ст. 351-2 КК України.

Слідчий суддя наголошує, що при вирішенні питання щодо існування обґрунтованої підозри у розрізі наявності підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначення вірогідності та достатності підстав причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати застосування до неї відповідного запобіжного заходу.

Водночас наданих до клопотання матеріалів недостатньо для висновку про причетність ОСОБА_4 до участі у злочинах, вчинюваних злочинною організацією, тобто до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 28 КК України злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний стійким ієрархічним об`єднанням декількох осіб (п`ять і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.

Із змісту роз`яснень, наведених у Постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об`єднаннями» від 23.12.2005 №13 можна дійти висновку, що учасник злочинної організації, так само як і особа, яка бере участь у злочинах, вчинюваних злочинною організацією має усвідомлювати факт існування злочинної організації і те, що вона бере участь у злочині, що охоплюється її умислом. Тобто при вчиненні того чи іншого злочину особа, яка бере участь у злочині, вчинюваному злочинною організацією, має переслідувати цілі, для яких створювалася злочинна організація.

Однак матеріалами клопотання не доводиться та обставина, що ОСОБА_4, оголошуючи про проведення конкурсу з добору кандидатів для призначення членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, призначаючи членом ВККС України ОСОБА_16 та припиняючи повноваження ОСОБА_20, був обізнаний про цілі злочинної організації, яка за твердженням сторони обвинувачення була створена ОСОБА_9, у тому числі з метою штучного створення перешкод у діяльності ВККС та ВРП, та переслідував цілі цієї організації, а не особистий інтерес позитивний результат при розгляді його заяви про забезпечення позову, поданої у межах адміністративної справи №640/2298/19.

Отже із наданих матеріалів слідчий суддя не може дійти висновку щодо існування обґрунтованої підозри у причетності ОСОБА_4 до участі у злочинах, вчинюваних злочинною організацією, які кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 1 ст. 255 КК України.

Матеріали клопотання дозволяють дійти висновку про існування обґрунтованої підозри лише за ч. 1 ст. 369-2 та ст. 351-2 КК України. Це є підставою для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.

4.2. Щодо існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України

В обґрунтування клопотання детектив посилається на існування таких ризиків:

- ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду;

- ризик того, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- ризик незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних, експертів у цьому ж кримінальному провадженні;

- ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Оцінюючи доводи щодо існування ризиків, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України слідчий суддя виходить із такого.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Зокрема доказами на обґрунтування ризику можуть бути зокрема фактичні знищення, ховання або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; показання свідків, про намір підозрюваного вчинити дії особи, спрямовані на знищення, схов або спотворення важливих для слідства речей чи документів, спроба підозрюваної особи вчинити дії направлені на знищення доказів підтверджені документально; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні підтверджені документально; документи, підтверджуючі, що підозрюваний вчиняв подібні дії у минулому, показання свідків, дані про особу, підтверджуючі його протиправну поведінку; інформація про притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності, інформація про кримінальні зв`язки особи; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином підтверджене документально; необхідні докази того, що особа вчиняє якісь конкретні дії, направлені на створення перешкод правосуддю; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується; документами, довідками про те, що особа вже притягалась до кримінальної відповідальності, була засуджена, має не зняту чи не погашену судимість, схильна до протиправної поведінки, притягалась до адміністративної відповідальності, інформація про те, що не будучи раніше судимою, особа вчинила декілька злочинів.

Ризик переховування підозрюваного ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду

В обґрунтування ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду детектив посилається на такі обставини:

- один із злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4, є особливо тяжким злочином (ч. 1 ст. 255 КК України), а злочин, передбачений ч. 1 ст. 369-2 КК України є корупційним злочином, що є суттєвим фактором, який впливає на існування ризику переховування;

- наявність достатніх майнових ресурсів, які дадуть можливість тривалий час переховуватися від слідства та суду, вільно змінюючи місця перебування як на території України, так і поза її межами;

- обізнаність та досвід перетину державного кордону України. Детектив зазначає, що протягом 2015-2020 рр. ОСОБА_4 здійснив численні закордонні поїздки, використовуючи паспорти для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 . Крім того, за його твердженням скасування візового режиму між Україною та країнами Європейського союзу і Шенгенської зони, з урахуванням наявних статків у ОСОБА_4, надає йому додаткові можливості безперешкодно та оперативно залишити територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Під час розгляду клопотання сторона обвинувачення не довела існування рівня обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.255 КК України, достатнього для застосування запобіжного заходу.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 369-1 КК України, є корупційним злочином, санкція якого передбачає застосування покарання у тому числі у вигляді позбавлення волі строком до 2 років.

Втім, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сама по собі тяжкість покарання, що може бути застосоване до особи за умови визнання її винуватості, не є самостійною і достатньою підставою для встановлення ризику втечі.

Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в у застосуванні обмежувальних заходів у вигляді застосування запобіжного заходу відсутня ( п. 106 Рішення ЄСПЛ у справі «Панченко проти Росії» п. 43 рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції»).

Зокрема, у п. 58 рішення ЄСПЛ у справі Бекчиєв проти Молдови зазначено, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування.

Вагомих доказів, які б давали підстави для висновку про існування вірогідності, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування чи суду сторона обвинувачення не надала.

Поряд із цим при розгляді клопотання слідчий суддя встановив, що:

- ОСОБА_4 має постійне місце проживання в Україні, одружений;

- в місці постійного проживання ОСОБА_4 має міцні соціальні зв`язки, що пов`язано у тому числі із його професійною діяльності;

- до кримінальної відповідальності раніше не притягувався. До клопотання стороною захисту серед іншого долучено характеристику голови Ради суддів України від 21.07.2020 надану ОСОБА_4, відповідно до якої ОСОБА_4 характеризується як висококваліфікований керівник, який системно організовує та скеровує роботу очолюваної ним Державної судової адміністрації України, особа яка володіє знаннями як у сфері державного управління, так і сфері спеціальної професійної діяльності, ініціативний та з високою працездатністю. Також у характеристиці зазначено, що ОСОБА_4 активний у громадському та спортивному житті, комунікабельний, проявляє творчий підхід до справи, у спілкуванні ввічливий, уважний, провів роботу з оптимізації кількості бюджетних програм, що дозволяє мобільно реагувати на потреби судів та установ судової системи;

- про репутацію підозрюваного свідчить наявність у ОСОБА_4 великої кількості нагород та відзнак та державних нагород. Так, зокрема у 2010 році ОСОБА_4 присвоєно почесне звання «Заслужений економіст України», у 2014 році нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, у 2017 році - відзнакою Міністерства оборони України нагрудним знаком «Знак пошани», відзнакою «вогнепальна зброя» - 9 мм пістолетом у комплекті з патронами. Також до матеріалів клопотання долучено листи голів судів першої, апеляційної інстанції, а також адміністративних та господарських судів у яких робота керівництва ДСА України щодо забезпечення діяльності судів, у тому числі ОСОБА_4 визнана як ефективна.

Твердження сторони обвинувачення про обізнаність та досвід перетину державного кордону України, який ґрунтується на інформації про кількість перетинів ОСОБА_4, з урахуванням встановлених обставин, пов`язаних із особою ОСОБА_4 не є обставиною, яка підтверджує існування ризику його переховування від органів досудового розслідування. Більшість його закордонних поїздок здійснені у службових потребах, що підтверджується документами, наданими стороною захисту, а саме: інформацією начальника управління з питань персоналу ДСА України про службові відрядження голови ДСА України за період з 2014 по 2019 рр., наказами про службове відрядження за рахунок установи або організаторів заходів.

Посилаючись на наявність достатніх майнових ресурсів, які дадуть можливість ОСОБА_4 тривалий час переховуватися від слідства та суду детектив зазначає про те, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_4 є власником домоволодіння загальною площею 238,89 кв.м за адресою: АДРЕСА_3, земельної ділянки за цією ж адресою площею 1.000 га, квартири площею 88,10 кв.м. по АДРЕСА_4, квартири площею 65,51 за адресою: АДРЕСА_5, будинку площею 132 кв.м за адресою: АДРЕСА_6 . Відповідно до даних декларації ОСОБА_4 за 2019 рік ним задекларовано дохід у сумі 1148450 грн. в якості заробітної плати, 233033 грн. пенсії. Також за 2019 рік ОСОБА_4 задекларував наявність у нього коштів, розміщених на банківських рахунках у сумі 309385 грн., а також готівкових коштів у сумі 1650000 грн. Водночас, розмір сукупного доходу без визначення майнового стану ОСОБА_4 не є достатнім підтвердженням існування ризику переховування. Крім того, вік та стан здоров`я ОСОБА_4, на думку слідчого судді, не дозволяються починати життя в умовах розшуку.

Отже, оцінивши ці обставини у сукупності, слідчий суддя вважає, що ризик того, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування чи суду є настільки маловірогідним, що його не може бути враховано при вирішені питання щодо застосування запобіжного заходу.

Ризик незаконного впливу на потерпілих, свідків, інших підозрюваних, експертів у цьому ж кримінальному провадженні

Існування цього ризику детектив обґрунтовує:

- можливістю використання авторитету займаної ОСОБА_4 посади та набутих у зв`язку із цим знайомих серед суддів, осіб, які займають керівні посади у різних судових органах, органах державної влади у тому числі правоохоронних органах з метою здійснення впливу на потерпілих та свідків, що негативно позначиться на їх намірі та можливості давати, правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування;

- тісними відносинами із іншим підозрюваним у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_9 та можливістю у зв`язку із цим спільно з іншими підозрюваними впливати на судові та правоохоронні органи, окремих службових осіб, перешкоджати їх роботі, створювати штучні перешкоди у діяльності;

- наявністю достатніх майнових ресурсів для організації і здійснення незаконного впливу на свідків.

Оцінивши доводи щодо існування цього ризику слідчий суддя вважає їх обґрунтованими з огляду на таке.

ОСОБА_4 тривалий час обіймає посаду голови Державної судової адміністрації України. Наведене дає підстави для висновку, що протягом цього часу він набув авторитет та зв`язки серед суддів, осіб, які займають керівні посади у різних судових органах, органах державної влади, у тому числі правоохоронних органах. Ця обставина власне підтверджується наявністю у ОСОБА_4 відзнак та держаних нагород від Ради суддів України, Міністерства оборони України, Національної школи суддів України, Верховного суду України. Враховуючи обставини цього кримінального провадження, коло осіб, які є потерпілими та свідками у цьому кримінальному провадженні (працівники ДСА України, члени конкурсної комісії у складі судді Верховного суду України, члена Ради суддів України, ректора Національної школи суддів України), слідчий суддя не виключає, що ОСОБА_4 прямо чи опосередковано зможе використати свій авторитет та знайомства з метою зміни останніми своїх показань задля викривлення значимих даних для кримінального провадження.

Беручи до уваги інформацію, отриману органом досудового розслідування у ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій, слідчий суддя вважає ймовірним, що ОСОБА_4 може узгоджувати свої подальші дії із іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні.

При оцінці існування цього ризику слідчий суддя також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

З цих підстав, враховуючи характер інкримінованого кримінального правопорушення, слідчий суддя погоджується із тим, що на теперішній час існує ризик того, що ОСОБА_4 може вчинити дії із тиску на свідків з метою зміни наданих ними свідчень.

Ризик знищення, приховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень

Стверджуючи про існування цього ризику детектив зазначає про те, що оскільки більшість документів, які стосуються обставин цього кримінального провадження знаходяться у ДСА України, зокрема, проекти документів, матеріалів, пов`язаних із розглядом судових справ, де стороною або третьою особою є ВККС та її члени, у т. ч. ДСА України та інші документи, що стосуються проведення у 2019 році конкурсів на зайняття вакантних посад членів ВККС за квотами ДСА України, то в такому разі ОСОБА_4, який в силу займаної ним посади має повний доступ до всіх документів з приводу проведення конкурсів та у подальшому призначення членів ВККС у 2019 році, та маючи за посадою можливість надавати відповідні вказівки, може знищити чи спотворити як безпосередньо, так і через підлеглих працівників документи, що мають значення для досудового розслідування.

Крім того,посилається нате,що в момент отримання ухвал про проведення обшуку у Ленінському районному суді м. Кіровограда, ОСОБА_4 ймовірно будучи повідомленим про слідчі дії, що плануються органом досудового розслідування, разом із ОСОБА_68 поспіхом збирав речі і документи зі столу в шухлядах та полицях, виносячи їх з кабінету з метою подальшого переховування та знищення доказів, що було зафіксовано на відеореєстраторі, який знаходився у службовому кабінеті ОСОБА_4 .

Проте такі твердження не переконують слідчого суддю у існуванні цього ризику. Так більшість документів, які стосуються проведення конкурсу на посади членів ВККС за квотою ДСА України оприлюднені та наявні у вільному доступі. ДСА України на запит детектива у порядку ст. 93 КПК України надано документи, що стосуються проведення конкурсу (протоколи засідань комісії, доповідні записки, накази та інше). Щодо судових рішень, то вони відповідно до вимог Закону України «Про доступ до судових рішень» оприлюднюються у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Також, як вбачається із клопотання 17.07.2020 детективами проведено обшук у приміщенні ДСА України, у зв`язку із чим детективи мали можливість вилучити речі і документи, які є речовими доказами та які потребують збереження.

Посилання детектива на відеозапис реєстратора із службового кабінету ОСОБА_4 не є доказом, що речі, які збирав ОСОБА_4, якимось чином пов`язані із обставинами, що розслідуються у кримінальному провадженні чи такі дії, викликані отриманням органом досудового розслідування ухвал про проведення обшуку у його кабінеті.

Слідчий суддя також враховує, що досудове розслідування за вказаним фактом здійснюється органом досудового розслідування вже досить тривалий час, що також свідчить про можливість на цій стадії вчинення ОСОБА_4 дій із знищення документів чи їх приховання.

Оскільки інших доводів на підтвердження існування цього ризику сторона обвинувачення не надала, слідчий суддя вважає його існування недоведеним, а тому не враховує під час застосування запобіжного заходу ОСОБА_4 .

Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином

Не знайшли свого підтвердження і посилання сторони обвинувачення на існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Так, в обґрунтування цього ризику детектив посилається, зокрема, на обізнаність ОСОБА_4 із запланованими обшуками. Проте такі твердження не знайшли жодного підтвердження під час розгляду клопотання Твердженням щодо можливості здійснення тиску на інших учасників кримінального провадження надано оцінку у контексті існування ризику незаконного впливу.

З урахуванням критеріїв, що мають враховуватися при встановленні наявності того чи іншого ризику на які наявне посилання вище, слідчий суддя дійшов висновку, що обставини на які орган досудового розслідування посилається в обґрунтування наявності цього ризику є неконкретними та недостатніми, а тому підстав для його врахування під час застосування запобіжного заходу слідчий суддя не вбачає.

Таким чином, під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування ризику незаконного впливу ОСОБА_4 на свідків, потерпілих та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України є підставою для застосування запобіжного заходу.

4.3. З`ясування можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу, який зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється (ст. 178 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 182 КК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, але не доведе недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Враховуючи факт доведення стороною обвинувачення існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 369-2 та ст. 351-2 КК України та ризику незаконного впливу на свідків, потерпілих та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу.

Проте, виходячи із:

- тяжкості та характеру кримінальних правопорушень, існування обґрунтованої підозри за якими доведена стороною обвинувачення, які не є тяжкими чи особливо тяжкими;

- доведення існування одного ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику незаконного впливу на свідків, потерпілих та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні;

- особи ОСОБА_4, його репутації, соціального та сімейного статусу, оцінка яким надавалася у контексті існування ризику переховування,

слідчий суддя вважає можливим та доцільним застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж застава, а саме - особистого зобов`язання. В даному випадку цей запобіжний захід буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання існуючому ризику, буде пропорційним, співмірним та таким, що не становитиме надмірний тягар, не суперечитиме КПК України, оскільки саме цей запобіжний захід дасть можливість уникнути встановленого ризику та забезпечить виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків.

4.4. Щодо обов`язків, визначених у ч. 5 ст. 194 КПК України, які належить покласти на підозрюваного у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання

У клопотанні з урахуванням уточнень, наданих прокурором у судовому засіданні, порушується питання про покладення таких обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

1) прибувати до слідчих (детективів Національного антикорупційного бюро України), які здійснюють досудове розслідування, прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 22020120000000019, та суду за першою вимогою;

2) не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає (м. Київ/Київська область), без дозволу слідчих, прокурорів або суду;

3) повідомляти слідчих, прокурорів та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування із підозрюваними ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_18, потерпілими ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_20, ОСОБА_22, свідками ОСОБА_71, ОСОБА_72 ; утримуватися від спілкування із свідками ОСОБА_21, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28 ;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади (Державної міграційної служби України) свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

6) носити електронний засіб контролю.

Проте, з огляду на характер, встановлених ризиків, виду застосованого запобіжного заходу, слідчий суддя вважає за необхідне із запропонованих стороною обвинувачення обов`язків, покласти на ОСОБА_4 виконання таких обов`язків:

2) повідомляти слідчих, прокурорів та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

3) утримуватися від спілкування із підозрюваними ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_18, потерпілими ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_20, ОСОБА_22, свідками ОСОБА_71, ОСОБА_72 ; утримуватися від спілкування із свідками ОСОБА_21, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28 стосовно обставин, викладених у повідомленні про підозру ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ст. 351-2, ч. 1 ст. 369-2 КК України.

Покладення таких обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України необхідне з метою забезпечення дієвості запобіжного заходу, запобігання існуючому ризику та ефективності здійснення кримінального провадження. Покладення на підозрюваного саме таких обов`язків дає можливість органу досудового розслідування здійснювати контроль за його належною процесуальною поведінкою.

Необхідність покладення обов`язку утримуватися від спілкування із наведеним колом осіб, викликана встановленням існування ризику незаконного впливу. Вказані особи є підозрюваними, потерпілими та свідками у цьому кримінальному провадженні. Підстав для виключення будь-якої із цих осіб із визначеного переліку слідчий суддя не вбачає, оскільки цим особам в силу їх тієї чи іншої ролі у подіях, які описуються у клопотанні можуть бути відомі обставини, які встановлюються у цьому кримінальному провадженні, а тому таким чином необхідно запобігти ризику здійснення на них незаконного впливу.

Водночас неспілкування із ОСОБА_21, яка є першим заступником Голови ДСА, іншими особами, які були членами конкурсної комісії, є посадовими особами певних органів, є неможливим. Тому доцільним є обмеження стосовно утримання від спілкування з цими особами саме щодо обставин, викладених у повідомленні про підозру ОСОБА_4 .

Обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців (ч. 7 ст. 194 КПК України).

Оскільки повідомлення про підозру складене та вручене 17.07.2020, то з урахуванням положень ч. 1 ст. 219 КПК України, строк виконання обов`язків слід визначити до 16.09.2020 включно в межах строку досудового розслідування.

За наведених вище обставин клопотання старшого детектива Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_7 про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу належить задовольнити частково.

Керуючись статтями 177, 178, 194, 309, 372 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого детектива Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо підозрюваного ОСОБА_4 задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 виконання таких обов`язків:

2) повідомляти слідчих, прокурорів та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

3) утримуватися від спілкування із підозрюваними ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_18, потерпілими ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_20, ОСОБА_22, свідками ОСОБА_71, ОСОБА_72 ; утримуватися від спілкування із свідками ОСОБА_21, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28 стосовно обставин, викладених у повідомленні про підозру ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст.255, ст. 351-2, ч. 1 ст. 369-2 КК України.

Строк дії покладених слідчим суддею обов`язків визначити до 16.09.2020включно в межах строку досудового розслідування.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4, що згідно з ч. 2 ст. 179 КПК України в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Контроль за виконанням підозрюваним ОСОБА_4 особистого зобов`язання покласти на детективів, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22020120000000019.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1